Суть, значення та види звітності. Проведення підготовчої роботи перед складанням річної звітності
Тема: Суть, значення та види звітності. Проведення підготовчої роботи перед складанням річної звітності
П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
Сутність звітності та її завдання.
Призначення, види і склад звітності.
Основні вимоги, що пред’являються до складання звітності.
Відповідальність посадових осіб за складання та подання фінансової звітності.
Проведення підготовчої роботи перед складанням річної звітності (закриття операційних бухгалтерських рахунків).
П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»
Положення (стандарт) бухгалтерського обігу (П(С)БО) 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»
Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.
Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі – підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.
У цьому Положенні (стандарті), розкриваються терміни бухгалтерського обліку: активи, баланс, бухгалтерська звітність, витрати, власний капітал, доходи, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів, зобов'язання, консолідована фінансова звітність, користувачі звітності, облікова політика, примітки до фінансових звітів, принцип бухгалтерського обліку, розкриття, стаття, суттєва інформація, фінансова звітність, мета фінансової звітності.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.
Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо: придбання, продажу та володіння цінними паперами;
участі в капіталі підприємства;
оцінки якості управління;
оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства;
визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
регулювання діяльності підприємства;
інших рішень.
Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.
Склад та елементи фінансової звітності: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал і примітки до звітів.
Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами). Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;
оцінка статті може бути достовірно визначена.
До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.
Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.
Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.
Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.
Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скорегувати їхні оцінки, зроблені у минулому.
Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди та фінансові звіти різних підприємств.
Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни. Установлення і зміни облікової політики підприємства здійснюються за рішенням власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи).
Облікова політика підприємств державного, комунального секторів економіки визначається у розпорядчому документі, який приймається підприємством відповідно до Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки та господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 N 1213 ( z1363-06 ).
Сутність звітності та її завдання
Сьогодні фінансова звітність в Україні є елементом інфраструктури ринкової економіки і засобом комунікації.
Цьому сприяють наступні причини:
створення спільних підприємств;
вихід українських підприємств на світовий ринок;
розширення зовнішньоекономічних зв’язків підприємств;
міжнародна інтеграція України у сфері економіки.
Саме із звітності починається перше знайомство з діяльністю підприємства. Вона становить основу інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дає наступне визначення фінансової звітності:
Фінансовий облік узагальнює дані виробничого обліку, які накопичуються та використовуються підприємством для внутрішнього користування. Необхідність функціонального розподілу бухгалтерського обліку в нових умовах на фінансовий та виробничий пояснюється принциповими відмінностями завдань обліку в плановій та ринковій економіці.
Таблиця 1
Відмінності завдань обліку в плановій та ринковій економіці
Ознака | Планова економіка | Ринкова економіка |
Основне завдання бухгалтерського обліку | Збір та обробка інформації для держорганів | Збір та обробка інформації для прийняття управлінських рішень |
Вимоги до фінансової звітності | сувора уніфікація; орієнтація на показники, які відображають виконання виробничих завдань; розрахунок бази оподаткування та інших відрахувань до бюджету | значимість; нейтральність; вірогідність; зрозумілість; співставленість; корисність |
Користувачі фінансовою інформацією | Держава, статистичні та податкові органи | Органи оподаткування, менеджери підприємств, акціонери, кредитори, постачальники, покупці, службовці, статистичні органи |
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності для прийняття рішень в ринковій економіці є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємств не є комерційною таємницею підприємства.
Емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди та компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов’язані щорічно надавати річну фінансову звітність для публікації в пресі.
Однак, крім відкритої для зовнішніх користувачів, існує ще й закрита звітність. Вона задовольняє інтереси власника, її призначення – забезпечити ефективне управління внутрішніми підрозділами, прийняття оперативних рішень на рівні цехових дільниць тощо. Це досягається шляхом створення системи додаткового внутрішньогосподарського або управлінського обліку.
