ТВОРЧА РОБОТА на тему «Розвиток емоційної сфери дошкільників»



ПЛАН:


Вступ

  1. Розвиток емоційної сфери дошкільника

  2. Вікові особливості емоційної сфери дошкільника

  3. Заняття з розвитку емоційної сфери дошкільників

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



ВСТУП

Дошкільне дитинство - дуже короткий відрізок у житті людини, всього перші сім років, але вони мають величезне значення. У цей період розвиток йде як ніколи бурхливо і стрімко. З цілком безпорадного, нічого не вміє істоти немовля перетворюється у відносно самостійну, активну особистість.

Спостерігаючи за останніми реформами у сфері освіти, можна сказати, що суспільство починає усвідомлювати необхідність серйозного ставлення до розвитку емоційної сфери дошкільника, потребу дбати про неї не менше, а, можливо, й більше ніж про інтелектуальну. Адже сис­тема дошкільної освіти тривалий час була спря­мована загалом на формування теоретичних знань, що дещо ігнорувало емоційний розвиток дитини. Але ж, як справедливо зазначили Л. С. Виготський і О. В. Запорожець, тільки узгоджене функціонування цих двох систем – емоційної сфери та інтелекту в тісній єдності може забезпечити успішність будь-яких форм діяльності.

Національна доктрина розвитку освіти, Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) вказують на важливість гармонійного розвитку дитини. В цьому велику роль відіграє розвиток емоційно-почуттєвої сфери дитини. Звертається увага на це питання і в державних освітніх програмах «Малятко», «Дитина», «Дитина в дошкільні роки», «Українське дошкілля» та інших.

Отже, я вважаю що важливе значення в виховані дитини має розвиток емоційної сфери. Адже саме в дошкільні роки дитина починає усвідомлювати своє «Я», свою активність, діяльність, починає об'єктивно себе оцінювати. Утворюється супідрядність мотивів. Малюк навчається в певних межах керувати своєю поведінкою і діяльністю. Ускладнюється емоційне життя дошкільника: збагачується зміст емоцій, формуються вищі почуття. З розвитком емоційної сфери у дошкільника почуття стають більш раціональними. Дошкільник вчиться розуміти не тільки свої почуття, але і переживання інших людей. Він починає розрізняти емоційні стани по їх зовнішнього прояву, через міміку і пантоміміку.

  1. Розвиток емоційної сфери дошкільника

Висока емоційність дитини, яка забарвлює її психічне життя і практичний досвід, становить характерну особливість дошкільного дитинства. Внутрішнім, суб'єктивним ставленням дитини до світу, до людей, до самого факту власного існування є емоційне світовідчуття. В одних випадках - це радість, повнота життя, згода зі світом і самим собою, в інших - надмірна напруженість взаємодії, стан пригніченості, знижений настрій або, навпаки, виражена агресія [3, с.22].

На жаль, ні для кого не секрет, що кращі друзі сучасної дитини – телевізор або комп’ютер, а улюблені заняття – перегляд мультиків або комп’ютерні ігри. Діти стали менше спілкуватися не тільки з дорослими, а й з однолітками. І це серйозна проблема: адже живе спілкування збагачує життя дітей, забарвлює яскравими барвами сферу їхніх почуттів. Сучасні діти стали менш чуйні до інших, не завжди здатні усвідомлювати й контролювати свої емоції. Відсутність належної уваги та своєчасного впливу дорослих на емоційну сферу психічного життя дитини негативно позначається на її розвитку. Таким чином, проблема емоційного самопочуття дітей в сім'ї та дошкільному закладі є однією з найбільш актуальних, оскільки позитивний емоційний стан відноситься до найважливіших умов гармонійного розвитку особистості.

Як підкреслює Т. І. Бабаєва, умовою соціально-емоційного розвитку дитини виступає його «здатність «прочитувати» емоційний стан оточуючих людей, співпереживати і, відповідно, активно відгукуватися на це ». Тому до порушень в емоційному розвитку дошкільника можна віднести і труднощі в адекватному визначенні емоційних станів людей, тому що в практиці навчання і виховання дітей завдання формування емоційності вирішується лише фрагментарно, а переважно увага приділяється розвитку розумових процесів. Одна з причин такого становища полягає в недостатній висвітленості питання про емоційний вплив[11, с.37].

