Журилась під осінь
Малесенька жабка:
Уже потемніла
У соняха шапка
І жовтими стали
Листочки у клена,
А я іще й досі
Зелена-зелена!..
(вірш «Жабка» Л. Повх)
І вирішила малесенька жабка зняти свої зелененькі штанці і нарядитися у яскравий жовтий сарафанчик. Вона весело стрибала по калюжкам і їй здавалося, що кращою від неї мешканки болота та навіть всієї річки годі й шукати. Сіла скрекотушка біля високої рогози та заспівала жаб’ячу пісеньку про своє чудове вбрання. Занепокоєно зашумів очерет: «Тихіше-ше-ше, тихіше-ше-ше». Почули старі жабуні її спів-кумкання і почали на неї сваритися. «Мабуть, вони мені заздрять »- подумала мала хвалько і заспівала ще голосніше. І так захопилась, що не помітила лелеку та чаплю, які нишпорили у пошуках їжі. Вгледівши довгоногих птахів, старі жаби швидко сховались у заростях зеленої осоки. 
А малесенька жабка, отямившись, почала теж тікати, але гостролиста осока чіплялася за її сарафанчик не дозволяючи їй швидко рухатися. Пострибала вона до явора, який ріс під берегом, та лелека відразу ж помітив її яскравий одяг. Стрибнула жабка на широкий листок латаття, потім у рясочку, але її жовтого сарафанчика було видно звідусіль. Над річкою збентеженою літали бабки, юрмились комахи, бігали водомірки. Всі були налякані незвичайними виглядом жабки. Качка з малими каченятами почали швидко гребти своїми
лапками – весельцями до бережка.
Жук – плавунець шмигнув під воду. Пірнула наша модниця у річку і наробила там переполоху. Вона своїм яскравим нарядом перелякала мешканців підводного царства. Равлики-ставковики хутко сховались у своїх домівках. Сріблястий карасик і смугастий окунь запливли у густі водорості. Вусатий сом та прудкий в’юн почали зариватися у мулячко.
Рак підліз під камінь, малюск жабурниця щільно затулив стулки. Бобер поплив до своєї хатки. П’явка присмокталася до зубастої щуки, яка теж спочатку злякалась. Та коли розгледіла, що то жабка у жовтому вбранні, стала її наздоганяти. Тим часом модниця жабка вистрибнула з річки: «Ой, слід спасатися! Де ж мої звичайні штанці?» - схвильовано подумала квак ушка. Зняла яскравий жовтий сарафанчик та одягла свої зелененькі штанці в цяточку. «От тепер я стала не помітною!» - радісно промовила жабка та підлізла під травичку.
Полілог
Яку пісеньку співала жабка? (наслідування звуків)
Чому старі жабуні на неї сварились?
Як Ви думаєте, для чого лелеці та чаплі довгі ноги та дзьоби?
Кого налякала жабка своїм яскравим вбранням під водою?
Коли модниця-жабка стала непомітною?
****
Дидактична вправа
Які з тварин перелічені у казці живуть у воді, а які біля води? Чому?
(Жабка, лелека, чапля, бабки, комахи, водомірки, качка, жук-плавунець, равлик ставковий, рибки, рак)
****
Цікавинки для допитливих дітей та вихователів
Чому водомірки бігають по воді і не тонуть?
Водомірка пересувається по поверхні води плавними рухами, широко розставивши ноги, а при наявності на її шляху перешкоди, з легкістю його перестрибує. На питання чому водомірки не тонуть у воді можна дати кілька відповідей:
по-перше, сама вода тримає цього маленького клопа на своїй поверхні, тому що покрита плівкою. Наявність плівки пояснюється фізичними властивостями води: сила, що діє під її поверхнею набагато більше ніж сила зверху, що викликає так звану силу поверхневого натягу.
по-друге, залози водомерок виробляють спеціальну жирова речовина яким змащуються їх лапки. Така мастило відштовхує воду і не дає потонути маленькому комасі.
