Характеристика персонажів повісті І.Нечуя – Левицького «Кайдашева сім’я»
Омелько Кайдаш
Бесіда «Познайомтесь, батько відомої на всі Семигори родини»
— За яких обставин читач уперше знайомиться з героєм?
— Відтворіть власний портрет Кайдаша.
— Як до героя ставляться у родині? Чому Омелько серед оточуючих його близьких людей, поступово втрачає повагу і авторитет?
— Що свідчить про його надзвичайну набожність?
— Які позитивні риси характеру, вдачі притаманні старому?
— Чи має Омелько авторитет серед мешканців села? За що його поважають люди?
— Чому герой не міг владнати постійні сварки в родині?
— Як автор, на вашу думку, ставиться до свого персонажа? Чим це зумовлено?
— Через що Кайдаш гине? Чи була його смерть передбачуваною?
— Уявна зустріч з героєм. Про що б ви повели з ним розмову? У чому надали пораду?
Додатковий матеріал
Омелько Кайдаш став уособленням невігластва й забобонності тієї частини селянства, що було понівечене духовно і фізично панщиною. Він був добрим стельмахом, прожив довге і тяжке життя, в якому не знав нічого, крім важкої праці. Це людина з багатим життєвим досвідом. За характером це добрий і миролюбний чоловік, він намагається помирити всіх членів родини, жаліє Мелашку, відстоює закони патріархальної української сім'ї, в якій діти в усьому послушні батькам, а батько —- розпорядник праці та заробітків. Але все марно. Безпомічність Кайдаша у прагненні утвердити свій батьківський авторитет свідчить про крах старих догм під вітрами нового часу. Патріархальна сім'я занепадає, і разом з нею руйнується багато доброго, що було їй притаманне. Щоправда, існують більш вагомі причини зниження батьківського авторитету Кайдаша, зокрема пристрасть старого до чарки. Кайдаш богомільний, його молитва щира й глибока, але й вона не може вберегти від спокуси. Перехиливши чарку, до того ж не одну, Омелько стає сварливим, зганяє зло на домочадцях. Автор в'їдливо насміхається над п'яним Кайдашем — п'янство завжди осуджувалося в українській родині й суспільстві.
Важка праця, темнота, забобонність, родинні чвари і пияцтво зробили Кайдаша безвольним, внутрішньо надломили його, перетворили на посмішище в сім'ї, убили в ньому віру в краще життя і довели до трагічної смерті.
1. «Робота в парах»
( 
Один проти одного, один – вдвох –всі разом, « Думати працювати в парі, обмінятися думками»
Технологія особливого ефективна на початкових етапах навчання учнів роботи у малих групах . Робота в парах дає час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучити свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння вести дискусію й переконувати співрозмовника. Під час роботи в парах можна швидко виконувати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу:
Обговорити короткий текст, завдання;
узяти інтерв`ю і визначити ставлення партнера до тої чи іншої навчальної діяльності;
зробити редагування письмової роботи один одного;
сформулювати підсумок уроку;
протестувати та оцінити один одного;
дати відповіді на запитання вчителя;
порівняти записи, зроблені в класі.
Складання інформативного грона щодо характеристики героя (робота в парах)
Омелько Кайдаш:
• забобонність, невігластво
• богомільність, щирість
• доброта, працьовитість, миролюбство
• «темність», безвольність
• захисник патріархальних законів
• кращий стельмах на селі
• пристрасть до горілки
• все життя — важка праця
Цитатний матеріал про персонажа
• «В білій сорочці з широкими рукавами. Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною».
• «Хто сьогодні спостить цілий день, той ніколи не потопатиме в воді і не вмре наглою смертю».
• Карпу: «Ніколи не вдержиш язика! Все допікаєш мені гіркими словами...»
• Критика синів: «Чи в вас бога немає в серці, що ви в таку святу п'ятницю паскудите язики? Чи вам не треба помирать, чи ви не соромитесь святого сонечка на небі».
• «Він заговорив дрібно й сердито, наговорив синам сім мішків гречаної вовни, незважаючи на святу п'ятницю».
• «Кайдаш молився, стоячи навколішки, не зводив ясних очей з царських врат, а його широке бліде лице стало жовте, як віск, жовте, як лице в ченця».
