«Психологічна готовність дитини до школи: діагностика та рекомендації»
У психологічному словнику поняття «Готовність до шкільного навчання» розглядається як сукупність морфо-фізіологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, яка забезпечує успішний перехід до систематичного, організованого шкільного навчання. Готовність до шкільного навчання — це бажання і усвідомлення необхідності вчитися, що виникає в результаті соціального дозрівання дитини, появи у неї внутрішніх протиріч, які визначають мотивацію до навчальної діяльності.
Найповніше поняття «готовність до школи» визначив Л.А.Венгер. Він вважав, що готовність до школи — це певним набір знань і вмінь, в якому повинні існувати всі інші елементи, хоча рівень їх розвитку може бути різний.
Складовими компонентами психологічної готовності дитини до школи є: мотиваційна (особистісна); інтелектуальна; емоційно-вольова, 4) соціальна, або моральна, готовність (сформованість тих якостей, які забезпечують встановлення взаємин з дорослими і однолітками, входження в життя класу, виконання спільної діяльності і т. п.).
Психологічна готовність до школи знаходиться в тісному зв'язку з фізичним і морфофункциональным розвитком дитини. Йдеться, передусім, про такі характеристики, як уміння розрізняти звукові поєднання, наявність необхідної рухової координації, уміння зосереджено працювати впродовж певного часу, рівень психічної активності і концентрації уваги, здатність до наслідувальних дій, необхідний рівень розвитку пам'яті і
Мотиваційна готовність — наявність у дитини бажання вчитися. Виникнення усвідомленого відношення дитини до школи визначається способом подання інформації про неї. Важливо, щоб відомості про школу, які повідомляються дітям, були не тільки зрозумілі, але і знаходили емоційний відголос у них. Емоційний досвід забезпечується включенням дітей до діяльності, яка активізує як мислення, так і почуття.
У мотиваційному плані були виділені дві групи мотивів учіння.
1. Широкі соціальні мотиви учіння або мотиви, пов’язані з потребами дитини в спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці і схваленні, з бажанням учня зайняти певне місце в системі доступних йому суспільних стосунків.
2. Мотиви, пов’язані безпосередньо з навчальною діяльністю, або пізнавальні інтереси дітей, потреба в інтелектуальній активності і в оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями.
Особистісна готовність до школи виявляється у ставленні дитини до школи, вчителів і навчальної діяльності, включає також формування у дітей таких якостей, які допомогли б їм спілкуватися з учителями і однокласниками. На час вступу до школи у дитини повинні бути розвинуті самоконтроль, трудові уміння і навички, вміння спілкуватися з людьми, рольова поведінка.
До кінця дошкільного віку повинна скластися така форма спілкування дитини з дорослими, як позаситуативно-особистісне спілкування (за М.І. Лісіною). Дорослий стає незаперечним авторитетом, зразком для наслідування. Полегшується спілкування в ситуації уроку, коли виключені безпосередні емоційні контакти, коли не можна поговорити на сторонні теми, поділитися своїми переживаннями, а можна тільки відповідати на поставлені запитання і самому ставити запитання по темі, попередньо піднявши руку. Діти, готові в цьому плані до шкільного навчання, розуміють умовність навчального спілкування і адекватно поводять себе на заняттях.
Інтелектуальна готовність передбачає наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань. Дитина повинна володіти планомірним та розчленованим сприйняттям, елементами теоретичного ставлення до навчального матеріалу, узагальненими формами мислення і основними логічними операціями, смисловим запам’ятовуванням. Інтелектуальна готовність також передбачає формування у дитини початкових умінь у царині навчальної діяльності, зокрема, уміння виокремити навчальну задачу і перетворити її в самостійну мету діяльності. У вітчизняній психології при вивченні інтелектуального компонента психологічної готовності до школи акцент робиться не на сумі засвоєних дитиною знань, а на рівні розвитку інтелектуальних процесів. Тобто дитина повинна вміти виділяти суттєве в явищах навколишньої дійсності, вміти порівнювати їх, бачити подібне і відмінне; вона повинна навчитися міркувати, знаходити причини явищ, робити висновки.
Д.Б.Ельконін, розглядаючи проблеми готовності до школи, на перше місце ставив сформованість необхідних передумов навчальної діяльності. При аналізі цих передумов, він виділив наступні параметри: вміння дітей свідомо підпорядковувати свої дії правилам, які узагальнено визначають спосіб дії; вміння орієнтуватися на визначену систему вимог; вміння уважно слухати того, хто говорить, і точно виконувати завдання, які пропонуються в усній формі; вміння самостійно виконувати необхідне завдання за зразком, що візуально сприймається.
