Дата:08.03.2019 р.
План
Урок №9
Тема: «Л. М. Ревуцький. Симфонія №2»
Учбова ціль:
познайомити учнів з симфонічною творчістю композитора на прикладі симфонії №2;
вивчення понять: «імпресіонізм», «епізод»;
розвиток аналітичних навичок;
розвиток навичок мовлення.
Виховна мета:
формування інтересу учнів до музики ХХ століття;
збагачення внутрішнього світу учнів;
розвиток образного мислення учнів;
розширення кругозору.
Література:
М. Бялик. Монографія;
Н. Кобрин «Творчість Левка Ревуцького в контексті української музичної культури ХХ ст.»
Л. О. Кияновська «Українська музична література»;
С. Лісецький. «Л. М. Ревуцький»;
С. Лісецький «Українська музична література» 6 клас;
Т. Шеффер «Лев Ревуцький»;
Юцевич Ю. «Музичний словник».
Музичний матеріал:
Л. М. Ревуцький. Симфонія №2:
1-ша частина, ГП «Ой весна, весниця»;
1-ша частина, ПП «Ой не жаль мені»;
2-га частина, 1-ша тема «Ой Микито, Микито»;
2-га частина, 2-га тема «Ой у полі сосна»;
2-га частина, тема епізоду «У Києві на ринку»;
3-тя частина, ГП «А ми просо сіяли»;
3-тя частина, ПП «При долині мак».
Роздатковий матеріал:
конспект – домашнє завдання; (Додаток №1)
ТЗН:
ноутбук;
колонки;
фонограми до уроку;
Наочні посібники:
Портрет композитора;
Ілюстрації до теми.
Хід уроку 1. Організаційний момент.
2. Опитування:
Вікторина:
3. Вивчення нового матеріалу Симфонія №2 Мі мажор Ревуцького – це найвизначніший твір композитора, етапне явище в історії українського симфонізму 20-го століття. Симфонія була створена у 1927 році. У 1940 році композитор здійснив її другу редакцію, в якій вона переважно і виконується. Перше виконання відбулося в 1928 році у Києві. Цей тричастинний цикл належить до творів, які найбільш природно і гармонійно перевтілюють теми українських народних пісень у масштабну і барвисту оркестрову тканину. І хоча симфоній на українські теми в попередньому сторіччі писалося немало, все ж Л. Ревуцькому вдалося не повторити досягнутого, уникнути зовнішньої ілюстративності, «етнографічності», знайти особливо чисті, глибокі й природні тони для того, щоб передати не лише «букву», але й «дух» української народнопісенної традиції. Всі частини побудовані на темах відомих пісень, розмаїтих за жанрами, образами і настроями. Це і старовинна веснянка, і символічна з «язичницьких часів» пісня-гра, і жартівливо-танцювальна пісня, і лірична пісня-романс. Проте ці теми не створюють у безпосередньому зіставленні враження довільно сполучених фрагментів, навпаки, послідовність і взаємозв’язок між ними дозволяють вибудувати цілісну панораму народних традицій і духовного світогляду нації. Перша і третя частини симфонії написані в сонатній формі; друга – у три-п’ятичастинній, середина якої являє собою скерцозний розділ. Отже, всі частини будуються за принципом образного контрасту. Якщо в другій частині контраст дається як спокійне зіставлення образних сфер, то в сонатній формі, зокрема в 1-й частині, контраст виступає в досить складному переплетінні, особливо динамізуючись у розробці. В основі першої частини лежать теми двох народних пісень. Перша - стародавня, чи ще не язичницьких часів, веснянка «Ой, весна, весниця» (ГП, Е – dur), архаїчна, могутня і заклична за своїм характером. Вона, ймовірно, була знана митцем ще з дитинства, почута в рідному Іржавці, і він переносить її у свій цикл, як спогад дитинства. Композитор знайшов для неї напрочуд відповідне оркестрове забарвлення, скориставшися здобутками одного з найбільш новаторських відома на той час художніх напрямків - імпресіонізму1. Він підкреслив у цій темі широке просторове тло, мінливий багатий колорит, так, ніби вона звучить, відлунюючи таємно в прадавніх лісах, як заклинання до сил