• «Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря. Панщина поклала на Кайдашеві свій напе-чаток».
• «Він усе ждав, щоб його жінка хутчій стулила рота та щоб хазяїн наливав по чарці. Червоний перець у горілцідражнив його неначе цяцька малу дитину, а жінка розпустила розмову на всю губу».
• Мотрі: «Ти-бо повинна таки поважати матір, бо мати старша в хаті, треба ж комусь порядкувати в хаті та лад давати»; «Коли ти наша, то слухай матері та роби діло. Наш хліб їси, нам і роби, а які ні, то ми тебе й попросимо слухати».
• Карпо — батьку: «А хіба ви дали мені коли хоч копійку в руки? Я роблю, а ви гроші в свою скриню ховаєте».
• Мотрі: «Чи ти хочеш бути найстаршою в хаті, чи що? Чи ти хочеш, щоб мати була тобі за наймичку? Я тобі полічу ребра оцим мотовилом».
• «Він не стільки забився об діл, як стривожився. Неповага од сина й сором перед своїми дітьми, і гнів, і злість — все злилось в його душі, запекло його в грудях так, що йому здавалося, ніби Карпо вбив його на
смерть».
• «На його широкому блідому лобі, на його спущених віках лежала глибока, важка туга, лежав сором, перемішаний з жалем».
• «Кайдаш постарівся і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщинне горе. Всі гроші, що він заробляв у пана, в людей на возах, на плугах та боронах, старий Кайдаш пропивав у шинку».
• «Заженуть мене синки швидко на піч».
• «Він більше майстрував, заробляв гроші, постив усі п'ятниці та з горя сливе щодня вертався ввечері додому з шинку п'яний. Його голова стала сива, аж біла, тільки брови чорніли на широкому блідому лиці та темні очі блищали, неначе в ямках, глибоко позападавши під бровами».
• «Він перестав пити на той час, і дідьки перестали йому привиднуватися.
— Це моя смерть іде за мною, коли вже до мене приходив небіжник батько. Був я колись Кайдаш, а тепер перевівся на маленького Кайдашеня».
• «Він був жовтий, як віск; а його очі блищали й горіли, як свічки.
— Завела мене нечиста сила аж у богуславський ліс».
• Карпо: «Постив батько дванадцять п'ятниць, щоб не вмерти наглою смертю та в воді не потопати, а проте втопився. І п'ятниці нічого не помогли. Варте було мучити себе цілий вік».
• Маруся Кайдашиха
Бесіда «Хто вона, Маруся Кайдашиха?»
— Якою ви уявляєте героїню на початку твору?
— Чи можна її вважати справжньою господинею? :— Що вам відомо про минуле Марусі?
— Які стосунки склалися у неї з панами? Чим це зумовлено?
— Чому Кайдашиха із доброзичливої жінки перетворилася на сварливу й лайливу?
— Як героїня ставилася до чоловіка, синів, невісток, онуків?
— У чому виявилась невідповідність звичок і поведінки Кайдашихи способу її життя та соціальному походженню?
— Доведіть або спростуйте думку: «М. Кайдашиха — комедійний герой твору І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я"».
— Як поводиться Маруся під час заручин у Довбишів і БаЛашів?
— Чому сімейні сварки і колотнечі в родині Кайдашів були її стихією?
— Що свідчить про вольову, енергійну натуру Марусі?
— Чи співчуваєте ви героїні, коли їй під час однієї зі сварок було вибито око?
— Яким чином соціальні умови життя вплинули на характер, поведінку, психіку героїні?
— Стисло висловіть своє ставлення до Кайдашихи.
«Мікрофон»
— Маруся Кайдашиха — це позитивний чи негативний герой повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»?
Додатковий матеріал
Маруся Кайдашиха — один з найдовершеніших образів повісті. Знайомлячи читача зі своєю енергійною героїнею, автор одночасно показує негативні риси її характеру. Тривалий час догоджаючи панам, вона полюбила панське життя, «подушки під боками» і на старості літ захотіла побути «панею», примушуючи невісток догоджати собі.
У характері жінки лицемірство, улесливість, манірність поєднуються із грубістю і жорстокістю. Кайдашиха вміє прислужувати панам та духовенству, чим і хизується. Недарма люди глузували з Марусі і називали її «економшею», підкреслюючи цим невідповідність звичок і поведінки Кайдашихи способу її життя та соціальному походженню. Ця жінка досить сварлива, свекруха ж із неї «наче люта змія». Жадоба до власності керує всіма її вчинками.
