Театралізована діяльність дошкільників

ТАНДЕРЯК ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА

2019р

Автор: ТАНДЕРЯК ОЛБГА МИКОЛАЇВНА - вихователь Чемеровецького ясла-садка №2 «Червона калина».

Рецензент: Гординська Людмила Іванівна, завідувач Чемеровецького ясла – садка №2 «Червона калина»

Даний посібник рекомендований вихователям дошкільних закладів для гармонійного розвитку кожної дитини, створення сприятливих умов для її особистісного становлення та творчої самореалізації.

Зібраний матеріал, сценарії вистав та підбірка дидактичного матеріалу, художньої літератури відповідають вимогам програми «УКРАЇНСЬКЕ ДОШКІЛЛЯ» та ЛИСТА МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ від 02.09.2016 року № 1/9-454 «Щодо організації роботи з музичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах».

Схвалено науково – методичною радою методкабінету відділу освіти, молоді та спорту Чемеровецької селищної ради ( протокол № 1 від 12 лютого 2019 року).

ЗМІСТ

1. Зміст___________________________________________________________ 3

2. Передмова________________________________________________________4

3. Театралізована діяльність в умовах сучасного довкілля____________________6

3.1. Значення театралізованої діяльності для дітей дошкільного віку___________7

3.2. Мета та завдання театралізованої діяльності____________________________9

3.3. Принципи театралізованої діяльності_________________________________10

3.4. Класифікація театралізованої діяльності______________________________11

4. Основні напрямки театралізованої діяльності за програмою «Українське дошкілля»___________________________________________________________22

5. Перспективне планування роботи драматичного гуртка « Казкова країна» з дітьми старшого дошкільного віку на 2018 – 2019 навчальний рік__________________________________________________________________32

6. Добірка практичних матеріалів по театралізованій діяльності_____________41

6.1. Бесіди з дітьми про театр___________________________________________42

6.2. Театральні символи________________________________________________60

6.3. Скоромовки та чистомовки для дітей_________________________________65

6.4. Дидактичні ігри за темою « Театр»___________________________________71

6.5. Сценарії театральних дійств з дітьми старшого дошкільного віку_________75

6.6. Словник театральних термінів______________________________________104

6.7.Матеріально – технічна база ясла – садка по театральній діяльності__________________________________________________________107

6.8. Фото – вернісаж « Аматорської діяльності»__________________________113

7. Використана література_____________________________________________120

передмова

Враховуючи зміст державних стандартів дошкільної освіти в Україні, особливо важливим орієнтирами для педагогів є показники розвитку творчості дітей у дошкільному віці.

Дитина емоційна, чуттєва, сприймання для неї – основа пізнання, орієнтації в навколишньому світі, що є умовою розвитку особистісних якостей. Передова педагогічна практика звертає увагу на необхідність формування естетичного досвіду дітей.

У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що метою діяльності дошкільного закладу є забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини, створення сприятливих умов для її особистісного становлення та творчої самореалізації. Одним із ефективних засобів педагогічного впливу на розви­ток творчої особистості дошкільника названо театралізовану діяльність. Вона сприяє естетичному вихованню дітей, прилучає їх до мистецтва, розвиває вміння бачити, чути, розуміти красу слова, дії. Театральне мистецтво близьке і зрозуміле дітям, адже в його основі — гра, а це для малюка — найголовніший аспект діяльності, адже діти, граючись, розвиваються.

Психолого-педагогічні дослідження О.П. Аматьєвої, Л. В.Артемової, Л. С. Виготского, С. М. Гаврилюк, Н.В. Кудикіної, Л.В. Макаренко, Н. Б. Сиротич та ін., передова педагогічна практика доводять необхідність формування естетичного досвіду, творчих здібностей дітей дошкільного віку засобами театралізованої діяльності.

За твердженням К.С. Станіславського театр – це найкращий, засіб для спілкування людей, для розуміння їх сокровенних почуттів. Це диво, здатне розвивати в дитині творчі задатки, стимулювати розвиток психічних процесів (пам'яті, мислення, уяви), удосконалювати тілесну пластичність, формувати творчу активність; сприяти скороченню духовної прірви між дорослими і дітьми. Все життя дитини насичене грою, кожна дитина хоче зіграти в ній свою роль. У грі дитина не тільки отримує інформацію про навколишній світ, закони суспільства, красу людських відносин, а й вчиться жити в цьому світі, будувати взаємини з оточуючими, а це в свою чергу, вимагає творчої активності особистості, вміння тримати себе в суспільстві.Під час театралізованої діяльності формуються особистісні моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим та невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, невгамовним – навчитися витримки. Мистецтво театру навчає дитину любити прекрасне, розвиває здатність співпереживати, формувати пізнавальну культуру дитини, сприяє розширенню уявлень про особливості образотворчого, музичного та хореографічного мистецтва, які супроводжують сценічну дію. У дітей формується також уміння самовираження, розвивається здатність до використання прийомів імпровізації, бажання до перевтілення, уміння від простого наслідування переходити до творчого само прояву. Театр для дітей – це школа почуттів і високої емоційної культури, сприйняття людського спілкування і стосунків.

Театралізована діяльність

в умовах сучасного дошкілля

ЗНАЧЕННЯ ТЕАТРАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

• формування естетичного смаку;

• формування свободи дій і

поведінки;

• моральне виховання;

• розвиток комунікативних якосте особистості, ініціативності мови,

( діалогу і монологу);

• вихованням волі, розвитком

пам’яті, уяви, мовлення, мисленння, фантазії ;

• розв’язання конфліктних ситуацій через гру в театр.

Театр — це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує

в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та образотворчого мистецтва.

У змістовому наповненні освітньої лінії «Дитина у світі культури» Базового компонента дошкільної освіти відмічено те, що успішною дитяча театральна діяльність є тоді, коли дитина «творчо застосовує художньо-мовленнєвий музично-пластично-пісенний досвід у театралізованій грі, сценки, самостійно вигаданої казки, творів інших літературних жанрів».

Театр — це усвідомлення власного «я» та можливість самовиражен­ня особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти напруженість, подолати сумніви стосовно себе, повірити у власні можливості; невгамовним та неорганізованим — навчитися витримки.

Беручи участь у театралізованих іграх, діти ознайомлюються з оточенням та його складовими через образи, фарби, звуки.

Набутий у дошкільні роки власний мистецько-комунікативний досвід – це запорука не лише загальнокультурного розвитку дитини, а й її розкутості, впевненості, особистісної активності в подальшому житті. Зокрема, організована у дитячому садку театралізована діяльність передбачає формування в дошкільників умінь “входити в образ” та “утримувати” його впродовж усього театралізованого дійства; усвідомлювати мовленнєві та виконавські дії; передавати характерні особливості різних художніх образів; переносити свої уявлення в самостійну ігрову діяльність; прищеплює дітям інтерес до театру як до виду мистецтва. Діти навчаються “приміряти” на себе різні ролі, володіти своїм голосом, тілом, розуміти емоції та поведінку інших.

Отже, театралізована діяльність — це одна із провідних ліній у вихованні всебічно розвиненої особистості та один із ефективних засобів розвитку художньо-творчих здібностей дошкільника.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

сценічне вираження. Виходячи з цього, основне завдання керівництва цією діяльністю – не звичайне ознайомлення з театром, а створення умов для самостійного прояву ігрових здібностей дітей. Однією з важливих складових театралізованої діяльності є театралізована гра. Виникнення її можливе при наявності у дітей міцних знань літературного тексту, навичок виразного читання, вміння адекватно рухатись, використовувати свою міміку та жести, вміння створювати ігрове середовище, добираючи необхідні атрибути.

Щоб реалізувати зазначену мету, необхідно вирішити такі завдання:

• ознайомити дітей зі специфікою театрального мистецтва, формувати

в них емоційно-ціннісне ставлення до театру;

• виховувати зацікавлене та відповідальне ставлення до підготовки,

проведення та оцінювання театралізованої діяльності;

• учити дітей сприймати й розуміти композицію та особливості

літературного твору, розвивати уявне мислення;

• розвивати вміння «входити в образ» та спонукати перебувати в

ньому до кінця театралізованого дійства;

• формувати виразне та дикційно чисте сценічне мовлення;

• удосконалювати вміння та навички дітей у передачі характерних

особливостей різних художніх образів;

• допомогти дошкільникам оволодіти акторськими, сценічними

здібнос­тями (мімікою, жестами, інтонацією, пантомімою) в міру їх індивідуально-вікових особливостей.

Принцип гуманізації. Передбачає вміння педагога стати на

позицію дитини, врахувати її точку зору, не ігнорувати її почуття і емоції, бачити в дитині повноправного партнера, а також орієнтуватися на вищі загальнолюдські поняття.

Принцип диференціації. Полягає в створенні оптимальни

умов для самореалізації кожної дитини в процесі музично-театралізованої діяльності з врахуванням віку, статі дитини, накопиченого нею досвіду, особливостей емоційної та пізнавальної сфери.

Принцип інтегративності. Інтеграція в педагогічному

процесі зараз розглядається як фактор створення емоційного благополуччя дитини в дитячому закладі, як найважливіша умова її цілісного розвитку, перших творчих проявів і становлення індивідуальності, гармонічного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності – малювання, ліплення, аплікацію, музикування, мімічні та пантомімічні етюди.

Принцип змістовності. Передбачає змістовність занять,

різноманітність тематики і методів роботи.

Принцип систематичності. Щоденне включення театралізовани

та музично-театралізованих вправ у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними, як дидактичні та сюжетно-рольові.

Принцип дитячої активності. Робиться акцент на

максимальну активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення ігор. При наявності такої активності театралізована діяльність проходить більш інтенсивно і плідно, діти менше втомлюються, так як вони займаються не важкою працею, а захоплюючою діяльністю.

Принцип співпраці. Співпраця дітей один з одним та з

дорослими.

Принцип професійної компетентності. „Все, що ми робимо,

– ми робимо професійно!” – так можна визначити суть цього принципу. Підготовленість та зацікавленість педагога. Всі ігри і вправи на занятті повинні бути підібрані таким чином, що вдало поєднують рухи, мову, міміку, пантоміму в різних варіаціях.

КЛАСИФІКАЦІЯ

ТЕАТРАЛІЗОВАНИХ ІГОР

Однією з важливих складових театралізованої діяльності є театралізована гра. В багатьох дослідженнях театралізовані ігри класифікуються по способу реалізації сюжету:

• Непредметні ігри (ігри-драматизації), в яких діти самі знаходяться

в образі діючої особи і виконують взяту на себе роль.

• Предметні ігри (ігри-інсценізації), в яких діючими особами є

визначені предмети (іграшки, ляльки лялькового театру настільного, пальчикового тощо).

• Гра-драматизація –це синтетичний вид діяльності дошкільників.

Виникнення її можливе при наявності у дітей міцних знань літературного тексту, навичок виразного читання, вміння адекватно рухатись, використовувати свою міміку та жести, вміння створювати ігрове середовище, добираючи необхідні атрибути.

Ігри-драматизації – це відтворення сюжету літературного твору власними діями виконавців ролей, використання ними засобів виразності – інтонації, міміки, пантоміми. Драматизація відбувається на основі особистих дій виконавців ролей. Своєрідність кожного ігрового образу створюється при драматизації казок, авторських творів, полягає у єдності типової і індивідуальної характеристик. Уміння виділяти характерні якості персонажів формується у процесі нагромадження знань про тварин, професії людей, стан природи. Маючи відповідні уявлення, дошкільники легко відтворюють спосіб пересування різних живих істот, їх характерні пози.

Іграм - драматизаціям притаманні основні риси творчості ігор:

наявність задуму, спільних рольових і реальних подій і відношень та інших елементів ситуацій. Також  самостійність і самоорганізація дітей. Дітей приваблює можливість зображувати в іграх людей – сміливих, мужніх і відважних, сильних і добрих. Окремі персонажі літературних творів починають з’являтись вже в самостійних іграх дітей молодших груп.

Ігри-драматизації поділяються за способами зображення:

• драматизації з пальчиками;

• драматизація як гра самої дитини;

• імпровізація – за даною чи обраною темою дитина створює образ за допомогою висловів, міміки, пантоміми.

І гри-інсценізації – це всі види театрів. Тут дитина не є дійовою особою, вона створює сцени, веде ролі іграшкового персонажу, діє за нього.

Існують такі різновиди:

Настільні театралізовані ігри.Театр іграшок. В цьому театрі використовуються найрізноманітніші іграшки – фабричні і саморобки, з природного і будь-якого іншого матеріалу. Інтерес викликає у малят іграшкова родина:заєць-тато, зайчиха-мама, зайченя-син, сімейство їжачків. Вихователь сідає за стіл, діти розміщуються півколом. Праворуч і ліворуч від вихователя стоять стільці з іграшками, діти їх не бачать. Не маскуючи рук, вихователь бере іграшку, рухає нею по столу і говорить за персонажа. Вся увага дітей зосереджується на іграшці, з якою вони нещодавно бавилися, а зараз вона є актором. Іграшку виводять із-за столу, збоку, під час виходу доводять до краю стола і швидко опускають донизу. Усі іграшки повинні знаходитися так, щоб діти їх не бачили. Щоб показати, що лялька йде, слід повільно пересувати її поверхнею ; якщо лялька біжить, то рухати треба швидко. Якщо зайчик плаче, то він оченята закриває лапками,змерз – труситься, вітається – підіймає лапу. Мета таких показів – внести різноманітність у гру дітей, зробити іграшку цікавою.

Т еатр картинок. Всі картинки – персонажі і декорації потрібно зробити двосторонніми, так як необхідні повороти, а щоб фігурки не падали, потрібні опори, які можуть бути досить

різноманітними, але обов’язково достатньо стійкими. Це забезпечується правильним співвідношенням ваги чи площини опори з висотою картинки. Чим вище картинка, тим більше чи вагоміше потрібна площина опори. Дії іграшок і картинок в настільному театрі обмежені. Використовуються і декорації (2-3 дерева – це ліс, зелена тканина – галявина).

Стендові театралізовані ігри.

До них відносять:

Фланелеграф. Специфіка фланелеграфа полягає в тім, що на ньому можна продемонструвати не кожен твір, оскільки самі по собі картинки – статичні і здебільшого лише

ілюструють розповідь вихователя.

Тому не слід добирати твори, де рух персонажів має важливе значення. Масштаб на фланелеграфі – річ умовна. Будинок чи дерево можуть бути меншими за людську постать, але слід дотримуватися таких правил: не можна розташовувати картинки-персонажі обличчям до краю дошки, перед ними обов'язково має бути простір; не слід розміщувати картинки на одній половині дошки; малюнки мають бути виразними, барвистими і стилістично єдиними, виконані в одній манері (українська казка, російська, молдовська). Цікавою формою виготовлення картинок є дитячі малюнки. Стіл із фланелеграфом ставлять навпроти вікна, щоб світло падало на дошку. Перед показом картинки розкладають на столі в порядку їх демонстрування лицем вниз і нумерують

Т еатр тіней - дійовими особами цього виду театру можуть бути як актори, так і силуети героїв, виготовлені з різного матеріалу. Для вистави тіньового театру виготовляється ширма, обтягнута світлою прозорою тканиною. За екраном закріплюється яскраве світло: електролампа, свічка, ліхтарик або виставляється навпроти вікна чи сонячних променів. Знизу плоскої фігури закріплюється паличка, за допомогою якої здійснюється рух персонажів.

П альчиковий театр- цей вид театру особливо доречний тоді, коли треба показати відразу кілька персонажів, як у казках "Колобок","Ріпка". Оперування зодягненою на палець лялькою доступне вже молодшим дошкільникам. Дитина згинає пальці і промовляє слова героїв, рухаючи одним або кількома пальцями відразу. Можна при цьому використовувати ширму, а можна вільно рухатися по кімнаті. Найпростіші атрибути – це паперові ляльки, приклеєні до картонних кілець розміром з палець. За персонажів також правитимуть тенісні кульки, коробочки з-під ліків, футляри кіндер - сюрпризу.

Ляльковий театр – для вистав характерне вільне поєднання різних типів ляльок, а також різних прийомів і засобів – все це підпорядковано виявленню специфіки мистецтва. Вистава переносить дітей у чарівний світ, де все казкове – реальне і фантастичне. З великою радістю вони зустрічають ляльок, сприймають їх так, ніби це живі істоти, з цікавістю спостерігають за їх діями. Діти люблять, коли герої вистави стрибають, говорять, виконують різні рухи. Це викликає в них жваву реакцію, яскраве емоційне ставлення до дійових осіб і прагнення стати безпосереднім учасником подій. Чим старші діти, тим більше вони цікавляться сюжетами інсценівок, стосунками між дійовими особами, їхніми успіхами та невдачами. Тому ляльковий театр використовується не тільки як розвага для дітей, але й як засіб виховання високих моральних якостей та позитивних рис характеру.

До лялькових театрів відносять такі театри як:

Т еатр Петрушок – Ляльки-петрушки відрізняються від звичайних тим, що у них немає тулуба. Його замінює сорочка - рукавичка, яка одягається на руку. Щоб лялька ожила, треба одягти її на хрестовинку, утворену вказівним, середнім та великим пальцями руки. Для пошиття такої ляльки має бути спеціальна викрійка, а можна й використовувати ляльки, виготовлені у серійному виробництві. Цей вид театру потребує підготовки. Слід провести кілька занять із дітьми з розучування елементарних рухових вправ: лялька тре себе лапками по мордочці, обнімає вихователя, гладить його по голівці, притуляється до щоки, цілує... Сценою театру петрушок має бути ширма. На ній встановлюються декорації, відбувається дія спектаклю.