Ці параметри розвитку довільності є частиною психологічної готовності до школи, на них спирається навчання у першому класі.
Готовність дитини до школи в царині розумового розвитку включає кілька взаємопов’язаних сторін. Дитині, що вступає до першого класу, необхідний певний запас знань про навколишній світ: про предмети та їхні властивості, про явища живої і неживої природи, про людей. їхню працю та інші сторони суспільного життя, про те, «що таке добре і що таке погано», тобто про моральні норми поведінки. Але важливий не стільки обсяг цих знань, скільки їх якість — міра правильності, чіткості і узагальненості уявлень, що склалися в дошкільному дитинстві.
Відомо, що образне мислення старшого дошкільника створює досить великі можливості для засвоєння узагальнених знань і при добре організованому навчанні діти оволодівають уявленнями, які відображають істотні закономірності явищ, що відносяться до різних сфер дійсності. Такі уявлення — найважливіше здобуття, яке допоможе дитині в школі перейти до засвоєння наукових знань. Достатньо, якщо у результаті дошкільного навчання дитина познайомиться з тими сферами і сторонами явищ, які г предметом вивчення різних наук, почне їх виокремлювати, відрізняти живе від неживого, рослини від тварин, природне від створеного руками людини, шкідливе від корисного.
Особливе місце в психологічній готовності дитини до школи займає оволодіння спеціальними знаннями і навичками, які традиційно відносяться до власне шкільних, — грамотою, лічбою. розв’язанням математичних задач. Початкова школа розрахована на дітей, які не одержали спеціальної підготовки, і починають навчання з самого початку. Тому не можна вважати відповідні знання і навички обов’язковою складовою готовності дитини до шкільного навчання. Разом з тим значна частина дітей, які вступають до першого класу, вміє читати, а лічбою тією чи іншою мірою володіють всі діти. Оволодіння грамотою і елементами математики в дошкільному віці може впливати на успішність шкільного навчання. Позитивне значення має утворення у дітей загальних уявлень про звукову сторону мови та її відмінність від змістової сторони, про кількісні відношення речей та їх відмінність від предметного значення цих речей. Допоможе дитині вчитися у школі і засвоєне поняття числа, деяких інших початкових математичних понять.
Що стосується навичок читання, лічби, розв’язання задач, їх корисність залежить від того, на якій основі вони побудовані, наскільки правильно сформовані. Так, навичка читання підвищує рівень готовності дитини до школи тільки за умови, що вона будується на базі розвитку фонематичного слуху і усвідомлення звукового складу слова, а саме читання є злитим чи поскладовим. Читання по літерах, яке нерідко зустрічається у дошкільників, ускладнить роботу вчителя, оскільки дитину доведеться переучувати. Так само і з лічбою — досвід виявиться корисним, якщо спиратиметься на розуміння математичних відношень, значення числа, і некорисним чи навіть шкідливим, якщо лічба засвоєна механічно.
Про готовність до засвоєння шкільної програми свідчать не самі по собі знання і навички, а рівень розвитку пізнавальних інтересів і пізнавальної діяльності дитини. Загального позитивного ставлення до школи і до навчання недостатньо для того, щоб забезпечити стійке успішне навчання, якщо дитину не приваблює сам зміст одержуваних у школі знань, не цікавить те нове, з чим вона знайомиться на уроках, якщо їй не подобається сам процес пізнання. Пізнавальні інтереси складаються поступово, протягом тривалого часу і не можуть виникнути відразу при вступі до школи, якщо в дошкільному віці їх вихованню не приділяли достатньої уваги. Найбільші труднощі в початковій школі відчувають не ті діти, які мають до кінця дошкільного віку недостатній обсяг знань і навичок, а ті. що проявляють інтелектуальну пасивність, у яких відсутнє бажання і звичка думати, розв’язувати задачі, прямо непов’язані з якоюсь ігровою чи життєвою ситуацією, яка цікавить дитину. Для подолання інтелектуальної пасивності необхідна поглиблена індивідуальна робота з дитиною.
Рівень розвитку пізнавальної діяльності, який може бути досягнутий дітьми до кінця дошкільного віку і який достатній для успішного навчання у початковій школі, включає в себе, крім довільного управління цією діяльністю, ще й певні якості сприйняття і мислення дитини. Дитина, яка вступає до школи, повинна вміти планомірно обстежувати предмети, явища, виокремлюючи їх різноманітні властивості. їй необхідно володіти досить повним, точним і розчленованим сприйняттям, оскільки навчання в початковій школі значною мірою ґрунтується на власній роботі з різним матеріалом, яка виконується під керівництвом учителя. В процесі такої роботи відбувається виокремлення істотних властивостей речей.
