Народний фольклор
з використанням музичного супроводу
у всебічному розвитку дітей раннього віку
ЗМІСТ
Вступ ………………………………………………………………....3
1.Жанри народного фольклору з музичним супроводом…….…..5
2.Музично-ритмічна діяльність дітей 3-тього року життя………..5
3.Фольклор протягом дня для розвитку музично-ритмічних
здібностей дітей раннього віку…………………………………….6
3.1 Ранкова зустріч дітей…………………………….………...…...6
3.2 На прогулянці……………………………………………………7
3.3 Під час одягання (роздягання) дітей…………………………...8
3.4 Під час гігієнічних процедур у ванній кімнаті……………….9
3.5 Чекаючи на сніданок, обід чи вечерю, або під час годування дітей………………………………………………………………...10
3.6 Підготовка дітей до сну……………………………………….12
3.7 Ігрова та самостійна діяльність під музичним супроводом...14
Висновки ……………………………………………………….......18
Вступ
Для більш успішного розвитку творчих здібностей в музично-ритмічній діяльності дошкільників раннього віку, я вирішила використовувати у своїй практиці народний фольклор з музичним супроводом.
До дитячого фольклору зараховують, як творчість самих дітей, так і твори, що виконуються для дітей дорослими. Такий поділ виникає з того, що ігрові, ритміко-інтонаційні та музично-ритмічні можливості дітей залежать від віку. З оселею, сім'єю, з народним мистецтвом, з роботою народних умільців, з побутом нашого народу ми знайомимо дітей через фольклор, як на заняттях, так і у вільний час. Це - пестушки й потішки, забавлянки, жартівливі пісеньки, небилиці, безкінечні казочки, заклички, примовлянки, лічилки, дражнилки і мирилки, колискові, загадки, сміховинки тощо.
На мою думку, саме народний фольклор вносить особливий колорит у життя дитячого садка. Вплив творів дитячого фольклору, що вчать добру, особливо великий в перші роки дитинства, коли формуються такі почуття, які надалі стануть фундаментом всього життя, основні якості особистості.
Зміст роботи з музично-ритмічної діяльності дошкільнят третього року життя за програмою виховання і навчання дітей від двох до сьоми років дитина полягає у створенні у малят радісного настрою, бажання емоційно спілкуватися і рухатися з дорослим та один з одним. Та через те що музичні заняття відбуваються лише двічі на тиждень, саме у повсякденні створюються найширші можливості заохочення дітей до музичного досвіду дорослих та виявлення і підтримки дитячої самостійності у музичних діях.
Цілі і завдання ведення народного фольклору в музично-ритмічній діяльності життя дітей раннього віку - спрямовані на:
- формування у дітей чуття музичного ритму, навчаючи їх рівномірному ритму основних рухів;
- емоційно виразному виконанню виражально-зображувальних рухів;
- вчити ритмічному виконанню танцювальних рухів;
- рівномірні плескання в долоньки відповідно ритму музики;
- вчити дітей емоційно взаємодіяти;
- залучати малят спільно, весело водити хороводи.
У запропонованому досвіді підібрано фольклорний матеріал для розвитку музично-ритмічних здібностей дітей 3-го року життя, який можна використовувати під час різних режимних процесів: ранкової зустрічі дітей, умиванні, на прогулянці, при підготовці до обіду, при підготовці до сну, іграх та самостійній діяльності.
Наступний матеріал підібрано із різних жанрів українського дитячого музичного фольклору:
заклички, примовки, веснянки;
ігри, забави;
колискова народна музична поезія;
хороводи, танці;
Приносячи задоволення і радість, спираючись на емоційність, образність, музичність, дитячий музичний фольклор, як самобутнє культурне явище, і в сьогодення дає малюкам змогу розвивати "закладені самою природою" музичні задатки, розкривати творчий потенціал, , активізує ініціативну та емоційну чуйність, розвиває музичні здібності в музично-ігровій діяльності.
Естетичні смаки, художні здібності дітей раніше формувалися та розвивалися на численних піснях календарних і обрядових свят, ритуалів, які вчили шанувати працю, робити добро, бути милосердними, любити природу.
