Аналіз виробництва продукції сільського господарства
Тема: Аналіз виробництва продукції сільського господарства
Аналіз виробництва продукції рослинництва.
Аналіз виробництва продукції тваринництва.
Оперативний аналіз виробництва сільськогосподарської продукції.
Аналіз виробництва продукції рослинництва
Завданням аналізу виробництва продукції рослинництва є виявлення додаткових можливостей збільшення обсягів продукції, поліпшення її асортименту і якості та зменшення втрат. За допомогою аналізу вирішуються наступні завдання:
обгрунтовуються та коректуються плани виробництва продукції рослинництва; здійснюється систематичний контроль за виконанням плану виробництва продукції;
визначається вплив факторів на обсяг виробництва продукції;
виявляються внутрішньогосподарські резерви збільшення виробництва продукції;
оцінюється можливість підприємства щодо впровадження виявлених резервів збільшення виробництва продукції рослинництва.
Аналіз виробництва продукції рослинництва має дуже важливе значення при вирішенні питань операційного менеджменту і виявленні резервів збільшення виробництва продукції.
Від глибини та повноти проведення аналізу залежить оцінка можливостей підприємства нарощувати обсяги виробництва продукції рослинництва, використовуючи виявлені резерви і, як наслідок, зменшення її собівартості.
Основними джерелами інформації для аналізу виробництва продукції рослинництва є:
форми річного звіту: «Виробництво і собівартість продукції рослинництва» (форма № 9-АПК), «Реалізація сільськогосподарської продукції» (форма № 7-АПК) та ін.;
відповідні таблиці бізнес-плану сільськогосподарського підприємства і робочі таблиці до нього;
спеціалізовані форми статистичної звітності: форма № 50-с-г «Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств», форма № 29-с-г «Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур»;
дані бухгалтерського і оперативно-технічного обліку;
різна довідкова література тощо.
Для визначення впливу факторів на обсяг валової продукції рослинництва необхідно більш детально проаналізувати виконання плану зі складу і структури земельних угідь та посівних площ основних сільськогосподарських культур і дати йому економічну оцінку. Під час аналізу потрібно також визначити зміни в структурі посівів і розрахувати вплив цього фактору на обсяг виробництва продукції, тобто визначити чи доцільні зміни складу посівних площ з точки зору збільшення виробництва продукції рослинництва.
Урожайність сільськогосподарських культур – основний фактор, який визначає обсяг виробництва продукції рослинництва. Даному показнику приділяється велика увага. Під час аналізу необхідно вивчити динаміку урожайності по кожній культурі, провести вирівнювання її динамічного ряду та виконати міжгосподарський порівняльний аналіз урожайності сільськогосподарських культур.
Вирівнювання динамічного ряду урожайності окремої культури проводять використовуючи рівняння прямої, яке має вигляд:
де у – урожайність окремої культури, ц/га;
х – порядковий номер року;
а – урожайність у році, який передує періоду, що вивчається, ц/га;
в – величина, яка показує на скільки з кожним роком змінюється вирівняна урожайність, ц/га.
Пізніше потрібно провести аналіз виконання плану внесення добрив в цілому по підприємству та в розрахунку на 1 га ріллі. Визначення взаємозв'язку між кількістю внесених мінеральних добрив на 1 га та урожайністю окремої культури можна провести за допомогою кореляційного аналізу.
Припустимо, що залежність між кількістю внесених мінеральних добрив і урожайністю носить прямолінійний характер. Тоді рівняння регресії буде мати вигляд:
де у – урожайність окремої культури (залежна змінна), ц/га;
х – кількість мінеральних добрив, які вносились (незалежна змінна), ц/га;
а – постійна величина урожайності не пов'язана з кількістю внесених добрив, ц/га;
в – постійна величина, яка показує на скільки збільшиться урожайність при збільшенні дози внесених добрив на 1 ц/га, ц/га.
На заключному етапі аналізу виробництва продукції рослинництва необхідно провести розрахунок та узагальнення виявлених резервів.
Основними джерелами резервів збільшення виробництва продукції рослинництва є:
підвищення урожайності;
розширення посівних площ за рахунок більш повного використання земель;
недопущення загибелі посіві внаслідок господарської нерозпорядності;
ліквідація відхилень від агротехнічних норм при вирощуванні сільськогосподарських культур тощо.
Спочатку визначимо резерв збільшення виробництва продукції за рахунок більш повного використання земельних ресурсів, резерви збільшення виробництва продукції за рахунок більш повного використання земельних ресурсів.
