1. Теза.

2. Аргументи.

3. Приклад з літератури чи іншого джерела.

4. Приклад з історії чи власного життя.

5. Висновок твору-роздуму.

Теза (2 – 3 речення).Теза, або простіше головна думка, — це ті речення, якими треба починати висловлювання (твір). Це найважчий етап. Можна піти найпростішим шляхом – перечитати ще раз завдання ЗНО для написання твору й переказати своїми словами ті речення, які подаються саме як завдання. Але варто мати на увазі, що переказ обов’язково необхідно починати спеціальними реченнями-маркерами:

• «Так, я погоджуюся з думкою (зазначаєте автора, якщо його вказано в завданні) про те, що… (далі своїми словами переказуєте завдання)». Тобто ваша теза, оформлена в такий спосіб, є варіантом підтримки думки завдання та автора.

• «Не згоден з думкою (вказуєте автора, якщо він є в завданні) про те, що… (і далі своїми словами переказуєте текст завдання)». Ваша теза, якщо вона оформлена таким чином, є одним з варіантів спростуванням думки автора.

• «Це складне для мене питання: з одного боку…, а з іншого боку…». Тобто ваша теза, оформлена таким чином, є проміжною позицією щодо думки завдання. Такий варіант початку вважається складним, тому що в аргументах та прикладах вимагає також проміжної позиції — з цим можуть упоратися далеко не всі.

Аргументи (мінімум 2, при цьому на 1 аргумент подається 2–3 речення).
Аргументи – це речення-підтвердження тези, тому вони мають бути з нею безпосередньо пов’язані. Також аргументи мають бути переконливими. Для цього використовуються слова, словосполучення та речення-маркери: «Це засвідчує…», «Підтвердженням цього…», «Доказом цього може бути…», «По-перше…», «По-друге…».

Аргументи повинні підтримувати тезу та відбивати її основні положення.

Приклад з літератури чи інших видів мистецтва (один, кількість речень).
Проілюструвати думку, зазначену в першому аргументі, треба прикладом з художньої літератури (автор; назва твору; проблема, порушена письменником; образ, який розкриває цю проблему). Цитати можна не наводити – вони не впливають на бали за твір.

Приклади можна навести з інших видів мистецтва, якщо з літератури, попри всі зусилля, згадати не вдається. Це музика, архітектура, живопис (класичні чи сучасні, українські або зарубіжні). Наведені приклади до першого аргументу вважаються рівнозначними, отже не знижують оцінку за власне висловлення.

Приклад з історії чи власного життя (один, кількість речень).
До другого аргументу обов’язково потрібно (і це важливо) дібрати приклад з давньої історії, або із суспільно-політичного, або із власного життя. Потрібно пам’ятати, що приклади історії чи власного життя під час оцінювання не мають переваг.
Пам’ятаймо, що не можна відходити від логічного та послідовного викладу думок. Логічно викладати думки допоможуть такі речення-маркери: «Наприклад, у мого батька (діда, брата, друга, сусіда) Івана…», «Прикладом може слугувати легендарний боксер / відома акторка / моя мати / бабуся / тітка / подруга / сусідка / тощо, «Не можна не згадати про такого історичного діяча (історичну подію), як…».

Висновок власного висловлення  (1-3 речення)

У кінці роботи треба сформулювати висновок. Чомусь цей пункт викликає труднощі. Чим закінчити, якщо вже все сказано, – дуже поширена думка серед учнів. Нагадуємо собі, що власне висловлення – це робота з мови, чітка і структурована, тому висновок має містити в собі логічну закінчену думку. Як цього досягти? Ще раз уважно потрібно подивитися на початок твору – тезу, її вже доведено аргументами та проілюстровано прикладами. Тепер необхідно переказати її своїми словами. Варто пам’ятайте і про слова-маркери, саме ними має починатися висновок: «Отже», «Таким чином», «Можна зробити висновок, що…», «Висновком можуть слугувати слова про…». Так власне висловлювання буде вписане в кільце, де висновок пов’язаний з тезою, а приклади й аргументи мовними маркерами утримують структуру, яка відповідає вимогам написання твору на ЗНО.

Власне висловлення ЗНО-2018

№2

Власне висловлення – один зі складників ЗНО, і вчитель, який працює з випускниками, звичайно, приділяє цьому аспекту значну увагу. Подаємо рекомендації, як ефективно організувати роботу з підготовки учнів до створення власного висловлення.

І. Структура власного висловлення.