Т еатр маріонеток –Основною деталлю, що приводить у рух ляльку-маріонетку, є ваги, вони бувають вертикальні

і горизонтальні, за формою нагадують хрестовини з перетинками. Їх легко виготовити з дерев'яних брусочків, лінійок. У рух ляльку приводять тримаючи за середину вагів і нахиляючи їх вгору – вниз, ліворуч – праворуч. Важливою деталлю є довжина нитки. Слід враховувати, де буде демонструватися лялька: на підлозі чи містку. Частинами ляльки можуть бути різноманітні матеріали: пластикові баночки, пляшечки, кільця башточок, кульки тенісні або з пінопласту.

Існують також театри з покидькових матеріалів.

Т еатр яєць - щоб створити ляльку для настільного театру яєць, треба, насамперед, підготувати робочу основу. Сире яйце слід проколоти з обох боків голкою, потім через тоненьку трубочку, дмухаючи, видалити вміст, добре промити водою і просушити. Далі закріпити на конусі форми ниточку чи гумку і дрібними деталями оздобити ляльку. Основою театру яєць може стати коробка з вирізаним широким боком, а зверху на тоненьких дерев'яних планочках закріплюються іграшки. На внутрішньому широкому боці розміщується декорація до казки.

Т еатр смужок - атрибути для театру смужок виготовляються із

різнокольорових смужок картону чи кольорового паперу,наклеєного на цупку основу. Із смужок різної величини скручуємо кільця, потім

скріплюємо їх залежно від форми фігури: менше до більшого, менше на більше. З маленьких шматочків вирізаємо вушка, вусики, хвостики, оченята і розміщуємо їх на коробках. Так з'являється кумедне рожеве поросятко чи прудка мишка.

Т еатр шишок - звичайна соснова чи ялинкова шишка може перетворитися на чудову ляльку. Для виготовлення іграшок настільного театру краще використовувати соснові чи кедрові шишки: вони об’ємніше і більш стійкі. Щоб "оживити" іграшку, треба з'єднати більшу шишку з меншою, причому тулуб – це вертикально розміщена шишка (кінчиком донизу), а голівка – горизонтально (кінчиком вбік). Для ніжок і лапок краще використати дріт чи трубочки для коктейлю, за основу слугуватимуть кришечки з поліетиленових пляшок, шапочки жолудів чи розрізані навпіл каштани. За таким принципом можна створити театр жолудів, театр каштанів.

Т еатр мушель - складнішим для виготовлення, але не менш цікавим для гри є театр мушель. Оскільки матеріал для цього виду настільного театру досить ламкий, то вихователеві слід провести попередню роботу про поводження з такими іграшками. Щоб з'явилася лялька, слід посортувати мушлі за розміром (непоганим матеріалом слугують і морські, і річкові мушлі), з'єднати половинки клеєм і знову посортувати об'ємні деталі на більші і менші. Тепер з'єднати голівки з тулубом, прикріпити до основ лапки (окремі мушлі), акварельними фарбами розмалювати мордочки, вушка, лапки, і ляльки готові.

Театр квітів- незвичним і оригінальним є театр квітів, що виготовляється із штучних квітів та зелені. На серцевинку чи бутон квітки прикріплюються оченята, ротик, носик, до листочків прив'язується цупка нитка чи тоненький дріт. Коли натягують і пускають нитку, листочки починають рухатися. Таким чином, коли актор промовляє слова персонажа, квітка "оживає".

Т еатр овочів-цікавим моментом на осінньому святі буде театр овочів. Різноманітними деталями оздоблюються кабачок, гарбуз, кавун, баклажан, перець тощо. Неперевершеними фантазерами є батьки. Тож, залучивши батьків до участі у виставці персонажів із овочів, можна отримати оригінальні атрибути настільного театру овочів. Оскільки такі іграшки не зможуть довго зберігатися, то можна виготовити театр овочів із пап'є-маше. Ґудзики стануть оченятами, нитки – волоссям чи бородою, намистинки – ротиком, а решту деталей можна домалювати фарбами.

Театр на олівцях - для цього виду театру знадобляться звичайні олівці, що слугуватимуть основою для маніпулювання персонажем. До однієї сторони олівця кріпиться сірникова коробочка, на якій зображені герої казок. Можна також на олівці закріпити ляльки пальчикового театру. Такі іграшки легко тримати у руках, водночас рухати двома героями. Ширмою слугує спинка звичайного дитячого стільчика, розгорнута книга і навіть плече. Таким театром дитина може бавитися самостійно чи демонструвати виставу друзям.

К улачковий театр - персонажі кулачкового театру виготовляються за принципом пальчикового театру. Для голівки можна пристосувати будь-яку паперову коробку (кубічну, конусну, циліндричну), лише якби помістився дитячий кулачок. До основи прикріплюються допоміжні деталі, вирізані із будь-якого матеріалу. Якщо на місці ротика вирізати отвір, то, поворушивши біля нього зсередини пальчиком, можна створити ефект ляльки, що говорить.

Театр рукавичок- для виготовлення оригінальних іграшок лялькового театру знадобляться старі дитячі рукавички з одним чи п'ятьма пальчиками. Так, удягнута на руку рукавичка з одним пальцем може зображувати голову, де палець, нещільно набитий ватою чи поролоном, слугуватиме носом, за очі правитимуть різнокольорові ґудзики, рот можна вишити червоними нитками, волосся робиться з грубої вовняної чи синтетичної пряжі, на вуха підуть пальці з інших рукавичок. Можна перетворити рукавичку й у цілісну фігуру звірятка або птаха – тоді її палець, вдягнутий на великий палець руки, стане рухливим хвостиком. Рукавичкою з п'ятьма пальцями можна показати зайчика. Кумедною вийде голівка, якщо всередину вивернути зайві пальці. Ті, що потрібно для відтворення певного образу,набиваються ватою або ж вони трохи звисають. Саму ж рукавичку-голівку дитина вдягає на кулачок. Якщо іграшки-рукавички одягнути на пляшечки, то вони легко слугують персонажами настільного театру.

Т еатр ложок -техніка виготовлення ляльок із ложок проста. На опуклому боці великої дерев'яної, пластикової чи металевої ложки слід наклеїти зображення мордочки звірятка чи обличчя персонажа-людини або намалювати їх акварельними фарбами (акварельний малюнок обов'язково слід вкрити шаром лаку). Вуха, волосся та деякі деталі тулуба можна зобразити відразу, а можна й виготовити їх окремо і приклеїти до ложки. Прямокутник барвистої тканини зшити з боків, одягнути на ложку й стягнути ниткою на шиї ляльки.

Т еатр масок- Маски, що одягаються на лице, можуть бути і самостійними іграшками настільного театру. Можна також виготовити власноруч площинні і об'ємні маски із підручних матеріалів. Набори масок можуть бути до конкретного твору або довільними (маски звірят чи людей). Для показу площинних масок можна використати фланелеграф чи магнітну дошку, а для об'ємних стійкою основою стануть поліетиленові пляшки чи спортивні кеглі.

Театр баночок- -виготовляти такі іграшки неважко. Основою для майбутньої ляльки слугують баночки та пляшечки з під продуктів харчування, парфумів, шампунів тощо. Баночки обклеюються кольоровим папером чи тканиною. До кришечки прикріплюються нитки пряжі, підрізуються, і зачіска ляльки готова. Очі можна зробити з ґудзиків, обрізків паперу чи тканини. Пляшка з-під солодкого напою може стати гарною основою для ляльки кулачкового чи настільного театру. Низ пляшки відрізається, щоб можна було засунути руку. На кришечку одягається голова персонажа, пляшка обшивається тканиною. Мордочка оздоблюється дрібними деталями: намистинками, ґудзиками, стрічками.

Т еатр орігамі - Папір – це доступний та універсальний матеріал для виготовлення різноманітних поробок. Орігамі приваблює дітей тим, що вони самі мають можливість створювати іграшки. Прийомами згинання та вирізання має володіти, насамперед, вихователь. Виготовлення іграшок - орігамі потребує певної підготовки і уміння. Та на сьогодні є достатня кількість літератури з цієї теми. Тож створити театр можна з будь-якими персонажами, виготовленими власноруч. Саме цей вид настільного театру надихає дітей на створення нових сюжетів, оскільки не до кожної казки можна виготовити усіх героїв за технікою орігамі. Великий інтерес викликає у дітей самостійне виготовлення ляльок -орігамі.

Драматизація -в навчально-виховному процесі дошкільного закладу включає інсценівку казок, пісень, прозових та поетичних творів. Конкретні вчинки персонажів, короткі діалоги дають змогу залучати до драматизації багато дітей. У щоденній ігровій діяльності дошкільників часто з'являються сюжети, події, описані у почутих оповіданнях і казках. Такі ігри виникають стихійно з ініціативи самих дітей. Слова та дії не заучуються заздалегідь. У цих іграх найвільніше розвивається творча активність дітей,що обумовлює успіх подальшого формування творчої індивідуальності. Заохочуючи дітей до ігор за сюжетами літературних творів, педагог розвиває їх пам'ять, мислення, стимулює творчу уяву, дарує радість спілкування з улюбленими героями казок та оповідань, вчить доброти, чуйності. Але всього цього можна досягти не шляхом вказівок, а тільки в тісній співдружності дорослого та дітей. Вихователь може лише тоді дати поштовх для розвитку здібностей дітей, коли стане цікавим партнером у іграх.

• 

  ПРАВИЛА ДРАМАТИЗАЦІЇ

  Правило індивідуальності. Драматизація - це не просто переказ

казки, в ній немає строго обкреслених ролей із заздалегідь вивченим текстом. Діти переживають за свого героя, діють від його імені, привносячи в персонаж свою особу. Саме тому герой, зіграний однією дитиною, буде зовсім не схожий на героя, зіграного іншою дитиною. Та і одна і та ж дитина, граючи удруге, може бути зовсім іншою.

Програвання психогімнастичних вправ на зображення емоцій, рис характеру, обговорення і відповіді на питання дорослого є необхідною підготовкою до драматизації, до «мешкання» за іншого, але по-своєму.

• Правило загальної участі. У драматизації беруть участь всі діти.

Якщо не вистачає ролей для зображення людей, звірів, то активними учасниками спектаклю можуть стати дерева, кущі, вітер, хатинка і так далі, які можуть допомагати героям казки, можуть заважати, а можуть передавати і підсилювати настрій головних героїв.Правило свободи вибору. Кожна казка програється неодноразово. Вона повторюється (але це буде кожного разу інша казка - див. правило індивідуальності) до тих пір, поки кожна дитина не програє всі ролі, які вона хоче.

• Правило допомагаючих питань. Для полегшення програвання тієї

або іншої ролі після знайомства з казкою і перед її програванням необхідно обговорити, «промовити» кожну роль. У цьому вам допоможуть питання: що ти хочеш робити? Що тобі заважає в цьому? Що допоможе зробити це? Що відчуває твій персонаж? Який він? Про що мріє? Що він хоче сказати?

• Правило зворотного зв'язку. Після програвання казки проходить її

обговорення: Які почуття ти переживав під час спектаклю? Чия поведінка, чиї вчинки тобі сподобалися? Чому? Хто тобі більше всього допоміг в грі? Кого ти хочеш тепер зіграти? Чому?

• Правило мудрого керівника. Дотримання і супровід педагогом всіх

перерахованих правил драматизації, індивідуальний підхід до кожної дитини. У основі керівництва іграми, що театралізуються, лежить робота над текстом літературного твору. Р.І.Жуковськая радить підносити текст твору виразно, художньо, а при повторному читанні залучати їх до нескладного аналізу змісту, підводити до усвідомлення мотивів вчинків персонажів.

Основні напрямки театралізованої діяльності за прогамою

« Українське дошкілля»

Ранній вік - дитина за допомогою дорослого чи самостійно розігрує тексти віршиків, забавлянок, закличок; повторює окремі слова; виконує дії відповідно до змісту тексту; імітує рухи; звуконаслідує тварин. Бере участь в інсценівках знайомих казок із використанням декорацій і костюмів під музичний супровід. Малюк емоційно позитивно реагує на розігрування драматизацій, симпатизує позитивним героям та обурюється поведінкою негативних. За допомогою міміки, жестів, рухів передає почуття й емоції.

Тематика ігор і вправ

“Так говорить…”, “Покажи нам зайчика (лисичку, ведмедика)”, “Хто до нас прийшов?”, “Ось як ми радіємо”, “Ось як плаче хмарка”, “Так сердиться дядько Грім”, “Я сказала, ти скажи”; показ пальчикового театру та інсценування знайомих творів усної народної творчості: “Печу-печу хлібчик”, “Ладки-ладусі”, “Сорока-ворона”, “Гоп-гоп, козуню”; казки: “Ріпка”, “Дід та баба”; показ настільного та лялькового театрів: “Рукавичка”, “Колобок”, “Пішла киця по водицю”.

Показники компетентності дитини:

• розуміє позитивні та негативні вчинки персонажів;

• цікавиться різними видами театру;

• самостійно використовує іграшку як персонаж;

• веде короткий діалог;

• виокремлює гарне і негарне у зовнішності героїв;

• емоційно реагує на гарний сценічний костюм;

• самостійно ініціює театралізовану діяльність;

• намагається по-своєму показати того чи іншого персонажа;

• намагається перевтілитися в ігрову роль.

Молодший дошкільний вік- у цьому віці дошкільник починає сприймати театралізоване видовище: він емоційно реагує на виставу – співчуває та співпереживає героям дійства; починає розрізняти добро і зло та відповідно реагує на вчинки персонажів. Виконує певні ролі як у драматизаціях разом із дорослими чи однолітками, так і в індивідуальних іграх із партнерами-іграшками. Під час виконання ролі використовує найпростіші образно-виражальні вміння. Малюк розігрує окремі епізоди з казок, ініційовані дорослим; бере участь у сюжетно-рольових іграх, показах різних видів театру. Розповідає напам’ять невеликі уривки тексту.

Тематика ігор і вправ

“Чарівні слова”, “Що таке добре, а що таке погано?”, “Який настрій у сонечка?”, “Покажи героя, якого ти вийняв із чарівної торбинки”, “Що ти бачиш, коли уявляєш ... ?”, “Покажи настрій, а ми відгадаємо”, “Починаймо діалог”.Пальчиковий театр “Дружна сім’я”; настільний “Коза-Дереза”; тіньовий “Собачка і зайчик”. Ігри-драматизації за сюжетами українських народних пісень “Два півники”, “Ходить зайчик по капустці”.

Показники компетентності дитини:

• намагається в рухах передати прості образно-виразні дії того чи іншого персонажа, повторює ці рухи з іграшками;

• дає змогу іншим дітям зіграти свою роль; y проявляє інтерес до театралізованої діяльності з іншими дітьми; y емоційно відгукується на сюжет вистави;

• висловлює власні судження щодо поведінки героя;

• під час передачі образу використовує засоби інтонаційної виразності.

Середній дошкільний вік - у дитини п’ятого року життя розвивається стійкіша увага до перегляду театралізованих дійств, вистав. Дитина розуміє, що в театрі актори відтворюють життєві ситуації. Може висловити своє враження від переглянутої вистави, стежить за розвитком подій, емоційно сприймає театралізоване дійство, реагує на вчинки героїв, розуміє мораль твору. Під час індивідуальних ігор з іграшками оживлює їх, виконує ролі почергово за себе і за іграшку; відтворює тексти напам’ять; передає інтонаційно діалоги персонажів, використовуючи жести, міміку, пантоміму. Починає самостійно або з однолітками влаштовувати імпровізовані “театри”, допомагає виготовляти костюми та декорації.

Тематика ігор і вправ

“Що ти запам’ятав?”, “Пофантазуємо”, “Уяви, що ти – пісенька. Про що ти співаєш?”, “Скажи швидко (поволі)”, “Тихо-голосно”, “Як говорить мишка (вовк, зайчик)?”, “Кого показує твій друг?”, “Розкажи, який твій улюблений персонаж”. Настільний театр “Пан Коцький” (українська народна казка); ляльковий театр “День народження Катрусі”; фланелеграф “Колосок” (українська народна казка); гра-драматизація “Колискова для Наталочки”; гра-імітація “Зоопарк”.

Показники компетентності дитини:

• доречно імітує рухи, жести персонажів;

• вдало передає рольову поведінку;

• згруповує однолітків для спільної театралізованої діяльності;

• вміє відтворювати позитивних і негативних персонажів;

• зважає на інтереси інших учасників дійства;

• емоційно переживає сюжет твору;

• знає, називає та може передати основні емоції людини;

• вдало передає характерні риси персонажів;

• діє в ігрових ситуаціях відповідно до змісту;

• вміє розповісти про враження від вистави;

• описує характер героя, його вчинки; y пробує читати монолог;

• висловлює своє ставлення до художніх творів;

• розуміє, що вистава з гарними яскравими декораціями ліпше сприймається;

• бере активну участь в обговоренні сюжету;

• проявляє фантазію та вигадку, передаючи образ персонажа, відтворює власну думку про нього.

Старший дошкільний вік - Старший дошкільник добре розуміє зміст вистави, театральні образи. Співпереживає разом із героями твору, намагається підказати, що робити, порівнює вчинки персонажів зі своїми власними та вчинками однолітків, оцінює їх. Йому імпонують позитивні герої. Дитина здатна впізнати в силуетах чи тінях образи персонажів, може оцінити і схарактеризувати їх (хитрий, веселий, злий тощо). Вміє своєчасно долучитися до участі в драматизації, стає ініціатором в організації гри “Театр”. Бере активну участь у підготовці театралізованих дійств: допомагає виготовляти костюми, декорації. Може творчо перевтілитися в образ запропонованого персонажа, виконує роль виразно та з гумором, вносить свої пропозиції, має власне бачення образу. Дитина добре знає різні види театрів, орієнтується в них, розрізняє особливості та відмінності. Розуміє театральну термінологію, усвідомлює, що підготовка театральної вистави – колективна і тривала робота.

