АНАЛІЗ ГРУНТУ

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1

Тема: Відбір зразків ґрунту та підготовка їх до аналізу.

Мета: Навчитись правильно відбирати зразки ґрунту згідно загальноприйнятих методик та належно їх підго­тувати до проведення лабораторних аналізів.

Завдання: Відібрати в полі зразки ґрунту і підготувати їх до проведення аналізу.

Послідовність виконання завдання: При раціональному застосуванні добрив необхідно, в першу чергу, визначити вміст доступних форм азоту, фосфору, калію та інших елементів в ґрунті. В зв’язку з цим, учень повинен вміти самостійно відібрати зразки ґрунту в полі і підготувати їх до аналізу.

Відбір зразків ґрунту - дуже важливий момент в агрохімічних дослідженнях. Якщо зразки відібрано неправильно, то результати аналізів не відображатимуть природних властивостей ґрунту і будуть неправильними.

Методика взяття зразків ґрунту залежить від мети агрохімічних досліджень. В більшості випадків для агрохімічної характеристики ґрунтів слід брати змішані зразки на глибину орного шару.

Змішаний зразок складається із 5-10 індивідуальних ґрунтових проб, взятих рівномірно по всій площі ділянки розміром від 5 до 10 га. Ця ділянка повинна знаходитись в межах однієї ґрунтової відміни і мати однорідний рельєф. Рослинність по всій площі повинна бути також приблизно однаковою за ботанічним складом і розвитком рослин.

Розміщення точок для відбирання індивідуальних проб залежить від конфі­гурації поля. Якщо воно довге і вузьке, зручно брати проби по середній лінії вздовж поля через певну віддаль. При формі поля, близькій до квадрата, індивідуальні проби беруть в точках розміщення по діагоналях або по осьових лініях. Використовується також шахове розміщення взяття ґрунтових проб. У всіх випадках необхідно уникати нехарактерних для площі місць (западин, горбків та ін.).

Техніка взяття індивідуальної проби полягає в тому, що в місці, наміченому для взяття проби, попередньо викидають лопатою всі залишки рослин. Потім ґрунт відрізають лопатою на глибину всього орного шару у вигляді прямокутної пластини. Для взяття проби можна користуватися бурами різної конструкції.

Взяту пробу обережно переміщують на брезенті і частину її поміщають в чистий мішечок. Після того, як всі проби ґрунту відібрані, їх знову добре перемішують і формують середню пробу вагою не менше - 0,5 кг. Цей зразок ґрунту пересипають в чистий пронумерований мішечок, зверху поміщають картонну етикетку написану простим олівцем. В етикетці вказують: назву господарства, номер поля, глибину відбору зразка, тип ґрунту, дату взяття проби, номер зразка, прізвище виконавця. Такий же запис одночасно роблять в зошиті або в польовому журналі, який доповнюють відомостями про тип ґрунту, рельєф, стан розвитку культурних рослин і ступінь їх забур’яненості. Одночасно на карті обслідуваної території ставлять номер змішуваного зразка і обводять олівцем площу, з якої він взятий.

Змішаний зразок ґрунту в польових дослідах рекомендується відбирати з кожної ділянки (варіанту). Такий зразок складається з 5-10 індивідуальних проб, які відбирають у точках, рівномірно розміщених на ділянці. Маса змішаного зразка має бути не менше 0,3-0,5 кг. Зайвий ґрунт відкидають після поділу змішаного зразка методом “конверта”.

Відбір ґрунтових зразків під час вегетації слід проводити не по осі чи діагоналях, а ближче до країв ділянки, щоб не пошкоджувати рослин.

Для вивчення динаміки поживних речовин ґрунту в дослідах з добривами, зразки відбирають з орного шару або на глибину до 1 м через певні інтервали: 0,25; 25-50; 50-75; 75-100 см.

Відібрані зразки в лабораторії повинні бути негайно доведені до повітряно-сухого стану. Зберігання вологих зразків не допускається, тому що, під впливом мікробіологічних процесів змінюються властивості ґрунту. Більшість аналізів проводять з повітряно-сухими зразками і просіяними через сито з отворами 1 мм. Для просушування зразків їх розсипають тонким шаром на великому аркуші щільного паперу, пінцетом вибирають корені і інші рослинні рештки і, прикриваючи зверху другим аркушем, залишають на 2-3 дні. Приміщення повинно бути сухим і захищеним від доступу аміаку, парів кислот і інших газів.

