Калькулювання собівартості продукції

Тема: Калькулювання собівартості продукції

  1. Класифікація витрат.

  2. Методичні основи калькулювання собівартості продукції.

  3. Резерви і шляхи зниження собівартості продукції аграрних підприємств.


  1. Класифікація витрат

За способами включення до собівартості продукції сільського господарства витрати поділяють на:

  • прямі витрати – це ті витрати, які безпосередньо пов’язані з використанням сільськогосподарських робіт і враховані у виробничій собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг) за прямою ознакою: прямі матеріальні витрати на оплату праці, інші прямі витрати;

  • непрямі витрати (загально виробничі) – витрати, пов’язані з управлінням, організацією та обслуговуванням сільськогосподарського виробництва, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат і розподіляються між об’єктами витрат пропорційно базі розподілу, обраній сільськогосподарською організацією самостійно.

Прямі матеріальні витрати – витрати цінностей, використаних безпосередньо на виробництво конкретного виду продукції, включно з тими, що пов’язані із: підготовкою та освоєнням випуску продукції; виконанням технологічного процесу з виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг проведенням ремонту, технічного обслуговування основних виробничих засобів, зокрема й узятих у тимчасове користування за угодами операційної оренди, за винятком їх реконструкції та модернізації; забезпеченням працівників спеціальним одягом і взуттям, захисними пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством, коли ці суми можна віднести на відповідний об’єкт.

Прямі витрати на оплату праці включають суми основної та додаткової оплати, нараховані згідно із прийнятою підприємством системою оплати праці та віднесені на конкретний об’єкт обліку витрат. При нарахуванні оплати праці натурою продукцію оцінюють у порядку, передбаченому законодавством.

Інші прямі витрати – платежі зі страхування майна підприємства та цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (виконанні робіт, послуг), безпосередньо на роботах із підвищеною небезпекою для життя та здоров’я, передбачених законодавством; плата за оренду основних засобів, яку можна віднести до конкретного об’єкту; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт необоротних активів (без поліпшення об’єктів основних засобів), що використовуються в конкретному виробничому процесі, зокрема їх амортизацію, витрати на освітлення, опалення, водопостачання, електропостачання тощо; податки і збори (обов’язкові платежі), які згідно з законодавством відносять на витрати виробництва; інші витрати, які можна безпосередньо віднести на витрати до конкретного об’єкта витрат.

Ті витрати, які пов’язані з поліпшенням об’єктів основних засобів не належать до виробничих витрат і собівартості продукції,  відносять до збільшення первісної вартості цих об’єктів.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) формують за центрами відповідальності, тобто підрозділами, що функціонують на засадах госпрозрахунку. Їх склад визначають з урахуванням виробничої та організаційної структури підприємства, порядку закріплення засобів виробництва тощо.

Залежно від характеру участі витрат в процесі виробництва витрати поділяють на основні і накладні.

Основні – пов’язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій з виробництва продукції (робіт, послуг), накладні – з управлінням та обслуговуванням діяльності підрозділу (бригади, цеху, ферми, внутрішньогосподарського кооперативу тощо), галузі чи господарства.

Витрати на заходи з підвищення родючості земель (зокрема, на гіпсування та вапнування ґрунтів), обліковують як витрати майбутніх періодів і відносять на собівартість сільськогосподарської продукції однаковими частинами впродовж сівозміни.

Змінні витрати поділяють на пропорційні, величину яких визначає обсяг одержаної продукції, та непропорційні, величина яких залежить від обсягу виконаних робіт чи поголів’я тварин; до постійних належать витрати, величина яких не залежить від кількості продукції та поголів’я чи обсягу виконаних робіт.

З метою визначення загальних обсягів використаних матеріальних, трудових та інших виробничих ресурсів, а також організації контролю за рівнем цих витрат загалом за сільськогосподарським підприємством здійснюють класифікацію витрат за економічними елементами.

У сільськогосподарських підприємствах витрати операційної діяльності (рослинництва, тваринництва, промислового виробництва) групують за такими економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.