В етнопедагогіці вагоме значення під час виховання дитини надають віковим особливостям. Для кожного періоду розвитку дітей, зважаючи на різні індивідуальності, існують певні фольклорні жанри, які впливають на становлення духовності дитини, засвоєння нею національних культурних цінностей, ідей, є матеріалом для розширення знань та формування здібностей. Навесні вони співали веснянки, гаївки, пастуші ладкання — хорові пісні з іграми, танцями, в яких органічно поєднувалися мелодія, слово, рух, відповідна міміка і жести. Під час літнього сонцестояння урочисто, з багатьма обрядами і піснями, святкувався поетичний і магічний день Івана Купала. Восени та взимку, коли вже були завершені основні сільськогосподарські роботи, проходили вечорниці, на яких поєднувалися заняття рукоділлям з піснями й танцями.
Пісні, що їх виконують дорослі для дітей (забавлянки-утішки, колискові, ігри-забави, пісні-казки, небилиці, пісні з казок), відіграють важливу роль у народному вихованні дитини від самого її народження до майже восьми років і вводять її через створення музично-фольклорного середовища у дорослий світ традиційної культури.
Пісні, що їх виконують самі малюки, відображають дитяче світосприйняття і складаються з таких музичних жанрів, як заклички, примовки, звуконаслідування, колядки, щедрівки, веснянки-гаївки, дитячі музичні ігри.
Музично-ритмічна діяльність дітей 3-тього року життя
Музично-ритмічна діяльність включає в себе найбільш доступні види музичної діяльності. В рухливих забавах, іграх відповідно до ігрового змісту й характеру музики викликати у малят радісний настрій, бажання емоційно спілкуватися й рухатися з дорослим та один з одним. Виховувати у дітей емоційну чутливість до музики засобами образно-ігрових рухів (весело пострибати, наче звірятка; крадькома ходити, наче котик; легенько побігати, наче пташечка).
В цей період формується здатність дитини до цілісного переживання фольклорної пісенно-музичної й танцювально-ігрової ситуації, співаючи дітям і рухаючись із ними в забавах, хороводах, іграх, танцях.
Діти вчаться ритмічно виконувати рухи з предметами (струшувати брязкальцем, дзвоником, вдаряти у бубон), допомагати їм утворювати коло, звужувати його, рухатися один за одним ходою, вільно розбігатися тощо.
Малята залучаються до спільного, веселого водіння хороводів, виконувати найпростіші таночки відповідно до характеру музики (помірно, у швидкому темпі, згідно контрасту у творі двочастинної форми), наслідувати мімічну і музично-рухову виразність педагога, змінювати рухи за ним, танцювати по-одному і в парах, опановуючи простір музичної зали.
Формуються у дітей чуття музичного ритму, навчаючи їх рівномірному ритму основних рухів (крокувати на кожну чверть такту, бігати — на вісімки), емоційно виразному виконанню виражально-зображувальних рухів (колисання-похитування, примирення-обнімання, здивування-піднімання плечей). Діти вчяться ритмічному виконанню таких танцювальних рухів: рівномірні плескання в долоньки; так звані веселі ручки; змахування хусточкою; похитування, переступаючи з ніжки на ніжку і нахиляючи голову з боку в бік; вільне розведення рук в сторони або спрямування їх вниз до ноги, що виставлена на каблук; виставляння ноги на каблучок; дрібушечка – притупування почергові; притупування однією ногою; пружинки тощо. Поступово вони емоційно взаємодіють, танцювально вітаються, вчаться дякувати один одному елементарним уклоном.
Також малюків спрямовуючи співом дорослих, вигуками (туп-туп; гоп-гоп; гей-гей), примовками (плескай-плескай ручками; тупай-тупай ніжками), діями брязкальця, іграшки тощо заохочують ритмічно рухатися.
Вихователь повинен не заважати дітям проявляти невимушеність, щирість, природність в музично-рухових діях, чим саме і виховувати естетичне ставлення у дітей до музично-рухової діяльності дорослих, дітей, власної.
Фольклор протягом дня для розвитку музично-ритмічних здібностей дітей раннього віку
3.1.Ранкова зустріч дітей.
Вранці вихователь зустрічає кожну дитину, розмовляє з нею, виявляє свою прихильність. Діти дуже чутливі до тону вихователя та його слів. Доречно буде використати фольклорні твори з таких музичних жанрів, як потішки, заклички, забавлянки для створення хорошого настрою у дитини.
