Предмет і види економічного аналізу
Тема: Предмет і види економічного аналізу
Економічний аналіз як галузь економічної науки, його роль в управлінні виробництвом.
Основні етапи розвитку економічного аналізу.
Об’єкти і суб’єкти аналізу.
Види економічного аналізу.
Зміст аналізу та його основні категорії.
Зміст і завдання економічного аналізу, його взаємозв’язок з іншими дисциплінами.
Економічний аналіз як галузь економічної науки, його роль в управлінні виробництвом
Економічний аналіз пов'язаний з явищами та процесами, які показують сутність відносин процесу виробництва, логістики, управління тощо. У змістовій площині він визначає цілеспрямовану діяльність дослідника (аналітика), яка полягає в ідентифікації показників, факторів зв'язку, алгоритмів зміни для пояснення і обґрунтування явищ і процесів господарського життя, їх формалізованого вираження та визначення шляхів адаптації досліджуваного об'єкта чи досягнення його зміни.
Метою економічного аналізу є вивчення результатів діяльності всіх підприємств і господарських організацій, визначення впливу факторів на показники їх роботи для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності їх діяльності.
Економічний аналіз забезпечує необхідне обґрунтування планових показників, оскільки його оцінки досягнутого рівня виробництва та витрачання ресурсів, з одного боку, і попиту, ринкових цін та ефективності роботи – з іншого, є основою планування діяльності підприємства.
Усі виробничі та фінансові процеси, а також загальні результати діяльності підприємства повинні належно контролюватися. Це забезпечується поточним контролем з боку адміністрації підприємства за станом виконання планових завдань, організаційних заходів, вказівок тощо за допомогою аналітичного опрацювання повсякденної інформації, яка характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства.
Існує й інша форма контролю – наступний. Він здійснюється як ревізія фінансово-господарської діяльності роботи підприємства, як тематична перевірка з боку податкової адміністрації, аудиторське обстеження. Останнє, наприклад, проводиться за дорученням наглядової ради, акціонерів, банку. І цей контроль ґрунтується на аналізі даних про роботу господарюючого суб’єкта, тобто є однією із форм аналітичного обстеження підприємства.
Що ж сприяло розвитку методів аналізу, а з часом формуванню його як самостійної дисципліни? По-перше, це пов’язано з формуванням єдиних засад і систем бухгалтерського обліку і впровадженням типових форм звітності. По-друге, було скасовано «комерційну таємницю» і, отже, полегшено доступ до будь-якої економічної інформації. По-третє, у період непу підприємства знову були переведені на комерційний розрахунок, тобто на засади самоокупності, поновилося бажання вивчати та аналізувати результати їх господарської діяльності. Кропітка робота з налагодження обліку і контролю неминуче викликала потребу в розробці спеціальних прийомів вивчення якості обліку і результатів діяльності, зокрема на підставі підсумкових даних звітів підприємств. Стандартизація бухгалтерських документів, регістрів і звітних форм сприяла роботі з упровадження аналізу, дала змогу розробити чимало єдиних, стандартних методів аналізу економічної інформації.
Основні етапи розвитку економічного аналізу
Становлення теорії та практики економічного аналізу мас довгий, тернистий історичний шлях розвитку. Аналітико-системний процес, який стосується явищ суспільного життя, соціально-економічного укладу, виробництва, обміну та споживання, допоміг зробити висновок, що саме виробництво, добробут людей, економічне зростання та кризові явища перебувають під впливом неочевидних суспільних факторів, глибинних законів економічного життя. Це вимагало пояснень, адекватних оцінок, що не можна було зробити лише простим описом цих процесів. Спочатку аналіз виник у найпростіших формах, а пізніше як система спеціальних знань для дослідження причино наслідкових змін економічних явиш І процесів.
Основними передумовами його появи були, об'єктивні потреби економіки і політики, які полягали у необхідності здійснення аналітичних функцій щодо господарської, управлінської діяльності і в свою чергу спонукали до активізації аналізу як практичної діяльності.