Отже, виховання емоційно-зрілої особистості, її переживань і почуттів, починаючи з перших років життя, залишається важливим педагогічним завданням, оскільки емоційне ставлення до навколишнього світу зумовлює цілі, на досягнення яких будуть використані набуті дитиною знання та вміння.


  1. Вікові особливості емоційної сфери дошкільника

Емоції - особливий клас суб'єктивних психологічних станів, що відбиваються у формі безпосередніх переживань, відчуттів, приємного або неприємного ставлення людини до світу і людей, процес і результати її практичної діяльності. До класу емоцій належать настрої, почуття, афекти, пристрасті, стреси. Це так звані "чисті" емоції. Вони включені у всі психічні процеси і стан людини. Будь-які прояви її активності супроводжуються емоційним переживаннями [7, с.92]

Вищий продукт емоцій людини - стійкі почуття до предметів, що слугують задоволенню її вищих потреб. Почуття носять предметний характер, оскільки пов'язані з яким-небудь конкретним об'єктом.

Виховання емоційно-зрілої особистості, її переживань і почуттів, починаючи з перших років життя, залишається важливим педагогічним завданням, у певному сенсі навіть важливішим, ніж виховання розуму і прищеплення дитині різних навичок і вмінь. Адже саме емоційне ставлення до навколишнього світу зумовлює цілі, на досягнення яких будуть використані набуті дитиною знання та вміння

Особливості емоційного розвитку у немовлят

Здатність до емоційних переживань проявляється одразу після появи дитини на світ. Проведені спостереження показують, що перші емоції - негативні, вони викликані дією різких для новонародженого подразників: яскравого світла, дотиками одягу до ніжного тіла, гучних звуків. Низка дослідників розглядає момент народження як емоційний стрес: "Подивіться на новонародженого у перші хвилини його життя (Є. В. Субботський, Ф. Лабуайє) [2, с. 8]. Через крик, плач, рухові реакції емоції виконують захисну функцію, сигналізуючи про якесь неблагополуччя малюка: голод, хворобу, мокрі пелюшки, потребу спати тощо. (Н. Л. Фігурін, М. П. Денісова). Тепер від уважності й догляду дорослого залежить емоційне благополуччя дитини. Задоволення всіх органічних потреб дитини сприяє швидкому зростанню організму, збільшенню періоду активності порівняно зі сном. Дорослий стає особливо значущим фактором оточення дитини, його поява у полі сприймання малюка викликає в останнього пожвавлення, увагу, а наприкінці першого місяця життя і першу посмішку. Реакції малюка, що свідчать про його позитивні емоції при контакті з близьким дорослим, до трьох місяців ускладнюються, охоплюють все тіло дитини (ручки, ніжки, обличчя). Систему таких емоційних реакцій Н. Л. Фігурін та М. П. Денисова назвали "комплексом пожвавлення"[4, с. 148].

Емоції дитини починають набувати особливих соціальних функцій: включаючись у процес спілкування з дорослим, вони не тільки сигналізують про стан самопочуття дитини, але й стають засобом обміну враженнями між дорослим і малюком. Важливим для подальшого розвитку малюка, зокрема його особистості, є відгук дорослого на емоційні стани дитини, що свідчать про любов дорослого, його особистісне ставлення до малюка як до унікальної та дорогоцінної істоти [8, с. 18-19].

Отже, особливості емоційного розвитку в пеіод немовля характеризуються:

- вроджена здатність дитини до емоційного життя проявляється одразу після народження у формі негативних переживань;

- любов і турбота дорослих стають джерелом появи позитивних переживань дитини, пов'язаних із благополуччям її організму та із задоволенням потреби у спілкуванні;

- при оволодінні дитиною хапанням, маніпулюванням предметами починають виникати як позитивні, так і негативні емоції залежно від результатів взаємодії з предметами;

- до кінця першого року реакція на нові подразники супроводжується здивуванням  першою інтелектуальною емоцією;

- дитина заражається емоціями близьких людей, на основі чого виникають перші прояви симпатії, співчуття.

Емоційний розвиток у ранньому дитинстві

Емоції продовжують відігравати значну роль у забезпеченні психічного благополуччя дитини раннього віку. Дитина ще не вміє керувати своїми емоціями, стримувати небажані їх прояви. Тому вся активність дитини виразно емоційна, забарвлена позитивними чи негативними переживаннями. Дорослий скеровує емоційне життя малюка: коли малюк засмучений, дорослий підбадьорює, переключає на іншу діяльність; втома, дратівливість, занадто бурхливі вияви емоцій свідчать про перезбудження нервової системи, потребу у відпочинку  дорослий заспокоює малюка, створює умови для сну[10, с.17] .

