Тема 2. Сучасна характеристика товарного ринку
Тема 2: Сучасна характеристика товарного ринку
Зміст та поняття ринку.
Складові ринку та його функції.
Класифікація та види ринків. Товарний ринок та його характеристика.
1. Зміст та поняття ринку
Постільки кінцеве призначення товарів і послуг полягає в їх споживанні, то очевидно, що ринок є вирішальною умовою прямого і оберненого зв’язку між виробником і споживачем, виконуючи функції обміну і розподілу матеріальних і духовних благ. На ринок розповсюджується дія всіх економічних законів товарного виробництва. Ринок регулює виробництво і обіг товарів; встановлює і підтримує певні оптимальні пропорції в товарному виробництві; він стимулює постійне підвищення продуктивності праці і розвиток продуктивних сил суспільства; він розподіляє доходи, прибуток між суб’єктами, отже, диференціює їх (суб’єктів) за доходами, багатством, добробутом, розділяючи їх на багатих і бідних.
Завдяки ринку відбувається остаточне визначення характеру праці, втіленого в товарі, та альтернативної вартості або цінності товару. Продаж товару свідчить про те, що в ньому міститься частка суспільно корисних затрат праці капіталу, фізичних і духовних сил його творця. Непродаж товару свідчить, що суспільство не визнало затрати праці та інших цінностей на виготовлення певного товару суспільно корисними, що ці витрати залишилися приватними, індивідуальними, марними для суспільства.
Таким чином, ринок розкриває протиріччя між приватним і суспільним характером праці. На основі викладеного можна констатувати, що ринок у товарному виробництві є загальним регулятором виробництва та обігу товарів і послуг. Він диктує суспільству скільки і яких товарів слід продавати для задоволення сукупного попиту; виробництво яких товарів слід збільшити, а яких – скоротити; які галузі виробництв слід розвивати, а які – скорочувати і закривати.
В умовах розподілу праці кожний виробник виготовляє продукт (або послугу), споживча вартість якого його не цікавить, тобто виробляє не просто продукт праці, а певний товар, продукт для інших. Але яким чином і на яких засадах передати його іншим? Відомо, що з давніх-давен виробники обмінюються продуктами праці. Процес такого обміну має назву ринкового обміну, або просто ринку. Ринок формується в процесі становлення товарного господарства, це його обов’язковий і найважливіший елемент. Потреба власне ринкових відносин випливає з тих самих причин, що зумовлюють поділ праці між економічно суверенними виробниками в суспільстві. Ринок – це їх наслідок.
Ринок став необхідним з моменту, коли людство диференціювало виробництво, тобто, коли община, а потім окрема сім’я вже не виробляла для себе все необхідне, а почалася спеціалізація на різні види діяльності.
Спочатку під ринком розуміли місце, на якому продавці й покупці особисто зустрічалися |
Перші – пропонували товари, а другі – пред’являли на них попит, торгувались і виторговували прийнятні для обох сторін ціни. Зокрема, англійський економіст XIX ст.
У. Джевонс розумів ринок як групу людей, які вступають у ділові стосунки й укладають великі угоди стосовно будь-якого товару. |
Такий ринок був реальним місцем торгівлі, фізично відчутним центром суспільного життя невеликого співтовариства.
За визначенням В. Даля, ринок також – площа в містах і селах для торгівлі запасами харчування на волі (на повітрі), місце з’їзду та сходин продавців і покупців у визначені дні. |
Пізніше в економічній науці ринок став визначатись як уявне місце, де і без особистої зустрічі продавця та покупця, шляхом зіставлення цін на речі й обсягу їх пропозиції урівноважують попит і готовність до поставки товару.
Об’єднаний досвід українських викладачів курсу економіки і вчених економістів дав змогу трансформувати це поняття таким чином:
«…ринок – це обмін, організований за законами товарного виробництва та обігу» |
«...ринок – це економічний простір (місце, територія, зона), на якому відбувається обмін товарів» |
«ринок – це сукупність конкретних економічних відносин між продавцями та покупцями в процесі купівлі-продажу товарів і послуг» |
«ринок – це особлива соціально-економічна структура, основними функціями якої є обмін продуктами між відособленими товаровиробниками і реалізація зворотного зв’язку між виробництвом і споживанням» |
Однозначного формулювання поняття «ринок» знайти просто неможливо і, скоріше за все, слід дотримуватися формулювання класичної економіки, згідно з яким
«ринок – це відносини обміну між виробниками та споживачами, в процесі якого вироблені товари змінюють свого власника і стають сферою споживання» |
2. Складові ринку та його функції
Ринок – це об’ємне й багатогранне явище. До визначення його змісту можна підходити з різних точок зору.
