2. Грошовий обіг і грошова маса
2. Грошовий обіг і грошова маса
Тема: Грошовий обіг і грошова маса
Грошовий обіг: суть і структура.
Основні ринки та суб’єкти грошового обігу.
Структура грошового обігу.
Закон грошового обігу. Механізм зміни маси грошей в обігу.
1. Рух грошей при виконанні ними своїх функцій являє собою грошовий обіг. Гроші знаходяться в стані постійного руху між трьома групами суб'єктів економіки: фізичними особами, господарствами (фірмами), установами та органами державної влади.
Грошовий обіг – це відносно незалежний рух грошей у процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання національного продукту, це сукупність усіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві.
Гроші опосередковують обіг та обмін усього суспільного продукту, включаючи доходи різних соціальних груп. Вони обслуговують також кругообіг капіталу, рух позичкового та фіктивного капіталів.
Об'єктивною основою грошового обігу є товарне виробництво, в якому товарний світ поділився на товари та гроші. Це зумовлює двоякий вираз руху сукупного валового продукту – натурально-речовий та грошовий. Рух вартості в цих двох виразах сукупного валового продукту в процесі відтворення проявляється як рух продуктів і рух грошей.
Рух грошей має реальний економічний зміст, бо обслуговує в процесі відтворення рух товарів у їхньому натурально-речовому виразі. Окремі грошові операції суб'єктів економічних відносин спричинюють відповідне переміщення між ними реальної вартості. Оскільки процес суспільного відтворення як макроекономічне явище відбувається безперервно, то безперервним є й рух грошей, що його обслуговує.
У розвинутому ринковому господарстві грошовий обіг не може здійснюватись без участі і активної ролі банків. Банки стають посередниками у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, організаціями, установами, фізичними особами. Вони цілеспрямовано регулюють грошові потоки в народному господарстві, справляють безпосередній вплив на масу і структуру грошей, що знаходяться в обігу.
Між суб'єктами грошового обігу є певні відмінності в характері економічних відносин. Це дає підставу для структурування грошового обігу за економічним змістом.
Структура грошового обігу за економічним змістом.
Першим видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обігу, є відносини обміну. Для руху грошей, що обслуговують ці відносини, притаманна еквівалентність, оскільки передача грошей покупцем продавцеві відповідає переміщенню товару рівновеликої вартості. Одержані продавцем гроші не повертаються до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обігу грошей. Рух грошей у цьому випадку опосередковує реалізацію товарів і послуг у процесі суспільного відтворення.
Такий вид руху грошей, що обслуговує сферу обміну, становить окремий сектор, він називається грошовим обігом.
Частина руху грошей пов'язана з розподілом вартості валового національного продукту і національного доходу. Такий рух грошей здійснюється нееквівалентно. Тобто грошовому платежу не відповідає рух реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обігу називається фінансово-кредитним.
Частина відносин у цьому секторі має характер відчуження. Визначена законодавством частина доходів економічних суб'єктів вилучається у вигляді податків та інших обов'язкових платежів, що надходять у розпорядження держави. Такий рух грошей набуває не тільки безеквівалентного, а й безповоротного характеру. Одні суб'єкти ці гроші втрачають назавжди без отримання будь-якого еквівалента, а інші їх отримують теж безповоротно, не виплачуючи ніякої ціни за них. Цю частину фінансово-кредитного обігу називають фіскально-бюджетною.
Інша частина фінансово-кредитного обігу обслуговує сферу перерозподільчих відносин, у яких власність суб'єктів не відчужується безповоротно, а лише передається в тимчасове користування. Це має місце, наприклад, при внесенні грошей на банківські депозити чи в операції купівлі цінних паперів. Суб'єкти, що передають свою власність у тимчасове користування, отримають дохід. Цей сектор руху грошей докорінно відрізняється від сектора грошового обігу, а також і від фіскально-бюджетного. У ньому рух грошей зворотний, і власник одержує дохід у вигляді відсотків чи дивідендів. Цей сектор руху грошей називається кредитним. Кредит становить особливий механізм перерозподілу грошових і матеріальних ресурсів, він діє на принципах строковості, поворотності і платності.