Найпоширенішим жанром дитячого фольклору є заклички (віршоване пряме звертання дітей до різних явищ природи: Сонця, Дощу, Вітру). Вони особливо повно розкривають можливості дитячого голосу: силу, дзвінкість, емоційну темпераментність. У закличках-наспівах переважають інтонації заклику, кличу, а також утворення певних музично-ритмічних малюнків характерних лише для цього жанру. Суть закличок — прохання, щоб пішов чи припинився Дощ, розійшлися хмари чи вийшло Сонечко.
У роботі з дошкільниками раннього віку заклички можна використовувати як під час зустрічі дітей, так і під час прогулянок спостерігаючи за погодніми умовами як на подвір’ї, так і через вікно.
Відомими, наприклад, є такі заклички до Сонечка:
Сонечко, сонечко,
Засвіти, засвіти!
Сонечко, сонечко,
Звесели, звесели!
Сонечко, сонечко,
Весну й Літо запроси!
Коли надворі хмарно, мрячно, діти кличуть сонце, утворюючи коло і роблячи колоподібні рухи руками.
Закликання Птахів:
Птахів закликаю
Із теплого краю:
Летіть, соловейки,
На нашу земельку!
Летіть, ластівоньки,
Пасти корівоньки!
А ще всі ми любимо з дитинства пісеньки - заклички: «Вийди, вийди, сонечко»,
Вийди, вийди сонечко,
На дідове полечко.
На бабине зіллячко
На наше подвір’ячко.
На весняні квіточки,
На маленькі діточки,
Там вони граються –
Тебе дожидаються.
«Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику»
3.2.На прогулянці буде доречно погратися з дітьми під укр. нар. пісню «Диби-диби».
ДИБИ-ДИБИ
Коли діти вивчили пісню і стали в коло, тоді вихователь:
1. Підходить до кожної дитини і, доторкуючись пальчиком до правого плеча, приказує: «Баба, Дід — Баба, Дід» хлопчиків прозиваючи дідом, а дівчаток бабою і т. д., аж до того місця, з котрого почала лічити.
2. Призначивши всіх дітей, перевіряє їх, приказуючи: хто Дід — підніміть руки, (присядьте), а потім хто Баба.
3. Дід та Баба, беручись за руки, стають парами й колом уліво чи вправо ходять, співаючи вивчену пісню:
«Диби-диби, диби-би, пішла баба по гриби» і т. д.
4. Дід і Баба, ставайте в пари, підемо в лісі збирати гриби!
5. Ми вже в лісі. Збираймо ж гриби! Діти або стоять на одному місці, або ходять, нахиляються аж до землі й удають, що збирають гриби. Правою рукою збирають і, випростовуючись, перекладають їх у ліву руку, наче в яку-небудь посудину.
Через деяку хвилину на умовний знак (припинити спів чи подзвонити дзвіночком) діти перестають збирати гриби, відшукують своїх: Дід —Бабу, а Баба Діда — й починають знову гру.
Інший варіант забави «Зробим коло»
Вихователь стає у центр і промовляє до дітей: «Ідіть до мене!». Жестами рук він підсилює інтонацію запрошення.
Співає:
Зробим коло, погуляймо,
І весело заспіваймо: «Гу!»
Діти йдуть на кожну чверть високим кроком, згинаючи ноги у колінах. Збираються у маленьке коло. Діти, за прикладом педагога, підносять трохи стулену праву долоньку до рота і неголосно й протяжно проспівують «гу!».
Діти з педагогом співають вдруге і водночас розширюють коло. Усі проспівують «гу!» трохи голосніше.
За третім разом діти рушають ходою по колу. Наприкінці підносять долоню до рота і трохи гучніше проспівують «Гу!». Одночасно вони повертаються на місці праворуч, щоб веселе гукання чутно було скрізь.
Іншим разом бажано змінити ходьбу на легкий біг або притупи.
3.3.Під час одягання (роздягання) дітей
Ігри-забавлянки
Кую-кую чобіток,
Подай, бабо, молоток —
Не подаси молотка —
Не підкую чобітка.
Гудзик-пудзик розгойдався,
Із ниточки обірвався,
Упав на цибулю,
Набив собі гулю.
Їхав лис через ліс.
Лисенятам капці віз.
Щоб соснові шишки
Не кололи ніжки.
