ДО ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО ЗАКЛАДУ
Завадська Т.І.
Реформування освіти в Україні чітко зорієнтовано на дитиноцентризм та гуманізацію всієї системи морального виховання дітей різних вікових категорій.
У цьому процесі центральним стає функціонування загальнолюдських цінностей (доброти, милосердя, чемності, тактовності, тощо).
Слово «мораль» французького походження що означає: система норм,правил и вимог до поведінки людини,які визначають її обов’язки стосовно суспільства та інших людей [2,с.195]. Мораль особистості слід трактувати як звичку людини дотримуватися норм,правил и вимог суспільства.
Сучасні науковці ( І.Бех, М.Боришевський, С.Карпенчук та ін..) пропонують таке визначення:
моральне виховання - систематична й цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральної свідомості,розвитку почуттів і якостей,засвоєння моральних норм і правил,розвитку моральних мотивів і навичок поведінки [1,с.74].
Моральне виховання має свою структуру:
Рис.1.
Зміст морального виховання підпорядкований вічним цінностям і конкретним потребам суспільства, які з плином часу змінюються. Засноване воно на принципах рівноцінності особистостей педагога і дитини, гуманістичності змісту і засобів виховання, довіри і поваги в процесі виховання, створення позитивної емоційної атмосфери, творчої взаємодії педагога і дитини. Моральне виховання передбачає різноманітні впливи на думки, почуття, соціальну практику індивіда, його самовдосконалення. Виховна робота з дітьми дошкільного віку спрямована на формування у них моральної позиції, ціннісних орієнтирів, інтересів і потреб. Адже саме на цьому етапі закладаються основи морального розвитку особистості, розвиваються уявлення, почуття, звички, які спрямовують подальше її вдосконалення. Особливо значні зміни відбуваються у мотиваційній сфері дитини-дошкільника, що виявляються у розвитку моральних мотивів поведінки, а на етапі старшого дошкільного віку вони набувають супідрядності — підпорядкованості певній вищій меті. Тому неувага до морального виховання в дошкільному віці не може бути компенсована у подальші роки.
Моральне виховання тісно пов'язане з моральним розвитком, оскільки взаємодія між педагогічними впливами і розвитком особистості відбувається через сприймання, усвідомлення, оцінку й перевірку досвідом моральних вимог.
Надзвичайно велику роль моральному вихованню надавав видатний швейцарський педагог - демократ Генріх Песталоцці. Моральне виховання він вважав за головне завдання дитячої виховної установи . На його думку, тільки воно формує добродійний характер і співчутливе відношення до людей .
Вагомий внесок у вдосконалення змісту і засобів морального виховання дітей зробив видатний вітчизняний педагог Василь Сухомлинський. Він закликав до « формування ідейної серцевини особистості-громадянських поглядів,переконань,почуттів,поведінки,вчинків,єдності слова й діла» [4.c145].
Наш власний педагогічний досвід дозволяє стверджувати,що вирішальну роль у моральному розвитку дітей належить соціальному середовищу і вихованню. Високі моральні почуття дитина не отримує в готовому вигляді,вона не передається у спадок,не можуть виникнути шляхом природного визрівання. Моральне виховання здійснюється насамперед у процесі змістовної дитячої діяльності.
Систему моральних цінностей людства можна візуалізувати так: формування моральності відбувається завдяки процесу морального розвитку, який вважають рівнем засвоєння дітьми уявлень про моральні норми, сформованості моральних почуттів і моральної поведінки. Моральне виховання передбачає формування в дітей почуття любові до батьків, вітчизни,справедливості, чесності, скромності, милосердя та інших чеснот.
Рис.2.Моральні цінності людства.
Дошкільне дитинство є початковим періодом становлення особистості, коли формуються основи характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми поведінки, важливі для особистісного розвитку якості психіки. Однією з перших моральних потреб є потреба у спілкуванні. Задовольняється вона у процесі взаємодії з дорослими, які добирають педагогічно доцільні зміст і засоби спілкування. У ньому дитина здобуває перший досвід моральної поведінки. Це аж ніяк не означає, що дорослий формує її за власним задумом чи зразком. Дитина розвивається лише тоді, коли сама активно діє. Мистецтво вихователя виявляється у пробудженні і спрямуванні її активності на самовиховання.
Пластичність нервової системи дошкільника є передумовою його високої емоційної активності. Навколишні предмети і явища завжди викликають у нього певні емоції. Тому незабутність перших вражень забезпечується не стільки глибиною їх усвідомлення, скільки силою емоційного впливу. У цьому віці динамічно розвивається як характер, так і способи вияву емоцій. У найменших дітей виникає такий настрій, як і в людей, з якими вони спілкуються: дитина неначе “ заражається ” від них. Високий рівень розвитку емпатії (здатності до співпереживання) є результатом розуміння дитиною емоційного стану іншої людини. Цей стан вона не просто “ копіює ”, а сприймає душею. Така форма вияву почуттів зумовлена потребою у підтримці з боку іншої людини, в її допомозі, а тому має моральний зміст. Процес морального формування особистості відбувається нерівномірно. У кожний період дошкільної пори дитина дошкільного віку виходить на якісно нові рівні морального розвитку. Такими рівнями є:
Перший рівень-Уявлення про моральні норми. У молодшому дошкільному віці виникають перші уявлення про те, що добре, а що погано. Це відбувається у процесі формування нового типу стосунків між дитиною і дорослим. Розвиток самостійності дитини у цей час супроводжується потребою співучасті в житті дорослих, спільній діяльності з ними. Прагнення до позитивної оцінки, підтримки і схвалення своїх дій сприяє організації процесу засвоєння дитиною моральних норм. У середньому дошкільному віці яскраво виявляється позиція “ захисника ” норм поведінки, еталоном яких є дорослий. Як правило, у своїх скаргах діти здебільшого повідомляють, що хтось із однолітків не дотримувався вимог дорослого чи правил поведінки. Перший етап формування у дітей уявлень про добро і зло, про те, як потрібно поводитися з іншими людьми, як відноситись до своїх і чужих учинків, пов'язаний із безпосереднім емоційним ставленням до людей, які пред'являють ці вимоги.