Описуючи поведінку Кайдашихи на оглядинах у двох різних за соціальним станом сім'ях, письменник-гуморист висміює її улесливість, запобігання перед багатіями. На заручинах у багатих Довбишів з словами Марусі «неначе полилась патока з уст», героїня так і сипле: «моя дитино», «серце кохане», «моя втіхо». Зовсім інакше поводиться вона в бідних Балашів. Спочатку навіть не хоче заходити в хату, говорячи синові: «Тут, мабуть, живуть старці, а не хазяїни».
Сваволя Кайдашихи, її нескінченний гонор та жорстокість повною мірою виявляються у родинних сварках та колотнечах, які були її стихією. Маруся вольова, енергійна жінка, але вся її душевна енергія витрачається на нескінченні сварки за яйця, горшки, кабанця, грушу тощо.
Водночас ця жінка має й добрі риси: вона охайна, гарна куховарка, вміє господарювати. У глибині її душі тече чистий струмок любові й добра, який є в кожної людини, шкода тільки, що він не має змоги пробитися крізь товщу намулювань з лайливих слів і негідних вчинків. Автор іронізує над своєю героїнею, насміхається з неї, але робить це з гіркотою, бо така енергійна, роботяща жінка губить свою душевність у сварках та нікчемній запобігливості перед усім «панським».
Складання інформаційного грона щодо характеристики героїні
(Робота в малих групах.)
Маруся Кайдашиха:
• любов до панського життя
• пихатість і манірність
• гонористість і сварливість
• лукавство і непоступливість
• лиха свекруха
• ніжність і доброта до онуків
• охайна, гарна куховарка і господарка
• мова брутальна і засмічена лайливими словами
• лицемірство, улесливість
• «економна»
• свавільна
• енергійна, вольова
Цитатний матеріал про М. Кайдашиху
• «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. ...замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить, ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними. Попаді й небагаті панії частували її в покоях, садовили поруч з собою на стільці як потрібну людину. Маруся лишала губи, осміхалась, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом. До природної звичайності української селянки в неї пристало щось вже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї . спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на ввесь рот. Маруся була сердита».
• «Вбралась як у неділю, в горсет, в жовті чоботи, в нову білу свитку, ще й засунула в рукав білу хусточку».
• «Втирала губи й вид хусточкою, хоч на губах і на виду нічогісінько не було».
• «Вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто. Все на її було чистеньке, неначе нове».
• «Вона дуже церемонилася і була прохана. Пробуваючи на службі в панів, вона набралась од їх чимало пишання».
• «На її уста прилинув осміх, а з словами неначе полилась патока з уст». «Той солодкий медок одразу не сподобався Марусі».
• «Кайдашиха взяла чарку і наговорила приказок живим і мертвим повнісіньку хату, ледве помочила губи в горілці, хоч і любила горілочку».
• «Вона дуже любила чванитись і почала розказувать, як її шанували пани та попи».
• «З того проше сміялись по всьому селі і дражнили через те слово Кайдашиху пані економшею».
• «Вона стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині, а сама не бралась і за холодну воду».
• «Кайдашиха була зовсім здорова й дурила свою невістку. Вона-була рада, що взяла в свою хату добру робітницю, і почала залежуватись».
• Мотря: «Лучче лягайте на ліжко та, про мене, беріть у руки бандуру, куріть люльку, як наша пані економша».
• Мотря: «На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне».
• «Проїхала коло шинку, де стояла купа чоловіків, гордовито підняла голову й "добридень" людям не сказала, виставила навмисне напоказ громаді жовті нові сап'янці».
• «Вона любила дітей».
• «Полизала вареники, виїла полуниці, а тісто покинула на полумиску».
• «Мелашчина краса таки розв'язала їй язик й витягла з його меду цілий вулик».
• «Вона нападала на Мелашку сливе кожного дня, точила її, як вода камінь».
• «...як лиха доля: сама спала досхочу, робила легку роботу, а всю важку роботу скидала на Мелашку, наче на свою наймичку».
