ЛУГАНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКОГО ТУРИЗМУ І КРАЄЗНАВСТВА
Навчально-наочний посібник
на допомогу керівникам гуртків «Юні екскурсоводи»
«ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕКСКУРСОЗНАВСТВА»
Автор розробки: Куценко Вікторія Олегівна, завідувач відділом методичним, керівник гуртка «Школа екскурсоводів» Луганського обласного центру дитячо-юнацького туризму і краєзнавства
2020 рік
м. Сєвєродонецьк
ЗМІСТ:
1. Тема: Сутність, функції, ознаки та класифікація екскурсій
2.1. Поняття екскурсії. Функції та ознаки екскурсії.
2.2. Екскурсійний метод пізнання. Показ і розповідь в екскурсії, види та особливості, їх поєднання. Шляхи вдосконалення екскурсійної методики.
2.3. Вимоги екскурсійної методики.
2. Тема: Технологія та методика підготовки екскурсії
2.1. Організація і зміст процесу розробки нової екскурсії. Визначення мети та завдань екскурсії.
2.2. Складання маршруту екскурсії. Підготовка контрольного тексту екскурсії. Комплектування «портфеля екскурсовода».
2.3. Визначення техніки проведення екскурсії. Складання методичної розробки.
3. Методика та техніка ведення екскурсії
3.1. Методичні прийоми в екскурсії як засіб дій екскурсовода.
3.2. Класифікація методичних прийомів.
3.3. Вимоги до техніки ведення екскурсії.
4. Тема: Професійна майстерність екскурсовода
4.1. Поняття «професійна майстерність екскурсовода».
4.2. Вимоги до екскурсовода, його права та обов’язки. Особистість екскурсовода.
4.3. Вміння та навички екскурсовода, їх формування. Мова екскурсовода. Шляхи підвищення кваліфікації екскурсовода.
5. Словник екскурсовода «ОСНОВНІ ТЕРМІНИ»
1. ТЕМА: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ, ОЗНАКИ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКСКУРСІЙ
1. Поняття екскурсії. Функції та ознаки екскурсії.
2. Екскурсійний метод пізнання. Показ і розповідь в екскурсії, види та особливості, їх поєднання. Шляхи вдосконалення екскурсійної методики.
3. Вимоги екскурсійної методики.
Екскурсія являє собою цілеспрямований, наочний процес пізнання навколишнього середовища. Цей процес будується з використанням заздалегідь відібраних об'єктів, які знаходяться в природних умовах, і відбувається під керівництвом кваліфікованого спеціаліста-екскурсовода відповідно до завчасно визначеної тематики.
Як процес пізнання навколишнього світу, його предметів, властивостей і відношень, екскурсія спирається на дві форми пізнання: чуттєве і логічне мислення.
Елементами чуттєвого мислення є, перш за все, відчуття, які фіксуються органами чуттів. Другою важливою складовою є сприйняття, що через сукупність відчуттів відображає в свідомості людини цілісний образ і предмета. Більш складним елементом чуттєвого сприйняття є уявлення, яке формує чуттєво-наочний образ об’єкта, що зберігається у свідомості і відтворюється без прямого впливу (дії) самого об’єкта.
У процесі логічного пізнання людина порівнює, аналізує і синтезує відчуття і отриману інформацію. Результатом мислення є утворення понять – сукупності суджень про найбільш суттєві ознаки об'єкта або явища.
Розглядаючи поняття «сутність екскурсії», необхідно мати на увазі обумовленість екскурсійного процесу об'єктивними вимогами. Кожна екскурсія являє собою процес діяльності, який зумовлений конкретними закономірностями: тематичністю, цілеспрямованістю, наочністю, емоційністю, активністю.
Завданням екскурсовода в екскурсійному процесі є допомога екскурсантам:
- побачити об'єкти, на основі яких розкривається тема;
- почути про такі об'єкти необхідну інформацію;
- відчути велич події, історичної ситуації, що пов'язані з об'єктом;
- оволодіти практичними навичками самостійного спостереження і аналізу екскурсійних об'єктів.
СУТНІСТЬ ЕКСКУРСІЙНОГО ПРОЦЕСУ І ЦІЛІ ЕКСКУРСІЙ
Підходи до формулювання поняття екскурсії відрізнялися залежно від того, як функціонували екскурсії в різний період часу. Фактично, різноманітні визначення не протилежні, а розбіжні в окремих аспектах – цілі, завдання і форми проведення екскурсій – в залежності від характерних особливостей суспільного розвитку певного історичного періоду.
Спочатку екскурсія була прогулянкою, яка переслідувала практичні цілі, наприклад, пошук цілющих трав. З часом перед нею постали наукові завдання, такі як пошук експонатів для краєзнавчого музею. Пошук нових форм самоосвіти висунув перед екскурсіями загальноосвітні цілі. Намагання покращити виховну роботу, зробити її більш ефективною, перетворили екскурсію в один із видів культурно-просвітницької роботи. Розвиток туристичної індустрії вніс свої корективи у розуміння екскурсійної діяльності як однієї зі складових турів, що реалізуються на туристичному ринку.
