««Групове та особисте спорядження туристичного походу. Складання рюкзака»


(Розробка гурткового заняття)

Керівник гуртка

«Юні туристи-краєзнавці»

Гонтова Ольга Анатоліївна

КПНЗ «ЦТКЕУМ «Меридіан» КМР








Кривий Ріг

2020



Мета:

 Ознайомлення вихованців із загальними вимогами до групового та особистого спорядження для туристського походу та дотримання принципу максимальної необхідності при доборі спорядження. Набуття навиків правильного укладання рюкзака, виховувати бережне ставлення до туристського спорядження.

Виховна – виховувати пізнавальний інтерес до туристсько-краєзнавчої справи. 
Розвиваюча – розвивати вміння приймати швидкі правильні рішення 
Вид заняття : комбіноване 

Обладнання: туристське спорядження (індивідуальне та групове), палатка, рюкзак, казанок, килимок туристський, аптечка, страхувальне спорядження.

Очікувані навчальні результати:

Вміння укладати рюкзак.



Структура заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Вивчення нового матеріалу .

ІІІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності гуртківців.

Перед нами купа речей, які необхідно взяти в похід. Як же правильно скласти рюкзак?


Розповідь керівника гуртка, розподіл гуртківців на групи (4 особи), демонстрація укладання рюкзака.


Хід заняття :
Вступна частина.
Добрий день, діти. Рада всіх вас бачити здоровими. Хто согодні відсутній (відмічаю).