В кінці аналізу потрібно узагальнити всі виявлені резерви по кожному виду продукції в натуральному виразі, а в цілому по галузі рослинництва – в вартісному, для чого потрібно використати порівняльні ціни.
Аналіз виробництва продукції тваринництва
Завдання аналізу виробництва продукції тваринництва:
вивчити динаміку і виконання плану по поголів'ю і валовому виробництву;
вивчити вплив факторів на відхилення валової продукції;
проаналізувати динаміку вихідного поголів'я тварин, продуктивності і визначити фактори, що на них впливають;
проаналізувати забезпеченість тварин приміщенням, визначити рівень механізації, забезпеченість кормами, дотримання раціону, рівня ефективності використання кормів;
вивчити якість продукції та невикористані резерви збільшення виробництва продукції тваринництва.
На продуктивність тварин впливають такі фактори:
забезпеченість кормами, якість кормів, рівень кормління;
якісний склад стада;
умови утримання, зоотехнічне і ветеринарне обслуговування;
рівень організації і оплата праці, кваліфікація робітників;
забезпеченість приміщенням і рівень механізації;
рівень організації бухгалтерського обліку.
Основним завданням аналізу є пошук можливостей нарощування виробництва продукції тваринництва, поліпшення її асортименту і якості. Це актуально, особливо тепер, коли економічна ситуація в країні не сприяє розвитку галузі. Це ускладнює роботу кожного сільськогосподарського підприємства і вимагає розробки цілеспрямованих заходів щодо найповнішого використання потенціалу галузі і підвищення її ролі в економіці господарства. Забезпечити таку розробку повинен економічний аналіз.
При його здійсненні необхідно враховувати особливості розвитку галузі тваринництва: виробництво продукції значною мірою залежить від біологічних особливостей тварин; розвиток даної галузі тісно пов'язаний з розвитком рослинництва; тут ширше застосовуються різні форми організації виробництва: від великих тваринницьких комплексів до фермерських господарств та ін. Врахування вищенаведених застережень підвищує якість аналітичної роботи, сприяє ширшому використанню результатів, аналізу в управлінні галуззю.
Джерелами інформації є:
відповідні форми річного звіту підприємства: «Виробництво і собівартість продукції тваринництва» (форма 13-АПК), «Реалізація сільськогосподарської продукції» (ф. 7- ПК) та ін.;
відповідні таблиці бізнес-плану підприємства;
статистична звітність;
дані бухгалтерського і оперативно-технічного обліку;
довідкова література тощо.
Обсяг валової продукції тваринництва залежить від розміру галузей і продуктивності одиниці розміру галузей. Розміри галузей у тваринництві характеризуються середнім за певний період поголів'ям тварин за їх статевими і віковими групами. Під час аналізу валової продукції великої рогатої худоби виділяють такі групи тварин: молочне стадо корів (основна продукція – молоко і приплід телят в головах приплоду та живій вазі), молодняк тварин і ті, які поставлені на відгодівлю (продукція – приріст живої ваги); у свинарстві – поголів'я свиноматок (продукція – приплід поросят і жива вага приплоду), молодняк свиней (приріст живої ваги); у вівчарстві – поголів'я овець (продукція – приріст живої ваги та настриг вовни): у птахівництві – поголів'я птиці в тис. голів (продукція – приріст у ц та кількість отриманих яєць у тис. штук); у бджільництві – кількість бджолосімей (продукція – вага отриманого меду, воску тощо), у рибництві – площа водного дзеркала ставків у гектарах (продукція – вага виловленої риби).
Продуктивність тваринництва відображають показниками виходу продукції на одиницю розміру відповідних галузей: надій молока на одну корову, приплід телят на 100 корів, приріст живої ваги на одну голову молодняка і відгодівельних тварин (середньодобовий приріст у грамах, річний – у ц тощо); приплід поросят на одну свиноматку, приріст молодняка та відгодівельного поголів'я свиней на одну голову; приріст і настриг вовни на одну вівцю; приріст живої ваги птиці у ц та несучість птиці на одну голову або на 100 голів; вихід меду та іншої продукції на одну бджолосім'ю; вилов риби з 1 га водного дзеркала водоймищ тощо.
Під час аналізу валової продукції тваринництва одним із важливих показників її обсягу є середнє поголів'я продуктивних тварин, яке визначають як співвідношення кількості кормо-днів до календарної кількості днів у періоді (рік – 365 днів). Цей показник залежить від кількості вихідного поголів'я й обороту стада тварин.
