1. Сутність і функції грошей

   1. Тема: Сутність і функції грошей

1. Походження грошей. Раціоналістична та еволюційна концепції походження грошей.

2. Сутність грошей.

3. Форми грошей та їх еволюція.

4. Вартість грошей. Купівельна спроможність грошей.

5. Функції грошей.

6. Якісні властивості грошей

1. Гроші мають багато тисячолітню історію. Це складний і найважливіший елемент ринкової економіки. Зрозуміти економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння причин їх виникнення та закономірностей розвитку. Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична й еволюційна.

Раціоналістична концепція панувала до кінця ХVIIІ ст. Вона має прихильників і серед деяких сучасних економістів. Так, П. Самуельсон визначає гроші як «штучну соціальну умовність», а Дж. К. Гелбрейт вважає, що закріплення грошових функцій за благородними металами та іншими предметами – «продукт угоди між людьми».

Однак спроби пояснити походження грошей угодою між людьми чи законодавчими актами держави, з нашого погляду, є не дуже переконливими. Адже гроші у своїх найпростіших проявах виникли на ранніх етапах розвитку окремих народів, коли ні фактор взаємної угоди, ні влада держави не могли відігравати істотної ролі у конституюванні такої складної категорії, як гроші. Можна припустити, що держава лише на певній стадії розвитку законодавчо закріпила певний товар, який стихійно виконував роль загального еквівалента, як «декретні гроші».

І сьогодні, коли значно зросла регулятивна роль держави щодо грошей, не означає що вона є творцем сучасних грошей. Держава може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей – їх форму, номінал, масу, порядок емісії грошових знаків, курс обміну валют з метою кращого пристосування їх до ефективного виконання своєї суспільної ролі. Але всі ці дії держави щодо грошей не зачіпають їх родової сутності і не заперечують їх об'єктивного походження, зумовленого тривалим розвитком товарного виробництва й обміну.

Еволюційна концепція вперше була сформульована засновниками класичної політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, а потім була розвинута К. Марксом. Вони аргументовано довели, що гроші мають товарне походження і виникли в результаті тривалого розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва, обміну та послідовної зміни форм вартості.

На ранньому етапі розвитку людського суспільства появі грошей передувала епоха натурального (бартерного) товарообміну (Т₁ - Т₂), коли товар Т_ї виражав свою вартість у протиставленому йому товарі-еквіваленті Т₂. При бартері необхідно знайти партнера, у якого е те, що вам треба, а він повинен хотіти те, що ви пропонуєте до обміну. У міру розвитку товарного виробництва та насичення ринку товарами прямий товарообмін дедалі більше ускладнювався, і міг взагалі не здійснитися, оскільки інтереси учасників товарної угоди не збігалися. Це вимагало вишукування багатьох потенційних партнерів по обміну, здатних задовольнити потреби один одного в товарах і послугах, а потім і досягнення кінцевої мети обміну. Для того щоб отримати потрібний товар, необхідно було попередньо відшукати товар-посередник, який задовольнив би партнера по обміну, а з часом і товар, який би відповідав інтересам усіх учасників обмінних операцій, тобто був загальним еквівалентом.

У міру формування регулярного ринку товаровиробникам дедалі більше часу потрібно було для пошуків товару-еквіваленту. Це зумовило виділення із загального ряду товарів одного, який користувався найбільшим попитом і мав найкращі властивості до збуту. Такий товар (наприклад, сіль) став відігравати роль загального еквівалента, а повна форма вартості переросла в загальну. В результаті на кожному місцевому ринку виділився свій еквівалент. У різних регіонах світу роль еквіваленту виконували різні товари у різні часи, залежно від умов його розвитку та місцезнаходження: у народів, що займалися тваринництвом, це була худоба, у мисливців – хутро, риба – в Ісландії, китові зуби – на Каролінських островах, пресований чай – у Монголії, мушлі молюска каурі – на Мальдівах та островах Океанії, перлини – в Індії, нефрит – у Китаї, коров’ячі черепи – на острові Борнео, людські черепи – на Соломонових островах, мішечки з бобами какао – у Нікарагуа і т.д.

Тому поступово з світу товарів виділяється товар, який усіма визнається за еквівалент і приймається при обміні. Це означає перехід від повної, розгорнутої до загальної форми вартості:

Слід зазначити, що роль загального еквівалента часто переходила від одного товару до іншого. Новий рівень у розвитку обміну був досягнутий, коли сформувалися міжтериторіальні ринкові зв’язки і на ринку з’явилися суб’єкти, що виробляли продукцію тільки для продажу, саме у них виникла потреба зберігати і нагромаджувати частину створеної вартості. За таких умов стало необхідним міцніше й триваліше закріплення ролі загального еквівалента за одним товаром.

