Завдання та інформаційна база аналізу виробництва продукції, робіт і послуг
Тема: Завдання та інформаційна база аналізу виробництва продукції (робіт
і послуг)
Завдання та інформаційна база аналізу виробництва продукції (робіт і послуг).
Методика розрахунку та аналізу виробництва валової продукції на підприємстві.
Аналіз асортиментного переліку продукції.
Завдання та інформаційна база аналізу виробництва продукції ( робіт і послуг)
Сучасні умови господарювання надають підприємствам повну самостійність з питань виробництва та реалізації продукції: планування і організація технологічного процесу, обсяги виробництва, структура продукції, контрагенти та напрями реалізації тощо. Правильно обрана стратегія виробництва та відповідні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації та фінансові результати – прибутки, що відповідають масштабам цієї діяльності. При цьому необхідно враховувати, що виробнича діяльність підприємства зумовлена загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями та платоспроможним попитом населення.
Метою аналізу виробництва та реалізації продукції є:
знаходження шляхів збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції порівняно з конкурентами;
розширення частки ринку при максимальному використанні виробничих потужностей;
збільшення прибутку підприємства.
Це завдання реалізується шляхом вирішення окремих аналітичних завдань:
оцінка якості планування виробництва, напруженості та обґрунтованості планів діяльності;
аналіз динаміки виробництва та реалізації продукції;
оцінка виконання виробничої програми за асортиментом, якістю і ритмічністю;
оцінка ступеня виконання плану реалізації продукції і виробничої програми;
визначення основних факторів, що вплинули на загальні обсяги виробництва протягом останніх років і зокрема у звітному періоді;
виявлення і кількісна оцінка резервів.
Об’єкти аналізу:
обсяг виробництва та реалізації продукції;
ритмічність виробництва та реалізації продукції;
якість продукції;
асортимент і структура продукції;
резерви.
Етапи аналізу:
аналіз обсягу та структури виробництва продукції:
вивчення динаміки та виконання плану виробництва валової і товарної продукції порівняно з обсягом проданої продукції;
аналіз виконання виробничої прогарами за асортиментом;
оцінка структури продукції та впливу структурних зрушень на виконання виробничої програми.
аналіз якості продукції;
аналіз ритмічності виробництва;
аналіз виконання договірних зобов’язань та продажу продукції;
аналіз збільшення обсягу виробництва та реалізації.
Інформаційна база для аналізу виробництва та реалізації продукції:
первинна документація: акт приймання, акт про брак, відомість випуску готової продукції, відомість про брак, накладна на здачу готової продукції на склад, прибутково- видаткова накладна, приймально-здавальні документи, рахунок-фактура, свідоцтво про якість товару, сертифікат відповідності державній системі сертифікації, товарно-транспортна накладна;
дані рахунків бухгалтерського обліку: 23 – Виробництво, 26 – Готова продукція, 36 – Розрахунки з покупцями та замовниками, 90 – Собівартість реалізації та інші;
облікові регістри: журнал 5, 5А;
фінансова звітність: Ф№1 «Баланс», Ф№2 «Звіт про фінансові результати», Ф№5 «Примітки до річної фінансової звітності»;
статистична звітність: Ф№1 – підприємство «Звіт про основні показники діяльності підприємства», Ф№1 Б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість», Ф№1-П (термінова) «Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)», ф№1-послуги «Звіт про обсяги реалізованих послуг»;
інші джерела: рапорти про випуск продукції, здачу готової продукції, дані про простої обладнання, журнал техніко-економічних показників роботи цеху, робочі наряди, дані про якість продукції, планові матеріали відповідного відділу, результати попередніх аналітичних досліджень
Методика розрахунку та аналізу виробництва валової продукції на підприємстві
Збільшення обсягів виробництва продукції – головний напрям зміцнення економіки будь-якого підприємства. Основним завданням у сільському господарстві є забезпечення більш повного задоволення зростаючих потреб населення у продуктах споживання, а промисловості – у сировині. Досягнення цієї мети можливе лише за умови зміцнення матеріально-технічної бази, послідовної інтенсифікації виробництва, поліпшення його розміщення і спеціалізації, удосконалення орендних відносин, підвищення рівня використання сільськогосподарських угідь та інших виробничих ресурсів. Від обсягу валової продукції сільського господарства залежать інші економічні показники, що відображують рівень використання ресурсів виробництва, собівартість і рентабельність продукції окремих галузей, прибуток та загальну рентабельність підприємства в цілому чи його підрозділу. Тому всебічне і глибоке вивчення показників виробництва валової продукції має бути у центрі уваги управлінського персоналу і всього колективу працівників підприємства.
Вона характеризується вартісними і натуральними показниками. Вартість валової продукції відображується, насамперед, у порівняльних цінах. Крім того, загальний обсяг валової продукції може бути відображений у реалізаційних цінах, що склалися на момент її продажу. Для визначення цього показника собівартість продукції збільшують на суму прибутку і зменшують на суму збитку від реалізації продукції.