Для з'ясування причин зміни вихідного поголів'я потрібно проаналізувати виконання плану руху тварин. При аналізі обороту стада свиней та інших видів тварин враховують особливості кожної окремої галузі. Так, у свинарстві валова продукція вимірюється: приплодом поросят до 2-х місяців по групах основних, перевірюваних і разових свиноматок; приростом тварин по решті груп свиней – поросята віком від 2 до 4-х місяців, ремонтний молодняк, свині на відгодівлі.
Одним з важливих факторів збільшення поголів'я продуктивних тварин є наявність виробничих приміщень і повне їх використання. До них належать корівники, свинарники, тваринницькі комплекси та інші приміщення, що безпосередньо використовуються у виробництві. Аналіз використання тваринницьких приміщень проводиться шляхом порівняння показників виходу продукції на одиницю виробничої площі, яка вимірюється у квадратних метрах, і наявністю голово-місць. Рівень використання тваринницьких приміщень більш точно відображує коефіцієнт заповнення голово-місць, який визначається як 11 відношення фактичного поголів'я тварин, що утримувалось у конкретному приміщенні, до кількості в ньому голово-місць.
З урахуванням коефіцієнта заповнення голово-місць вихід продукції на 1м² виробничої площі приміщень аналізують за формулою:
де Пм – вихід продукції на 1 м²;
См – кількість голово-місць у приміщенні;
Кз – коефіцієнт заповнення голово-місць;
Пг – продуктивність 1 голови тварин;
М – загальна виробнича площа приміщення, м².
Аналіз використання виробничих приміщень і споруд в різних галузях тваринництва проводиться з урахуванням особливостей виробництва продукції кожного виду і групи продуктивних тварин.
В процесі відтворення стада відбуваються кількісні зміни в його складі і структурі у зв’язку з прибуттям і вибуттям приплоду, переводом молодняка із молодших груп у старші, реалізацією молодняка і частини дорослих тварин. Відбуваються також і якісні зміни у складі поголів’я з породності, віку, продуктивності в зв’язку з проведенням селекційного плану племінної роботи, відбору кращих, вибраковки низькопродуктивних, старих і хворих, придбання племінних тварин. Необхідно вивчити структуру стада, встановити зміни, які відбулися в ній і дати їм економічну оцінку, тобто показати, наскільки доцільні зміни в структурі стада з точки зору збільшення обсягу виробництва продукції, раціонального використання трудових і кормових ресурсів і одержання максимального прибутку. Для цього фактичний рівень названих показників порівнюють з розрахунковим, який би склався при всіх фактичних умовах, але при плановій (базовій) структурі стада.
В процесі аналізу необхідно вивчити породний склад по кожній групі тварин, визначити питому вагу кожної породи в загальному поголів’ї, встановити зміни у породному складі стада тварин у порівнянні з планом і даними минулих років. При визначенні економічної ефективності різних порід тварин в першу чергу враховують продуктивність, витрати кормів та праці на одну голову і на один центнер продукції, витрати і прибуток на одну голову і на один центнер продукції.
Аналіз породного складу стада і розрахунок впливу цього фактору на результати господарської діяльності проводять по кожній групі і виду тварин з наступним узагальненням результатів аналізу.
Продуктивність тварин відображується показниками виходу продукції у розрахунку на одну голову. До них належать: надій молока на одну корову, приріст однієї голови тварин, несучість однієї несучки, настриг вовни з однієї вівці тощо. Аналіз динаміки і виконання плану продуктивності тварин полягає насамперед в оцінюванні її рівня по господарству в цілому та його підрозділах, фермах, цехах, групах тварин, закріплених за окремими працівниками тощо.
Далі проводять вирівнювання динамічного ряду надою молока на одну середньорічну корову використовуючи рівняння прямої, яке має вигляд:
де у – надій молока на одну середньорічну корову, кг;
х – порядковий номер року;
а – продуктивність у році, який передує періоду, що вивчається, кг;
в – величина, яка показує на скільки з кожним роком змінюється вирівняна продуктивність, кг.
Від забезпеченості тварин кормами залежить чисельність поголів’я тварин і рівень їх годівлі. Тому у процесі аналізу необхідно вивчити:
стан кормової бази у господарстві;
забезпеченість тварин кормами в цілому і особливо у стійловий період.