3.4.Під час гігієнічних процедур у ванній кімнаті
Гра-забавлянка
…Хлюп, хлюп, водиченько,
Хлюп, хлюп на личенько,
І на ручки, і на ніжки
Хлюп, хлюп, хлюп!
Гра-перемовка (підготовка до миття рук)
А де ваші ручки?
Ось наші ручки.
А де ваше мило?
Ось наше мило.
Де висять рушнички?
Ось вони, ось які.
Де тече водичка?
Ось тече водичка.
Будем мити ручки?
Будем мити ручки.
(під час миття рук декламується віршик)
Наші діти – малюки миють руки залюбки!
Рукавчики загортають, руки милом натирають
Під водою добре миють,
Витиратися уміють,
Люблять воду всі малята,
Як маленькі каченята.
Вмивання після прогулянки чи після сну також обігрується у фольклорі. Пропоную напередодні провести маленьке заняття на тему: «Водичко, водичко, умий моє личко!»
Вихователь милується дітьми, хвалить їх за те, що вони гарні й чистенькі.
- Сьогодні до нас на гостини прийде лялька Галя. Отже добре, що ви причепурилися. (Стукають у двері-заходить замурзана лялька.)
- Ой, Галюню, що з тобою сталося? Чому ж ти не вмивалася?
- Не хочу вмиватися, я боюся води. Вона холодна й неприємна.
- Галю, що ти кажеш!
Вихователь:
Наші дітки-малюки
Миють руки залюбки.
Загортають рукавчата,
Ручки милом труть завзято,
Під водою добре миють,
Витирати їх уміють.
Люблять воду всі малята,
Як маленькі каченята.
Запитує дітей, чи й справді вода холодна, не приємна.
- Ходімо, Галю! Ми покажемо тобі, як миють руки, вмиваються.
Підвожу дітей до водиці.
- Добрий день, водице! Заспівай нам свою пісеньку.
Діти миють Галі личко, руки , промовляючи за вихователем :
Водичко, водичко,
Помий Галі (а надалі ім’я дитини) ручки,
Біленькі, маленькі,
Щоб були чистенькі.
Водичко, водичко,
Умий Галі (ім’я дитини) личко,
Рум’яне та біле,
Як яблучко спіле.
- Ось тепер Галюня чистенька, чепурненька, гарненька, як наші дітки.
3.5.Чекаючи на сніданок, обід чи вечерю, або під час годування дітей
Малята третього року життя залюбки слухають ігрові пісеньки. Вони люблять розглядати свої рученята й ніжки, бавитися ними. Народні потішки ніби заохочують до цих дій, пов'язують їх зі словом, наспівом.
Наприклад, вихователь, стоячи перед дитиною, плеще в долоні, примовляючи:
«Ладоньки, ладусі, а де були?»
— «У бабусі». — «А що їли?» - «Кашку».
— «А що пили?» — «Бражку».
— «А що на закуску?» — «Хліб та капустку».
— «Гай, гай на бабину хату калачі їсти!»
Дитина прислухається до його мови, спостерігає рухи. Вихователь бере її ручки, плеще ними, продовжуючи примовляти потішку. Після багаторазових повторень малюк і сам починає виконувати потрібні дії.
Такі пісеньки-пестунки, як «Гу-ту-ту!», «Печу-печу хлібчик», «Сорока-ворона», «Калачі», «Кую, кую чобіток», «Ладоньки-ладусі» та інші створюють у дитини потребу не тільки говорити, а й супроводжувати їх відображати рухи відповідно до слів та ритму.
Чекаючи на обід чи вечерю вихователь можне використовувати такі фольклорні твори, як
Гоп – гоп, гу-ту-ту!
Гоп-гоп, ту-ту-ту! (плескають у долоньки відповідно до ритму)
Варю кашу круту, (здійснюють рухи, ніби мішають ложкою кашу)
Наливаю молочка, (ллють молоко)
Погодую козачка. (дають „покуштувати” кашу)
Ладки-ладки-ладки
Ладки-ладки-ладки (плескають у долоньки відповідно до ритму)
Напечу оладків.
Це для діда, для бабусі, .(загинають пальчики на руці)
Це для тата, для матусі,
Для маленької Катрусі
Ладоньки- ой- ладки (плескають у долоньки)
Добрі в нас ладки. (гладять себе по животі)
Ням-ням-ням.