Тематика ігор і вправ

“Уяви, що ти їси лимон (цукерку) і передай це мімікою”, “Зачарована дитина” (відповідати лише жестами), “Покажи подив (страх, радість)”, “Який настрій у друга?”, “Назви емоцію та опиши її”, “Море хвилюється”, “Раз, два, три – ти ведмедик (зайчик, лисиця)”, “Покажи предмет”, “Поламаний телевізор (без звуку)”, “Уяви і побачиш”, “Уяви і доторкнися”, “Пригадай і розкажи”, “Скажи фразу, як сорока (черепаха, мишка, ведмедик)”, “Сумне (радісне, зле) речення”. Різноманітні види театрів, ігри-драматизації, сюжетно-рольові ігри.

Показники компетентності дитини:

• вправно і влучно передає образ героя, використовуючи жести, міміку, пантоміму, своєчасно вступає в дію;

• володіє азами керування маріонеткою;

• розрізняє добрі та погані вчинки, почуття персонажів, співвідносить їх із власними;

• намагається бути відповідальною, виконує доручені обов’язки;

• керується вподобаннями інших членів театралізації;

• добре орієнтується в емоційних станах, називає їх;

• проявляє себе емоційним та чуйним глядачем;

• має розвинене сприйняття театралізованого дійства, запам’ятовування, спостережливість;

• уміє самостійно складати сюжети та сценарії, показувати виставу театру іграшок, організовувати гру “Театр”;

• усвідомлює відмінність між реальним і фантастичним;

• уміє читати напам’ять віршовані тексти, переказує прозу, широко застосовує усну народну творчість; y має чітку розвинену дикцію, користується засобами інтонаційної виразності;

• володіє діалогічним та монологічним мовленням;

• уміє оцінювати гарні декорації, бере активну участь у виготовленні масок, атрибутів для декору театралізованого дійства;

• обирає вірші, казки, ролі, керуючись власними вподобаннями;

• активно проявляє творчий задум, висуває цікаві ідеї, схильна втілювати їх у діяльність;

• фантазує, має багату уяву, почуття гумору;

• проявляє самостійність, висловлює власну думку щодо перевтілення у сценічний образ;

• вносить у театралізацію творчі фрагменти.

ПІДГОТОВКА ГРИ-ДРАМАТИЗАЦІЇ

У першій частині такого заняття здійснюється ознайомлення дошкільників зі змістом художнього твору, обраним для драматизації. Вихователь виразно читає або розповідає текст, можна також прослухати аудіо- або грамзапис.

Подальша робота на цьому етапі проходить шляхом поступового поглибленого вивчення художнього тексту завдяки використанню різних видів переказу (за ролями, вроздріб тощо), бесіди за змістом та бесіди, що спрямовані на аналіз зовнішніх проявів емоційного стану персонажів за допомогою використання ілюстрацій та відповідних запитань до них: «Який настрій у хлопчика, дівчинки?», «Як ти про це дізнався?», «Про що свідчить вираз обличчя (поза, хода, рухи)?..».

У другій частині заняття увага зосереджується на розвитку дитячої уяви, подальшому збагаченню емоційного досвіду дітей через проникнення в емоційні стани літературних героїв, ознайомлення із засобами їхнього вираження в мовленні. Виконання цих завдань здійснюється за допомогою застосування комплексу методів і прийомів: використання ілюстрацій, фотографій із зображенням людей і казкових персонажів у різних емоційних станах, імітаційно-ігрових вправ, дидактичних ігор із піктограмами для вправляння дітей у визначенні емоційних станів за зовнішніми ознаками, завдань, переліку запитань до дітей із метою вправляння їх у визначенні почуттів і емоційних станів героїв за мовленнєвими й зовнішніми проявами і т.д. Наприклад: «Як плаче чи сміється зайчик?», «Який настрій у дідуся?», «Яким голосом говорить ведмідь?» тощо. Застосування такого комплексу прийомів дає змогу уникнути монотонності в мовленні дітей, що виникає внаслідок механічного заучування тексту ролі без проникнення й відтворення почуттів героїв.

У третій частині заняття робота спрямована на практичне засвоєння дітьми засобів виразності. Для цього використовуються творчі вправи, спрямовані на розвиток умінь самостійного використання інтонації, виразних рухів для передачі емоцій літературних героїв. Наприклад: «Покажи ходу», «Зміни голос» тощо.

На цьому самому етапі проводиться робота над технікою мовлення (вправи, ігри, скоромовки, чистомовки тощо).

Після такої підготовчої роботи дітям пропонується драматизувати фраг­мент літературного твору за їхнім вибором, у ході якого вони вправляються в самостійному пошуку й використанні засобів виразності.

Структура занять змінюється залежно від ступеня ознайомлення дітей із літературним твором. На перших заняттях, де основна увага приділяється ознайомленню дітей із текстом художнього твору, може не бути підсумкової частини — вправляння дітей у драматизації частин твору. Якщо дітям відо­мий твір (ознайомлення проводилося на занятті з художньої літератури або в повсякденному житті), то проведення підсумкової частини заняття займає більше часу.

МУЗИЧНИЙ СУПРОВІД ТА ОЗВУЧУВАННЯ ВИСТАВ

Використання цього звукового арсеналу дає можливість передати звуки навколишнього світу та природи: спів птахів, шурхіт листя (шелестіння папером), завивання вітру (дмухання в пусту пляшку або трубочку); рипіння снігу (скрип мішечка з крохмалем) і багато інших звуків, що допомагають зробити дитячу виставу захопливою та цікавою.

Є ще й інший спосіб озвучування ролей, коли за кожним персонажем вистави закріплюється один музичний інструмент, який найбільш вдало передає характерні особливості героя. Наприклад:

• для озвучення мишки можна використати дзвіночок або

трикутник, які найбільш вдало відтворюють шурхіт, що супроводжує переважно це звірятко;

• звуки ходи ведмедя можна озвучити за допомогою барабана.

Глухі удари по ньому асоціюються з важкою ходою ведмедика. Також можна використати тріскачку, звуки якої асоціюватимуться у глядачів вистави з тріскотінням кущів;

• Курочку Рябу можна озвучити за допомогою тріскачок із

різним наповненням. Одночасне промовляння слів «куд-ку-дах-тах-тах» і ритмічне струшування тріскачкою передають квоктання курки та шум змахів крил.

Виконувати партії цих музичних інструментів доручаємо дітям із спеці­ально організованого оркестру. Під час реплік конкретного персонажа діти з оркестру мають швидко зреагувати і створити для них інструментальний супровід.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕГЛЯДУ ВИСТАВ

І ось настає казковий час… Діти в театральних костюмах і гримі займають свої місця на сцені й за кулісами, глядачі нетерпляче очікують початку вистави. За сигналом педагога починається чарівне дійство… Юні актори, «перевтілившись в образ», беруть участь у колективній грі. Старанно, у міру своїх індивідуальних можливостей, за допомогою міміки, жестів, зміненого голосу, інтонації вони передають характерні риси свого персонажа, своє ставлення до нього. Доречно, якщо кожна дитина знає текст усіх дійових осіб, вчасно озвучує репліку відповідно до обраної ролі, вступає в ігрову взаємодію. Коли трапляється ситуація, що дошкільник забуває слова, то йому на допомогу завжди приходить педагог.

Дуже важливо, щоб усі вихованці групи брали активну участь у виставі. Якщо ролей не вистачає, то вистава повторюється кілька разів із новим складом акторів. Це заохочує до участі в театралізованій діяльності всіх дітей, стимулює розвиток їхніх художньо-творчих здібностей, реалізує бажання.

У вихованні дітей нема дрібниць, тому не менш важливим є виховання дитини-глядача. С. Михалков писав, що хороший глядач, як і хороший актор, повністю перевтілюється в героя. Таким ідеальним глядачем є майже кожна дитина. Під час перегляду вистав малята співпереживають героям, шукають шляхи вирішення складних ситуацій, висловлюють співчуття ображеним, водночас вони виражають емоції, властиві дійовій особі чи улюбленому персонажеві.

Після перегляду вистави педагоги зазвичай проводять із дошкільнятами бесіду, щоб виявити: чи зрозуміли вони зміст вистави; позитивні й негативні вчинки героїв; хто з героїв найбільше сподобався… Адже перегляд театралізацій стимулює пізнавальну активність дітей, розвиток їхніх інтелектуальних інтересів, мотивує до прояву співпереживання, взаємодії в колективі, форму­вання товариських відносин.

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

П оказниками ефективної організації театралізованої діяльності дітей середнього дошкільного віку є: здатність дитини активно взаємодіяти з дорослими та однолітками під час розігрування уривків казок, інсценування, ігор-імітацій; спроможність наслідувати, імітувати голоси тварин, птахів під час театралізацій окремих епізодів казок та драматизації літературних творів; уміння доречно імітувати рухи, жести персонажів; брати участь в іграх-драматизаціях, театралізованих іграх, іграх за сюжетами літературних творів. Діти мають знання про театр як мистецький заклад у межах програми.

До комплексу вмінь, що засвідчують компетентність дітей старшого дошкільного віку у сфері театралізованої діяльності, належать такі з них: організовувати самостійно та за вказівкою дорослого ігри-драматизації, театралізовані ігри за сюжетами знайомих художніх творів; брати участь в інсценуванні відомих казок; ідентифікувати почуття і вчинки персона­жів із власними діями; проявляти власну позицію у процесі перевтілення у сценічний образ; запам’ятовувати сюжетну послідовність, своєчасно включатися в дію; використовувати музично-пластично-пісенний досвід під час театралізації різних творів літературних жанрів. Діти мають знання про театр як мистецький заклад у межах програми.

