Тема методичної розробки:
«Розвиток позитивної Я-концепції учнів підліткового віку»
ВСТУП…………………………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ I Розвиток Я- концепції в підлітковому віці………………………………… 5
РОЗДІЛ ІІ Психологічна студія «Розвиток позитивної Я-концепції підлітків»…….. 12
Висновки…………………………………………………………………………………. 18
Бібліографія……………………………………………………………………………… 20
Додатки…………………………………………………………………………………... 21
ВСТУП
Актуальність. В останні десятиріччя все більше увага дослідників звертається до однієї з центральних проблем психології розвитку особистості - до проблеми пошуку механізмів та закономірностей становлення самосвідомості особистості.
Існує декілька підходів до визначення сутності та структури самосвідомості. Окремі її компоненти були предметом численних досліджень, як у зарубіжній, так і у вітчизняній психології. У працях вітчизняних і зарубіжних психологів (Н. Анкудінова, В. Асєєв, Р. Бернс, К. Блага, А. Бодальов, Л. Божович, Є. Бондаренко, А. Валлон, Г. Ліпкіна, М. Шебек) [7] розглянуто теоретичні положення про співвідношення та взаємодію внутрішніх і зовнішніх чинників становлення свідомості й самосвідомості особистості, генезис самосвідомості, її складових.
Суттєвою особливістю значної кількості досліджень є їх зосередження на двох вікових категоріях. По-перше, це численні вивчення процесу становлення самосвідомості в дітей дошкільного віку, а, по-друге, це дослідження свідомості й самосвідомості в підлітковому віці.
Особливо болючі питання виникають у підлітковому віці, який часто і, мабуть, небезпідставно, вважають кризовими, критичними, оскільки саме в цей період відбуваються досить істотні якісні зрушення у розвитку особистості. Ці якісні зрушення відбуваються дуже інтенсивно, супроводжуючись значними суб‘єктивними труднощами у житті юнаків. У цей віковий період найбільш імовірні конфлікти між більш-менш сформованими настановленнями "Я" та безпосереднім досвідом людини.[1] Така невідповідність може виникнути в таких випадках, коли "Я-концепція" (уявлення про себе) переважно зумовлена цінностями та уявленнями інших людей. Особистості необхідна правильна самооцінка, яка формується найінтенсивніше у підлітковому віці. Процес формування свого "Я" породжує потребу в самовираженні, в апробації своїх життєвих сил та можливостей. Спочатку ця проблема має невиразні форми, неясні цілі, набуваючи пазом з життєвим досвідом рис більшої визначеності, сформованості "Я-концепції" особистості.[2]
"Я-концепція" може мати як позитивне, так і негативне забарвлення. Позитивна "Я-концепція" - це, по суті, позитивне ставлення людини до себе, синонімом негативної "Я-концепції" є негативне ставлення до себе. Негативне ставлення до себе за часом може перетворитися на комплекс неповноцінності, що порушує процес збалансованості між "Я-концепцією" та реальною поведінкою, і в такому разі досягнення узгодженості стає неможливим.
Таким чином, сказане вище зумовлює актуальність теми психологічної студії.
Мета – розвиток Я-концепції молодших підлітків
Завдання:
Теоретично розглянути проблему розвитку Я- концепції підлітків
Навчити підлітків аналізувати події, що відбуваються, з різних точок зору
Навчити пошуку різних варіантів поведінки в будь-якій ситуації
Формувати позитивний образ власного «Я»
Розвити навички вираження власної позиції
Сприяти формуванню позитивного відношення до себе та навколишнього
РОЗДІЛ I
Розвиток Я –концепції підлітків
Термін «Я-концепція» (англійською «self-conception», дослівно «концепція себе») з'явився в українській психологічній літературі порівняно недавно. Раніше в такому ж значенні використовувалися терміни «образ себе», «самосвідомість». Я-концепція - це все, що індивід вважає самим собою або своїм, все, що він думає про себе, усі властиві йому способи самовиховання[2].