Емоції починають відігравати функцію передбачення. Дитина з радістю очікує приємної події, проте таке очікування часто викликає виснаження дитини, яке виявляється гіперактивністю рухів, їх недостатньою скоординованістю, плаксивістю.

Отже, в ранньому віці:

- емоційне життя дитини насичене глибокими, інтенсивними, позитивними та негативними, слабо керованими переживаннями, що забарвлюють всю активність малюка;

- дорослий повинен скеровувати переживання дитини, попереджати їх негативний вплив на стан нервової системи, її перезбудження;

- головним джерелом емоцій дитини виступає предметно-маніпулятивна гра, спілкування з дорослим та з ровесниками;

- емоції починають відігравати функції, пов'язані з уявленнями про предмети;

- під впливом виховання виразніше виявляються вищі почуття  естетичні, інтелектуальні, моральні;

- розвиток емоцій дитини впливає на якісні зміни у відносинах з дорослими, починає відігравати важливу роль у розвитку особистості дитини з'являється прагнення до схвалення, орієнтація на оцінки дорослих, пов'язані із бажанням уникнути сорому, приниження своєї гідності.

Емоційний розвиток дитини у старшому дошкільному віці

Інтенсивний розвиток особистості дошкільника визначає глибокі зміни в його емоційній сфері. Якщо у ранньому віці емоції зумовлювались безпосередньо оточуючими впливами, то у дошкільника вони починають опосередковуватись його ставленням до тих чи інших явищ. Внаслідок появи опосередкованості емоцій, вони стають більш узагальненими, усвідомленими, керованими. Дитина виявляє здатність стримувати небажані емоції, скеровувати їх відповідно до вимог дорослих та до засвоєних норм поведінки. Дитина орієнтується на «добре» і «погано», «можна» і «не можна», все частіше «хочу» поступається «треба». Стримування дитиною емоцій набуває характеру їх інтеріоризації, тобто згортання зовнішніх проявів[5, с. 248].

Маючи досить різноманітний досвід спілкування за допомогою мовлення, дитина засвоює навички вираження емоцій в єдності вербальних та невербальних засобів. Спочатку у спілкуванні переважають невербальні засоби вираження емоцій (міміка, виразні рухи, крик, плач), а до кінця дошкільного віку дитина вміє позначити свій емоційний стан у мовленні.

Значного прогресу зазнають вищі почуття, як неодмінна ознака особистості. Їх розвиток відбувається у процесі виконання різних видів діяльності малюка - трудової, продуктивної, ігрової [9, с. 85].

Таким чином, у старшому дошкільному віці:

- емоції дошкільника опосередковуються його ставленням до тих чи інших явищ;

- внаслідок появи опосередкованості емоцій, вони стають більш узагальненими, усвідомленими, керованими;

- емоції у функції передбачення включаються у внутрішні механізми забезпечення супідрядності мотивів як важливий їх компонент;

- інтенсивний розвиток вищих почуттів відбувається у процесі виконання різних видів діяльності малюка - трудової, продуктивної, ігрової;

- особливістю вищих почуттів є їх тісний взаємозв'язок.

Отже, інтенсивний розвиток особистості дошкільника визначає глибокі зміни в його емоційній сфері. Якщо у ранньому віці емоції зумовлювалися безпосередньо оточуючими впливами, то у дошкільника вони починають опосередковуватися його ставленням до тих чи інших явищ. Внаслідок появи опосередкованості емоцій вони стають більш узагальненими, усвідомленими, керованими. Дитина виявляє здатність стримувати небажані емоції, скеровувати їх відповідно до вимог дорослих та до засвоєних норм поведінки. Дитина орієнтується на "добре" і "погано", "можна" і "не можна", все частіше "хочу" поступається "треба". Інтенсивний розвиток вищих почуттів відбувається у процесі виконання різних видів діяльності малюка -- трудової, продуктивної, ігрової. Етичні переживання виникають спочатку під впливом вимог дорослих, а до кінця дошкільного віку внаслідок засвоєння моральних норм.