Перспективне

планування роботи

драматичного гуртка

«Казкова країна» з дітьми

старшого дошкільного віку

на 2018- 2019 навчальний рік

Місяць	Тема і мета заняття	Зміст роботи	Матеріал
Вересень	1. Знайомство. Мета: Викликати інтерес до театралізованої діяльності, розвивати емоційні почуття дітей,пробуджувати малюків до вираження своїх почуттів та до спілкування;формувати почуття впевненості в новій обстановці;виховувати комунікативні якості дітей.	Перше відвідування дітьми театрального гуртка в новому навчальному році. Гра «Назви своє ім’я ласкаво». Гра « Склади речення» Гра «Радіо».	Ілюстрації театру. Мікрофон. Матеріали до ігор.
	2.«Здраствуй театр» Мета: Викликати інтерес до театралізованої діяльності; Дати дітям уявлення про театр. Вчити використовувати невеликі монологи більш розгорнуті діалоги між персонажами. Формувати досить необхідний запас емоцій і вражень; розвивати уяву і здібності до творчості;	Бесіда про театр «Що ти знаєш про театр?» Розповіді дітей про відвідини театрів. Гра «Назви своє ім'я по - різному». Гра «Гуси» (діалог) Театралізована гра "Веселі перетворення" И.Петрова. Етюд « Вгадай, що я роблю»	Ілюстрації театру; матеріали до ігор.
	3.«Улюблені казки» Мета: вчити дітей розповідати казку з допомогою вихователя; виховувати комунікативні навички спілкування; Відпрацьовувати мовне дихання, тренувати видих. Вчити поєднувати мова з пластичними рухами; спонукати участі у театральній грі. Вчити дітей інтонаційно виразно промовляти слова. Вчити дітей вгадувати по виразному виконанню казкових героїв.	Бесіда про казках. Ігрові вправи зі свічкою, «зіпсований телефон» Ігри: «Театральна розминка», «До нас гості прийшли». «Фраза по колу». Творча гра «Вгадай героя казки». Самостійна діяльність по розігрування знайомих казок ляльками бі - ба - бо.	Свічка, телефон, ілюстрації героїв казок.
Жовтень	1.«Театральні професії» Мета: Активізувати пізнавальний інтерес до театральних професій. Познайомити дітей з професіями: актор, режисер, художник, композитор. Розвивати мовний діапазон, силу голосу. Розвивати інтонаційний і фонематичний слух. Розвивати уяву дітей; спонукати до фантазування. Підводити дітей до створення образу героя, використовуючи для цього міміку, жест, руху. Залучити дітей до виготовлення конусного театру.	Бесіда - діалог з дітьми: «Театральні професії». Питання до дітей пошукового характеру. Гра «Луна». Імітаційне вправа "Зрозумій мене". Образно - пластичний етюд «Веселі майстри». Виготовлення конусного театру (продовження).	Ілюстрації театральних професій, кольоровий картон, клей, ножиці; матеріали для ігор.
	2. «Музика осені» Мета: Познайомити дітей з поняттям «міміка», «жести»;викликати позитивний емоційний відгук дітей,вчити спокійно рухатись під музику,робити плавні рухи. Розучити вірші про осінь.	Ігрова вправа «Виразні рухи». Гра – імпровізація «Листочки для балу». Музично – ритмічна композиція «Осінній вальс».	Декорації осіннього саду,музичний супровід,осінні листочки.
	3.« Осінь золота» Мета: Вчити доводити до дітей задум вірша. Навчання плавного вільному видиху; активізація губних м'язів. Розвивати чистоту вимови, почуття ритму, виразності мови. Підводити дітей до створення образу героя, використовуючи для цього міміку, жест, руху. Розвивати інтерес до різної театральної діяльності. Розвивати у дітей пам'ять. Залучати дітей до виготовлення атрибутів.	«Мова жестів». Гра «Де ми були,ми не скажем». Відгадування загадок.	Шапочки овочів для гри.
	4. 1,2,3,4,5 –вірші ми будем складать. Мета: Розвивати у дітей дикцію. Вправляти у вигадуванні рими до слів. Вчити працювати разом,спільно,дружно.	Гра «Їдемо на потязі».Введення поняття «рима». Придумування віршів з дітьми з допомогою педагога.	Картинки римованих слів,іграшковий потяг.
Листопад	1.«Веселі вірші читаємо і слово- риму додаємо.» Мета: Вправляти в підборі рим до слів. Заохочувати спільне віршування.	Д/гра «Придумай як найбільше слів». Вправа «У світі схожих слів».	Картинки з предметами підказками.
	2.«Відгадування загадок про овочі. Гра «Асоціації». Слово з театральної термінології « трупа»» Мета: продовжувати знайомити дітей з творами малих форм. Навчити дітей сприймати замінники предметів, створювати в уяві нові образи ( на що схожий предмет замінник). Збагачувати словник дітей словами театральної термінології – «трупа»	Гра « Театральна абетка» Гра « Відгадай загадку»	Геометричні фігури, театральна абетка, загадки.
	3.« Що таке емоції» читання твору « Ходить гарбуз по городу» Мета: Вчити розпізнавати емоційний стан по міміці: «радість», «смуток», «страх», «злість». Вчити дітей добирати потрібну графічну картку з емоціями в конкретній ситуації і зображати відповідну міміку у себе на обличчі.	Розглядання сюжетних картинок. Вправи «Зобрази емоцію» Практичне завдання.	Сюжетні картинки. Графічні картки з емоціями.
	4.Показ на фланелеграфі «Ходить гарбуз по городу» Мета: Знайомити дітей з текстом малих форм українського фольклору. Розвивати у дітей поетичний слух, розуміння милозвучності, ритмічності. Збагачувати словник дітей театральними термінами ( «актор», «я-артист»). Вчити дітей порівнювати літературні персонажі за зовнішністю.	Розгляд ілюстрацій овочів. Гра « Чарівна торбинка» Гра « Відгадай за описом». Гра « Покажи і не назви». Слухання аудіо – запису твору «Ходить гарбуз по городу»	Ілюстрації овочів. Аудіо – запис твору.
Грудень	1.« Що таке інтонація» Мета: Ознайомити з поняттям «інтонація». Формування навичок звуковимови. Розвиток мімічної та інтонаційної виразності. Розвивати творчість у процесі виразного читання вірша. Удосконалювати вміння передавати емоційний стан героїв віршів мімікою, жестами.	Бесіда - Знайомство з поняттям «Інтонація». Гра «Звірята». Гра «Театр». Гра «Зіпсований телефон». Виразне читання віршів А.Барто і обігрування.	Телефон; ілюстрації звірят, вірші.
	2.«Здраствуй, зимонька - зима» Мета: Розвивати здатність дітей відчувати настрій музики і розповідати про нього. Розвиток сильного тривалого плавного ротового видиху. Розвиток предметно - побутових дій. Формування супроводжує мовлення. Залучити дітей у ігровий сюжет; спонукати дітей діяти в уявній ситуації; сприяти розвитку уяви. Відтворювати вірші осмислено, в заданому ритмі, проявляючи власне ставлення до звучної мови.	Бесіда про зимовому настрої. Прослухати твір Вівальді «Зима». Дихальна вправа "Як подув Дід Мороз" Н.Нищева Вправа «Візьмемо Ведмедика на прогулянку». Музично - ритмічна композиція «Снігова баба». Гра: "Де ми були, ми не скажемо, а що робили - покажемо". - Гра - фантазія «В зимовому лісі». - Вивчення та виразне читання віршів до нового року.	Ілюстрації зимового пейзажу; музичний супровід; матеріали до гри.
	3.«Хто в рукавичці живе» Мета: Удосконалювати вміння дітей переказувати казку. Вчити засобами міміки і жестів передавати найбільш характерні риси персонажів казки. Вправляти у виконанні діалогів з урахуванням на глядача. Удосконалювати вміння узгоджувати рух і мова. Удосконалювати вміння драматизувати казку.	Читання казки « Рукавичка». Вправа «Зайчикова зарядка» Гра « Відгадай героя» Розігрування діалогу за змістом казки « Рукавичка»	Казка «Рукавичка»; матеріали до гри.
	4.«Драматизація казки «Рукавичка» Мета: Закріпити і перевірити знання дітей про звірів зимою. Учити визначати засоби емоційної виразності. Розвивати мову, інтонацію.	Розігрування казки « Рукавичка»	Музичний супровід, костюми.
Січень	1.« Чудесний світ театру» Мета: Познайомити дітей з особливостями театрального мистецтва, його відмінність від інших видів мистецтв - живопису, музики, літератури ; спонукати до спільної роботи вихователів, батьків і дітей.	Оформлення альбому «Все про театр». Розгляд картинок, фотографій з дитячими виставами. Вибір матеріалу для альбому.	Альбом, фотографії і малюнки за темою «Театр».
	2.«Карнавал тварин» Мета: Розвивати у дітей творчу уяву і фантазію; вдосконалювати вміння виразно передавати в танцювальних рухах музичний образ.	Вправи на розвиток творчості, уяви і фантазії.   Гра «Сніжинки», Музична композиція Сен-Санс«Карнавал тварин».   Гра «Передай позу».	Музичний супровід.
	3.Дозвілля «»Добрі слова» Мета: Спонукати до активного сприйняття вірша. Зрозуміти смисловий зміст. Вчити виконувати музичну композицію, передаючи образ доброти і дружби. Виховувати комунікативні навички спілкування.	Читання вірша «Добрі слова». Бесіда обговорення змісту вірша. Гра « Назви ввічливе слово». Музично - ритмічна композиція: «Якщо добрий ти». Гра «Чарівна двері». Міні - інсценізація «Випадок у театрі»	Музичний супровід, матеріали до ігор.
	4.Пограємось з пальчиками- показ пальчикового театру « Сорока - ворона» Мета: Знайомство з пальчиковим театром. Освоєння навичок володіння цим видом театральної діяльності. Розвивати дрібну моторику рук в поєднанні з промовою. Формування почуття музичного темпу. Розвиток почуття ритму і координації рухів. Розвиток сильного ротового видиху. Відпрацьовувати уміння дітей розігрувати казки за допомогою пальчикового театру.	Бесіда про пальчикових театрі. Розгляд видів пальчикових ляльок. Знайомство з навичками володіння цією технікою. Пальчикова гра «Будиночок». Вправа «Булька». Ритмічна гра "Метелиця" Розігрування дітьми знайомих казок з допомогою пальчикового театру.	Пальчиковий театр, музичний супровід, матеріали до ігор.
Лютий	1.« Майстерня актора» Мета: Ознайомити з професіями художника-декоратора і костюмера; дати дітям уявлення про значущість і особливості цих в професій у світі театру.	Відкриття «Майстерні актора».  Виготовлення атрибутів до казки (вибір казки за бажанням дітей). Робота з костюмами. Вибір костюмів самостійно.	Костюми, маски, фарби,папір та ін..
	2.Музична карусель» Читання казки« Лисичка і журавель» Мета: Удосконалювати вміння виразно рухатися під музику, відчувати її ритмічність або плавність звучання.	« Хоровод звірів» Читання казки « Лисичка і журавель» розігрування діалогу звірів.	Музичний супровід, казка.
	3.«Граємо в казку» Мета: Розвивати вміння дітей давати характеристику персонажам казки «Два жадібних ведмедика». Розвивати у дітей виразність жестів, міміки, голосу. Вчити дітей взаємодіяти один з одним у вимові діалогів; вправляти в звуконаслідування. Формувати інтонаційну виразність мовлення. Викликати бажання брати участь в іграх - драматизациях.	Читання казки «Два жадібних ведмедика» та бесіда за змістом. Характеристика персонажів казки. Імітаційне вправа "Танок ведмежат". Вправа «Скажи фразу по - різному». Відпрацювання діалогів: ведмежа - ведмежа; ведмежа - лисиця. Гра:"Звірі в гостях у Снігуроньки".	Музичний супровід, казка, атрибути до гри.
	4.Показ театру бі- ба –бо за мотивами казки « Лисичка і журавель» Мета: Вчити дітей слухати та передавати сюжет казки. Розвивати спостережливість , уважність , інтерес до народної казки. Удосконалювати вміння активного слухання. Закріпити вміння самостійно визначати дійових осіб.	Дихальна гімнастика. Гра « Ввічливі слова». Розігрування казки.	Ляльки бі – ба – бо. Ілюстрації до казки. Аудіо – запис казки.
Березень	1.« Хто такий костюмер» Мета: продовжувати знайомити дітей з театральними професіями - костюмер. Розвивати вміння виразно передавати образи. Розвивати здатність розуміти співрозмовника по міміці, жестам. Формувати емоційний розвиток дітей, вправлятися у використанні жестів. Заохочувати творчу активність дітей. Розвиток навичок співробітництва.	- Бесіда - роздум: «Хто такий костюмер». - Вправа «Зрозумій мене». - Гра - пантоміма: "Продовж фразу і покажи". - Гра «Можна перейти ваш міст». - Вірш з рухом «Дванадцять місяців». - Гра - змагання: «Підбери костюм героя».	Ілюстрації костюмера; костюми, матеріали до гри.
	2.« Розповідаємо про улюблені ігри і казки» Мета: Вчити зв’язно та логічно передавати думки. Вдосконалювати засоби виразності в передачі образу.	Розповіді дітей за спогадами.Знайомство з казкою «Коза дереза» за допомогою тіньового театру.	Тіньовий театр.
	3.Пишається Кізонька вродою, ніг не чує під собою. Читання української народної казки « Коза - дереза» Мета: Вдосконалювати вміння дітей передавати образи персонажів казки,використовуючи різні засоби виразності. Виховувати впевненість у собі,у своїх силах.	Пантомімічні вправи. Інтонаційні вправи.	Маски героїв казки.
	4.Інсценізація казки « Коза - дереза» Мета: Продовжувати вчити дітей інсценувати твори,закріпити вміння дітей самостійно показувати настільний театр коробочок;розвивати вміння дітей за допомогою голосу та дій передавати хитрість, радість, переляк, горе.	Настільний театр коробочок. Гра «емоції»	Настільний театр коробочок.
Квітень	1.«Хто такий композитор» Мета: Знайомство дітей з професією - композитор. Вчити дітей словесно фантазувати з музичної композиції. Освоєння музично - ритмічних рухів. Розвивати почуття ритму, динаміку музичного образу і розуміти настрій в мелодії. Розвивати фантазію, вміння проявляти свою індивідуальність і неповторність у створенні танцю. Вчити дітей виготовляти музичні інструменти з підручних засобів	Бесіда про професії композитор. Обговорення необхідності цієї професії в театрі. Гра: "Вгадай по музиці" Гра «Хто заспіває виразніше» Гра «Чудовий молоточок» Танці - фантазія: "Танець квітів" В майстерні виготовляти найпростіші музичні інструменти	Музичний супровід; ілюстраціїя композитор, матеріали до гри.
	2.Весна – красна до нас прийшла» Мета: Продовжувати знайомити дітей з малими фольклорними формами. Вчити дітей промовляти задану фразу з певною інтонацією в поєднанні з жестами; виховувати комунікативні навички спілкування. Вчити поєднувати співучу мову з пластичними рухами. Розвивати уяву дітей. Спонукати емоційно відгукуватися на гру, входити в пропонований обставини.	Бесіди з дітьми про народному фольклорі: заклички, потішки, примовки. Проспівування заклички «Сонечко». Гра «Весняні голоси». Вправа на розвиток інтонаційної виразності "Я дуже люблю свою маму". Гра «Як стати казкарем». Етюд на розвиток емоцій, рухів, жестів "Струмочок". -Самостійні ігри з настільним театром. Розігрування віршів, потішок.	Художні твори; музичний супровід, ілюстрації весни.
	3.« Ведмедик в театрі». Правила поведінки в театрі. Мета: Дати дітям уявлення про культуру поведінки в театрі, через вирішення проблемних ситуацій. Розвиток дихання і свободи мовного апарату. Учити утворювати форми родового відмінка множини іменників. Розвивати вміння виразно передавати образи. Вправляти дітей у доборі рим до слів. Спонукати дітей експериментувати зі своєю зовнішністю. Розвивати фантазію, творчість.	Бесіда - гра: «Допоможемо Ведмедику правильно поводитися в театрі». Ігрові, проблемні ситуації. Вправа «Вітерець». Психогімнастика «Візьми і передай».	Ведмедик, матеріали до ігор.
	4.«Вечір розваг « У бабусі - загадусі» Мета: Вчити дітей відгадувати загадки; виховувати комунікативні якості. Вправлятися у інтонування діалогів. Розвивати вміння користуватися виразними засобами голосу. Продовжувати залучати дітей до виготовлення різних видів театрів.	Бесіда про загадки. Загадування загадок. Вправа «Вгадай, кого я загадала». Рухово - мовленнєва мініатюра «Прання» - Вправи: «Вгадай, кого зустрів цуценя?»	Загадки, матеріали до ігор.
Травень	1.Майстерня актора» Мета: Ознайомити з професіями художника-декоратора і костюмера; дати дітям уявлення про значущість і особливості цих в професій у світі театру.	Відкриття «Майстерні актора». Виготовлення атрибутів до казки (вибір казки за бажанням дітей). Робота з костюмами. Вибір костюмів самостійно. Підготовка їх до виступу.	Ілюстрації майстерні акторів; костюми.
	2.« В країні скоромовок і чистомовок» Мета: Продовжувати знайомити з жанровими особливостями скоромовок, чистомовок. Відпрацьовувати у дітей дикцію при вимовлянні скоромовок, розвивати її. Удосконалювати чистоту вимови. Формування плавного тривалого видиху; активізація губних м'язів. Вчити координувати мова з рухом. - Проявляти творчість у творі чистомовок.	Бесіда - діалог про скоромовки та чистомовки. Чистомовки: "Козлик" М.Картушина та ін. Вправа «Сніг іде!» Музично - ритмічна композиція: «Пісенька про різних мовах». Скоромовки : «Йшла Саша по шосе.	Аудіо записи скоромовок і чистомовок.
	3.Я скажу, а ти вгадай» Конкурс на краще розповідання чистомовок. Мета: Формувати правильну звуковимову;вчити виразно читати скоромовки і чистомовки.	Пісенька жука,комара,бджоли, бабки. Чистомовки на звук Ж-Ж-Ж,З-З-З,С-С-С.	Картинки жука,комар, бджоли,бабки.
	4.Підсумкове заняття « Казковий світ театру» Мета: Створити радісний настрій,підвести підсумок гурткової роботи за рік. Закріплювати вміння дітей використовувати різні засоби виразності в передачі образів героїв казок.	Драматизація улюбленої казки,ряження в казкові костюми.	Ілюстрації до казок, шапочки, костюми, маски.

Добірка практичних матеріалів по театралізованій діяльності

БЕСІДИ З ДІТЬМИ

ПРО ТЕАТР

1. Що таке театр?

Д іти, ви знаєте, що таке театр?А чи були ви колись на виставі? Вам сподобалось?

Театр виник дуже давно. Адже колись не було ні телевізора, ні радіо, ні кіно, ні журналів. А так хотілося чогось цікавого, особливо на свято! І завжди були люди, які найкраще вміли співати чи розповідати історії. А інші із задоволенням їх слухали. От із цих співців та оповідачів і вийшли актори – люди, що зробили

свій талант професією. Світла і темна маски

Спочатку акторами були тільки чоловіки, які

мусили грати усі ролі, і жіночі теж. Для цього вони одягали маски. Саме маска допомагала актору перевтілюватися в те, що вона зображала: у тварин та людей – радісних і зажурених, добрих і злих. сумна і весела маска

Сумна і весела маска

2. Театр сьогодні

Колись давним - давно актори грали вистави під відкритим небом ось в таких театрах. (фото 1) Сцена знаходилась внизу, а на пагорбі розташовувалися глядачі. З часом театр змінився – з’явилося приміщення, яке за багато років змінило свій вигляд. В кінці кінців сучасні театри мають ось такий вигляд. (фото 2) Театрів існує багато – це залежить від того, які вистави там показують. Якщо на сцені виставу показують артисти балету або виконують свої партії оперні співаки, то такий театр називають оперним. (фото 3) Якщо для маленьких глядачів виставу показують ляльки, то це ляльковий театр. (фото 4) Веселу оперету вам покажуть в театрі оперети. (фото 5) Смішні історії можна побачити в театрі драми та комедії. (фото 6) А от дорослі вистави актори грають в драматичних театрах. (фото 7) Для вас, діти, теж існує театр, який називається Театр юного глядача. (фото 8)

Як ви думаєте, театри можуть мати імена? Звичайно, театр, як і людина, теж має ім’я. Наприклад, театр для дітей «Тимур», театр для дітей «Зернятко», дитячий театр «Арлекін», театр ляльок «Бавка».

Ф ото 1. - Античний театр

Фото2 . – Сучасний й театр

Фото3 . – Оперний й театр

Фото 4. Ляльковий театр

Фото 5. Театр оперети

Фото 6. Театр драми та комедії

Ф ото 7. Драматичний театр

Фото 8. Театр юного глядача

3. ЩО ТАКЕ АФІША?

Для того, щоб люди змогли дізнатися про те, яка вистава йде в театрі, художники готують оголошення. В ньому зазначається назва вистави, де і коли вона буде проходити, можна ознайомитися з прізвищами акторів, які в ній грають роль. Таке оголошення називається афішею. (фото 1) Також в афіші може бути перелік усіх вистав, які будуть показувати у театрі на протязі місяця. (фото 2)

З
азвичай афіші вішають біля театральної каси, в самій театральній касі або біля театру на дошці оголошень.

Фото 1. Афіша вистави Фото 2. Афіша вистав на місяць

4. ЩО ТАКЕ КВИТОК? ВХІД ДО ТЕАТРУ.

Розглянувши уважно афішу, ви дізналися, яка вистава в театрі йде. Для того, щоб потрапити до театру, необхідно придбати театральний квиток в театральній касі (фото 1). Діти, хто продає квітки у касі? (Касир) (фото 2 ) Коли купуєте квиток, не забувайте про чарівні слова – будь ласка, дякую. А щоб краще розгледіти та почути, можна попросити у касира квиток ближче до сцени, хоча й здалеку теж буде добре видно й чути.

На театральному квитку (фото 3) вказують назву вистави, число, місяць і час, коли вона відбудеться, ряд і місце, ціну квитка. А збоку знаходиться напис – контроль. Його відірве на вході білетер. (фото 4) Білетер – це працівник театру, який перевіряє квитки. Після того, як ви пред’явили квиток білетеру, ви маєте цей квиток зберегти до кінця вистави.

Ф ото 1. Театральна каса

Фото 2. Касир

Фото 3. Театральний квиток

5. з ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ ТЕАТР?

На вході до театру ваш квиток перевірив білетер, ви заходите до театру. І відразу потрапляєте у фойє. (фото 1) Це велике приміщення при вході до глядацької зали. Фойє може бути прикрашене дзеркалами, на стінах можуть висіти фотографії акторів, які грають у цьому театрі, картинки з вистав. Для зручності попід стінами можуть стояти лави, на яких можна зачекати початку вистави. Восени, взимку та весною ми носимо верхній одяг, заходити в якому до глядацької зали не чемно і не зручно. Тому у фойє завжди є гардеробна, в якій можна залишити верхній одяг. (фото 2) Гардеробник, працівник гардеробу, (фото 3) прийме у вас одяг, повісить на вішалку та дасть номерок, по якому ви після вистави заберете одяг назад.

Фото 1. Фойє

Ф ото 2. Гардероб

Фото 3. Гардеробник

6. ЩО Є В ТЕАТРІ?

В приміщенні театру є буфет, (фото 1) у якому під час антракту можна випити чай із бутербродом або солодощами. Антракт – це перерва між діями у виставі. Під час антракту можна посидіти у фойє на лаві або походити по ньому, розглядаючи фотографії акторів або картинки, що висять на стінах. Діти, послухайте, що це? (Дорослий бере дзвоник і

д звонить ним.)

Це дзвенить дзвінок, але що він означає, ми дізнаємося на наступній нашій зустрічі.

Фото 1. Театральний буфет

7. що таке глядацька зала?

Діти, чуєте? (Дзвенить дзвоник.) Дзвенить перший дзвінок, який запрошує глядачів до зали та зайняти своє місце.

Якщо ви потрапили до великого театру, де виставу можуть подивитися багато людей, глядачам пропонують зайняти місця, які розташовані ярусами, як поверхи у будинку – І поверх, ІІ поверх, ІІІ поверх. (фото 1) Так і яруси – І ярус, ІІ ярус, ІІІ ярус, і навіть ІV ярус. На І ярусі знаходиться партер – це місце найближче розташоване до сцени, далі над партером розташовані балкони ІІ, ІІІ та ІV ярусів.

Ми з вами вже говорили, що кожен глядач має театральний квиток. Діти, пригадайте, що вказується у квитку? (Назва вистави, дата її перегляду, ряд і місце.) Правильно ви згадали, що в квитку вказано ряд і місце, яке займає глядач для перегляду вистави.

Крісла у глядацькій залі розташовані рядами. (фото 2) Найближчий ряд до сцени – це І ряд, далі іде ІІ ряд і т.д. Номер ряду можна знайти на підлокітнику крайнього крісла ряду. В кожному ряду крісла теж мають свій номер – 1, 2, 3 і т.д. Отже, глядач шукає номер ряду і номер місця та сідає у своє м’яке зручне крісло.