Крім того, фінансова звітність є ланкою між підприємством і зовнішнім середовищем. Метою надання підприємством звітності зовнішнім користувачам в умовах ринку є одержання додаткових фінансових ресурсів на фінансових ринках. Відповідальність за забезпечення ефективного зв’язку між підприємством і фінансовими ринками несуть фінансові менеджери вищої управлінської ланки підприємства. Так як рішення зовнішніх користувачів за інших рівних умов приймаються на основі обмеженого кола показників фінансової звітності, саме ці показники знаходяться в центрі уваги фінансового менеджера і є кінцевим етапом в ході оцінки впливу прийнятих управлінських рішень на фінансовий стан підприємства.
Призначення, види і склад звітності
Склад і структура звітності підприємств залежить з одного боку від видів обліку, а з іншого – від інформаційних потреб користувачів.
Класифікація видів звітності за джерелами інформації.
Відповідно до чинного законодавства і нормативно-правової бази бухгалтерська фінансова звітність підприємств поділяється на:
бухгалтерську;
фінансову;
консолідовану;
зведену.
Відповідно до п. 3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»
За своїм обсягом ця звітність включає фінансову звітність та внутрішньо системну (спеціальну), яка задовольняє в інформації органи управління.
До фінансової звітності входять і Примітки, тобто сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено П(С)БО. Під розкриттям слід розуміти надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності.
Ця звітність розрахована на користувачів, які не мають змоги вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.
Вимоги щодо складу фінансової звітності викладено в НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
Цю звітність складає і подає материнське підприємство.
Вимоги щодо складу консолідованої фінансової звітності викладено в НП(С)БО 2 «Консолідована фінансова звітність».
У теперішній час активізувалися процеси злиття компаній, створення дочірніх фірм, які в багатьох випадках мають статус юридичних осіб, але економічно залежать від материнської компанії. Складання консолідованої звітності забезпечить потреби материнської компанії в інформації про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані групи підприємств в цілому. Раніше така звітність була відсутня тому, що материнські та дочірні компанії, як правило, складали відокремлену фінансову звітність. Це ускладнювало аналіз реального фінансового стану групи підприємств в цілому.
Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї), яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності.
Зведену фінансову звітність складають також об'єднання підприємств по всіх підприємствах, які входять до їх складу. Одночасно слід зазначити, що підприємства, які входять до об'єднань, зобов'язані складати самостійний баланс (звіт про фінансовий стан).
Підприємства в Україні складають і інші види звітності. Так, згідно статті 3 пункту 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства складають крім фінансової, податкову, статистичну та інші види звітності. Для складання усіх видів звітності, при умові, що вони використовують грошовий вимірник є дані бухгалтерського обліку. Адже за допомогою бухгалтерського обліку можна уніфікувати всі дані про господарську діяльність підприємства та забезпечити отримання повної, правдивої та неупередженої інформації.
Загалом звітність підприємств можна класифікувати за такими ознаками:
за порядком регулювання та роллю в управлінні (державна і внутрішньогосподарська);
за місцем використання (зовнішня і внутрішня);
за змістом звітних даних (типова і спеціалізована);
за обсягом показників (коротка і повна);
за періодом складання (періодична і річна);
за ступенем узагальнення даних (первинна і зведена);
за терміном подання (термінова і звичайна);
за способом відправлення (телеграфна, поштова і та, яка подається власноруч).
Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності в Україні зобов'язані подавати державну річну і квартальну фінансову звітність, яка складається із таких типових форм.
Таблиця 2
Склад річної і квартальної фінансової звітності (крім суб'єктів малого підприємництва)
Назва форм фінансової звітності | Періоди подання | |
за квартал | за рік | |
Баланс (звіт про фінансовий стан) (форма № 1) | + | + |
Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) (форма № 2) | + | + |
Звіт про рух грошових коштів (форма № 3) | - | + |
Звіт про власний капітал (форма № 4) | - | + |
Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5) | - | + |
Додаток до приміток до річної фінансової звітності "Інформація за сегментами" (форма 6) | - | + |
Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців.
Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.
Отже, основним завданням складання звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів суб'єкта господарювання (його структурних підрозділів) за визначений період часу для оцінки фінансового стану, ступеня виконання поставлених завдань та прийняття відповідних рішень.