Висушений зразок ділять по діагоналі на чотири частини. Дві протилежні беруть для розтирання, а дві інші зберігають в незмінному стані. Ґрунт розтирають в ступці і просівають через сито з отворами 1 мм.

Розтирання і просівання проводять до того часу, поки на ситі не залишаться лише тверді кам’янисті частини більше 1 мм (скелет ґрунту). Просіяний через сито ґрунт поміщають в банку з притертою кришкою або в коробку.

Питання для самоконтролю

1. Важливість відбору зразків ґрунту.

2. Від чого залежить методика відбору зразків?

3. На яку глибину відбирають зразки ґрунту?

4. Що таке змішаний зразок ґрунту?

5. Які бури служать для відбору зразків?

6. Як етикують зразок?

7. Від чого залежить розміщення точок відбирання індивідуальних проб?

8. Як відбирають зразки ґрунту для вивчення динаміки поживних речовин ґрунту?

9. Як готують ґрунт до проведення аналізу?

10. В скількох екземплярах відбирають зразки ґрунту?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2

Тема: Визначення гігроскопічної вологості ґрунту.

Мета: Навчитися визначати вміст гігроскопічної вологи в ґрунті.

Завдання: Визначити вміст гігроскопічної вологи в ґрунті і

розрахувати коефіцієнт гігроскопії.

В ґрунті визначають загальну або польову вологість і гігроскопічну вологу (сорбовану ґрунтом), яка міститься в зразках ґрунту, доведеного до повітряно-сухого стану.

Гігроскопічну вологу визначають для того, щоб перерахувати резуль­тати аналізу ґрунту на масу абсолютно сухого ґрунту.

Суть методу. Вміст вологи визначають у повітряно-сухому ґрунті після висушування його в сушильній шафі при 100-105⁰С до сталої маси.

Обладнання: Алюмінієві або скляні бюкси, сушильна шафа.

Хід виконання завдання: Ґрунт, подрібнений і просіяний крізь сито з отворами 1 мм, розсипають тонким шаром на скло, розподіляють на квадрати і з кожного відбирають невелику кількість ґрунту в попередньо зважений і пронумерований бюкс. Для суглинкових ґрунтів середня проба становить 5-10г, для супіщаних і піщаних 10-І5г. Бюкс закривають кришкою і зважують, потім відкривають і вмішують у сушильну шафу на 3 год. для висушування при 100-105⁰С. Після охолодження і зважування ґрунт знову ставлять в су­шильну шафу на 1-2 год., висушуючи його до сталої маси,

Вміст гігроскопічної вологи (Wг), у відсотках до абсолютно сухої маси ґрунту, визначають за формулою:

де а - маса бюкса з повітряно сухим ґрунтом, г;

б- маса бюкса з абсолютно сухим ґрунтом, г;

г - маса порожнього бюкса, г.

Для перерахунку на абсолютно сухий ґрунт результат аналізу множать на коефіцієнт гігроскопії (Кг):

де Wг відсотковий вміст гігроскопічної вологи ґрунту.

Питання для самоконтролю

1. Що таке вологість ґрунту?

2. Які форми вологи виділяють в ґрунті?

3. Яка вода має найбільше значення для рослин?

4. Для чого визначають гігроскопічну вологу?

5. Що таке гігроскопічна волога?

6. Що таке максимальна гігроскопічність?

7. Як визначити гігроскопічну вологу?

8. Як обчислюють гігроскопічну вологу?

9. Як визначають перевідний коефіцієнт?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3

Тема: Визначення обмінної кислотності ґрунту(рН).

Мета: Навчитись визначати обмінну кислотність ґрунту і за отриманими

результатами розраховувати дозу внесення вапна.

Завдання: Визначити ступінь кислотності ґрунту і за результатами аналізу

розрахувати дозу внесення вапна для встановлення

нейтрального середовища.

За показниками рН сольової витяжки визначають ступінь кислотності ґрунту. Найчастіше кислотність ґрунту вимірюють за допомогою приладів рН - метрів.

Суть методу полягає у витісненні обмінних іонів Н⁺ і А1³⁺ 1 моль/дм³ розчином КСІ (рН=5,5-6) при співвідношенні ґрунту до розчину 1:2,5 для мінеральних ґрунтів і 1:25 для торф’яних з наступ­ним, вимірюванням активності іонів водню потенціометричним методом.

