Казки

як ефективна форма роботи

з виховання безпечної поведінки дітей

у природному довкіллі

Мета: дати знання про те, що бурульки можуть бути небезпечні для людини (якщо впадуть з даху - травма, якщо облизувати - ангіна); вчити оберігатисявід бурульок наприкінці зими - на початку весни, дотримуватися правилам безпеки, вміти передбачати небезпеку.


Загадка:
Я прозора, як кришталь,
З даху взимку я звисаю.
Тільки дуже, дуже шкода,
Що в теплі я швидко таю. (Бурулька)

КАЗКА В одному дуже старому місті, стояв дуже старий будинок, де жила мишка - Мама з маленькою донечкою мишкою - Пінкою. Маленька мишка була неслухняною. Вона не розуміла чому не можна іти без дозволу гуляти, чому не можна кататися на льоду коли він тонкий, чому не можна гуляти під дахом будинку, де висять бурульки. І була б наша мишка - Пінка і досі неслухняною, якби з нею не трапилась одна пригода. Мама - мишка пішла у справах, а Пінка залишилась вдома сама. Вона швиденько одягнулась і відправилась на вулицю. Там було дуже весело. Пінка пограла в сніжки з подружками, але це їй скоро набридло. Вона пішла далі шукати пригоди, і зовсім забула, що Мама їй заборонила гуляти одній. Піка побачила під дахом одного будинку дуже гарні великі бурульки.

- Ого, які великі і прозорі! От би їх дістати, але як це зробити я не знаю? Але Пінка збагнула, що їх можна збити палкою і заходилася її шукати. А ось і палка знайшлася. Пінка розмахнулась і кинула її в саму велику бурульку. Бурулька затріщала і впала на землю. Пінка ледь встигла відскочити.

- Ой скільки багато льодяників, зраділа Пінка. Вона взяла самий великий і скуштувала його на смак. Ой який смачний льодяник! А Мама мені чомусь не дозволяла їсти сніг і бурульки. Пінка пішла задоволена додому і час від часу ласувала свою бурульку. І тут вона почула чийсь голос.

- Що ти робиш Піночко? Ти ж можеш захворіти!

- Ну от знову мене починають повчати. Мама сварить, ще й ця сусідка стара Мудра миша.

Звичайно Пінка захворіла. Мама – мишка давала їй гіркі пігулки, заставляла лежати у ліжку. А це для неї було саме страшне покарання. Пінка лежала і думала, чому вона захворіла, адже бурулька була така смачна?

ПРАВИЛА!

Нагадати дітям, що в жодному разі не можна:
- Грати там, де з даху звисають бурульки або може впасти сніг!
- Підходити і чіпати звисаючі бурульки!
- Не можна смоктати та їсти бурульки!
- Не кидатися бурулькою або снігом!
- Будь уважним і спостережливим!
- Вмій заздалегідь передбачати небезпеку та уникати її!
- Крім власної безпеки, дбати про безпеку інших
(наприклад, взяти за руку і відвести подалі від небезпечного місця малюків)!

В одному лісі жила маленька руденька білочка, а звали її Ласункою. У білочки була велика родина багато братиків і сестричок.

Жили вони в старому дуплі могутнього дуба. Як і кожна родина були дуже дружніми. Ласунка була найменшою донечкою у сім'ї, тому їй приходилося всьому вчитися. Її цікавило геть усе: чому травичка зелена, чому світить сонечко,чому квіточки одного кольору, а ягідки іншого. Своїми запитаннями вона надокучала всім. Мама Ласунки була мудрою білочкою, тому терпляче відповідала на всі її запитання і застерігала від небезпеки. А наша Ласунка все що клала до кошика мусила попробувати. Мама їй розповідала, що не все гарне їстівне, але ласунка не завжди слухала поради мудрої мами. І був у Ласунки друг, зайчик Вуханчик. З ним вона проводила дуже багато часу. Він був веселий пустунець, тому білочці було з ним цікаво. Одного разу вони, як завжди бавилися на лісовій галявині. І раптом біля пеньочка Вуханчик помітив дуже симпатичні грибочки.

- Ласунко дивися, які гарненькі.

- Ой справді, треба їх покуштувати.

Малята не знали, що це були справжнісінькі мухомори.

- Я не люблю грибочки, от якби то смачна травичка.