Поступово розвиток обміну стимулював стихійне виокремлення із безлічі товарів якогось одного, найбільш ходового за своїми споживчими властивостями й тому придатного для виконання ролі загального еквівалента. У різних народів товарами, що виконували роль загальновизнаних еквівалентів, були: худоба, хутро, сіль, риба, зерно, чай, рис, дорогоцінні раковини, залізо, мідь, бронза та ін. З подальшим розвитком товарних відносин роль товару-посередника, який виконував функцію загального еквівалента, закріпилась за дорогоцінними металами – сріблом та золотом, а згодом – тільки за золотом.

Золото стало краще інших товарів виконувати роль загального еквівалента і називатися грошима завдяки своїм природним властивостям (рідкісність, висока вартість, однорідність, подільність без втрати вартості, портативність, тривалість зберігання, здатність до приймання скрізь, де розвинута торгівля тощо).

З появою грошей увесь товарний світ ніби розділився на два полюси: на одному знаходяться всі звичайні товари, на другому – особливий товар – гроші, що виконують роль загального еквівалента і мають абсолютну ліквідність (здатність до реалізації).

Отже, гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

Все це свідчить про те, що гроші є об'єктивною категорією ринкової економіки, яка не може бути скасована чи змінена за згодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і вони не можуть бути введені там, де таких відносин не існує.

2. Гроші – одне з найдавніших економічних явищ, яке виявляє найсуттєвіший вплив на усі сторони людського життя. Стародавні римляни говорили, що «гроші рухають світом». Існує багато шкіл і течій економічної науки щодо походження і суті грошей.

В умовах існування первіснообщинного ладу, більше ніж 1 млн років, людство не знало грошей. Причиною цього був низький рівень розвитку економічної системи, відсутність регулярного обміну. Лише у бронзовому віці (III-II тис. до н. е.) відбувається відокремлення скотарських племен від землеробських, виникає постійний обмін – необхідна умова життя людей. Більш стабільним цей обмін стає після другого великого суспільного поділу праці – відокремлення ремесла від сільського господарства (II-I тис. до н. е.). З цього часу продукти виробляються все частіше спеціально для обміну, тобто стають товарами. Регулярний обмін веде до поступового виділення з усього розмаїття товарного світу особливого товару, який набуває рис загального еквіваленту (тобто рівноцінності, загальної обмінюваності). Усі інші товари виражають у ньому свою вартість. Це дає змогу порівнювати їх між собою.

У стародавніх греків загальним еквівалентом була худоба, у скандинавських народів – хутро і шкури, на Русі – хутра родини куниць (куни). У Стародавній Спарті були в обігу металеві гроші. З IV-III ст. до н.е. роль загального еквівалента закріплюється за сріблом і золотом, і лише у другій половині XIX ст. роль грошей монопольно закріпилася за золотом, що означало встановлення золотого стандарту. Це відбулося завдяки таким властивостям золота як однорідність, ковкість, м’якість, подільність, неокислювальність, висока вартість у малій вазі тощо. Золото і срібло були повноцінними грошима, оскільки їх номінальна вартість в основному відповідала вартості металу, що в них містився.

Отже, гроші – це особливий товар, який служить загальним еквівалентом при обміні товарів, є для них формою вартості. Гроші виражають затрати суспільно необхідної праці і завдяки цьому забезпечується їх обмінюваність на всі інші товари.

Гроші – найрухоміший елемент власності, оскільки за них власник може купити будь-яке інше багатство (заводи, фабрики, землю, цінні папери, золото тощо). За допомогою грошей великі власники добиваються політичної влади, впливають на державний апарат. Саме тому тіньові та мафіозні структури в Україні зрослися з усіма ланками державного апарату, здійснюють вагомий вплив на прийняття тих чи інших законів.

Відомо, що гроші з’явилися як загальний еквівалент з моменту, коли продукти вироблялися спеціально для обміну, тобто коли вони стають товарами, а будь-який товар має дві властивості: споживчу і мінову вартість. Мінова вартість є формою більш глибокої суті товару – цінності або вартості товару. На сучасному етапі мінова вартість існує у грошовій формі, тобто вартість знаходить свій вираз через гроші. Перш ніж виникли гроші, мінова вартість кілька разів змінювала свою форму – від простої (випадкової) до розгорнутої і від розгорнутої до загальної.