Частина обігу цього сектора пов'язана з продажем і купівлею акцій. Цей сегмент грошового обігу називається фінансовим.
Виходячи з особливостей руху окремих частин грошей у грошовому обігу необхідно виділити три важливі сектори: грошовий обіг, фінанси, кредит. Рух грошей у цих секторах має відносно самостійний характер, свій особливий механізм регулювання і володіє специфічними можливостями впливу на процес суспільного відтворення.
Грошовий обіг, фінанси, кредит – це складові суспільного обігу грошей. Між собою вони тісно взаємопов'язані, внутрішньо доповнюють один одного, переплітаються між собою, всі разом забезпечують досягнення цілей розширеного суспільного відтворення.
2. Фірми – усі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні сукупного суспільного продукту й реалізації його. В результаті їхньої діяльності утворюються платежі, що надходять фірмам за продані товари та послуги.
Зв'язок національної економіки зі світовим ринком не обмежується імпортом, а неминуче включає й експорт, завдяки якому частина виробленого національного продукту надходить на світовий ринок, минаючи внутрішній. Оплата експортних поставок фірм створює грошовий потік, за яким у внутрішній оборот надходить додаткова маса грошей.
Сімейні господарства – усі сімейні господарства, які отримають грошові доходи більшу їхня частину витрачають сімейні господарства на споживання (за різними оцінками фахівців, витрачають українці 2/3 своїх доходів на споживання різних товарів і послуг), у зв'язку з чим оплачується закупівля продуктів на внутрішньому і на світовому ринках. Завдяки своїм вільним коштам (заощадженням) вони є активними суб'єктами (інвесторами) грошового та фінансового ринків.
Уряд – усі державні структури, які забезпечують розподіл і перерозподіл усього валового національного продукту. Він є активним споживачем товарів і послуг та приймає рух податкових платежів від усіх суб'єктів господарської діяльності.
Фінансові посередники – суб'єкти грошового та фінансового ринків, які діють посередниками (банки, кредитні спілки, трести, інвестиційні фонди тощо), акумулюючи та розміщуючи вільні грошові кошти всіх суб'єктів господарювання.
Якщо вільні кошти фінансових посередників, насамперед валютні, розміщуються на світових ринках, у такий спосіб формується потік за яким переміщується грошовий капітал за кордон і навпаки.
Через механізм урівноваження чистого імпорту відпливом грошових коштів за межі внутрішнього ринку досягається збалансування грошових потоків, які зв'язують національну економіку зі світовим ринком і, врешті-решт, збалансування всього грошового обороту країни. Збалансування грошового обороту, а отже, його нормальне функціонування забезпечується вирівнюванням двох ключових потоків – національного доходу та національного продукту.
Та частина доходу, яка не спрямовується на придбання товарів та послуг, сплату податків, погашення боргових зобов'язань, має назву заощаджень. Це накопичення у вигляді готівкових коштів, вкладів у банках чи цінних паперах.
Якщо до кругообігу залучаються збереження та інвестиції, виникає два шляхи, якими кошти можуть переходити від господарських суб'єктів до ринків продуктів: прямий та непрямий. Прямий – це безпосередні витрати на споживання, непрямий – це рух засобів через фінансові ринки. Оскільки більшість заощаджень здійснюється населенням, а інвестицій – підприємствами, необхідний набір інструментів, що забезпечує переміщення потоків у грошових коштах від перших до других. Ці механізми діють завдяки функціонуванню фінансових ринків.
Завдання фінансових посередників полягає в тому, щоб спрямовувати заощадження від тих учасників економічних відносин, які заробляють більше, ніж витрачають, до тих, які витрачають більше, ніж заробляють. Найважливішими фінансовими інститутами є банки.