Для цього необхідно фактичну наявність кормів порівняти з плановою потребою, яка визначається виходячи з фактичного поголів’я і планових норм годівлі. Планова норма годівлі враховує, яку кількість кормових одиниць потрібно дати різним групам тварин в залежності від їх віку, живої маси і продуктивності. Забезпеченість тварин кормами бажано визначати не тільки за кормовими одиницями, а й враховувати скільки припадає на 1 кормову одиницю перетравного протеїну, кальцію, фосфору і каротину.
Ефективність використання кормів аналізують за видами і групами тварин. При цьому визначають основні показники кормового раціону в розрахунку на одну голову тварин, витрати кормів на 1 ц продукції, структуру та якість раціону, з'ясовують вплив цих факторів на продуктивність тварин.
Основними джерелами резервів збільшення виробництва продукції у тваринництві є збільшення поголів’я і продуктивності тварин. Резерви росту поголів’я визначаються у процесі аналізу виконання плану з обороту стада. Це скорочення яловості маточного поголів’я, гибелі тварин, реалізація їх високою вагою. Для визначення резерву збільшення виробництва продукції тваринництва необхідно можливий приріст середньорічного поголів’я помножити на середню фактичну продуктивність однієї голови відповідної групи тварин.
Оперативний аналіз виробництва сільськогосподарської продукції
Враховуючи те, що сезонність у сільському господарстві пов’язана з великою нерівномірністю витрат оборотних засобів і суттєвими змінами їх структури в різні періоди року, потреба в ресурсах протягом року є нерівномірною. Так, в рослинництві вона визначається через нормування необхідних оборотних засобів для конкретного періоду робіт. Базою для планування потреби є нормативи витрат на виконання робіт за технологічними процесами вирощування й збирання сільськогосподарських культур на 1 га посівної площі. У зв’язку з тим, що кожному виду ресурсів притаманні специфічні якісні параметри, які відображаються як на їх ціні, так і на виробничому призначенні і знаходяться в певній залежності від строків і правильності їх зберігання, при обґрунтуванні потреби поряд з кількісними параметрами матеріальних ресурсів потрібно вивчати їх якісні характеристики. Перевіривши та обґрунтувавши норматив потреби, його можна використовувати в якості бази для порівняльного аналізу. Так, потребу в насінні кожної культури можна задовольнити сортами, які мають різні показники якості. Потреба в насінні розраховується на основі норми висіву на 1 га посівної площі і страхового фонду. Норма висіву озимої пшениці залежить від попередника, особливостей сорту, способу посіву і ґрунтово-кліматичних умов. Аналіз потреби господарства в насінні потрібно проводити із уточненням цих показників. Порівнюючи фактичну наявність насіння із потребою в ньому, визначають рівень забезпеченості ним підприємства.
Технологія є одним із факторів конкурентної боротьби, тому не можна користуватися однією і тією ж технологією, її потрібно постійно вдосконалювати, розробляти і впроваджувати в залежності від сфери діяльності підприємства, зміни зовнішнього оточення, стратегічних завдань підприємства, його фінансових, організаційних і управлінських можливостей. У наш час, коли ресурси в сільськогосподарському виробництві значно обмежені, життєво необхідною є розробка та впровадження ресурсозберігаючих технологій. Відсутність таких технологій звужує можливості оперативного економічного аналізу для вироблення системи заходів щодо оперативного управління технологією. У зв’язку з тим, що технологія регламентує оптимальну систему агрозаходів при достатньому ресурсозабезпеченні, дотримання яких має забезпечити підприємству запланований валовий збір продукції, відхилення в той чи інший бік призводить до зниження врожайності і, як наслідок, – до збитків від проведення агрозаходів або вимагає додаткових заходів, щоб уникнути негативних наслідків відхилення. Все це потребує неперервного поопераційного аналізу дотримання технологічної дисципліни, тобто детального вивчення системи агрозаходів з точки зору її відповідності вимогам технології або її оперативного коригування під впливом форс-мажорних обставин.
Метою оперативного аналізу дотримання технології виробництва є пошук оптимального співвідношення між системою агротехнічних заходів та витратами на їх проведення, підпорядкування збільшення обсягу продукції раціональному використанню ресурсів, оптимізації технології; цілеспрямоване управління технологією.