Основна частина

Сьогодні тема нашого заняття: «Групове та особисте спорядження туристичного походу». Практичне завдання «Складання рюкзака»
Опорні поняття.
Загальні вимоги до спорядження (маса, надійність, компактність, відповідність призначенню). Залежність спорядження від району подорожі й часу її проведення, способу пересування, тривалості. Принцип максимальної необхідності при доборі спорядження, Спорядження групове та індивідуальне. Саморобне спорядження. Підготовка та ремонт спорядження. Укладання рюкзака.
Що необхідне для нормального життєзабезпечення сучасної молодої людини під час подорожей по рідному краю з урахуванням жорстко лімітованої ваги рюкзака? Потрібне - туристське спорядження. Підбирається воно відповідно до виду походу, технічних складностей маршруту, природно-кліматичних умов району подорожі і тривалості походу.
У пішохідному поході по рівнинній місцевості необхідний лише мінімум спеціального спорядження, яке може знадобитися при організації переправи. Але якщо той же похід здійснюється в горах, то навіть при невисокій складності маршруту спорядження знадобиться більше, ніж у поході по рівнинній місцевості. Для водного походу потрібні плавзасоби, для велосипедного – велосипеди, для лижного – лижі.
Туристське спорядження поділяється на індивідуальне та групове. До індивідуального спорядження відноситься: рюкзак, спортивний костюм, кеди (кросівки), спальний мішок, миска, кружка, ложка, туалетні приналежності (рушник, мило, зубна щітка та зубна паста, носовички тощо), панамка, декілька пар запасних носків, кофта, записна книжка, ручка.
Перш за все про одяг. Підбір одягу та взуття для походів – це завжди відповідальне завдання. Для подорожей необхідно брати зручний, легкий, вільний, практичний одяг, в якому буде легко пересуватися по заданому маршруту. Необхідно мати змінну пару білизни та декілька майок або блузок (сорочок). В прохолодну погоду слід одягнути теплий одяг та штормівку, яка збереже подорожуючого від намокання. На випадок дощу слід мати накидку з поліетилену, яку можна виготовити і самому.
Взуття. Для подорожування можна використати в залежності від пори року любе взуття, яке вже було в користування. Нове взуття категорично не рекомендується брати в похід, так як натертості та болі від нього зіпсують усе враження від походу. Для походів в теплу пору року краще використати кросівки чи кеди. Для гірських походів потрібні туристське взуття – вібрами.
Взуття повинно бути вільним і надягати його слід на прості або шерстяні шкарпетки. Шерсть поглинає вологу, складає певну амортизацію і оберігає ноги від натирання. Синтетичні шкарпетки можна одягнути на шерстяні для забезпечення останнім більш довготривалого служіння. 
Спальний мішок краще всього використовувати із застібкою «блискавка». У спальний мішок потрібно вкладку – «похідне простирало», яке легко миється і забезпечує повноцінний відпочинок.
Рюкзак. У піших походах єдиним засобом транспортування вантажу служить рюкзак. Що несуть туристи в своїх рюкзаках? По-перше – одяг і змінне взуття. По-друге, особисте спорядження (у тому числі спальний мішок, килимок, особистий посуд. По-третє, певну частину спільного (групового) вантажу. Це продукти харчування й бівачне спорядження – намети, пристосування для багаття та інвентар (сокира, пилка, маленька бівачна лопатка), посуд для приготування їжі. 
Промисловість випускає велику різноманітність рюкзаків. На що слід звернути увагу: необхідно, щоб рюкзак був із міцної густої тканини. Бажано щоб він мав вшите дно прямокутної чи овальної форми. Слід також звернути увагу на надійність заплічних ременів, які повинні бути широкими. Добре, якщо рюкзак має ємні кишені і при цьому у нього невелика вага. Для рюкзака слід мати непроникаючу вкладку, яка охороняє від промокання вмісту рюкзака у випадку дощу або необхідності поставити рюкзак на мокру землю.
Укладання рюкзака. При укладанні рюкзака необхідно дотримуватися таких правил. Оптимальним вважається такий розподіл вантажу в рюкзаку, при якому центр ваги (центр маси) рюкзака виявляється біля спини того, хто несе рюкзак. Щоб укласти рюкзак, треба розстелити його на землю (на підлогу) спинкою вниз. Спочатку укладають згорнутий по ширині рюкзака спальний мішок, завернувши його на дні рюкзака і на спинку. На дно рюкзака слід складати більш важкі речі, а у верхній частині повинні знаходитися легкі. Казанок для приготування їжі можна загорнути в поліетиленовий кульок і поставити на дно рюкзака, заповнивши його дрібними речами (консервні банки та інше). Килимок кладуть у рюкзак, скрутивши трубкою.
Укладений рюкзак необхідно прошнурувати і затягнути так, щоб виключити будь-яку можливість зміщення речей у ньому під час руху.
Групове спорядження. До групового спорядження відноситься: намети туристські, тенти для наметів, каністри для питної води, котли туристські, відра металеві, сокира, ліхтарик, страхувальне спорядження - мотузки, карабіни, гачки, індивідуальні обв’язки, каски тощо.
Обов’язковою в поході є медична аптечка.
Для багатоденних походів в аптечці повинні бути : бинти широкі та вузькі, еластичні, лейкопластирі, вата, йод, зеленка, амідопирин, фталазол, борна кислота, марганцевокислий калій, нашатирний спирт, термометр, валер’янові каплі , вугільні таблетки, мазь Вишневського, зубні каплі, анальгин, аспірин, таблетки від кашлю, липучий пластир (широкий і вузький), джгут гумовий. 
Передусім – намет. На сучасному етапі з’явилися туристські намети з легких капронових тканин (каркасні та без каркасні). Розроблено варіант двошарових наметів. Другий, внутрішній шар намету відіграє важливу роль не тільки з погляду його утеплення, але й як захист від вологи. Ці намети легкі, практичні і зручні для перенесення їх в поході (займають мало місця при мінімальній вазі). При встановленні такого намету не має потреби вирізувати з живих кущів альпенштоки, так як вони продаються у комплекті з наметом – алюмінієві - розкладні і легкі, зручні при користуванні. 
Казанкивідра, триноги, перекладини з набором гачків – це все предмети похідної кухні, яка є однією з основних складових правильної організації походу. В приготуванні їжі на кострі є більше романтики аніж на примусах чи іншим способом. Отож правильно добрати кострові приналежності та посуду для приготування їжі є теж своєрідним мистецтвом і потребує певного досвіду. Ємність казанків та відер повинна бути такою, щоб на одного подорожуючого можна було приготувати 0,7 л їжі.
Ліхтарик є обов’язковим компонентом в поході, адже під час мандрівки можуть статися різні не передбачувані ситуації (особливо вночі), які потребують безпечного освітлення. Використання свічок, сірників у якості світильників може призвести до виникнення пожежі.
При пересування по пересіченій місцевості або складними маршрутами туристська група повинна мати страхувальне спорядження ( мотузки, обв’язки, карабіни тощо), які допоможуть без пригод подолати намічений маршрут. При простих не категорійних походах чи походах вихідного дня , звичайно, таких страхувальних споряджень не потрібно .
Укладання рюкзака

У піших походах єдиним засобом транспортування вантажу служить рюкзак. Що несуть туристи в своїх рюкзаках? По-перше - одяг і змінне взуття. По-друге, особисте спорядження ( у тому числі спальний мішок, килимок, особистий посуд. По-третє, певну частину спільного (групового) вантажу. Це продукти харчування й бівачне спорядження - намети, пристосування для багаття та інвентар (сокира, пилка, маленька бівачна лопатка), посуд для приготування їжі.