Печу, печу хлібчик
Печу, печу хлібчик (здійснюють рухи, ніби формують паляницю)
Дітям на обідчик,
Більшому –більший, (піднімають руки догори, широко розводять у боки)
Меншому – маленький,
(опускають руки до підлоги, а потім звужують перед собою)
Шусть у піч!(простягають руки від грудей вперед)
Саджай - виймай!(простягають руки від грудей вперед і повертають їх назад) – 2р.
Гам! (дають „покуштувати” один одному)
Кипи – кипи, борщику
Кипи – кипи, борщику, (здійснюють рухи, ніби мішають ложкою )
У новому горщику,
Вкину моркву, капустину,(імітують вкидання продуктів)
Бурячок і картоплину,
Натовчу цибулі, сала,(імітують шаткуваня ножем та висипання у горщик)
Буде борщик в нас на славу!(роблять вигляд, що нюхають борщик)
Калачів напечу
Чу-чу- чуки- чу (обома руками плескають по колінах)
Калачів напечу. ( місять тісто)
Чи-чи-чики-чи (обома руками плескають по колінах)
Калачі у печі. (рух, ніби саджають калач у піч: долоні від грудей вперед)
Че-че-чеки-че (обома руками плескають по колінах)
Ой у пальчики пече. (витягують із печі, до грудей, махають руками, ніби обпеклися)
Ча-ча-чаки-ча (обома руками плескають по колінах)
Хто тут хоче калача?( ніби тримають хліб на долонях).
ПЕЧУ-ПЕЧУ
Перший варіант: Діти сидять на стільчиках і виконують рухи тільки руками сидя відповідно до тексту пісні.
Другий варіант: Діти стають в коло звернені постатями до середини кола. Перед ними — уявна піч, під руками — діжа з тістом, І збоку — лопата.
1.За словами «Печу, печу хлібчик, дітям на обідчик» - діти вдають, що місять тісто.
2. За словами «беру, беру папку»— вдають, що виймають тісто з діжі.
3. За словами «саджу на лопатку» — садять тісто на лопатку.
4. За окликом «шусть у піч, шусть!» — кидають тісто в піч, виступаючи правою ногою вперед.
Мета гри: Рухи рук, що імітують, як місять хліб, беруть тісто з діжі з присіданням та нахилянням і садять хліб у піч, ці рухи непомітно корисно впливають на фізичний розвиток дитини.
3.6.Підготовка дітей до сну
Готуючи малят до сну, вихователі ясельних груп звертаються до колисанок. У багатьох із колисанок діючою особою виступає кіт. Присутність цього персонажа в сюжетах колискових пісень пояснюється не тільки близькістю тварини до людей, а ще й тим, що в народних уявленнях та віруваннях кіт завжди був другом людини, здатним захищати її від злих сил. Перед наспівуванням доречно показати дитині іграшку і супроводжувати спів відповідними діями:
Ой коте, коточку,
Посидь у садочку,
Не займай лозину,
Не збуди дитину.
Колискова музична поезія є найважливішим жанром дитячого музичного фольклору, який відображає чуттєвий зв'язок між матір'ю і дитиною, що існує від дня народження немовляти. Звичайними словами в колискових стали «люлі-люлі», «баю-баю», «а-а-а». Слухаючи колискові пісні, діти мимовільно запам'ятовують слова, різні їх форми та словосполучення, освоюють голосові та музичні інтонації, адже обсяг їх зазвичай невеликий.
Під час виконання колискових пісень, у дітей формуються чуття музичного ритму та емоційно виразне виконання виражально-зображувальних рухів (колисання-похитування). Діти старанно заколисують іграшку і самі краще засинають під знайому колискову пісню.
Для вихователів групи раннього віку рекомендую використовувати такі колискові:
Котки два
А-а-а, котки два,
Сірі, білі обидва.
Просяться до хати,
Хочуть Галю (ім'я) взяти.
А ми Галю не дамо,
Бо ми Галю глядимо.
Котику Сіренький
Котику Сіренький
Котику Біленький
Котку Волохатий
не ходи по Хаті
Не ходи по Хаті
не буди Дитяти
Дитя буде спати
Котик воркотати
Ой на Кота на Воркота
На Дитинку Дрімота
(А-а а-а а-а а)
Разом з колисковою піснею малюки отримують перші уявлення про те, «що таке добре, що таке погано», можна чи не можна так робити. Зображувальні факти, що стосуються звичок та властивостей кота, сприяють розвитку дитячої уяви, що також вливає на формування музично-слухових уявлень дитини, а отже, формуванню музичних здібностей.