Описову складову Я-концепції часто називають образом Я або картиною Я. Складову, пов'язану з відношенням до себе або до окремих своїх якостей, називають самооцінкою чи прийняттям себе. Я-концепція, по суті, визначає не просто те, що собою являє індивід, а й те, що він про себе думає, як дивиться на своє діяльне начало і можливості розвитку в майбутньому.
Я-концепція - важливий структурний елемент психологічного образу особистості, що складається в спілкуванні і діяльності, ідеальна представленість індивіда про себе. Я - концепція виникає в обставинах обміну діяльністю між людьми, в ході якого суб'єкт «виглядає як в дзеркало іншої людини» і так відлагоджує, уточнює й коректує образи свого Я.
Я-Концепція містить у собі компоненти:[2]
Когнітивний - образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значимості і т.д.
Емоційний - самоповага, себелюбство, самознищення і т.д.
Оціночно-вольовий - прагнення підвищити самооцінку, завоювати повагу.
Я-концепція - передумова і наслідок взаємодії соціального, визначається соціальним досвідом.
В її складові входять:
1) фізичне Я - схема власного тіла;
2) реальне Я - уявлення про себе в теперішньому часі;
3) динамічне Я - те, яким суб'єкт має намір стати;
4) соціальне Я - співвідносне зі сферами соціальної інтеграції: статевої, етнічної, громадянської, рольової та ін;
5) екзистенціальне Я - як оцінка себе в аспекті життя і смерті;
6) ідеальне Я-те, яким суб'єкт, на його думку, повинен би стати, орієнтуючись на норми моральні;
7) фантастичне Я - те, яким суб'єкт бажав би стати, якби це можливим.
У Я-концепції виділяються описова й оціночна складові, що дозволяє розглядати Я-концепцію як сукупність установок, спрямованих на себе. У більшості визначень з установок можна виділити три головні елементи:
1. Переконання, що може бути як обґрунтованим, так і необґрунтованим (когнітивна складова установки).
2. Емоційне ставлення до цього переконання (емоційно-оціночна складова).
3.Відповідна реакція, яка, зокрема, може виражатися в поведінці (поведінкова складова).
Зазвичай виділяють три основні модальності самоустановок.
1. Реальне Я - установки, пов'язані з тим, як людина сприймає свої актуальні здібності, ролі, свій актуальний статус, тобто з його уявленнями про те, яким він є в теперішньому часі.
2. Дзеркальне Я - установки, пов'язані з уявленнями людини про те, як його бачать інші. Дзеркальне Я виконує важливу функцію самокорекції домагань людини і його уявлень про себе. Цей механізм зворотного зв'язку допомагає втримувати Я-реальне в адекватних межах і залишатися відкритим новому досвіду через взаємопов'язаний діалог з іншими і з самим собою.
3. Ідеальне Я - установки, пов'язані з уявленням людини про те, яким він хотів би стати. Ідеальне Я формується як деяка сукупність якостей і характеристик, ролей, які людина хотіла б бачити у себе і які віна хотіла би виконувати. Причому ідеальні елементи свого Я людина формує за тими ж основним аспектам, що і в структурі Я-реального. Ідеальний образ складається із цілого ряду уявлень, що відбивають потаємні прагнення людини. Ці уявлення бувають відірвані від реальності. Протиріччя між реальним та ідеальним Я становить одне з найважливіших умов саморозвитку особистості.
Крім трьох основних модальностей установок, запропонованих Р. Бернсом, багато авторів виділяють ще одну, яка відіграє особливу роль[6].
4. Конструктивне Я (Я в майбутньому). Саме йому властива спрямованість у майбутнє. Головна відмінність конструктивного «Я» від ідеального Я полягає в тому, що він пронизаний дієвими мотивами, і вони більше відповідають ознаці «прагну». У Я-конструктивне переносяться ті елементи, які особистість приймає і для себе як досяжну реальність.