Основні вимоги, що пред’являються до складання звітності
Методика складання і подання річної звітності визначається щорічно відповідними інструкціями та Порядок складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, звітності фондами загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування, від 24.01.2012 № 44 із змінами та доповненнями
Цим Порядком визначаються склад та порядок складання місячної, квартальної і річної бюджетної звітності, вимоги до розкриття її елементів.
Бюджетна звітність має бути достовірною. Інформація, наведена у бюджетній звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, має відповідати аналогічним даним бухгалтерського обліку та звітності органів Державної казначейської служби України
Бюджетна звітність має містити інформацію про виконання кошторисів та/або планів використання бюджетних коштів.
Звітним періодом для складання місячної бюджетної звітності є період, що починається 01 січня і закінчується в останній день звітного місяця.
Звітним періодом для складання квартальної бюджетної звітності є період, що починається 01 січня і закінчується в останній день звітного кварталу.
Звітним періодом для складання річної бюджетної звітності є бюджетний період, що становить один календарний рік, з 01 січня кожного року і закінчується 31 грудня.
Розпорядники бюджетних коштів, підпорядкованість яких згідно із законодавством України з початку нового бюджетного періоду та/або протягом звітного періоду була змінена, бюджетну звітність складають та подають за попередньою підпорядкованістю як такі, що припинили діяльність, в обсязі річної звітності. За новою підпорядкованістю такі розпорядники бюджетних коштів складають і подають бюджетну звітність як новоутворені залежно від того, яка звітність складається та подається (місячна, квартальна, річна).
Форми бюджетної звітності складаються у гривнях з копійками.
Форми бюджетної звітності заповнюються за всіма передбаченими показниками граф, рядків. За відсутності даних у графах та рядках проставляються прочерки.
Додаткові показники у форми бюджетної звітності вводити забороняється.
При складанні звітів за формою № 2 – про надходження та використання коштів загального фонду, за відповідними формами № 4 – про надходження і використання коштів спеціального фонду, за формою № 7 – про заборгованість за бюджетними коштами у формі потрібно підкреслити її номер, вид бюджету, за яким складено звіт (державний або місцевий бюджет), указати коди класифікації видатків та кредитування бюджету, їх назви. При складанні звітів за формою № 7, крім цього, зазначається фонд бюджету (загальний чи спеціальний), за коштами якого складений звіт.
Кошти, які протягом звітного періоду надходять на ім'я розпорядників бюджетних коштів на відновлення касових видатків згідно із законодавством України (за телефонні переговори, помилково перераховані тощо), відображаються у відповідних формах бюджетної звітності як зменшення касових видатків за тим кодом економічної класифікації видатків, за яким вони були проведені у попередніх звітних періодах в межах одного бюджетного періоду.
Дані (показники) про операції, що здійснювались розпорядниками бюджетних коштів, але відповідно до законодавства України не передбачені кошторисом розпорядників бюджетних коштів (наприклад, розрахунки з виплати допомоги і компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, розрахунки з внутрівідомчої передачі запасів, розрахунки за депонованою заробітною платою тощо), у звітах про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д, № 2м), про надходження і використання коштів спеціального фонду (форма № 4д, № 4м), про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м) не відображаються.
Головні розпорядники коштів державного або місцевих бюджетів можуть установлювати для розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, включених до своєї мережі, додаткові довідки до пояснювальної записки та отримувати від них додаткову інформацію відповідно до законодавства ,щодо виконання бюджетних програм, за якими вони включені до мережі.
Дані бюджетної звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, та зведеної бюджетної звітності, перевіряються органами Казначейства до відповідності аналогічним даним, відображеним у бухгалтерському обліку органів Казначейства, у терміни, визначених Бюджетним кодексом України про виконання Державного бюджету України.
Дані бухгалтерського обліку органів Казначейства за операціями з обслуговування кошторисів (планів використання бюджетних коштів), що формуються в інформаційній системі Казначейства України, вважаються остаточними.
Усі примірники бюджетної звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також зведена бюджетна звітність головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників нижчого рівня, до мережі яких включені розпорядники бюджетних коштів, у тому числі в інших областях, до подачі розпорядникам вищого рівня або іншим користувачам перевіряються і візуються відповідним органом Казначейства (засвідчуються підписом, печаткою або штампом на кожній сторінці всіх форм бюджетної звітності і форм щодо розкриття елементів бюджетної звітності).