Обладнання і реактиви: рН-метр, 1 моль/дм³ розчин хлориду калію, фіксанали буферних розчинів.

Хід виконання завдання: рН-метр підготовляють до роботи згідно з інструкцією. Настроюють рН-метр за. допомогою буферних розчинів з рН, що дорівнюють 4,01, 6,86, 9,18.

Беруть 20г ґрунту переносять у склянку на 100 см³ і заливають
50 см³ 1 моль/дм³ розчину хлориду калію. Вміст склянки збовтують 1 хв. і залишають стояти на ніч. Потім, не збовтуючи розчину, занурюють у нього скляні електроди і за допомогою рН-метра визначають величину рН сольової витяжки. Щоб встановити ступінь кислотності ґрунту користуються таблицею 1.

Таблиця 1

Групування ґрунтів за ступенем кислотності,

визначеним в сольовій витяжці (потенціометричне)

№ груп	Рекомендований колір забарвлення	Ступінь кислотності ґрунтів	рН (КСl)
1	Червоний	Дуже сильнокислі	Менше 4,0
2	Рожевий	Сильнокислі	4,1-4,5
3	Оранжевий	Середньокислі	4,6-5,0
4	Жовтий	Слабо кислі	5,1-5,5
5	Світло-зелений	Близькі до нейтральних	5,6-6,0
6	Зелений	Нейтральні	Більше 6,0

Найбільш поширений в світовій практиці сільського господарства спосіб визначення доз вапна за показником рН сольової витяжки з врахуванням гранулометричного складу ґрунтує таблиця 2.

Таблиця 2

Приблизні дози СаСО₃, які потрібні для встановлення слабокислої

реакції ґрунту (з врахуванням його гранулометричного складу).

Гранулометричний склад ґрунту	рН сольової витяжки
4,5	4,6	4,8	5,0	5,2	5,4-5,5
Супіщані ґрунти і легкі суглинки	4,0	3,5	3,0	2,5	2,0	2,0
Середні та важкі суглинки	6,0	5,5	5,0	4,5	4,0	3,5

Питання для самоконтролю

1. Що таке кислотність ґрунту?

2. Якими іонами обумовлюється кислотність ґрунту?

3. Що таке актуальна кислотність?

4. Що таке обмінна кислотність?

5. Що називається гідролітична кислотність?

6. На основі яких методів визначають потребу ґрунту у вапнуванні?

7. Як реагують с.-г. культури на кислотність і вапнування ґрунтів?

8. Вплив вапна на властивості і поживний режим ґрунту?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №4

Тема: Визначення лужногідролізовано азоту в ґрунті за методом

Корнфільда.

Мета: Навчитись визначити вміст лужногідролізованого азоту в ґрунті.

Завдання: Встановити ступінь забезпечення рослин гідролізованим азотом.

Кількість азоту, визначеного за методом Корнфільда характеризує сту­пінь окультуреності ґрунтів, а також ступінь забезпеченості азотом, оскіль­ки вміст його характеризує тісну кореляційну залежність між азотом, який вилучається із вмістом гумусу, загальним вмістом азоту та нітрифікаційною здатністю в основних типах ґрунтів.

Суть методу. Метод полягає в тому, що наважку ґрунту гідролізують 1 моль/дм³ розчином NaOH в термостаті при 28°С в чашці Конвея з пришліфованою кришкою. Це умовно імітуватиме процес окислення і розчинення кореневою системою рослин ризосферної мікрофлори. Внаслідок цього азот обмінного амонію, вільного і ввібраного аміаку, амідів, частково моноамінокислот, аміносахарів (глюкозоаміни, галактозоаміни) та деяких інших сполук виділяється з ґрунту у вигляді NН₃, який завдяки дифузії потрапляє у внутрішнє відділення чашки і поглинається розчином Н₃ВО₃.

3НN3+Н3ВО3 = (НN4)3ВО3

Після закінчення гідролізу аміак кількісно визначають титруванням 1 моль/дм³ розчином Н₂SO₄.

2(NН4)3ВО3 + 3Н2SО4 = 3(NН4)2SО4 + 2Н3ВО3

За кількістю сірчаної кислоти, витраченої на титрування, визначають вміст азоту в розчині.