Ходить зайчик, ходить
Ходить кругом хати,
Хоче він малого Ромку колисати.
Хоче він малого Рому колисати,
А маленький Ромчик дуже хоче спати.
А маленький Ромчик дуже хоче спати,
А його дідусь хоче забавляти.
А його дідусь хоче забавляти,
А бабуся буде казочку казати.
А бабуся буде казочку казати,
А мамочка буде пісеньку співати.
3.7.Ігрова та самостійна музично-рухова діяльність.
Дитині потрібні не тільки ніжні, ласкаві звуки, їй потрібна активність, яка б розвивала рухи, мислення.
В рухливих забавах, іграх відповідно до ігрового змісту й характеру музики у малят створюється радісний настрій, бажання емоційно спілкуватися й рухатися з дорослим та один з одним. Виховується у дітей емоційна чутливість до музики засобами образно-ігрових рухів (весело пострибати, наче звірятка; крадькома ходити, наче котик; легенько побігати, наче пташечка).
Перший раз виховательки сама читає і показує іграшки чи дії на ляльці. Потім поступово залучає дітей до виконання окремих дій, повторення окремих слів. Коли потішка розігрується востаннє, дитина повністю виконує всі дії, повторює слова, вирази або навіть весь текст.
Одним із видів подібного спілкування є забавлянки, де слова поєднуються зі своєрідними вправами. Скажімо, дитина тримаючи в руках іграшку імітує як та вчиться ходити:
Дибки, дибки!
Ходить котик по лавочці,
Водить кицю за лапочки.
Диб, диб, диб...
Кую, кую чобіток
На столі сидить лялька, взута в чобітки, лежить молоточок. За столом 3—4 дітей і вихователька. Вихователька знімає чобіток з ляльки, дії супроводжує словами рідної мови: «Ой, які гарні у ляльки чобітки». Далі читає потішку, тримаючи в одній руці чобіток.
Кую, кую чобіток.
Подай, бабо, молоток.
(Бере сама молоток і імітує підбивання чобітка).
На подаси молоток
Не підкую чобіток.
При повторному читанні замість слова «бабо» вихователька називає ім'я дитини: «Подай, Олю, молоток». Поки вихователь стукає по чобітку,діти простукують ритмічний малюнок пальчиком по поверхні руки. При повторному розігруванні потішки (через день-два) діти можуть виконувати всі дії на слова і прохання дорослого: зняти з ляльки чобіток, взяти молоток і підбивати чобіток. Вихователь стимулює дітей до ритмічного промовляння слів потішки.
Летів горобчик
Діти разом з вихователем сидять за столом. На столі українська піч (зроблена з картону, яку потім ставлять в ігровий куток), іграшковий стіл, на якому лежать калачі. В руках у виховательки пташка - іграшка,. Діти розглядають іграшки, називають їх рідною мовою. Потім вихователька пропонує їм послухати українську народну пісеньку:
Летів горобчик (Імітує рухи, горобчик облітає всіх дітей):
Жив-жив –жив!
— А де ж мені сісти? (Шукає, розглядає )
- На печі. (Сідає , сидить)
А що ж мені їсти? (Підлітає до столу).
— Калачі.
Гам.Гам.Гам. (Імітує рухи горобчик дзьобає калач).
Вихователь проговорює другий раз. При третьому разі запитує у дітей: «Як кричав горобчик?» Пропонує повторити разом: «жив, жив, жив!» Де ж сісти горобчику? Діти відповідають: «На печі». - Що ж їсти горобчику? — Калачі».
- Як їв горобчик?
- Гам. Гам.Гам.
При повторному розігруванні дії з горобчиком виконують діти.
Якщо дитина засмутилася,
то вихователь утішає, разом з дітьми погладжуючи дитину:
Не плач, не плач
Спечем калач,
Медом помажемо,
Тобі покажемо,
Самі зїмо,
Тобі не дамо. (в оригіналі)
Але ми примовляємо «і тобі дамо», що б дитину не образити.
А також можна погратися з пальчиками.
Пальчик-пальчик,
Де ти був?
Я з цим братом в ліс ходив,
А з цим братом борщ варив
З цим я кашки скуштував,
А з найбільшим заспівав, заспівав.