Проста форма вартості виникла з того часу, як з’явився обмін продуктами у первісному суспільстві. Цей обмін, як вже зазначалося, мав епізодичний характер. Наприклад, одна община могла обміняти надлишок дичини на надлишок риби у іншої общини. Такий обмін набирав такого вигляду:

Ця форма вартості була одночасно і найбільш простою, оскільки виражала відношення між двома товаровиробниками, але і випадковою, тому що обмін не мав регулярного характеру. Випадковим було і те, які продукти і в якій пропорції обмінювалися.

Розгорнута форма вартості виникла з розвитком виробництва, поглибленням суспільного поділу праці, що супроводжувалося зростанням його продуктивності і появою додаткового продукту. Першим великим поділом праці, як вже зазначалося, було відокремлення скотарських племен від землеробських. Тому надлишки тварин і продуктів тваринництва (м’ясо, вовна тощо) вже не випадково, а регулярно починають обмінюватися на надлишки продукції землеробства. При цьому тварини при обміні на інші товари набувають переважно відносної форми вартості, тобто виражають свою вартість через споживчу вартість інших товарів, а інші товари (хліб, овочі тощо) стають еквівалентами – товарами, які використовуються для порівняння вартості. Внаслідок регулярного обміну обмінні пропорції набували більш стійкого характеру, наближалися до витрат праці. Однак оскільки товар безпосередньо обмінювався на товар і обмін між общинами (тобто колективний обмін) з розпадом первісного ладу поступився місцем індивідуальному обміну, то останній наштовхнувся на певні труднощі.

Так, власник шкури тварини міг придбати зерно лише у тому випадку, якщо ця шкура була потрібна власнику зерна. Тому прямий обмін одного товару на інший часто ставав неможливим, вартість кожного товару не отримувала кінцевого загальноприйнятого вираження. Для цього необхідним був товар, який би мав споживчу вартість для всіх членів суспільства.

Така необхідність призвела до появи більш розвинутої форми вартості – загальної форми вартості. Ця форма вартості виникає з наступним розвитком виробництва і обміну, особливо з появою міжнародної торгівлі і виділенням класу купців (третій великий суспільний поділ праці), розширенням кола продуктів, що обмінювалися. Все це обумовило стихійне виділення такого товару, на який могли б обмінюватися усі інші товари. Роль загального еквіваленту повсюдно закріплюється за одним товаром – золотом (сріблом), який стає грошима. Так виникає грошова форма вартості.

Отже, гроші виникли в результаті розвитку процесу суспільного поділу праці і еволюції форм вартості, тобто мінової вартості.

Отже, еволюція форм вартості протягом довгого історичного періоду привела до виникнення грошей – товару особливого роду, що служить загальним еквівалентом для усіх інших товарів.

3. В ході історичного розвитку форма і зміст грошей суттєво мінялися. В обороті гроші функціонують реально і тому повинні мати певну форму, яка б забезпечувала їм довіру з боку субєктів ринку та створювала достатні зручності останнім. З розвитком ринкових відносин ускладнювалися вимоги до грошової форми, вона постійно вдосконалюється.

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. 

Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. 

Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші).

У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима.

Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. У цей період в одних країнах використовували повноцінні гроші, в інших – неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах поряд з повноцінними монетами нерідко використовувалися неповноцінні – білонні – монети, а також паперові знаки грошей (банкноти). Останні не мали внутрішньої вартості і були за формою ідентичні неповноцінним грошам. Проте вони тривалий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, що формувалася в обміні, зближалася з вартістю металу, на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцінним грошам.

У своїй еволюції гроші виступали у таких формах:

• товарні;

• металеві;

• кредитні.

З часом товарні гроші майже повністю були витіснені металевими із срібла і золота. Спочатку металеві гроші виступали у формі зливків срібла чи золота, а згодом у формі монети. Металеві гроші у формі зливків мали свої недоліки: їх потрібно було зважувати визначати пробу і ділити на частини. Спочатку на зливках найвідоміші купці ставили своє тавро, яке засвідчувало вагу і пробу металу. Але авторитет купця обмежений. тому з часом ця функція перейшла до держави, як найбільш авторитетної особи.

Держави стали виготовляти за встановленою формою зливки металу, вагу і пробу яких засвідчували своїм штемпелем. Такі зливки дістали назву монети.