Школярам потрібно пояснити, що будь-який твір (попри те, що саме слово передає очевидний творчий, вільний характер процесу) має чітку структуру й будується за стрункою схемою: вступ, основна частина, висновок. Власне висловлення - особливий текст, будова якого визначена закона­ми логіки. До того ж оцінювання висловлення було б суб'єктивним, якби вчитель керувався ли­ше критерієм «подобається - не подобається». Тож дотримання певної визначеної схеми під час написання твору-роздуму - доконечна вимога, виконання якої допоможе учневі переконливо довести свою думку, а вчителеві дасть орієнтири для об'єктивного оцінювання. Отож пропонуємо старшокласникам запам'ятати структуру твору-роздуму:

1. Теза.

2.  Аргументи.

3.  Приклад із літератури чи інших видів мистецтва.

4.  Приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.

5.  Висновок.

Середня частина може варіюватися: або по­даємо одразу всі аргументи (мінімум два), або по одному, наводячи після кожного приклад. Тоді схема твору матиме такий вигляд:

1. Теза.

2.  Перший аргумент.

3.  Приклад із літератури чи інших видів мистецтва.

4. Другий аргумент.

5.  Приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.

6.  Висновок.

 

Слід наголосити на логічному зв'язку всіх елементів структури: аргументи доводять тезу, приклади підтверджують правильність аргу­ментів. Це означає, що коли висунути  дві тези, то потрібно аргументувати кожну з них двома дока­зами і до кожної добирати приклади. Тут неважко й заплутатися. Тож треба намагатися чітко й лаконічно викладати свої думки.

Учень повинен знати, що під час оцінювання структури його твору звертатимуть увагу на такі моменти: наявність усіх названих елементів структури, пов'язаність їх (тезі відповідають ар­гументи, приклади й висновок). Це означає, що, оцінюючи те­зу, вчитель має взяти до уваги таке:

- теза є;

- вона розташована на власного висловлення;

- вона сформульована чітко;

- у ній є конструкції, які виражають власну позицію учня.

До прикладів, аргументів та висновку вимоги такі:

- аргументи містяться після тези та відповіда­ють їй;

аргументів мінімум два;

- прикладів мінімум два: один із художньої літератури чи інших видів мистецтва та один з історії, суспільно-політичного чи власною життя;

- висновок міститься після прикладів і відповідає тезі;

- ужито спеціальні слова й вирази, які по­трібні для аргументації, наведення прикладів та ви­сновку (див. табл. нижче).

Важливо пояснити випускникам, що на ЗНО за кожну з п'яти структурних частин твору мож­на отримати максимум 2 бали. Ще 2 - за логіч­ність твору: поділ на абзаци, логічний розвиток думки, уживання спеціальних виразів для зв'язку думок. Отже, за структуру твору макси­мально може бути 12 балів. Якщо наступних 8 - за ідеальну грамотність - здобути не так просто, то цілком реально навчитися правильно будувати текст. З такою на­становою старшокласники старанні­ше й відповідальніше поставляться до роботи над створенням власного висловлення.

II. Спеціальні слова й вирази у власному висловленні

Теза	Я думаю,... Я вважаю,... Мені здається, що... На мою думку,... На моє переконання,... Мій погляд на цю проблему такий:...
Аргументи	Я так вважаю, тому що ... Чому я так думаю? Тому що ... Аргументом на користь моєї думки мо­же бути те, що ... До того ж ...
	Довести своє твердження я можу такими аргументами: по-перше,..., а по-друге,... На користь моєї думки можу навести такі аргументи:... Моє переконання грунтується на тому, що, по-перше,..., а по-друге,... Хоч моя думка, можливо, видається див­ною, спробую переконати вас такими аргумен­тами: …
Приклади	Скарбниця світової літератури дає багато прикладів щодо порушеної проблеми. Так,... На згадку приходить герой ... У зв'язку з порушеною проблемою хочеться згадати твір... Яскравим прикладом саме такого ро­зуміння ... особисто для мене є ... Проблема ... є дуже актуальною, тому бага­то прикладів її розв'язання дає саме життя. Говорячи про ..., не можна не згадати ... Повертаючись до думки про ..., можу наве­сти такий приклад:... Як я вже зазначав,... Щодо цього яскравим прикладом є образ... з твору... Тема мого роздуму порушується у творі ... Там... Найкращою ілюстрацією такого розуміння проблеми є герой ... з твору... Історія також дає багато прикладів ... Один із них - ... Згадаймо постать видатного ... Захоплює його... Хоча мій власний життєвий досвід ще порівняно малий, можу сказати, що... Хочу навести приклад із власного життя ...
Висновок	Отже, можна дійти висновку, що ... Підсумовуючи, можна зазначити:... Таким чином, можна зробити висновок, що... Отже, бачимо, що... На завершення свого роздуму підсумую:...
Вирази для зв'язку думок	По-перше, по-друге,... Повертаючись до думки про..., хочу зазна­чити, що... Як я вже стверджував,... Як уже зазначалося,... Як можна побачити,...