- Ну й не їж, а я покуштую, бо щось зголодніла

Малята так галасували, що розбудили мудру сову, яка зазвичай вдень спить.

Вона розправила крила і промовила:

- Чому ви так голосно розмовляєте і не даєте мені спати?

- Як можна спати, коли так весело навколо - заперечила Ласунка.

- Що ви там зібралися куштувати? – запитала Мудра Сова .

- Ось ці дуже симпатичні грибочки в крапочки.

- Так це ж мухомори, їх не можна чіпати.

- Ось що я тобі казав, Ласунко.

- Ну що мені до ваших заперечень. Я все одно попробую, тому що я голодна. Вона вже потягла грибочка до ротика, але раптом Вуханчик вибив його з лапок білочки і розтоптав. Ласунка заплакала.

- Ось тобі маєш, а казав, що справжній друг!

Тому я не хочу, щоб ти отруїлась цими симпатичними грибочками. Ласунка дивилась і не розуміла Вуханчика. Чому він так з нею вчинив?

А ви малята зрозуміли?

ГРИБИ

Коли гриби хтось з вас збирає,

Хай він швиденько пригадає,

Як в дитсадочку вивчив, що гриби

Отруйні дуже є й їстівні.

Що в кошик можна брать боровика,

Лисичку і груздя біля пенька,

Ще маслючка липкого під сосною,

І сироїжку, що сховалась під травою.

Бліда поганка на тонкій нозі

Вас виглядає: «Йдіть скоріш сюди».

її ж ніхто у кошик не бере,

Бо знають всі — отрута в ній живе.

А мухомор ще й цятками покривсь,

Щоб, хто не йшов, на нього подививсь.

Та кожен з вас, малята, знає,

Що мухомор в собі отруту має.

Коли ж торкнувся їх необережно ти,

То, не помивши руки, їжу не бери.

Бо може трапитись страшна біда —

Отрута, що є в них, людину убива.

Коли їстівні смажені гриби

Запропонують на обід тобі,

Ти, хоч малий, дорослим підкажи:

«Гриби — не для дітей» — запам'ятайте ви.

Запитання до дітей

1. Що треба пригадати, коли збираєш гриби?

2. Які гриби можна брати в кошик?

3. В яких грибах живе отрута?

4. Чим небезпечна отрута для людини?

5. Що діти повинні підказувати дорослим?

Правило. Не вживай гриби, вони небезпечні для дитячого організму

Наталочка дуже любила спостерігати за комашками. Її цікавило все від самої маленької комашки до різнобарвного метелика.

І ось одного разу Наталочка, як завжди, гуляла парком з мамою і татом. Раптом дівчинка побачила червоного метелика і побігла за ним. Метелика вона не наздогнала, але побачила осине гніздо. Їй стало цікаво, як живуть оси і яке у них помешкання всередині.

Вона встала навшпиньки і зазирнула в дупло. Але осам це не сподобалось і одна смілива вилетіла, і сіла Наталочці на носик. Дівчинка заплакала і побігла до мами. Вона не могла збагнути, чому оса хотіла її вкусити?

К АЗКА

«ВЕДМЕДИК І БДЖОЛИ»

Жив собі у лісі один ведмедик. Був він дуже неслухняний, і за це йому частенько перепадало.

Одного разу дуже захотілося йому поїсти малинки. І пішов він собі шукати в лісі смачні ягідки.

Туп-туп-туп — іде собі ведмедик . Кущі відгортає, під дерева заглядає. Аж бачить — стоїть кущик з червоними ягідками. Та так їх багато!

— Ой, малинка! Зараз я її з'їм ! — зрадів ведмедик і почав нахиляти гілочки малини та ламати.

-Ж-Ж! Не ламай малинку,ведмедику! Не можна так! —продзижчала маленька бджілка, що сиділа на квіточці.

— А ти хто така,що вказуєш, що мені робити? — відповів ведмедик. — Лети звідси геть!

І махнув на неї лапкою.

На це бджілка сказала:

Я тут працюю, літаю по квіточках, щоб потім з них були смачні ягідки. А ти гілочки

ламаєш. Не буде ні квіточок, ні ягідок.

Але ведмедик не слухав бджілку і далі розмахував у всі боки своїми лапами та ламав кущик.

Побачивши це, бджілка сіла прямо на носа ведмедику та щосили вжалила його.