В організаційному та історичному плані: ринок – це публічне місце в тому чи іншому населеному пункті, простір (зона, територія), де товари виставляються на продаж і відбувається їх купівля-продаж або укладаються угоди між суб’єктами ринку |
У первісній формі це ринок у селі. Але завдяки можливостям реклами цей простір може поширюватись на всі сфери, де можливий другий суттєвий елемент, а саме: зустріч не тільки пропозиції і попиту, але водночас взаємна пропозиція та взаємний попит.
З позицій суспільного виробництва, ринок – це сфера обігу в загальній структурі виробництва, сфера реалізації вироблених товарів, сукупність актів купівлі-продажу, посередницька форма діяльності |
З точки зору суб’єктів і об’єктів, ринок є сукупністю економічних відносин різних суб’єктів товарного господарства з приводу обміну продуктами праці або діяльності |
У найзагальнішому вигляді суб’єктами ринку є продавці й покупці. Нерідко стверджується, що на ринку зустрічаються виробники та споживачі. Певною мірою це так. Однак не всі продавці товарів його виробляють самі (наприклад посередницька торгівля), а відповідно не всі покупці купують товар для власного споживання.
Отже, суб’єкти безпосереднього ринку – це продавці й покупці. Ними є, з одного боку, всі ті особи, які мають товар і бажають його продавати (незалежно від того, чи вони є його виробниками або купили раніше у когось), з іншого – ті, хто має бажання і можливість купити товар |
У цьому розумінні ринок дійсно означає «зустріч» попиту і пропозиції, за якими стоять їх носії – покупці та продавці (рис. 2.1). 19 Рис. 2.1. Ринок, його об’єкти і суб’єкти У широкому розумінні, суб’єктами ринку, тобто покупцями і продавцями є підприємці, які продають власні товари і купують необхідні їм засоби виробництва, зокрема й робочу силу; власники робочої сили, які продають її роботодавцю; споживачі, які на ринку купують необхідні їм життєві засоби; продавці та покупці землі, позичкового капіталу, цінних паперів і валюти, які також вступають у ринкові відносини. Інакше кажучи, через ринок здійснюється вся сукупність угод купівлі-продажу товарів.
Об’єктом ринкових відносин є різні товари (матеріальні блага і послуги).
Отже, ринок – це тісний взаємозв’язок і взаємодія багатьох людей, домашніх господарств, підприємств, галузей і видів виробництва, їхні ринкові зв’язки створюють єдине ціле, а тому ринкова економіка належить до типу органічних систем |
Економічні відносини власне ринку – це лише одна зі складових відносин ринкової системи господарювання. Тому поняття «ринок» і «ринкова економіка» не можна ототожнювати. Ринок включає товарообмінні операції у вартісній формі, сферу торгівлі. Ринок – важливий момент системи товарного господарства. Через нього проходять майже всі матеріальні блага й послуги. Однак він є лише однією з фаз ринкової економіки, яка поєднує виробника і споживача.
Ринок – проміжна стадія між виробництвом, яке закінчилося, і споживанням, яке ще не розпочалося |
Товарне господарство, або ринкова економіка, охоплює набагато ширше коло економічних відносин. Серцевину їх становлять відносини безпосереднього виробництва. Саме тут створюються товари, які у подальшому потрапляють на ринок.
А ринок – це обмін, сфера їх обігу, яка має товарний характер і характерну рису – купівля-продаж товару |
Тому слід пам’ятати, що некоректно ототожнювати ринок з обміном взагалі. Навіть в умовах товарного виробництва не всі відносини обміну мають товарний характер. Наприклад, обмін виробничим досвідом, трудовими ресурсами, науковими ідеями та ін. Тому обмін завжди охоплював ширше коло економічних відносин. Ринок є однією з фаз товарного господарства і головним механізмом, що його регулює. Крім нього, діють й інші регулювальні механізми: внутрішньофірмовий; корпоративний; державний. Тобто, коли йдеться про одну з фаз економіки і один із механізмів, що її регулюють, то, вочевидь, ринок – важлива ознака економічної системи, але не пріоритетна.
Економічна система, яку сьогодні прийнято називати ринковою, охоплює дві підсистеми:
товарне виробництво;
ринок (ринковий обмін).
Ці дві підсистеми внутрішньо нерозривно пов’язані між собою, а їх взаємодія має характер прямих й обернених зв’язків. Такий тип економіки точніше було б назвати товарно-ринковим господарством.