Монета зявилася в ІІІ ст. до н. е., після закріплення ролі грошей за металами срібла і золота.

Монета виявилася найдосконалішою формою справжніх повноцінних грошей, вона використовувалася людством протягом багатьох століть.

Оскільки за своїми вартісними і фізичними властивостями золото краще пристосоване виконувати роль грошей найпоширенішою була золота монета. (Золоті монети на Русі почали карбувати за Петра І). але при цьому паралельно карбувалися і срібні монети. В умовах золотомонетного стандарту монети карбувалися із золота з невеликою домішкою (для міцності) інших металів, вага таких монет визначала їхню вартість.

Новий етап у розвитку монети повязаний із виникненням білонної чи розмінної монети. Номінальна вартість таких монет як правило перевищує їх реальну вартість. Розмінна монета карбувалася спочатку із дорогоцінного металу, а потім із сплавів звичайних металів (мідь, бронза, нікель). Білонні монети функціонували в обігу як знаки вартості повноцінної монети. Емісія (випуск) таких монет є прибутковою справою від різниці між номінальною вартістю таких грошей та витратами на їх емісії називається сеньораж (монетний дохід).

Переваги білонної монети допомогли їй залишитися в обігу і до сьогодні, коли гроші є неповноцінними.

Еволюція металевих грошей досягла свого апогею в період капіталізму вільної конкуренції. Як не міг завершитися розвиток суспільних відносин епохою капіталізму вільно конкуренції, так не міг закінчитися і розвиток грошей закріпленням їх за золотом. Ті ж самі еволюційні процеси в суспільному житті зумовили неспроможність золота назавжди закріпитися в ролі грошей та підготували передумови для переходу до якісно нового типу грошей – неповноцінних.

Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонетизацію золота, підготували підгрунтя для запровадження нематеріальних носіїв грошової суті – так званих кредитних грошей.

Кредитні гроші – це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин.

Неповноцінні гроші – це гроші, які не мають власної внутрішньої вартості.

Перехід до неповноцінних грошей відбувався поступово. Перші їх форми з’явилися ще за часів панування металевих грошей. Тому в історії грошей був тривалий період існування змішаних форм, властивих повноцінним і неповноцінним грошам.

Основними формами неповноцінних грошей є:

• білонна (розмінна) монета,

• паперові гроші (казначейські зобов’язання),

• банківські зобов’язання (банкноти),

• депозитні вклади.

Не маючи внутрішньої вартості, усі вони застосовуються як гроші лише тому, що в економічних контрагентів, які їх одержують як платіж, є віра в можливість використати їх для забезпечення своїх майбутніх платежів.

Фактор довіри до цих форм стає вирішальним для їх функціонування як грошей, завдяки чому вони дістали також назву кредитних.

4. Гроші – це товар, товар специфічний, але як будь-який товар мають свою вартість.

У теорії грошей чи не найскладнішим питанням є питання про їх вартість. Особливо ускладнилося воно після того, як наявною формою стали кредитні гроші, що не мають власної внутрішньої вартості.

Поки гроші були повноцінними, тобто мали товарну форму, їх вартість визначалася вартістю товару, який виконував роль грошей.

Розмінні паперові гроші (розмінні на золото чи срібло) не маючи власної вартості представляли вартість монетарного товару, тобто 1 паперовий карбованець = вартості золотої монети 1 карбованець.

На відміну від повноцінних грошей сучасні готівкові гроші (кредитні) мають відносну вартість. Вони функціонують як законні платіжні засоби завдяки тому, що є декларованими державою грішми. Але держава не може продекларувати їх вартість.

Вартість сучасних формується стихійно під впливом ринкових сил. Держава може тільки регулювати в деякій мірі ці сили.

Сучасні кредитні гроші виражають вартість сукупної товарної маси що обертається в даний момент на ринку. Вони є носіями мінової вартості, оскільки через обмін грошей на звичайні товари можна виміряти вартість.

Як же формується вартість кредитних грошей?

Якщо, наприклад, в черговому циклі обміну виявиться товарів менше, ніж було в попередньому при тій самій грошовій масі, або, навпаки, в обігу є зайва маса грошей при тій самій масі товару, то виникне нове співвідношення, в якому попит на товари перевищує пропорцію. Тобто грошова маса знеціниться порівняно з товарною, ціни на товари зростуть, а вартість грошей відповідно знизиться.