Паралельно з еволюційним поступом суспільства, зміною політичного й господарського устрою виникли умови для розвитку та диференціації наук.
Внаслідок цього економічний аналіз виділився в окремий вид науки з власними методологією, теорією й організацією дослідження, а також сформувався як дисципліна для викладання в навчальних закладах. Це відбулося значно пізніше, на наступному історичному відрізку. Тому еволюцію економічного аналізу доцільно розглядати як з погляду практики, так і з погляду науки.
У сучасній науковій літературі немає єдиної думки щодо історичних станів становлення та розвитку економічного аналізу.
За зародженням економічного аналізу можна простежити, починаючи
з найдавніших часів.
Первісна доба – найтриваліша в історії людства. Вона тривала більш як 2 млн. років від появи перших людей до виникнення стародавніх цивілізацій (1У-ІІ1 тис. до н. е.).
Основні риси економіки первісної доби:
колективна власність на природні ресурси іі знаряддя праці;
колективне виробництво та споживання;
відсутність майнової нерівності;
натуральний характер господарства;
громада, як головна господарська форма, тобто колектив із мовною або частковою спільною власністю на засоби виробництва та узвичаєними формами самоуправління;
примітивність знарядь праці і примітивність форм господарювання;
нерівномірність розвитку продуктивних сил, в одних регіонах швидше. в інших – повільніше;
два великих суспільних поділи праці:
відокремлення скотарства від землеробства в ІІІ-ІІ тис. до н. е., що призвело до значного підвищення продуктивності праці, появи додаткового продукту, який, набувши споживчо-вартісної форми, свідчив про зародження станово-класових інтересів;
відокремлення ремесла від сільського господарства в ІІ-І тис. до н. е„ що сприяло виникненню металургії, як самостійної галузі виробництва, спричинило значні зміни в економічній та суспільній структурі.
Вдосконалення знарядь праці, суспільний поділ праці, торгівля привели до розпаду первісної господарської системи. Відбувся поступовий перехід від родової до сусідської, територіальної громади. Створюються передумови для виникнення державних утворень – центрів світової цивілізації.
Виникла і почала активно розвиватися система обміну між окремими родами, общинами, племенами.
Всі ці процеси сприяли розвитку сучасного економічного аналізу.
За результатами досліджень вчених, в епоху матріархату окремі елементи обліку, аналізу і контролю виконувала жінка. Вона, як голова дому, слідкувала за мірою праці і споживання, а також приймала відповідні рішення.
У разі необхідності жінка – «домокерівник» – робила зарубки для збереження, накопичення інформації та контролю.
В епоху енеоліту відтворювальне галузеве господарство набуло переважаючого характеру, почали використовуватися окремі аналітичні прийоми, способи та засоби, зокрема порівнювання предметів обміну.
В бронзовий вік аналіз склався як практична діяльність. У цей період активного розвитку набули продуктивні сили, відбувся поділ праці. Були удосконалені знаряддя праці, налагоджено їх виробництво з металу, активно функціонували сільське господарство і ремесла (ковальство, гончарство, ювелірне ремесло). Виробництво додаткового валового продукту створило передумови для утворення держав. Першими на переході від неоліту та бронзового віку виникли держави на Стародавньому Сході, зокрема Єгипет, Індія, Месопотамія.
Економічний аналіз застосовувався і розвивався паралельно з політичною економією, статистикою, обліком і контролем та органічно доповнював їх. Він слугував дослідженню господарських операцій, насамперед мінових товарних, які особливо активно здійснювали єгиптяни, греки і римляни.
У Стародавньому Єгипті існувала досить складна і трудомістка організація обліку й аналізу суспільних та господарських процесів. У цьому процесі були задіяні щонайменше три особи. Одна з них фіксувала на папірусі, що виконував роль документа та облікового регістра, обсяг матеріальних цінностей, які передбачалося передати згідно з попередніми домовленостями, друга особа відмічала поряд фактичні дані щодо переданих цінностей, а третя - аналізувала результати цієї угоди шляхом порівняння І позначала виявлені відхилення вказаних вище даних у той чи інший бік. У кінці на перевірених і проаналізованих документах проводилися повздовжні лінії. Це свідчить про зародження оперативного порівняльного аналізу.