Важливе значення має орієнтування дитини в просторі і часі. Буквально з перших днів перебування у школі дитина отримує вказівки, які неможливо виконати без урахування просторових ознак речей, без знання напрямків простору. Уява про час і відчуття часу, вміння визначити, скільки його пройшло, — важлива умова організованої роботи учня в класі, виконання завдань у вказаний термін.
Особливо високі вимоги школа ставить до мислення дитини. Дитина повинна вміти виділяти істотне в явищах навколишньої дійсності, вміти порівнювати їх, бачити подібне і відмінне; вона повинна навчитися міркувати, знаходити причини явищ, робити висновки.
Ще один бік психічного розвитку, що визначає готовність дитини до шкільного навчання, — це розвиток мови — володіння вмінням зв’язано, послідовно, зрозуміло для оточуючих описати предмет, картинку, подію, передати хід своїх думок, пояснити те чи інше явище, правило.
Важливий бік психологічної готовності до школи — достатній рівень вольового розвитку дитини. У кожної дитини цей рівень виявляється по-різному, але типовою рисою, яка відрізняє дітей шести-семи років, є підпорядкування мотивів, яке дає дитині можливість керувати своєю поведінкою і яке необхідне для того, щоб відразу ж, прийшовши до школи, включитися до спільної діяльності, прийняти систему вимог, які ставляться школою і вчителем.
Довільність пізнавальної діяльності починає формуватися в старшому дошкільному віці, але до моменту вступу до школи ще не досягає повного розвитку: дитині важко тривалий час зберігати стійку довільну увагу, заучувати значний за обсягом матеріал тощо. Навчання у початковій школі враховує ці особливості дітей і будується так, щоб вимоги до довільності їхньої пізнавальної діяльності зростали поступово, в міру того, як у процесі учіння відбувається її удосконалення.
Для розвитку довільності у дитини при роботі слід виконувати ряд умов: необхідно поєднувати індивідуальні і колективні форми діяльності; враховувати вікові особливості дитини, використовувати ігри з правилами.
Отже, у пізнавальному плані дитина до вступу до школи вже досягає досить високого рівня розвитку, який забезпечує вільне засвоєння шкільної навчальної програми. Крім розвитку пізнавальних процесів: сприйняття, уваги, уяви, пам’яті, мислення і мови, до психологічної готовності до школи входять сформовані особистісні риси.
Мотиваційна готовність дитини до школи
Наприкінці дошкільного періоду дитина починає усвідомлювати своє становище як таке, що не відповідає її можливостям, її вже не задовольняють доступні у грі засоби, що наближають до життя дорослих. Психологічно дитина переростає гру, хоч ще довго вона не втрачає для неї своєї цінності. Одночасно у дошкільника з’являється бажання стати учнем, навчатися, а становище школяра здається певним щаблем до дорослості. Вона починає усвідомлювати навчання як відповідальну справу, до якої всі ставляться з повагою, як засіб досягнення нового становища, подолання меж дитинства. Навчання приваблює дитину своєю значущістю не лише для неї, а й для оточуючих. Навіть любов до свого дошкільного закладу, ровесників і вихователів не відмежовує старших дошкільників від прагнення перейти до школи. Дітей цікавлять і деякі зовнішні аспекти шкільного життя, виконання учнівських обов’язків, учнівське приладдя.
Прагнення ввійти у світ дорослих у новому статусі не єдина причина для позитивної налаштованості на майбутнє навчання. Не менш важливу роль відіграє і пізнавальна активність, яка наприкінці дошкільного віку досягає високого рівня розвитку. Для задоволення пізнавальних інтересів дитини вже недостатніми виявляються типові для дошкільника види діяльності. Нею керує потреба спеціального навчання, бажання пізнати невідоме, розібратися у складному, опанувати нові уміння. Як свідчать практика і спеціальні дослідження, найбільших труднощів у початковій школі зазнають діти, в яких не розвинена пізнавальна спрямованість, не сформована звичка думати, розв’язувати завдання, шукати нове, а зовсім не ті, кому бракує знань.