У дітей в процесі індивідуального розвитку складається не тільки уявлення про себе, а й уявлення про те, яким їм хочеться бути. У деяких дітей ідеальне Я не дуже відрізняється від реального, так що вони й не думають про самовдосконалення. У інших, навпаки, ідеальне Я (зване також его-ідеалом) - це віддалена мета, того, чого потрібно досягти. Прикладом ідеального Я може служити людина, якою дитина захоплюється. Іноді его-ідеал реалістичний, іноді є чистою фантазією.
Важливою ознакою підліткового періоду є фундаментальні зміни у сфері Я-концепції, які мають кардинальне значення для всього подальшого розвитку і становлення підлітка як особистості.
Я-концепція підлітка відрізняється своїми яскраво вираженими, важливими змінами. Саме тому існує думка, що Я-концепція, або самосвідомість вперше з'являється у підлітка. Хоча насправді вона є черговою, можливо найбільш значимою в психічному розвитку особистості, стадією Я-концепції, яка формується на основі накопиченого в попередні періоди емоційного, пізнавального та регулятивного досвіду Я-концепції, що стає своєрідним резервом її подальшого розвитку.
Підлітковий вік - це другий критичний період (після кризи 3-х років) в психічному розвитку дитини, суттєвий для генезису самосвідомості. З розвитком пізнавальної здатності свідомості дитини, розширенням сфери його діяльності самосвідомість набуває нових властивостей і істотно змінюється в підлітковому віці.
Вперше до дослідження самосвідомості підлітка в радянській психології з нових методологічних позицій звернувся Л.С. Виготський[3]. Процес становлення самосвідомості Л.С. Виготський розглядає в руслі своєї культурно-історичної концепції і з точки зору положення про інтеріоризації зовнішніх дій.
Згідно Виготському, самосвідомість - це соціальна свідомість, пережита всередині, а пам'ять - та основа, яка зберігає цілісність самосвідомості, нерозривність і спадкоємність окремих його станів. При аналізі самосвідомості підлітка він реалізує найважливіший методологічний принцип психології - принцип розвитку. Самосвідомість підлітка Л.С. Виготський розглядає, не тільки як феномен його особистості і свідомості, а як момент розвитку особистості підлітка, обґрунтований біологічно та соціально підготовлений його історією. В організації нервової системи закладені можливості самосвідомості, але для того щоб ці можливості були реалізовані, необхідні відповідні психологічні і соціальні зміни.
У найзагальнішому вигляді розвиток Я-концепції (самосвідомості) підлітка виглядає так. Спочатку це просто накопичення знань про самого себе. У зв'язку з цим відбувається пізнання себе. Потім, у міру узагальнення цих уявлень, відбувається їх інтеріоризація. Подальша інтеграція самосвідомості підлітка призводить його до усвідомлення себе в єдності всіх проявів, до усвідомлення своєї особливості, оригінальності, нарешті, з'являється здатність судження щодо себе та самооцінки своєї особистості.
Біогенетична психологія виводила зростання самосвідомості і інтересу до власного "Я" у підлітків безпосередньо з процесів статевого дозрівання[1]. Статеве дозрівання, стрибок у зростанні, наростання фізичної сили, зміна зовнішніх контурів тіла і т.д. : дійсно активізують у підлітка інтерес до себе і свого тіла.
Фізіологічні зміни в пубертаті вимагають побудови нового тілесного "Я". Новий образ тіла прискорює зміну психологічних позицій, яку здійснює підліток, а наступ фізіологічної зрілості, що стало очевидним і для самого підлітка, і для оточуючих, робить неможливим збереження дитячого статусу. Відчуття розвитку себе тілесного фіксує увагу підлітка на тілі і займає сферу його думок і почуттів. Фізичні відчуття, з'єднуючись з соціальними очікуваннями, формують складну гаму переживань. Особливе значення для підлітка набуває його обличчя. Підлітки дивляться на себе в дзеркало значно частіше і пильніше, ніж це роблять діти. Підліток уважно розглядає зміни свого обличчя, задаючи собі питання «Хто я?», «Який я?».
Ідентифікація зі своїм новим виглядом - важкий для підлітка процес.