Співвідношення цілей, завдань і форм проведення екскурсій
Ціль | Завдання | Форми проведення |
Відпочинок | Пошук цілющих трав, ягід, грибів тощо | Прогулянка |
Навчальна | Засвоєння дітьми знань за навчальною дисципліною (ботаніка, географія, історія, література) | Урок поза шкільним приміщенням |
Наукова | Пошук експонатів для краєзнавчого музею | Експедиція |
Загальноосвітня | Розширення загального світогляду | Бесіда в туристичному поході, дорожня екскурсійна інформація в транспортній подорожі |
Культурно-просвітницька | Збагачення знаннями з історії, архітектури, літератури тощо | Оглядова багатопланова екскурсія |
Культурно-виховна | Засвоєння знань у поєднанні з вихованням | Тематична екскурсія |
Ознаки екскурсії, як одного з видів культурно-просвітницької діяльності:
- тривалість проведення від однієї години до однієї доби;
- наявність екскурсантів;
- наявність кваліфікованого керівника-спеціаліста (екскурсовода);
- наочність, зорове сприйняття, показ екскурсійних об'єктів на місці їх розташування;
- переміщення за заздалегідь визначеним маршрутом;
- цілеспрямованість показу об'єктів, наявність певної теми;
- активна діяльність учасників.
До основних функцій екскурсії належать:
наукової пропаганди, інформації, організації дозвілля, формування інтересів, розширення світогляду, культурного дозвілля.
Кожна конкретна екскурсія виконує одночасно декілька функцій. Якщо вона проводиться для дітей та молоді – пріоритетну роль відіграє функція розширення світогляду, освіти і виховання; для підлітків, які орієнтовані на обрання професії – функція формування інтересів; для іноземних туристів – функція інформації тощо. Крім того, значення окремих функцій, їх сукупного впливу на екскурсантів змінюється і в залежності від класифікаційної категорії відповідної екскурсії.
Екскурсійна методика - це сума методичних прийомів підготовки й проведення екскурсії. Її головне завдання - реалізація досягнення цілей екскурсійного процесу - допомогти екскурсантам побачити, почути й відчути зорові й словесні матеріали.
Екскурсійна методика складається з декількох самостійних, зв'язаних один з одним частин:
методики розробки нової екскурсії;
методики розробки екскурсоводом нової для нього теми;
методики підготовки екскурсовода до проведення чергової екскурсії;
методики проведення екскурсії;
методики післяекскурсійної роботи.
СКЛАДОВІ ЕКСКУРСІЙНОЇ МЕТОДИКИ
Найбільш глибоко розроблені прийоми проведення екскурсії - це методичні прийоми екскурсійного показу
й методичні прийоми екскурсійної розповіді, саме вони лежать у площині методики як науки про метод.
1. Екскурсія як педагогічний процес. Компоненти педагогічної діяльності екскурсовода.
2. Класифікація екскурсій: за змістом, складом та кількістю учасників, місцем проведення, формою проведення, способом пересування.
3. Тематика та зміст екскурсій. Розвиток тематики екскурсії залежно від екскурсійних можливостей краю. Наявність та характер екскурсійних об’єктів.
Складовою частиною професійної майстерності екскурсовода є педагогічна майстерність, мистецтво педагога. Поняття «педагогічна майстерність екскурсовода»включає в себе: знання за фахом; здатності до аналізу, образному мисленню; розуміння психології екскурсанта; вміння керувати групою; знання і вміння в галузі педагогічної техніки; інтуїцію; повагу особистості екскурсанта, а також вміле використання педагогічних засобів у метою виховання. Педагогіка відводить важливе місце вимогливості вихователя, яка стимулює, а в потрібних випадках загальмовує діяльність екскурсантів, забезпечує необхідну активність у прояві їх ділових і моральних якостей.
Складовою частиною майстерності екскурсовода є володіння педагогічною технікою. Її складовими елементами є:
- мовні уміння – говорити грамотно, виразно інтонувати мовлення;
- мімічна виразність – жести, погляди, посмішка;
- уміння керувати емоційним станом – привітність, доброзичливість;
- режисерські, акторські уміння – активний мовленнєвий вплив на аудиторію.
Педагогічна техніка– це: мистецтво спілкування з людьми; вміння вибрати потрібний тон і стиль спілкування з ними, керувати їх увагою; вміння за зовнішніми ознаками визначати душевний стан людини, визначати темп у педагогічних діях; володіння прийомами демонстрації своїх почуттів, свого суб'єктивного ставлення до дій людей – учасників педагогічного процесу; володіння культурою мовлення, технікою міміки та жесту.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКСКУРСІЙ
Екскурсії класифікуютьсяза змістом, складом і кількістю учасників, місцем проведення, засобами пересування, тривалістю, формою проведення.
