Тема 1: Інфраструктура товарного ринку: сутність, склад і проблеми розвитку

1. Інфраструктура товарного ринку як складова економічної теорії.

2. Категорії дисципліни та їх взаємозв’язок з іншими дисциплінами.

3. Завдання та зміст дисципліни.

1. Інфраструктура товарного ринку як складова економічної теорії

Основу розвитку людського суспільства складає матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Щоб жити, люди повинні мати їжу, одяг, житло тощо. Щоб мати такі матеріальні блага, вони повинні їх виробляти. Все необхідне для їх виробництва береться з природи. Для того, щоб пристосувати багатства природи для задоволення потреб людини, потрібно працювати. У межах будь-якого суспільства здійснюється взаємодія людини з природою, в якій суб’єктом виступає людство, а об’єктом – природа. У процесі цієї взаємодії людина видозмінює речовину природи і пристосовує її для задоволення своїх потреб. Така взаємодія означає процес праці, який включає три основні елементи: працю людини, предмети праці та засоби праці. Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва.

Отже, якщо процес праці розглядати з позиції його результату – продукту, то він виступає як процес виробництва, а засоби і предмети праці – як засоби виробництва. Засоби праці беруть участь в утворенні продукту протягом низки виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживчу вартість та речову форму.

Засоби праці – речі або їх комплекс, за допомогою яких людина виробляє життєві блага, тобто це інструменти і обладнання, машини і устаткування, земля і дороги, виробничі будівлі і споруди.

На відміну від засобів праці предмети праці за один виробничий цикл втрачаються повністю.

Іншими словами, засоби праці – це різні механізми, інструменти, двигуни, тобто це засоби, за допомогою яких виробляють продукцію і надають послуги.

Предмети праці – це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва для пристосування їх до особистого і виробничого споживання. Це все те, з чого виробляється продукція (тканини, вовна, нафта, дошки та ін.).

Таким чином, будь-яке виробництво неможливе за відсутності засобів виробництва. Забезпечення виробництва засобами та предметами праці, як речовими чинниками процесу відтворення, є загальною та обов’язковою умовою його функціонування. Функціональне призначення процесу виробництва – створити продукти, які задовольняють потреби людини, тобто будуть спожиті. Як без виробництва не може бути споживання, так і без споживання виробництво втрачає будь-який сенс.

Між виробництвом та споживанням існує тісний взаємозв’язок та певні залежності, які проявляються та опосередковуються процесами розподілу та обміну.

Економічною основою будь-якого виробництва є суспільний поділ праці та взаємний обмін його результатами (продуктами праці)

За певних умов обмін продуктами набуває форми обміну товарами. Він пов’язаний з відособленістю окремих виробництв одне від одного, відокремленням торгівлі від виробництва. Взаємодія та взаємозв’язок цих складових у процесі відтворення здійснюється під впливом різноманітних економічних законів.

Сутність і механізм дії цих законів вивчають у різних економічних науках, до яких відноситься, зокрема, інфраструктура товарного ринку. Предметом її вивчення є дія економічних законів, яким підпорядковується рух речовинних чинників і продуктів суспільного виробництва.

На відміну від політичної економії, яка вивчає «найзагальніші економічні закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ і послуг», інфраструктура товарного ринку досліджує закономірності товарного обігу, взаємозалежність і взаємозв’язок суб’єктів ринкових відносин, які опосередковуються сферою обігу.

Теоретичним підґрунтям цієї науки є складові економічної теорії: політична економія, макроекономіка, мікроекономіка.

2. Категорії дисципліни та їх взаємозв’язок з іншими дисциплінами

Результатом суспільного виробництва є продукти праці, які можуть мати матеріально-речову форму або надаватися у вигляді економічних благ.

Отже, товар – це продукт праці або певне благо, що здатні задовольняти певні потреби людини і призначені для обміну (купівлі та продажу)

Виробник виконує конкретні виробничі операції, використовує певні знаряддя праці та матеріали, тобто засоби праці, отже, виготовляє певні блага. Так, швець використовує нитки, голки, спеціальну машину та інші засоби праці, які будуть застосовані відповідно до предметів праці, наприклад, шкіри, щоб виготовити чоботи або черевики, тобто товари; засобами праці хлібороба є комбайн, трактор, добрива, а предметами – земля, жито, пшениця, натомість товаром буде хліб і т.д. Результатом діяльності такої праці є створення різноманітних споживних вартостей, а саме: товарів.

Тобто товар – це результат праці, під час якої були використані засоби праці та предмети праці

У ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зазначено, що «товар – будь-який предмет господарського обороту, зокрема продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов’язання та права (зокрема цінні папери)».

Суспільне виробництво, в якому створюється товар, називають товарним. За товарного виробництва задоволення потреб людини та суб’єктів господарювання речовими чинниками (матеріальними благами) здійснюється через ринок (купівлю-продаж), а обмін продуктами праці набуває форми товарного обігу.