Сприйняття людиною своєї зовнішності - це початок переходу від "пасивної складової рефлексії" - сприйняття самого себе в активну її фазу, створення образу "Я". Підлітку належить в сфері розвитку його Я-концепції пристосуватися до свого тілесного, фізичного вигляду. Від заперечення себе тілесного він повинен прийти до прийняття унікальності своєї тілесної оболонки і прийняти її як єдину можливу умову свого матеріального буття.
Приблизно в 12 років у підлітків виникає інтерес до свого внутрішнього світу, потім відзначається поступове ускладнення і поглиблення самопізнання, одночасно відбувається посилення його диференційованості і узагальненості, що призводить в ранньому юнацькому віці (15-16 років) до становлення відносно стійкого уявлення про себе як цілісної особистості. Відкриття свого внутрішнього світу - радісна і хвилююча подія. Але воно викликає і багато тривожних, драматичних переживань. Внутрішнє "Я" не збігається з "зовнішнім" поведінкою, актуалізуючи проблему самоконтролю. Разом з усвідомленням своєї унікальності, неповторності, несхожості на інших приходить відчуття самотності. Звідси зростає потреба в спілкуванні і одночасно підвищується його вибірковість, потреба в самоті.
Надзвичайно важливий компонент самосвідомості - самоповага. Це поняття багатозначне, воно має на увазі і задоволеність собою, і прийняття себе, і почуття власної гідності, і позитивне ставлення до себе, і узгодженість свого реального та ідеального.
Настільки ж важливо в підлітковому віці пройти правильний шлях у ставленні до свого імені. У родинному колі і однолітків підліток чує різне до себе звернення: це і пестливе, дитячі імена і ніжні прізвиська, але це і клички, часом нещадно оцінюють його індивідуальні властивості або зовсім знецінюються його особистість. Саме в підлітковому віці
Уявлення про себе носять двоякий характер. З одного боку у людини є знання про те, яка віна в реальності, якими якостями володіє. У психології така система уявлень про себе називається Я-реальне (поняття Я-реальне - не припускає, що ці уявлення завжди реалістичні, мова йде про те, що вони відображають власну думку людини про себе, яке може, як відповідати істині, так і не відповідати їй).
Але з іншого боку є певний ідеал - уявлення про те, яким слід бути. У дитини він зазвичай пов'язаний з образом, певної конкретної людини або соціальної ролі, а у підлітка це частіше вже не образ конкретного персонажу, а якийсь перелік якостей, яким людина хотіла би відповідати називається Я-ідеальне.
Я реальне і Я-ідеальне зазвичай збігаються далеко не повністю. Більшість людей, особливо з числа розумних, не цілком задоволені собою і бажають бути кращими, ніж вони є. І це цілком нормальний стан, без якого неможливий саморозвиток. І, що характерно, що більш розвинений підліток в інтелектуальному плані і чим значніше його творчий потенціал, тим у нього ступінь цієї розбіжності вище. Тобто він націлений на високі орієнтири, повністю відповідати яким не вдається (що власне і стимулює його до постійного розвитку).
Коли виникає сильне протиріччя, привести реальне у відповідність з бажаним. Якими шляхами може бути досягнутий такий результат?
а) Через діяльність, будь то навчання, праця, спорт чи якась інша форма вдосконалення. Це дасть шанс «підтягнути» свої реальні можливості до бажаних (природно, якщо ідеал реалістичний). Але як тільки бажання стають реальністю, потрібно ставити перед собою нові, більш високі цілі.
б) Через зміну Я-ідеального, тобто зниження рівня тієї «планки», яку підліток поставив перед собою. Буває, що ідеал вибраний настільки високий, що він в принципі не досяжний. Тоді така зміна піде на благо: ніж витрачати сили на прагнення до того, що все одно досягнуто, не буде, продуктивніше поставити перед собою більш реалістичні цілі. Але дуже часто трапляється так, що в результаті «зниження ідеалів» людина просто перестає прагнути до самовдосконалення - нібито, і так прожити можна .