У процесі аналізу використовувалися найпростіші натуральні, абсолютні, умовні, середні економічні показники. Детальний і разом з тим зведений характер звітності і в Єгипті, і у Вавілоні давав змогу застосовувати аналітичні методи і прийоми дослідження, окреме порівняння, деталізації та синтезу. Аналіз того часу мав також нерегулярний, часто епізодичний і локальний характер. охоплюючи окремі фактичні та звітні лані за 3-15 років.
Однією з первинних функцій аналізу була контролююча, головна мета якої полягала в захисті інтересів власників. Аналіз охоплював такі аспекти, як наявність, прибуття, вибуття та використання майна, робочої сили, коштів. Так. у 2500-2400 рр. до н. с. у Стародавньому Єгипті вперше згадується про здійснення аналізу і контролю за виконанням кошторису робіт шляхом зіставлення даних, які оприлюднювалися спеціальними комісіями звітів за обсягами робіт, передбачених у кошторисі і виконаних фактично.
Новий етап розвитку економічного аналізу настав у Ранньому залізному віці. Як свідчить папірус Зенона, саме у цей період відбулося зародження елементів фінансового й ретроспективного видів аналізу та використання їх результатів в управлінні господарськими процесами. Аналіз став більш комплексним і дієвим, бо давав можливість оцінити не лише наявний стан, а й отриманий ефект, тобто вигідність, прибутковість окремих операцій чи певного виду діяльності, і здійснювався після закінчення господарських подій. Практикувався аналіз заборгованості, зокрема дебіторської і кредиторської за допомогою вартісних показників.
Був також здійснений перехід до аналізу документів, які вже мали системний характер. Інформаційною базою для проведення аналітичних процедур слугувала заснована регулярна звітність – місячна, тримісячна і річна. Вона вже містила дані про доходи і витрати господарств. Аналіз відбувався у розрізі окремих видів економічної діяльності – сільське господарство, промисловість, торгівля, кредитування тощо. При цьому широко застосовувалися вартісні грошові одиниці виміру та показники.
Економічний аналіз як вид практичної діяльності набув подальшого розвитку в період Античності. Новими підходами у здійсненні аналітичних процедур стало впровадження принципу їх чіткої періодичності, застосування поряд з натуральними показниками вартісних (у грошових вимірниках). Призначенням аналізу залишався контроль за використанням і збереженням ресурсів їх власників. Завдяки простоті аналізу його міг здійснювати будь-який грамотний громадянин.
У Стародавній Греції налічувалася значна кількість осіб, які були зобов'язані збирати та контролювати облікові дані. Велика увага у здійсненні аналітичних процесів приділялася оцінці достовірності господарських звітів. Саме тут уперше у світі була заснована корпорація логістів, що стала родоначальником нинішніх громадських об'єднань та організацій аудиторів. Це сприяло розвитку аналізу, оскільки названа корпорація ставила перед собою завдання розробляти чіткі правила рахівництва і визначати заходи контролю рахунків обліку, виявляти й аналізувати допущені помилки, а також складати зразки форм звітів, які б забезпечили достовірність вміщених у них даних.
Подальшого розвитку економічний аналіз набув у Римській імперії, особливо в період розквіту рабовласницького господарства та економічного піднесення (II—І ст. до н. е.), коли з'явилися сприятливі умови для використання економічних процедур. Відбувалися прогресивні зміни в організації виробництва, землеволодінні. Виникли рентні відносини, було впроваджено грошові і натуральні платежі, відробітки, введено державні повинності та податки. Поряд з вільними селянами-орендарями у землевласників працювали й раби, що займалися землеробством та здійснювали рентні платежі. Причому у цей період уже аналізувалися продуктивність та ефективність праці рабів.
