Категорія способу: це грам. категорія, що виражає відношення дії до дійсності, встановлюване тим, хто говорить.
Дійсний спосіб – означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається чи відбуватиметься (щодо майб. часу, О. Пономарів стверджує, що це ірреальна дія без модального значення), напр.:
“Дітвора у народних строях та без них несла червоні півонії до підніжжя Тараса” (газ.).
Категорія дійсного способу пов’язана з категорією часу й існує лише в його формах: у теперішньому та майбутньому часі – в особових формах, у минулому – в родових.
Наказовий спосіб виражає наказ, заклик, прохання, спонукання до виконання якоїсь дії.
“І жаль, що цього [не побороти зло злом, неправду – направдою] українські письменники не розуміють, не чують і не хочуть чути голос Шевченка: “Обніміться, брати мої, молю вас, благаю…” (газ.)
Дієслова наказового способу не мають категорії часу, але мають категорію особи. Прості форми
2-гу особу однини (закінч.: -й, -и, -0): читай, бери, сядь, вір;
1-шу і 2-гу особу множини (закінч.: -імо (-ім); іть (-іте)): говорімо, вірмо; бережіть, перегорніть, сядьте;
Описові форми:
1-шу і 3-тю особу однини (частки: хай, нехай): нехай запитаю, хай пише;
3-тю особу множини частки: хай, нехай): хай почекають, нехай домовляться.
Дієслово їсти: їж, їжмо, їжте.
Мета вживання (значення):
1) у заперечній формі дієслово док. виду наказ. спос. Виражає застереження, недок. виду – наказ:
Напр.: Не переходьте вулиці на червоне світло. – Не перейдіть вулиці!
Напр.: Не одягайте тепло. – Не одягніться тепло!
2) Форми наказ. спос. можуть виражати різний ступінь категоричності. Найбільший ступінь категоричності передають дієслова 2-ї особи однини та множини:
Напр.: “Вставай, хто серцем кучерявий” (П. Тичина).
Найменший ступінь – дієслова 1-ї особи множини:
Напр.: “Заспіваймо нашу улюблену” (я).
Умовний спосіб виражає дію ірреальну, тобто лише бажану чи можливу за певних умов:
“Учора написав би листа, та натхнення залишило надовго” (я).
Утворюється поєднанням форм минулого часу з відокремленою часткою би (б).
Дієсловам умовного способу категорія часу не властива.
Умовний спосіб дієслів може виражати спонукальне та бажальне значення.
Спонукальне значення поєднує в собі умовність та наказовість, напр.: “Запросили б ви своїх друзів”, “Нехай би він сам розв’язав цю задачу”.
Бажальне значення передається поєднанням минулого часу, що виражає ввічливе прохання чи побажання, з інфінітивом, напр.: “Ми б говорили до ранку, аби не потрібно було вже збиратися на потяг”.