в) Через зміну Я-реального, тобто уявлень про те, який ти є.
У підлітків з'являється бажання і можливість займатися пізнанням власної особистості, виявляти якості, які відрізняють її від усіх інших людей. Це породжує тягу до самоствердження - прагнення завойовувати вагомий статус і повагу в очах інших людей, проявляти себе саме в тих якостях, які представляються найбільш цінними. Як правило, підлітковий вік протікає найбільш бурхливо і супроводжується сильною психологічною кризою якраз тоді, коли ці потреби виражені яскраво (це, втім, і підвищує бажання розвиватися), а можливостей для їх реалізації немає.
При високому рівні домагань і не достатній усвідомленні своїх можливостей ідеальне Я може дуже відрізнятися від реального. Тоді пережитий підлітком розрив між ідеальним чином і дійсним своїм становищем призводить до невпевненості в собі, що зовні може виражатися в образливості, впертості, агресивності. Через широку мінливості процесу росту й прагнення підлітків порівнювати себе з однолітками у багатьох з них спостерігається значне зниження самооцінки і почуття власної значущості.
РОЗДІЛ ІІ
Психологічна студія «Розвиток позитивної Я- концепції підлітків»
Мета: розвиток позитивної Я- концепції підлітків
Завдання:
Дати можливість дітям довідатись про себе та прийняти себе
Навчити підлітків аналізувати події, що відбуваються, з різних точок зору
Навчити пошуку різних варіантів поведінки в будь-якій ситуації
Формувати позитивний образ власного «Я»
Навчити цінувати життя в будь-яких її проявах
Розвити навички вираження власної позиції
Сприяти формуванню позитивного відношення до себе та навколишнього
Кількість учасників: 12 осіб
Обладнання: листки з гербом, плакат «Пісочний годинник», стікери, плакат «Кодекс взаємодії групи», силуети долоньок, карточки «Риси впевненої особистості», 3 аркуші формату А 1, кольорові олівці, клубок ниток.
Розміщення учасників: учасники тренінгу розміщуються по колу на стільцях в просторій кімнаті.
Хід тренінгового заняття
I. Вступ. Слово тренера (3 хв.)
Доброго дня шановні учасники психологічної студії, гості. Сьогодні ми з вами здійснимо подорож до свого «Я» та дізнаємось що таке «Я- концепція».
Я-конце́пція — динамічна система уявлень людини про саму себе, що включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних природних властивостей; самооцінку; суб'єктивне сприйняття, що характеризує вплив на власну особистість зовнішніх факторів. Вона формується під впливом досвіду кожного індивіда.
Я – концепція має свою структуру:
а) усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших властивостей;
б) самооцінку;
в) суб'єктивне сприйняття особистістю чинників, які впливають на неї.
Вправа-знайомство «Мій герб» (10 хв)
Мета: познайомити учасників психологічної студії, розвити навички самопрезентації, формування позитивної самооцінки.
Хід вправи:
Роздати кожному учаснику аркуш паперу із зображенням гербу, в якому потрібно представити своє ім'я, життєве кредо і що робить їх щасливими.
Висновок: як бачимо, тут зібралися цікаві люди, тому я дозволю собі припустити, що наша розмова буде цікавою та корисною.
Вправа «Кодекс взаємодії групи» (5 хв)
Як у будь-якій справі є свої правила, так і під час психологічної студії потрібно дотримуватися певних правил. Пропоную разом прийняти правила у вигляді кодексу взаємодії.
«Кодекс»
Довірливий стиль спілкування (насмішки і глузування виключаються);
Принцип «тут і тепер» (обговорюється тільки те, над чим працюємо);
Персоніфікація висловлювань ( говоримо від свого «Я»)
Щирість у спілкуванні
Активність
Правило піднятої руки
Усі погоджуються з нашим кодексом? Можливо, у когось є доповнення?
Вправа «Пісочний годинник» (10 хв.)
Мета: визначення сподівань та очікувань учасників щодо заняття.