  1. Методичні основи калькулювання собівартості продукції

З метою планування та обліку виробничої собівартості сільськогосподарської продукції, організації синтетичного та аналітичного обліку витрат, визначення вартості продукції здійснюють класифікація витрат за статтями калькулювання.

Витрати основної діяльності під час формування виробничої собівартості сільськогосподарських робіт можуть групуватись за такими статтями калькулювання:

  • витрати на оплату праці;

  • відрахування на соціальні заходи;

  • насіння та посадковий матеріал;

  • паливо та мастильні матеріали;

  • добрива;

  • засоби захисту рослин і тварин;

  • корми;

  • сировина і матеріали (без зворотних відходів);

  • роботи та послуги;

  • витрати на ремонт необоротних активів;

  • інші витрати на утримання основних засобів;

  • інші витрати;

  • непродуктивні витрати (в обліку);

  • загальновиробничі витрати.

У рослинництві облік доцільно вести за такими статтями витрат: на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; насіння та посадковий матеріал; паливо та мастильні матеріали; добрива; засоби захисту рослин і тварин; роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів; інші витрати на утримання основних засобів; інші витрати; непродуктивні витрати (в обліку); загальновиробничі витрати.

У тваринництві облік доцільно вести за такими статтями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; паливо та мастильні матеріали; засоби захисту рослин і тварин; корми; роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів; інші витрати на утримання основних засобів; інші витрати; непродуктивні витрати (в обліку); загальновиробничі витрати.

У допоміжних виробництвах облік доцільно вести за такими статтями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; паливо та мастильні матеріали; сировина і матеріали (без зворотних відходів); роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів; інші витрати на утримання основних засобів; інші витрати; непродуктивні витрати (в обліку); загальновиробничі витрати.

У підсобних (переробних, промислових) виробництвах облік доцільно вести за такими статтями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; паливо та мастильні матеріали; корми; сировина і матеріали (без зворотних відходів); роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів; інші витрати на утримання основних засобів; інші витрати; непродуктивні витрати (в обліку); загальновиробничі витрати.

Перелік статей калькулювання та їх склад сільськогосподарське підприємство може уточнювати самостійно.

Собівартість продукції рослинництва і тваринництва розраховується планова і фактична (один раз на рік станом на 31 грудня).

Собівартість продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв визначається щомісяця.

Розрахунок собівартості продукції рослинництва пропонуємо здійснювати в такій послідовності:

  • розподіляються між окремими об’єктами обліку витрати з утримання основних засобів;

  • визначається собівартість робіт і послуг допоміжних виробництв;

  • розподіляються загальні витрати на зрошення та осушення земель, на вапнування та гіпсування ґрунтів, утримання полезахисних смуг;

  • списується частина витрат бджільництва на сільськогосподарські культури, що запилюються;

  • списуються з витрати основного виробництва суми по культурах, що загинули;

  • розподіляються загальновиробничі витрати;

  • визначається собівартість продукції рослинництва.

Роботи по калькулюванню собівартості продукції тваринництва проводять у певній послідовності:

  • розподіляють бригадні (фермерські) загальновиробничі витрати;

  • розподіляють витрати з утримання кормоцехів та кормокухонь;

  • списують на рослинництво частину витрат по бджільництву, що відносяться на запилення сільськогосподарських культур.

Спочатку обчислюють собівартість і списують калькуляційні різниці по тій продукції, яку використовують для виробництва іншої продукції, наприклад, молоко для випоювання телят.


  1. Резерви і шляхи зниження собівартості продукції аграрних підприємств

Зниження собівартості продукції вигідне як для кожного підприємства, окремого його підрозділу, так і для суспільства. Низька собівартість забезпечує підприємству привласнення додаткового продукту, розміри якого залежать від обсягів зниження індивідуальної собівартості порівняно з суспільною.