За змістом екскурсії поділяються на оглядові (багатопланові) і тематичні.
Оглядові екскурсії, як правило, розкривають декілька тем, тому їх ще називають багатоплановими.Оглядові екскурсії мають свої особливості. На відміну від тематичних, формулювання теми в оглядових екскурсіях пов'язане із певною складністю. Незалежно від місця, де їх готують і проводять, оглядові екскурсії практично подібні між собою, насамперед за своєю структурою. У кожній із них висвітлюється декілька підтем (історія міста, стисла характеристика промисловості, науки, культури, освіти тощо).
Багатопланові екскурсії традиційно проводяться у краєзнавчих та загальномистецьких музеях, коли під час одного відвідування туриста знайомлять з усіма експозиціями, різними за тематикою і змістом.
Тематичні екскурси присвячені розкриттю однієї теми. Якщо це історична екскурсія, то в и основу може бути закладено одну або декілька подій, об'єднаних однією темою. Якщо це екскурсія на архітектурну тему, то предметом вивчення можуть стати найцікавіші містобудівні рішення, стародавні архітектурні ансамблі, храмові комплекси тощо.
Тематичні екскурсії поділяються на історичні, виробничі, мистецтвознавчі, літературні, природознавчі (екологічні), архітектурно-містобудівні.
У свою чергу історичні екскурсії поділяються на історико-краєзнавчі, археологічні, етнографічні, військово-історичні, історико-біографічні, меморіально-історичні, екскурсії в історичні музеї.
За складом і кількістю учасників екскурсії поділяються на індивідуальні і групові; для місцевого населення і приїжджих туристів; дорослих і школярів тощо. Особливості сприйняття екскурсійного матеріалу кожною із зазначених груп вимагають внесення змін у зміст екскурсій, методику і техніку їх проведення, а також їх тривалість.
За місцем проведення екскурсії бувають: міські, заміські, виробничі, музейні, комплексні.
За засобами пересуваннях пішохідні і з використанням різноманітних видів транспорту.
Перевага пішохідних екскурсій полягає у тому, що, створюючи необхідний темп руху, вони забезпечують сприятливі умови для показу і розповіді.
Транспортні екскурсії (у переважній більшості – автобусні) складаються з двох частин: аналізу екскурсійних об'єктів (наприклад, пам'яток історії і культури) на зупинках і розповіді про них під час пересування між об'єктами.
Деякі екскурсійні фірми використовують для проведення екскурсій тролейбуси, трамваї, річкові і морські теплоходи, гелікоптери (вертольоти) та ін.
За тривалістю екскурсії бувають від однієї академічної години (45 хв.) до доби.
За формою проведення, екскурсії поділяються на такі види: екскурсія-масовка, екскурсія-прогулянка, екскурсія-лекція, екскурсія-концерт, екскурсія-спектакль, екскурсія-вистава.
2. ТЕМА: ТЕХНОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ЕКСКУРСІЇ
1. Організація і зміст процесу розробки нової екскурсії. Визначення мети та завдань екскурсії.
2. Складання маршруту екскурсії. Підготовка контрольного тексту екскурсії. Комплектування «портфеля екскурсовода».
3. Визначення техніки проведення екскурсії. Складання методичної розробки.
Екскурсія - це результат двох найважливіших процесів: її підготовки і проведення. Вони зв'язані між собою, взаємообумовлені. Неможливо забезпечити високу якість проведення екскурсії при непродуманій підготовці.
Підготовка нової екскурсії проходить три основні ступені:
- Попередня робота – підбір матеріалів для майбутньої екскурсії, їх вивчення (тобто процес накопичення знань по даній темі, визначення мети і завдань екскурсії). Одночасно з цим відбувається відбір об'єктів, на яких буде побудована екскурсія.
- Безпосередня розробка самої екскурсії включає: складання екскурсійного маршруту; обробку фактичного матеріалу; роботу над змістом екскурсії, її основною частиною, що складається з декількох основних питань; написання контрольного тексту; роботу над методикою проведення екскурсії; вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу і розповіді під час проведення екскурсії; підготовку методичної розробки нової екскурсії; написання екскурсоводами індивідуальних текстів.
- Завершальний ступінь – прийом (захист) екскурсії на маршруті. Затвердження нової екскурсії керівником екскурсійної установи, допуск екскурсоводів, що захистили свою тему, до роботи на маршруті.
У простому вигляді схема всіх екскурсій незалежно від теми, вигляду і форми проведення однакова:
вступ, основна частина, висновок.
Приклад оформлення основної частини – технологічної карти екскурсії в таблиці:
№ з/п | Назва об’єкту | Картка об’єкту | Фото об’єкту | Хронометраж |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
Вперше поняття «Етапи підготовки екскурсії» було введене в ужиток в 1976 р.
Тоді ж було названо п'ятнадцять етапів:
1. Визначення мети і завдань екскурсії.
2. Вибір теми.
3. Відбір літератури і складання бібліографії.