Хід вправи: Учасники групи на стікерах пишуть свої очікування від тренінгу, групи та програми. Стікери ліплять на самий верх пісочного годинника. Після завершення заняття учасники пересувають стікери на стільки скільки очікування справдилися.
II. Основна частина
Вправа «Долонька» (15 хв)
Мета: стимулювання розвитку механізмів самопізнання, формування позитивної самооцінки
Хід вправи:
Візьміть вирізані долоньки і всередині кожної напишіть якість, яка вам подобається в самому собі. Долоньки передайте по колу, а інші учасники допишіть ті якості, які подобаються у власника долоньки. Писати необхідно тільки позитивні якості. Вони є у кожної людини, тому навіть якщо ви відразу не можете написати цю якість, придивіться уважніше до людини, будьте більш спостережливими. Постарайтеся не повторювати якості в одній долоньці. Якості повинні дійсно відповідати господареві долоньки. Листки підпишіть. Коли долоні повернуться до свого господаря, подякуйте один одному.
Обговорення: чи легко аналізувати особистість іншої людини? Чи приємно отримувати позитивні відгуки про себе?
Вправа «Промені мого Я» (10 хв)
Мета: формування уявлення про себе, усвідомлення своїх позитивних якостей, розвинути навички рефлексії
Хід вправи: У центрі аркуша намалюйте сонце а в ньому напишіть букву «Я». Від Центру (сонця) накресліть лінії – промені сонця (10-15). Над кожним променем напишіть відповідь на питання, які написані ззаду.
Які здібності у мене є?
Які книги мені подобаються?
Як музикальні жанри я полюбляю
Про що я мрію?
Про що мені приємно згадувати?
Який у мене характер?
З яким настроєм я частіше всього прокидаюсь?
Що я вмію робити краще за всіх?
Яке у мене хобі?
Ким я хочу стати в майбутньому?
Як я ставлюсь до самого себе?
Чи є в мене людина, до якої я можу звернутись?
Висновок: Сонячна карта кожного показує, що скільки у нього можливостей, настілки він унікальний, що допомагає людині досягти успіху, знайти сили долати неприємності.
Вправа «Самодослідження» (20 хв)
Мета: формування уявлення про фактори, що впливають на формування самоставлення.
Хід вправи:
Наше самовідношення дуже багатоаспектне, але при цьому є так зване «внутрішнє око», про яке знаємо тільки ми. Воно десь глибоко і навколишні люди не можуть побачити його, дізнатися щось про нас, якщо ми самі цього не захочемо. Однак в нашому повсякденному житті ми спілкуємося з різними людьми: батьками, вчителями, друзями, однокласниками і т.д. Як ви думаєте, чи здійснюють навколишні вплив на самоставлення людини? Який вплив? Чому?
Зараз намалюйте два кола, один з яких вкладений в інший. Внутрішнє коло описує кордон навколо вашого «Я». Що він містить в собі? Намалюйте, напишіть або символічно покажіть те, що становить зміст вашого "Я". Зовнішнє, велике коло - це зовнішній світ, в якому розвивається ваше «Я». Відобразіть в цьому колі те, що має найбільший вплив на ваше "Я".
Обговорення: розкажіть, що ви намалювали. Чи у всіх однакове співвідношення внутрішніх і зовнішніх кіл? Чому? Як ви думаєте, що або хто в більшій мірі впливає на самовідношення людини? Яку роль сама людина грає в формуванні свого самовідношення?
Вправа-гра "Сліпий і поводир" (10 хв)
Мета: активізувати групу, виявити внутрішні бар’єри у спілкуванні
Хід вправи:
Група учнів розбивається на пари "сліпий-поводир". "Сліпий" заплющує очі. Завдання "поводиря": провести "сліпого" по будівлі, де відбувається заняття (остерігаючи "сліпого", попереджаючи про повороти, сходи і т. ін.), запропонувати відгадати різні об'єкти на шляху, запитуючи: "Що це таке?". Потім учасники міняються ролями.