Подальшого розвитку економічний аналіз здобув в епоху Середньовіччя. Господарство епохи середньовіччя (феодальне господарство) характеризуються перш за все пануванням приватної власності на землю. Основний дохід, а відтак і можливість вижити, люди отримували від землі, яка вважалася головним багатством. Особи, які нею володіли, як правило, панували в суспільстві. Ієрархічна структура земельної власності, що ґрунтувалася на васальних зв'язках, призводила до протиріччя між великою власністю на землю і дрібним селянським володінням, яке зберігалося. Селяни знаходилися в особистій, поземельній, судово-адміністративній і військово-політичній залежності від землевласників. Домінувало натуральне господарство. Обмін відігравав другорядну роль. Майже всі багатства суспільства створювалися ручною працею. Знаряддя праці були примітивними. Енергія вітру і рік, вугілля і деревини почала використовуватися лише в пізньому середньовіччі і спочатку дуже обмежено.
Отже; в основі середньовічного господарства лежала власність феодалів на землю і їх неповна власність на виробників – закріпачених селян. Селяни наділялися землею і мали своє господарство. Користуючись землею феодала як наділом, вони зобов'язані були за це обробити панську землю за допомогою своїх знарядь або віддавати йому додатковий продукт своєї праці – ренту (з лат. – повертаю, сплачую). Відомі три форми феодальної ренти: відробіткова (панщина), продуктова (натуральний оброк), грошова (грошовий оброк).
Основними формами господарської діяльності були: феодальна вотчина (французька сеньйорія. англійський манор). ремісничий цех. торгова гільдія. В цілому економіка була аграрно-ремісничою, що єднало її з господарством стародавніх цивілізацій і дало підставу називати цивілізацію, яка існувала до кінця XV ст., аграрно-ремісничою, а суспільство – традиційним. Розвиток господарства епохи середньовіччя можна поділити на три періоди.
У ранньому середньовіччі (У-Х ст.) сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства (період генези).
ХІ-ХУ ст. – період зрілості феодального господарства, внутрішня колонізація, розвиток міст, ремесла і товарного виробництва.
У пізньому середньовіччі (XVI – перша половина XVIII ст.) зароджується ринкове господарство, з'являються ознаки індустріальної цивілізації.
В період зрілості феодального господарства з розвитком міст і товарного виробництва, розширенням суспільних потреб почали відбуватися важливі зрушення у фіксації господарських операцій та їх регулюванні. В обліку і контролі почав діяти принцип реєстрації та накопичення даних, що дало змогу сформувати інформаційну базу для проведення аналітичних досліджень, насамперед тих, які встановлюють причинно-наслідкові зв'язки між факторами і результатом господарської діяльності.
Зміцнювалася нормативно-правова база господарювання. Об'єктивними передумовами прогресивних змій в економічному аналізі епохи Середньовіччя були поява арабських цифр (1202 р.) та відкриття Іоанном Гуттенбергом книго друкарства (1440 р.). Це сприяло тому, що на зміну рукописним книгам і документам прийшли друковані типографським способом праці з тих чи інших питань, рекомендації з обліку, а дещо пізніше – з економічного аналізу.
У період пізнього Середньовіччя економічний аналіз поступово удосконалювався. Цьому сприяло створення та функціонування централізованої податкової системи і систематичного проведення загальнодержавних кадастрів про кількість людей, худоби, землі у Візантії.
Отже, індустріальна епоха в розвитку людства (її ще називають промисловою революцією) не поступовий перехід від аграрної економіки до індустріального виробництва.
У XVIII столітті в Англійському суспільстві починають активно розвиватися ринкові відносини, і з'являється основна рушійна сила капіталістичної економіки – підприємницький клас.
Фактично в індустріальний період (трохи більше ста років) відбувається стрибкоподібний перехід від аграрного суспільства до міської цивілізації сучасного типу.