Другий рівень - Моральні почуття і мотиви поведінки. У старшому дошкільному віці моральні почуття і знання пов'язуються з почуттям обов'язку. Дитина у цьому віці здатна усвідомлювати моральний смисл своєї поведінки. Виникають внутрішні моральні інстанції (Л. Виготський) — прагнення поводитися згідно з моральними нормами не тому, що цього вимагають дорослі (батьки, вихователі), а тому, що це приємно для себе й інших. Протягом дошкільного дитинства розвиваються такі внутрішні моральні якості: — почуття власної гідності. Дитина відчуває гордість за добре виконану роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом; — почуття сорому. Виявляється у ніяковості, яку дитина відчуває від невдалого вчинку, власної провини — спочатку під впливом зауважень дорослого (“ Як тобі не соромно!”), а в старшому дошкільному віці воно поєднується з почуттям власної гідності і стає стійким (“ Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно ”).
Третій рівень - Звички моральної поведінки. Виховання моральної поведінки означає забезпечення єдності мотивів і дій особистості. Моральні мотиви спонукають до певної дії, надають поведінці особистісного змісту. У дошкільному віці починається формування ієрархії (підпорядкування) мотивів поведінки, які є свідченням моральної вихованості. Адже один і той самий учинок може бути зумовлений різними мотивами і свідчити про різні рівні засвоєння певних норм. Наприклад, одна дитина допомагає однолітку, сподіваючись на його вдячність і підтримку в майбутньому; інша — щоб її добрий учинок помітив і відзначив педагог; третя — тому що у складному становищі опинився її друг; четверта — керуючись почуттям співпереживання. Моральне виховання передбачає становлення у дитини системи домінуючих мотивів, що відповідають моральним нормам і визначають її стосунки з оточуючими людьми. Важливим аспектом розвитку мотивів поведінки у дошкільному віці є підвищення рівня їх усвідомленості: дитина починає розуміти, чим зумовлені її вчинки, як пов'язані вони з наслідками поведінки. Це стає можливим завдяки розвитку в дошкільника самосвідомості — розуміння того, ким він є, якими якостями наділений, як ставляться до нього інші і чим зумовлене це ставлення.
Четвертий рівень- Основи соціальної компетентності. Про розвиток особистості дитини свідчить зміна її активності у соціальній ситуації. Йдеться про вплив середовища і ставлення до нього дитини. У визнанні значущості кожного із цих явищ полягає принципова різниця між навчально-дисциплінарною та особистісно-орієнтованою (гуманістичною) концепціями виховання. Вихованням свідомого ставлення дитини до явищ дійсності займається гуманістична педагогіка, а навчально-дисциплінарна вирішальну роль відводить формуючим впливам середовища. У ранньому віці починає формуватися «базисна довіра до світу»(Е.Еріксон) — уявлення дитини про надійність дорослих, емоційна близькість із ними. За правильного виховання вона переростає у відкритість до соціальних впливів, готовність сприймати інших людей, інтерес до спілкування. У Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні ці якості означені як основа соціальної компетентності дитини, що охоплює: — уміння орієнтуватися у світі людей (рідні, близькі, знайомі, незнайомі, різної статі, віку, роду занять та ін.); — здатність розуміти іншу людину, її настрій, потреби, особливості поведінки; — уміння поважати інших людей, допомагати, турбуватися про них; — спроможність обирати відповідні ситуації спілкування і спільної діяльності. Соціально компетентна дитина здатна відчувати своє місце у системі стосунків людей, адекватно поводити себе.
Отже, цілеспрямований процес залучення дитини до моральних цінностей людства і конкретного суспільства починається у ранньому дитинстві. Успішність цього процесу залежить від єдності моральної свідомості і поведінки. Визначальною у ньому є роль дорослого як соціального провідника ”, зразка для наслідування, організатора соціального досвіду дитини.
Список літератури:
Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання/Світлана Григорівна Карпенчук.- К.:Вища школа,1997.-264с.
Матвієнко О.В. Виховання молодших школярів: теорія і технологія/Олена Валеріївна Матвієнко.-К.: ВД « Стилос»,2006,-543с.
Чернуха.А.М. Виховання як спосіб формування та реалізації моральної культури людини/ А.М. Чернуха-К.: Либидь,2001.-167с.
Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5 томах/ Василь Олегович Сухомлинський. - К.: Радянська школа,1977.- Т.4.-427с.
Відомості про автора
Завадська Тетяна Іванівна-вихователь-методист І категорії КЗ «ДНЗ(ясла-садок) №121КТ» КМР.