• Лаврін — Матері: «Бо ви її гризли, гризли, доки до свого не догризлись. Як пропаде Мелашка, то я вам цього не подарую».
• «Кайдашиха дуже стривожилась. її серце пом'якшало, і вона дуже жалкувала за тим, що недобре обходилась з своєю невісткою».
• «Карпо пхнув матір так, що вона трохи не перекинулась».
• Мотря до дітей про Кайдашиху: «Не беріть од баби гостинця, бо вона злодійка».
• Діти про бабу: «Баба погана, баба злодійка!»
• Мотря: «Буду я чортова дочка, коли не розіб'ю тобі кочергою голови».
• «Кайдашиху тепер на селі дражнили безокою економшею».
• «В неї аж губи трусились до лайки, та не було з ким лаяться».
• «По другий бік тину стояла баба Кайдашиха, висока та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг, сорочці, в здоровій хустці на голові. Сліпе око білило ніби наскрізь, як вушко в голці, хоч туди нитку затягай».
• «Але стара була прудка і так покатала з двору, як мала дівчина».
• Карно Кайдаш
Міні-«круглий стіл»
«Вітайте старшого сина Кайдашів»
Стисле обговорення питань:
— Під впливом яких чинників сформувався характер Карпа?
— Як він ставиться до батьків, рідних йому людей?
— Чим зумовлена жорстокість і неповага до них з його боку?
— Які позитивні риси вдачі мав старший син Кайдашів?
— Завдяки чому Карпа було обрано десяцьким?
— Чому герой вирішив одружитися з Мотрею. Яким було їхнє подружнє життя?
— Що уособлює цей персонаж у творі і тогочасному суспільстві?
Додатковий матеріал про персонажа
Старший син був суворий і непривітний, упертий, гордий, не любив нікому кланятися, навіть рідному батькові: «В його була тільки пара волів, і як треба було спрягатися під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів.між чужими людьми».
Карпа не назвеш слухняним, він змалку був упертим І тепер усе робить по-своєму. За мотовило побив батька, бігав з дрючком по селу за матір'ю, лихословив. Він наполегливий, роботящий, але грубуватий і черствий. Прагнення збагатитися часто зводить нанівець і синівські, і братерські почуття. Правда, рішучість та впертість Карпа оцінює громада й обирає його десяцьким. Його не підкупиш чаркою, бо він байдужий до горілки. Практичність Карпа спонукає його помиритися з братом, але ненадовго. Тому материні слова про Карпа можна сприйняти хіба як лицемірство або бажання мати слухняного і доброго сина.
«Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди, а його насуплене жовтувате лице не розвиднялось навіть тоді, як губи осміхались». У нескінченних родинних чварах Карпо черствіє і грубіє дедалі більше. Він навіть доходить до того, що в нестямі кидається з кулаками на батька і кричить: «Задушу, іродова душа!» Жадоба власності заглушує в Карпові родинні почуття і доводить до того, що він на очах усього села женеться з дрючком за рідною матір'ю.
Оформлення інформативного Гронащодо характеристики старшого сина Кайдашів
Карпо Кайдаш:
працьовитість
турботливість за свою сім'ю
дрібновласницькі інтереси
суворий і непривітний
гордість і упертість
неповага до батьків
• лихослів я
• грубість і черствість
• жага до збагачення
• на посаді десяцького
• байдужий до горілки
• вольовий і рішучий
• виділяється самостійністю у розумі
• індивідуальна самовпевненість
Цитатна характеристика героя
• «Карпо був білявий, але волосся на його голові звершечку було трохи рудувате».
• «Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались».
• «Цілий куток їздить через гору, а я буду її розкопувать. Як хтось почне, то й я копирсну заступом стільки там разів».
• «Я не гордий, я не пишний і гордо не несуся».
• «Зовсім не слухав не тільки її (матері), але навіть батька, а покірним він не був навіть малим хлопцем».
• «Карпо не жартує. Він не мовчав батькові й маленьким, а тепер по всьому було видно, що він говорив не на вітер».
• «Після того як він оженився, він ніби виріс у своїх очах. Кожний батьків докір здавався йому тепер удвоє важчим. Його думка літала коло якоїсь хати, в котрій він живе сам з своєю жінкою, сам господарює без батька, без матері і ні од кого не чує ніякого приказу та загаду».