При перевірці Казначейством України зведеної бюджетної звітності головних розпорядників візуються (засвідчуються підписом, печаткою або штампом на кожній сторінці) лише окремі зведені звіти форм № 2д, № 2м, № 4д, № 4м, № 7д, № 7м, № 7д.1, № 7м.1.
Зведена бюджетна звітність обласних державних адміністрацій до подання Казначейству України перевіряється відповідними головними управліннями ДКС України .
Віза органу Казначейства засвідчує, що бюджетна звітність розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів складена відповідно до вимог і підлягає консолідації у зведеній бюджетній звітності розпорядників вищого рівня.
У разі неподання на звітну дату бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, що знаходяться на тимчасово окупованій території та на території проведення антитерористичної операції, до зведеної бюджетної звітності включаються показники бюджетної звітності таких розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, яка була подана ними за попередній звітний період.
У разі коли при складанні форм бюджетної звітності не були дотримані вимоги цього Порядку, органи Казначейства застосовують заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, визначені Бюджетним кодексом України.
Дані такої бюджетної звітності не підлягають консолідації розпорядниками вищого рівня у зведеній бюджетній звітності та органами Казначейства у звітності про виконання бюджетів.
Приведена у відповідність із вимогами цього Порядку бюджетна звітність повторно надається до обслуговуючих органів Казначейства на перевірку та візування.
Форми звітності і пояснювальні записки підписуються керівниками і головними бухгалтерами (спеціалістами, на яких покладено виконання обов'язків бухгалтерської служби). Без таких підписів бюджетна звітність вважається недійсною.
Подання бюджетної звітності супроводжується листом, в якому зазначаються перелік форм бюджетної звітності, що подаються, та їх обсяг (кількість аркушів за кожною формою), а також перелік форм, які не подаються у зв'язку з відсутністю показників.
Форми бюджетної звітності подаються також на електронних носіях згідно з вимогами автоматизованої системи Казначейства України.
У процесі подання бюджетної звітності органам Казначейства може здійснюватися обмін документами в електронному вигляді, в тому числі електронними документами. При поданні звітності в електронному вигляді застосовуються вимоги Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронний цифровий підпис».
Квартальна та річна бюджетна звітність подається до органів Казначейства в терміни, встановлені для фінансової звітності.
Терміни (графіки) подання місячної бюджетної звітності до органів Казначейства встановлюються ними у межах термінів, визначених статтею 59 Бюджетного кодексу України.
Головні розпорядники затверджують терміни подання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами, включеними до їх мережі, з таким розрахунком, щоб вони вкладались у терміни подання бюджетної звітності до органів Казначейства.
Відповідальність посадових осіб за складання та подання фінансової звітності
Особа, уповноважена складати і подавати звітність до відповідних органів, може бути притягнута до відповідальності за:
порушення термінів подання звітності;
викривлення показників звітності;
порушення форми подання звітності.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачено окрему відповідальність за недотримання порядку складання та подання фінансової звітності. Проте законодавством України передбачена адміністративна відповідальність за неподання фінансової звітності, внесення викривлених даних до них. Відповідно до ст. 164 «Порушення законодавства з фінансових, питань» Кодексу України про адміністративні правопорушення такі дії тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, на яку протягом року накладено адміністративне стягнення за одне з правопорушень, спричиняють накладання штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Законодавством встановлено також відповідальність за неподання податкової декларації або ж подання її із порушенням встановлених для цього термінів. Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за кожне таке неподання або затримку платник податків повинен сплатити штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Причому ці положення поширюються як на податкову звітність, так і на звітність до фондів соціального страхування.
Відповідальність за порушення порядку подання статистичної звітності передбачена ст. 186 «Порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень»: неподання органам державної статистики даних для проведення державних статистичних спостережень або подання їх недостовірними, не в повному обсязі, не за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, чи із запізненням, тягне за собою накладення штрафу на громадян – від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності – від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, передбачають накладення штрафу на громадян – від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб і громадян-суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Окрім накладення вказаних вище штрафних санкцій, особи, винні у їх допущенні, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 367 «Службова недбалість» Кримінального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті, службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних" осіб, що охороняються законом - карається штрафом від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Якщо ті самі дії спричинили тяжкі наслідки, то особи, що їх вчинили караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без такого штрафу.