Метод Корнфільда не враховує нітратів, які є в ґрунті. Тому на сильногумусових ґрунтах може бути значна кількість нітратів, цей метод дає меншу кореляцію з урожаєм рослин.

Обладнання і реактиви. Чашки Конвея, 0,01 моль/дм³ розчин сірчаної кислоти, 2%-й розчин борної кислоти, комбінований індикатор Гроака, 1 моль/дм² розчин їдкого-натру.

Xід виконання завдання: 2 г ґрунту вміщують у периферійну частину чашки Конвея. У внутрішню частину наливають 2 см³ 2%-го розчину Н₃ВО₃ і добавляють 2 краплі індикатора Гроака. Потім у зовнішню частину чашки приливають 5 см³ 1 моль/дм³ розчину NаОН, не допускаючи змочування ґрунту. Для цього чашку слід тримати злегка нахиленою до перегородки. Не змінюючи положення чашку накривають кришкою. Обережно коловими рухами чашки протягом 1 хв. ґрунт змішують з розчином NаОН. Потім чашку ставлять у термостат при 28⁰С на 48 годин. Після цього її виймають, знімають кришку і відтитровують аміак, який поглинувся борною кислотою. Титрують з мікробюретки 0,01моль/дм³ розчином H₂SO₄ до переходу зеленого забарвлення у фіолетово-червоне.

Для поправки на можливе забруднення проводять контрольний дослід. Все роблять так, як описано раніше, тільки без наважки ґрунту. Вели­чину азоту, добуту при контрольному визначенні, віднімають із даних аналізу.

Вміст азоту (N), в міліграмах на кілограм ґрунту, обчислюють за формулою:

де V - кількість точно 0,01 моль/дм³ розчину H₂SO₄ витраченої на титрування зв’язаного аміаку, см³;

0,28 - кількість азоту, яка відповідає 1 см³ 0,01 моль/дм³ розчину Н₂SО₄ мг;

1000 - для перерахунку на кілограм ґрунту;

m – маса наважки ґрунту, г;

К - перевідний коефіцієнт для перерахунку на абсолютно суху масу ґрунту.

Групування ґрунтів за вмістом гідролізованого азоту, рекомендоване для обласних проектно-пошукових станцій хімізації, наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Групування ґрунтів за вмістом гідролізованого азоту, визначеного методами Тюріна і Кононової і Корнфільда

№ п/п	Рекомендований колір забарвлення	Вміст гідролізованого азоту	Метод
Тюріна-Кононової	Корнфільда
мг/кг ґрунту
1	Лимонний	Дуже низький	Менше 30	Менше 100
2	Салатовий	Низький	31-40	101-150
3	Світло-зелений	Середній	41-50	151-200
4	Трав’яний	Підвищений	51-70	Більше 200
5	Зелений	Високий	71-100
6	Темно-зелений	Дуже високий	Більше 100

При визначенні азоту методом Корнфільда з ґрунту його вилучається в 4 рази більше порівняно з показниками нітрифікаційної здатності і в 1,5-2 рази більше, ніж за методом Тюріна-Кононової. Кількість лужногідролізованого азоту становить для більшості ґрунтів 4-6%, а інколи 8-10% загального азоту. Звичайно, відносити всю цю кількість до засвоюваного рослинами азоту не можна. Рослини використовують лише час­тину азоту, яка вилучається, а решта становить потенціальний запас і може бути використана ними найближчим часом.

На основі зіставлення даних врожайності у польових умовах з ре­зультатами визначення легкогідролізованого азоту за Корнфілдом запропо­новано орієнтовні індекси забезпеченості рослин азотом, в міліграмах на 1000 г ґрунту: де 80-висока потреба в азотних добривах; 80-160 середня; 160-200 низька; більш як 200 - потреби азотних добрив немає.

Питання для самоконтролю

1. Який загальний вміст азоту в ґрунті?

2. Якими сполуками представлений запас азоту в ґрунті?

3. Якими речовинами представлені азотовмісні органічні сполуки?

4. Коли доступний азот органічних сполук?

5. Які азот органічні сполуки вважають легкогідролізованими?

6. Який відсоток легкогідролізованого азоту від загального азоту в ґрунті?

7. Який азот відноситься до мінеральних сполук азоту?