Розвиток пізнавальної сфери є безпосереднім свідченням готовності до навчання, оскільки оволодіння знаннями, основами наук передбачає сформовану пізнавальну спрямованість. Не можна робити висновків про готовність до шкільного навчання дитини, не з’ясувавши особливостей розвитку її пізнавальної спрямованості, уявлень про школу, наявність бажання вчитися і ставлення до навчання загалом.
Отже, основними компонентами мотиваційної готовності дитини до школи є правильне уявлення про навчання як важливу і відповідальну діяльність, пізнавальний інтерес до світу. Ця готовність виникає наприкінці дошкільного — на початку шкільного періоду як потреба в набутті знань і вмінь, свідчення якісно нового етапу розвитку пізнавальної сфери.
Емоційно-вольова готовність дитини до школи
Школа і навчання вимагають від дитини розуміння, усвідомлення необхідності дотримання певних правил на уроці, під час виконання навчальних завдань у школі і вдома, у роздягальні, їдальні, спортивному залі, а також у свій вільний час — на вулиці, у театрі, парку тощо. У зв’язку з цим надзвичайно важливою є готовність емоційно-вольової сфери дитини, яка зумовлює вміння регулювати свою поведінку у складних ситуаціях, мобілізуватися у стані втоми, завершувати справу до кінця.
Основними показниками емоційно-вольової готовності є певний ступінь сформованості довільних психічних процесів (цілеспрямованого сприймання, запам’ятовування, уваги), уміння долати посильні труднощі, навички самостійності, організованості, швидкий темп роботи, що вимагає зібраності, зосередженості (на противагу імпульсивності, схильності відволікатись), опанування основними правилами поведінки у навчальних та інших ситуаціях, уміння правильно реагувати на оцінку виконаного завдання, оцінювати свою роботу.
Дитина з високим рівнем емоційно-вольової готовності до школи адекватно сприймає завдання, співвідносить їх за ступенем складності. Через необхідність долати труднощі вона не втрачає рівноваги: звертається за допомогою до дорослих або намагається справитися самотужки, переносить невдачі (не розгублюється, не плаче), шукає способи вдосконалення своєї роботи чи поведінки. Тобто виявляє необхідний для школи рівень самостійності.
Навіть важку роботу, яка потребує значного напруження, дошкільники виконують легше, якщо її процес і результат захоплює, викликає позитивні переживання. Переживання позитивних емоцій, пов’язаних з роботою, радість від пізнання нового, задоволення від виконання завдання, приємне передчуття високої оцінки створюють сприятливий фон у навчальній діяльності. Позбавлена радощів посилена розумова робота може стати для дитини нудною, небажаною, важкою.
Немало подій навчальної діяльності породжують не лише позитивні, а й негативні переживання (помилки, невдачі, низькі оцінки). У таких випадках діти відчувають невдоволення, розчарування. В одних вони швидко минають, інші довго ходять засмученими; одні плачуть, інші -вперто відмовляються від подальшої роботи. Можливі надто сильні негативні емоції або байдужість до результатів своєї праці, навчання. Педагоги покликані допомогти дитині не піддаватися своїм почуттям, оволодіти ними, керувати своїми емоціями, стримувати занадто бурхливі зовнішні їх прояви. Дітям старшого дошкільного віку це дається нелегко, оскільки емоційна збудливість — їх вікова особливість.
Характерною ознакою цього періоду є здатність діяти за моральними мотивами, а також відмовитися за необхідності від того, що особливо приваблює.
Для вольової регуляції поведінки дошкільників притаманна єдність мотиваційної й операційної сторін, що виявляється у ставленні до труднощів і типових способів їх подолання. Тому першочергове значення у формуванні волі має виховання мотивів досягнення мети, попри різноманітні перешкоди. Завдяки цьому вона набуває здатності самостійно, за незначної допомоги дорослих долати труднощі, які обов’язково виникають у школі.
Рівень емоційно-вольової, мотиваційної готовності до школи залежить також від умов дошкільного закладу й особливо сім’ї. Діти, які виростали у доброзичливих умовах, відчували підтримку дорослих у їх прагненні до самостійності, намаганні творчо діяти, як правило, готові до школи. їх активність доповнюється, підсилюється самостійністю, впевненістю, відчуттям своєї здатності впоратися зі складним завданням. Невдачі можуть іноді викликати у них сльози, однак діти швидко забувають прикрощі, що трапились під час занять, ігор, і виправляють допущені помилки. Значно гірше почувають себе у таких ситуаціях ті дошкільники, яким удома бракувало тепла, турботи, які не відчували поваги до себе, власної захищеності. Вони боязкі, пасивні, безпомічні, з низькими самооцінкою і рівнем домагань. У них мало друзів, скутість заважає їм виявляти ініціативу. Найсуттєвішими причинами таких якостей є негативна ситуація у сім’ї, намагання батьків ізолювати дитину від ровесників, обмежити її самостійність, нав’язливі повчання і моралізування, образи, приниження, висміювання, фізичні покарання за помилки і невдачі, загострення уваги на її слабкості і неповноцінності.
