ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИВИКОНКОМУ

КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

КОМУНАЛЬНИЙ ПОЗАШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ «ДРУЖБА»

КРИВОРІЗЬНОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Казковий, фантастичний і чарівний світ Марії Приймаченко

Організаційно-масовий захід

Підготувала:

керівник гуртка

«Петриківський розпис»

Єрифа Віра Григорівна

м.Кривий Ріг- 2019

Казковий, фантастичний і чарівний світ Марії Приймаченко

Організаційно-масовий захід

Віра Єрифа, керівник гуртка «Петриківський розпис», комунального позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» Криворізької міської ради

Мета:

долучити до творчості народної художниці України Марії Приймаченко;

ознайомити із засоби виразності різних видів мистецтв, мотивами творів художниці;

виховувати шанобливе ставлення до народних традицій, сприяти їх відродженню.

Обладнання: сцена, прикрашена виробами з петриківського розпису та картинами Марії Приймаченко (композиції з фантастичними тваринами), фото художниці, мультимедійний проектор, екран, ноутбук, тематичне відео: мультфільм "Свято", складений за роботами М.Приймаченко (https://www.youtube.com/watch?v=fo9ekGsxfM0), слайд-шоу робіт художниці, музичний супровід: К.Сен-Санс цикл п 'єс "Карнавал тварин", народні мотиви

Учасники: вихованці гуртка, батьки

Форма проведення: арт-панорама

Тривалість заходу: 60 хв.

Перебіг заходу

Ведуча: Добрий день, вітаємо вас,

Настає свята час!

Діти наші, вже чекають,

В добру казку поринають.

(Демонстрація портрету М. Приймаченко)

Ми відкриємо книгу «Казковий, фантастичний і чарівний світ Марії Приймаченко» у мистецький простір незбагненої української майстрині.

Демонстрація слайд-шоу творів художниці.

Музичний супровід.

Дитина 1. Про справжній твір мистецтва говорять: "Зроблено з душею". Народні майстри –тонкі й чуйні художники, які вкладають у свої твори глибокий зміст. Уся їхня праця, помисли –на щастя, на радість людям. Хіба може бути мета краща і благородніша? Хочеться вірити, що ви відчуєте й зрозумієте щирість, величну простоту Марії Приймаченко.

Дитина 2. Життя і творчість Приймаченко різноманітне: не по-дитячому серйозна й спостережлива дівчинка-інвалід через хворобу, не маючи можли­вості працювати в полі, весь час прагнула бути в оточенні людей, приносити їм радість. Свою енергію і працелюбність вкладала в малювання.

Дитина 3. Марія Овксентіївна Приймаченко, майстер українського «наївного мистецтва», через усе життя пронесла жагу творити, неминучу потребу ділитися своїми відкриттями з людьми, вона з тих митців, які створювали неповторний світ власних образів, світ краси, мистецьки висловлювала ті почуття, що живуть в народі, в його фольклорі, в його думах.

Дитина 4. Доля народної художниці дуже тісно пов’язана з рідною землею. Болотня на Київщині — рідне село Марії Приймаченко. Тут 12 січня 1909 року в селянській родині творчо обдарованих людей народилася художниця і прожила все своє життя. Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Батько, Овксентій Григорович, бондарював, був теслею-віртуозом, майстром-різьбярем. Ма­ти, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання. Від неї і перейняла художниця вміння створювати той чарівний, характерний для українських майстринь орнамент. Тож і сама Марія Овксентіївна вбиралася в сорочки, вишиті власноручно. Окрім малярства та вишивання займалася керамікою. і навіть ілюструвала книжки, що на початку сімдесятих років виходили у видавництві «Веселка».

Дитина 4. Життя обійшлося з Марією жорстоко. Вона була інвалідом. Ходила через силу, спираючись на милиці. У дитинстві Марія перехворіла страшною недугою — поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Через хворобу, не маючи можли­вості працювати в полі, вона весь час прагнула бути в оточенні людей, приносити їм радість. Свою енергію і працелюбність вкладала в малювання. Марія Овксентіївна малювала лівою рукою – ближчою до серця, образи схоплювала на льоту.