В більшості театрів вистави супроводжуються музикою. В деяких з них навіть є спеціальне місце для оркестру – це оркестрова яма. (фото 3) Що ж таке оркестр? (Відповідь дітей.) Під час вистави ми його не бачимо, а тільки чуємо, тому що оркестрова яма глибока і музикантів зовсім не видно, вони ніби заховались.

А якщо ви подивитесь вгору, то побачите красиву люстру, яка освітлює всю залу. Але тихіше, чуєте? (Дзвенить дзвоник.) Продзвенів другий дзвінок, який сповіщає, що вистава ось – ось почнеться. (Дзвоник.) А ось і третій дзвенить. Світло поступово згасає, і починається вистава. Та про це ми поговоримо наступного разу.

Фото 1. Яруси та партер

Фото 2. Крісла в глядацькій залі

Фото 3. Оркестрова яма та оркестр

8. сцена, декорації, освітлення

Я рада вас бачити знову. Згадайте, як глядачі дізнаються, що вистава розпочинається? (Дзвонить дзвінок.) Правильно, давайте послухаємо і порахуємо.(Дорослий дзвонить, діти промовляють – раз, перший дзвінок, два – другий дзвінок, три – третій дзвінок.) З третім дзвінком у залі гасне світло, починає звучати музика і всі глядачі дивляться на сцену. Завіса відкривається, і починається вистава. (фото 1)

Сцена – це місце, де виступають актори. У сцени є свій одяг – завіса, куліса, задник. (фото 1, 2) Завіса зроблена з тканини, яка закриває сцену і все, що на ній знаходиться, до початку вистави. Куліса теж зроблена з тканини, за нею стоять актори, які під час вистави чекають свого виходу на сцену. Задник – це декорація, яка намальована на тканині і прикрашає центральну стіну. Це може бути зображення природи, лісу, річки, квітів, будівель, предметів домашнього вжитку, побуту, меблів – все те, що допоможе глядачеві зрозуміти, де відбуваються події. Декорації – це все те, що знаходиться на сцені і допомагає акторам передати ті події, які розгортаються під час вистави.

Для того, щоб показати день або ніч, використовують прожектори, які направляють промені світла на сцену. (фото 3) Високо над сценою на стелі розташовані софіти, а на підлозі попереду сцени знаходяться рампи. І прожектори, і рампи, і софіти – це великі лампи, які з різних сторін по різному освітлюють сцену.

А щоб вистава була цікавішою, актори користуються театральними реквізитами або, як ще їх називають, атрибути. Ось бачте, скільки спільного у нас з театральною сценою – є і куліса, і задник, і декорації, і атрибути.

Фото 1. Сцена. Завіса

Фото 2 Задник. Куліса

Фото 3. Прожектори, софіти, рампа

9. професія – актор

Ось сцена для вистави вже готова – висять декорації, виставлені театральні реквізити, налаштоване світло, не вистачає тільки кого? (акторів)

Правильно, у театрі на сцені можна побачити своїх улюблених казкових героїв. І ролі цих персонажів грають люди – актори. (фото 1) Їх називають «чарівниками» театру.

Перш ніж виступити на сцені, актори багато працюють: розучують слова, вчаться говорити їх виразно, з різною інтонацією. Вони уявляють, як гратимуть на сцені, як сміятися чи плакати, як будуть рухатися. Актори заздалегідь продумують, з якого боку їм краще вийти на сцену, де знаходитися на сцені тощо. Актори не лише зображають героїв, а й висловлюють своє ставлення до них. Актори вчаться відчувати та розуміти інших, ставити себе на місце інших людей. І лише тоді, коли все добре виходить, вони показують виставу для глядачів.
Один і той самий актор може грати різні ролі. (фото 2) Побутує навіть

таке висловлювання «актор увійшов в образ». Актор ніби перетворюється на свого героя, «перевтілюється», як кажуть у театрі. Тому головне у виставі – це гра акторів.

А під час самої вистави актори весь час прислуховуються до зали: чи подобається глядачам вистава; чи цікаво глядачам; чи все їм зрозуміло; чи подобається глядачам, як вони грають.

А тепер я пропоную вам розглянути малюнки і відповісти, які емоції передають люди, які зображені них?

Ф ото 1. Актори

Фото2. Актор Богдан Ступка

в різних амплуа

10. оркестр. хто такий диригент?

Сьогодні ми поговоримо про загадкове місце, яке знаходиться між партером та сценою. Можливо, хтось з вас пригадає, як це місце називається? (Оркестрова яма.) (фото 1) Так, це оркестрова яма – місце для оркестру і диригента. (фото 1) Діти, покажіть на картинці диригента. Що тримає диригент в руці під час виступу? ( Диригентську паличку.) (фото 2) На яких музичних інструментах грають музиканти?

У театрі оркестр схований в оркестровій ямі для того, щоб глядачі чули музику, але музикантів не бачили, а бачили акторів на сцені. Музика допомагає глядачам відчути настрій, який панує на сцені. Наприклад, звучить весела музика, коли всім весело, радісно, відбувається щось хороше; сумна музика лунає тоді, коли героям вистави теж сумно; під войовничу музику актори зображають битву, війну.

Оркестр і оркестрова яма є не у всіх театрах. Там, де вони відсутні, використовують музику, яка записана на дисках.

А тепер я пропоную вам послухати музичний твір у виконанні оркестру, а ви розповісте, який настрій передає ця музика. (За вибором муз. керівника.)

Фото 1. Оркестрова яма. Оркестр

Фото 2. Диригент

11. хто головний в театрі?

Діти, хочу вас запитати – а хто головний у театрі?

У виставі бере участь багато акторів. Але якщо кожний актор буде грати, не слухаючи інших, вистава не вийде. Тому на репетиціях режисер (фото 1) постійно працює окремо з кожним актором і з усіма акторами разом, тобто керує ними, як диригент музикантами.

Разом із художником режисер розробляє декорації до вистави, костюми для акторів; з

музикантами та диригентом

добирає музику, яка має Фото 1. Режисер

звучати у виставі; з освітлювачем

обдумує освітлення. Тобто відповідає

за всю постановку вистави. Тому режисер – головний.

12. професія художник та костюмер

в театрі

Сьогодні я вам хочу розкрити секрет і розповісти про людей, які допомагають режисеру, акторам та музикантам зробити виставу цікавою. Це художник та костюмер. (фото 1) Ми з вами говорили про те, що на сцені можна побачити декорації. Так от, їх створює художник. Він працює у художній майстерні.

Діти, роздивіться зображення і скажіть – за допомогою чого художник створює декорації? (За допомогою різних фарб, пензлів, полотен.) Так як сцена велика, то і декорації повинні бути великими. Художник малює декорації (небо, ліс, будинки тощо) на великих полотнищах тканини, яке потім стане частиною загального вбрання сцени. Погляньте на цю декорацію (фото 2) і уявіть, що вона може розмовляти. Про що б вона вам розповіла?

Також художник створює ескізи різних костюмів для акторів. А вже потім по цим ескізам костюмер виготовляє костюм. Професія костюмера дуже копітка і працелюбна. Він пере костюми, чистить і прасує їх, добирає одяг акторам. Костюмер також приміряє костюми на акторів, підганяє їх під фігури акторів. Під час вистави за кулісами він швидко переодягає акторів. Саме костюм допомагає змінити актора. У кожній театральній виставі використовуються свої костюми. В одній виставі вони яскраві, ефектні, а в казковій виставі навіть чарівні.

Хочу вам показати ось цей костюм. (Дорослий показує будь – який справжній костюм.) Костюм якого героя ви зараз бачите? (Діти називають.) Ой, здається трапилась неприємність! (Показує, що костюм пошкоджений.) Як ви думаєте, як можна допомогти костюмові? Хто в театрі може надати цю допомогу?

Т епер ви знаєте, що в театрі працюють не лише актори, яких ви бачите на сцені, а й люди, які допомагають акторам, режисеру показати виставу і щоб вона була цікавою і неповторною.

Ф ото 1. Художник та костюмер

Фото 2. Декорації. Костюмерна

13 Професія - гример

Наша бесіда присвячена професії справжнього чарівника. Це професія гримера. (фото 1) У кожного гримера є робоче місце – гримерка, в якій є дзеркало, яскраві лампи, різні коробки з фарбами, пляшечки з клеєм та лаком. Гример допомагає актору змінити його зовнішній вигляд, який буде грати ту чи іншу роль. Наприклад,бабусю, Карабаса – Барабаса, Лісовичка.

А тепер я пропоную вам самим стати гримерами. (Виставляється столик, на якому лежать, наприклад, перука для клоуна, ніс, грим. Запрошується помічник вихователя у якості актора, якому будуть наносити грим клоуна. Дітям дається можливість фантазувати і самим наносити грим: яким кольором намалювати щічки, брови, рот, очі. Також діти надівають на дорослого ніс і перуку. Після того, як діти нанесли грим на помічника вихователя, він говорить, як справжній клоун.) «Але – оп!»

Фото 1. Театральний грим. Гример у гримерці

14. театральна майстерня

(Вихователь показує два предмета – один справжній, інший – бутафорський.) Розгляньте ці предмети і скажіть, який із них справжній, а який не справжній. (Діти ці предмети розглядають, вивчають і дають відповідь.) В театрі дуже багато несправжніх предметів, бутафорських. Коли ми на них дивимося, то вони здаються справжніми. Такі речі виготовляють люди – бутафори. Це така професія театрального працівника. (фото 1) Бутафори, як і художники, працюють в майстерні, (фото 1) де виготовляють бутафорські предмети, які потім стають частиною декорацій. (фото 2)

Всі ці бутафорські предмети розміщують на сцені робітники сцени. Це вони готують сцену перед виставою та в антракті, а саме: встановлюють меблі, бутафорію тощо. (фото 2)

А ще хочу розповісти про таку важливу професію в театрі, як освітлювач – людину, яка освітлює сцену лампами, прожекторами. (фото 3) Він справжній чарівник, бо за допомогою звичайних електричних лампочок може робити світло святковим і ліричним, темним і страшним. Адже світло – це мистецтво. Для того, щоб оволодіти ним, треба знати різні науки. (електрику, фізику, механіку та ін..)

Зараз я пропоную кожному на хвилинку стати чарівником. (Діти одягають капелюхи чарівників, беруть у рукиліхтарі, вимикається світло, і

Фото 1 Бутафор Фото 2 Майстерня

Фото 3. Частина декорації.

15. глядач у театрі

М и з вами багато говорили про те, які є театральні професії. Згадайте їх, будь ласка. (Діти перераховують.) Однак є ще один неодмінний учасник театрального

дійства. Без нього не може

відбутися жодна вистава. Це – глядач. (фото 1) Глядач, який набуває особливого

значення у театрі.

А особливе його

значення полягає в

тому, що без Фото 1. Глядачі

глядачів актори

не можуть грати. Актори грають лише для глядачів. Якщо не буде глядачів – не буде і вистави. Уявіть собі: щодень акторів примушують не лише проводити репетиції, а й грати у порожній залі. Як ви думаєте, що може статися? Звісно, актори не зможуть це довго це терпіти. Вони розбіжаться. А чому? Справа у тому, що порожня зала без глядачів, порожні театральні крісла не спроможні виконати роль так потрібного акторам партнера. Треба не просто бути справжнім, уважним глядачем. Для цього замало придбати квиток і з широко розкритими очима дивитися на сцену. Треба вчитися глибоко вникати в те, що бачите і чуєте.

ТЕАТРАЛЬНІ

СИМВОЛИ

І снують також і театральні символи. Перша група – забороняючі – перекреслені стрілки на символах означають, що цього не можна робити в театрі.

Цей знак свідчить про те, що не можна їсти цукерок під час вистави.

Цей знак забороняє заходити до зали для глядачів з великими речами.

Заборонено їсти морозиво в залі для глядачів.

Заборонено заходити до театру у брудному взутті

Цей знак забороняє сидіти в капелюсі в залі для глядачів.

А цей знак свідчить про те, що треба вимкнути мобільний телефон під час вистави.

А тепер подивися на театральні символи другої групи і визнач, про що вони попереджають у театрі.

Цей знак стосується як глядачів, так і всіх робітників театру. Порахуй, скільки зображено дзвінків. Правильно, три. Всіх, хто перебуває в театрі, попереджають про те, що після третього дзвінка почнеться вистава.

Т ретя група театральних символів не забороняє й не попереджає, а лише вказує й допомагає глядачам.

Цей знак знають всі. Його вішають неподалік від тих місць, де можна поїсти. Звісно, ви теж упізнали, що в буфеті можна з’їсти або випити щось смачне.

А цей знак вказує на те, що папір, обгортки з цукерок, пакетики треба кидати лише в урни.

Ч етверта група театральних символів – це символи, які дозволяють дещо робити в театрі.

Цей знак дозволяє сміятися в театрі.

Слухай уважно в театрі!

Даруй квіти акторам!

Плескай у долоні акторам за виставу!

СКОРОМОВКИ ТА ЧИСТОМОВКИ

ДЛЯ ДІТЕЙ

СКОРОМОВКИ

Крокодил до крокодила
Припливав просити мила,
Бо набридло крокодилу
Умиватися без мила.

*** 

Бурі бобри брід перебрели,
Забули бобри забрати торби.

* * *

У зливу жахливу під кущем
Дуже змокли жук з джмелем.

* * *

 Черепаха чаплю вечором
Пригощала чаєм з печивом.

* * *

Чорно-білий чорногуз
У болото чорне вгруз.

* * *

Тигренятко з тигром-татом
Тренувалися стрибати.

* * *

Скриню зі скарбом
Знайшли карась із крабом.

* * *

Горох у городі виріс небувалий
Горобці город пограбували.

* * *

Миші в шафі шаруділи
Шість шарфів шерстяних з`їли.

* * * 

Пироги перепечені
Перцем переперчені.

* * *

Бабин біб розцвів у дощ.
Буде бабі біб у борщ.

* * *

Старий сказав своїм синам:
- Сини, соліть сало сухою сіллю.

* * *

Семен сіно віз – не довіз.
Лишив сани, узяв віз.

* * *

Ворона сороці намисто купила,
В намисті сорока намистинки лічила.

* * *

Пиляв Пилип поліна з лип.
Притупив пилку Пилип.

* * *

Мила митися не вміла.
Мила мило з рук не змила.

* * *

Ніс Гриць горіх через поріг.
Став на горіх, упав на поріг.

* * *

Ходить квочка коло кілочка,
Водить діточок коло квіток.

* * *

Пильно поле пильнували,
Перепелів полювали.

* * *

Приснивсь сьогодні сон синиці:
Приніс сусіда сік з суниці.

* * *

Великі мурахи грали у шахи,
А маленькі мурашки – у шашки.

* * *

Хоче залізти в шафу кішка,
Шурхотить у шафі мишка.

* * *

Зупинився на зрубі зубр.
Задивився зубр на зруб.

* * * 

Ой був собі коточок,
Украв собі клубочок – 
Та й сховався в куточок.

* * *

Мишка раз прийшла до кішки,
Уклонилась кішці в ніжки,
Кішці – смішки,
Мишці – нітрішки.

***

Біжать стежини поміж ожини. 

***

На шафі шапка,
У шафі – шубка.

***

Дзижчить під житом жвавий жук,
Бо жовтий він вдягнув кожух.

***

Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак півню,
Ти не вмієш так, як я,
Так як ти не вмію я.

***

Свинка плащика купила
З нього ґудзика згубила
Свинка ґвалту наробила
Поки ґудзика змінила.

***

ЧИСТОМОВКИ

Кошеня навкруг дивана
Ходить рано-рано-рано.
Сонні очі продира:
- Де нора-нора-нора?
А. Камінчик

* * * 
Чечір-вечір,  чечір-вечір.
Хтось воркує біля печі.
Чорні лапи, вуса, ротик,
Чечір-вечір, чорний котик!
Г. Чубач 

* * * 
Чи то лис, чи то ліс,
Чи то кинь, чи то кінь,
Чи то кит, чи то кіт – 
Звуки плутати не слід.
* * *
Гулі, гулі – 
Такі очі, як моргулі,
Чинки, чинки – 
Такі очі, як починки,
Чата, чата – 
Такі очі, як горщата.
* * * 
Ко-ко-ко – вип’єм  молоко.
Ок-ок-ок – маленький жучок.
Ки-ки-ки – смішні малюки.
Ик-ик-ик – засміявся Петрик.
Юк-юк-юк – великий дрюк.
Ку-ку-ку – витягни цю нитку.
* * *
Жив жучок 
Між бурянами,
Жив без тата і без мами.
Жив і жив,
І не тужив,
Жовтим листям 
Ворушив.
Г. Чубач

* * *
Че-че-че,
Че-че-че – 
Бабуся калачі пече.

Ча-ча-ча,
Ча-ча-ча –
Дай, бабусю, калача.

