Аналіз роботи переробних та допоміжних виробництв
Тема: Аналіз роботи переробних та допоміжних виробництв
Аналіз виробництва продукції переробних та інших промислових цехів, виробництв.
Аналіз роботи допоміжних виробництв (електро-, водо-, тепло-, газо-, холодо-, киснепостачання тощо).
Аналіз виробництва продукції переробних та інших промислових цехів, виробництв
На сільськогосподарських підприємствах є промислові та підсобні виробництва з переробки сільськогосподарської продукції, виготовлення будівельних матеріалів, іншої продукції для потреб самого господарства та реалізації. До них належать овочепереробні, виноробні, цегляні, черепичні та інші заводи, лісопильні, млини, круподерні, сироварні та інші виробництва, майстерні з ремонту тракторів, комбайнів, автомобілів і сільськогосподарських машин.
Належна організація роботи промислових підприємств і виробництв сприяє не лише кращому задоволенню господарських потреб господарства а й більш повному використанню трудових ресурсів упродовж року, раціональному використанню продукції, збільшенню доходів, підвищенню рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва.
Основними показниками роботи промислових і підсобних виробництв є дані щодо виконання плану випуску конкретних видів продукції. Тому при аналізі насамперед з’ясовують виконання підприємством встановленого плану випуску продукції у натуральних показниках і за асортиментом. Для цього фактичний обсяг виробленої продукції порівнюють з плановим, визначають відсоток виконання і величину впливу окремих факторів на відхилення від планових показників. Аналізують також рівень собівартості продукції, порівнюючи її з плановою, у тому числі за окремими статтями витрат.
Метою аналізу є виявлення невикористаних резервів збільшення обсягів продукції та зниження собівартості її виробництва. При вивченні роботи виробництв з переробки сільськогосподарської продукції (млини, маслосирзаводи, консервні, заводи пункти забою тварин тощо) важливо перевірити додержання норм витрачання сировини і виходу готової продукції. У разі відхилень від норм витрачання сировини з’ясовують причини цього.
Промислові виробництва створюються на принципах самоокупності. Тому одним із завдань аналізу є вивчення рівня рентабельності роботи кожного підприємства і виробництва окремих видів продукції. Основні дані для аналізу беруть з плану і річного звіту. Оскільки останній містить обмежену інформацію щодо роботи промислових і підсобних виробництв, потрібно використовувати дані бухгалтерського обліку, особливо щодо собівартості продукції і витрат на її виробництво за окремими статтями. При вивченні даних про строки виробництва і реалізації продукції, а також її якість, використовують первинні документи.
Результати діяльності кожного з промислових виробництв аналізують за допомогою комплексної системи показників, які відображають обсяг продукції, робіт, послуг, собівартість, використання виробничих ресурсів (праці, сировини, основних фондів тощо), фінансові результати. Оскільки на сільськогосподарських підприємствах ці виробництва мають другорядне значення і лише доповнюють основне виробництво, то ефективність використання їхніх ресурсів залежить не лише від їх роботи, а й від організації основного виробництва. Аналіз діяльності цих підприємств (підрозділів) у складі господарства можна обмежити вивченням виконання плану за основними показниками, що відображують обсяг виробництва, собівартість продукції та фінансові результати.
Дані щодо фінансових результатів від реалізації продукції промислових виробництв беруть з аналітичного обліку доходів і витрат.
В умовах запровадження орендних форм організації діяльності промислових і підсобних підрозділів економічна діяльність кожного з них відображується показниками вартості продукції у розрахункових цінах, матеріальних витрат, валового доходу і залишкового фонду оплати праці. Методика аналізу зазначених показників аналогічна розглянутій вище по допоміжних виробництвах. При цьому детально вивчають результати діяльності кожного підрозділу.
На сільськогосподарських підприємствах є промислові та підсобні виробництва з переробки сільськогосподарської продукції, виготовлення будівельних матеріалів, іншої продукції для потреб самого господарства та реалізації. До них належать овочепереробні, виноробні, цегляні, черепичні та інші заводи, лісопильні, млини, круподерні, сироварні та інші виробництва, майстерні з ремонту тракторів, комбайнів, автомобілів і сільськогосподарських машин.
Належна організація роботи промислових підприємств і виробництв сприяє не лише кращому задоволенню господарських потреб господарства а й більш повному використанню трудових ресурсів упродовж року, раціональному використанню продукції, збільшенню доходів, підвищенню рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва.