Розумова готовність дитини до школи
У загальному рівні розумового розвитку дитини, володінні вміннями і навичками, необхідними для вивчення передбачених освітніми програмами предметів, виявляється інтелектуальна готовність до навчання у школі. При оцінюванні розумової готовності дитини до школи враховують її загальну обізнаність з навколишнім світом, світогляд; рівень розвитку пізнавальної діяльності і пізнавальних процесів; наявність передумов для формування навчальних умінь і навчальної діяльності загалом.
Знання про навколишній світ, світоглядні уявлення дитини виявляються у тому, що вона знає про себе і своє найближче оточення: сім’ю, свою вулицю, село, місто, людей, їхню працю, звичаї, свята, явища природи. Важливим показником розумового розвитку дитини є системність знань і уявлень.
Рівень обізнаності, світоглядні уявлення дошкільника найкраще з’ясувати в умовах бесіди. У ній, як правило, використовують запитання про домашню адресу, ім’я та прізвище дитини; як звуть тата, маму, бабусю, дідуся, де і ким вони працюють; які, крім рідного, вона знає міста, в якій країні живе; як називаються дні тижня, пори року, місяці, яких диких і свійських тварин вона може назвати; звідки береться зерно, борошно, з чого печуть хліб, шиють одяг, виготовляють меблі; які в неї улюблені казки, книжки, ігри тощо. Одні діти на ці питання відповідають цікаво і змістовно, інші навіть не знають домашньої адреси, назви рідного міста.
За відповідями дошкільників можна зробити висновки про розумову готовність, розумові можливості, індивідуальний і груповий рівень обізнаності, роль батьків у формуванні загального розвитку і спрямованості дитини, над чим необхідно працювати педагогам. Результати діагностичної бесіди свідчать і про кругозір, орієнтацію дітей у навколишньому світі.
Найчастіше вони дають підстави для таких висновків:
1) у дитини чіткі, змістовні уявлення, вона вільно і правильно їх висловлює;
2) дитина має деякі уявлення, але висловлює їх досить бідно;
3) у дитини збіднений запас уявлень (фрагментарні, незв’язані), їй важко висловлюватись.
Рівень розвитку пізнавальної діяльності можна визначити і за допомогою системи індивідуальних завдань. Для з’ясування розвитку сприймання, спостережливості використовують набори предметів, що різняться за довжиною (смужки), висотою (брусочки), шириною (стрічки), кольором; плани і схеми для конструювання (завдання на правильне розташування меблів у кімнаті, складання картини з частинок, знаходження виходу в лабіринті) та ін.
Про розвиток зв’язного мовлення дітей можна зробити обґрунтований висновок на підставі аналізу їхніх відповідей під час бесіди або переказу казки, оповідання (перед тим їх слід виразно, спокійно прочитати дитині). Коли дитина розповідає вірш, казку, важливо звернути увагу і на інтонаційну виразність, образність її мовлення. Для діагностування схильності до мовної творчості малюка пропонують придумати оповідання, казку за певною темою (назвою); закінчити розпочате оповідання; придумати початок ситуації; скласти загадку про певний предмет тощо. У розмові з дитиною на підставі виконання нею спеціальних вправ виявляють і якість вимовляння нею звуків, розвиненість навичок для оволодіння рідною мовою, читанням, письмом.
В адресованих вихователям дошкільних закладів виданнях є завдання, якими можна скористатися для з’ясування рівня розвитку пам’яті, мислення, уяви.
Про наявність психологічних передумов, що сприяють формуванню у школі навчальних умінь і навчальної діяльності, свідчать результати сприймання дитиною висловлених дорослими завдань, інструкцій, правил, здатність діяти відповідно до їхніх вимог.