4. Визначення джерел екскурсійного матеріалу.
5. Відбір і вивчення екскурсійних об'єктів.
6. Складання маршруту екскурсії.
7. Об'їзд або обхід маршруту.
8. Підготовка контрольного тексту екскурсії.
9. Комплектування "портфеля екскурсовода".
10. Визначення методичних прийомів проведення екскурсії.
11. Визначення техніки ведення екскурсії.
12. Складання методичної розробки.
13. Складання індивідуальних текстів.
14. Прийом (здача) екскурсії.
15. Затвердження екскурсії. Визначення мети і завдань екскурсії.
Робота над будь-якою новою екскурсією починається з чіткого визначення її мети. Це допомагає авторам екскурсії більш організовано вести роботу надалі.
Мета екскурсії - це те, ради чого показуються екскурсантам пам'ятники історії і культури і інші об'єкти.
Назвемо декілька цілей: виховання патріотизму, любові і пошани до Батьківщини, суспільно-корисної праці, до інших народів; естетичне виховання, а також розширення кругозору, отримання додаткових знань в різних областях науки і культури і так далі; завдання екскурсії – досягти цілей шляхом розкриття її теми.
«Портфель екскурсовода» - умовне найменування комплекту наочних посібників, які у ході проведення екскурсії. Ці посібники зазвичай вкладаються у папці чи невеличкому портфелі.
У «портфель екскурсовода» включаються фотографії, географічні карти, схеми, креслення, малюнки, зразки продукції і на т.д. Такі «портфелі» створюються, зазвичай, з кожної темі. Вони є постійним супутником екскурсовода і допомагають зробити будь-яке подорож у минуле й сьогодення більш захоплюючим і корисним.
Зміст «портфеля» диктується темою екскурсії. Наочні посібники «портфеля екскурсовода» повинні бути зручні для використання. Кількість їх не повинна бути великою, позаяк у цьому випадку посібники будуть відволікати екскурсантів від огляду справжніх об'єктів, розсіювати їх увагу.
Текст екскурсії являє собою матеріал, необхідний для повного розкриття всіх підтем, що входять в екскурсію
Вимоги до тексту: стислість, чіткість формулювань, необхідна кількість фактичного матеріалу, наявність інформації з теми, повне розкриття теми, літературна мова. Види текстів: контрольний і індивідуальний.
Контрольний текст – ретельно підібраний і вивірений по джерелах матеріал, який є основою для всіх екскурсій за даною темою.Використовуючи положення й висновки, які містяться в контрольному тексті, екскурсовод будує свій індивідуальний текст. Крім матеріалів для розповіді екскурсовода в контрольний текст включають матеріали, які повинні скласти зміст вступного слова й висновку екскурсії, а також логічних переходів. Він повинен бути зручний для користування. Цитати, цифри й приклади супроводжуються посиланнями на джерела.
Техніка ведення екскурсії поєднує всі організаційні питання екскурсійного процесу.
Ці вказівки відносяться як до екскурсовода так і до водія і до екскурсантів. В основному формулюються вказівки щодо:
місць зупинок транспорту й виходам для огляду об'єктів;
пересування між об'єктами, його швидкості;
використання пауз;
дотримання часу, відведеного на висвітлення підтем;
організацію відповідей на питання екскурсантів;
про порядок дотримання елементів ритуалу;
місця екскурсовода при показі об'єктів і при пересуванні групи.
ТЕМА 3. МЕТОДИКА ТА ТЕХНІКА ВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЇ
1. Методичні прийоми в екскурсії як засіб дій екскурсовода.
2. Класифікація методичних прийомів.
3. Вимоги до техніки ведення екскурсії.
Завдання методичних прийомів – забезпечити найкращу дієвість екскурсійного методу повідомлення знань аудиторії. Методичні прийоми можуть бути розглянуті в кількох аспектах: як оптимальний спосіб виконання певних дій; як засіб перетворення пасивного огляду в активне спостереження об'єкту екскурсантами; як основа процесу трансформації усної інформації в зорову; як основа аналізу і синтезу на екскурсії і т. д.
Всі методичні прийоми, правильне використання яких складає одну з основ професійної майстерності екскурсовода, можуть бути по своєму призначенню підрозділені таким чином:
- Прийоми безпосереднього ведення екскурсії (показ і розповідь);
- Прийоми, спрямовані на створення умов для ефективного проведення екскурсії.
4. ТЕМА: ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ ЕКСКУРСОВОДА
1. Поняття «професійна майстерність екскурсовода».
2. Вимоги до екскурсовода, його права та обов’язки. Особистість екскурсовода.
3. Вміння та навички екскурсовода, їх формування. Мова екскурсовода. Шляхи підвищення кваліфікації екскурсовода.
Професійна майстерність екскурсовода – це особливий вид мистецтва, який побудовано на:
- активному використанні і вмілому поєднанні показу і розповіді;
- участі в процесі сприйняття взаємодії таких компонентів, як екскурсовод, екскурсант і екскурсійні об'єкти; використанні методичних прийомів проведення екскурсії;
- володінні специфічними вміннями і навичками, які притаманні даній професії.