й, ой, ой! Не можу, боляче, допоможіть! — заволав ведмедик і вхопився за свій ніс. А потім чимдуж почав тікати.

— Ж-Ж-Ж! Не будеш більше шкоду робити та інших не слухати! Хоч я і маленька — та тебе прожену. Будеш знати, як інших ображати! — продзижчала у відповідь бджілка.

Після цього ведмедик став слухняним, ніколи більше не дратував інших і шкоди не робив. 

З настанням тепла в природі з’являється багато комах. Їх можна зустріти повсюди. Чи знаєте ви, що близько 300 мільйонів років тому комахи булинайголовнішими на землі? І сьогодні вони залишаються найрозповсюдженішими живими істотами. Кількість видів комах точно назвати неможливо.

О сь, наприклад, оса. Ця комаха їсть усе: м’ясо,  рибу, фрукти…Точніше, їдять не дорослі оси, а їх личинки. Дорослі тільки збирають їжу для них, самі живляться нектаром. Оси боляче кусаються, тому будьте з ними обережними.

Д ля побудови гнізд вони використовують звичайний папір. Процес «виробництва» паперу осами, якщо це можна так назвати, взагалі не відрізняється від того, який застосовують на паперових фабриках.  Своїми щелепами оси відщеплюють волокна деревини й дрібно перетирають їх, змочуючи водою та клейкою слиною, а потім тонким шаром наносять на гніздо. Після висихання цього шару виходить паперова маса. 

В еликий джміль – любитель конюшини. Він зовнішньо красивий, але не варто його торкатися – жалить дуже боляче. Джмелі – родичі бджіл – медоносів, які дають нам смачний мед. Перелітаючи з квітки на квітку, бджола несе на своїх лапках пилок. Джмелі, бджоли, оси – суспільні комахи: вони живуть великими родинами.

Не всі комахи корисні. Деякі з них завдають шкоди не лише сільському господарству, а й природі. Хрущі іноді практично повністю знищують листву, а їх личинки з’їдають урожаї картоплі, моркви, корені пшениці.

Сонечко, навпаки, приносить користь: з’їдає попелицю, яка завдає шкоди плодовим деревам. Сонечко можна побачити протягом усього літа, а восени вони злітаються разом і утворюють «родини» у лісах або під каміннями в горах,  зазвичай на південних схилах.

«Діти під дощем»

Був теплий літній ранок. Сонечко світило так привітно. Воно кинуло свій промінчик у вікно до Андрійка і Марічки. Він лагідно погладив їх по голівці і пробудив від сну. Діти зраділи, що нарешті настала хороша погода. Вони взяли свої козубки, спитали у бабусі дозволу і пішли в ліс по ягоди.

У лісі була велика галявина, де росли смачні червоні сунички. Андрійко і Марічка швидко набрали козубки до верху, і вже збирались йти додому. І раптом подув вітерець. Небо почали затягувати великі чорні хмари. По листочкам затарабанив дощик. Спочатку Андрійко з Марічкою зраділи і навіть бавилися з дощиком, ловили долоньками великі краплі. Але дощ не вщухав. Засвітилась блискавка і по небу прокотився перший літній грім. Марічка заплакала і злякано подивилась на Андрійка. І хлопчик зрозумів, що тепер він мусить врятувати сестричку, так як обіцяв бабусі. Діти стали під велику ялинку і затамували подих.

Блискавка і грім, і ще раз блискавка і грім, здавалось цьому не буде кінця. І раптом Андрійко згадав, що бабуся розповідала, коли блискає блискавка і гримить грім - то не можна ставати під дерево, а треба лягти на землю. А чому, він не розумів, адже під ялинкою так затишно, вона ж на галявині одна виросла така висока, струнка, з пишними вітами, які можуть захистити від дощу.

“ Прийшла гроза –тікай дітвора”.

Прийшла гроза, і блискавиці

На крилах мчаться до землиці.

Дощ поливає, грім гримить,

Як же вести себе в цю мить?

Хоч страшно дуже, не біжіть,

І металеві іграшки з собою не беріть.

Маленьких діток забирайте

Чимдуж додому поспішайте.

Під деревом ти також не ховайся.

Тікай і в хаті закривайся,

Кватирку теж прикрий гарненько

Як є димар, закрий швиденько.

Біля розетки не сідай.