Обговорюючи на уроці цю таблицю, наголо­шуємо, що з великого арсеналу запропонованих ви­словів учневі у його творі потрібні одна-дві конст­рукції з кожного блоку. Звертаємо увагу школярів, що вирази для зв'язку думок не є закріпленими за певною частиною власного висловлення. Наявність їх впливає на кількість балів за логічність твору, отож вони не­обхідні. Оптимальний варіант уживання їх - в аргументах і прикладах. Важливо, щоб учні серйозно поставилися до запропонованих кон­струкцій. Якщо, наприклад, у висновку написати «Я думаю», можна втратити 1 бал, оскільки цей ви­раз доцільно вживати, формулюючи тезу.

III. Варіанти формулювання тези залежно від теми власного висловлення.

Власне висловлення має починатися з тези-твер­дження, думки, яка буде доводитися у ньому.

Можливі кілька варіантів.

1. Теза сформульована в темі власного висловлення.

2. Тема твору - дилема (вибір із двох варіантів).

3.  Тема твору - запитання, отже, тезу потрібно сформулювати самому.

4. Тема твору - речення описового характеру, у якому немає сформульованої тези.

Розгляньмо докладніше кожен із варіантів.

1. Теза сформульована в темі власного висловлення. Тут можливо лише погодитися з такою думкою або спростувати її.

У першому випадку можна почати з чогось на зразок:

• Я цілковито згоден із тезою, запропонованою для роздуму ...

• Я підтримую думку, висловлену в назві...

• Важко не погодитися з тезою, запропонованою для роздуму...

• У другому випадку початок буде іншого зразка:

• Мені здається, теза, запропонована для роздуму, по­милкова. Я хотів би довести протилежне твердження:...

• Я хотів би спростувати запропоноване твер­дження ...

• Не можу погодитися з думкою, яка звучить у назві. Я вважаю інакше:...

• Я не підтримую думку, висловлену в назві...

Пропонуємо учням «План дій для формулю­вання тези».

1. Уважно прочитати й осмислити назву твору.

2. Вирішити, чи ви погоджуєтеся з тезою, чи спросто­вуєте її.

3. Якщо це цитата і ви впевнені, що точно знаєте, хто її автор, додати невеликий коментар.

4. Спробувати переформулювати тезу своїми словами.

5. Не забути про обов'язкові вирази, потрібні для ви­раження власної думки.

Розгляньмо конкретні приклади - кілька тем по­передніх років на ЗНО, які пропонують уже готову тезу.

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш.

1. Із запропонованою думкою я цілком згоден. Уважаю, що, справді, людина повинна цінувати те реальне і близьке, що вона має і що її оточує, а не жити примарними мріями.

2. Я не можу погодитися з тезою, запропонованою для роздуму. На мою думку, лише з мрією людське життя на­буває сенсу й повноти.

До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле.

 Навряд чи хтось буде заперечувати слушність думки, запропонованої для роздуму. На моє переконання, знати минуле, вивчати його помилки та здобутки просто не­обхідно для того, щоб упевнено рухатися в майбутнє.

Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця

Безперечно, великий український філософ Григорій Сковорода мав рацію, коли говорив про значення спорідне­ної праці для життя людини. Я вважаю, що улюблена ро­бота, справді, дає людині задоволення, робить її життя змістовнішим і радіснішим.

Учнів варто попередити, що тема з уже сфор­мульованою тезою може мати вигляд афоризму. Як бути, коли випускник не впевнений, що правильно зрозумів його? Пояснюємо, що в такому разі, фор­мулюючи тезу, потрібно оговоритися: «Запропонова­ну для роздуму думку я розумію так:...» - і доводи­ти своє твердження, своє розуміння, своє бачення. Для ілюстрації пропонуємо дві наступні теми.

 Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця.