Екскурсійна майстерність – це особливий вид мистецтва, який крім власної специфічної професійної основи, включає елементи інших видів майстерності (педагогічної, лекторської та ін.). Така майстерність визначається рівнем якості виконання тих методичних рекомендацій, які забезпечують високу якість подання екскурсійного матеріалу. В той же час, робота екскурсовода має творчий характер, який значною мірою реалізується завдяки особистим рисам екскурсовода.
Рівень екскурсійної майстерності залежить від низки факторів, які можна поділити на дві групи:
- фактори, які не залежать від екскурсовода: рівень підготовки методичної документації, відбір екскурсійних об'єктів, побудова маршруту, матеріал для розповіді, зміст «портфеля екскурсовода»;
- фактори, які безпосередньо залежать від екскурсовода: загальна ерудиція, рівень знань по, темі, володіння екскурсійною методикою, культура мови, практичні вміння і професійні навички.
Кожна особистість визначається трьома основними особливостями:
- стійкість властивостей (рис) особистості;
- цілісність особистості як єдність певних властивостей (рис) і якостей;
- активність особистості, яку засвідчує багатоаспектна діяльність.
Під впливом практичної діяльності у екскурсовода формуються спеціальні здібності. Для екскурсовода так само, як, наприклад, для педагога, характерні чотири види здібностей.
Конструктивні здібності виражаються у вмінні відібрати і правильно оформити екскурсійний матеріал, дохідливо і переконливо подати його, а у випадку необхідності перебудувати план проведення екскурсії, схему використання методичного прийому. Даний вид здібностей виступає основою розумової діяльності екскурсовода.
Організаторські здібності виражаються у вмінні здійснювати керівництво екскурсійною групою, спрямовувати увагу екскурсантів на необхідні об'єкти, а також у вмінні забезпечити виконання програми туристів і екскурсантів, які прибули з іншого міста.
Комунікативні здібності виражаються у вмінні встановити ділові відносини з групою, зберегти їх протягом всього часу спілкування з екскурсантами, правильно побудувати стосунки з водієм автобуса на маршруті, працівниками музеїв, виставок, з методистами секції, іншими екскурсоводами, керівниками груп, організаторами подорожей і екскурсій.
Аналітичні здібності створюють основу для самокритичного аналізу власної роботи, об'єктивної оцінки якості проведення екскурсії, ефективності використання методичних прийомів.
Невід'ємною рисою екскурсовода як особистості є впевненість.
Ефективність екскурсій також значною мірою залежить і від темпераменту екскурсовода. відповідності з типом темпераменту (сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік) проявляється різноманітність поведінки, вияву почуттів, тривалості переживань, швидкості змін емоційного стану екскурсовода. Слід пам'ятати, що вияв темпераменту е результатом загальної культури людини, поведінка якої може і повинна підкорятися її волі і залежить від вміння управляти власними емоціями.
Важливою умовою успішного проведення екскурсії є володіння екскурсоводом мистецтвом слова, вмінням вільно викладати матеріал, який би зацікавлював і захоплював екскурсантів.
Володіння аудиторією незалежно від її розмірів, обставин спілкування, вікового, соціального складу тощо, вимагає від екскурсовода дотримання методики публічного спілкуванняі ряду соціально-психологічних рекомендацій:
1. Вдосконалення ораторського мистецтва сприяє розвитку гнучкості розуму, пам'яті. Його підґрунтям є широта інтересів, емоційність, адекватність стосовно того, «що, де і як сказати».
2. Важливо враховувати особисті риси і темперамент, налаштовуючи спілкування з аудиторією на позитивні настанови.
3. Основу ефективного спілкування з аудиторією визначає ряд особистих характеристик:
- здібності (відповідний рівень інтелекту, голосові дані, правильна вимова, інтонація тощо);
- готовність до ораторського досвіду (системність і глибина індивідуального досвіду, широта знань, професійна орієнтованість тощо);
- співучасть у процесі спілкування (вміння одночасно володіти собою та аудиторією, матеріалом екскурсії тощо).
4. Перед екскурсією необхідно визначити склад аудиторії: кількість учасників групи; їх однорідність за віковою, соціальною та іншими ознаками; соціальну, професійну орієнтованість екскурсантів; наявність постійних контактів з екскурсантами-клієнтами даної фірми, або й самого екскурсовода.
5. Для подолання змістовних бар'єрів спілкування необхідно враховувати, що такі ситуації виникають:
- коли думка екскурсовода не знаходить адекватного відображення в його мові, отже, він не може повно висловити те, що передбачається змістом екскурсії;
- коли засоби мовного викладу інформації не відповідають мовним знанням слухачів;
- коли слухачі не володіють необхідними вміннями інтерпретувати текст, що сприймається.