За окремими видами продукції обсяг її валового виробництва вимірюється вартісними і натуральними показниками фізичної ваги в центнерах, тоннах, тис. штук тощо. Виробництво продукції кормових культур може бути відображено також натуральними показниками в умовних кормових одиницях.
Дані щодо валового виробництва продукції за її видами містяться у формах річного звіту № 50-сг «Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції», № 29-сг «Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур» та ін.
На сільськогосподарських підприємствах у складі валової продукції виділяють товарну частину і продукцію, що використовується на внутрішньогосподарські потреби. Виробництво товарної продукції також вимірюється вартісними і натуральними показниками у фізичній і заліковій вазі продукції, а обсяг реалізації по галузі та підприємству в цілому – у вартісному вираженні. Вартісний показник товарної продукції у зазначеній вище формі звіту відображується у вигляді виручки від реалізації з урахуванням цін, що склалися, за продану продукцію, різних надбавок до них та інших надходжень. Тому, якщо обсяг товарної продукції аналізується у взаємозв’язку з валовим обсягом, наприклад для визначення товарності підприємства, то він має вимірюватись у тих самих порівняльних або ж реалізаційних цінах.
Для аналізу валової сільськогосподарської продукції користуються показниками, що відображують розміри галузей (у рослинництві – посівні площі культур у гектарах, у тваринництві – поголів’я тварин). Відповідні дані для порівняння показників при аналізі беруть з плану підприємства. При внутрішньогосподарському аналізі користуються також даними планових завдань виробничих підрозділів, поточного бухгалтерського обліку та інших видів обліку і звітності. Завдання аналізу полягає, насамперед, у вивченні виконання планів і договірних завдань з виробництва сільськогосподарської продукції, продажу її державі та іншої реалізації, товарності продукції, динаміки зміни цих показників за кілька років, з’ясуванні основних факторів, які впливають на обсяг виробництва продукції, виявленні результатів збільшення продукції.
Важливим завданням аналізу є оцінювання досягнутого рівня виробництва і виявлення причин його зміни порівняно з минулим періодом, іншими підприємствами, середніми даними по об’єднанню, району або групі однотипних підприємств. Для цього аналізують показник рівня виробництва продукції на одиницю площі земельних угідь. На відхилення цього показника впливають зміни у галузевій структурі підприємства та рівні продуктивності галузей. Тому потрібно визначити величину впливу зазначених факторів, проаналізувати зміни у структурі земельних угідь і посівних площ, показників щільності поголів’я тварин на 100 га земельних угідь, урожайності культур і продуктивності тварин.
На сільськогосподарських підприємствах аналіз кінцевих результатів щодо обсягу валової і товарної продукції проводять по закінченні року на основі даних річного звіту. Для сільськогосподарського виробництва характерний великий розрив (особливо у землеробстві) між періодом виробництва і робочим періодом. Тому оперативний аналіз упродовж року переважно обмежується вивченням виконання плану або передбаченої технології проведення основних робіт у землеробстві, надходження продукції у період збирання врожаю, виробленої продукції тваринництва, використання важливих ресурсів виробництва.
Ще однією особливістю сільськогосподарського виробництва є те, що значна частина виробленої валової продукції не реалізується за межі підприємства, а використовується для внутрішньогосподарських виробничих потреб (посівний і садивний матеріал, корми, молодняк тварин тощо). Тому на сільськогосподарських підприємствах обсяг товарної продукції зазвичай значно менший за валовий.
У ринкових умовах господарювання сільськогосподарським підприємства повідомляються плани-замовлення на продаж окремих видів продукції державі і вживаються заходи щодо заохочення їх виконання. Показники виробництва продукції визначаються підприємствами самостійно. За цих умов зростає значення аналізу обсягу виробництва і реалізації продукції, рівня її товарності, якості та раціонального використання. Виконання плану виробництва і реалізації продукції Аналіз доцільно розпочинати з проведення загальної оцінки обсягу виробництва валової і товарної продукції та виявлення впливу на ці показники основних факторів. Для цього використовують дані річного звіту, в якому відображена вартість валової продукції у порівняльних цінах, а також у цінах реалізації, що склались на момент її продажу.
Товарна продукція в реалізаційних цінах, що склались для підприємства, відображується у річному звіті у вигляді виручки від реалізації. На основі цих показників визначають загальний рівень товарності за співвідношенням вартості товарної та валової продукції у цінах реалізації, що склались для підприємства.
Аналіз асортиментного переліку продукції
Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. При цьому слід ураховувати, що підприємство має чітку предметну, а отже, й галузеву спеціалізацію. Її визначають ще за організації підприємства, але асортимент продукції з часом може змінюватися. Одні товари перестають виробляти, інші, навіть колись непрофільні для підприємства, включають до виробничої програми. Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою маркетингової політики сучасного підприємства.