У ході обговорення необхідно запитати учасників: чи не було їм лячно? чи впевнено вони почувалися? наскільки легко вони довірились один одному? наскільки переймалися відповідальністю за безпеку іншого? які були їхні відчуття при тактильній формі знайомства з предметами?
Обговорення з учасниками, що їм заважає бути щирими з іншими людьми? що, на їх думку, сприяє відкритості у спілкуванні з іншими людьми?
Вправа «Людина, яка приймає себе» (10 хв)
Мета: визначення рис та компонентів позитивної, гармонійної людини, рис людини, яка приймає себе
Хід вправи:
Учні діляться на 3 групи.
Намалюйте, будь-ласка психологічний портрет людини, яка приймає себе. Опишіть її поведінку та захоплення. Далі всі учасники отримують картки, з назвою рис характеру людини, яка приймає їх й обговорення їх (Додаток А)
Обговорення.
Що було важко?
Чи вважаєте ви себе гармонійною особистістю? Чому?
Вправа «Побажання світові» (10 хв.)
Мета: згуртування колективу, покращення емоційного стану
Хід вправи: Візьміться за кінець клубка ниток чи стрічки і скажіть: «Моє побажання цілому світові сьогодні таке…» (Це не конче має бути слово, це може бути ціле твердження, і ви можете вжити стільки слів, скільки захочете). Потім, усе ще тримаючи один кінець, киньте клубок дитині, яка стоїть навпроти вас у колі. Впіймавши його, вона має повторити ваше побажання: «Побажання (ім’я) цілому світові – … . А моє побажання цілому світові таке…». Далі дитина кидає клубок іншому учасникові в колі, й у такий спосіб гра триває доти, поки ви не створите павутиння всередині кола. Нагадайте учням про необхідність тримати кінець нитки, коли вони кидають клубок. (Як правило, діти впускають нитку, жбурляючи клубок, тому ваші нагадування не будуть зайвими).
Нагадайте дітям, наскільки сильнішими ми стаємо, коли виступаємо як одне ціле, на противагу ситуації, коли ми зовсім самі! Запитайте дітей, що, на їхню думку, станеться, коли хтось випустить нитку? (Дайте змогу висловитися всім охочим). Нехай діти це зроблять. Спонукайте одного учасника відпустити його нитку, потім іще одного і ще одного. Відзначте, як швидко розпадається павутиння, навіть коли хтось один не бере участі у грі або не виконує своєї функції.
Висновок: «Кожен у цьому класі важливий і сильний. Ми потребуємо спілкування, мусимо працювати всі разом, щоб покращити наш світ».
Рефлексія заняття. (5 хв.)
Мета: підведення підсумків
Хід вправи:
Учасники діляться своїми враженнями про тренінг. Якщо очікування здійснились, кожен з учасників підходить до «пісочного годинника» і переставляє свій стікер у нижню частину годинника, якщо не здійснились очікування, то стікери залишаються на місці.
Висновки
На основі аналізу психологічної літератури були розглянуті такі питання:
Я-концепція - це система уявлень людини про саму себе. У зарубіжній літературі основний акцент робиться на розвиток і формування Я-концепції, досліджується також зв'язок саморозуміння і поведінки, а у вітчизняній психології Я-концепція розглядається на рівні самосвідомості в контексті діяльності.
Підлітковий вік - це другий віковий період, який особливо важливий для генезису Я-концепції. У цей час поряд з розвитком пізнавальної здатності свідомості дитини, розширенням сфери його діяльності Я-концепція набуває нових властивостей і істотно змінюється в підлітковому віці. Всі фундаментальні зміни в сфері Я-концепції мають кардинальне значення для всього подальшого розвитку і становлення підлітка як особистості.
Підводячи підсумки теоретичного та практичного викладу, ми розробили рекомендації підліткам щодо розвитку позитивного самосприйняття та розвитку самооцінки.
Перестаньте порівнювати себе з іншими людьми, їх досягненнями та перемогами. Просто намагайтеся радіти успіхам інших без злості, образи чи заздрості.