8. Якого азоту із мінеральних сполук найбільше в ґрунті?

9. Який азот засвоює рослина?

10. Яка кількість рухомих мінеральних сполук азоту в ґрунті?

11. Що таке амоніфікація, нітрифікація, денітрифікація і мобілізація?

12. Якими методами визначають амонійний, нітратний і лужногідролізований азот?

13. На чому ґрунтується принцип методу визначення ліжногідролізованого азоту?

14. Реактиви і хід аналізу лужногідролізованого азоту?

15. За якою формулою визначають вміст азоту?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №5

Тема: Визначення рухомих сполук фосфору і калію в ґрунті за методом

Чирікова в модифікації ЦІНАО.

Мета: навчитись визначати рухомі форми сполук Р2О5 і К2О в ґрунті за

методом Чирікова.

Завдання: Визначити вміст фосфору і калію в ґрунті і за отриманими результатами встановити ступінь забезпечення ґрунту рухомими сполуками Р₂О₅ і К₂О, а також розрахувати їх вміст в кг/га ґрунту.

Метод Чирікова рекомендований для визначення фосфору і калію в некарбонатних ґрунтах.

Суть методу. Сполуки фосфору і калію вилучають із ґрунту 0,5 н розчином СН₃СООН при співвідношенні ґрунту і розчину 1:25 наступним визначенням фосфору на фотоелектроколориметрі, а калію на полуменевому фотометрі.

Обладнання і реактиви. Фотоелектроколориметр, полуменевий фотометр, 0,5 н розчин оцтової кислоти, забарвлюючий реактив для визначення фосфору, вихідний зразковий розчин для визначення фосфору КН₂РО₄, який містить 0,1 мг Р₂О₅ в 1 мл розчину.

Хід виконання завдання: 4 г ґрунту зважують з похибкою не більш, як 0,1 г переносять у пляшку місткістю 250 мл і заливають 100 см³ 0,5 н/дм³ розчину СН₃СООН. Розчин збовтують протягом 1 год. на ротаторі і залишають від­стоюватися 18-20 годин. На другий день суспензію збовтують вручну і фільтрують через складчастий фільтр.

Визначення фосфору. У мірну колбу на 100 см³ відбирають 10 см³ фільтрату, приливають 90 см³ забарвлюючого реактиву Б і добре перемі­шують. Не раніше як через 10 хв. починають визначати оптичну густину розчину на фотоелектроколориметрі при червоному світлофільтрі проти зразкового розчину. Після цього за допомогою калібрувального графіка визначають вміст фосфору в ґрунті в мг/кг.

Визначення калію. Калій визначають на полуменевому фотометрі безпосереднім введенням як досліджуваного, так і зразкових розчинів у полум’я полуменевого фотометра.

За результатами фотометрування стандартних розчинів будують калібрувальні графіки. По осі абсцис відкладають концентрацію Р₂О₅ або К₂О в перерахунку в мг/кг ґрунту, а по осі ординат – відповідні їм показники фотоелектроколориметра або полум’яного фотометра. Результати аналізу виражають в мг на 1 кг ґрунту і заокруглюють до цілого числа. Для перерахунку вмісту поживних речовин у ґрунті з мг/кг в кг/га необхідно отриманий показник помножити на 3.

За даними табл. 4 і 5 можна порівняти свої результати досліджень і зробити висновок щодо забезпечення ґрунту фосфором і калієм.

Таблиця 4

Групування ґрунтів за вмістом рухомого фосфору, визначеного методами Кірсанова, Чирікова, Мачигіна

№ груп	Рекомендо-ваний колір забарвлення	Вміст рухомого фосфору	Метод
Кірсанова	Чирікова	Мачигіна
Р2О5 мг/кг ґрунту
1	Блакитний	Дуже низький	Менше 25	Менше 20	Менше 10
2	Світло-голубий	Низький	25-50	21-50	11-15
3	Голубий	Середній	51-100	51-100	16-30
4	Світно-синій	Підвищений	101-150	101-150	31-45
5	Синій	Високий	151-200	151-200	46-60
6	Темно-синій	Дуже високий	Більше 250	Більше 200	Більше 60

Таблиця 5

Групування ґрунтів за вмістом рухомого фосфору, визначеного методами Кірсанова, Чирікова, Мачигіна, Маслової