Електроприлади усі повимикай

Як будеш так себе вести,

Боятись нічого грози.

На небі райдуга-дуга.

Стриба, радіє дітвора,

Бо вже закінчилась гроза,

І не страшна тепер вона.

Запитання до дітей.

1. Що робити, коли вас застала гроза на вулиці?

2. Де краще сховатися від грози?

3. Що треба позакривати, а що обов'язково вимкнути?

4. Як можна заспокоїти маленьких?

5. Що буває на небі після грози?

 

Казка

«Солодкі вітамінки»

Андрійко і Марічка влітку завжди приїздять до бабусі в село. У бабусі чудовий яблуневий сад. Діти допомагають старенькій зібрати врожай. А бабуся пече їм смачні пиріжки, пригощає запашним варенням.

- Пригощайтеся малята, вітаміни корисні для діток, так любить повторювати бабуся.

І ось одного літнього дня Андрійко взяв кошика і пішов по яблука в садок, а Марічка заходилася рвати моркву на городі. Діти так захопилися, що не помітили, як почали їсти немиті фрукти та овочі. Вони пам’ятали бабусині слова, що у фруктах та овочах багато вітамінів. Побачила бабуся, що повертаються її помічники з повними кошиками і на повен рот Андрійко їсть соковите яблуко, а Марійка смачну морквинку

- Нерозумні ви мої, що ж ви робите? Пожурила дітей бабуся.

Андрійко і Марічка замислились чому? Адже вітаміни такі корисні.

Д е ховаються мікроби?

Мета: довести, що на шкірі є багато зморшок, складок, куди по-

грапляють пил, бруд, мікроби.

Обладнання: кольоровий олівець.

ХІД ДОСЛІДУ

Розглянути складочки, лінії на руках. На долоні, по лінії згину,

намалювати лінію. Зігнути руку, пальці вперед, намальована лінія зникає.

Пояснити, що так і мікроби, і бруд, потрапляючи в складочки шкіри,

стають невидимими.

Чи обов'язково потрібно митись із милом?

Мета: продемонструвати, наскільки якіснішим стає миття із засто-

суванням мила.

Обладнання: дві посудини з водою, дві губки, два м'ячі, мило, миль-

ниця.

ХІД ДОСЛІДУ

Один м'яч помити тільки водою, другий — водою з милом.

Перевірити воду, зливши її у дві прозорі посудини. Де вода брудніша,

там м'ячик чистіший.

Казка «Небезпечні пустощі»

Сергійко бавився в саду. Він ловив коників, які весело стрибали в траві. Дивився на сонечко через скельце, жмурився від задоволення, наспівуючи веселу пісеньку. Але це йому швидко набридло і він почав перекидатися через голову, уявляючи себе справжнім акробатом у цирку. На якусь мить йому навіть здалося, що уявні глядачі аплодують Сергійку наче справжньому артисту.

І тут Сергійко побачив змію, що швидко повзла в траві. Вона була дуже гарна. І тут Сергійко уявив себе дресирувальником змій. Сергійко не знав, що ця красуня може бути небезпечною. Хлопчик схопив її за хвостика і підняв догори. Змії це не сподобалось і вона почала викручуватись, і раптом вкусила Сергійка за руку. Мама почула крик сина, прибігла на допомогу .

Коли Сергійко одужав, він не міг зрозуміти, чому його вкусила змія, адже він просто хотів з нею погратись.

РОЗПОВІДЬ Отруйних змій в наших краях мало, але все-таки в лісі можна зустріти гадюку звичайну. На зиму вона впадає в сплячку, обираючи для цього нори гризунів. Перед заляганням у сон часто гадюки люблять погрітись на пеньках в останніх теплих променях сонця.

Недаремно існує приказка: "В лісі ходи - під ноги дивись” - Але що ж робити, якщо змія все-таки вжалила?

Правила першої допомоги:

1. Негайно повідомити дорослих, показати місце укусу.

2. Якнайшвидше доставити хворого в лікарню.

3. Давати побільше пити, щоб вивести отруту з тіла.

Слід пам'ятати, що уникнути укусу змій можна, коли ми правильно одягнемось для походу в ліс. Як саме? (Високе взуття, широкі штани, заправлені в чоботи так, щоб утворився напуск.)