В цей період відбулося зародження бухгалтерського обліку у Венеції, введення французом Жаком Саварі понять систематизованого та аналітичного обліку, створення італійським бухгалтером Джузеппе Чербоні (1827-1917 рр.) вчення про систематичне складення та аналітичне розкладення бухгалтерських рахунків, що сприяло тому, що на зміну епізодичному аналізу прийшов регулярний аналіз з більш досконалими та об'єктивними документальними носіями інформації.
На перших порах розробкою методів і прийомів економічного аналізу та його здійсненням займешся переважно бухгалтери. Це пояснювалося тим. що найпростіші аналітичні методи і прийоми входили до складу балансоведення. бухгалтерського обліку, фінансів, статистики. Потім відбулося розмежування названих видів практичної і наукової діяльності та аналізу, а також їх удосконалення.
У XX ст. відбулися разючі зміни щодо методології та практики економічного аналізу. Заслуга у цьому належить, крім вищеназваних учених, таким французьким економістам, як Жан Батист Дюмарше та Жан Бурнісьєна. Так, Жан Батист Дюмарше розробив теоретико-методологічні засади фінансового аналізу, понятійний апарат аналітичного дослідження рахунків, розвинув типологічний аналіз балансу шляхом використання комбінаторики. Крім цього, заслугою Жана Батиста Дюмарше, як і Делапорта, є обґрунтування органічного взаємозв'язку між політ економічними теоріями, бухгалтерським обліком та економічним аналізом. Жан Бурнісьєн удосконалив методологічні засади економічного аналізу за рахунок запровадження порівняльного аналізу співвідношень між масою цінностей підприємства і правами власності на них. Подальше вивчення фінансових аспектів економічного аналізу здійснив Джеймс Блісс. Він розробив і запропонував у 1930 р. систему показників результативності, успішності господарювання за допомогою порівняння фактичних фінансових результатів з показниками балансу і бухгалтерського обліку.
Нове концептуальне бачення ролі, мети і функцій економічного аналізу склалося у 1981 р. в результаті прийнятого Американським інститутом аудиторів визначення бухгалтерського обліку як обслуговуючої сфери діяльності, призначеної для надання кількісної інформації, переважно фінансового плану, про економічні об'єкти, придатної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень з економічних питань при аналізі альтернативних варіантів дій.
Отже, індустріальна та пост індустріальна епохи характеризуються бурхливим розвитком теорії, методології і практики економічного аналізу. Учені-економісти, які досягли найкращих результатів в економічних дослідженнях, відзначені Нобелівськими преміями. Економіст Рагнар Фріш з Норвегії та Ян Тінберген із Ізраїлю вперше удостоєні в 1969 р. Нобелівської премії «За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів». Динамічні моделі використані ними для аналізу заощаджень і згодом лягли в основу теорії планування.
Статистичні методи Фрідмена сприяли розвитку економетрики. В 1976 р. за ці та інші розробки він був нагороджений Нобелівською премією. Лоуренс Роберт Клейн у американський економіст, був удостоєний Нобелівської премії у 1980 р. за розробку і використання економічних моделей для аналізу економічних коливань та економічної політики, прогнозування торгівлі, впорядкування статистичних моделей різних країн та інтегрування їх в єдину загальну систему. Джеймс Тобіну також американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки у 1981 р. став відомим завдяки аналізу кон'юнктури фінансових ринків та вивченню їх впливу на макроекономічні показники, соціально-економічну політику, зокрема на видатки бюджету, безробіття, виробництво і ціни.
Начало формы
Конец формы
Об’єкти і суб’єкти аналізу
Всі об’єкти аналізу у своїй сукупності складають предмет економічного аналізу.
Об’єктами аналізу, наприклад, можуть бути виробнича та комерційна діяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції і прибуток, ритмічність виробництва тощо. Систематизований перелік об’єктів чи питань аналізу, що вивчаються в курсі, утворюють його зміст. Виникнення та становлення будь-якої науки зумовлюються нагальними потребами господарської практики.
.
При розгляданні сутності категорії суб'єкт економічного аналізу необхідно враховувати наступне.