І навпаки. Якщо товарів більше ніж грошей, тобто пропозиція перевищує попит, ціни впадуть, вартість грошей підвищиться.

Отже, мінову вартість грошові знаки одержують у самому обігу, рівень цієї вартості визначається станом економіки взагалі і конюнктури ринку зокрема.

Відносна вартість кредитних грошей визначається опосередковано як їх купівельна спроможність.

В сучасній економічній теорії вважається, що вартість грошей визначається вартістю тих матеріальних благ, які можна виміняти на гроші. Отже вартість грошей виражається в купівельній спроможності.

Купівельна спроможність, або реальна вартість грошей – це кількість товарів і послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

Маса товарів, які можна купити за грошову одиницю визначається рівнем їх цін: чим ціни вищі, тим менше товарів можна купити і навпаки.

Говорячи про вартість грошей потрібно розрізняти вартість грошей як грошей і вартість грошей як капіталу.

Все що було сказано до цього, це все відноситься до вартості грошей, як засобу платежу і засобу обігу.

Гроші як капітал – це актив, який приносить дохід. Це ті гроші, які служать засобом нагромадження. Гроші як капітал використовуються для забезпечення зростання наявної вартості. Для цього виготовлену вартість потрібно реалізувати, нагромадити та використати так, щоб її не тільки зберегти, а й збільшити. Це можливо лише за умови, що гроші використовуються для формування промислового чи торговельного капіталу або як позичковий капітал. В усіх цих випадках цільове призначення грошей значно розширюється, розвиваються їх нові функціональні форми, зокрема засіб нагромадження і засіб платежу, істотно зростає роль грошей в економічному житті суспільства.

Набуття грошима однієї з форм руху капіталу не означає, що вони перестали використовуватися як гроші.

Функціонуючи як капітал, гроші продовжують виконувати свої традиційні функції міри вартості і засобу обігу, які разом конституюють явище грошей. Тому відмінності між грошима як грошима і грошима як капіталом досить умовні і визначаються переважно призначенням грошей при їх використанні економічними суб’єктами. Гроші є власне грошима насамперед при їх витрачанні на особисте споживання, оскільки забезпечують купівлю товарів та послуг.

Гроші стають капіталом переважно при їх нагромадженні, зберіганні та продажу на грошовому ринку, оскільки це дає власнику грошей додатковий дохід у вигляді процента. Вартість таких грошей визначається по-іншому. Вона визначається попитом і пропозицією на гроші як капітал і проявляється у вигляді відсотка. якщо гроші зберігати у вигляді готівки, то природно, що власник не буде отримувати від своїх грошей ніяких доходів. але якщо ці самі гроші перевести у фінансові активи – облігації, акції, ін. ЦП або кошти в банк на депозит, то дохід від них проявляється у вигляді відсотка.

5. Суть грошей як економічної категорії проявляється в їхніх функціях. Мається на увазі конкретне призначення грошей в економіці.

Функція грошей – це певна дія чи «робота» грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного виробництва.

Вітчизняна економічна література виділяє 5 функцій:

• міра вартості (гроші слугують еквівалентом вартості всіх товарів);

• засіб обігу (гроші слугують посередником в обміні товарів);

• засіб нагромадження (виступають як резерв багатства, регулюють грошовий обіг);

• засіб платежу (забезпечують погашення боргових зобовязань);

• світові гроші (виступають як міжнародний засіб платежу).

В іноземній літературі визначено 3 функції грошей:

• міра вартості

• засіб обігу

• засіб нагромадження.

Особливих розбіжностей тут нема: засіб обігу і засіб платежу як одна функція, а світові гроші не виділяють в окрему функцію, оскільки національні валюти західних країн вільно конвертовані і однаково функціонують як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку.

Міра вартості – функція грошей, в якій вони забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їм форму ціни. Грошовим виразом вартості товару є ціна, яка залежить від вартості товару та вартості самої грошової одиниці. Виміряти величину вартості товарів у грошах, дати їй кількісну характеристику можна за допомогою масштабу цін.

Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін – встановлюється певна грошова одиниця розрахунків – національна валюта.

Грошова одиниця – встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання та відбиття цін усіх товарів. В кожній країні своя міра вартості – своя грошова одиниця.

Отже, гроші виступають у ролі масштабу вартості та розрахункової одиниці, що дає можливість здійснювати економічний облік національного продукту.

Засіб обігу – це функція грошей, в якій вони виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Функція грошей як «засобу обігу» органічно повязана з функцією грошей як «міра вартості».