Основними показниками роботи промислових і підсобних виробництв є дані щодо виконання плану випуску конкретних видів продукції. Тому при аналізі насамперед з’ясовують виконання підприємством встановленого плану випуску продукції у натуральних показниках і за асортиментом. Для цього фактичний обсяг виробленої продукції порівнюють з плановим, визначають відсоток виконання і величину впливу окремих факторів на відхилення від планових показників. Аналізують також рівень собівартості продукції, порівнюючи її з плановою, у тому числі за окремими статтями витрат.
Метою аналізу є виявлення невикористаних резервів збільшення обсягів продукції та зниження собівартості її виробництва. При вивченні роботи виробництв з переробки сільськогосподарської продукції (млини, маслосирзаводи, консервні, заводи пункти забою тварин тощо) важливо перевірити додержання норм витрачання сировини і виходу готової продукції. У разі відхилень від норм витрачання сировини з’ясовують причини цього.
Промислові виробництва створюються на принципах самоокупності. Тому одним із завдань аналізу є вивчення рівня рентабельності роботи кожного підприємства і виробництва окремих видів продукції. Основні дані для аналізу беруть з плану і річного звіту. Оскільки останній містить обмежену інформацію щодо роботи промислових і підсобних виробництв, потрібно використовувати дані бухгалтерського обліку, особливо щодо собівартості продукції і витрат на її виробництво за окремими статтями. При вивченні даних про строки виробництва і реалізації продукції, а також її якість, використовують первинні документи.
Результати діяльності кожного з промислових виробництв аналізують за допомогою комплексної системи показників, які відображають обсяг продукції, робіт, послуг, собівартість, використання виробничих ресурсів (праці, сировини, основних фондів тощо), фінансові результати. Оскільки на сільськогосподарських підприємствах ці виробництва мають другорядне значення і лише доповнюють основне виробництво, то ефективність використання їхніх ресурсів залежить не лише від їх роботи, а й від організації основного виробництва. Аналіз діяльності цих підприємств (підрозділів) у складі господарства можна обмежити вивченням виконання плану за основними показниками, що відображують обсяг виробництва, собівартість продукції та фінансові результати
Дані щодо фінансових результатів від реалізації продукції промислових виробництв беруть з аналітичного обліку доходів і витрат.
В умовах запровадження орендних форм організації діяльності промислових і підсобних підрозділів економічна діяльність кожного з них відображується показниками вартості продукції у розрахункових цінах, матеріальних витрат, валового доходу і залишкового фонду оплати праці.
Аналіз показників переробних та інших промислових підрозділів допомагає детально дослідити результати діяльності кожного підрозділу.
Аналіз роботи допоміжних виробництв (електро-, водо-, тепло-, газо-, холодо-, киснепостачання тощо)
Залежно від особливостей технологічного процесу та однорідності продукції, робіт і послуг допоміжних виробництв їх поділяють на прості та складні.
Тут, як правило, немає незавершеного виробництва, тому облік витрат і калькуляцію собівартості в них здійснюють за простим) методом, оскільки немає потреби розподіляти витрати між незавершеними і завершеними виробами (продукцією, роботами чи послугами) та між окремими з них.
Вартість незавершеного виробництва складних допоміжних виробництв визначають за фактичною собівартістю або розрахунковим шляхом. Якщо незавершене виробництво оцінюють за фактичною собівартістю, прямі витрати визначають за даними аналітичного обліку, а загальновиробничі (загальноцехові) витрати – шляхом розподілу.
Вартість незавершеного виробництва визначають розрахунковим шляхом за даними інвентаризації з урахуванням ступеня його готовності в нормо-годинах. Помноживши кількість нормо-годин за конкретними видами незавершеного виробництва на їх розцінку, визначають суму оплати праці, а на основі нормативних калькуляцій – вартість матеріалів. До них додають суму загальновиробничих витрат, розподілених пропорційно до прямої оплати праці. Фактичну собівартість окремих виробів (продукції, робіт, послуг) у складних допоміжних виробництвах визначають з урахуванням зміни вартості незавершеного виробництва за місяць (залишок на початок місяця плюс витрати за місяць, мінус залишок на кінець місяця).