До аналізу кругообігу продуктів і доходів слід включати об'єкти державного сектора. Зв'язок державного сектора з економічною системою відбувається трьома шляхами: через податки, державні закупки та позики. Одним з основних джерел державного впливу на процес кругообігу є податково-бюджетна політика.
Грошово-кредитна політика, під якою розуміють дії уряду, впливаючи на кількість грошей, що перебувають в обігу, також є засобом державного впливу на кругообіг. Одним із джерел цього впливу є фіскальна політика. Збільшуючи чисті податки, уряд може збільшити і розміри грошових засобів, що вилучаються – із сімейних господарств. У свою чергу, сімейні господарства в цій ситуації повинні зменшувати або заощадження, або видатки на споживання, чи проводити як те, так і інше. У будь-якому випадку результатом буде зменшення національного продукту. Зниження чистих податків стимулює як підвищення збережень, так і підвищення рівня споживання, позитивно впливаючи таким чином на збільшення національного продукту.
Модель кругообігу доходів і продуктів описує потік товарів та послуг, якими обмінюються сімейні господарства і фірми, збалансований контрпотоком грошових платежів, що здійснюються при цьому обміні. Ця модель буде складніша, якщо до її елементів включити міжнародні зв'язки (імпорт-експорт товарів, позики, кредити, міжнародні закупки).
Таким чином, грошовий обіг – це процес безперервного руху засобів платежу в країні. Грошовий обіг включає в себе обіг грошових знаків, що передбачає їхній постійний перехід від одних фізичних чи юридичних осіб до інших.
3. Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обігу дають підстави структурувати його на три сектори:
грошовий обіг (характерний еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника);
фінансовий (охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний нееквівалентний характер створення та використання грошових коштів);
кредитний (перерозподіл грошей між господарськими суб'єктами здійснюється на не еквівалентній, але поворотній платній основі).
Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий обіг, він поділяється на безготівковий та готівковий.
Грошова маса – це сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які є в розпорядженні суб'єктів грошового обігу на певний момент. Для визначення обсягу та структури грошової маси застосовується відповідний набір грошових агрегатів (це визначено законодавством, відповідно до ступеня ліквідності, специфічне угруповання ліквідних активів). Основними принципами формування грошових агрегатів е:
Грошова маса – це не лише готівкові гроші, а й депозитні.
Уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка накопичується та виконує функцію збереження вартості.
Сукупна грошова маса – це також банківські вклади, депозити та цінні папери з фіксованим доходом.
Грошові агрегати будуються через приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.
При цьому характерні такі грошові агрегати:
агрегат М1 містить найбільш ліквідні грошові елементи (готівка (банкноти); казначейські (скарбничі) білети; розмінні монети; банківські вклади до запитання (трансакційні депозити);
агрегат М2 містить грошові форми агрегату М1 і строкові та ощадні вклади в комерційних банках;
агрегат М3 містить грошові форми агрегату М2, депозитні сертифікати, ощадні вклади в спеціалізованих кредитних установах й інші види фінансових активів.
З 1993 р. НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу, а саме:
М0 = готівка (гроші поза банками);
М1 = М0 + депозити до запитання;
М2 = М1 + строкові депозити й інші кошти (валютні заощадження);
МЗ = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями.
Крім грошових агрегатів, НБУ визначає показник, що називається грошовою базою – це гроші, які не беруть участі в кредитному та грошовому обігах, але створюють базу для їх розширення. Вона охоплює М0, готівку в касах банків і резерви комерційних банків на їх рахунках у НБУ.
4. Випуск (емісія) грошей в обіг не може здійснюватися у будь-яких масштабах. У цій сфері розвитку економічної системи діють об'єктивні економічні закони. Якщо держава не дотримується цих законів, відбувається поступовий розпад усієї економічної системи, знижуються рівень виробництва, життєвий рівень населення та ін.
Закон грошового обігу - особливий економічний закон (діє в кількох формаціях), який відображає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації, та вартістю грошей визначається за формулою:
де, Кп – кількість необхідних для товарного обігу грошей у певному році;
СЦ – сума цін товарів;
О – середнє число оборотів за рік кожної грошової одиниці.
