План уроку

Розробила викладач української мови і літератури

Панчук А.Ф.

Тема: Життя і творчість І. Багряного

Тема уроку: Сміливі завжди мають щастя!

/ Формування загальнолюдських цінностей на прикладі образу Григорія Многогрішного у романі І. Багряного «Тигролови»/

Мета: Подальше ознайомлення учнів з романом

І. Багряного «Тигролови» . Розкрити образи героїв твору як людей могутньої волі і незламного духу. Формувати в учнів активну життєву позицію, на прикладі образу головного героя виховувати учнів вольовими людьми, яскравими особистостями; допомогти їм визначити життєвий принцип головного героя твору, Григорія Многогрішного – вірність нормам загальнолюдської моралі;

розвивати думку, аналітичне і творче мислення.

Обладнання: альбом з фотографіями І. Багряного, портрет письменника, ілюстративний матеріал, стенд з малюнками учнів до роману «Тигролови», аудіокасети «Жива хрестоматія», мультимедійна презентація, тексти роману « Тигролови».

Тип уроку: комбінований

Методи: проблемно-пошуковий, показовий , дослідницький, пояснювально-спонукаючий.

Хід уроку

1. Організаційний момент:

• Перевірка наявності учнів;

• перевірка готовності учнів до уроку.

2. Актуалізація опорних знань учнів:

Перевірка домашнього завдання.

3. Мотивація навчальної діяльності

Повідомлення теми, мети та епіграфу уроку.

Епіграф: Ліпше вмерти біжучи,

Ніж жити гниючи.

Жить! Відплатить! Або вмерти!

/І. Багряний/.

4. Запитання для бесіди

• Про якого Дракона йдеться у першому розділі роману «Тигролови»?

• Кого він везе і куди?

• Хто ж він такий цей сміливець, що стрибнув у певну смерть?

• Чому його так пильно вартували, неначе якогось небезпечного злочинця?

• Поясніть, чому Григорій для каторжан став символом незламності духу?

• Дослідіть, якими рисами характеру повинна бути наділена людина, щоб піти на такий відчайдушний крок?

• Задумаймося, чому так докладно виписана подорож Григорія тайговими нетрями?

• Чому ми, уявно супроводжуючи героя, не відчуваємо втоми?

• Чому мета знищити Медвина як зло стала сенсом життя Григорія?

• Навіщо Григорій підписується під своїм присудом: «Судив і присуд виконав я – Григорій Многогрішний. А за що – цей пес сам знає»?

• Про що свідчить цей вчинок Григорія?

• Які епізоди допомагають глибше розкрити патріотизм Григорія?

• Який визначальний життєвий принцип героя?

• Чому Григорій , палко покохавши Наталку, приховує свої почуття від неї?

• Як ви розцінюєте вчинок Наталки, коли вона відстоює своє право на щастя?

5. Підсумок. Заключне слово учителя.

6. Домашнє завдання. Написати твір на тему: Григорій Многогрішний – патріот, борець, людина.

Розгорнутий конспект уроку

/Здалеку наближаючись, долинає стук коліс поїзда/.

Викладач читає початок першого розділу «Дракон»: “Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетрі, вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон. Не з китайських казок і не з пагод Тибету – він знявся десь з громохкого центру країни «чудес», вилетів з чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами...”

/Стукіт затихає/.

• Що це за «дракон»?

• Кого він везе і куди?

Це поїзд, ешелон смерті ОГПУ- НКВС, який має шістдесят коробок-вагонів, шістдесят «домовин», які поглинули у собі тисячі замордованих людей і несамовито мчить через пустелі, нетрі, гірські провалля й тунелі, символізує репресивну тоталітарну систему, яка велику частину свого народонаселення кидає в тюрми, вивозить у спеціально облаштовані концтабори Сибіру. У цих людей забрана воля, честь, гідність, сім’я, Батьківщина.

В одному з вагонів поїзда-дракона – Григорій Многогрішний, головний герой роману.

«Уся! Уся його Вітчизна ось так - на колесах позагеттю, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корості, в бруді... розпачі!.. Голодна!.. безвихідна!.. безперспективна!»

Проте «сміливі завжди мають щастя» підтвердженням чого є доля Григорія, який не скоряється жахливим обставинам, а діє « стрибнув у певну смерть, але не здався. 99 шансів проти одного було за те, що від нього залишаться самі шматки, але стрибнув».

• Хто ж він такий, цей сміливець?

• Чому його так пильно вартували, неначе якогось небезпечного злочинця?

• Поясніть, чому Григорій для каторжан став символом незламності духу?

• Дослідіть, якими рисами характеру повинна бути наділена людина, щоб піти на такий відчайдушний крок?