Кожного місяця фактичні витрати допоміжних виробництв відносять на аналітичні рахунки основного виробництва чи інших споживачів. Обліковують витрати допоміжних виробництв за встановленими статтями:
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи;
сировина та матеріали;
роботи та послуги;
витрати на утримання основних засобів;
непродуктивні витрати;
витрати на управління та обслуговування виробництва;
інші витрати.
Відповідно до цих статей за кожним із допоміжних виробництв ведуть облік витрат. Розподіл витрат при віднесенні їх на основне виробництво здійснюють, виходячи з обсягу виконання робіт чи наданих послуг: кількості ремонтів, тонно-кілометрів, коне-днів, кіловат-годин електроенергії, кубометрів води чи газу, калорій тепла тощо. Дані первинних документів (нарядів на відрядну роботу, подорожніх листів вантажного автомобіля, облікових листів праці, відомостей дефектів, актів на списання виробничого і господарського інвентарю, малоцінних і швидкозношуваних предметів, рахунків-фактур на відпуск електроенергії, газу, актів про виконані роботи підприємствами сервісу, розрахунків амортизації, карток-розрахунків страхових платежів та ін.).
Собівартість продукції основного виробництва з врахуванням послуг допоміжних виробництв визначається у такій послідовності:
розраховуються прямі витрати за кожним об'єктом обліку;
розподіляються між об'єктами обліку витрати з утримання необоротних активів;
визначається собівартість робіт і послуг допоміжних виробництв;
розподіляються загальні витрати (на зрошення і осушення земель, вапнування та гіпсування ґрунтів);
списується частина витрат бджільництва на запилення сільськогосподарських культур;
розподіляються загальновиробничі витрати;
визначається загальна сума виробничих витрат за об'єктами обліку;
визначається собівартість продукції рослинництва, тваринництва тощо.
Розглядаючи процес виробництва у вартісному виразі, доцільно відобразити елементи витрат виробництва як виробниче споживання і собівартість продукту як результат створення його в процесі виробництва.
Мал. 1. Вартісна характеристика процесу виробництва
В економічному тлумаченні витрат є поняття, що характеризує використання різних речовин і сил природи у процесі господарювання.
Грошовий вираз суми витрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття «собівартість». Собівартість продукції була й залишається економічною категорією, яка характеризує результати діяльності підприємства. Собівартість, як форма руху ресурсів (елементів активу) підприємства, виконує подвійну функцію: по-перше, вона характеризує суму й структуру визнаних витрат; по-друге, забезпечує повернення цих витрат в одержаній виручці від реалізації продукції.
Основними ознаками за якими аналізують витрати і калькулювання собівартості продукції є:
об'єкти обліку витрат (передільний метод, відсотковий метод, позамовний метод);
повнота витрат, які враховуються (аналіз повної собівартості, аналіз неповної собівартості);
ступінь нормованості витрат (аналіз фактичної собівартості, аналіз нормативної собівартості).
Облік витрат представляє собою складний, багатогранний процес, що забезпечує досягнення різних цілей.
Головне значення аналізу робрти переробних та допоміжних виробництв полягає у контролі виробничої діяльності та управління витратами для її здійснення. Управління витратами може бути досягнуто, якщо встановити чіткий взаємозв’язок між величиною витрат і особами, які за них відповідають і їх контролюють.
В управлінні витратами найважливіше значення має оперативно отримана інформація про витрати, що дозволяє втручатись у виробничий потенціал і оптимізувати його. Основним принципом управління витратами є відповідальність системи обліку цілям управління. Критерієм точності при обчисленні собівартості повинна бути не повнота включення витрат, а спосіб віднесення витрат на той чи інший вид продукції. Для різних груп споживачів, які приймають і вирішують різні завдання, повинні використовуватись цілком конкретні класифікаційні ознаки та види витрат, які б відповідали досягненню цих завдань. Вибір конкретного методу аналізу повинен визначатись прийнятою структурою управління та технологією виробництва.
Питання для самоконтролю:
Які фактори впливають на результат діяльності переробних та допоміжних виробництв?
Якими показниками можна оцінити діяльність переробних та допоміжних виробництв?
Які фактори впливають на собівартість послуг переробних та допоміжних виробництв?
Які завдання аналізу роботи переробних та допоміжних виробництв?
Література:
Паланюк М.А., Петренко В.Г. Економічний аналіз, – К.: Аграрна освіта, 2010, с. 126 – 155.