Чі-чі-чі,
Чі-чі-чі – 
Їж, будь ласка, калачі.
* * * 
Па-па-па – розсипана крупа.
Пе-пе-пе – кошеня сліпе.
По-по-по – річка Лімпопо.
Іп-іп-іп – зеленіє кріп.
Ап-ап-ап – травку щипле цап.
Уп-уп-уп – поживний суп.
Оп-оп-оп – у річці короп.
Пу-пу-пу – по широкому степу.
Пи-пи-пи – золотаві снопи.
* * * 
Ав-ав-ав – не лови гав.
Ва-ва-ва – книжка нова.
Ву-ву-ву – вип’ємо каву.
Ув-ув-ув – новину почув.
Ві-ві-ві – здивувались паві.
Ів-ів-ів – льон зацвів.
Во-во-во – намальовано криво.
Ов-ов-ов – накололи дров.
Ив-ив-ив – я квіти полив.
Ви-ви-ви – чорні брови.
* * * 
Ра-ра-ра – висока гора.
Ро-ро-ро – гостре перо.
Рі-рі-рі – сонце угорі.
Ру-ру-ру – не псуй кору.
Ри-ри-ри – книжку бери.
Ір-ір-ір – великий двір.
Ир-ир-ир – голландський сир.
Ря-ря-ря – ясна зоря.
Ар-ар-ар – вправний кухар.
Ер-ер-ер – молодий шофер.
* * *
Ма-ма-ма —  холодна зима.
Му-му-му —  молока кому?
Мо-мо-мо —  до школи йдемо.
Ми-ми-ми —  нові килими.
Мі-мі-мі —  веселій кумі.
Ме-ме-ме —  хто книжку візьме?
Ам-ам-ам —  нікому не дам.
Ом-ом-ом —  помиємо з милом.
Ем-ем-ем —  туди не підем.
Ум-ум-ум —  у класі шум.
Им-им-им —  від багаття дим.
Ім-ім-ім — збудуємо дім.
* * *
Ла-ла-ла — бігла край села. 
Ля-ля-ля — зелене гілля. 
Та-та-та — спіймали кота. 
Тя-тя-тя — довести до пуття. 
Ду-ду-ду — у кіно піду. 
Дю-дю-дю — зустріну суддю. 
Са-са-са — вкусила оса. 
Ся-ся-ся — малина уся. 
Зу-зу-зу — боюся грозу.
Зю-зю-зю — намажуся маззю.
На-на-на — тепла весна. 
Ня-ня-ня — купали коня. 
Ра-ра-ра — висока гора. 
Ря-ря-ря — вранішня зоря. 
Ца-ца-ца — смачна піцца. 
Ця-ця-ця — лагідна киця.

* * *

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ

ЗА ТЕМОЮ

« ТЕАТР»

Дидактична гра

«Добери предмети»

Мета: Вміти визначати призначення кожного з предметів та вибрати той, який знадобиться в театрі, пояснити свій вибір.

Ігрова дія: Розглядання малюнків та пояснення свого вибору.

Хід гри: Діти розглядають запропоновані малюнки і вибирають ті, на яких зображені предмети , що знадобляться у театрі і чому.

Дидактичні гра «Збираємося до театру»

Мета: Закріпити знання про одяг, який слід одягати в театр та вміти пояснювати свій вибір.

Ігрова дія: Розглядання запропонованих малюнків та пояснення свого вибору.

Х ід гри: Дітям пропонується розглянути картинки із зображеним на них одягом. Вибрати той, в якому можна йти до театру та пояснити чому.

Дидактична гра

«Знайди двері»

Мета: Закріпити знання дітей про характерні ознаки, що вказують на певні театральні професії.

Правила гри: Дітям пропонуються картки із зображенням дверей, на яких намальовані картинки, що вказують на певну театральну професію. Біля кожної з дверей стоїть дівчинка, яка тримає предмет, який характеризує її професію. Необхідно лініями правильно з’єднати зображення дівчинки та двері, в яку вона повинна зайти.

Ігрова дія: Ігровою дією є вміння правильно визначити за характерними

предметами, до якої з професій належить зображення дитини.

Дидактична гра

«Хто я»

Мета: Уточнити уявлення дітей про театральні професії. (Гример, художник, костюмер та ін.)

Правила гри: Діти стоять у колі. Вихователь – ведучий (далі –

дитина ) стоїть у колі та описує працю одного із працівників театру: «Я люблю малювати. У мене багато різних кольорових олівців, паперу. Я можу намалювати великі дерева, сонце, хмари. Отже, хто я?» Наприкінці розповіді ведучий виразно (запитливо )дивиться на когось із дітей. Дитина, на яку виразно подивився ведучий, відгадує і називає професію. Якщо завдання виконано правильно, той, хто відгадав, стає в коло та продовжує гру.

Ігрова дія: Ігровою дією є вміння емоційно розповідати про театральні професії, а також виразно дивитися, використовуючи різний вираз очей, брів, рота, тобто міміки.

Сценарії

театральних дійств

з дітьми старшого дошкільного віку

ДРАМАТИЗАЦІЯ КАЗКИ

« КОЗА - ДЕРЕЗА»

Д ійові особи: ведуча, Дід, Баба, Коза,Зайчик, Вовк,Ведмідь, Лисиця, Півень.

Ведуча.

У невеличкому селі

Дід з бабусею жили.

Дід козу собі купив

Й клопоту він наробив!

Непроста була Коза;

Вередлива і брехлива.

Круторога.

Усі діти. Дереза!

Ведуча. Ось сідайте всі рівненько

Й слухайте казочку гарненько.

Баба. Вже й на вечір повертає,

А старого десь немає.

Він пішов годин із п’ять

На базар Козу куплять.

Я вже їсти наварила.

Миски-ложки перемила.

Пообідала сама —

А його нема й нема.

Закортіло, бач, старому

Привести Козу додому.

Причепився, як смола…

Я й грошей йому дала.

А тепер якщо ті гроші

Вкрадуть люди нехороші?

Я йому не подарую.

О, якусь розмову чую…

Мабуть, це вже дід іде

І Козу сюди веде.

(Заходить Дід і Коза).

Дід (до Баби). Ось Козу у двір веду.

Баба. Чує серце на біду

Ти привів оцю тварину.

(Дует Діда та Баби на мелодію української народної пісні «Вареники».)

Баба. Де ж ми будем її пасти,

Діду мій старенький?

Де ж ми будем її пасти,

Голуб мій сизенький?

Дід. Звісно де, милая, звісно де, милая,

Звісно де — на нашій паші, моя чорнобривая.

Баба. А чи буде ця Коза нам молоко давати? (2 р.)

Дід. Звісно так, милая (2 р.).

Звісно так, моя рідненька.

Моя чорнобривая.

Баба. А хто ж буде її пасти, голуб мій миленький?

А хто ж буде її пасти, голуб мій сизенький?

Дід. Звісно, ти, милая (2р.).

Звісно ти, моя рідненька, моя чорнобривая.

Дід. Та не лайся, дай ряднину,

Я підстилки принесу.

Ну, а ти паси Козу.

Виганяй тепер на пашу

І шануй худібку нашу!

Баба (вслід). Зрозуміла. Ач яка! (До Кози.)

Чи ж прибуде молока,

Як травиці напасеться

І води в ставку нап’ється?

(Пішли в ліс і заховались. Виходить Дід.)

Дід. Змайстрував до хліву двері,

Кинув корму на вечерю,

Ще й соломки підстелив —

Наче все як слід зробив.

(Лунає музика. Дід встає, з-за дерева виходить Коза й Баба.)

Дід. Кізонько моя мила,

Чи ти пила, чи їла?

Коза. Не пила я, Діду, і не їла,

Баба гарно пасти не уміла.

Бігла я через лісочок, ухопила там листочок,

Бігла я через гребельку, випила води крапельку.

Дід. Що ти кажеш? От біда!

Ти ж чого, стара, не пасла,

Молока не буде й масла,

Як Козу так годувать…

Коза. Ме! І води їй не давати!

Баба. І пила вона, і їла,

Чим же я їй не вгодила?

Коза. Ме-е! Бреше баба, ти не вір,

Не пускай її у двір.

Дід. Що поробиш із старою,

Клопочуся сам Козою.

Сам водою напою,

Напасу і подою.

(Дід жене Козу у ліс.)

Баба (услід). Де він взяв таку тварину

На лиху мені годину?

Он, назад її жене…

Ну, згадаєш ти мене.

Дід. А тепер, стара, не лайся,

А скоріш козу питайся,

Чи на полі пашня є?

До цих пір траву жує.

Баба (глузливо). Кізонько моя мила,

Чи ти пила, чи їла?

Коза. Не пила, Бабусю, і не їла.

Дід. Як таке сказати ти посміла?

Коза. Бігла я через місточок ухопила там листочок,

Бігла я через гребельку, випила води крапельку.

Дід. Кізко! Кізко! Схаменись!

Коза. От, дивіться, причепивсь.

Бабо, Діду ти не вір.

Не пускай його у двір!

Дід. Де мій ніж? Заріжу кляту! (Шукає ножа.)

Коза. Ой, який цей Дід завзятий (бігають і Коза тікає в ліс).

Дід (зажурено до Баби). Ти на мене не дивися,

Бачу й сам, що помилився.

Думав, буде молоко.

А воно бач, отако…

(Дід і Баба йдуть у хату, а Коза виходить з-за кущів.)

Коза. Я Коза-дереза,

За три гроші куплена,

Півбока луплена,

Як залізе в мене біс —

Розжену увесь цей ліс.

Ведуча. І Коза у ліс пішла,

Там нікого не знайшла.

Між дерев, ялин блукала,

Де їй жить — вона не знала.

(Бачить хатинку.)

Коза. От і хатка є для мене.

Там печене і варене,

Страви на столі, дивись.

Гей, господарю, озвись!

Утомились мої ноги.

Та й голодна я з дороги.

Ще й не спала цілу ни,

А у хаті тепла піч…

І господаря немає.

Поки він десь там гуляє,

Я наїмся і нап’юся,

І в хатинці оселюся.

(Ховається в хатинці. Вибігає Зайчик.)

Зайчик. Іменинник я сьогодні,

Тож іще напередодні

Всім запрошення послав.

Гарний стіл приготував:

Банку меду є Ведмедю.

Для Лисиці буде птиця.

Вовку м’яса кілограм

З холодильника подам.

(Заглядає в хату.)

Заєць. Ой! А це ж кто в мою хатинку

Сам прийшов на іменини?

Бачу, цей незваний гість

Всі наїдки сам поїсть!

Коза. Я Коза-дереза,

За три гроші куплена,

Півбока луплена,

Тупу-тупу ногами.

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі й смерть!

Заєць. Ой, та це ж Коза рогата!

Як зайти тепер до хати?

(Сідає і плаче. Виходить Лисичка.)

Лисичка. Кажуть, що Лисичка хитра,

Це ж бо вигадки лихі

Придивіться лиш уважно,

Де знайдете кращу ви?

Лисичка. Гей, сусіде! Чом ти плачеш?

На гостину кликав наче.

Я ж голодна, в роті сухо.

Дай посмикаю за вухо

Та ходім уже до хати.

Заєць. Та ж у хаті звір рогатий,

Не пускає він мене.

Лисичка. Ну, мене не прожене.

Озовись за мить, хто в цій хатці сидить?

Коза. Я Коза-дереза,

За три гроші куплена,

Півбока луплена,

Як залізе в мене біс —

Розжену увесь цей ліс.

Лисичка. Хочеться поїсти смачно.

Та зайти до хати лячно,

Думалось поласувати.

Але треба утікати

(Лисичка втікає. Зайчик плаче. З`являється Вовк.)

Вовк. От і Зайчик, мій сусіда.

Йду до нього пообідать.

Але що це? Що я бачу?

Сірий Зайчик гірко плаче!

Чого сидиш. Зайчику, чого плачеш?

Чом не йдеш у хатоньку ти, козаче?

Вже на дворі геть звечоріло

І сидіть під хаткою – це  не діло.

Заєць. Вовчику, допоможи,

Там якась лиха тварина

Не пускає до хатини.

Вовк. Що таке? Та хто посмів

Найсильнішого з вовків

Не пускать на іменини?

Звіра того з печі скину!

Коза. Я Коза-дереза,

За три гроші куплена.

Півбока луплена.

Як залізе в мене біс —

Розжену увесь цей ліс.

Вовк. Я її… Та неохота,

Невідкладна є робота.

Краще я оцю біду

Стороною обійду.

(Вояк тікає. Заєць плаче, виходить Ведмідь.)

Ведмідь. В хаті мед є — нюхом чую.

Мабуть, тут і заночую.

Ти дивися, це ж Зайча

У дворі мене стріча.

Заєць. Мабуть, дядечку Ведмедю,

Не скуштуєте ви меду.

Бо у хаті звір сидить,

Нахваляється убить

Кожного, кого побачить!

Ведмідь. То піду назад я, значить.

Заєць. Зачекайте, ви ж — Ведмідь,

Тож підіть і проженіть

Це страховисько рогате.

Ведмідь. Може, зайти і справді в хату?

Сил мені не позичати,

Можу страшно закричати.

Хто у хаті цій сидить?

Гей, виходь, бо я — Ведмідь!

Коза. Я Коза-дереза,

За три гроші куплена,

Півбока луплена,

Як залізе в мене біс —

Розжену увесь цей ліс.

Ведмідь. Знаєш, Зайчику, боюсь я,

Краще у барліг вернуся.

Як штрикне цей звір рогами —

Буду догори ногами.

(Ведмідь тікає, Заєць плаче, з’являється Півень.)

Півень. Чом ти плачеш, Зайцю сірий?

Заєць. Бо ніхто не може звіра з хати вигнать!

Півень. Що за звір?

Заєць. Ти не виженеш, повір.

Тут були уже сильніші,

Та розбіглися, як миші.

Півень. Перестань-но плакати, я прошу

Зараз того звіра я вмить рішу.

Ой, надовго буде він пам’ятать,

Як малого Зайчика ображать!

Не дивись, що я малий!

Не зухвальство і не роги — запорука перемоги!

А твердий, незламний дух і хоробрий вірний друг!

Чи готовий ти до бою?

Заєць. Так!

Півень. Тож мерщій іди за мною. (Йдуть до хатинки.)

Коза. Я Коза-дереза,

За три гроші куплена,

Півбока луплена,

Як залізе в мене біс —

Розжену увесь цей ліс.

Півень. А я Півень — молодець.

Заколю — й тобі кінець.

(Заходять в хатинку, шум бою. Коза втікає, Півень і Зайчик виходять.)

Заєць. Утекла рогата з хати,

І тепер я буду знати,

Що найкращий друг мій — Півень.

І ніякій злій тварині

Не здолати нас віднині.

Півень. Гей, виходьте всі звірята!

В Зайця нині буде свято —

Поспішайте, не баріться,

Зараз будем веселиться.

(Усі звірята виходять з подарунками для Зайчика.)

Ведуча. Отака наша наука,

Дров згоріла в’язка.

Діткам щічки зігріла.

Ну, а казка звеселила.

А тепер, як ваша ласка,

Ви поплескайте, будь ласка,

І артистів привітайте,

Успіхів їм побажайте.

ІНСЦЕНІЗАЦІЯ КАЗКИ «ВОВК І СЕМЕРО КОЗЕНЯТ

( казка на новий лад)»

Дійові особи: ведуча, Коза, Вовк, семеро козенят.

В едучий.
Була собі кізонька біла,
Дуже симпатична і мила.
Мала вона семеро маляток,
Семеро чудових козеняток.

Коза (співає).
Мої діточки, козеняточка,
Ви найкращі у світі маляточка!
Я для вас, я для вас на базар піду,
Найсмачнішу капусточку вам знайду.
А ви вдома сидіть,
Двері міцно замкніть!
Вовчика сірого не пускайте!
Віддаю ключі вам, тримайте!

1-ше козенятко
Добре, добре, добре, матусю!
Йди собі, за нас не хвилюйся!
Коза. Ви удома сидіть дуже тихо,
Як почує вас вовк — буде лихо!

2-ге козенятко.
Добре, добре, добре, матусю,
Йди собі, про нас не турбуйся.

Коза (обіймає козенят, прощається).
Мої діточки, козеняточка,
Ви найкращі у світі маляточка,
Я для вас, я для вас на базар піду,
Найсмачнішу капусточку вам знайду!
Махає рукою, іде геть. Козенята співають, танцюють.

7 -мекозенятко.
Залишилися ми вдома,
Ти найперший, а я — сьома!
Усі. Семеро козеняті Ме!

2-ге козенятко.
Не боїмося ми нікого,
Навіть, навіть вовка злого!
Усі. Семеро козенят! Ме!

3-тє козенятко.
Хай підійде до порогу —
Буде згадувати довго!
Усі. Семеро козенят! Ме!

4-те козенятко.
А ми — бац! — його ногами!
А ми — бац! — його рогами!
Усі. Семеро козеняті Ме!

5-те козенятко.
Не боїмося ми нікого,
Переможем вовка злого!
Усі. Семеро козенят! Ме!

6-те козенятко.
Ми — бабах! — його ногами!
Ми — бабах! — його рогами!

Усі.
Семеро козенят. Ме!

1-ше козенятко.
Ми хоробрі козенята,
Ми веселі козенята!
Усі. Семеро козенят! Ме!

Вовк (за дверима).
Пісня чується з квартири,
Голоси: один… чотири,
П’ять і шість, усього — сім!
Так пищать, що чути всім!
Козенята це маленькі,
Ще дурненькі, та… смачненькі!
Я козятинку люблю!
Зараз всіх їх половлю!
Стукає.

1-ше козенятко.
Хто це стукає до нас?

Вовк.
Це електрик, дід Панас!

2-ге козенятко.
Нам матуся наказала,
Щоб дверей не відчиняли!

3-тє козенятко.
Ми слухняні козенята
І не будем відчиняти.

4-те козенятко.
Ви матусю зачекайте
Чи пізніше завітайте.

Вовк.
Хто б подумав! От невдача!
Ну, зажди, м’ясце козяче!
Стукає знов.

1-ше козенятко.
Хто це стукає до нас?

Вовк.
Відчиніть, це Київгаз.

2-ге козенятко.
Нам матуся наказала,
Щоб дверей не відчиняли!

3-тє козенятко.
Ми слухняні козенята
І не будем відчиняти!

4-те козенятко.
Ви матусю зачекайте
Чи пізніше завітайте!