Для досягнення цієї мети аналіз має розв’язати такі завдання:
обґрунтувати оптимальний варіант технології відповідно до умов, що склалися; проводити контроль за дотриманням послідовності, своєчасності та якості операцій технологічного процесу;
своєчасно виявляти відхилення від регламентованих технологією параметрів агротехнічних заходів (порушень технологічної дисципліни);
виявляти фактори, які позитивно або негативно впливають на технологічний процес, їх причинно-наслідкових зв’язків (оцінка можливих наслідків дії господарських операцій на кінцеві результати галузі, підвищення урожайності (продуктивності);
виробляти управлінські рішення, спрямовані на вдосконалення організації виробництва або коригування технології;
здійснювати пошук шляхів підвищення рівня виконання технологічних операцій як головного фактору зниження собівартості, підвищення якості продукції.
Кожна технологія має бути адаптивною (відповідати змінам внутрішнього та зовнішнього середовища), з тим, щоб забезпечити здатність підприємства виконувати роботи в оптимальні строки при мінімальних трудових, матеріальних і фінансових витратах, з регламентованим рівнем якості та виробляти продукцію у запланованому обсязі. Дотримання технології оцінюють шляхом порівняння її фактичних параметрів із передбаченими в технологічній карті.
Виробничий потенціал тваринництва включає будівлі і споруди, які обслуговують галузь, устаткування, робочу та продуктивну худобу, корми.
Важливою складовою виробничого потенціалу є кормова база. Від забезпеченості кормами залежить розмір поголів’я, його продуктивність і збереження господарсько-корисних біологічних ознак тварин. Годівля має величезний вплив на обмін речовин в організмі, на здоров’я, ріст і розвиток, масу, будову тіла і продуктивність тварин. Достатня і повноцінна годівля є основою високої продуктивності дорослих тварин, а в молодому віці сприяє підвищенню скороспілості і збільшенню маси. З поліпшенням годівлі знижуються витрати корму і праці на одиницю продукції. Щоб правильно годувати тварин, треба знати їх потреби в поживних речовинах, склад і поживність кормів, їх дію на здоров’я і продуктивність організму. Ефективність використання кормів у великій мірі залежить від максимальної інтенсифікації годівлі тварин. Головним її критерієм є ріст частки продуктивного корму у раціоні. Залежно від забезпеченості кормами та рівня продуктивності тварин формується тип годівлі, який визначається відсотковим співвідношенням окремих кормів у раціоні. Тому стан кормової бази, забезпеченість кормами в цілому і для кожного виду кормів (за обсягом і якістю) є об’єктом неперервного економічного аналізу. Потреба в кормах залежить від поголів’я тварин за окремими віковими групами і виду тварин, норм витрат кормів для кожного виду худоби залежно від визначеної продуктивності, а також від періоду годівлі худоби. Щомісячно необхідно вивчати кількісні та якісні зміни, які відбулися у складі поголів’я. Забезпеченість господарства кормами залежить від виконання плану виробництва у звітному році (від виконання плану урожайності і посівних площ зернових і кормових культур), а також фінансових можливостей підприємства. Корми для тварин повинні бути різноманітні, інакше не можна скласти правильний раціон годівлі.
Тварини є складовою частиною ресурсів сільськогосподарського виробництва. Причому продуктивна і робоча худоба відносяться до необоротних активів, а молодняк тварин та тварини на відгодівлі – до оборотних. Кругообіг оборотних фондів проходить протягом одного виробничого циклу (початком його є надходження грошових коштів, на які створюють виробничі запаси, які потім переходять у незавершене виробництво, із незавершеного виробництва знов у готову продукцію і т. д.). Після вирощування молодняк переводять в основне стадо продуктивної і робочої худоби.
Впровадження економічних заходів щодо підвищення ефективності тваринництва вимагає нових методів управління галузями, зокрема, задоволення потреб керівництва у необхідній інформації про зміни, що відбуваються у виробничих підрозділах, для прийняття виважених рішень у галузі тваринництва, де умови виробництва змінюються досить часто і на хід виробництва істотно впливають біологічні фактори. У зв’язку з тим, що розвиток тваринництва в більшості господарств (за винятком спеціалізованих відгодівельних) базується на завершеному обороті стада, який забезпечує його розширене відтворення, оперативний аналіз цього процесу має носити неперервний характер.
Це забезпечить виявлення внутрішньогосподарських резервів росту поголів’я худоби і покращення якісного складу стада (поліпшення породного складу, продуктивності худоби), скорочення тривалості кругообігу. В цих умовах особливо зростає необхідність такої організації обліку, яка постійно забезпечувала б аналітиків інформацією про зміни поголів’я, якісне оприбуткування одержаної продукції як для кожної госпрозрахункової одиниці, так і для кожного робочого місця зокрема. Кількісні і структурні зміни поголів’я, а також середнє поголів’я продуктивних груп худоби аналізують шляхом співставлення планового і фактичного обороту стада.