6. Особливо важливі перші хвилини, коли декілька заготовлених фраз допомагають встановити перший контакт, привернути увагу екскурсантів, «налагодити» спілкування в групі.
7. Слід пам'ятати, що сила хвилювання обернено пропорційна кількості часу, витраченого на підготовку до екскурсії.
Звичайно, що головною ознакою ораторської майстерності екскурсовода є культура мови. Мова повинна бути грамотною і логічною.Мова повинна бути точною і, в той же час, образною, що досягається за рахунок вдалого використання порівнянь, цитат, яскравих епітетів, метафор, приказок тощо. Мова має бути економною. Рекомендується завчасно продумати способи викладення матеріалу екскурсії, підібрати потрібні слова і точні вирази для аналізу екскурсійних об'єктів і розповіді про події, що з ними пов'язані.Формуючи словниковий (лексичний) запас, особливу увагу слід приділяти спеціальним термінам і словам іноземного походження. При цьому бажано уникати перевантаження ними екскурсійної розповіді.
5. СЛОВНИК ЕКСКУРСОВОДА «ОСНОВНІ ТЕРМІНИ»
Безпосередня розробка самої екскурсії – другий етап розробки екскурсії, що включає складання екскурсійного маршруту, обробку фактичного матеріалу, роботу над змістом екскурсії, її основною частиною, що складається з декількох основних питань; написання контрольного тексту, роботу над методикою проведення екскурсії; вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу і розповіді під час проведення екскурсії; підготовку методичної розробки нової екскурсії, написання екскурсоводами індивідуальних текстів.
Ведуча підтема – композиційний центр екскурсії, навколо якого будується вся розповідь екскурсії, що сприяє глибшому розкриттю змісту екскурсії, робить її переконливою і такою, що запам'ятовується.
Виразність об'єкту – взаємодія об’єкту з фоном, навколишнім середовищем – будівлями, спорудами, природою.
Відчуття – чуттєвий образ, психічний процес відображення людським мозком окремих властивостей предметів і явищ.
Демонстрація – публічний показ, розрахований на групове сприйняття якого-небудь предмету або явища як дії певної особи, що представляє об'єкт для огляду групою людей (екскурсантів, студентів, учнів).
Державне регулювання туристичної галузі – сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу органів державної влади на розвиток туристичної галузі і створення умов для ефективної співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування та приватного сектора щодо розвитку туризму через різні механізми: адміністративні, організаційні, економічні, правові, екологічні тощо.
Діяльність екскурсантів – вираження актичності в таких активних формах, як спостереження, вивчення, дослідження об'єктів.
Діяльність екскурсовода – форма вираження активності, що складається з ряду дій, головні з них – підготовка і проведення екскурсій.
Діяльність – активність людини, яка спрямована на досягнення поставленої мети.
Довільна увага (свідома, навмисна) – увага, що характеризується активністю, вимагає вольових зусиль людини, спрямовується і утримується за допомогою завдання бути уважним. В екскурсії цей вид уваги активізується правильно побудованим розповіддю і вибором об'єктів.
Екскурсійна майстерність – це особливий вид мистецтва, який крім власної специфічної професійної основи, включає елементи інших видів майстерності (педагогічної, лекторської та ін.). Така майстерність незаперечне визначається рівнем якості виконання тих методичних рекомендацій, які забезпечують високу якість подання екскурсійного матеріалу. В той же час, робота екскурсовода має творчий характер, який значною мірою реалізується завдяки особистим рисам екскурсовода.
Екскурсійна методика – сукупність чітких правил і вимог до екскурсії; сума методичних прийомів підготовки й проведення екскурсії.
Екскурсійна теорія - це сукупність понять: функції екскурсії, її основні ознаки та аспекти; особливості показу і розповіді; екскурсійний метод; класифікація екскурсій; диференційований підхід до екскурсійного обслуговування; методологія і методика; елементи екскурсійної педагогіки і логіки; основи професійної майстерності екскурсовода.
Екскурсія – це організований, супроводжуваний поясненнями показ чого-небудь (творів мистецтва, пам'яток минулого, будь-яких споруд, механізмів), який проводиться за певним планом з освітньою або ознайомчою метою.
Екскурсовод – фізична особа, що проводить діяльність, пов’язану з туристичним супроводом і яка в установленому порядку отримала дозвіл на право здійснення туристичного супроводу, крім осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об’єкти відвідування.
Екскурсознавство – комплексна наукова дісципліна, що розкриває теорію, методологію та методику екскурсійної діяльності, історію екскурсійної справи та узагальнюючу практику туристично-екскурсійних установ, функції, що виконує екскурсія.
Завдання екскурсії - повідомити знання аудиторії і викликати інтерес у людей до конкретної галузі знань.
Завдання методичних прийомів – забезпечити найкращу дієвість екскурсійного методу повідомлення знань аудиторії.
Загальна методика – способи та вимоги навчання, які служать основою при вивченні багатьох наук (послідовність і чіткість викладу навчального матеріалу, його доступність для аудиторії).