Психологічною передумовою успішного засвоєння початкового курсу математики є адекватне вимогам школи володіння дитиною математичними уявленнями. Для його з’ясування використовують завдання, які дають змогу виявити, чи вміє дитина рахувати, до яких меж і наскільки усвідомлено вона це робить, чи орієнтується у натуральному ряді чисел (знає місце кожного числа, його склад, утворення), чи володіє прямою, зворотною, порядковою лічбою, чи вміє додавати й віднімати по одному і по два, розв’язувати і самостійно складати задачі. За результатами виконання цих завдань, як правило, дітей розподіляють на такі групи:
— Діти, у яких є первинні математичні навички, які правильно виконують завдання і можуть їх аргументувати, пояснити;
— діти, які правильно виконують завдання, але не можуть пояснити хід їх виконання;
— діти, які не вміють виконувати завдання.
Отже, розумова готовність до школи охоплює систему показників, за якими можна зробити достатньо об’єктивні висновки про інтелектуальний розвиток дитини. Такі висновки можуть бути надто різноманітними в деталях, як і самі діти. Одні з них мають багатий кругозір, активні, уважні, вдумливі, але не вміють читати; інші досить добре читають, не виявляючи при цьому достатньої інтелектуальної активності тощо. На основі цих відомостей вибудовують індивідуалізовану, особистісно-орієнтовану освітньо-виховну роботу з першокласниками.
Отже, психологічна готовність до шкільного навчання охоплює різноманітні аспекти здібностей, умінь і навичок дитини. Вона є підставою для уявлень про рівень загального розвитку майбутнього школяра, психологічні якості, які зумовлюватимуть його успішність на початку навчання. Усі ці якості взаємопов’язані, між ними функціонує причинний зв’язок, у кожної дитини вони проявляються індивідуально.
Загальна готовність дитини до навчання в школія
У старшому дошкільному віці відбувається швидкий розвиток і перебудова в роботі всіх фізіологічних систем організму дитини (нервової, серцево-судинної, ендокринної, опорно-рухової).
Основними критеріями загальної готовності до шкільного навчання є:
- рівень біологічного розвитку дитини (зріст, наявність постійних зубів);
- достатній рівень розвитку психофізіологічних функцій організму (рівень сформованості дрібної моторики);
- стан здоров'я на момент вступу до школи (фізіологічна зрілість);
- динаміка захворюваності за попередній рік.
(Рекомендуємо визначати окремі аспекти загальної готовності дитини до школи за допомогою тесту Керна-Йєрасика).
Експрес-діагностика готовності дитини до навчання в школі
Принципом побудови експрес-діагностики є достатній мінімум діагностичних методик, без яких неможливо визначити ступінь готовності дитини до навчання:
1. Діагностика розумової активності дитини;
2. Діагностика саморегуляції;
3. Перевірка фонематичного слуху;
4. Діагностика словникового розвитку;
5. Діагностика пам’яті;
6. Діагностика логічного мислення.
Діагностика цих здібностей дає можливість зробити висновок щодо психологічної готовності дитини до навчання в школі.
Послідовність проведення тестів під час діагностики може визначатися практичним психологом індивідуально в залежності від емоційного стану кожної дитини.
Під час організації прийому дитини до школи необхідно створити оптимальні, затишні, комфортні умови, які б сприяли появі атмосфери довір’я у спілкуванні з дитиною та батьками (варто подумати про освітлення, розташування меблів у приміщенні приймальної комісії, відсутність сторонніх звуків тощо).
Поради щодо організації співбесіди:
Організація обстеження має відповідати таким основним вимогам:
Бесіда з дитиною. Тривалість психологічного обстеження має становити 20–25 хвилин, оскільки діти такого віку зберігають оптимальний рівень розумової працездатності саме протягом цього часу. Виконання завдань дитиною.
Спостереження за дитиною. Необхідно фіксувати особливості поведінки дитини під час виконання завдань.
Створення психологічної атмосфери. Обстеження має відбуватися за присутності батьків, що знімає в дітей і батьків небажане напруження.
Заповнення анкет (заяви) батьками. У період виконання дитиною запропонованих завдань батьками заповнюються необхідні документи (написання заяви, анкети).
Підсумкова бесіда. Після закінчення виконання всіх завдань проводиться бесіда з батьками за результатами діагностики щодо готовності дитини до навчання в школі. У разі необхідності батькам дають рекомендації, як краще за літо підготувати дитину до школи.
Для дітей з особливостями психофізичного розвитку вкрай важливим є комплексне медичне обстеження та висновок медико-психолого-педагогічної комісії стосовно можливості навчання дитини в загальному чи спеціальному навчальному закладі.
Рекомендації для батьків.
1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.
2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.
3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).
5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).
6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).
7. прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.
8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.
9. У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.
10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.