Дитина 5. «Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі...» - так говорила про себе самобутня майстриня.

Ведуча: «Починалося все це так, — згадувала художниця. — Якось біля хати, над річкою на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала різні квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату...». Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчини. Сусіди дивувалися, хвалили її, просили прикрасити і їхні хати. Так розпочався її творчий шлях. Марія Приймаченко стала відомою з 1936 року, коли вперше у Києві на Всеукраїнській виставці народного мистецтва були експоновані її малюнки «Звірі з Болотні». Марії було присуджено диплом I ступеня. Саме тоді її запрошують до експерименталь­них майстерень при Київському музеї українського мистецтва. В цей час вона малює, вишиває, захоплюється керамікою. Зокрема, пише низку чудових картин «Бичок на прогулянці», «Синій лев», «Рябий звір», «Звір у червоних чоботях» 1936-1937 рр.), «Осел», «Баран», «Червоні ягідки», «Мавпи танцюють», «Два папуги» тощо (1937-1940 рр.). Світ образів цих робіт Марії Приймачен­ко, дійсно, казковий, фантастичний і чарівний. В основі його лежать фольклорні легенди, народні казки й оповідання. В її творах фантастичне — життєве, а реальне фантастичне. Усе так, як у казці: звірі, дерева, квіти діють, розмовляють, борються за добро й стверджують його, знищуючи зло. Птахів вона створює казковими істотами, часто квіткоподібними, з крилами-вишиван­ками, химерних форм, небачених обрисів. Проте завжди звірі й птахи в Марії добрі, симпатичні, сонячні.

Казкова птиця - павич (1936)

Дитина 1. Розпочалася війна і Марії Приймаченко перериває свої творчі заняття та повертається до рідного села. Тут вона пережила найстрашніші роки свого життя. Війна забрала в неї чоловіка, який так і не встиг побачити сина Федора. У повоєнний період художниця постійно живе у Болотні, перет­воривши батьківську хату на майстерню. 1950 роком датовано вишиті нею панно «Пави у винаграді» на голубому тлі, на синьому репсі — «Кумпостелі в посуді», на коричневому — «Дві яблуні», а також розписи: «Два Одуди в квітках», «Квітки українські».

Дитина 2. У 1953-1959 роках майстриня створює такі картини, як «Три Вірли», «Два Голуби на волошках», «Павич», «Журавель і Лисиця», «Пастухи». Ці твори засвідчили удосконален­ня образної манери М. Приймаченко.

Дитина 3. У 1960 році її оригінальні роботи були представлені на виставці декоративних творів у Москві під час Декади української літератури і мистецтва. До художниці знову прийшла велика популярність. За плідну працю Марію Приймаченко було нагородже­но орденом «Знак Пошани».

У 1960-1956 роках художниця створила цикл декоративних розписів «Людям на радість», до якого увійшли роботи «Сонях», «Синій вазон з квітами», «Жар-птаха», «Голуб на калині», «Пава у квітах». За цей цикл Марії Приймаченко присвоєно звання лауреата Державної преміїУкраїни імені Т. Шевченка.