Вовк.
Хто б подумав! Знов невдача!
Не дурне м’ясце козяче…
Стукає.

5-те козенятко.
Хто це знов у двері стука?
Вже набридло, просто мука!

Вовк.
Я сусідка ваша, киця,
Я принесла вам морквиці! Няв!
Соковитої, смачної
І солодкої такої! Няв!

6-те козенятко.
В киці голос не такий!
В киці голосок тонкий!

7-ме козенятко.
Ти не киця! Ні, ти — вовк!
Що, не нявкаєш? Замовк?
Усі сміються, стрибають.

Вовк (розгублено).
Хто б подумав?! Знов невдача!
Хитре це м’ясце козяче!
Знайте ж хитрість і мою!
Зараз голос «підкую»!
П’є яйце, потім стукає.

1-ше козенятко.
Хто це стукає до нас?
Знову вовк? Чи Київгаз?
Усі сміються.

Вовк.
Відчиніть, вам телеграма!

5-те козенятко.
На базарі наша мама!

6-те козенятко.
Через двері зачитайте
Або маму зачекайте!

Вовк.
Ну й розумні козенята!
Що ж, читаю: ваша мати
На базарі щойно впала,
Ніжки дуже позбивала!
Ще й зламала кінчик рога.
їй потрібна допомога!

5 -те козенятко.
Це брехня!

6-те козенятко.
А що, як ні?
Страшно, боязно мені!

7-ме козенятко.
В мами збиті ріг і ноги.
їй потрібна допомога!

1-ше козенятко.
Відчиняєм! Треба йти,
Мамі слід допомогти!
Вривається вовк.

Вовк.
Упіймались! Ну і ну!
Я усіх вас проковтну!

2-ге козенятко.
Вовк! Він нас перехитрив!
Навіть голос підробив!

3-тє козенятко.
Мамо! Мамо! Я боюся!

4-те козенятко.
Ой, рятуйте, нас!

Усі.
Матусю!!!

Вовк бігає, ловить козенят, вони тікають, входить Коза.

К оза.
Вовче, сірий лиходію!
Ти біди не заподіяв?!
Козенята мої милі,
Чи усі здорові й цілі?
Якщо скривдив козенят,
Дорогих моїх малят,
Заколю тебе рогами,
Затопчу тебе ногами!

Вовк.
Що ти, що ти?! Не кричи!
І ногами не топчи.
Он твої всі козенята,
Я хотів лише пограти…
Гарна в тебе дітвора!
Та мені вже в ліс пора!
Тікає.

Ведучий.
Вовк утік,
Аж миготіли п’ятки!
Слухайтесь матусі, козенятка!
Хижакам-вовкам не довіряйте,
Мамину науку пам’ятайте!
Мама і навчить, і порятує,
Мама і смачненьким почастує!
Коза дістає капусту.
Мама — кращий друг малят,
Всіх малят, не тільки козенят!

Козенятка співають.
Хай завжди буде сонце!
Хай завжди буде небо!
Хай завжди буде мама!
Хай завжди буду я!
Хай завжди буде казка,
Ніжна мамина ласка,
Хай живе наша дружна
Козеняток сім’я!

ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КАЗКИ

«РУКАВИЧКА»

Дійові особи: Дід , Пес Жучок, Миша, Жаба, Заєць, Лисиця, Вовк, Ведмідь

Дід. З міста я ось причвалав,

Всім гостинців там придбав:

Настусі малесенькій —

Сарафан гарнесенький,

Хустку з шовку – для дочки,

Бабі – бублик отакий,

Щ е й до чаю сайку ,

Собі - балалайку!

Хай тепер побачить всяк :

Був я в місті, як не як!

Дід перебирає покупки.

З’являється пес Жучок.

Коли Дід виймає бублика, Жучок намагається вхопити його. Дід відмахується від пса рукавицею. Рукавичка падає на ширму і так там і лежить.

Дід виходить. За ним вибігає Жучок.

Вбігає мишка.

М и ш а. От і хатка невеличка!

Хутряна ось рукавичка

На стежині лежить...

В рукавичці й буду жить! (Заходить за ширму-рукавичку.)

З'являється Жаба.

Ж а б а. Ква-ква-ква, ква-ква-ква,

Щось пожовкла вже трава,

Змерзли лапки й черевце...

(Помічає рукавичку.)

А хто ж тут живе оце?

Миша. Я, мишка-шкряботушка. А ти хто?

Жаба. А я жабка-скрекотушка. Пусти й мене в рукавичку!

Миша. То йди.

Жаба заходить за рукавичку.

Обидві. Рукавичка знаменита!

Ми удвох в ній будем жити!

З'являється заєць.

Заєць. Сірий зайчик-побігайчик,

Над ярочком я сидів,

Раптом — шелест між кущів!

З переляку я й стежину

До домівки загубив!

(Здивовано зупиняється перед рукавичкою.)

Рукавичка! От так хата!

Хто б то міг в ній проживати?

М и ш а. Мишка-шкряботушка і жабка-скрекотушка. А ти хто такий?

Зайчик. А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене до себе. "

М и ш а. Та йди вже! Заєць заходить за рукавичку.

Всі. Рукавичка знаменита! Ми утрьох в ній будем жити!

З'являється лисиця.

Л и с и ц я. По кущах та по ярках

Нору лисонька шука,

Теплий закуток такий,

Щоб поспати трошки їй. (Помічає рукавичку.)

А хто ж тут ось, в рукавичці,

В рукавичці-невеличці?

М и ш а. Я, мишка-шкряботушка.

Ж а б а. А я жабка-скрекотушка.

З а є ц ь. А я зайчик-побігайчик. А ти хто?

Л и с и ц я. Лисичку-сестричку

Пустіть в рукавичку!

М и ш а. Та йди вже!

Л и с и ц я (залазить). Тільки хвоста не зімніть!

В с і. Рукавичка знаменита!

Будем четверо в ній жити!

З'являється вовк.

В о в к. Листя опадає вже,

Бо зима ось-ось,

Вовчикові-братику

Дуже сумно щось...

Мабуть, поховалося

В лісі все живе...

(Помічає рукавичку.)

Стій-но! Що за галас?!

Хто отут живе?

В с і (по черзі). Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка,

зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка. А ти хто?

В о в к. Я вовчик-братик. Пустіть і мене!

М и ш а. Ото лихо! Хто б не йшов — та все в рукавичку.

Куди ж ти залізеш?

В о в к. Та вже залізу. Пустіть!

М и ш а. Ну, що з тобою діяти! Іди!

Л и с и ц я. Та гляди, на хвоста не наступи!

В с і. Рукавичка знаменита!

Ми вп'ятьох в ній будем жити!

З'являється ведмідь.

В е д м і д ь. Тріщать кущі під лапою,

Важкою, волохатою.

Ступлю лиш на торішній хмиз —

Сухе ломаччя трісь та трісь...

Мед назнав я запахущий,

Та заліз лишень в дупло —

Як ужалять бджоли злющі

В ніс, і в вуха, і в чоло.

Спухла морда, спухла шия,

Світ весь колами пливе...

(Помічає рукавичку.)

Рукавичка?! Чудасія!

Хто це, хто це в ній живе?

В с і (по черзі). Я, мишка-шкряботушка.

А я жабка-скрекотушка.

А я зайчик-побігайчик.

А я лисичка-сестричка.

А я вовчик- братик. А ти хто?

В е д м і д ь. Гу, гу, гу. Як вас багато! А я ведмідь-набрідь! Пустіть і мене!

М и ш а. Куди ж нам тебе впускати, коли й так тісно!

В е д м і д ь. Та якось умістимось. Миша. Ну, йди вже. Тільки скраєчку.

Ведмідь лізе, звірі пищать: «Ой, лапа! На хвоста наступив! Ой, помалу, бо всю шкуру зім'яв!»

В с і. Ані в казці не сказати,

Ні пером не описать,

Як в малій вмістилось хаті

Зразу шестеро звірят!

Входить Дід

Д і д Кажу тобі, Жучок, я щось наче загубив.

Чогось мені бракує.

Настусі малесенькій сарафан гарнесенький тут? Тут!

Хустка з шовку для дочки тут? Тут!

А бабин бублик тут? Тут!

І сайка тут, і балалайка тут.

Що ж це я загубив? Ох і вітер кружаний —

До кісток проймає! Рукавиці треба...

Стій! Лівої ж... Немає?!

Ех, Жучок, ми з тобою рукавичку загубили! Ходімо шукати!

Дід виходить.

Пес підбігає до рукавички.

Ж у ч о к. Хто тут ворушиться в нашій рукавичці?

В с і (по черзі). Я, мишка-шкряботушка.

Я, жабка-скрекотуш¬ка.

А я зайчик-побігайчик.

А я лисичка-сестричка.

А я вовчик- братик.

А я ведмідь-набрідь.

Всі. В рукавичці тут вшістьох

Живемо ми без тривог,

І затишної хатини

Ми нізащо не покинем!

Жучок. Не покинете? Ось як загарчу на вас! Гр-р-р!

Миша. Ой, страшно!-(Вибігає.)

Втечу до своєї нори.

Мищка втікає.

Жучок. Гр-р-р!

Заєць. А я до березничка пострибаю.

Заєць вистрибує, скаче уздовж ширми і зникає.

Жучок. Як почну на вас пирхати! Пр-фр, фр, фр!

Жаба. Ой, я боюсь!

Жучок. Пр-фр, фр-р!

Жаба. Ох, пройма мене дриґота!

Утечу мерщій в болото!

Жаба скаче.

Жучок. А ви думаєте втікати з рукавички?

Лисиця. Не думаємо!

Жучок. А ось я як загарчу!

Лисиця і в о в к. А ми не боїмось!

Жучок. Як загавкаю!

Лисиця, вовк і ведмідь. А ми не боїмось!

Жучок. Та як загавкаю! Гав-гав-гав!

Звірі з вереском вистрибують і розбігаються на різні боки.

Ведмідь. От пристав, як той комар!

Утечу від нього в яр!

Жучок. Гав-гав-гав!

Ведмідь. Забіжу казна-куди,

Щоб подалі од біди!

Пес переможно гавкає.

Виходить дід

Д і д (до Жучка). Де це ти блукаєш?

Й кого тут лякаєш?

Ну й вітрище: аж шкварчить!

(Помічає рукавичку. Радісно.)

Бач! і згуба ось лежить!

(Бере рукавичку. Співає. Жучок повискує.)

Ми сьогодні з міста

Із Жучком йдемо.

Ми з Жучком гостинці

Всім принесемо.

Настусі малесенькій —

Сарафан гарнесенький,

Хустку з шовку — для дочки,

Бабі — бублик отакий,

Ще й до чаю сайку,

Собі — балалайку!

Всім гостинців я припас!

Рукавички? Теж при нас!

Тож тепер пізнає всяк:

Був я в місті, як не як!

ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КАЗКИ

«ХИТРИЙ ПІВЕНЬ»

Дійові особи: Півник, Лисичка, Сонечко, Дерева.

Чепурна українська хатинка. Біля неї перелаз. За хатинкою - ліс

( Дерева- діти стоять дрімають).

На перелаз із-за хатинки вилітає Півник і радісно стріпує крильцями)

Півник. Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рі-ку! Прокинься, Сонечко!

На сцені з-за Дерев-дітей з’являється дівчинка-Сонечко. Вона

кружляє у танку і зникає за хатинкою.

Діти-дерева просинаються, починають гойдатися, шепочуться між

собою.

З лісу виходить Лисичка

Лисичка. Добрий день, Півнику! Почула як ти гарно кукурікаєш. Чудовий у тебе голос. Тільки не знаю , чи вмієш ти так співати, як твій батько співав?

Півник. А як співав мій батько?

Дерева, приклавши долоньки до вух, прислухаються.

Лисичка стає на одну ногу, Дерева й собі підгинають одну ногу

Лисичка. Ось так стояв твій батечко. Та так голосно кукурікав, що всі сусідські півні замовкали.

Півник. (хвалькувато) І я так зможу!

Півник стає на одну ногу і кричить на все горло «Ку-ку-рі-ку !».

Дерева, затуливши вуха, присідають

Лисичка. ( солодким голосочком)А чи зможеш ти, стояти на одній нозі, і, заплющивши очі, співати?

Півник.(гордовито) Звичайно можу! Ось послухай!

Півник заплющує очі, але не встигає закукурікати, Лисичка, схопивши з кошика лантух, накидає його на Півника

Півник. Ой!

Лисичка веде Півника до лісу. Дерева сумно хитають голівками

Лисичка. (облизується) Кажуть з гарних співаків смачний борщ виходить!

Півник. ( оговтавшись) Лисичко, але твоя мати не так робила.

Дерева прислухаються

Лисиця. ( насторожено) А як же вона робила?

Півник. Перш ніж з’їсти півника, вона мала звичку протяжно співати.

Лисичка.(хвалькувато)А я вся в матір вдалася!

Лисичка сідає на галяві і, задерши голову,починає виводити пісню

Лисичка. У-у-у-у-у-у!

Півник скидає лантуха і злітає на тин

Півник. Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рі-ку!

Дерева усміхаються, легенько плескають долоньками - листочками.

Лисичка змовкає і відкриває очі

Лисичка. І чого б це тобі так високо збиратися, Півнику? Ще впадеш ненароком! Давай-но крильце, я тобі злізти допоможу.

Півник. Е, ні, Лисичко! Одного разу я тебе вже послухався.

Лисичка. (улесливо) Ну, Півнику, ну голубчику!

Півник. (рішуче)Не злізу!

Лисичка бере порожнього лантуха і плентає до лісу.

Дерева махають долоньками їй услід

Лисичка.(до глядачів) Ось тобі й маєш! Півень, а мене перехитрив!

Півень. (переможно) Ку-ку-рі-ку! Повісь свого лантуха на сухім суку!

Дерева радісно танцюють

ІНСЦЕНІЗАЦІЯ КАЗКА

«ЧЕРВОНА ШАПОЧКА»

Дійові особи: Голос казки , Червона Шапочка, Сірий Вовк, Мама Червоної Шапочки, Бабуся Червоної Шапочки, І мисливець, ІІ мисливець

Пісня – настрій – емоційне налаштування на виставу

Голос казки: Зручно вмощуйтесь, будь ласка,

Починаймо нашу казку!

Перетворенням магічним

Ми історію трагічну

Зробим казкою новою

Із закінченням чудовим.

Починаєм, як завжди,

Ми зі слів: Жили-були

Добра дівчинка маленька

І її бабуся й ненька.

Ненька шапочку червону

Дівчинці подарувала

І з тих пір усі сусіди

Так її і називали.

На подвір’я із хатинки вибігає із сачком Червона Шапочка і бігає ловить метеликів . Із хатинки виходить зажурена Мама з кошиком з пиріжками

Ненька: Ой, бабуся захворіла!

Ой, не сталось би біди!

Доню, йди її провідай

І гостинці віднеси.

Візьмеш кошик з пиріжками,

Підеш стежкою селом.

Он бабусина хатинка

З синім дахом за млином.

Та дивися, обережно,

Йди зі стежки не звертай.

Не заходь до лісу, доню,

І ні з ким не розмовляй.

Червона Шапочка підходить до Мами і бере корзинку, Мама виходить

Голос казки: Червона Шапочка взяла

У неньки кошик з пиріжками.

А далі… всі були дітьми

І добре знаємо, що далі.

Все з точністю до навпаки

Червона Шапочка зробила.

Попрямувала просто в ліс

Хоча була слухняна й мила.

Червона Шапочка з корзинкою йде по залу

Червона Шапочка: Сьогодні день такий спекотний,

А в лісі прохолодно й тихо.

Пташки співають, все цвіте.

Яке тут може статись лихо?

Голос казки: Та не послухалась дарма

Червона Шапочка матусю.

З'явився вовк із-за куща,

І, хитро дивлячись, звернувся.

Виходить Вовк

Вовк: Куди ти, дівчинко, ідеш?

Ч. Шапочка: Моя бабуся захворіла.

Вовк: А що ти в кошику несеш?

Ч.Шапочка: Несу гостинці, щоб поїла.

Вовк: Я знаю хто такі зайці,

Я знаю хто такі лисиці,

Є їжаки, бурундуки.

А що за звір такий гостинці?

Ч. Шапочка: Який ти, Вовчику смішний!

Чому усі тебе бояться?

Не звір гостинці, – пиріжки!

Будь ласка, прошу пригощаться.

Голос казки: У Вовка паморок зробився

І в голові, і в животі,

Бо він не куштував ніколи

В житті такої смакоти.

Ч.Шапочка: Сподобалось? Моя бабуся

Іще смачніших напече.

Вовк: Не може бути! Ще смачніше?

А де, скажи вона живе?

Ч. Шапочка: Потрібно йти по стежці лісом,

А потім стежкою селом

І там бабусина хатинка

Із синім дахом за млином.

Вовк: Ну що ж, за пиріжок спасибі.

Ти до бабусі поспішай.

Мені вже час у власних справах.

Радий знайомству. Прощавай.

Як пощастило цій бабусі!

У неї родичі такі –

Її провідувать приходять

Та ще приносять пиріжки.

А я один живу у лісі,

У мене родичів нема.

Я так хотів би, щоб бабуся

Для мене пиріжки пекла.

Ч. Шапочка: Тоді пішли мерщій зі мною!

В ліс твоя справа не втече.

Пішли-пішли, моя бабуся

Тобі смачненького спече.

Вовк і Червона Шапочка йдуть до бабусиної хатинки

Голос казки: В цей час, хворіюча бабуся,

Не мала змоги підвестись.

У неї голова боліла

І руки геть не слухались.

Аж раптом хтось постукав в двері.

Стукіт

Ч. Шапочка: Це я, бабусю, відчини.