Психологами і педагогами було запропоновано багато методів визначення шкільної зрілості. До таких методик відноситься Керна Ірасека тест шкільної зрілості.
Цей тест включав три завдання:
малювання фігури людини;
наслідування писемним буквам;
змальовування груп крапок.
На основі цього тесту були створені інші тести для визначення готовності дитини (переважно із шести років) до навчання. Так, О.В.Скрипченком і Н.Ф.Скрипченко були розроблені завдання для визначення готовності дитини шести років до навчання. При розробці деяких із цих завдань були адаптовані тести, розроблені німецьким психологом Г.Віцлаком.
Основні причини труднощів під час адаптації:
Психофізіологічні особливості:
Слабкий тип нервової системи;
Надмірне збудження;
Особливості розвитку:
Несформованість емоційно-вольової сфери;
Слабка саморегуляція поведінки.
Хибні методи виховання в сім’ї:
Виховання за типом «кумир у сім’ї»;
Не сприйняття дитини;
Батьківська вседозволеність.
Отже, готовність дитини до шкільного навчання складається з багатьох компонентів. Недостатня сформованість якогось із них не може не позначитись на її адаптації до школи. Ще складніше, якщо неготовність виявляється за багатьма показниками.
Саме для того, щоб вчасно запобігти можливих труднощів, необхідне психологічне обстеження готовності дітей до школи за показниками загального психічного розвитку.
Завдання 1. Ступінь психосоціальної зрілості. Тестова бесіда, запропонована С. А. Банковим.
Назви свої прізвище, ім’я, по батькові.
Назви прізвище, ім’я, по батькові тата, мами.
Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш – тьотею чи дядею?
У тебе є брат, сестра? Хто старший?
Скільки тобі років? А скільки буде через рік? Через два роки?
Зараз ранок чи вечір (день або ранок)?
Коли ти снідаєш – ввечері чи вранці? Коли ти обідаєш – вранці чи вдень?
Що буває раніше – обід чи вечеря?
Де ти живеш? Назви свою домашню адресу.
Ким працює твій тато, твоя мама?
Ти любиш малювати? Якого кольору ця стрічка (плаття, олівець)?
Яка зараз пора року – зима, весна, літо або осінь? Чому ти так вважаєш?
Коли можна кататися на санках – взимку чи влітку?
Чому сніг буває взимку, а не влітку?
Що робить листоноша, лікар, вчитель?
Навіщо в школі потрібна парта, дзвінок?
Ти хочеш піти в школу?
Покажи своє праве око, ліве вухо. Для чого потрібні очі, вуха?
Яких тварин ти знаєш?
Яких птахів ти знаєш?
Хто більше – корова чи коза? Птах чи бджола? У кого більше лап: у півня або у собаки?
Що більше: 8 чи 5, 7 чи 3? Порахуй від трьох до шести, від дев’яти до двох.
Що потрібно зробити, якщо ненавмисно зламаєш чужу річ?
Оцінка відповідей
За правильні відповіді на всі підпитання дитина отримує по 1 балу (за винятком контрольних). На правильні, але неповні відповіді дитина отримує 0,5 бала. Наприклад, правильні відповіді: “Тато працює інженером”, “У собаки лап більше, ніж у півня”; неповні відповіді: “Мама Таня”, “Тато працює на роботі”.
До контрольних завдань належать питання 5, 8, 15,22. Вони оцінюються так:
№ 5- дитина може обчислити, скільки їй років -1 бал, називає рік з урахуванням місяців – 3 бали.
№ 8- за повну домашню адресу з назвою міста-2 бали, неповну – 1 бал.
№ 15- за кожне правильно зазначене застосування шкільної атрибутики – 1 бал.
№ 22- за правильну відповідь -2 бали.
№ 16оцінюється спільно з № 15 та № 22. Якщо в № 15 дитина набрала 3 бали, і в № 16 – дала позитивну відповідь, то вважається, що у неї позитивна мотивація до навчання в школі.
Оцінка результатів:
24-29 балів, вона вважається шкільно-зрілою;
20-24 – середньо-зрілою;
15-20 – низький рівень психосоціальної зрілості.
Завдання 2. Тест на увагу “Знайди відмінності”
Приготуйте два однакових малюнка, які відрізняються один від одного 5 -10 деталями. Дитині слід розглянути малюнки 1-2 хвилини, потім розповісти які відмінності вона знайшла. Приклад малюнків:
Завдання 3. Узагальнення.