Низька собівартість продукції в масштабах суспільства підвищує конкурентоспроможність національної економіки на світовому ринку, механізм ціноутворення якого схожий на механізм ціноутворення всередині окремої країни. Різниця полягає насамперед у тому, що на світовому ринку функціонують не окремі підприємства, а окремі країни, національні компанії та фірми. Зниження собівартості продукції більшістю підприємств країни, особливо в галузях, які виготовляють товари масового споживання, забезпечує передумови для зменшення цін на ці товари, а отже, для підвищення добробуту народу, а також означає економію матеріальних, людських, фінансових та інших ресурсів, які суспільство може використати для виготовлення нових товарів і задоволення нових суспільних потреб. Таке зниження досягається шляхом скорочення витрат на кожний елемент її структури (за елементами витрат і статтями калькуляції), а також постійних і змінних (а в їх поєднанні – сукупних), внутрішніх і зовнішніх (частково) витрат.

Скорочення пов'язаних з використанням засобів праці витрат можливе завдяки: зменшенню амортизаційних відрахувань шляхом інтенсивного використання машин, устаткування; підвищенню коефіцієнта змінності техніки; поліпшенню якості існуючих типів машин, устаткування та впровадженню принципово нової техніки; зменшенню частки пасивних фондів у загальній вартості основних фондів і відповідного збільшення їх активної частини; виготовленню дешевої техніки в результаті підвищення продуктивності праці у галузях групи «А» та ін.

Особливо актуальним для України є впровадження принципово нових видів техніки і технологій, оскільки моральне зношування основних фондів у народному господарстві країни досягає 95%.

Зниження пов'язаних з використанням предметів праці витрат (сировини, електроенергії, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів та ін.) має надзвичайно велике народногосподарське значення, оскільки питома вага матеріальних витрат у загальній собівартості продукції становить у середньому від 60 до 90%, більшість з них невідтворні, а видобуток первинних ресурсів стає дедалі складнішим і дорожчим.

Основними шляхами скорочення таких витрат є:

  • заміна традиційних сировинних матеріалів раціональнішими і сучаснішими в тому числі із заздалегідь заданими властивостями;

  • зниження норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції;

  • комплексне використання ресурсів, у тому числі власного виробництва;

  • поліпшення якості матеріальних ресурсів та ін.

Розв'язання цих проблем здійснюється завдяки зростанню продуктивності праці, впровадженню прогресивної ресурсозберігаючої техніки і технології, забезпеченню якості продукції на етапі вдосконалення технологій її виробництва, підвищенню рівня науково-технічного прогресу, організації технологічного використання продукції, удосконаленню технології складського зберігання, застосуванню сучасних видів транспортування та ін.

Скорочення собівартості продукції за рахунок заробітної плати у розвинутих країнах можливе через забезпечення вищих темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами збільшення заробітної плати.

Надзвичайно важливе значення для зниження собівартості продукції в Україні має зниження виплат відсотків за кредит. Скорочення виплат підприємства за кредит сприяє відносному зниженню витрат на виплату обов'язкових платежів (відрахувань у фонд соціального страхування, орендної плати тощо), інших статей витрат. Дешеві кредити можна використати для модернізації виробництва, впровадження принципово нової техніки і технологій, які сприятимуть економічному використанню матеріальних, фінансових, людських ресурсів тощо.

Низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів зумовлює наявність на підприємствах такої статті непродуктивних витрат, як штрафи. Факторами, що посилюють значущість таких витрат, є низька трудова і виконавська дисципліна. їх зменшенню сприятиме процес перетворення найманих працівників на співвласників підприємств, підвищення рівня їх самосвідомості та культури, особливо виробничої.

 

Питання для самоконтролю:

  1. В чому суть собівартості продукції?

  2. Які є види собівартості продукції?

  3. Яка різниця між виробничою і повною собівартістю?

  4. Які витрати відносяться до прямих і непрямих витрат?


Рекомендована література:

  1. Курган В.П. Економіка аграрних підприємств: Навчально-методичний посібник. – Суми:Університетська книга, 2008. – с. 135 – 146.

‹
›