3. Грошовий ринок
Грошовий ринок
Тема: Сутність та субєкти грошового ринку
Сутність грошового ринку. Гроші як об’єкт купівлі-продажу.
Суб’єкти та інструменти грошового ринку.
Структура грошового ринку. Ринок грошей та ринок капіталів.
Попит на гроші. Основні мотиви попиту на гроші.
Пропозиція грошей та механізм її формування.
1. Грошовий ринок – це ринок, на якому продається і купується особливий специфічний товар – гроші, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар. Індивідуальні учасники ділових угод на грошовому ринку задовольняють потреби в додаткових коштах, що перевищують обсяги нагромадження тимчасово вивільнених власних надходжень. Джерелами таких власних надходжень виступають отриманий прибуток, амортизаційні відрахування, обігові кошти та резерви.
Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Передавання грошей від одного суб'єкта грошового ринку до іншого має місце за умови, що в одного з них вони тимчасово є вільними і немає потреби в негайному їх витрачанню на купівлю матеріальних благ, а в іншого суб'єкта їх немає взагалі, але є нагальна потреба в грошових коштах. Таке передавання тимчасово вільних грошових коштів здійснюється або у формі прямої позички із зобов'язанням повернути кошти у визначений строк, або у формі купівлі особливих фінансових інструментів (облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів, банківських акцептів тощо).
Тим самим грошовий ринок являє механізм перерозподілу грошових коштів між різними секторами і суб'єктами економіки, збалансування окремих грошових потоків і грошового обігу в цілому.
На грошовому ринку діє багато суб'єктів з різними цілями. Це юридичні та фізичні особи, продавці, покупці, посередники. Головними учасниками купівлі-продажу грошей на грошовому ринку виступають комерційні банки, державні структури, спеціальні кредитно-фінансові інститути, які забезпечують функціонування грошових відносин, сукупність грошових ресурсів країни, їх постійне переміщення, розподіл і перерозподіл на основі взаємодії попиту та пропозиції.
Комерційні банки діють на грошовому ринку як постійні продавці і покупці грошових коштів. Держава теж може виступати суб'єктом грошового ринку, але виходить на нього переважно як позичальник. В операціях з купівлі-продажу грошей на грошовому ринку виступають також професійні посередники, такі як маклери, дилери, облікові доми тощо.
Специфіка грошей як абсолютно ліквідного товару, що є об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку, зумовлює специфіку їх переміщення між суб'єктами грошового ринку, та механізму функціонування цього ринку, а також усіх його інструментів.
Традиційні поняття «купівля» та «продаж», що склалися на товарних ринках, стосовно ринку грошового набувають нового специфічного змісту. Ця специфіка полягає в тому, що продавець (власник) грошей, здійснюючи їх продаж і передаючи їх покупцеві, не втрачає права власності на них і може повернути їх у своє розпорядження на заздалегідь визначених умовах. Отже, акт купівлі-продажу грошей не означає втрати власником - продавцем права власності на продані гроші.
У момент продажу грошей продавець не отримує їх реального еквівалента. Тобто продаж грошей на грошовому ринку не є еквівалентною операцією, як це має місце на товарних ринках. Відповідно покупець грошей не відчужує еквівалентної суми вартості в товарній формі. Він лише розпоряджається купленими грішми тимчасово.
Передача грошей від продавця до покупця відбувається умовно у формі позички під зобов'язання повернути кошти у встановлений строк чи у вигляді купівлі-продажу акцій, облігацій, векселів, депозитних сертифікатів та інших фінансових інструментів. Ці фінансові інструменти повинні забезпечити на грошовому ринку рух визначального об'єкта – грошей. За своїм характером фінансові інструменти грошового ринку виступають як певні зобов'язання покупців грошей перед їх продавцями.
Ці зобов'язання залежно від їхнього виду поділяються на не боргові та боргові. Не боргові зобов'язання надають право участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах. Такі зобов'язання мають форму акцій. Боргові зобов'язання – це зобов'язання покупця грошей повернути продавцеві одержану від нього суму грошей і сплатити по ній дохід. Такими зобов'язаннями оформляються залучення грошей банками від їхніх клієнтів. Форма таких зобов'язань - угоди на відкриття поточних та страхових рахунків, депозитних та ощадних вкладів тощо. Боргові зобов'язання можуть вносити певні обмеження у права покупця розпоряджатися купленими грошима, визначати, на які цілі вони можуть бути використані та інші обмеження. Такі боргові зобов'язання мають форму кредитних угод, облігацій, векселів тощо.