Тему твору, запропоновану для роздуму, я розумію так: найголовніше в людині - це її серце, тобто доброта, чуйність, співчутливе ставлення до ближніх. Я вважаю, що це правильно. Мабуть, моя думка з цього приводу не оригінальна: справді, нас роблять людьми любов і добро­зичливість, без них чудова зовнішність і великі статки схожі на міцну шкаралупу трухлявого горіха. Кому такий плід потрібен?

Ми - це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.

Афористично сформульовану тему твору, мені здається, треба розуміти так: кожен із нас неповторний у своїй індивідуальності, кожен становить собою своєрід­ний унікальний всесвіт. Безперечно, це правильно. Особи­сто я вважаю, що потрібно вірити в себе як самоцінну осо­бистість, не боятися мати власний погляд і, звичайно, поважати думки і права інших.

2. Тема власного висловлення - дилема (вибір із двох варіан­тів). Для формулювання тези до теми такого типу існує кілька можливих способів.

- Стати на бік однієї з частин дилеми (найлегше н найочевидніше).

- Запропонувати свій (третій!) варіант.

- Об'єднати обидва погляди на дилему.

Наприклад: У одному з довідників була така тема:

 Що визначить подальшу долю людства - віра в силу людського розуму загалом чи віра в окрему особистість?

Учні доводили істин­ність однієї з думок, викладених у назві. Відповідно їхні роботи починалися приблизно так: «Я вважаю, що подальшу долю людства визначить віра в колек­тивний людський розум», «На мою думку, життя суспільства визначають вчинки й досягнення окре­мих особистостей». Одна учениця не погодилася з обома твердженнями й написала: «Я перекона­на, що ні людський розум загалом, ні окрема осо­бистість не здатні визначити майбутнє (як і мину­ле, й сучасне) людства, - усе в руках Божих». Але можна  поєднати дві протилежності, закладені в дилемі. Виходить щось на зразок: «Людську спільноту складають одиниці. Це означає, що індивідуальні риси зокрема і розум кожного - важливі. Я вважаю, що віра в окре­му особистість як складник колективного розуму - оптимальний шлях для розвитку людства».

Пояснюємо учням, що коли обидва судження ди­леми слушні, треба так і писати: «Не варто проти­ставляти ці думки. Мені здається, вони оби­дві містять раціональне зерно». 

Наприклад:

Сміливість - це успадкована риса чи її можна виховати?

Навряд чи доцільно, говорячи про риси характеру, про­тиставляти спадковість і виховання. Мені здається, ці обидва чинники важливі у формуванні сміливості.

3. Тема власного висловлення - запитання, отже, тезу потрібно сформулювати самому. Йдеться про запитан­ня, які фактично містять у собі відповідь, як, на­приклад: «Чи погоджуєтеся Ви з думкою про те, що чим людина освіченіша, тим вона вільніша?» Тут усе просто: погоджуєтеся або ні. Інакша ситуація: запитання відкрите, воно не містить відповіді й не натякає на неї. Тут потрібно виявити справжню са­мостійність мислення і сформулювати власну тезу.

Що таке покликання?

На мою думку, покликання - це справа, без якої ти не можеш жити. Ти розумієш, що знайшов себе, своє призна­чення, сенс життя врешті-решт. Таке відчуття, я впев­нений, може дати людині лише робота за покликанням.

Старшокласники часто лякаються самого запи­тання «Що таке... ?». Кажуть, що можуть відповісти лише одним реченням, а треба ж писати більше. Підказуємо, що в цьому разі можна застосувати та­ку модель: у першому реченні сказати про склад­ність запропонованого для роздуму поняття або про його різне сприйняття людьми, або про його загаль­новизнане значення, а в другому - про своє власне розуміння. Це може мати такий вигляд.

Що таке кохання?

Звичайно, кожна людини має індивідуальне сприйнят­тя й розуміння кохання, однак загальноприйнятою є дум­ка, що це почуття сердечної прихильності, яке виникає між двома людьми різної статі. Я вважаю, що справжнє кохання ґрунтується на абсолютній довірі й бажанні щастя своєму обранцеві.

Що таке совість?

Загальновизнаним є таке значення поняття «со­вість»: це. почуття моральної відповідальності за свою по­ведінку перед самим собою і людьми. На мою думку, якщо ти відчуваєш сором за свої не дуже гарні вчинки, то це і є совість.

Що таке милосердя?

Якщо зазирнемо до тлумачного словника, то прочи­таємо приблизно таке визначення поняття «милосердя»: співчутливе ставлення до людей. Я вважаю, що милосердя - це допомога іншим.