Навіть жартома припиніть використовувати негативні висловлювання на свою адресу. Замість того щоб сказати «Який я дурень! Я невдаха! У мене нічого не вийде!», Необхідно говорити тільки позитивні речі про себе і свої здібності – «Я молодець! Я зможу з усім чудово впоратися!»
Якщо вас хвалять або роблять вам компліменти, не потрібно їх заперечувати і говорити у відповідь: «Що ви, нічого особливого! Ні, не варто! »Подякуйте щиро за добрі слова – більше нічого не потрібно.
Зверніть увагу на коло ваших знайомих. Якщо ви будете перебувати в товаристві людей, налаштованих по відношенню до вас негативно (не дають вам висловитися, або заперечують вашу думку, вважають його непотрібним), тим самим ваша самооцінка буде знижуватися. Намагайтеся якомога більше спілкуватися з людьми, від яких віє позитивом, які впевнені в собі і завжди будуть готові вас підтримати.
Складіть список ваших досягнень! Приміром, ви навчилися кататися на роликах, прочитали книгу, яку давно збиралися подужати, отримали права – загалом, все, що вас порадувало! До цього списку складіть список ваших позитивних якостей – ви розумний, добрий, чесний, чуйний! Перечитуйте ці списки частіше і поповнюйте їх новими записами!
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС
Абрамова Г.С. Вікова психологія [Текст]/ Г.С. Абрамова - М.: Академічний проект: Альма Матер, 2005.
Бернс, Р. Розвиток Я-концепції і виховання [Текст] / Р. Бернс. - М.: Педагогіка, 1986. - 420 с.
Виготський, Л.С. Свідомість як проблема поведінки. Збірник творів Т.1 [Текст] / Л.С. Виготський. - М.: Педагогіка, 1984. - 521 с.
Грищенко І.В. Активізація внутрішніх ресурсів підлітка [Текст] / І.В. Грищенко// Шкільному психологу усе для роботи. – 2018. – №1.- с. 17-26
Лісовецька І. М. Відродження ресурсів. Тренінгова програма для дітей, що перебувають у кризовому стані [Текст] / І. М. Лісовецька//Шкільному психологу усе для роботи. – 2018. - № 11. – С. 11-18.
Психологія особистості: Словник-довідник / За редакцією П. П. Горностая, Т. М. Титаренко. – К.: Рута, 2001. – 320 с.
Рогов, Е.Н. Загальна психологія [Текст] / Е.Н. Рогов. - М.: ВЛАДОС, 2002. - 550 с.
Сергієнко О.В. Щасливі діти сьогодні – успішні особистості завтра.[Текст]/ О.В. Сергієнко// Шкільному психологу усе для роботи.- 2018. - № 8. – с.- 28-30
Додатки
Риси людини, яка приймає себе.
1. Твердо вірити в певні цінності й правила: може захищати їх, навіть якщо багато хто їх не приймає.
2. Здатна діяти, використовуючи свій досвід. Не жалкує про зроблене.
3. Не марнує час на переживання із приводу того, що буде, що вже сталося, що відбувається зараз.
4. Вірить, що зуміє зарадити собі незважаючи на помилки й невдачі.
5. Почувається рівної стосовно інших ані гіршою ,ані кращою, незалежно від відмінностей у здібностях, походженні, ставленні інших.
6. Природно приймає свою цінність та цікавість для інших людей,
принаймні для тих, чиє товариство обирає.
7. Їм вдається приймати похвалу без удаваної скромності, компліменти
без почуття провини.
8. Чинити опір , якщо хтось намагається домінувати над нею.
9. Відкрито висловлює свої думки й не ховає того, що їм керують імпульси й від злості до любові, від суму на щастя, від глибокої образи до повного прийняття.
10. Уміє одержувати щире задоволення від різних речей - роботи,
творчого вираження себе, компанії.
11. Чутлива до потреб інших людей, шанує існуючі звичаї й добре знає, що не може бути щасливою за рахунок ІНШИХ.