— А ще я знаю, що в лісі слід остерігатись лісових кліщів, які живуть у листі. Вони, потрапивши за комір, під одяг, впиваються в тіло, а ще можуть спричинити важке захворювання. Ось погляньте, який кліщ грізний (показує малюнок). Тому, прийшовши додому, треба струсити на вулиці одяг та оглянути тіло, чи немає на ньому кліща. Якщо ж ви побачили набряк, почервоніле місце, значить у тілі є непроханий гість. Часто на поверхні видно тільки черевце а голова кліща занурена в шкіру. Витягти його нелегко. Спочатку змастіть вражене місце кремом чи якимсь жиром та почекайте деякий час. Жир не дає поступати повітрю в ранку. І кліщ задихаючись, легко відпадає. Змочіть ранку зеленкою! Обов'язково! Діти, ось тепер ви знаєте, як вберегтись у лісі від неприємних несподіванок.

Казка «Небезпечні ягідки»

Було це чи не було, я хочу Вам розповісти казочку про одну маленьку дівчинку Даринку. Жила дівчинка в маленькому містечку. Вона була дуже допитливою, тому з нею траплялись різні пригоди. Отже слухайте, малята, уважно.

Був звичайний літній день. Даринку розбудив сонячний промінчик, який лагідно гладив її щічки. Вона відкрила очі і посміхнулась сонечку.

- Привіт, це ти мене розбудило!

Так, уже ранок і всі прокинулись, відповіло привітне сонечко.

Даринка швидко встала, одягнулась і застелила своє ліжечко. Вона пішла до кухні , де на неї чекав смачний сніданок.

І раптом вона почула, що за вікном хтось тихенько плаче. Дівчинка зразу зрозуміла, що хтось потребує її допомоги. Даринка вийшла на ганок, але нікого не побачила. Вона заходилась шукати, хто це плаче. Вона заглянула в будку, де спав її песик Рябко.

- Це у тебе в будці хтось плаче?

- Гав! Ні! Не заважай мені відпочивати - невдоволено відповів Рябко.

- Подумаєш, я й сама знайду, - образилась Даринка.

Дівчинка заглядала під листочки, але нікого не бачила.

- А може мені здалося, - подумала Даринка.

Але знову почула тихесенький плач. І вона помітила маленьке жовте курчатко, яке сиділо в травичці і жалібно хлипало.

- Ой, яке маленьке! Ти що, загубилось?

- Так, я шукаю свою маму Квочку. Мені страшно без неї.

- Я тобі допоможу, ходи до мене мій маленький.

Даринка поклала курчатко собі в хустинку, і вони разом пішли шукати маму – Квочку. По дорозі дівчинка розповідала курчаткові про свої пригоди. І не помітила, як зайшла далеко від будинку.

- Ой який я голодний,- запищало жовтеньке курчатко.

- Моя матуся мене завжди годує, вона знаходить для мене смачних черв’ячків.

- Фі, яка гидота, - відповіла Даринка. Я краще пригощу тебе смачними ягідками.

- Дивись, як вони гарно прикрашають оцей кущик.

- Ну гаразд, а вони й справді смачні?

- Я їх ще не куштувала. Відповіла Даринка.

Даринка з курчатком підійшли до кущика, де росли соковиті, червоні ягідки. Дівчинка простягнула рученята і зірвала одну ягідку. Раптом вона почула чийсь голос.

- Їх не можна їсти!

Це був маленький їжачок.

- Можна, можна, - заперечила Даринка.

- Ні, не можна, - наполягав їжачок.

- Не можна їсти зелені, нестиглі ягідки, а це бачиш які гарні, червоні.

Але їжачок не відступав і навіть почав погрожувати дівчинці паличкою, яку тримав у лапках.

- Не всі червоні ягідки корисні, це отруйні.

- А я лише одненьку.

І Даринка збиралася покласти до ротика ягідку, але почула голос квочки.

- Де ти, мій синочку?

- Я тут, матуся!

- Неслухняний ти мій синочку! Нарешті я тебе знайшла.

- Мамо, мамо, подивись, які гарні ягідки.

- Ой лишенько, невже ви їх скоштували? Схвильовано запитала квочка.

- Вони небезпечні і отруйні.

- Ось, а я вам про що, гордовито промовив їжачок.

Даринка викинула ягідку і разом з новими друзями пішла додому. Вона раділа тому, що з нею не трапилося справжнього лиха. З того часу Даринка зрозуміла, що не всі ягідки червоні, стиглі, привабливі, що ростуть в лісі, корисні для здоров’я. А ви дітки зрозуміли?