Заключна ступінь – третій етап розробки екскурсії, що складається з прийому (захисту) екскурсії на маршруті.
Композиція – побудова, з'єднання, складання окремих частин у ціле. Цей термін пов'язаний з поняттями «структура» і «конструкція».
Комунікативний компонент діяльності екскурсовода – уміння встановити ділові відносини з групою, водієм автобуса, працівниками музею, методистами бюро, керівником методичної секції і з іншими екскурсоводами.
Конструктивний компонент діяльності екскурсовода – уміння відібрати і правильно оформити екскурсійний матеріал, перебудувати план проведення екскурсії, схему використання методичного прийому, зміст своєї інформації.
Контрольний текст екскурсії – ретельно підібраний і вивірений по джерелах матеріал, який є основою для всіх екскурсій за даною темою.
Кульмінація – точка, момент найвищої напруги у розвитку фабульного дії.
Мета екскурсії – це те, заради чого показуються екскурсантам пам'ятники історії і культури та інші об'єкти.
Методична розробка – документ, який визначає, як провести дану екскурсію, як краще організувати показ пам'яток, яку методику і техніку ведення слід застосувати, щоб екскурсія пройшла ефективно.
Назва екскурсії – це мовне вираження, що у прямій і непрямій формі позначає зміст.
Незвичайність (екзотичність) об'єкта – особливість, неповторність пам'ятника історії та культури, будівлі, споруди.
Обсяг уваги – кількість об'єктів, яке може бути сприйнято і відображене людиною у відносно короткий термін часу.
Оглядова екскурсія – багатотемна, багатопланова екскурсія, під час проведення якої використовується історичний і сучасний матеріал; будується на показі самих різних об'єктів (пам'яток історії та культури, будівель і споруд, природних об'єктів, місць знаменитих подій, елементів благоустрою міста, промислових і сільськогосподарських підприємств і т. д.).
Організаторський компонент діяльності екскурсовода – уміння здійснити керівництво групою, організувати повідомлення інформації, направити увагу екскурсантів на необхідні об'єкти, забезпечити виконання програми обслуговування.
Оцінка екскурсії – це висновки екскурсанта, до яких його підводить екскурсовод по завершенню екскурсії.
Педагогічна техніка екскурсовода – комплекс знань, умінь і навичок, необхідних педагогу для того, щоб ефективно застосовувати на практиці (інструментувати) обрані ним методи педагогічного впливу.
Перемикання уваги – особливість свідомості, що виражається у здатності переносити його з одного спостережуваного об'єкта на інший; переміщення уваги екскурсантів з показу на розповідь, зміна видів діяльності (наприклад, спостереження і вивчення об'єктів).
Пізнавальна цінність – цінність об'єкта з конкретною історичною подією, з певною епохою, життям і творчістю відомого діяча науки і культури, художні достоїнства пам'ятника, можливість їх використання в естетичному вихованні учасників екскурсії.
Пізнавальний компонент діяльності екскурсовода – це вміння: удосконалювати зміст екскурсій, методику і техніку їх проведення; аналізувати особливості екскурсійного процесу, результати своєї діяльності і на цій основі удосконалювати педагогічну майстерність; диференційовано підходити до різних груп екскурсантів.
Показ – процес реалізації принципу наочності, наочний спосіб ознайомлення з екскурсійним об'єктом або декількома об'єктами одночасно (наприклад, з пам'ятником архітектури або з архітектурним ансамблем).
Показ об'єкта – це система цілеспрямованих дій екскурсовода і екскурсантів, спостереження об'єктів під керівництвом кваліфікованого фахівця; припускає аналіз об'єктів, активну самостійну роботу екскурсантів.
Попередня робота – першй етап розробки екскурсії, підбір матеріалів для майбутньої екскурсії, їх вивчення (тобто процес накопичення знань по даній темі, визначення мети і завдань екскурсії).
Портфель екскурсовода – комплект наочних зразків для екскурсії, які мають доповнювати і відновлювати відсутні ланки зорового ряду, тобто сприяти більш грунтовному освідомленню теми екскурсії за допомогою використання зорового та слухового аналізатора слухача.
Послядовільна увага – увага, що характерна тим, що захоплює, захоплює і не вимагає від людини вольових зусиль. На основі такого інтересу до об'єктів показу і розповіді розвивається активна розумова діяльність екскурсантів.
Приватна методика – способи і прийоми навчання виховання дітей та дорослих, прийоми спостереження, вивчення і дослідження тих чи інших об'єктів.
Прийом абстрагування – методичний прийом під час ведення екскурсії, що являє собою уявний процес виділення з цілого яких-небудь частин з метою подальшого глибокого спостереження.
Прийом зорового монтажу – є одним з варіантів методичного прийому реконструкції, при використанні якого екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, складає потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників, а також їх окремих частин.