Розглянемо деякі маркетингові поняття. Це визначення стосується потреб головного суб’єкта суспільства – людини, чиї потреби детально класифіковані й ранжовані. Категорія «потреби» характерна також і для суспільного виробництва. Тому в загальному вигляді потребу можна визначити як усвідомлення людиною (особистістю чи суб’єктом господарювання) браку чогось.

Потреба – це відчуття людиною браку чогось необхідного, що набуло специфічної форми відповідно до культурного рівня й індивідуальності людини

Потреба може бути фізичною (в одязі, їжі, безпеці, сні), соціальною (в духовній близькості, впливовості, взаєморозумінні) і особистісною (в знаннях, самовираженні). Людські потреби безмежні, і що більше людина має, то більше вона бажає. Але ресурси для задоволення потреб обмежені, тому із всього різноманіття товарів людина вибирає лише ті, які, на її думку, мають найвищу споживчу цінність та найбільшою мірою задовольняють її потреби в межах фінансових можливостей.

З цією проблемою пов’язана категорія попиту. Найбільший вплив на попит справляє ціна. Суттєве значення мають доходи й смаки споживачів, насиченість ринку товарами, загальна кількість покупців тощо. Товаровиробники докладають неабияких зусиль для з’ясування попиту споживачів і формування відповідної пропозиції товарів та послуг.

Ціна виступає грошовим відображенням вартості й визначається на ринку.

За умов товарного виробництва саме ринок визначає, що виробляти, скільки виробляти, для кого виробляти. Розвиток товарного виробництва створив умови для формування ринку. Все те, що пропонують на ринку для задоволення попиту, називається товаром. Товар може мати як матеріальну (опредметнену), так і нематеріальну (послуги) форму.

Категорія «розподіл» стосовно сукупності товарів, запропонованих ринку, означає визначення частки в ній кожного споживача: окремого індивіда та суб’єкта господарювання.

Попит (запит) – це платоспроможна потреба (або попит – це потреба, підкріплена платоспроможністю споживача).

Пропозиція – це сукупність товарів (послуг) певного виду з певними цінами, що їх готові виготовити й продати виробники.

Обмін – це акт отримання бажаного об’єкта від будь-кого з пропозицією чого-небудь на заміну.

Обмінним продуктом можуть бути гроші, речі, продукти або послуги. Обмін – категорія маркетингу як науки, тобто теоретична. Одиницею ж вимірювання або категорією маркетингу як практичної діяльності є угода. Розрізняють грошові та бартерні угоди. Всі угоди укладають на ринку. Товарний обмін, здійснюваний із залученням платіжних засобів, називається товарним обігом. Інфраструктура товарного ринку сприяє взаємодії між виробниками товарів і споживачами, пропозицією та попитом. Від того, наскільки чітким буде цей механізм, значною мірою залежатиме ефективність функціонування економіки України. У сучасній економічній теорії під інфраструктурою розуміють сукупність галузей і підприємств, зайнятих обслуговуванням суспільного виробництва. Розрізняють виробничу, соціально-побутову, інституційну та екологічну інфраструктуру. Вони створюють загальні умови для розміщення й успішного функціонування суспільного виробництва. Такий вид інфраструктури включає транспорт усіх видів для обслуговування виробництва; засоби зв’язку для обслуговування виробництва; матеріально-технічне постачання і систему просування товарів; об’єкти електроенергетики. Оскільки практична реалізація цих умов виражається в послугах і духовних благах, то такий вид інфраструктури можна назвати Угода – добровільна згода двох або кількох осіб, що укладається на предмет виконання кожним із них обов’язків відносно інших учасників, зокрема щодо комерційного обміну цінностями між ними.

Виробнича інфраструктура – це сукупність галузей і підгалузей, основними функціями яких є виробничі послуги та забезпечення економічного обігу в народному господарстві

Соціально-побутова інфраструктура – це сукупність галузей і підгалузей, що забезпечують матеріальні, культурні та побутові умови для розміщення і нормальної життєдіяльності людей

У галузевій класифікації соціально-побутова інфраструктура представлена народною освітою, охороною здоров’я, фізичною культурою і спортом, культурою і мистецтвом, роздрібною торгівлею і громадським харчуванням, житлово-комунальним господарством, побутовим обслуговуванням, пасажирським транспортом, зв’язком для обслуговування населення. Інституційна інфраструктура є не самостійною галуззю або підгалуззю, а обслуговує їх як підсистема, що ними управляє. Вона формується з організацій, які безпосередньо керують відтворювальним процесом або обслуговують сферу обігу (наприклад, установи фінансово-кредитної і банківської систем, обчислювальні центри тощо). Інституційна інфраструктура діє на різних рівнях господарської діяльності в межах суб’єкта господарювання (регіону, сектору, підприємства), де складають і виконують різні господарські плани. Функції інституційної інфраструктури полягають у тому, щоб виробити такий внутрішній правопорядок, що діє в рамках будь-якого господарського організму, щоб результати господарської діяльності давали можливість суб’єктам, які беруть у ній участь, розвиватися і забезпечували рівність ефекту для них.