3. Класифікація та види ринків. Товарний ринок та його характеристика
Ринок, як і товарне виробництво, має тривалу й багату історію розвитку. Змінювалися масштаби й значення ринкових відносин, на зміну одних суб’єктів приходили інші, змінювалися об’єкти купівліпродажу, форми й методи організації руху товарів і грошей. Так, за умов простого товарного господарства діє відносно простий ринок, де реалізуються в основному товари споживчого попиту. За капіталізму, де товарний обіг значно збільшився, виникає й поширюється система ринків, на яких продають і купують не лише матеріальні блага та послуги, а й робочу силу, цінні папери, іноземну валюту, науково-технічні розробки й багато інших товарів. Вивчення їх дає змогу отримати системне уявлення про ринкову економіку як про єдність взаємопов’язаних різноманітних ринків.
Ринки можна класифікувати за певними критеріями.
За призначенням об’єктів ринкових відносин – це ринок засобів виробництва, технологій і науково-технічних досягнень, інформації; ринок споживчих товарів (послуг); ринок будівель і споруд невиробничого призначення; ринок землі; ринок капіталів, валюти і цінних паперів; ринок робочої сили |
Сучасне розвинене товарне господарство налічує більше двадцяти видів ринків за призначенням об’єктів ринкових відносин. Всі вони мають власну специфіку, особливості реалізації товарів, своїх суб’єктів, знаходяться в органічній єдності та взаємодії. Порушення функціонування будь-якого з них негативно позначається на усій системі ринків.
Кожний з цих ринків, у свою чергу, складається з часткових ринків (наприклад, ринок засобів виробництва поділяють на ринок верстатів, транспортних засобів, металу та ін.) |
У територіальному аспекті – це місцевий, регіональний, національний та світовий ринки, загальний ринковий простір, який включає певний механізм інтеграції країн-учасників економічної угоди |
З точки зору відповідності чинному законодавству – це офіційний (легальний) і тіньовий (нелегальний) ринки |
З урахуванням міри розвитку конкуренції – це монопольний, олігопольний ринки, ринки розвиненої конкуренції |
Отже, щоб мати системне уявлення про сучасну ринкову економіку, треба усвідомити сутність десятків видів ринків. Розглянемо стисло головні з них.
Ринок засобів виробництва і товарів споживання. Ринкова економіка ефективно не функціонуватиме без ринку засобів виробництва, готових і захищених інтелектуальною власністю технологій, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, ринку науково-технічних підрядів. Нині активізується торгівля ліцензіями й патентами. Адже за умов інтернаціоналізації виробництва, посилення конкурентної боротьби зберегти таємниці наукових відкриттів практично неможливо і невигідно. Власник нововведення, «відкриваючи» його для покупця, отримує від цього прибуток, з якого компенсує витрати на науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи та одержує дохід. У ринковій економіці на високому рівні здійснюється правова охорона інтелектуальної власності, існують інститути комерційної таємниці. Значне місце на ринку науково-технічних розробок посідають невеликі та середні підприємства, які добре оснащені новою технікою. Вони першими беруть на себе ризик освоєння найновіших видів техніки й технологій, впроваджують їх у виробництво за замовленням насамперед великих фірм і корпорацій.
Поширюється ринок інформаційного продукту. Він охоплює, в першу чергу, сферу інформаційних послуг, довідкову інформацію, програмний продукт для ЕОМ.
До ринку засобів виробництва належить також ринок робіт і послуг виробничого призначення, який охоплює будівельні та будівельно-монтажні роботи, транспорт виробничого призначення, об’єкти виробничої інфраструктури.
Ринок споживчих товарів (предметів споживання і послуг) безпосередньо пов’язаний із задоволенням потреб населення, рівнем і способом життя людей. Споживчий ринок найтісніше пов’язаний із сільськогосподарським виробництвом і переробними галузями. В Україні, наприклад, вони дають 90 % продуктів харчування і 70 % роздрібного товарообіг.
Ринок капіталів – один з основоположних елементів усієї системи ринкової економіки. Через ринок капіталів як державі, так і приватним підприємцям надходить значна частина коштів для фінансування інвестицій або загальнонаціональних потреб. Права вкладників капіталу підтверджуються відповідними документами, які називаються цінними паперами.
В умовах ринкової економіки робоча сила виступає як товар і в цьому схожа з іншими товарами, піддається економічному оцінюванню й оптимізації. Ринок робочої сили характеризується системою відносин між продавцями (власниками) робочої сили і її покупцями та відповідною інфраструктурою.