По-перше, суб'єкт господарювання як складна соціально-економічна система включає з позицій теорії менеджменту дві взаємопов'язані підсистеми: підсистему, що управляє (суб'єкт управління) та підсистему, якою управляють (об'єкт управління). По-друге, на підставі визначення об'єкта економічного аналізу як суб'єкта господарювання, не слід змішувати поняття: суб'єкт управління (управлінський персонал); суб'єкт господарювання (об'єкт економічного аналізу); суб'єкт економічного аналізу (аналітик).
Суб'єктом економічного аналізу є його виконавець. Враховуючи складність, велику трудомісткість економічного аналізу та необхідність розглядання результатів господарчої діяльності з позицій різних користувачів аналітичної інформації, економічний аналіз проводиться різними його суб'єктами (виконавцями). Внутрішній аналіз проводиться такими суб'єктами управління металургійного підприємства (об'єднання): службою економічного аналізу, планово-економічним відділом, відділом маркетингу та ін. Зовнішній аналіз – зовнішніми незалежними суб'єктами економічного аналізу: аудиторськими фірмами, податковою адміністрацією, банками, фінансовими органами, акціонерами, інвесторами, постачальниками та ін. При цьому суб'єкт управління підприємством виконує і зовнішній (попередній), і внутрішній аналіз своєї діяльності, що свідчить про нерозривні щільні прямі й зворотні зв'язки між внутрішнім та зовнішнім аналізом.
Види економічного аналізу
В останні кілька десятиліть розвиток економічного аналізу в основному пов’язувався з тематичним або вузькофункціональним напрямом аналізу окремих об’єктів. У зв’язку з цим нині існують методики порівняльного, функціонально-вартісного та системного аналізу.
На теперішній час найбільш розвинутим і важливим є наступний аналіз. З тими або іншими застереженнями до нього можна включити такі шість видів.
Фінансово-економічний аналіз здійснюється після закінчення кварталу або року на підставі відповідного звіту підприємства. Головний акцент у цьому аналізі робиться на вивченні й оцінюванні ключових результативних і фінансових показників роботи підприємства. Насамперед це стосується показників прибутку та рентабельності, а також продажу продукції. Багато уваги приділяють вивченню основних показників фінансового стану, руху грошових коштів і капіталу. Інші виробничі показники та витрати вивчають вибірково і в такому обсязі, щоб пояснити відхилення в прибутку та у зміні фінансового стану підприємства.
Техніко-економічний аналіз, на відміну від фінансово-економічного, є більш змістовним і різнобічним. Його також називають внутрішньогосподарським. Крім економічних показників у ньому значна увага приділяється вивченню даних про використання техніки і технологій, інших матеріальних ресурсів підприємства. Для цього аналізу використовують дані первинного бухгалтерського обліку та інші джерела інформації. Техніко-економічний аналіз звичайно має значну галузеву специфіку, тоді як методика фінансово-економічного аналізу однакова для всіх підприємств.
Статистико-економічний аналіз перебуває на стику статистики та економічного аналізу. Він вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіонів, галузей і народного господарства країни в цілому. Основним інформаційним джерелом може бути статистична звітність відповідних господарських одиниць, статистичні збірники й обстеження. У методиці цього аналізу провідну роль відіграють статистичні методи дослідження та обробки інформації.
Порівняльний, або міжгосподарський, аналіз, як і статистико-економічний, використовує для своїх потреб більший обсяг інформації, ніж перші два аналізи. Але він обмежується даними кількох споріднених підприємств. Завдяки додатковим зіставленням даних і орієнтації на показники кращих підприємств у галузі він дає змогу одержати більш обґрунтовану оцінку роботи підприємства, яке аналізується. При цьому простіше і надійніше можна вишукати і резерви. У зв’язку з цим порівняльний аналіз іноді характеризують як найкращий засіб пошуку та обґрунтування внутрішньогосподарських резервів виробництва.