Промисловість випускає велику різноманітність рюкзаків. На що слід звернути увагу: необхідно, щоб рюкзак був із міцної густої тканини. Бажано щоб він мав вшите дно прямокутної чи овальної форми. Слід також звернути увагу на надійність заплічних ременів, які повинні бути широкими. Добре, якщо рюкзак має ємні кишені і при цьому у нього невелика вага. Для рюкзака слід мати непроникаючу вкладку, яка охороняє від промокання вмісту рюкзака у випадку дощу або необхідності поставити рюкзак на мокру землю.


Укладаючи рюкзак, треба вкласти спочатку поліетиленовий пакет, за розмірами трохи більший, ніж рюкзак (на випадок дощу), потім укласти до спини мякі речі – спальний мішок, куртку, светр. Але далеко не кожен знає, що мало розмістити мякі речі рівномірно вздовж спини. Треба, щоб дно рюкзака також було вистелене мякими речами, зробити так званий валик. Тоді вага розподілиться між плечами і поясницею. Інакше рюкзак буде сильно відтягувати плечі. Важливо також слідкувати за тим, щоб речі в середній частині не займали за обємом більше місця, ніж у верхній і нижній частині, тоді рюкзак не набуває круглої форми.

Важкі речі при укладанні рюкзака краще класти вниз, а не зверху і ближче до спини. Якщо в рюкзаку залишається пусте місце, то вільний простір слід заповнити, укладаючи речі одну на одну, щоб рюкзак „ріс” вгору, а не в ширину.

Укладаючи рюкзак, треба памятати, що при ходьбі не щільно укладені речі починають зміщуватись. Тому треба додержуватись двох правил:

  1. Старатись укласти речі, враховуючи їх центр тяжіння, так, щоб предмети при ходінні не зміщались.

  2. Т реба укладати речі так, щоб вони розпирали один одного, взаємно утримуючись в

заданому положенні.

Не треба боятися щільно набивати рюкзак і розміщувати деякі речі, прикладаючи зусилля. Ззовні добре видно, де брезент рюкзака туго натягнутий і нічого більше не поміститься, а куди можна покласти ще що-небудь.

Укладати рюкзак треба за списком, щоб в самий критичний момент не залишитись без важливих речей.

Практичне завдання 1. розподіл гуртківців на групи (4 особи), демонстрація укладання рюкзака.

 Підбирають необхідне спорядження і укладають рюкзак:


Встановлення намету.

Рюкзак складено, перейдемо до встановлення намету.

Існує декілька моделей наметів: «памірка», намет з дугами, намет з подвійним тентом тощо.

ІV.Закріплення навичок укладання рюкзака, встановлення намету (35хв.+35хв.).

Практична робота на місцевості (подвіря школи, парк тощо).

Кожна група працює самостійно.

Змагання між групами по укладанню рюкзака і встановленню намету.

V.Підсумки заняття (5 хв.).

Керівник гуртка оголошує переможців, вказує на помилки, що були допущені гуртківцями.


VІ. Підсумки заняття (2 хв.)


Кожна група озвучує свої варіанти. Обговорення, визначення кращих меню і рецептів.


Дидактичні: розширення кругозору, пізнавальна діяльність; застосування знань, умінь, навичок у практичній діяльності; формування умінь і навичок, необхідних у практичній діяльності; розвиток трудових навичок.

Виховуючі: виховання самостійності, волі; формування певних підходів, позицій, етичних, естетичних і світоглядних установок; виховання співпраці, колективізму, товариськості, комунікативності.

Розвивальні: розвиток уваги, пам’яті, мови, мислення, умінь порівнювати, зіставляти, уяви, фантазії, творчих здібностей, емпатії, рефлексії, уміння знаходити оптимальні рішення.