  1. Заняття з розвитку емоційної сфери дошкільників

Емоції та почуття забарвлюють наше життя світлими і темними кольорами, дають нам змогу радіти, дарувати радість іншим, страждати та співпереживати. Емоційний світ дитини починає формуватися вже з перших днів її життя (від першого плачу і посмішки) і продовжує формуватися разом зі становленням особистості, набуваючи широкої гами проявів позитивних та негативних емоційних переживань [6, с. 315]

Національна доктрина розвитку освіти, Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) вказують на важливість гармонійного розвитку дитини. В цьому велику роль відіграє розвиток емоційно-почуттєвої сфери дитини. Базовий компонент дошкільної освіти націлює на те, що дитина дошкільного віку:

  • орієнтується у назвах та специфіці проявів основних емоцій, розрізняє прояви кожної з них, встановлює причинно-наслідкові та смислові зв’язки між подіями життя, своїми переживаннями та виразом обличчя;

  • вміє передавати свої почуття мімікою, жестами, словами;

  • адекватно реагує на різні життєві ситуації, стримує негативні емоції, співвідносить характер емоційної поведінки з її наслідками за тих, хто поряд;

  • вміє розрізняти моральні, інтелектуальні та естетичні почуття;

  • виявляє почуття приязні, щирості, жалю, відповідальності, безкорисливості, вдячності, любові у взаєминах з іншими[3, с. 40] .

Отже, мною як практичним психологом дитячого садочка приділяється важливе значення розвитку емоційної сфери дітей. На мою думку важливого значення набуває розвиток емоційної сфери дітей 4-5 років, через розвиток базових і емоції: радість, сум, подив, страх, злість. Далі в старшій групі збагачувати уявлення діти такими переживаннями як співчуття, любов, образа та ін. Власне емоційний розвиток включає:

- розвиток емоційного реагування;

- розвиток емпатії;

- формування уявлень про різноманіття людських емоцій;

- навчити дітей розрізняти емоції за вербальними і невербальними виразами;

-· дати поняття про розділення емоцій на позитивні і негативні;

- допомогти дитині відреагувати на присутні негативні емоції (страх, огиду, гнів і т.п.);

За словами Л.С. Виготського, емоційний розвиток дітей - один з найважливіших напрямків професійної діяльності педагога. Емоції є «центральним ланкою» психічного життя людини, і перш за все дитини. Власне-емоційний розвиток - це ряд взаємопов'язаних напрямків, кожне з яких має свої певні способи впливу на емоційну сферу та відповідно механізми включення емоцій.

Свої зусилля спрямовую на ознайомлення дітей дошкільного віку з абеткою людських емо­цій, розвиток культури виявлення почуттів, адек­ватної реакції на життєві події. Організувую роботу в трьох напря­мах розвитку емоційної сфери, що зумовлюють гармонійне особистісне зростання дошкільника:

  • розвиток уміння розпізнавати основні емоції за характерними зовнішніми ознаками (від загаль­ного до тонко диференційованого сприймання; визначення емоційних станів, переживань як своїх, так й інших людей);

  • освоєння, розширення та збагачення репер­туару соціальних форм вияву своїх почуттів, що свідчить про поступовий розвиток соціальних емоцій;

  • освоєння елементарних форм вербалізації власних переживань, настрою, стану та аналіз чинників, що їх викликали.

Для прикладу наведу розроблені мною заняття . Найперше з чого починається розвиток емоційної сфери це знайомство дітей з такою базовою емоцією як радість, це створює інтерес дітей до занять і мотивує на подальшу діяльність (додаток 1). Іншим важливим напрямком крім знайомства з емоціями, є вироблення навичок адекватного вираження негативних емоцій для прикладу подаю заняття на тему «Злість» (Додаток 2).


ВИСНОВКИ

Виховання емоційно-зрілої особистості, її переживань і почуттів, починаючи з перших років життя, залишається важливим педагогічним завданням, у певному сенсі навіть важливішим, ніж виховання розуму і прищеплення дитині різних навичок і вмінь. Адже саме емоційне ставлення до навколишнього світу зумовлює цілі, на досягнення яких будуть використані набуті дитиною знання та вміння. Емоції- це основний місток,який пов’язує внутрішнє життя дитини з навколишнім світом. Малюк, образно кажучи є суцільним згустком емоцій та почуттів.
Виховання емоційно-зрілої особистості,її переживань і почуттів, починаючи з перших років життя, залишається важливим педагогічним завданням,у певному сенсі навіть важливішим, ніж виховання розуму і прищеплення дитині різних навичок і вмінь.