Істотною особливістю грошового ринку є також зміна статусу грошей і цілей їх купівлі-продажу. З допоміжного засобу обігу товарів на товарних ринках, на грошовому ринку гроші перетворюються на визначальний об'єкт ринкових відносин, у їх самоціль. Метою переміщення грошей на ринку грошей стає одержання додаткового доходу. Цей додатковий дохід у продавця грошей виникає як плата за тимчасову відмову від використання цих грошей і передачу права їх використання іншій особі. Він набуває форми відсоткового доходу. Тимчасова купівля грошей має на меті одержання додаткового доходу від розширення виробничої та комерційної діяльності за рахунок використання отриманої додаткової суми грошей.
Отримання на грошовому ринку грошового доходу пов'язане з ціною грошей. Ціною товару – грошей, що продається і купується на грошовому ринку, виступає позичковий відсоток. Ціна на грошовому ринку теж істотно відрізняє її від звичайної ціни на товарних ринках. Розмір ціни грошей – відсотка визначається не величиною вартості, яку містять у собі куплені гроші, не сукупністю затрат суспільно-необхідної праці та затрат основних факторів виробництва, а їхньої споживчою вартістю – здатністю приносити покупцеві додатковий дохід чи блага, необхідні для задоволення особистих чи виробничих потреб. Тобто ціна грошей визначається ступенем корисності грошей та їх кількісного пропонування. Чим більшою буде ця корисність і чим довше покупець користуватиметься одержаними грошима, тим більшою буде сума відсоткових платежів.
Істотні відмінності на грошовому ринку мають також такі елементи усякого ринку, як попит та пропонування. Однак специфіка товару грошового ринку – грошей визначає особливий характер і цих елементів грошового ринку, тобто попиту і пропонування грошей. Детальніше сутність попиту та пропозиції на грошовому ринку буде розглянута в наступних розділах.
2. Суб'єкти грошового ринку – юридичні та фізичні особи, які є кредиторами, позичальниками та посередниками.
Для розуміння сутності грошового ринку необхідно усвідомити інституційну модель, згідно з якою грошовий ринок поділяють на два сектори: сектор прямого фінансування та сектор опосередкованого фінансування.
У секторі прямого фінансування питання купівлі-продажу вирішують безпосередньо кредитор і позичальник. Цей сектор має два канали руху грошей: канал капітального фінансування та канал запозичень.
У секторі опосередкованого фінансування гроші реалізуються через посередників.
Важливе значення для розуміння функціонування грошового ринку має його структура.
За строками обігу фінансових інструментів фінансовий ринок поділяють на ринок грошей (до 1 року) та ринок капіталів (більше 1 року).
За видами інструментів фінансовий (грошовий) ринок поділяють на ринок позичкових зобов'язань, ринок цінних паперів, валютний ринок, страховий ринок та ринок золота.
Необхідно звернути особливу увагу на те , що кожний вид грошового ринку має свої фінансові інструменти.
Інструменти грошового ринку за своїм характером поділяють на боргові і не боргові.
Не боргові інструменти – це зобов'язання покупця грошей надати право участі в управлінні його діяльністю та в його доходах продавцеві грошей. До таких зобов'язань належать акції.
Боргові інструменти – це зобов'язання покупця грошей повернути їх у визначений час і сплатити відсоток за користування ними.
До таких інструментів належать депозитні сертифікати, кредити, облігації та інші позичкові зобов'язання.
Інструменти грошового ринку в процесі руху капіталу самі можуть стати об'єктом купівлі-продажу.
Вивчаючи тему, необхідно звернути особливу увагу на поняття вартості грошей.
Під вартістю грошей як засобу обігу розуміють їх купівельну спроможність, яка визначається індексом цін. Під вартістю грошей як капіталу розуміють проценти, які необхідно сплатити за користування ними, і її показником є ставка відсотка. Треба усвідомити, які чинники впливають на вартість грошей. Важливо уяснити залежність відсоткової ставки від попиту і пропозиції на капітал. Слід відзначити, що зміна попиту впливає прямо пропорційно на зміну відсоткової ставки, а зміна пропозиції – обернено пропорційно.
Вартість грошей як засіб обертання і вартість грошей як засіб накопичення і капітал взаємозалежні, цей взаємозв'язок виражається в існуванні реальної і номінальної ставки відсотка.
Номінальна ставка відсотка – це фактично встановлена ставка.
Реальна ставка відсотка визначається перерахуванням із номінальної на основі рівня інфляції.
І. Фішер розробив модель «співвідношення реальної і номінальної ставки відсотка»:
де, І – номінальна відсоткова ставка,
R – реальна ставка відсотка;
АР – темп інфляції (десятковий дріб).
Таким чином, на розмір номінальної ставки відсотка впливає рівень інфляції. Крім того, на розмір ставки відсотка по окремих операціях впливає фактор ризику. Чим вищий ризик, тим вища ставка відсотка.