Соціалізуючі: залучення до норм і цінностей суспільства; пристосовування до умов середовища; стресовий контроль, саморегуляція; навчання спілкування, психотерапія.

За характером педагогічного процесу ігрові технології бувають: навчальні, тренінгові, контролюючі, узагальнюючі, пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні, творчі, комунікативні, діагностичні та інші.

За ігровою методикою: предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, драматизації.

Ігрова діяльність виконує такі функції:

  • спонукальну (викликає інтерес);

  • комунікативну (засвоєння елементів культури спілкування);

  • самореалізації (кожен учасник реалізує свої можливості);

  • розвивальну (розвиток уваги, волі та інших психічних якостей);

  • розважальну (отримують задоволення);

  • діагностичну (виявлення прогалин у знаннях);

  • корекційну (внесення позитивних змін у структуру особистості).

Ігрові форми, як жодна інша технологія, сприяють використанню різних способів мотивації.

1. Мотиви спілкування: вихованці, спільно вирішуючи завдання, беручи участь у грі, учаться спілкуватися, ураховувати думку товаришів; при рішенні колективних завдань використовуються різні можливості учасників гри; спільні емоційні переживання під час гри сприяють зміцненню міжособистісних відносин.

2. Моральні мотиви: у грі кожен має виявити себе, свої знання, уміння, свій характер, вольові якості, своє ставлення до діяльності, до людей.

3. Пізнавальні мотиви: кожна гра має близький результат (закінчення гри), стимулює до досягнення мети (перемоги) й усвідомлення шляху досягнення мети (треба знати більше інших); ситуація успіху створює сприятливе емоційне середовище для розвитку пізнавального інтересу, невдача сприймається не як особиста поразка, а як поразка у грі й стимулює пізнавальну діяльність (реванш); у грі завжди є якесь таїнство – неотримана відповідь, що активізує розумову діяльність учня, штовхає на пошук відповіді, думка шукає вихід, вона спрямована на рішення пізнавальних завдань.

При застосуванні ігрових форм реалізуються цілі декількох рівнів, взаємозалежних між собою.

Перша мета – задоволення від самих процесів гри. У цій меті відбита установка, що визначає готовність до будь-якої активності, якщо вона приносить радість.

ТЕМА ЗАНЯТТЯ:

ОСВІТНЬО-ВИХОВНІ ЗАВДАННЯ:

Навчальна мета.

Забезпечити засвоєння знань про …..

Узагальнити знання учнів про…

Продовжити формувати уявлення про ….

Розвиваюча мета.

Розвивати творчу активність , пізнавальні інтереси учнів.

Продовжити формувати вміння:

- працювати з малюнками, таблицями, картами, додатковою літературою, вести спостереження, працювати з рослинами, мотузками тощо;

- порівнювати, узагальнювати, робити висновки;

- дати додаткові знання про…

Виховна мета.

- Сприяти формуванню в учнів уявлення про історичний розвиток світу, зв’язок теорії з практикою.

- Ознайомити учнів з професіями, пов’язаними з використанням знань з напряму гуртка.

- Сприяти формуванню етичних взаємин у колективі (доброзичливості, взаємодопомоги, справедливості)

- Розвивати в учнів почуття прекрасного, художнього смаку, уміння пізнавати і створювати красиве.

- Сприяти вихованню працьовитості, ініціативності, діловитості, майстерності.

ТИП ЗАНЯТТЯ: засвоєння нових знань, умінь та практичних навичок; формування умінь та навичок, застосування вмінь та навичок; узагальнення знань, умінь; комбінований.





Підбиття підсумків (рефлексія) заняття

Підбиття підсумків – дуже важливий етап інтерактивного навчання. Саме тут з’ясовується зміст проблемного; підводиться риска під знаннями, що мають бути засвоєні, і встановлюється зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що знадобиться у майбутньому. Підсумковий етап має такі стадії:

  1. Установлення фактів (що відбулося?);

  2. Аналіз причин (чому це відбулося?);

  3. Планування дій (що нам робити далі?).

Для підсумків заняття та оцінювання його результатів доцільно залишати 10% часу.

На кожному етапі заняття можна застосовувати різні інтерактивні вправи.