по-третє, необхідно враховувати розміри клопа. Настільки маленька комаха, пересуваючись по воді, широко розставляє лапки, рівномірно розподіляючи по поверхні свою вагу. Сила тяжіння в даному випадку робить набагато менший вплив і водомірка не тоне у воді.
по-четверте, ноги водомірки в місці з’єднання з тулубом набагато більше, що говорить про наявність міцних м’язів, що дозволяють з величезною швидкістю пересуватися по поверхні води.
Таким чином, є в нашому світі живі істоти, здатні пересуватися по воді. І хто знає, може в недалекому майбутньому, і людина зможе, як маленька водомірка, ковзати по водній поверхні.
Для чого на лапках качки перетинки?
Ми поговоримо про водоплавних птахів, які можуть спокійно пересуватися в трьох стихіях - по суші, по воді і під водою та в повітрі, тобто птахів, що переважно ведуть водний спосіб життя. До них не відносяться все ті птахи, які полюють у водній сфері, а лише птахи, які вміють триматися на поверхні води: гусеподібні, гагароподібні, поганкоподібні, пеліканоподібні, пінгвіноподібні, деякі журавлеподібні (лисуха) та сивкоподібні (чайки, крячки). Хоча ці птахи і не є родичами, але схожий спосіб життя привів у багатьох з них до формування схожих рис. Перш за все це "ласти": шкірна перетинка, натягнута між пальцями. На одному місці можуть триматися різні види водоплавних птахів, не створюючи один одному харчової конкуренції - кожен вид спеціалізується на своєму кормі. Звідси і різні способи добування їжі. Чайки і крячки, наприклад, хапають рибу прямо з льоту, занурюючи у воду тільки дзьоб. Баклани пірнають за рибою, пікіруючи у воду. Ниркові качки теж пірнають, але з поверхні води. Інші види качок при годуванні опускають у воду тільки голову. Так само роблять і лебеді, але довша шия дозволяє їм здобувати корм з більшої глибини.
Отже, багато птахів вміють плавати і пірнати, використовуючи для цього ходильні ноги. А для плавання потрібні "весла", щоб гребти, тому в ході еволюції між пальцями у них з'явились плавальні перетинки. Вчені вважають, що це один із чудових апаратів класу птахів. Винятком є водяна курочка, яка непогано плаває, а перетинок на ногах не має.
Роль цього природного пристосування сильно недооцінюють. Якось само собою склалася думка, ніби перетинки потрібні для руху у воді, що ними птах загрібав воду - і тільки. Знову-таки нескладний досвід змусив поглянути на це по-іншому. У качки зрізали з лапок перетинки і пустили у водойму. Вона тут же попливла, як ні в чому не бувало. Але ось її злякали. Бідолаха заплескала крилами, але ... не злетіла. Без перетинок на лапах їй не вдалося відірватися від води.
Для чого ж все-таки, так звані, плавальні перетинки? Можна впевнено сказати: головним чином для зльоту з води. Справді, адже про це говорить дослід з качкою! Вона за допомогою крил спершу набирає деяку горизонтальну швидкість. У цей час її лапки, які зробили перший стартовий поштовх, відтягнуті, тому і мають у воді певний кут атаки. Так як вода в 800 разів щільніше повітря, то лапки з перетинками розвивають значну підйомну силу. І настає момент, коли загальна підйомна сила повітряних крил і лапок стає рівною вазі качки плюс сила зчеплення з водою. Це і є момент відриву.
Що допомагає жуку плавунцю занурюватись під воду?
Завдяки запасам повітря під надкрилами, жук може протягом досить тривалого часу залишатися під водою. Запас повітря регулярно відновлюється на поверхні води. Самиці відкладають яйця в стебла підводних рослин. Личинки живуть у воді, але також випливають на поверхню, щоб подихати. Жуки впорскують у свою здобич ферменти, після чого всмоктують переварений вміст. Вони їдять пуголовків, равликів, невеликих комах (і навіть один одного), а також здатні вбивати дрібну рибу. Завдяки своїм виключно хижим здібностям вони також відомі як "підводні тигри".
Як називається водойма ( річка, озеро, ставок ) який протікає у вашому краї?