природи, котрим поклонялись наші предки. Друга тема, зовсім протилежна і за часом виникнення, і за своєю внутрішньою сутністю: це лірична, жаліслива пісня «Ой не жаль мені та ні на кого» (ПП, cis – moll, соло гобою). Якщо перша тема уособлює вічний світ природи, то друга - сферу звичайних людських почуттів. Та в розвитку самої частини значно більшу роль відіграє саме перша, бо в ній закладене поривання вперед, до вершини, вона демонструє невичерпні можливості видозміни. Друга ж лише іноді нагадує про себе своїм ніжним сумовитим наспівом. ♫ Слухання музики: ♫
Друга, повільна частина досить масштабна й різнопланова. Це природно, адже, переважно, симфонічний цикл включає в себе чотири частини, а тут середня об’єднує і повільну ліричну, і веселу танцювальну, або, як найчастіше було прийнято в симфоніях ХІХ ст. називати третю частину, скерцо. Тож і сприймається вона в цілому як зіставлення різнокольорових «образків», починаючись із спокійної, задумливої мелодії пісні «Ой Микито, Микито, чи є рілля на жито» (с – moll, флейта + фагот). Широка течія мелодії, її вибагливий малюнок створює винятково зосереджений емоційний стан. Це філософсько-споглядальна лірика, знайома з поезії С.Сковороди і Т.Шевченка, не стільки пов’язана з особистими переживаннями, скільки зі спостереженням, роздумами над оточуючим світом. Близька до неї за настроєм, хоч зовні й відмінна за змістом, наступна пісенна тема «Ой там в полі сосна» (с – moll, валторна). Вона лише поглиблює початковий образ, додає до нього нових барв. Раптовим і виразним контрастом звучить у другій частині середній епізод, що грунтується на мелодії жартівливої пісні «У Києві на ринку» (As – Dur, гобой) і загалом виконує в циклі роль скерцо. Наскільки в початковому розділі панувало плавне, спокійне розгортання мелодії, настільки тут вражає стихія танцювального ритму, все захоплює вихор запального танцю. Та стихає відгомін свята і все «повертається назад» на своє коло, до початкових тем і настроїв. Як тут не згадати завершення повісті М.Гоголя «Сорочинський ярмарок»: «Грюкіт, сміх, пісня чулися все тихше і тихше. Смичок завмирав, слабнучи і гублячи неясні звуки у порожнечі повітря». ♫ Слухання музики: ♫
Остання частина за традицією має бути жвавою і рухливою. Л.Ревуцький трактує класичний зразок швидкого фіналу згідно з українськими національними традиціями і вибирає тут теми пісень, безпосередньо пов’язаних із грою, причому, очевидно, це дуже давні за своїм походженням ігри дохристиянських часів, що мали символічне значення в колі щоденних турбот наших предків, висловлювали єдність людини і природи. Перша з цитованих і перевтілених у оркестровій тканині фіналу тем - старовинна символічна пісня-гра «А ми просо сіяли» (е – moll, контрапункт з темою ГП 1-ї частини) . Автор трактує її як «чоловічий» танець, наслідуючи у звучанні «низьких» струнних інструментів, віолончелей та контрабасів важке гупання сильних чоловіків. Друга тема – «При долині мак» (G – Dur), навпаки, більш жіноча і приваблює граціозністю та м’яким лукавством. Окрім них, композитор нагадує тут слухачам і теми з попередніх частин - «Ой Микито, Микито» з ІІ ч., а завершує весь цикл знову величним звучанням веснівки «Ой весна, весниця», ніби замикаючи вічний колообіг природи й людського життя. ♫ Слухання музики: ♫
4. Закріплення.
Вікторина: Л. М. Ревуцький. Симфонія №2:
5. Домашнє завдання – вивчити конспект. 6. Підсумок уроку. Оцінювання роботи учнів. | 3 хв.
15 хв.
30 хв.
15хв.
|
1 Імпресіонізм - художній напрямок у малярстві й музиці другої половини ХІХ - початку ХХ ст, котрий ставить собі за мету передати щонайперше яскраві зорові враження, особисто й неповторно сприйняті автором.