/Учні зачитують цитати з тексту і обґрунтовують свої відповіді/.

Григорій Многогрішний – 25-літній юнак, авіатор, славний нащадок гетьмана Дем’яна Многогрішного^.

Приречений на смерть, він переступив” трибунал” і вистрибнув зі скаженого поїзда, який везе тисячі загублених з молодого покоління н загибель. Вистрибнув, щоб стати легендою, щоб пропустити струм нового життя по цілій масі змарнованих, знеосіблених людей...

Геть скільки їх тут стояло – в кожного сколихнулося серце. Давно розчавлена людська гідність підводилась рвучко. “ Лиця оберталися туди, назад, і виростали крила у тих, хто був заломився вже зовсім. А серця калатали в схудлих, вимучених грудях, прориваючись геть.”

Викладач. Всю поведінку героя зумовлює могутня воля не просто до життя а до життя, гідного людини. Тому невипадково формується життєве кредо Григорія:

Ліпше вмерти біжучи, ніж жити гниючи, вірність якому засвідчують вкрай ризиковані втечі на волю.

Григорій Многогрішний – життєлюбний, повнокровний і повноцінний у почуттях, вчинках, здатний відстояти себе і близьких собі людей, захистити їх права і щастя. Загалом він – утілення Добра.

Для тисячної юрми арештантів, яких привезли на берег Тихого океану, він зразу ж став легендою, символом нескореності, гордої молодості. Але для жорстокого катівника, майора ОГПУ-НКВД Медвина, слідчого у справі Многогрішного, він видається диким і нескореним звіром, “ цінним екземпляром”, якого він з усіх сил намагається вполювати.

• Задумаймося, чому так детально виписана подорож Григорія тайговими нетрями?

• Чому ми , уявно супроводжуючи героя, не відчуваємо втоми?

/Учні прослуховують уривок з аудіокасети «Жива хрестоматія», розділ ІІІ «Навзаводи із смертю»/.

Учні дають обґрунтовані відповіді :

Одна з причин – висока художня майстерність письменника у змалюванні подій і природи, на тлі якої вони відбуваються. Та, окрім цього, авторський задум: сповнене смертельних небезпек блукання тайгою символізує складну й небезпечну життєву дорогу Григорія до свободи. Неймовірним зусиллям волі він долає відчай, зневіру, фізичну неміч: « йому здавалося, що швидко йде, але насправді посувався, мов тінь, хитаючись. Аби не лежачи помирати...»

Не випадково з цього забуття вириває його благання про допомогу. І все його єство немов воскресає. Зцілює давно визначена життєва мета – служити добру, бути потрібним людям. Передовсім: для завершення благородних справ, утвердження високих ідеалів потрібна свобода.

Викладач. Письменник створює психологічно складний і духовно багатий характер головного героя, в якому поєднується ненависть і любов, тонке відчуття краси і непримиренне ставлення до всього, що породжує зло. Тому Григорій поряд з основною проблемою свого життя – служити своїй Батьківщині , ставить ще одну – знищити Медвина, щоб такі, як він, не розмножувались, як пошесть, не отруювали своїм існуванням світ.

/ Учні прослуховують уривок з “ Живої хрестоматії”, розділ ХІ “ На кішку”/.

• Чому мета знищити Медвина як зло стала сенсом життя Григорія?

Вирок, який Григорій здійснює над Медвяним, є кульмінаційним моментом роману. Підсвідомо він постійно прагнув його здійснити. Це бажання рятувало його в найскрутніші хвилини життя: і коли був у тюрмі, і коли втік з ешелону смерті, і коли долав дикі хащі без надії вижити, і навіть тоді, коли став тигроловом. Це не була помста, це був його обов’язок, бо немає зла, яке б не було покараним:” За все в житті – ціна сповна.

За кожну мить. За кожен подих!”

/А. Демиденко/.

• Навіщо Григорій підписується під своїм присудом: «Судив і присуд виконав я – Григорій Многогрішний. А за що – цей пес сам знає».

Учні приходять до висновку, що він не хотів завдати шкоди людям, які замінили йому родину, не хотів наражати на небезпеку родину Сірків, яка мешкала найближче до місця події.

• Про що свідчить цей вчинок Григорія?

Про те, що він високопорядна, чесна, відповідальна за свої вчинки людина. Григорій гостро відчуває і співпереживає чужий біль. Гостру реакцію викликає в героя драматичне становище юних українок, що, зважившись на втечу, взялися освоювати найдавнішу на землі жіночу «професію» і переживають тяжкий сором, муки совісті, зрікаючись предківських заповітів.

/Учні зачитують уривок з розділу Х «Хабаровськ»/.

«Дівчата говорили українською мовою! І так ніби хто врізав батогом по серцю, ніби обухом по карку!