Керівництво може також притягнути бухгалтера до дисциплінарної відповідальності, яка виникає внаслідок порушення трудової дисципліни, а саме невиконання функціональних обов'язків згідно з посадовою інструкцією. Після отримання письмового пояснення від порушника керівник підприємства може застосувати дисциплінарне стягнення: догану чи звільнення (ст. 147 КЗпП). Дисциплінарне стягнення застосовується до порушника безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення; оголошується наказом (розпорядженням) і повідомляється працівникові під розписку в триденний термін.
Проведення підготовчої роботи перед складанням річної звітності (закриття операційних бухгалтерських рахунків)
Підготовка даних до складання звітності – важливий процес підсумкового обліку, який передбачає перевірку даних облікових регістрів, виправлення помилок, складання узагальнюючих відомостей, на основі яких буде зручно формувати показники фінансової звітності.
Підприємства, установи складають фінансову звітність, яка повинна містити повну, правдиву та неупереджену інформацію про стан активів, зобов’язань, капіталу та результати діяльності підприємства. Згідно із Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення цих та інших вимог до інформації головний бухгалтер підприємства, установи чи організації повинен організувати та виконати завершальні роботи перед складанням фінансової звітності. Обсяг цих робіт залежить від періоду, за який складається звітність. Найбільш широкий обсяг таких робіт проводиться перед складанням річної фінансової звітності.
Згідно до ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок подання фінансової звітності» для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності визначено обов'язкове проведення інвентаризації активів, зобов'язань підприємства перед складанням річної фінансової звітності, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка.
Для проведення інвентаризації головним бухгалтером готується наказ по підприємству, установі про інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків, визначення складу робочих інвентаризаційних комісій, строків проведення і визначення результатів інвентаризацій з відображенням на рахунках бухгалтерського обліку.
Порядок проведення та оформлення результатів інвентаризації визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. № 879 (Додаток 8). 3. Перевірка та уточнення показників періодичної і річної звітності на предмет їх порівнянності. Необхідність такої перевірки виникає у зв’язку з тим, що окремі закони та нормативні документи вводяться в дію не з дати їх затвердження, а з початку попередніх звітних періодів, а також у зв’язку із структурними змінами на підприємстві. На дату закінчення заповнення фінансової звітності необхідно зіставити фінансовий результат за даними бухгалтерського обліку та фінансовий результат за даними податкового обліку.
Методика розрахунку відхилень між бухгалтерським та податковим прибутком викладено у П(С)БО 17 «Податок на прибуток», який дозволяє сформувати достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства.
В сучасних умовах необхідно здійснювати переоцінку активів (їх дооцінку та уцінку). Підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату Балансу. Якщо здійснюється переоцінка об’єкта основних засобів, то на ту ж саму дату слід провести переоцінку всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.
Узгодження доходів і витрат звітного періоду. Однією з умов забезпечення реальності даних є дотримання принципу погодженості доходів і витрат, що відносяться до звітного періоду. Тому необхідно нарахувати відповідні резерви, що передбачені наказом про облікову політику, відкоригувати ті, які були створені, але не використані в звітному періоді, і їх залишки не переходять на наступний фінансовий рік. Крім того, при відображенні витрат і доходів необхідно перевірити наявність таких умов: оцінка доходів та витрат повинна бути достовірно визначена; витрата приводить до вибуття активів або збільшення зобов’язань і, як результат, збільшенню власного капіталу; якщо активи забезпечують економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у Звіті про фінансові результати. Списати витрати майбутніх періодів, в частині що відноситься до звітного періоду і відобразити усі доходи, які сприяли отриманню прибутку звітного року. Закрити усі операційні (номінальні) рахунки, які мають відношення до звітного періоду.
Завершити записи на рахунках аналітичного обліку, скласти в необхідних випадках оборотні відомості за окремими субрахунками до синтетичних рахунків. Така робота необхідна як для забезпечення достовірності даних, так і для заповнення форм звітності.