В исновок. Не кожну ягоду можна брати. Можна ласувати ягодами лише тих рослин, які тобі добре відомі.

ГРА «Ознайомлення з отруйними ягодами»

На дошці малюнки отруйних ягід, узяті в чорну рамочку.

— Чому ці ягоди вміщені у чорну рамочку? (Вони отруйні, їх не можна навіть куштувати.)

Запам’ятайте: вороняче око, вовчі ягоди, беладонна, пасльон чорний, пасльон солодко-гіркий — отруйні!

Фізкультхвилинка

Імітація збирання ягід.
Сунички — нахиляються, збирають у траві; малина — рвуть стоячи; аґрус — рвуть навприсядки; вишні — дістають згори; виноград — дістають згори; чорниця — присідають; обліпиха — стоячи; вовчі ягоди — викидають геть.

Казка

«Не знаєш броду – не лізь у воду»

Жило на світі пухнасте, руденьке кошеня – Мурчик. Воно любило грітися під теплими сонячними промінчиками, мружитись і голосно, голосно муркати. У Мурчика був друг, каченятко Кря. Народилися наші друзі в один день, і як тільки змогли самостійно пересуватися.

Тоді і подружилися. Вони завжди весело проводили свій час, грали в різноманітні ігри, особливо їм подобалось грати в хованки і наздоганяти один одного. Іноді вони так захоплювались грою, що викликали невдоволення з боку мешканців подвір’я. Особливо це не подобалося старому, сердитому індику. Він постійно бурчав і сварився, але на подвір’ї його всі поважали, прислухалися до його порад, зважали на поважний вік.

Тому Мурчик і Кря, отримавши зауваження, похнюпивши голови, ішли гратися в інше місце. Це був садок Друзі могли там гратися, бігати, галасувати досхочу .

Одного разу вони зустріли цуценя Бульку, який жив на сусідній вулиці.

- Що, тебе теж вигнали? - запитали Мурчик і Кря.

- Ні, - відповів песик, - я сам пішов, мені там не цікаво. Всі мене повчають, застерігають, набридло.

- Не вже ти втік з дому? - здивувався Мурчик.

- Чому втік? Не втік. Просто пішов погуляти.

- То ходімо разом, запропонували друзі.

Булька, не вагаючись, погодився. Вони побігли наввипередки. Друзі не помітили, як опинилися біля озера.

- Ого, яка велика калюжа!

- Ти, що Мурчику, це озеро.

- Ви що, тут ніколи не були? Запитав цуценя Булька.

- Ні, я взагалі ще не бачив так багато води, - сказало кошеня Мурчик.

- Гайда, купатися! - закричав Булька і першим шубовснув у воду.

Мурчик і Кря несміло підійшли до води. Вона здалася їм теплою і приємною.

- Пливіть сюди, що ви як маленькі біля берега хлюпаєтесь. Вам що, страшно?

Мурчик і Кря похитали голівками, вдаючи, що їм зовсім не боязко. Кря поплив так швидко, що Мурчик ледь за ним встигав. Та за якусь мить бідне кошеня збагнуло, що почало тонути.

- Ой, рятуйте! Я ж не вмію плавати!

- Булько і Кря дуже злякалися, вони почали голосно кричати і кликати на допомогу.

Раптом Мурчик відчув, що його хтось дбайливо витягнув на берег. Це був тато Бульки. Налякане кошеня тремтіло від страху. Батько Бульки сердито глянув на друзів і невдоволено рявкнув:

- Ви чому без дозволу та без дорослих прийшли на озеро? Вода – це не місце для пустощів і веселощів. Запам’ятайте!

- Вибачте, вибачте, ми більше не будемо, ми все зрозуміли!

- Тепер ми завжди будемо ходити до озера тільки з дорослими. Вибачте!

- Гм. Ну гаразд, - промовив пес. Добре що ви все зрозуміли і зробили висновки. Адже через вашу неслухняність і необачність Мурчик ледве не загинув. Пустощі на воді, це дуже небезпечні ігри.

З того часу друзі ніколи не покидали подвір’я без дозволу і придумували цікаві ігри, які не заважали всім мешканцям подвір’я.

Малята! Які безпечні ігри ви знаєте?