Дитина 4. До свого 60-річчя у 1969 році майстриня підготувала чимало робіт з трудової та народно-побутової тематики: «На Вкраїні хліб і сіль», «Орав Іван край дороги», «Українські яблука» та ін. Особливий розквіт її сюжетної творчості припадає на початок 70-х років. З’являються картини «Весілля», «Катерина співає пісню», «Роман і Оксана», «Галя на весілля запрошує», «Сватання», «Після весілля хрещеного батька та матку хрещену везуть до магазина». Особливо вражає картина її останніх років «Звірина серія» — явище унікальне, яке не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві. Якщо раніше художниця зображу­вала реальних звірів, то у 70-80-х рр. в її роботах народжуються звірі фантастичні — витвір геніальної уяви майстра, таких звірів не існує у природі. Це і чотириголовий стародавній болотяний звір, і болотяний рак, і хорун, і прус, і дикий горботрус, і дика волезаха. Дикий чаплун — від слова «чапа­ти» — таку назву вона вигадала одному зі звірів, акцентуючи увагу на його лапах, що здатні продиратися крізь вільхові зарості. Є звірі фіолетові, чорні, сині; сумні, веселі, усміхнені, здивовані. Є звірі з людськими обличчями. Злими постають звірі-алегорії. Так, фіолетовий звір у «буржуйському» каш­кеті, розмальований стилізованими бомбами, злісно вишкірився, показуючи гострі зуби і довгий хижий язик («Будь проклята війна! Замість квіток ростуть бомби» (1984 р.).

Ведуча: Справжнім шедевром серії про звірів став «Гороховий звір» (1977 р.). З усіх тварин, що малювала Марії Приймаченко він — найліричніший. У нього великі вуха і грива як у лева, тулуб прикрашають червоні «яблука», на чолі, переніссі і щоках — трикутники ластовиння та рожеві лапи, що закінчуються чи то кігтями, чи то клешнями. Круглі чорні очі дивляться допитливо. Та і сам звір — яскрава кольорова пляма — зітканий із сонячного проміння і рожево-червоних хмарин. Зелені стручки гороху, в якому живе звір, разом з синіми квітами утворюють рослинний орнамент. Марії було майже 70 років, коли народилася ця по-дитячому наївна істота.

Гороховий звір (1977)

Вона була не тільки прекрасною художницею, але й талановитою поетесою. Її вдалі підписи до картин у вигляді коротеньких примовок дуже легко запам’ятовуються: «Веснянки-роговички – веселії птички», «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть», «Собачка Ада не боїться гада», «Ворон дві баби мав – обох обнімав» тощо.

Дитина 1. Останні роки життя недуга прикувала Марію до ліжка, але спілкування зі світом продовжувалося — вона малювала ... А незадовго до смерті в 1986 році вона створила вражаючу чорнобильську серію. Рідне село Марії Приймаченко розташоване у 30-кілометровій зоні від Чорнобиля. Тому проблеми і біди багатьох чорнобильців вона знала дуже добре. Цикл робіт, присвячений цій трагедії, розійшовся по світу.

На перший погляд є в роботах художниці щось нібито приблизне, наче примітивне. Та, прозирнувши глибше в ці творіння, відчуваєш: це її почерк, її мистецький стиль, бо в нім – її, Приймаченко, світобачення й світосприйняття, її світорозуміння.

Ведуча: На 89 році життя видатна художниця померла. Земля прощалася з Марією, зібравши найкращі квіти, встеливши ними своїй дочці останню путь до небес. Щемить душа, бо важко змиритися, що Україна осиротіла без своєї сонячної мисткині, адже сонце сходило у картинах Марії Приймачен­ко усе життя – від першої синьої квітки, яку ще дівчинкою намалювала глеєм на білій, як світ, хатній стіні. Та, на щастя, рід Приймаченків-митців продовжився. Нащадки Марії Приймаченко - так само художники. Вона навчила незвичайному баченню світу, своїй манері малювання і сина Федора. Він був її найкращим учнем, заслужений художник України, який помер, на жаль, у серпні 2008 року. Пішли її шляхом і онуки. Сьогодні вони – молоді, талановиті художники, кожен – яскрава індивідуальність. Зростаючи поряд із такими майстрами, як їх бабуся та батько, вони перейняли все найкраще. І сьогодні відлунням звучать її слова «Федоре,просить Марія Овксентіївна, – одчини вікно. Весна на подвір’ї. Пусти краси до хати ...»