Саме ці дві функції зумовлюють сутність грошей. Адже мінова вартість товару набуває загального визначення тільки в результаті обміну товарів на гроші. Передумовою товарного обміну є ціна.

Особливість споживної вартості грошей – це їхня здатність обмінюватися на будь-який товар.

Бажання мати гроші виникає тільки тому, щоб задовольнити свої потреби, тобто придбати певні товари або послуги.

Для того, щоб бути засобом обігу, гроші мають користуватися загальним визнанням субєктів ринку. Якщо цього немає, то виробники вдаються до бартерного обміну.

Гроші тільки тоді виконують функцію обігу, доки їх купівельна спроможність залишається відносно стабільною. Як засіб обігу гроші дають змогу суспільству уникнути незручностей бартерного обміну (економія ресурсів і часу), розірвати вузькі межі бартерного обміну (використання грошей за іншим призначення), відкриває можливість нагромадження грошей, створення капіталу.

Засіб платежу – це функція грошей, яка полягає в обслуговуванні погашення різноманітних боргових забовязань між субєктами економічних відносин.

Гроші виконують функцію платежу коли має місце купівля-продаж товарів у кредит, тобто з відстрочкою платежу. Це значить, що товари безпосередньо продаються не за гроші, а під боргові зобовязання покупця (вексе6ль, чек).

Гроші тільки завершують акт купівлі-продажу, тобто відбувається відносно самостійний рух грошей відносно товарів.

Незважаючи на особливості функції грошей “засіб платежу” вона нероздільно повязана з іншими функціями. Тому, що в цій функції гроші можуть бути використані тільки при умові їх функціонування як міри вартості і засобу обігу. В свою чергу ця функція грошей вимагає наявності іншої функції – «засобу нагромадження» (для виконання платежів потрібен резервний фонд).

6. Найбільш актуальними в сучасних умовах є такі властивості грошей: стабільність вартості, економічність, тривалість використання, однорідність, подільність, портативність.

Базовою властивістю грошей, є стабільність вартості. Будь-яка форма грошей, якщо вона знецінюється, не може ефективно виконувати функцію засобу платежу і нагромадження вартості. Такі гроші перетворюються в гальмо економічного розвитку, оскільки кредитори перестають надавати позички через ризик втрати позиченої вартості, а інвестори перестають накопичувати вартість у грошовій формі. Підтримання постійно стабільної вартості грошей є важливим економічним завданням сучасних держав.

Важливою властивістю грошей є економічність, яка дає змогу суспільству мінімізувати витрати на виготовлення грошей і забезпечити ними потреби обороту. Поки гроші були повноцінними, вирішити це завдання було неможливо, це послужило ключовою причиною демонетизації золота і появи неповноцінних грошей. Виготовлення банкнот та неповноцінних монет вимагає досить значних витрат держави, у зв'язку з чим готівка в обороті поступово замінюється безготівковими (депозитними) грошима.

Для скорочення витрат рух депозитних грошей стали здійснювати засобами електронних технологій. Важливим способом забезпечення економічності готівки є довгостроковість її використання, цю властивість мали повноцінні гроші, а зараз мають готівкові гроші. Однорідність грошей є властивістю, яка вимагається від усіх форм грошей. Проте однорідність і золотих грошей могла порушуватися, якщо поряд із золотою монетою в обороті була срібна, або золоті монети мали неоднакові частки домішок металів.. Насправді окремі види грошей виявляються неоднорідними через різний ступінь довіри до їх емітентів, а отже – різний ступінь їх надійності.

Гроші мають властивість, як подільність. Для здійснення платежів швидко, без додаткових витрат, гроші повинні легко ділитися на будь-які частини. При такому діленні можна легко заплатити будь-яку суму, одержати здачу тощо.

Останньою властивістю грошей є їх портативність. Вони мають бути такими, щоб їх легко було носити, зручно ними користуватися в повсякденному житті. Високу портативність мають сучасні готівкові гроші – банкноти та розмінна монета.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте існуючі концепції походження грошей. Яка з них, на Ваш погляд, більш об’єктивна і чому?

2. У чому полягають основні відмінності між раціоналістичною та еволюційною концепціями походження грошей?

3. Охарактеризуйте основні етапи розвитку форм вартості.

4. З яким явищем суспільного життя був пов’язаний перехід від випадкової форми вартості до повної?

5. Які товари-еквіваленти використовувались у якості грошей?