4. Тема власного висловлення - речення описового характеру, у якому немає сформульованої тези. Цей варіант ча­стково схожий із попереднім, однак він трохи зву­жує поле пошуків вдалого формулювання тези. Наприклад:

«Дружба в моєму житті». Ця тема вуж­ча за питання «Що таке дружба?». Фактично в ній уже окреслено орієнтири для тези: «Дружба в житті кожної людини, думаю, посідає важливе місце. І я не виняток: друзі допомагають мені відчувати себе потрібним, підтримують у різних життєвих ситу­аціях». Тема такого типу може бути сформульована й запитанням: «Яка роль дружби у вашому житті?»

Якщо ж тема - називне речення, яке не дає жод­них орієнтирів, потрібно самому поставити запи­тання, яке подобається, і дати відповідь на нього - це й буде теза. Ось приклад.

Звичаї та традиції

Яке значення мають народні звичаї та традиції в на­шому житті? Чи важливі вони в комп'ютеризованій культурі XXI століття? Я вважаю, що так. Чим краще ти знаєш народні звичаї, обряди, традиції, тим більше усвідо­млюєш зв'язок із рідним народом.

IV. Виклад матеріалу в інших частинах власного висловлення.

Тезу неодмінно треба довести за допомо­гою аргументів. Пояснюємо учням, що аргумент - це не приклад, а думка, яка доводить тезу. Пропо­нуємо «План дій для формулювання аргументів»:

1.  Уважно перечитати сформульовану тезу.

2.  Вирішити, які думки (мінімум дві) можуть довести істинність вашої тези.

3.  Сформулювати їх, чітко виокремивши.

4.  Перевірити, чи вони справді аргументують вашу тезу.

5.  Не забути про обов'язкові вирази, потрібні для аргументації думки.

Наведемо аргументи до деяких запро­понованих раніше тез.

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш.

1. Свою думку я можу аргументувати так. По-перше, життя у всіх його виявах багате й різноманітне, а люди­на, яка скерована лише на мрію, може не помітити цього. По-друге, народна мудрість засвідчує правильність тако­го погляду на життя: «Краще синиця в руці, аніж жура­вель у небі», «Що маємо, не бережемо, а коли втрачаємо - плачемо».

2.  На користь мого переконання можу навести такі аргументи. По-перше, людині властиво завжди прагнути до чогось кращого, нового, а по-друге, шлях до здійснення мрії, сповнений перешкод і труднощів, виховує нас, робить сильнішими, дарує радість відкриттів.

До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле.

 Моя думка ґрунтується на історичному досвіді люд­ства: завжди вважалося необхідним глибоко вивчати й аналізувати минуле народів, країн, династій, рухів, політич­них партій... Другий аргумент - зі сфери індивідуального життя: безперечно, минуле людини (дитинство, юність, соціальний досвід) впливає на її сьогодення й майбутнє.

Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця.

Моя думка ґрунтується на таких аргументах. По-перше, кожна людина має вроджену схильність і здібності до певної діяльності, у якій може повністю виявити себе. По-друге, життя стає повноцінним лише за умови ре­алізації особистості в суспільстві, і саме споріднена праця дарує таку можливість.

«План дій для наведення прикладів»:

1.  Уважно перечитати сформульовані тезу й аргумен­ти.

2.  Вибрати приклади з літератури та з історії чи влас­ного життя.

3.  Приклади подавати стисло: не переказувати змісту твору, не аналізувати докладно образи.

4.  Перевірити, чи приклади справді стосуються вашої тези й аргументів.

5. Не забути про обов'язкові вирази, потрібні для на­ведення прикладів.

Наголошуємо на третьому пункті плану дій: не переказувати змісту твору, не аналізувати докладно образи. Пояснити учням, що вони пишуть власне висловлення на тему вільну (найчастіше - морально-етичну), а не літературну, тож повинні стежити, щоб висловлення не обернулося на аналіз худож­нього твору. Один приклад - один абзац, а не сторінка! Почати приклади можна так: «Щодо порушеної проблеми хочеться згадати відомий твір [такий-то такого-то письменника]». А далі додати три-чотири речення чи про тему, чи про образи, якийсь елемент сюжету, проблему, порушену у творі, залежно від сформульованої тези й аргу­ментів. Підкреслюємо, що приклад із літератури чи інших видів мистецтва буде повноцінним лише за умови, коли зазначено автора (письменника, режи­сера, художника) і назву твору. Також варто бути обережним із жанром: якщо учень не впевнений (роман це чи повість і т. п.), краще написати «відо­мий твір» - так випускник убезпечить себе від утра­ти одного балу за фактичну помилку.