Функціонально-вартісний аналіз – відносно новий вид аналізу, і тому його методика ще не є досконалою. Предмет його вивчення в більшості випадків пов’язаний не з роботою підприємства, а з випуском та експлуатацією певних видів продукції. Такий підхід, крім традиційної виробничої інформації, потребує докладних даних щодо експлуатаційних характеристик виробів. Упровадження цього виду аналізу є доцільним у тому разі, якщо він вивчає ефективність відносно дорогої техніки з досить великими обсягами її виробництва. Цей аналіз концентрує увагу на показниках використання продукції, ефективності її застосування у користувачів. Головні резерви такий аналіз вбачає в удосконаленні конструкції виробу, оптимізації його окремих функцій, виявленні його слабких або навіть зайвих функціональних можливостей.
Системний аналіз – останній вид наступного аналізу застосовують для досліджування складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. При цьому вивчення економічних аспектів органічно поєднується з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов тощо.
Для забезпечення всебічного розгляду проблем аналіз здійснює бригада фахівців з різних галузей знань, що забезпечує зважене комплексне їх розв’язання.
Об’єктами такого аналізу в Україні були проект побудови нафтового терміналу в Одесі, вирішення проблем енергопостачання і стану вугільної промисловості, комплекс питань, пов’язаних з транспортуванням каспійської нафти через Україну в Західну Європу. Загалом цей вид аналізу має широкі перспективи свого подальшого розвитку.
Оперативний (поточний) аналіз здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності, або відразу по закінченні окремих виробничих чи інших робіт. При цьому основну інформацію для аналізу постачає оперативний облік, що виключає пасивне очікування звітних даних. Завданням оперативного аналізу є не тільки виявлення негативних явищ, а й сприяння їх своєчасному виправленню протягом певного періоду, що дає змогу реально поліпшити кінцеві результати роботи підприємства. Інформацію для оперативного аналізу отримують в основному по каналах автоматизованих систем управління і обробляють із застосуванням стандартних програм на персональних комп’ютерах. Незважаючи на великі технічні можливості комп’ютерних систем, в оперативному аналізі свідомо звужують коло питань, проблем і показників роботи, а отже, і зменшують обсяг інформації, яку збирають.
Прогнозний аналіз (перспективний, стратегічний) почав застосовуватися як техніко-економічне обґрунтування майбутніх підприємств, зразків нової техніки і новітніх технологій. Цей аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їх ефективність. Результати прогнозного аналізу можуть бути подані як планові калькуляції для нових видів продукції, як сума економічного ефекту від освоєння нової техніки, впровадження новітніх технологій, механізації та автоматизації виробництва, як комплекс рекомендацій для розробки різних програм або формування політики. Цей аналіз здійснюють працівники проектних і наукових закладів, а також установи державного управління.
Зміст аналізу та його основні категорії
Обов’язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість його відповідними ресурсами. Ощадливе їх використання – повсякденна турбота й обов’язок кожного підприємства.
Зменшення питомого витрачання ресурсів на одиницю кінцевої продукції веде до зростання ефективності суспільного виробництва, поліпшує всі показники виробника товарів.
Існує чимало видів ресурсів. Серед них – природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробництва придатна така класифікація ресурсів: трудові ресурси, основні засоби і предмети праці. Важливими виробничими ресурсами є простір (земельна площа) і час.
Ресурси можуть бути вихідні, природні та похідні, штучні. До останніх належать товарні, інформаційні, фінансові, наукові та ін. У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії набувають форми факторів (чинників).
На виробництві мають місце чимало причинно-наслідкових зв’язків, а отже факторів (чинників), виявлення, вимір і вивчення яких – важливе завдання економічного аналізу.
Фактори класифікують згідно з певними ознаками. Відповідно до простих елементів праці розрізняють фактори трудові та матеріальні. Останні складаються із сировинних, енергетичних, водних, факторів основних засобів тощо.
За місцем дії фактори можуть бути внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські.