Дитина 1. Рік 2009 – це рік Марії Приймаченко, ініційований Президентом України і присвячений 100-річчю від дня народження української художниці, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслуженого діяча мистецтв України. Ще у 1994 році був створений Всеукраїнський благодійний фонд Марії Приймаченко, завданням якого стала популяризація мистецтва художниці. У Києві, в Дніпровському районі, з’явилася вулиця названа на її честь. Крім того, в галузі народного мистецтва засновано премію імені Марії Приймаченко, що буде діяти з 2008 до 2010 року. У музеї українського народного декоративного мистецтва зберігаються її керамічні вази, тарелі, прикрашені розписом із фантастичних звірів, птахів, казкових істот. Її твори з незмінним успіхом експонуються також на всесвітніх виставках у Києві, Парижі, Варшаві, Монреалі, Празі, Софії. Її ім’я як «зірка першої величини» назване у «Всевітній енциклопедії наївного мистецтва», виданій у Белграді 1984 році.

Дитина 2. Серед визначних діячів XX століття вона посідає одне з найпочесніших місць. Її ім’я – поруч з іменами таких майстрів-примітивістів, як французи Анрі Руссо та Анрі Матісс, грузин Ніко Піросманішвілі, хорват Іван Генералич та ін.

Бичок-третячок (1984)

Калиновий берег (1966)

Фантастичний звір (1936)

Зелений слон (1936)

Чорна мавпа (1936)

Лев (1947)

Синій бик (1947)

Галя і козак (1947)

Лісова птиця зі своєю дитиною (1961)

Два орли-соколи на могилі (1965)

Собака-красуня (1964)

Дівчина-українка (1965)

Звірі в гостях у лева (1963)

Котячий цар (1976)

Лев зламав дуба (1963)

Дві синички (1986)

О, таки снився четвертий блок... (1988)

Під тим дубом криниця стояла (1968)

Пастушки (1959)

Дика курка у винограді (1962)

Чорний звір (вважається написаною  у 1963р.)

Маруся кужіль пряла (1968)

Українські танцюристи (1963)

Слон (1937)

Пташка (1962)

Кінь стоїть сумує (1962)

"Я з тобою, Іванко, не нажилася..."(1966)

Лежебока ліг під яблунею... (1968)

Роки мої молоді, прийдіть до мене в гості (1969)

Сидить баба на печі, пряде кужель (1969)

Весілля (1971)

Молодий ведмідь по лісу ходить (1971)

Звір гуляє (1971)

Звірячий цирк (1977)

Три діда (1984)

Загроза війни (1986)

Дикий чаклун (1977)

Ведуча: Ви чули музику створену К.Сен-Санса «Карнавал тварин», а саме п'єси «Акваріумні рибки», «Слон», «Лебідь».

- Які асоціації у вас виникали? (Рибки; слон, ведмідь; лебідь).

- Чи допомагала вам музика зрозуміти мистецький світ М.Приймаченко?.

Види мистецтва можуть поєднуватися у кінематографі. Давайте переглянемо мультиплікаційний фільм «Свято».

(Перегляд)

- На вашу думку, які мистецтва об єдналися в мультфільмі? (Музика, живопис, література).

- Що перемогло в мультфільмі: добро чи зло? (Добро).

- Зображення героїв фільму реалістичне чи декоративне? (Декоративне).

- А чи помітили ви, що вам знайомі тварини, які є героями мультфільму? - Добрі й злий персонажі мультфільму створенні за малюнками української художниці М.Приймаченко.

Ведуча: ми ознайомилися з життям і творчістю української художниці.

Закриваємо книгу про дивовижний світ тварин української жар-птиці

народної художниці Марії Приймаченко.

Нехай же ця чарівна казка назавжди залишиться з вами:

Не можемо без казки,

У світі ми жити.

Бо казка нас вчить,

Як потрібно дружити,

Як зло подолати,

Як хитрих провчити,

Як добрих і чуйних,

Й сміливих любити.

Література:

• Гоян, Я. «Щоб люди жили, як квіти цвіли...» : Марія Приймаченко / Я. Гоян // Присвята : есе. / Я. Гоян. — К., 2001. — С. 314-345.

Зворушливо-поетичний нарис-спогад про життя та творчість художниці.