Адже саме емоційне ставлення до навколишнього світу зумовлює цілі,на досягнення яких будуть використані набуті дитиною знання та вміння.

Отже, виховання емоційно-зрілої особистості, її переживань і почуттів, починаючи з перших років життя, залишається важливим педагогічним завданням, оскільки емоційне ставлення до навколишнього світу зумовлює цілі, на досягнення яких будуть використані набуті дитиною знання та вміння.

Таким чином, проблема емоційного самопочуття дітей в сім'ї та дошкільному закладі є однією з найбільш актуальних, оскільки позитивний емоційний стан відноситься до найважливіших умов гармонійного розвитку особистості.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


1. Кошелева А.Д. Емоциональное развитие дошкольников. - М.: Педагогика, 2003. - 269 с.

2. Соціальні відносини та емоційний світ дитини. М: Ілекса, Ставрополь: Сервісшкола, 2001. - 281 с.

3.Карелина И.О. Эмоциональное развитие детей. – Ярославль: Академия развития, 2006. – 144 с.

4.Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навч. посіб. для вищ. навч. закладів. - К.: Освіта, 1998. - 255 с.

5. Дудкевич Т.В Дошкільна психологія: Навч. посіб. – К., Центр учбової літератури, 2007 – 391с.

6. Павелків Р.В., Цигикало О.П Дитяча психологія: Навч. Посіб. – К., Академвидав, 2008 – 432с. (Алма – матер)

7. Вальдамірова, О. П. Емоційна сфера дошкільника та її корекція// Освіта Донбасу.– 2003.– № 4.– 136 с.

8.Адаленко Л. Дітям про емоції// Дошкільне виховання. - 2004. - №6. - С. 18-19.

9. Хухлаева В.О. Практические материали для работи с детьми 3 – 9 р. – М.: «Генезис», 2005. – 175 с.

10. Громова Т.В. Страна эмоций. - М.: Наука, 2002. - 128 с.

11. Емоційний розвиток дитини/ Упоряд. С. Максименко, К. Максименко, О. Плавник. - К.: Знання, 2003. - 265 с.

Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навч. посіб. для вищ. навч. закладів. - К.: Освіта, 1998. - 255 с.


Додаток 1

Заняття на розвиток емоційної сфери

Тема: «Радість»

Мета: познайомити дітей з емоцією радості; вчити дітей розрізняти емоції за схематичними зображеннями; розуміти свої почуття та почуття інших людей; вчити дітей передавати потрібний емоційний стан, використовуючи різні виразні засоби.

Матеріал: піктограма радість, золота стрічка, радісне сонечко, сюжетні картинки.

Хід заняття

  1. Привітання

Доброго ранку, доброго дня. Бажаєте ви бажаю вам я.

  1. Піктограма емоцій

Розгляд піктограми радість, визначення ознак радісного обличчя.

  1. Вправа «коли радіють тварини»

Хмар нема,

Дощу кінець,

Сонце в небі сяє.

По калюжі горобець

Вистрибує – кружляє,

Цвінь- цвірінь.

Чим тішиться горобець.

  1. Вправа «Золотий промінчик»

  • Діти а на що схожа радість?

П: на сонечко. Подивіться сьогодні до нас вгості завітало сонечко, а який в нього вираз обличчя. Так радісне .

  • Діти а якого кольору радість?

П: жовтого як сонечко.

Наше радісне сонечко дарує вам свій золотий промінчик. Зараз він торкнеться вам і вам одразу стане радісно і приємно.

  1. Гра «День радісних зустрічей»

Зараз наше сонечко хоче з вами погратися. Воно хоче щоб ви йому назвали його друзів – радісних, веселих казкових чи мультиплікаційних героїв.

  1. Бесіда «Радість»

Розгляд сюжетних зображень – радість. Обговорення.

Як ми бачимо що людина радіє?

Коли ти радієш?

З ким ти хотів би поділитися своєю радість?

Що ти можеш зробити щоб всім було радісно?

  1. Вправа на релаксацію

Змалюємо скрекотушок -

Тягнемо губи аж до вушок.