Відповідно до різних форм грошей та виконуваних ними функцій розрізняють певні типи законів грошового обігу. З урахуванням виконуваних повноцінними грошима функцій міри вартості та засобу обігу, а також за умов металевого грошового обігу, насамперед золотого монометалізму, закон грошового обігу в його найбільш абстрактній формі виражався формулою з цієї формули, кількість грошей, яка обслуговує товарообіг, перебуває у прямо пропорційній залежності від суми цін сукупної товарної маси і в обернено пропорційній – від швидкості обороту грошей.
За функціонування повноцінних грошей в обігу знаходиться лише необхідна кількість грошових одиниць. Роль регулятора цієї кількості стихійно виконує функція грошей як засобу нагромадження скарбів. При зменшенні потреби в грошах частина їх випадає з обігу, перетворюючись на скарб; навпаки, при зростанні потреби в грошах додаткова кількість їх надходить в обіг із скарбу.
Закон грошового обігу зазнає істотної зміни у зв'язку з обігом платіжних засобів (векселів, банкнот, чеків) і набуває такого вигляду:
де, СЦ – сума товарних цін;
К – сума цін товарів, проданих у кредит;
П – сума платежів за борговими зобов'язаннями;
ВВ – сума взаємопогашуваних безготівкових платежів;
Шо – середня кількість оборотів грошової одиниці (як засобу обігу та платежу).
Зміст закону обігу паперових грошей в умовах золотого стандарту полягає у тому, що їх випуск повинен обмежуватися тією кількістю, за якої в обігу знаходилося б лише представлене ними золото.
В західній економічній літературі при визначенні кількості грошей користуються формулою, запропонованою американським ученим І. Фішером,
звідки
де, М – грошова маса;
Р – рівень цін (або середня ціна, за якою продається одиниця будь-якого окремого товару);
Q – придбана кількість товарів;
V – швидкість обігу грошей (або середнє число оборотів грошей за їх обміну на товари та послуги).
Виникнення грошей є тривалим об'єктивним (а отже незалежним від волі та свідомості людей) процесом, зумовленим суспільним поділом праці й необхідністю регулярного обміну товарами.
Гроші є особливим товаром, який слугує загальним еквівалентом (тобто має здатність до загальної обмінюваності, а отже ліквідності) за обміну товарів і завдяки цьому посилює економічні зв'язки між товаровиробниками, вирішує значною мірою суперечність між приватною і суспільною працею у сфері обміну.
Двома основними функціями грошей є міра вартості та засіб обігу. Інші функції – засіб утворення скарбів та нагромадження, засіб платежу та світові гроші.
В обігу за сучасних умов знаходяться наявні (монети, банкноти) та безготівкові (кошти клієнтів на безготівкових рахунках у банках або депозити, цінні папери та ін.) гроші.
Кількість грошей в обігу визначають закони грошового обігу, які загалом перебувають у прямо пропорційній залежності від суми цін товарної маси і в обернено-пропорційній – від швидкості обороту грошей.
Питання для самоконтролю:
Дайте визначення поняття «грошовий обіг» та поясніть що є його економічною основою?
Розкрийте економічну сутність та проаналізуйте структуру грошового обігу.
У чому полягають особливості грошового обігу на мікро- та макроекономічному рівнях?
Охарактеризуйте суб’єктів грошового обороту на мікро- та макрорівнях.
У чому полягає сутність грошового потоку, як він пов’язаний з товарним потоком?
Охарактеризуйте грошові потоки, які обслуговують процес розширеного відтворення.
Охарактеризуйте необхідність розмежування готівкового і безготівкового обороту. У чому полягає відмінність між грошовим оборотом та грошовим обігом?
Дайте визначення поняття «грошова маса»? Як вимірюється грошова маса?
Дайте визначення поняття «грошовий агрегат»? Які грошові агрегати використовуються у статистичній практиці України та який їх зміст?