№ груп	Рекомендо-ваний колір забарвлення	Вміст рухомого фосфору	Метод
Кірса-нова	Чирі-кова	Мачи-гіна	Масло- вої
К2О мг/кг ґрунту
1	Жовтий	Дуже низький	Менше 40	Менше 20	Менше 50	Менше 50
2	Світло-оранжевий	Низький	41-80	21-40	51-100	51-100
3	Оранжевий	Середній	81-120	41-80	101-200	101-200
4	Світло-коричневий	Підвище- ний	121-170	80-120	201-300	151-200
5	Коричневий	Високий	171-260	121-180	301-400	201-300
6	Темно-коричневий	Дуже високий	Більше 250	Більше 180	Більше 400	Більше 200

Питання для самоконтролю

1. Який вміст загального фосфору в ґрунті?

2. Якими сполуками представлені органічні сполуки фосфору в ґрунті?

3. Як змінюється вміст фосфору в чорноземах і дерново-підзолистих ґрунтах?

4. Коли доступний фосфор органічних сполук?

5. Якими сполуками представлені мінеральні сполуки фосфору?

6. На які три групи діляться сполуки фосфору?

7. Які сполуки фосфору перебувають в ґрунтовому розчині?

8. Які сполуки фосфору найкраще засвоюються рослинами?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №6

Тема: Складання агрохімічних картограм.

Мета: Навчитись складати агрохімічні картограми за резуль-

татами аналізів ґрунту і користуватись ними на

практиці.

Завдання: Скласти агрохімічну картограму ґрунту (на вибір):

а)кислотності ґрунту;

б) вмісту лужногідролізованого азоту;

в) вмісту рухомого фосфору;

г) вмісту обмінного калію.

Схема відбору зразків ґрунту

Площа 100 га

Дорога

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
20	19	18	17	16	15	14	13	12	11

Меліоративна канава

Результати аналізу ґрунту

№ зразка	Вміст поживних речовин, мг/кг ґрунту
рН	лужногідролізований азот за Корнфільдом	рухомий фосфор за Чиріковим	обмінний калій за Чиріковим
1	2	3	4	5
1	4,5	115	28,0	22,0
2	4,4	118	27,0	25,0
3	4,3	125	30,0	28,0
4	4,5	128	25,0	34,0
5	4,4	140	40,0	40,0
6	4,8	155	52,0	45,0
7	4,9	160	55,0	48,0
8	4,7	170	60,0	50,0
9	5,1	165	75,0	65,0
10	5,3	180	80,0	70,0
11	5,3	210	85,0	68,0
12	5,5	220	90,0	72,0
13	5,1	215	102,0	84,0
14	5,6	230	110,0	86,0
15	5,7	240	120,0	82,0
16	5,8	220	135,0	90,0
17	4,7	170	90,0	60,0
18	4,8	180	85,0	65,0
19	4,9	160	70,0	58,0
20	4,7	170	80,0	52,0

Питання для самоконтролю

1. Що таке агрохімічна картограма?

2. Для чого складаються агрохімічні картограми?

3. Що служить картографічною основою при агрохімічному дослідженні?

4. Який масштаб агрохімічних картограм?

5. Які складають агрохімічні картограми?

6. Як відбирають зразки ґрунту?

7. З якої площі відбирають змішаний зразок ґрунту?

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Агрохімія: Підручник / Ч.1. Теоретичні основи формування врожаю //[М.Й Шевчук, С.І.Веремеєнко, В.І.Лопушняк]; за ред..М.Й.Шевчука. – Луцьк: Надстир’я, 2012. – 196с.

2. Агрохімія: Підручник / Ч.2. Добрива та їх вплив на біопродуктивність ґрунту //[М.Й Шевчук, С.І.Веремеєнко, В.І.Лопушняк]; за ред..М.Й.Шевчука. – Луцьк: Надстир’я, 2012. – 440с.

3. Агрохімія: Підручник /І.М.Карасюк, О.М.Геркіял, Г.М.Господаренко та ін..- К.: Вища школа, 1995. - 471с.

4. Лісовал А.П. Агрохімія. Лабораторний практикум /А.П.Лісовал, У.М.Давиденко, Б.М.Мойсеєнко. - К.: Вища школа, 1994.- 335с.

5. Лісовал А.П. Методи агрохімічних досліджень / А.П.Лісовал. - К., 2001.- 247 с.