Найважливішим національним ринком є товарний. З нього розпочинається взаємозв’язок між суб’єктами економіки (домашніми господарствами, підприємствами, державою, іноземцями) та окремими ринками на рівні національної економіки (товарний, ресурсний, фінансовий). Для товарного ринку характерні такі риси:
на товарному ринку формується сукупний попит і сукупна пропозиція; визначається рівновага, яка може бути досягнута за умов різних рівнів економічної активності;
здійснюються структурні зрушення, які впливають на рівень ефективності функціонування всієї економічної системи;
розгортаються конкурентна боротьба або процеси монополізації.
У сучасних умовах товарний ринок виконує такі функції:
саморегулювання товарного виробництва: ефективний механізм попиту та пропозиції, витрат і вигод вирішує проблему обмеженості ресурсів, відповідаючи на питання: що, як і для кого виробляти;
посередницька: саме через ринок здійснюється зв’язок між споживачами і виробниками;
ціноутворювальна: ринок порівнює витрати і результати, здійснює суспільне визнання витрат;
інформаційна: через ціни, відсоткові ставки на кредит подається інформація про кількість, якість, асортимент товарів і послуг;
функція санації: ринок стимулює підприємництво, ефективність, прогрес, але «вимиває» неконкурентоспроможні підприємства, «згортає» застаріле виробництво.
У загальному вигляді товарний ринок дозволяє:
стежити за змінами попиту і пристосовуватися до них;
спонукати виробників до випуску нових, більш досконалих товарів;
розширювати й вдосконалювати комерційно-господарські зв’язки;
раціонально спрямовувати товарний потік від виробника до споживача в достатньому обсязі, потрібному асортименті та у необхідний час;
зберігати товарні запаси;
надавати відповідні послуги.
Основними умовами функціонування товарного ринку є:
матеріальна зацікавленість виробника в обслуговуванні попиту, основу якої становлять відносини власності на засоби виробництва і створюваний продукт та відповідальність за власні рішення;
наявність резервів виробничих потужностей і робочої сили, що дозволяє оперативно реагувати на зміни попиту;
наявність інфраструктури ринкового господарства, тобто взаємопов’язаної системи організацій, які обслуговують потоки товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили;
наявність стійкого грошового обігу, що зумовлює формування сталого попиту на товари й послуги та створює стійку інвестиційну базу для виробника.
Важливим питанням під час дослідження товарного ринку є його структура, під якою розуміють систему відносин купівлі-продажу між економічно вільними покупцями та продавцями, що забезпечує зв’язки виробництва зі сферою споживання.
Суб’єктами товарного ринку виступають:
продавці – виробники; торговельні посередники; державні та соціально-побутові установи, громадські установи й асоціації, населення;
покупці – виробничі споживачі, зокрема ті, що переробляють товари на інший продукт, торговельні посередники;
кінцеві масові споживачі товару – соціально-побутові установи й установи культури, громадські установи й асоціації, державні установи;
індивідуальні кінцеві споживачі – населення.
Функціонування товарного ринку може бути охарактеризовано такими основними показниками:
місткість товарного ринку, тобто максимально можливий обсяг реалізації товарів за певного рівня платоспроможного попиту, товарної пропозиції та роздрібних цін;
динаміка розвитку окремих галузевих товарних ринків держави, що утворюють її єдиний товарний ринок;
ступінь диверсифікованості товарного ринку, тобто ступінь охоплення різноманітними видами товарної продукції (за асортиментом і ціною) з урахуванням географічних, етнічних і платоспроможних особливостей населення країни;
якість товару, що реалізується на ринку, тобто сукупність притаманних йому властивостей, відповідність екологічним нормам, вимогам до упаковки, маркування, забезпечення післяпродажного обслуговування тощо;
конкурентоспроможність товарів на ринку, тобто спроможність продукції відповідати вимогам певного ринку на період, що розглядається. Загалом же товарний ринок є регулювальною основою конкурентоспроможності товарів, досягнення рівня міжнародних стандартів.
Виходячи з цих особливостей, його можна трактувати як одну з найважливіших систем ринкової економіки, що забезпечує контакти продавців і покупців. Тут укладають величезну кількість контрактів, безліч угод, об’єктом яких стають різні товари, виробничі і споживчі послуги.
Питання для самоконтролю:
У чому полягає суть поняття ринок?
Які елементи є складовими товарного ринку?
За якими ознаками класифікують ринки?
Які ознаки властиві товарному ринку?