Пальцями правої руки защіпуємо по черзі пальці лівої починаючи з мізинця.
Забавлянка-дражнилка «Равлику-Павлику» теж стане у нагоді під час самостійної діяльності, адже діти спілкуються між собою граючись, а для цієї забавлянки досить знайти собі пару.
Коли діти посварились
МИР-МИРОМ
В Україні традиційно, як діти посваряться, мудрий дорослий підбиває їх до примирення, наспівуючи мирилку:
Мир-миром,
Пироги з сиром,
Варенички в маслі,
Ми дружечки красні,
— Поцілуймося (помирімося).
1—4 такти — діти, ставши парами, зчіплюють мізинці правих рук і погойдують ними перед собою на кожну чверть такту. Дивляться в очі один одному, посильно співаючи.
5-й такт — «помирімося» - діти розводять руки широко в сторони.
6-й такт — обнімаються, схиляючи голови на плече один одному. Після примирення бажано заграти веселу музику, щоб діти, радіючи, поплескали у долоньки.
Зустріч з котиком.
Іграшка: котик.
Діти разом з вихователем запитують:
Кицю, кицю, де була?
Що ти їла, що пила?
Киця відповідає (дитина)
Я на річці була,
Там водичку пила,
А що їла – не скажу
Тільки хвостик покажу!
Ой ходила квочка
На столі у дітей двір, кілочок, квочка і четверо курчаток.
Діти розглядають квочку, курчаток. Вихователь читає потішку та імітує рухи квочки.
Ой ходила квочка
Навколо кілочка,
Кво-кво-кво,
навколо кілочка.
Ой висиділа квочка
Четверо курчаток,
четверо курчаток.
Ой ходила квочка
Навколо кілочка,
Водила діток - одноліток.
При повторному читанні діти звуконаслідують, повторюють окремі слова, рядки.
На третьому році життя триває розвиток артикуляційного апарату, дитина краще розуміє і наслідує мову дорослих. Спочатку вимовляє деякі слова пісень, а під кінець року і повністю.
Забавлянку «Пташко маленька» можна перетворити у гру. Малята сидять півколом на стільчиках, вихователь говорить:
- Пташко маленька,
Де твоя ненька?
- Десь літає.
- О! Вертається!
На маківці сиділа,
Дрібний мачок дзьобала.
Дзьоб, дзьоб, дзьобанець,
Ходім, пташко, у танець!
На словах «Дзьоб, дзьоб» вихователь показує, як пташка дзьобає (б'є пальцем по підлозі, діти повторюють ці рухи). На слова «Ходи, пташко...» всі діти підводяться й стрибають. Потім знову сідають на стільчики, гра повторюється кілька разів.
Висновки
У роботі з дітьми з народного фольклору я використовую різні жанри дитячого фольклору, а також різні педагогічні технології: особистісно-орієнтовну взаємодію вихователя з дітьми, ігрові технології, здоров’язберігаючі та розвиваючі. Це, безсумнівно, дозволяє підвищити ефективність і якість навчання, полегшує процес адаптації дітей до умов дитячого садка, сприяє розвитку творчого мислення, оволодінню рідною мовою, активізує самостійну діяльність дошкільнят, розвиває музичні здібності.
Особливу роль відіграє народна творчість у перші дні перебування малюка в дитячому садку. Ще не звикнувши до нових умов, дитина сумує за рідною домівкою, матір'ю, татом, не може спілкуватися з іншими дітьми, дорослими. Вдало підібрані потішки допомагають вихователеві встановити контакти з нею, викликати позитивні емоції, симпатію:
Головна увага - у роботі з дітьми треба використовувати такі фольклорні ігри, пісні, які б органічно входили в їхній побут, були їм цікаві і зрозумілі. Слід пам'ятати і про те, що мораль не дається дитині у спадок, вона виховується. Виховання є загально-творчою основою морально-духовного розвитку, і саме воно задає його суспільну спрямованість. Розвиток особистості, безперечно, має бути вільним, без насильства і примусу, а це може дати дитяча народно-музична творчість, особливостями якої є простота, природність, прозорість, доступність і музичність мови, що спонукає дітей до творчих дій, активізує ініціативу та емоційну чуйність, розвиває мовленнєві, і музичні здібності в музично-ігровій діяльності.