Велике значення має співвідношення попиту і пропозиції на грошовому ринку. Досягнення рівноваги попиту і пропозиції є одним із завдань грошово-кредитної політики. Рівень відсоткової ставки, за якого попит на гроші дорівнює їх пропозиції, називається рівноважною ставкою відсотка, або ставкою рівноваги. Існують різні моделі встановлення рівноваги на фінансовому ринку залежно від типу грошово-кредитної політики (гнучка, жорстка).
3. Грошовому (монетарному) ринку характерний складний механізм функціонування. Для його вивчення важливе значення має структуризація грошового ринку.
Окремі сегменти грошового ринку можна виділити за кількома ознаками:
за видами інструментів, що застосовують для переміщення грошей від продавців до покупців;
за інвестиційними ознаками грошових потоків;
за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.
За видами інструментів грошовий ринок складається з трьох взаємозв'язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:
ринок позичкових капіталів;
валютний ринок.
ринок цінних паперів.
Ринок позичкових капіталів – система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію вільних коштів, перетворення їх у позиковий капітал і його перерозподіл між учасниками суспільного відтворення.
Це економічна форма ринкових відносин, призначенням якої є посередництво у рухові коштів від їх власників до користувачів (інвесторів) і формування попиту й пропозиції на грошовий капітал. Обслуговують цей ринок кредитно-фінансові установи і фондові біржі.
Валютний ринок – система фінансово-економічних відносин, пов'язаних із здійсненням операцій купівлі-продажу (обміну) чужоземних валют і платіжних документів у чужоземних валютах. Це поняття, що охоплює значну кількість окремих локальних ринків у певних регіонах, центрах міжнародної торгівлі і валютно-фінансових зв'язків, зокрема, на міжнародних валютних біржах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоекономічних розрахунків, страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів, переміщення валютної ліквідності тощо.
Ринок цінних паперів – частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів.
Через ринок цінних паперів акумулюється грошові надходження юридичних осіб і громадян та спрямовуються на виробниче й невиробниче вкладання капіталів.
Розрізняють первинний ринок цінних паперів, на якому здійснюється емісія і первинне розміщення цінних паперів, і вторинний - де відбувається купівля-продаж (обіг) цінних паперів, випущених раніше. Інституційними установами ринку є спеціальні кредитні заклади і фондові біржі.
За іншою ознакою можна виділити такі сектори грошового ринку:
ринок банківських кредитів;
ринок послуг парабанків (небанківських фінансово-кредитних установ);
фондовий ринок.
Залежно від призначення засобів, що обертаються на грошовому ринку, останній поділяється на:
ринок грошей;
ринок капіталів.
На ринку грошей продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (боргові зобов'язання до одного року). Ці кошти використовуються в обороті позичальника як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки чому вони швидко вивільнюються з обороту і повертаються кредитору.
На ринку капіталів купуються і продаються грошові кошти у вигляді середньо- й довгострокових кредитів та фінансових активів строком понад рік. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників.
Ринок грошей можна умовно поділити на два сектори:
міжбанківський ринок;
відкритий ринок.
Міжбанківський ринок – частина ринку грошей, де тимчасово вільні грошові ресурси одних кредитних установ залучаються іншими і взаєморозташовуються між ними переважно у формі міжбанківських депозитів.
Відкритий ринок – це ринок, на якому відбувається купівля та продаж: цінних паперів (короткострокових зобов'язань держави) центральним банком.
4. Попит на гроші – одне з ключових і найскладніших явищ ринку грошей. Його вивчення виявилося центральною проблемою сучасної теорії грошей.
Якщо запас грошей розглядати як елемент багатства, котрим володіють економічні суб'єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частину свого портфеля активів (багатства) у ліквідній формі. Якщо власники портфелів активів віддають перевагу ліквідній формі, то це означатиме зростання попиту на гроші, і навпаки. Такий (портфельний) підхід до вивчення попиту на гроші був застосований Дж. М. Кейнсом, котрий назвав своє трактування попиту на гроші теорією переваги ліквідності.
Теорія попиту на гроші базується на «рівнянні обміну» І. Фішера, яке аргументує пряму взаємозалежність між кількістю необхідних для обігу грошей і швидкістю їх обігу, з одного боку, та абсолютним рівнем цін і реальним обсягом виробництва, з іншого. Класичне формулювання цієї теорії має вигляд:
де, M – кількість грошей, що перебуває в обігу;
V – швидкість обігу грошей:
P – рівень цін;
Q – реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) або реальний обсяг виробництва.
Згідно з цим рівнянням можна визначити грошову масу, необхідну для розміщення та реалізації реального продукту:
При цьому індекс цін визначається за формулою:
Формула швидкості обігу грошей набуває вигляду:
Оскільки швидкість обігу грошей обернено пропорційна їх кількості, то високе значення швидкості обігу зменшує потребу у грошах, у їх додатковій емісії.