Щодо висновку власного висловлення акцентуємо: він має підтвердити правильність тези. Тож фактично треба повторити думку, висловлену на початку тексту, але, звичайно, іншими словами. Висновок повинен бути компактним: не потрібно формулювати якісь нові твердження чи уточнювати висунуту тезу - так учень ризикує заплутатися. Усе досить просто: обов'язкові слова (отже, таким чином, можна підсу­мувати тощо) й одне-два речення, суголосні тезі. Отже, «План дій для формулювання висновку»:

1.  Перечитати свою тезу.

2.  Переформулювати її іншими словами.

3.  Не забути про обов'язкові вирази, потрібні для ви­сновку.

Для зразка знову звернемося до запропонованих  тез.

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш.

1.  Отже, можу підсумувати: те, що ми маємо, здатне зробити нас щасливими, якщо ми помічатимемо й цінува­тимемо його, тимчасом як зайва мрійливість позбавляє лю­дину можливості насолоджуватися життям уже сьогодні.

2.  Отже, без мрії людське життя неповноцінне. Саме мрія дає нашому існуванню сенс і надію, окрилює людину, надихає на звершення.

До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле.

 Отже, можна зробити висновок, що минуле, справді, визначає наше майбутнє. Людина, яка розуміє причини своїх помилок і невдач у минулому, намагати­меться більше не припускатися схожих прорахунків. На­род, що усвідомив свою історію, має більше шансів посісти гідне місце в майбутньому.

Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця.

На завершення роздуму підсумую: щасливий той, хто знайшов споріднену працю. У ній людина виявляє свій твор­чий потенціал, збагачується духовно і, головне, відчуває себе потрібною.

VІ. Організація роботи на уроці.

Ефективність уроку, відведеного на підготовку до написання власного висловлення, залежить від:

1) поінформованості учнів;

2) поетапного опрацювання кожної частини власного висловлення;

3) залучення всіх школярів до роботи.

Для цього потрібно забезпечити старшокласників потрібним ілюстративним матеріалом (структура власного висловлення, вимоги до його будови, перелік спеціальних конструкцій, план дій для формулювання кожного складника власного висловлення тощо) й організувати роботу в парах або невеликих групах (4–6 учнів). Так, пояснивши учням специфіку формулювання тези, пропонуємо для роботи у групах певну тему-проблему. Групи одержують завдання сформулювати тезу. Через п’ять-десять хвилин кожна група презентує свій варіант, який обговорює й редагує весь клас. Найвдаліші зразки учні записують. За схожим зразком організовуємо роботу над формулюванням тез до тем різного типу: учитель може запропонувати учнівським групам різні теми (відповідно до визначених у розділі III чотирьох варіантів), а потім дати завдання обмінятися записами і зредагувати їх.

Аргументація, як показує досвід, є найважчим моментом для школярів, тому цій частині власного висловлення потрібно приділити особливу увагу. Спонукаємо учнів до висловлення думок, які можуть довести обрану тему, фіксуємо їх (у вигляді опорних слів) на дошці (якомога більше), а потім даємо завдання – чи в групах, чи індивідуально – записати відповідно оформлені два аргументи. Обов’язково кілька варіантів учні зачитують і колективно обговорюють.

Працюючи над прикладами, також можна застосувати метод «мозкового штурму» і дати завдання записати один з озвучених прикладів як фрагмент тексту: з відповідними словами, елементами аналізу теми чи проблеми тощо. Важливо, щоб робота над кожним складником власного висловлення закінчувалася прослуховуванням кількох варіантів, обговоренням їх, редагуванням (за потреби) і записуванням найкращого фрагмента.

Логічним продовженням організованої в такий спосіб колективної роботи буде домашнє завдання: написати власне висловлення і (після перевірки робіт) урок з редагування тексту власного висловлення. Щоб робота була активною й результативною, потрібно добирати цікаві й актуальні для старшокласників теми, спонукати учнів до висловлення різних, навіть протилежних, думок, заохочувати до висловлення власної позиції, дискусії. Школярі мають відчути: уміння створювати власне висловлення потрібне не лише для ЗНО (безперечно, це відповідальний етап, але ж не заради ЗНО вчимося), а, що важливіше, життєво необхідне, щоб упевнено, переконливо й чітко доводити власний погляд у різних життєвих ситуаціях.

7