• «Карпові й самому хотілось прибрать свою жінку, як прибирається квітка навесні».
• «Я роблю й маю право на своє добро».
• «Тату! Візьміть лучче сокиру та за одним разом зарубайте мене; він почутив, що вся кров налилась в його голову, заливала йому вуха, очі; він почув, що в його вухах задзвеніло, й зашуміло, й зашелестіло, а в очах все в хаті почало крутиться».
• «Хіба в мене жіночий розум, щоб я жінок слухав».
• «Пхнув матір так, що вона трохи не перекинулась, і підставив драбину під Мотрю».
• «Одрізнившись од батька, спочатку таки набрався багато лиха, поки збирався на своє хазяйство. Він був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові. В його була тільки пара волів, і як йому треба було спрягаться під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між чужими людьми».
• «Карпо чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака, може, його боятимуться хоч баби та
молодиці».
• «Карпо горілки не любить».
• «Він не любив говорити і більше мовчав».
• «Стояв Карпо у вузькій сорочці з короткими та вузькими рукавами, в широких білих штанях з товстого полотна».
• «Карпо був десяцьким».
• Мотря Довбишиха Опрацювання образу за питаннями:
— Хто така Мотря? Коли ви вперше зустрічаєтеся на сторінках повісті з цією героїнею?
— У якій родині виховувалася Довбишівна?
— Як Мотря ставилася до праці, ведення хатнього господарства?
— Чому героїня, ставши дружиною Карпа, змушена була повсякчас конфліктувати з його родиною?
— Яким чином мова героїні є дзеркалом її характеру, поведінки, ставлення до оточуючих?
— Через що Мотря стала скупою, егоїстичною і сварливою жінкою?
— У чому виявилась її жорстокість у ставленні до Кайдашихи?
— Як зовнішня краса героїні не завжди відповідає її характеру?"
— Чи можна, на ваш погляд, змінити характер Мотрі? Відповіді умотивуйте.
Хвилинка життєвого досвіду
— Уявіть, що Мотря — сусідка оселі, де ви мешкаєте. Стисло прокоментуйте, яким чином вам слід уникати з нею тих непорозумінь, що траплялися з героїнею у родині Кайдашів?
Додатковий матеріал про Мотрю
Вихована в заможній сім'ї, Мотря тримається гордо і незалежно. Фізично здорова і працьовита, з гострим розумом, Мотря не кориться лихій свекрусі й ні в чому не поступається їй. Вона живе мріями про власну хату, власне господарство.
Це розумна, вродлива і чепурна жінка. За характером же вона «...трохи бриклива, і в неї й серце з перцем». Вона любила працю. «Діло ніби горіло в Мотриних руках». Ставши невісткою, жінка тривалий час терпіла докори свекрухи. І лише тоді, як відчула себе наймичкою, а не господинею, її терпець увірвався: «Я на батька не кричала ніколи, а вас мусиш кричать, коли робиш на всю сім'ю сама». Захищаючи себе, Мотря поступово втрачає почуття міри і згодом в сімейних суперечках не зупиняється ні перед чим.
Скупість, сварливість, зневага до. людей найповніше проявляється у характері Мотрі після того, як вона стала самостійною господинею. Героїня — зла жорстока жінка. Виколовши в сварці свекрусі око, вона не вболіває за свій страшний вчинок, а навіть радіє з цього.
Можливо, стосунки зі свекрухою склалися б інакше, якби від перших днів заміжжя до Мотрі ставилися справедливо. Але вона не з тих, хто дозволить над собою збиткуватися — сама кого хочеш висміє і облає, знайшовши дошкульні й образливі слова. Натура само-
любива, егоїстична, вона не вміє поступатися і йти на компроміси.
Складання інформаційного ґрона щодо характеристики Мотрі
(Робота в малих групах.)
Мотря:
• горда, і незалежна
• фізично здорова і працьовита
• розумна, непоступлива
• скупа, егоїстична, сварлива • • зневага до людей
• зла і жорстока
• виховання із заможної родини
• вродлива і чепурна
• «бриклива, ...серце з перцем»
• організатор багатьох сварок у родині
• самолюбива, гостра на язик
• не з тих, хто дозволить над собою збиткувати
Цитатний матеріал про героїню
• «Дивилась своїми темними маленькими, як терен, очима, її лице пашіло рум'янцем на всю щоку, біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами».