• Данилейко, В. Міф Марії Приймаченко / В. Данилейко // Образотворче мистецтво. — 2004.— № 3. — С.51-55.

Доля та особливості творчості художниці, характеристика окремих творів.

• Данченко, О. Мати й син / О. Данченко // Народні майстри / О. Данченко. — К., 1982. — С. 50-65.

Мова йде про оригінальну живописну манеру розпису картин матері та сина Приймаченків.

• Кара-Васильєва Т. Марія Приймаченко / Т. Кара-Васильєва // Українки в історії. — К., 2004. — С. 246-247.

Коротка біографічна довідка.

• Качкан, В. З отчої криниці / В. Качкан // Дивосвіти / В. Качкан. — К., 1986. — С. 3-13.

Художньо-документальне оповідання про талановиту художницю Марію Приймаченко та її сина Федора.

• Марія Приймаченко : альбом / авт.-упоряд. Н. Велігоцька. — К. : Мистецтво, 1994. — 131 с. : ілюстр.

В альбомі репродукуються твори народної художниці та подано нарис її життя та творчості.

• Найден, О. Марія Приймаченко : синтез орнаментального і фігуративного начал як стильова основа творчості / О. Найден // На­родне мистецтво — 2001.— № 1-2. — С.2-5.

Фольклорні особливості творчості Марії Приймаченко.

• Найден, О. Панно-«вазон» «Сонячник життя» Марії Приймаченко : досвід аналізу одного твору / О. Найден // Народне мистецтво. — 2003.— № 1-2. — С.10-11.

Критичний аналіз видатного твору художниці «Сонячник життя».

• Островский, Г. Добрый лев Марии Примаченко / Г. Островський; худож. А. Зубченко. — М. : Сов. художник, 1990. — 206 c.: ил. — (Рассказы о художниках).

Літературний нарис про життєвий та творчий шлях народної майстрині.

• Фисун, О. Художниця із сонячними очима / О. Фисун // Українська культура. — 1998. — № 11-12. — С. 1.

Про творче призначення та особливості живопису М. Приймаченко.

• Шаров, І. Приймаченко Марія Оксентіївна / І. Шаров, А. Толстоухов // Художники України : 100 видатних імен / І. Шаров, А. Толстоухов — К., 2007. — С. 319-323.

Біографія народної художниці України.

• Шестакова, О. Одкровення і загадки Марії Оксентіївни / О. Шестакова // Народне мистецтво. — 2008. — № 1-2. — С. 4-9.

Огляд життя та творчості мисткині, формування художніх образів малюнків.

• Шинкарук М.«Гороховий звір» М. Прий­маченко / М. Шинкарук // 100 найвідоміших шедеврів України. — К., 2004. — С. 490-493.

Історія написання та характеристика шедевру українського народного живопису — картини М. Приймаченко «Гороховий звір».

Сайти в мережі Інтернет

http://uk.wikipedia.org Марія Приймаченко

https://www.youtube.com/watch?v=0JpYlJWQpgM Відеофільм з репродукціями картин Марії Прйимаченко

http://svit.ukrinform.ua/celebrities.php?page=primachenko.htm Біографія художниці та її значний внесок у світ мистецтва.

http://ukrmystetstvo.blogspot.com/2012/07/blog-post_9.html Марія Приймаченко (Блог про творчість митців живопису та про їхнє життя, які пов'язані з українською землею або українським народом)

http://honchar.org.ua/p/mariya-pryjmachenko-lita-moji-molodiji-pryjdit-do-mene/ Марія Приймаченко: “Літа мої молодії, прийдіть до мене…”

http://lib.ukrsd.com.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=125 Вільний дух і вільний світ творчості (до 100-річчя з Дня народження Марії Приймаченко)

http://www.bondarev.com.ua/pages/view/422 Живопис з приватної колекції Костянтина Бондарєва

https://www.youtube.com/watch?v=fo9ekGsxfM0 Мультфільм «Свято»