Отже, попит на гроші це багатогранне поняття. Коли ми говоримо про попит на гроші, то повинні враховувати основні характеристики, які розкривають зміст цього поняття. А саме: попит на гроші потрібно сприймати як попит на запас грошей у певний час, а не потік. Попит на гроші пов'язується з розв'язанням питання щодо форми, у якій особою зберігається наявна сума багатства (готівкою, цінними паперами тощо). Якщо особа віддає перевагу триманню у своєму портфелі відповідної суми грошей, вона позбувається певної кількості благ, які можна придбати на цю суму, а також втрачає дохід, який би мала отримати, якщо придбала б на ці гроші акції чи облігації. Тобто отримання певного запасу грошей пов'язане з певними збитками.
Усі вищеназвані характеристики попиту на гроші необхідні для усвідомлення механізму функціонування монетарного ринку і чинників, що впливають на нього.
У сучасній теорії попиту на гроші розглядається не тільки імовірність збереження грошей готівкою або облігаціями, а й іншими ліквідними активами. До портфелів власників сьогодні можуть долучатися різновиди як таких грошей, що не забезпечують відсотків (готівка, вклади до вимоги), так і грошей, що забезпечують відсотки.
5. Пропозиція грошей – це грошова маса, що пропонується для обігу, визначається розміром того сукупного продукту, який вироблено в суспільстві.
Збільшення грошової маси безпосередньо стимулює розвиток виробництва через збільшення витрат і посилення попиту на товари, що, у свою чергу, спонукає товаровиробника до збільшення обсягів виробництва.
Держава може втручатись у регулювання пропозиції грошей, але це втручання має бути обмеженим. Вона не може надмірно збільшувати пропозицію грошей на грошовому ринку.
Пропозиція грошей має свій механізм. Він забезпечує як сам процес формування пропозиції, так і дії щодо її регулювання, які бувають необхідними внаслідок змін в економіці. У формуванні пропозиції грошей вирішальну роль відіграє центральний банк.
Пропозиція грошей формується за рахунок певних елементів грошової маси. Першим таким елементом є грошова база, або гроші підвищеної ефективності. До складу цього елементу входить готівка, що знаходиться в обігу, а також готівка в касах банків. До грошової бази входять також обов’язкові банківські резерви, норму яких, як правило, встановлює центральний банк.
Маса грошей, або їх пропозиція, дорівнює грошовій базі. Але це, так би мовити, висхідна, початкова позиція. Справа в тому, що існує ще грошовий мультиплікатор.
Грошовий мультиплікатор – це той коефіцієнт, що визначається способом поділу 100 на норму обов’язкових банківських резервів. Це дещо спрощений варіант розрахунку грошового мультиплікатора. Його ще можна визначити за формулою:
де, m – грошовий мультиплікатор;
Kq – співвідношення готівки (Мо) до депозитів (D) визначається за формулою:
Кр — норма ефективного резервування, яка визначається за формулою:
Яка визначається через співвідношення резервів (R) до депозитів (D).
Розрахований таким чином грошовий мультиплікатор, помножений на грошову базу (Mh) дає нам величину грошової маси яку можна визначити за формулою:
або
.
Економічний сенс взаємозв’язку між грошовою базою і грошовою масою, який реалізується за допомогою грошового мультиплікатора полягає в тому, що центральний банк, не вдаючись до випуску в обіг додаткових готівкових грошей, може збільшити їх кількість в обігу.
Пропозиція грошей складається як з готівкових грошей (банкноти), так і з безготівкових, або як їх іще називають депозитних грошей. Ці два основних елементи і складають грошову масу.
Питання для самоконтролю:
Дайте визначення поняття «грошовий ринок»? У чому полягає специфіка купівлі-продажу грошей?
Охарактеризуйте особливості функціонування грошового ринку?
Що виступає ціною грошей на грошовому ринку та від яких факторів вона залежить?
Дайте характеристику інструментів грошового ринку.
Назвіть складові грошового ринку та охарактеризуйте їх.
Дайте визначення поняття «попит на гроші»? Поясніть цілі та мотиви попиту на гроші.
Охарактеризуйте чинники, що визначають параметри попиту на гроші.
Від яких чинників і як саме залежить попит на гроші?
Охарактеризуйте чинники, що впливають на пропозицію грошей.
У чому полягає відмінність грошового ринку від ринку капіталів?
Охарактеризуйте інституційну структуру грошового ринку.
За яким критеріями та в який спосіб структурується грошовий ринок?
Які відмінності та які зв’язки існують між ринком позичкових зобов’язань, ринком цінних паперів і валютним ринком?
Що являє собою модель грошового ринку?
Що таке рівноважна ставка процента?