Бабуся: Не можу, Шапочко, я встати,

За мотузочок потягни.

Заходять у хатиннку

Ч. Шапочка: Чому скажи мені, бабусю,

Очі твої такі сумні?

Бабуся: Тому що, внученько, хворію,

У ліжку майже вже три дні.

І голова болить, і ноги,

Усе то мліє, то тремтить.

А ще рука весь час німіє

Не зможу й пиріжків зробить.

Вовк: От горе! Пиріжків не буде!

Чому мені так не везе!

Ч. Шапочка: Знайомся, це мій друг, бабусю,

Прийшов провідати тебе.

Бабуся: Якби могла я не хворіти,

Зуміла б гостя пригостити.

Вовк: Ви не хвилюйтеся, бабусю!

Щоб скуштувати пиріжок,

Я вам знайду найкращих ліків,

Позбавлю вас від болячок!

Вовк біжить по лісу , а на зустріч йому виходять Мисливці.

Голос казки: Побіг швиденько Вовк до лісу

Бабусі ліків відшукать.

Аж раптом бачить два мисливці

Ідуть на нього полювать.

Виходять Мисливці

І Мисливець: Дивися, правду кажуть люди,

Що на мисливця звір біжить.

ІІ Мисливець: Подивимось, що далі буде.

Голос казки: А далі Вовк як закричить.

Гарчання вовка Вовка

Вовк: А ну сховайте зброю хлопці!

Мерщій бабусю рятувать!

Один наліво! Інший вправо!

Потрібно ліки відшукать!

І Мисливець: Від чого їй потрібні ліки?

Якісь ускладнення важкі?

ІІ Мисливець: У неї нежить? Грип? Ангіна?

Вовк: Не ліпить більше пиріжки!

І Мисливець: Що? Пиріжків ліпить не може?

А хто ж нас буде пригощать!

ІІ Мисливець: Без пиріжків не полювання ? !

Усі бабусю рятувать!

Мисливці разом із Вовком вибігають із залу. Швидко забігають з ліками і біжать до хатинки бабусі

Голос казки: Не встигла Шапочка Червона

Нагріти в чайнику води,

Як Вовк з мисливцями із лісу

Бабусі ліки принесли.

Мисливці разом із Вовком роблять чай для Бабусі і її поять чаєм

Голос казки : Чай лікувальний заварили.

Бабуся випила його

І стала дужа та здорова.

Хвороби наче не було.

Бабуся встає з ліжка , робить зарядку, танцює з Вовком

Бабуся: Спасибі всім! Мої рідненькі,

Спечу вам пиріжки смачненькі.

Ч. Шапочка: Спасибі, Вовчику, велике,

Що допоміг бабусі ти.

Бабуся: За це тобі щодня я буду

Пекти рум'яні пиріжки.

А хочеш, в мене залишайся

Будеш мій дім охоронять.

І Мисливець: А ми тебе з собою, Вовче,

На полювання будем брать!

Голос казки: На цьому вклонимось низенько

Шановним нашим глядачам.

Кінець у казочки веселий,

Як ми і обіцяли вам.

МЮЗИКЛ « КУРЧАТКО»

Ось так в житті у нас буває

За казкою К.Чуковського

Дійові особи: Ведуча - дорослий , діти : Курчатко, Мама - курочка, Чорний Кіт, Півник, Жабка.

Сцена яскраво прикрашена: подвір'я з квіточками, тин, калюжка.

Звучить музика Пташиного двору

Ведуча. Жило на світі курчатко. Воно було маленьке, ось таке. Але курчатко думало, що воно дуже велике і поважно задирало голівку. Ось так.
Виходить Курчатко, танцює та співає пісеньку:

Я - малесеньке Курчатко,
Є у мене мама, є у мене мама й татко.
По подвір'ю я гуляю,

Свою пісеньку співаю.

Я Курчатко неслухняне,

Заховаюсь я від мами.
У куточку притулюся,

І я нікого, нікого не боюся.

(Курча сідає на колінця і підносить вгору голівку.)

Ведуча. І була у нього мама. Мама дуже любила курчатко.

Мама була ось така.

Виходить засмучена Мама - курочка і співає:
Ціп, ціп моє курчатко,
Ціп, ціп моє дитятко,
Ось таке собі маленьке,
Ось таке собі жовтеньке.
Я весь день курча шукаю,
Де знайти його, не знаю.
Ой, ой моє курчатко,
Ой, ой моє дитятко ( Мама - курочка плаче).
Курчатко. Мамо я тут!

Курочка підходить до Курчатка, пестить його по голівці.

Ведуча. Одного разу налетів на маму Чорний кіт і нагнав Курочку з подвір'я.
Чорний кіт був такий.

Виходить розбишака Чорний кіт, співає та танцює.

Я сердитий і злий чорний кіт,

Гріюсь я біля самих воріт

А як з'явиться хтось тут чужий,

Буде бігти від мене мерщій. Няв!

Чорний кіт біжить за мамою, разом вибігають.

Ведуча. Курчатко залишилось біля парканчику саме.

Раптом бачить він - злетів на тин великий гарний Півник, витягнув шию і заспівав

Виходить Півник

Півник . Я Півник - гарний співунець,

Червоний маю гребінець,

Встаю я рано на зорі

Співаю голосно пісні.

Ку-ку-рі-ку! Я - молодець!

Ведуча. Курчатку це дуже сподобалось. Він витягнув шию і спробував

закукурікати.

Курчатко . Пі-пі-пі! Я молодець!

Ведуча. Але спіткнувся і впав у калюжу. Ось так! ( Курчатко падає )

В калюжі сиділа Жабка, вона побачила Курчатка і засміялася!

Вистрибує Жабка і сідає в калюжу .

Жабка. Ха-ха-ха! Далеко тобі до Півника.

Жабка співає і танцює

Там, де трави й квіти в росі

Жабеня маленьке

Виспівує пісеньку:

Ква-ква-ква - тихенько .

В зелені лунає

Пісенька простенька

Жабеня танцює

Під пісню веселенько.

Ква - ква – ква!..................

Жабка ховається за тин, Курчатко плаче

Ведуча. Тут до курчатка підбігла Мама - Курочка.

Курочка жаліє Курчатко – обіймає

Курча. Як добре , що в мене є мама.

Така хороша лагідна, ласкава,

Навчає мама розуму мене,

Найкраща в світі, рідна моя мама

НАСТІЛЬНИЙ ТЕАТР

КАЗКА « ЛИСИЧКА І ЖУРАВЕЛЬ»

Дійові особи: ведучий, лисичка, журавель, двоє жабенят.

Ведучий

Журавель з Лисичкою приятелями стали.

То ж Лисичка Журавля у гості позвала.

У кімнаті підмела, на столі прибрала,

Чисту білу скатертину вишиту заслала.

Лисичка (по телефону)

Ой, приходьте, любий куме,

До мене у хату.

Нагодую, пригощу,

Чим сама багата.

Журавель

Добре, кумонько, прийду.

То ж мене чекайте.

І напої, і наїдки

На стіл виставляйте.

Перша Жабка

І куди ж це пан прибрався

Та причепурився?

Ти не з тими, сусідонько,
Дружить заходивс

Друга Жабка

Шукай друзів ти собі

У своїм болоті.

А не до Лисиці в гай

Нагострив чоботи.

Ведучий

Журавель на те не зважив,

Голову підняв поважно,

Взяв цукерки, взяв букет

І помчався на бенкет.

Журавель

Добрий день, кумасю мила,

Напекла і наварила?

То ж букетика тримайте,

Свого кума пригощайте.

Лисичка

Наварила, напекла,

Вже й на стіл поставила.

Ще й смачненьку свою кашу

Маслечком приправила.

Ведучий

Журавель за стіл сідає

Господиню вихваляє.

Дивиться, а на столі –

Дві тарілочки стоїть.

Каша манка в них ріденька,

Ще й розмазана тоненько.

Стукає він по тарілці,

Стукає, старається,

Та на довгий дзьобик кашка

Навіть, не чіпляється.

А тим часом Лиска хитра

Свою кашку доїдає

І спритненько язичком

Все до крапельки збирає.

Й хитро-хитро так питає

Лисичка

Що ж не погордуйте, друже,

Чи смачненька кашка?

Журавель

Дуже…

Ведучий

Витер дзьоба рушничком,

Поклонивсь низенько.

Журавель

Тепер, кумонько, до мене

Приходьте, рідненька.

Ведучий

Низько голову схилив

Журавель додолу

Та й тихенько почвалав

До себе додому.

Ведучий

А тим часом Лиска хитра

Себе вдома вихваляє

Перед дзеркалом стоїть

Себе гарну оглядає

Лисичка (співає)

Ну наїлась, напилась,

До чого ж я хитра,

Зараз вимию тарілки

І рушничком витру.

Ще й на вечір залишилось,

Потім ще й поснідаю,

А в обід я свого кума

Простака навідаю.

Хіба ж можна таким бути

І про хитрощі забути?

Обережно, друже,

Як зі мною дружиш.

Перша Жабка

Що сусіде, бачимо

Пригостила Лиска.

Чому голову свою

Нахилив так низько?

Ведучий

Журавель присів на пень,

Просидів там цілий день.

А під вечір розказав,

Хто кого як пригощав.

Друга Жабка

Ти, сусіде, не журись,

Не турбуйсь даремно.

Лиску твою провчимо

Дуже-дуже чемно.

Пісенька жабенят

Не журись, Журавлику,

Не журися,

На подружок жабеняток

Подивися.

Ми тебе пробачимо,

Зрозумієм.

Бо дружити, поважати

Ми умієм.

Ведучий

Вимив глечика свого

Журавель чистенько.

Жабки чистили картоплю,

Різали дрібненько.

Додали буряк, капусту,

Часничок, квасолю

І морквинку, і укропчик,

Що знайшли у полі.

Пахне борщ у Журавля –

Не даремно брались,

А Лисичка - тут як тут,

Та ще й як прибралась:

Вишиванку одягла,

Вінок із стрічками

І червоні чобітки,

Та ще й з китичками.

Лисичка

Чую-чую аромат,

Пахне, визнать мушу.

Ну, давайте, пригощайте,

Не тягніть за душу.

Журавель

Чом би й ні?

Проходь, кумасю,

Будь-ласкава,

Пригощайся.

Ведучий

Та й поставив на столі

З довгим горлом глечик

Жабки подали тарілки,

Нарізали хлібчик.

Як Лисичка не старалась,

Поможи, дай Боже!

Носом чує аромат,

А дістать - не може!

Вона круть, вона верть,

З того, з цього боку…

Журавель тяга й тяга,

Вже наївсь – нівроку.

Журавель

Що ж, кумасю,

Як вам борщ?

Я старався дуже.

Лисичка

Нема часу на розмови,

Будь здоровий, друже.

Ведучий

Й тільки бачили її,

Як чкурнула з двору.

Журавель із жабками

Сміються по цю пору.

Більше дружбу не ведуть

Ж
уравель і Лиска.

Треба друзів поважать! Ось така в нас казка

СЛОВНИК

ТЕАТРАЛЬНИХ ТЕРМІНІВ

СЛОВНИК

ТЕАТРАЛЬНИХ

ТЕРМІНІВ

Авансцена-простір сцени між завісою і оркестром або глядацьким залом. 
Актор - діяльний, діючий (акт - дія). 
Амфітеатр - місця, розташовані за партером. 
Антракт - проміжок між діями спектаклю. 
Оплески - схвальні оплески. 
Артист - художник (уміння, майстерність). 
Афіша - оголошення про подання. 
Балет - вид театрального мистецтва, де зміст передається без слів: музикою, танцями, пантомімою. 
Бельетаж - 1-й поверх над партером і амфітеатром. 
Бенуара - ложі по обох сторонах партеру на рівні сцени. 
Бутафорія - предмети, спеціально виготовлені і уживані замість справжніх речей в театральних постановках (посуд, зброю, прикраси). 
Грим - підфарбовування особи, мистецтво додання обличчю (за допомогою спеціальних фарб, наклеювання вусів, бороди тощо) зовнішності, необхідної акторові для цієї ролі. 
Декорація (лат.) - прикраса; художнє оформлення дії на театральній сцені (ліс, кімната). 
Діалог - розмова між двома або кількома особами. 
Драма - твір для сцени. 
Жест - рухи рук, голови, передають почуття і думки. 
Задник - розписної або гладкий фон з м'якої тканини, підвішений в глибині сцени. 
Карман - бічна частина сцени, прихована від глядачів. 
Куліси - вертикальні смуги тканини, що обрамляють сцену з боків. 
Мізансцена - сценічне розміщення, положення акторів на сцені в певний момент. 
Міміка - думки і почуття, передані не словами, а особою, телодвижением, вираз обличчя, що відбиває емоційний стан. 
Монолог - мова однієї особи, думки вголос. 
Опера - музично-драматичний спектакль, в якому артисти не розмовляють, а співають. 
Оперета - веселий музичний спектакль, в якому спів чергується з розмовою. 
Падуги - горизонтальні смуги тканини, що обмежують висоту сцени. 
Пантоміма - виразне тілорух, передача почуттів і думок особою і всім тілом. 
Перука - накладне волосся. 
Партер-місця для глядачів нижче рівня сцени. 
Режисер - керуючий акторами, що роздає ролі; особа, керівне постановкою спектаклю. 
Реквізит - речі справжні або бутафорські, необхідні акторам по ходу дії спектаклю. 
Ремарка - пояснення драматурга на сторінках п'єси, які визначають місце і обстановку дії, вказують, як повинні вести себе дійові особи в тих чи інших обставин. 
Репертуар - п'єси, що йдуть в театрі в певний проміжок часу. 
Репетиція - повторення, попереднє виконання спектаклю. 
Репліка - фраза дійової особи, слідом за яким вступає інше дійова особа або відбувається будь-яка сценічна дія. 
Театр - місце для видовищ. 
Штанкет - металева труба на тросах, до якої кріпляться куліси, деталі декорацій. 
Фойє - приміщення в театрі, яке служить місцем відпочинку для глядачів під час антракту.

МАТЕРІАЛЬНО - ТЕХНІЧНА БАЗА ЯСЛА – САДКА ПО ТЕАТРАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Оформлення зони театральної діяльності

ФОТО – ВЕРНІСАЖ

“АМАТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”

ДЕНЬ ЗНАНЬ

« Сонечко»

«Машка з мультфільму «Маша і ведмідь»

СВЯТО ОСЕНІ

« Осінь – чарівниця»

«Господиня»

СВЯТО МИКОЛАЯ

«Ябеда»

СВЯТО НОВОГО РОКУ

«Баба – Яга»

« Сніговик»

«Чаклунка»

«
Карлосон»

СВЯТО Масляна

«Коза»

СВЯТО 8 – го березня

«Сорока – ворона»

випусне СВЯТО

«Провідниця»

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Артемова Л. В. Театр і гра / Л. В. Артемова. – К., 2002. – 291 с.

2. Базовий компонент дошкільної освіти / Настільна книга керівника

дошкільного навчального закладу. Частина 5 / упоряд.: Т. В. Панасюк,

С. І. Нерянова, А. А. Грищенко. – Тернопіль: Мандрівець, 2014. – 144 с. –

С. 5–31.

3. Веселинка: збірник розваг. Книга 1 / авт.-упоряд. Л. В. Калуська. –

Тернопіль: Мандрівець, 2013. – 256 с.

4. Веселинка: збірник розваг. Книга 2 / авт.-упоряд. Л. В. Калуська. –

Тернопіль: Мандрівець, 2013. – 224 с.

5.Вистави для малят / авт.-упоряд. Г. В. Заренок. – Тернопіль: Ман-

дрівець, 2011. – 80 с.

6. Затія-дивоглядія: Як зробити ляльковий театр другом кожної ди-

тини / авт.-упоряд.: О. О. Тимофеєва, О. В. Борисенко. – Вид. 2-ге, зі

змін. та доп. – Тернопіль: Мандрівець, 2014. – 176 с.: 8 іл.

7. Куфко Н. Театралізовані ігри з дітьми дошкільного віку / Н. Куф-

ко // Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2000. – № 19 – 20. – С. 3.

8. Макаренко Л. В. Все про театр і дитячу театралізовану діяльність / Л.

В. Макаренко. – К.: Шк. світ, 2008. – 128 с.

9. Макаренко Л. В. Екскурсія до театру / Л. В. Макаренко // Джміль. –

2002. – № 4. – С. 14 – 15.

10. Макаренко Л. В. Вітаю тебе, театре! / Л. В. Макаренко // Джміль. –

2004. – № 2. – С. 10 – 11.

11. Маханева М. Д. Театрализованные занятия в детском саду /

М. Д. Маханева. – Москва, 2004. – 208 с.

12. Народні перлини для маленької дитини / упоряд. О. Яловська. –

Тернопіль: Мандрівець, 2013. – 408 с.

13. Сорокіна Н. Ф. Граємо в ляльковий театр / Н. Ф. Сорокіна // До-

шкільне виховання. – 2002. – № 6. – С. 61–63.

14. Організація ігрової діяльності дітей дошкільного віку / авт.-

упоряд. А. П. Бурова. – Вид. 2-ге, зі змін. та доп. – Тернопіль: Ман-

дрівець, 2013. – 296 с.

15. Тимофеєва О. О. Лялькова вистава – чудова забава / О. О. Тимо-

феєва. – Тернопіль: Мандрівець, 2008. – 27 с.

16. Українська мозаїка: книга для читання в дошкільному закладі і ро-

динному колі / упоряд.: Н. І. Вакуленко, Л. В. Гураш, О. П. Долинна,

О. В. Низковська. – Тернопіль: Мандрівець, 2013. – 512 с

120