Узагальнення даних поточного обліку здійснюється в три етапи:
етап I – виконується взаємоперевірка даних поточного обліку за повнотою відображення господарських операцій у журналі реєстрації;
етап II – провадиться взаємна перевірка даних аналітичних та синтетичних рахунків методом взаємної перевірки сальдо рахунків на початок та кінець і оборотів рахунків за дебетом та кредитом;
етап III – узагальнюються дані рахунків у сальдовому балансі.
Наступним етапом забезпечення достовірності даних фінансової звітності є звірка даних первинного обліку. При систематичній реєстрації однорідних господарських операцій підсумки за ними групують на одних і тих же рахунках поточного обліку, наприклад, у Головній книзі при журнальній формі обліку чи оборотній відомості при інших формах обліку. Головну книгу використовують для групування інформації з журналів-ордерів, співставлення записів та складання фінансової звітності.
Зведення Головної книги складається з таких етапів:
поставлення сальдо по окремим рахункам на початок року;
реєстрація підсумкових даних за місяць із облікових регістрів;
підведення підсумків та розрахунок сальдо по рахункам на початок майбутнього звітного періоду.
Сальдо на початок звітного періоду (на початок року) переносять з фінансової звітності попереднього періоду. Крім того, сальдо повинно співпадати з даними Головної книги за попередній період. На знову створеному підприємстві сальдо по рахункам буде відсутнє. Контрольним моментом перевірки записів в Головній книзі є обов’язкове рівняння сум дебетових та кредитових оборотів, а також сальдо по дебету та кредиту всіх рахунків.
При використанні інших форм ведення обліку, перед складанням Балансу необхідно сформувати оборотну (оборотно-сальдову) відомість за звітний період, у якій містяться залишки по всіх синтетичних рахунках як на початок звітного періоду, так і на кінець. Для контролю перевіряють тотожність сумарного залишку (на початок і кінець періоду) по дебету та по кредиту, а також суми оборотів по дебету та по кредиту рахунків обліку. На цьому етапі необхідно також вивірити дані оборотної відомості за синтетичними рахунками з оборотними відомостями за аналітичними рахунками чи реєстрами аналітичного бухгалтерського обліку.
Заповнити фінансову звітність за формами, передбаченими Міністерством фінансів України, включаючи Примітки і пояснювальну записку 22 до річного звіту та за формами відомчої звітності.
Перевірити взаємопогодженість показників фінансової звітності в межах окремих форм. Методика узгодженості показників звітності розроблена Міністерством фінансів України і може уточнюватися та доповнюватися міністерствами, відомствами з урахуванням відомчої звітності щорічно. 10. Розглянути і затвердити річну фінансову звітність відповідно до установчих документів підприємств, установ.
Подати фінансову звітність із супровідним листом за адресами, згідно з Порядком подання фінансової звітності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419.
Важливим етапом підготовки до річного звіту підприємств є складання перевірочного бухгалтерського балансу станом на 31 грудня поточного (звітного) року. Це робиться з метою перевірки повноти і правильності відображення господарських операцій за грудень на рахунках бухгалтерського обліку і перевірки відповідності даних аналітичних рахунків синтетичним рахункам.
Для складання Звіту про фінансові результати обов‘язково на попередньому етапі слід підготувати деталізовану оборотну відомість по рахункам обліку доходів і витрат.
При підготовці облікових даних для складання фінансової звітності необхідно чітко дотримуватися принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Так, відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» принцип бухгалтерського обліку – це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.
Питання для самоконтролю:
Для яких цілей необхідна звітність?
Опишіть суть звітності.
Які є види звітності?
Яка послідовність підготовки до складання звітності?
Хто і яку відповідальність несе за недостовірність звітності?
Література:
Бондар М.І., Верига Ю.А. та ін.. Звітність підприємства. – К.: Центр учбової літератури, 2015, с. 9 – 31, 41 – 51.
Приймак С. В., Костишина М. Т., Долбнєва Д. В. Фінансова звітність підприємств./ навчально-методичний посібник. – Львів:Ліга-Прес, 2016, с. 7 – 9, 18 – 28.