• «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум із завзяттям, трохи з злістю».
• «Вбралася в зелену спідницю, в червону запаску, підперезалась довгим червоним поясом і попускала кінці трохи не до самого долу, одяглась в зелений з червоними квіточками горсет, взулась в червоні чоботи, наділа добре намисто, взяла в руки білу хусточку та й пішла до церкви. Вся її голова аж ніби горіла квітками проти сонця. Павине пір'я блищало й миготіло, а золотий пружок парчі на чорних косах сяв і надавав краси тонким чорним бровам та блискучим очам».
• «її гострі, як ніж, очі, її блискучий погляд з-під вінка квіток та зеленого листя».
• Карпо: «Ой ти, дівчино, з кучерявої рути-м'яти звита та з гостролистої шальвії».
• Кайдашиха: «Та й робоча ж ваша дочка! Що за золота в вас дитина. Там так пильнує коло роботи, що й не розгинається. Ото, моє серце, гарну невісточку матиму, коли дасть господь милосердний довести діло до ладу».
• «Якби я могла розірватися надвоє, то я б і сіни мела і коло печі стояла».
• «Діло ніби горіло в Мотриних руках».
• Кайдашиха — Карпу: «Не потурай своїй жінці, а то вона мене не слухає, йде й лає. Вона мене зовсім не має за матір. Що з того, що вона робоча, коли хата три дні стоїть неметена».
• Маруся: «Хліб їсти добре тямить. Мені довелось всьому вчити невістку. Та то, моє серденько, моя невістка незугарна тобі ні спекти, ні зварити, ні прясти, ні шити. Оце як сама не догляну, то напартолить такого борщу, що й собаки не їдять; як помаже комин,, то всі віхті знать. А вже лаятись та мене не слухати, мабуть, учив її сам Довбиш укупі з Довбишкою. Я скажу слово, а вона десять. А вже що лінива, то й сказати не можна. Вранці буджу, буджу, кричу, кричу, а вона вивернеться на полу, здорова як кобила, та тільки сопе...».
• «Моя мати квітчала мене, як рожу, а твоя мати водить мене, неначе старчиху. Попроси батька, щоб дав мені грошей на нову хустку та на спідницю. Куплю собі і к великодню нову одежу та хоч уберуся по-людськи».
• «Не моя воля волить у цій хаті. І для неї схотілось волі та своєї хати».
• «Була б в батька; було моє* личко біленьке й брови чорненькі, а в свекра личко моє змарніло й брови полиняли. І з'їсть свекруха, люта змія, мій вік молоденький».
• «Мотря злякалась, що за її мотовило син побив батька».
• «Нове мотовило аж гуло в її руках і вряди-годи черкалось об сволок, об стелю. Ні один цар не махав з такою втіхою скіпетром, як Мотря своїм мотовилом. Вона почула в собі дух господині, самостійної господині».
• Кайдашиха: «Але й хліб спекла, хоч коники ліпи!», «Вона лучче витерпіла б лайку, ніж смішки».
• «Вона гордо сиділа на своїй скрині, як цар на престолі».
• Кайдашиха: «Така сатана, як Мотря. І в Мотрі непогані брови, а за тими бровами ціла купа лиха».
• Мелашка: «Карпова Мотря, наче люта змія»; «не сприяє мені через свекруху»; «Авжеж, велика пані. Покаляєш, княгине, золоті підковки».
• «Карпе! Одривай хату, бо я підпало й їх, і себе та й на Сибір піду».
• Кайдашиха: «Це не Мотря, а бендерська чума. Вона мене з світу зжене. Покарав мене тобою господь, та вже й не знаю за що!»
• Карпо: «Та й бриклива ж ти, Мотре, хоч я тебе колись любив за той перець».
• «Мотря стояла коло тину висока та здорова, така заввишки, як Карпо, з широким лобом, з загостреним лицем, з блискучими, як жар, чорними маленькими очима. Вона була в одній сорочці і в вузькій запасці. Хазяйновита, але скупа, вона втипала одежу, як тільки можна було обтяти. Вузька запаска влипла кругом її стану. В великій, як макітра, хустці на голові. Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою».