4. Грошові системи та їх суть
Тема: Грошові системи та їх суть
Грошова система: суть та принципи організації.
Елементи грошової системи та їх характеристика.
Основні типи грошових систем.
Становлення й розвиток грошової системи України.
Методи та інструменти регулювання грошової системи.
Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в країні і законодавчо закріплена державою.
Грошова система ґрунтується на таких принципах:
прогнозне планування грошового обігу;
комплексне використання інструментів грошово-кредитного регулювання;
централізоване управління національною грошовою системою;
нагляд і контроль грошового і платіжного обороту.
В ринковій економіці використовується прогнозне планування грошового обігу.
Централізація управління грошовою системою полягає в наявності єдиного координуючого, керуючого і контрольного центру, який є одночасно і емісійним центром.
Принцип нагляду і контролю органічно входить у функціонал центральних і комерційних банків. Йдеться про контроль діяльності інститутів грошової системи (нагляд центрального банку за банками в частині виконання ними розрахунково-касових функцій), а також про контроль центральним банком емісії, стану грошової маси, інфляції та інших функціональних параметрів. Таким чином, мова йде про нагляд і контроль як в організаційному, так і в економічному, змістовному плані.
Стійкість і еластичність грошового обігу, тобто допустимість пульсації грошової маси в залежності від потреби господарства в грошах, яка визначається ринковими умовами, співвідношенням попиту і пропозиції на товари та послуги. Зростаюча економіка потребує додаткового грошового забезпечення, і цьому відповідає пом'якшення грошово-кредитної політики. Однак ступінь пом'якшення повинна бути такою, щоб не спровокувати зростання інфляції, тобто необхідна стабільність грошового обігу, а періоди уповільнення і спаду супроводжуються посиленням монетарних рішень.
Сучасну грошову систему можна визначити як типову грошову систему з використанням банкнот, які не розмінні на золото, тобто систему на основі фіатних грошей.
Не менш важливою є забезпеченість безготівкових грошей, пов'язана з їх кредитним характером. Забезпечені гроші – це гроші, що випускаються на основі кредитування реальних процесів і випуску товарів.
Функціонування у внутрішньому обороті виключно національної валюти важливо для володіння валютним суверенітетом.
2. Грошова система формується історично, є елементом господарського механізму і регулюється законодавчими актами держави.
До основних елементів грошової системи належать:
грошова одиниця;
державні грошові знаки;
масштаб цін;
валютний курс;
організація емісії та обігу грошових знаків;
організація міжнародних розрахунків;
суб'єкти грошово-кредитного і валютного регулювання.
Грошова одиниця – встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання цін товарів та послуг.
Державні грошові знаки – визначаються законодавством держави і мають законну платіжну силу. Грошові знаки, що випускаються державою, обов'язкові до приймання на території всієї країни.
Розрізняють такі види державних грошових знаків:
банківські білети (вид державних грошових знаків, які випускаються в обіг центральним емісійним банком країни);
казначейські білети (вид державних грошових знаків, які впроваджуються в обіг при бюджетній емісії спеціально уповноваженим державним органом);
розмінна (білонна) монета (дрібна частина державних грошових знаків, яку випускають для зручності обслуговування роздрібного обігу).
Масштаб цін – засіб вираження вартості (ціни) товарів і послуг у грошових одиницях, який складається під впливом ринкового попиту і пропозиції.
Валютний курс – вартість грошової одиниці однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої країни. Валютний курс використовується для: обміну валют при торгівлі товарами і послугами; порівняння цін на світових товарних ринках, а також вартісних показників різних країн; періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті юридичних та фізичних осіб.
Розрізняють два основні види валютних курсів:
фіксований (офіційно встановлене співвідношення грошових одиниць різних країн);
плаваючий (ринкове співвідношення грошових одиниць різних країн, що залежить від попиту і пропозиції).
Організація емісії та обігу грошових знаків включає визначення сфер готівкових і безготівкових розрахунків, режим використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо. Порядок емісії та обігу грошових знаків встановлюється державою і регулюється законодавством країни.
Організація міжнародних розрахунків – система регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, що виникають між державами, підприємствами, організаціями та фізичними особами, які перебувають на території різних країн.
Суб'єкт грошово-кредитного і валютного регулювання – центральний емісійний банк.
3. Розрізняють два типи грошових систем: система металевого обігу та система паперово-кредитного грошового обігу.
Металева грошова система – це така система, основу якої складають повноцінні металеві гроші. У такій системі згодом з’являються банкноти, які розмінювались на золото, і паперові гроші, але визначальним елементом залишались благородні метали. Коли ж повноцінні гроші виходять з обігу і повністю замінюються паперовими, починає діяти паперова грошова система.
Історично система металевого обігу реалізувалась у формі біметалізму та монометалізму. При біметалізмі роль загального еквівалента законодавчо закріплялася за двома металами — золотом і сріблом.
Монометалізм – це грошова система, за якої лише один вид металу виконує роль грошей.
Система паперово-кредитного обігу являє собою грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки у паперовій та металевій формах. У них внутрішня вартість не відповідає номіналу. Такі грошові системи регулюються державою, яка бере на себе зобов’язання щодо забезпечення сталості емітованих від її імені грошових знаків. В історичному аспекті розрізняють паперові грошові системи та системи кредитних грошей, що нерозмінні на золото.
За паперової системи грошового обігу емісія грошових знаків у формі казначейських білетів здійснюється державним казначейством з метою покриття дефіциту бюджету країни. В цьому випадку емісія грошей не зумовлена потребами товарного обороту. Тому така емісія призводить до збільшення маси паперових грошей в обігу і до їх знецінення. До емісії грошей у формі казначейських білетів вдаються здебільшого країни за складної економічної ситуації, викликаної кризовими явищами, війнами тощо.
4. Становлення України як незалежної, суверенної держави обумовило необхідність створення власної національної грошової системи.
Національна грошова система – це встановлена державою форма організації грошового обороту в країні, включаючи порядок емісії національних грошових знаків.
Вона регулюється законами держави та іншими юридичними актами.
Національна грошова система України складалася поступово: за характером регулювання вона є перехідною від паперово-грошової, якою була в чистому вигляді протягом 1991-1993 p. p., до системи кредитного обігу, від неринкової до ринкової, від закритої до відкритої. За короткий строк, що минув після проголошення незалежності України, досягнуто помітних успіхів у просуванні вказаним шляхом.
Кредитно-ринковий характер сучасної грошової системи України формувався поступово в процесі ринкової трансформації її економіки, розвитку грошового ринку та його інфраструктури.
Організаційно-правові засади створення грошової системи України були закладені в Законі України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 року. Цей закон надавав монопольне право Національному банку України здійснювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину грошово-кредитну політику.
Першим практичним кроком щодо створення власної грошової системи можна вважати вихід України зі складу СРСР, коли 10 січня 1992 року були запроваджені українські купоно-карбованці багаторазового користування як доповнення до карбованцевої грошової маси.
Таким чином в січні 1992 р. розпочалася грошова реформа в Україні, яка закінчилася у вересні 1996 р. введенням в обіг гривні, тобто реформа тривала майже 5 років.
Головним досягненням проведення реформи було те, що вдалося утримати стабільність на грошовому, споживчому та валютному ринках.
Проведення реформи прискорило рух грошей і сприяло поліпшенню стану грошово-кредитного ринку України. За рахунок збільшення строкових депозитів суб'єктів господарювання та населення зросла ліквідність комерційних банків. Сформувалась тенденція до зростання обсягів довгострокового кредитування. Поліпшилась структура грошової маси. Прискореними темпами відбувалось залучення коштів населення на депозити в комерційних банках. Ця тенденція зберігалась під час реформи і після її закінчення.
За період, що минув, досягнуто значних успіхів у плані формування грошової системи. Сьогодні українська держава в особі Національного банку України досить успішно регулює пропозицію грошей з метою забезпечення її стабільності. Проте процес формування ефективного механізму грошової системи України ще не закінчився.
5. Регулювання грошового обігу – сукупність заходів, що відбуваються в сфері грошового обігу з метою забезпечення його сталості, стримування інфляції, гнучкого забезпечення грошових потреб сфери обігу. Регулювання грошового обігу є складовою грошово-кредитної політики держави. Визначальна роль у здійсненні всього комплексу заходів держави у сфері грошового обігу та кредитних відносин належить її центральному банку.
Вплив на основні параметри грошового обігу здійснюється через такі інструменти:
прямі (механізми готівкової емісії, встановлення межі кредиту центрального банку, що надається урядові та банківським установам, пряме регулювання позикових операцій банків, визначення маржі, межі на вартість кредитних ресурсів, що виділяються згідно з пріоритетами мікроекономічної політики, для фінансування окремих галузей економіки, обмеження споживчого кредиту);
опосередковані (здійснення операцій на відкритому ринку, регулювання норм банківських резервів, регулювання облікової ставки процента на позики, що надаються центральним банком). Операції на відкритому ринку – гнучкий валютно-платіжний інструмент, який виявляється у продажу чи купівлі центральним банком цінних паперів на відкритому ринку в комерційних банках, а також застосування для проведення експансивної (купівля цінних паперів) або рестрикційної (продаж цінних паперів) грошово-кредитної політики.
Політика облікової ставки виявляється в змінах облікової стави до кон’юнктурних коливань економіки і застосовується для управління кредитною активністю.
Політика мінімальних резервів – найжорсткіший інструмент грошово-кредитного регулювання, виявляється в маніпуляції нормою обов’язкових резервів, які комерційні банки зобов’язані зберігати на рахунках у центральному банку, застосовується як засіб швидкого стиснення чи розширення кредитної маси в системі.
Грошово-кредитна політика – це сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин, які приводить держава. Розроблення і реалізація грошово-кредитної політики – це основна функція центрального банку.
Основними типами грошово-кредитної політики є:
політика грошово-кредитної рестрикції (політика «дорогих грошей») – весь інструментарій грошово-кредитної політики підпорядковується, згідно з динамікою економічного циклу, стисненню обсягів грошової та кредитної експансії;
політика грошово-кредитної експансії (політика «дешевих грошей») – забезпечення доступності для суб’єктів економічної діяльності грошових і кредитних ресурсів.
Суб’єктами грошово-кредитної політики є: банківська система – центральний банк і комерційні банки; урядові структури – Міністерство фінансів або казначейські органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції зі страхування депозитів, а також інші установи.
Для грошово-кредитного регулювання Центральний банк використовує такі інструменти:
здійснення операції на відкритому ринку, де реалізуються державні цінні папери;
регулювання резервної норми комерційних банків;
зміну норми банківського процента;
рефінансування комерційних банків;
валютне регулювання.
Операції на відкритому ринку – це здійснення купівлі та продажу уповноваженими установами держави її цінних паперів. Коли Центральний банк купує цінні папери, що перебувають у володінні комерційних банків, він здійснює таким способом додаткову грошову емісію. При цьому, в зв’язку зі зростанням резервів, збільшується кредитний потенціал комерційних банків. Обов’язкові резерви – це частина (норма в процентах) банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка, згідно з чинним законодавством зі встановленими нормативними активами, має зберігатися у формі касової готівки комерційних банків та їх депозитів у Центральному банку сальдо платіжного балансу.
Питання для самоконтролю:
Що являє собою грошова система та назвіть склад її елементів.
Дайте характеристику елементам грошової системи.
За якими ознаками класифікують грошові системи?
Як класифікуються грошові системи залежно від форми функціонування грошей?
Чим визначаються та як характеризуються різні типи грошових систем?
Охарактеризуйте системи металевого обігу.
Дайте визначення біметалізму та монометалізму.
Які види біметалізму та монометалізму Ви знаєте?
Які особливості були притаманні біметалевим грошовим системам?
Чому виникли та як еволюціонували монометалеві грошові системи?
Як класифікують і характеризують системи паперово-кредитного обігу?
Які види з цих систем видаються Вам більш досконалими і чому?
Чим паперові гроші відрізняються від кредитних?
Як поділяються грошові системи за характером регулювання національної валютної системи?
Чим саморегульовані грошові системи відрізняються від регульованих?
Дайте визначення національної грошової системи, охарактеризуйте склад її елементів.
Охарактеризуйте грошову систему України.
Вкажіть які основні етапи еволюції пройшла грошова система України.