Змінюваність складу продукції є наслідком цілеспрямованого чіткого керування цим процесом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і суворий контроль за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів випуску окремих видів продукції. Тому відхилення від планових завдань розцінюють як суттєвий недолік у роботі виробничих підрозділів, їхніх керівників та виконавців.
Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску – структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним, а тому ми кажемо про асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.
Розрахунок показників виконання плану за асортиментом здійснюють трьома способами:
І – «спосіб найменшого числа», суть якого полягає у виборі меншої із двох сум; інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планового завдання;
ІІ спосіб як загальний показник розраховує найменший відсоток виконання плану щодо всіх виробів;
ІІІ спосіб базується на співвідношенні кількості виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної кількості планових позицій; цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою продукції, а тому його називають коефіцієнтом номенклатурності.
Розгляд асортименту продукції є невідривним від вивчення темпів його розширення й оновлення. Перше пов’язують з кількісним збільшенням варіантів розфасування харчових продуктів, засобів побутової хімії, будівельних сумішей; розширенням кольорової, якісної та з іншої гами матеріалів і готової продукції (одягу, взуття, предметів хатнього вжитку); збільшенням параметричних рядів якогось технічно складного виробу за рахунок випуску його спрощених та спеціалізованих варіантів або різного типу зовнішнього оформлення.
Є й деякі інші способи простого розширення асортименту продукції. Зрозуміло, що навіть просте розширення асортименту ускладнює процес виробництва, обліку та контролю, дещо збільшує виробничі витрати. Але водночас – це випробуваний засіб зміцнення ринкових позицій підприємства, освоєння нових сегментів ринку і залучення нових споживачів.
Іноді (хоч і помилково) його ототожнюють з простим розширенням асортименту продукції, що виробляється.
Проте його логічніше визначати як частку вироблених нових видів продукції (у грошовому вираженні) до загальної вартості товарної продукції. У нашому прикладі планувалося оновлення асортименту (стосовно обсягу товарної продукції) .
Перспективним напрямом аналізу є розрахунок частки продукції, яка має товарні знаки, зареєстровані у вітчизняних і міжнародних організаціях. Наявність товарного знака на якусь продукцію і захист його на споживчому ринку свідчать про оригінальність виробу, його високу та стабільну якість.
Слід також ураховувати, що продукція з добре відомими товарними знаками, яка має сталий попит – це об’єкт постійного копіювання і навіть фальсифікацій. Тому потребують обов’язкового розв’язання проблеми, пов’язані із захистом товарної марки, у тому числі в судовому порядку.
Під час аналізу асортименту продукції, що її випускає підприємство, необхідно враховувати, наскільки цей асортимент є традиційним, які нові види товарів самостійно розроблено і впроваджено у виробництво, а які вироблено за ліцензіями або за співучасті інших фірм. Підприємство має потурбуватися про належні документи, які засвідчують право користування технологіями або товарними знаками інших фірм та корпорацій. Не завадить зайвий раз нагадати, що самовільне (піратське) копіювання продукції з популярними в споживачів товарними знаками є злочином, що його має розглядати не економічний аналітик, а відповідні слідчі та судові установи.
За наявності додаткової інформації дуже корисним для оцінки асортименту був би розрахунок допоміжних показників – кількості застарілих зразків продукції, яку випускає підприємство, та відповідної частки обсягу товарної продукції. Бажано з’ясувати причини такого становища, вказати винних, розробити рекомендації для керівництва підприємства з метою поліпшення асортиментної ситуації.
Завершуючи аналіз, слід оцінити витрати підприємства, що пов’язані з підготовкою нових зразків продукції, а також з науково-дослідними і конструкторськими розробками. Це особливо важливо для підприємств, які належать до наукомістких галузей і забезпечують необхідні темпи науково-технічного прогресу в країні в цілому. На підприємстві, що є предметом аналізу, ці витрати невпинно скорочуються і приблизно на порядок менші за найвищі показники в галузі. Така «економія» може тільки погіршити становище в майбутньому.
Негативні зміни асортименту й структури продукції «об’єктивними» причинами, бо всі вони можуть бути оперативно нейтралізовані на самому підприємстві через коригування планових завдань. Тому будь-які відхилення від установленого плану – це просто погана праця виконавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філіалів).
Питання для самоконтролю:
Які завдання аналізу виробництва продукції, робіт і послуг?
Що є інформаційною базою аналізу виробництва продукції?
Що є інформаційною базою аналізу робіт і послуг?
За якими показниками здійснюється аналіз виробництва валової продукції на підприємстві?
Що лежить в основі асортиментного переліку продукції?
Література:
Паланюк М.А., Петренко В.Г. Економічний аналіз, – К.: Аграрна освіта, 2010, с. 118 – 125, 130 – 135. 143 – 149..
Семенюк Н.А., Петренко В.Г. Економічний аналіз. – К.: НМЦ, 2004, с. 189 – 123.