План щодо обороту стада потрібно складати на місяць з урахуванням фізіологічних особливостей окремих видів тварин, їх вікового складу, виробничого напряму розвитку галузі, темпів відтворення та якісного покращання стада, умов його утримання, годівлі та інших факторів. 54 Ефективність оперативного аналізу відтворення стада неможлива без добре налагодженої організації обліку, яка б достовірно відображала фізіологічний стан маточного поголів’я, стан відтворення на різних етапах, його якість, строки. Оперативний аналіз відтворення стада починається з виявлення корів в охоті. В більшості господарств цей процес проводиться візуальним методом, який базується на тому, що технік з осіменіння або ж скотарі 1-2 рази на добу, спостерігаючи за поведінкою корів, виявляють корів в охоті. Доведення рівня виявлення корів в охоті від 50 до 80 % дозволяє збільшити вихід молока від 1 корови на 95 кг при розтелі із жовтня до грудня та на 155 кг при розтелі в січні. Важливою умовою відтворення стада є регулярна селекційна робота, дотримання календарних термінів запліднення, запуску і розтелу корів. В основному молочному стаді вважається нормою одна голова приплоду від корови на рік (365 днів). Оперативний контроль і аналіз строків запліднення та одержання приплоду можна ефективно проводити на основі щоденників запліднення худоби та одержання приплоду, в якому зоотехнік планує дату запліднення худоби, дату запуску та очікувану дату одержання приплоду.
Такий щоденник дозволяє оперативно виявити відхилення та розробити систему заходів з удосконалення зоотехнічної і племінної роботи, або ж з оновлення стада. Після проведення операцій із запліднення тварин у щоденнику проставляється фактичний термін їх здійснення. В процесі щоденного аналізу виконання плану парування тварин контролюють також хід і якість запліднення, при цьому вивчають також дані про якісні характеристики плідників. У випадку недотримання планових термінів парування худоби необхідно за даними зоотехнічного обліку детально вивчити причини цього негативного явища. Головною причиною недовиконання плану є яловість худоби, зумовлена негативними умовами утримання маточного поголів’я, низьким рівнем годівлі, несвоєчасним вибракуванням із основного стада маточного поголів’я непридатного для відтворення хворобами тощо. Аналіз дозволяє контролювати яловість маточного поголів’я, яка негативно впливає на продуктивність худоби.
Наступним етапом аналізу є постатейний аналіз обороту стада і в першу чергу показників одержання приплоду. Приплід є основою приросту поголів’я за рахунок власного відтворення. Оперативний аналіз приплоду проводиться на основі відомості одержання приплоду на молочнотоварній фермі (табл. 3.3), яка складається для поголів’я, закріпленого за доярками, на основі даних щоденника обліку запліднення худоби, актів оприбуткування приплоду.
Аналізуючи якісні ознаки приплоду, завідувач фермою та ветеринарний лікар приймають рішення про те, чи вирощувати молодняк для поповнення стада чи купувати його на стороні. Вирощування молодняку на власній фермі скорочує ризик, пов’язаний з хворобами куплених тварин. Важливою складовою частиною формування стада є переведення тварин із групи в групу.
В процесі оперативного аналізу потрібно вивчати дотримання строків переводу тварин із однієї вікової групи в іншу, їх якісні характеристики для кожної статевовікової групи. Невиконання плану переводу негативно впливає на оновлення стада і відповідно на його продуктивність, тому своєчасне виявлення відхилень та вивчення їх причин дозволить управляти структурним складом стада відповідно до біологічних особливостей його відтворення. Вихідною інформацією для проведення такого аналізу є книга обліку руху худоби на фермі, яку веде завідувач фермою або бригадир.
Питання для самоконтролю:
Від яких факторів залежить валовий збір сільськогосподарських культур?
Які ви знаєте показники якості сільськогосподарських культур?
Які фактори впливають на валове виробництво продукції тваринництва? завдання аналізу виробництва продукції, робіт і послуг?
Які фактори впливають на продуктивність тварин?
Що є основою оперативного аналізу виробництва сільськогосподарської продукції?
Література:
Паланюк М.А., Петренко В.Г. Економічний аналіз, – К.: Аграрна освіта, 2010, с. 118 – 142.
Семенюк Н.А., Петренко В.Г. Економічний аналіз. – К.: НМЦ, 2004, с. 189 – 112.