Назви одним словом: шарф, шуба, шапка-це …
Назви одним словом: крісло, ліжко, стіл- це …
Назви одним словом: каструля, блюдце, тарілка -це …
Назви одним словом: кросівки, чоботи, сандалі- це …
Назви одним словом: літак, потяг, мотоцикл- це …
Назви одним словом: капуста, буряк, картопля, -це …
Назви одним словом: кухар, перукар, продавець-це …
Назви одним словом: рубанок, молоток, пила -це …
Назви одним словом: зошит, олівець, портфель, пенал це …
Назви одним словом: клен, дуб, верба- це …
Завдання 4. Знайди зайве.
Завдання 5. Тест “Складання розповіді за малюнками“.
Підготуйте малюнки із серії “історії-комікси”, розріжте їх. Для дитини 6–ти років досить 4-5 малюнків, об’єднаних одним сюжетом.
Малюнки перемішуються і пропонуються дитині:“Якщо розташувати ці малюнки по порядку, вийде історія, а щоб правильно розкласти, потрібно здогадатися, що було на початку, що в кінці, а що-в середині.”Слідкуйте, щоб дитина розкладала картинки зліва направо, по порядку в рядок.
Високий рівень виконання завдання: дитина правильно розклала малюнки, змогла скласти за ними розповідь, використовуючи поширені речення.
З шести або з семи років потрібно віддавати дитину в 1 клас?
Однозначно відповісти на це питання не можна, оскільки необхідно враховувати ряд чинників, що визначають підготовленість дитини до навчання. Саме від того, наскільки дитина розвинена фізично, психічно, розумово і особово, а також як стан здоров’я дитини і залежатиме, з якого віку її необхідно почати навчання в школі. Має значення весь комплекс чинників, що визначають рівень розвитку дитини, при якій вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не приведуть до порушення її здоров’я. Нагадаємо, що у дітей, не підготовлених до систематичного навчання, важче і довше проходить період адаптації (пристосування) до школи, у них набагато частіше виявляються різні труднощі навчання, серед них значно більше неуспішних, і не тільки в першому класі.
Які заняття корисні для дитини в період його підготовки до школи?
Розвиток дрібних м’язів руки: робота з конструкторами різного типа; робота з ножицями, пластиліном; малювання в альбомах (олівцями, фарбами).
Розвиток пізнавальних здібностей (розвиток пам’яті, уваги, сприйняття, мислення).
Працювати Вам допоможуть наступні книги:
«Підготовка до школи». (О.І. Тушканова. Підготовка руки до листа. Волгоград, 1993 р.)
Альбоми «Від А до Я» (два випуски)
Л. Тіхомірова, А. Басов. «Розвиток логічного мислення дітей». Ярославль, 1996 р.
Тести чи «Готова Ваша дитина до школи?» (Мислення, моторика)
Тести чи «Готова Ваша дитина до школи?» (Навколишній світ)
«Я починаю вчитися» — випуск 1, 2, 3
Л. Тіхомірова. «Розвиток пізнавальних здібностей дітей». Ярославль, 1996 р.
Серія «Книги для талановитих дітей і дбайливих батьків»
Л.В. Черелюшкина. «Розвиток пам’яті дітей». Ярославль, 1996 р.
«Підготовка до школи» (розвиток уваги)
Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?
Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
Чи вміє вона відміняти іменники за числами?
Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?
Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?
Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?
Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
Кожна позитивна відповідь оцінюється в 1 бал. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:
15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;
10 – 14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;
9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Результати можуть Вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.
Література:
Скрипченко О.В.,Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. Вікова і педагогічна психологія: [навч. посібник]. – К.:Каравела, 2009. – 400 с.
Костюк Г.В. Вікова психологія. – К.: Рад. школа, 1976. – С.90 – 139
Завтра в школу. / За ред. В.К.Котирло. – К.: Рад. школа, 1977. –С. 5 – 15.
Коломинский Я.Л., Панько Б.А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. – М.: Просвещение, 1988. – С. 3 – 28.
Зарубін К.П. Дошкільнята. – К.: Рад. школа, 2001. – С.23 – 25.
Дронь Т. Психологічна підготовка дитини до школи // Психолог. – 2007. – №21-22. – С.57 – 63.
Буцкіна С.В. Формування мотиваційної готовності дітей 6-7 років до навчання в школі // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. –№5. – С. 16 – 19.
Гончарова-Чагор А. Адаптація першокласників до школи //Психолог. – 2006. – №11. – С.16 – 19.
Подакіна О. Особливості роботи з дітьми шестирічного віку // Психолог. – 2006. – №2-3. – С.3 – 11.