Потягнемо, перестанемо

І усміхненими станемо!

  1. Підсумок

З якою емоцією ми сьогодні познайомилися?

Як її можна показати?

  1. Прощання

Давайте подаруємо один-одному саму радісну і приємну посмішку.

Кожне слово, кожен жест має значення. Попрощаємось ми з вами до побачення.


Додаток 2

Заняття розвиток емоційної сфери

Тема: Злість

Мета: знайомство з почуттям злості, розвиток емоційної сфери; вироблення навичок адекватного вираження негативних емоцій, корекція агресивності.

Матеріал: піктограми злість, сюжетні зображення, емоційні гномики і сонечка.

Хід заняття

  1. Привітання

День розпочинається

Природа прокидається

Сонечко встає нам тепло дає

Ми перезирнемось, радісно всміхаємось

Хто у нас гарненький, розумній веселенький?

  • Я! (кожен вказує на себе)

  1. Вправа «Злюка»

Діти подивіться хто до нас в гості прийшов – злий гном - його звати Злюка.

Подивіться він гарний чи ні?

А хто хотів би з ним гратися?

3. Піктограма «Злість»

Діти розглядають піктограму і визначають за яким виразом обличчя ми визначаємо емоцію.

Подивіться він гарний чи ні?

Коли люди сердяться?

А ви буваєте такі? А серед вас є такі діти?

4.Вправа «сонечко»

Серед вивчених вже сонечок (радісне, сумне, здивоване) обирають зле сонетко.

А якого кольору злість? – Так темна (темно синя)? Як дощова хмара, що закрила сонечко і сонечко придивіться яке (сердите), а що воно робить (сердиться).

А пустимо до себе таке сонечко? –ні. Діти дують на промінчики щоб вони не торкнулися їх.

5.Бесіда на тему злість за сюжетними зображеннями.

Що робить хлопчик?

Яким є вираз обличчя хлопчика?

А щоб ви зробили колиб побачили на вулиці його?

Покажіть вираз обличчя коли ви дивуєтеся.

Це приємне відчуття?

Кого вам жаль хлопчика чи собачку

Як можна зупинити хлопчика?Подивіться він гарний чи ні?

А ви буваєте такі? А серед вас є такі діти?

6.Гра «Тух – тібі – дух»

Мета: вироблення навичок зниження агресивних емоцій; навчання дітей альтернативних варіантів поведінки в ситуації злості

Психолог: Я по секрету Вам скажу чарівне слово, це заклинання проти поганого настрою, злості. Коли ви злитись, хочете кричати чи вдарити когось, то зупиніться подивіться іншій дитині прямо в очі і сердито-сердито скажіть «Тух – тібі – дух». Потім продовжуйте рухатись по кімнаті, час від часу зупиняючись і повторюючи «Тух – тібі – дух», поки не заспокоїтесь.

ПРИМІТКА: парадокс - вимовити «Тух – тібі – дух» і не засміятися досить складно.

7. Етюд «Король Боровик

Йшов король Боровик

Через ліс навпростець.

Погрожував кулаком

І стучав каблуком.

Гнівався на муху,

Що вкусила в вухо. (В. Приходько)

8.Вправа «Знищуємо злість»

Діти піднімають кулачки і міцно стискають, промовляючи «Утікай злосте - утікай».

Цю вправу потрібно виконувати коли ви сердитесь, хочете кричати чи вдарити. Впіймане свою злість в кулачки і уявіть як ви її роздавлюєте і викидаєте.

9.Малюнок

Давайте намалюємо нашого злого колобка, щоб він побачив який він негарний і більше до нас не повертався.

10.Вправа «сонечко»

Діти погляньте до нас в гості прийшло веселе сонечко, зараз воно торкнеться промінчиками всіх злих гостей і прогоне злість.

11.Вправа «Гномики настрою»

Подивіться до нашого гномика прийшли гості, давайте згадаємо хто вони (Радість, сум, подив).

12.Рефлексія

З яким почуттям мі сьогодні познайомились?

Воно приемне чи ні?

Чи гарно виглядають злі люди?

А ми будемо злитися? Як мі прогонимо злість?

Прощання

Кожне слово, кожен жест має значення, попрощаємось ми з вами до побачення.

Прощання с сонечками, Радісне запрошують в гості, пожимають йому промінчики, а зле проганяють, щоб не верталось.


‹
›