Та це ж вони!!! – дочки розкуркулених батьків, розкиданих по сибірах! Це ж вони, втікаючи, рятуються! Рятуються від холоду і голоду, від безправ’я і смерті, - рятують життя ціною краси і молодості, ціною честі і материнського щастя...».

• Які епізоди допомагають глибше розкрити патріотизм Григорія?

Розмова з матір’ю Наталки, Сірчихою , про заховану в її пам’яті Україну, замилування побутом Сірків, що зберегли вірність біленій хаті, вишитим рушникам, рідній мові та звичаям. Зворушлива підтримка молодого патріота маленькою сірківською Україною теж сприймається символічно. То подарунок долі, дяка за цілеспрямованість у простуванні до мети.

- Який визначальний життєвий принцип героя?

Вірність нормам загальнолюдської моралі є визначальним життєвим принципом Григорія. Глибока внутрішня порядність і культура поведінки Многогрішного простежується у всіх його вчинках та задумах. Понад усе цінуючи волю, виборюючи її з останніх сил, ризикуючи життям і безмежно люблячи його, він пильнує найперше, щоб не завдати комусь найменшої шкоди. Григорій не дозволяє собі бути нахлібником у добрих, гостинних Сірків, опановує складне мисливське ремесло, ходить з сім’єю на полювання, хоч цим наражається на небезпеку. Та інакше не може. Піти з гостинної сім’ї не попрощавшись, не подякувавши за хліб-сіль, теж не може і тому вертається назад, долаючи втому і бездоріжжя. І хоч смертельна загроза, що зависла над головою, стає при цьому ще ближчою, муки совісті знято.

Духовна шляхетність, висока моральність Григорія розкриваються у стосунках з Наталкою. Він захоплюється не стільки її зовнішністю, скільки дівочою гордістю, внутрішньою красою.

Григорій зрозумів, що в розмові з Наталкою треба бути обережним і делікатним: вона була винятково чуйною на найменше приниження її людської гідності. В цьому вони були дуже схожі. Він побачив Наталку як людину, що наділена найкращими рисами його народу.

\Учні зачитують уривки\.

«Ось вона – найвищий вияв не тільки жінки, а й взагалі людини її крові...Така юна й квітуча – і така сувора, гартована і гонориста.»

«Чемність для неї така ж вроджена риса, як і краса»,- прийшов до висновку Григорій.

• Чому Григорій, палко покохавши Наталку, приховує свої почуття від неї?

• Як ви розцінюєте вчинок Наталки, коли вона відстоює своє право на щастя?

Ці питання викликають в учнів різні емоції, але всі приходять до спільної думки: Григорій не міг ризикувати життям дівчини, не міг скористатися її почуттями, тому що попереду – невідомість. Що він міг їй запропонувати?..

Він вчинив як людина, здатна пожертвувати особистим щастям заради добра коханої людини.

Наталка порушує предковічні традиції – вона перша відкриває свої почуття і вирішує їхню з Григорієм долю. Вона відстоює своє право на кохання рішуче, без вагань. Вона робить те, чого не посмів зробити Григорій – благає батьків відпустити її з коханим. Нею керує велике, всеперемагаюче кохання.

«Шлях їм прослався вперед, в невідоме. Десь навколо світу. Приготовані на всі труднощі ,на жорстоку боротьбу й на втрати, вони спалили всі кораблі за собою та й вірили у свою зорю, що присвічувала їм шлях – шлях у життя. Шлях туди – десь на ту далеку, для одного з них зовсім незнану, сонячну Україну. А чи в героїчну битву і смерть за тую далеку, за тую незнану, за ту омріяну Україну».

Підсумок. Заключне слово викладача.

/Підсумок у характеристиці образу Григорія Многогрішного учні записують в зошити/

Перед нами тип молодого свідомого українця – людини, що відзначається найкращими якостями, живе в повній злагоді із загальнолюдською мораллю.

Головна ідея твору – утвердження думки про неминучість перемоги добра і правди навіть у тому світі, де носіїв цих високих ідеалів позбавляють права на існування. Адже навіть фізична смерть для таких людей не є поразкою, вони стають переможцями духовно. Інтелектуальний і духовний потенціал українського народу – незнищенний!

Григорій Многогрішний належить до тих загалом нечисленних літературних персонажів, які є лицарями української національної ідеї.

Завершити урок доречно словами І. Багряного з роману « Сад Гетсиманський»:

Людина – це найвеличніша з усіх істот.

Людина – найнещасніша з усіх істот.

Людина – найпідліша з усіх істот.

Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом.

Домашнє завдання: написати твір на тему:

«Григорій Многогрішний – патріот, борець, людина».