Екологічну інфраструктуру складають споруди й об’єкти, призначені для охорони, відтворення і поліпшення довкілля

Формування екологічної інфраструктури стало нагальною необхідністю сучасного етапу розвитку суспільства, що зумовлено зростанням темпів добування і використання різних природних ресурсів, забрудненням зовнішнього середовища відходами виробництва і споживання. 

3. Завдання та зміст дисципліни

В умовах переходу економіки України до ринкових відносин, подолання недоліків адміністративно-командної економічної системи формуються нові напрями науки та навчальні дисципліни. Закономірності наукового пізнання зумовлюють потребу відмовитися від застарілих знань, що не відповідають запитам сучасної практики, розробляти нові варіанти моделей розвитку, які б забезпечували ефективне вирішення соціально-економічних завдань, що постають перед суспільним виробництвом. Для адміністративно-командної системи всі ресурси суспільного виробництва були власністю держави, яка й здійснювала централізоване управління на всіх його рівнях.

Однією з найважливіших організаційно-господарських функцій держави був централізований розподіл економічних ресурсів і централізоване ціноутворення. У централізованому порядку визначалися потреби і відповідні обсяги виробництва. Держава вирішувала, що, як і для кого виробляти. Органи державного управління закріплювали споживачів за виробниками, регулювали черговість і строки виконання замовлень. Суттєвим недоліком цієї системи була відсутність дієвих економічних стимулів розвитку на рівні підприємств.

Запити й інтереси конкретного споживача розчинялися й не могли достатньою мірою враховуватися на галузевому й загальнодержавному рівнях. Це призводило до незбалансованості виробництва та споживання, неефективного використання матеріальних ресурсів, різкого зростання матеріальних запасів у сфері виробництва. Виникла потреба у докорінній перебудові економіки, запровадженні такої форми господарювання, за якої місце матеріально-технічного постачання як форми централізованого розподілу й доведення матеріальних ресурсів до споживачів має заступити матеріально-технічне забезпечення на засадах оптової торгівлі товарами виробничо-технічного призначення. Тому вдалися до спроби розширити самостійність суб’єктів господарювання у формуванні обсягів виробництва й реалізації готової продукції за збереження загальнодержавного централізованого планування. Формування соціально зорієнтованої ринкової економіки потребує вжиття заходів із роздержавлення й демонополізації сфери обігу, зняття з держави більшості функцій господарського управління, надання всім формам підприємств рівних прав на свободу господарської діяльності в межах закону.

Аналіз економічної ситуації у країні засвідчує, що окремі механізми ринкових відносин уже створено, але повноцінного цивілізованого ринку поки немає. Причиною цього є глибока економічна криза, що охопила всі ланки й механізми суспільного виробництва, і характеризується значними структурними диспропорціями та розбалансованістю економіки, падінням рівня виробництва майже в усіх галузях господарства, розвалом системи матеріально-технічного забезпечення. Саме на вирішення цих завдань спрямована навчальна дисципліна «Інфраструктура товарного ринку».

Головними завданнями цієї дисципліни є:

• узагальнення нагромадженого досвіду реформування сфери товарного обігу;

• вивчення та розробка методів підвищення ефективної діяльності суб’єктів ринкової інфраструктури на товарному ринку;

• здобуття навичок у галузі планування маркетингу;

• аналіз ринкової (поточної маркетингової) ситуації;

• прогнозування показників стану ринку залежно від впливу внутрішніх і зовнішніх факторів маркетингового середовища;

• розробка ринкових стратегій та їх обґрунтування залежно від дій конкурентів; розрахунки, пов’язані з аналізом та обґрунтуванням ефективного функціонування і розвитку як інфраструктури товарного ринку в цілому, так і її окремих підприємств та організацій.

Методологічною основою дисципліни є окремі розділи економічної теорії і макро- та мікроекономіки, що вивчають питання сучасного виробництва, торгівлі, транспорту. Під час вивчення дисципліни також використовують теоретичні висновки і положення таких дисциплін, таких як «Розміщення продуктивних сил», «Менеджмент», «Маркетинг», «Комерційне товарознавство», окремих розділів математики та інших, на яких базується фундаментальна та професійно орієнтована підготовка спеціалістів.

Питання для самоконтролю:

Що є основою процесу виробництва?

Які є видм інфраструктури товарного ринку?

Якими категоріями можна охарактеризувати товарний ринок?

З якими дисциплінами є взаємозв'язок даної дисципліни і в чому він полягає?