Прийом зорового порівняння – методичний прийом, що побудований на зоровому зіставленні різних предметів або частин одного об'єкта з іншим, що знаходяться перед очима екскурсантів.
Прийом зорової аналогії – методичний прийом ведення екскурсії, що заснований на дії одного із загальних методів наукового пізнання - методу аналогії. Механізм дії цього прийому полягає в тому, що екскурсовод «ставить» перед екскурсантами два об'єкти, причому тільки один з них фізично знаходиться перед їх очима.
Прийом зорової реконструкції (відтворення) – методичний прийом в екскурсії, сутність якого полягає в тому, що словесним шляхом відновлюється первісний вигляд історичної будівлі.
Прийом інтеграції (відновлення, заповнення) – методичний прийом, щопобудований на об'єднанні окремих частин спостережуваного об'єкта в єдине ціле.
Прийом коментування – методичний прийом ведення екскурсії, що використовується екскурсоводом при викладі матеріалу, що роз'яснює сенс події або задум автора пам'ятника історії та культури, який в даний момент спостерігається екскурсантами.
Прийом локалізації подій – методичний прийом, що дає можливість обмежити увагу учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їх погляди в даній конкретній території, саме до того місця, де відбулася подія.
Прийом панорамного показу – методичний прийом в екскурсії, що дає можливість екскурсантам спостерігати вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані вежі, дзвіниці, кріпосні стіни, мости і інші високі точки, звідки відкривається панорама міста, поля битви, долини, річки.
Прийом попереднього огляду – прийом, що використовується в той момент, коли екскурсанти знаходяться на місці розташування пам'ятника.
Прийом пояснення – методичний прийом, форма викладу матеріалу, коли в розповіді, крім довідки про історичну подію, розкриваються сутність і причини, що його викликали.
Прийом репортажу – це коротке повідомлення екскурсовода про подію, явище, процесі, очевидцями яких є екскурсанти. Розповідь при цьому йде про об'єкт, який потрапив у поле їхнього зору (наприклад, про рухомому конвеєрі, де відбувається складання автомобілів).
Прийом характеристики – методичний прийом ведення екскурсії, що побудований на визначенні відмітних властивостей і якостей предмета, явища, людини.
Прийом цитування – методичний прийом ведення екскурсії, за якого використовуються цитати, дослівні витримки з якого-небудь тексту або в точності що приводяться чиї-небудь слова (пряма мова).
Прийоми розповіді – це прийоми, побудовані на поясненні об'єкту, описі його внутрішнього вигляду і викликають у екскурсантів зорові асоціації, а також прийоми репортажу, які дають можливість зрозуміти зміни, що відбуваються в спостережуваному об'єкті, і т. д.
Професійна майстерність екскурсовода – це особливий вид мистецтва, який побудовано на активному використанні і вмілому поєднанні показу і розповіді; участі в процесі сприйняття взаємодії таких компонентів, як екскурсовод, екскурсант і екскурсійні об'єкти; використанні методичних прийомів проведення екскурсії; володінні специфічними вміннями і навичками, які притаманні даній професії.
Розповідь – умовно прийнята в екскурсійній справі назва усної частини екскурсії, тобто повідомлення і пояснення, які екскурсовод дає групі.
Розподілення уваги – здатність екскурсанта при одночасному спостереженні декількох об'єктів, що знаходяться в полі його зору, розподіляти свою увагу між цими об'єктами і правильно дозувати його в цілях кращого засвоєння екскурсійного матеріалу.
Спостереження – це сприйняття, тісно пов'язане з діяльністю мислення - порівнянням, розрізненням, аналізом; спостереження називають іноді «думаючим сприйняттям
Сприйняття – результат впливу на органи чуття об'єкта.
Сюжет – подія або декілька подій, пов'язаних один з одним.
Тематична екскурсія – екскурсія, що присвячена розкриттю однієї теми.
Технологічна карта екскурсії – підсумковий документ, який складається у кінці творчого процесу зі створення екскурсії, перед останнім його етапом - здачею приймальнії комісії під час проведення пробної екскурсії.
Увага на екскурсії – це зосередженість думок, зору і слуху екскурсантів на якомусь об'єкті.
Фабула – ланцюг подій, про які оповідає твір. У викладі фабули розрізняють композицію, зав'язку, розвиток дії, кульмінацію, розв'язку.
ЛІТЕРАТУРА:
Бабарицька В. Екскурсознавство і музеєзнавство: Навч. посіб. / В. Бабарицька, А. Короткова, О. Малиновська − К.: Альтерпрес, 2007. − 250 с.
Салата О.О. Основи музеєзнавства: навчально-методичний посібник / О.О. Салата – Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2015. – 164 с.
Опорний конспект лекцій з дисциплін «Екскурсознавство», «Організація екскурсійних послуг» (для студентів спеціальності Менеджмент готельного курортного і туристського сервісу» і «Туризм») / ХНАМГ, Уклад.: М.М. Поколодна. – Х.: ХНАМГ, 2007. – 65 с.