Вирізняють також фактори кількісні та якісні, інтенсивні та екстенсивні, об’єктивні та суб’єктивні, загальні (комплексні) та поодинокі (специфічні), основні та другорядні тощо.
Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні та негативні фактори. З останніми часто пов’язують резерви виробництва.
Під дією трудових або енергетичних факторів ресурси виробництва починають рухатися, взаємодіяти і, врешті-решт, трансформуються у нові речі – матеріальні блага, продукцію. При цьому частина ресурсів залишається невикористаною або витрачається нераціонально, губиться, псується, накопичується у вигляді відходів, випаровується і звітрюється, залишається у воді. У зв’язку з цим виникає питання про резерви виробництва.
Поняття «резерв» має два різні визначення.
У першому визначенні резерв характеризує будь-який страховий запас. Згадаймо валютні резерви Національного банку (запаси), страхові та резервні фонди держави і підприємств, резервні потужності енергосистем тощо.
Друге розуміння резерву пов’язують передусім з різними втратами ресурсів (псування, пропажа, брак, уцінка), сплатою штрафів, пені, неустойок та з іншими збитками. Це явні, безспірні резерви.
Проте є й такі, що обумовлюються підвищенням норм витрачання ресурсів, перевитратами заробітної плати, несвоєчасним виконанням заходів із впровадження нової техніки і технологій, недозавантаженням вільних виробничих потужностей тощо. Одні резерви – це безповоротні втрати ресурсів або прибутків, інші можуть бути використані у наступні періоди часу.
Зміст і завдання економічного аналізу, його взаємозв’язок з іншими дисциплінами
Кожна наука має свій предмет, який вона вивчає. Предметом економічної науки є, як відомо, виробничі відносини людей. Економічний аналіз як її галузь, природно, теж має справу з певною їх частиною, а точніше, з тими відносинами, які формуються в межах підприємств і навколо них. У навчальній літературі звичайно наводиться таке визначення цього поняття.
Розвиток економічного аналізу обумовлюється необхідністю періодичного оцінювання стану господарських процесів, загальних результатів і нових напрямів у роботі. При цьому особливий інтерес викликає вивчення всіляких виробничих недоліків, непродуктивних витрат, збитків, тобто того, з чим надалі пов’язуватиметься одне поняття – резерви.
Найважливіше серед них – сприяння оперативному управлінню підприємством і поточному контролю. Це, зокрема, зумовило появу оперативного аналізу. Останнім часом економічний аналіз використовується в аудиторський практиці, податковою адміністрацією і, отже, може розв’язувати нове завдання – контроль за роботою підприємств та установ усіх форм власності.
Теоретичною основою економічного аналізу є політична економія, а загальним методом пізнання, як і для всіх інших наук, – діалектика. Економічний аналіз тісно пов’язаний з галузевими економіками, організацією та менеджментом, маркетингом, фінансовими дисциплінами, банківською справою і кредитуванням. Особливу роль в економічному аналізі відіграють бухгалтерський облік та статистика. Вони не тільки постачають йому необхідну інформацію, а й надають деякі свої методи для її вивчення. Особливо плідно у цій справі склалися стосунки між аналізом і статистикою, внаслідок чого методика аналізу збагатилася багатьма статистичними методами й прийомами дослідження.
В економічному аналізі широко застосовуються сучасні засоби обробки інформації, економіко-математичні та соціологічні методи, знання в галузі техніки й технології виробництва.
Питання для самоконтролю:
У чому суть економічного аналізу?
Які основні етапи розвитку курсу?
Що вивчає економічний аналіз?
Що є об’єктами та суб’єктами аналізу?
Які завдання стоять перед економічним аналізом?
Які існують основні категорії в економічному аналізі?
Що розуміють під факторами та резервами виробництва?
Література:
Паланюк М.А., Петренко В.Г. Економічний аналіз, – К.: Аграрна освіта, 2010, с. 4 – 18.
Семенюк Н.А., Петренко В.Г. Економічний аналіз. – К.: НМЦ, 2004, с. 4 – 32.