Причина Т.Шевченко(написано у 1837 році, надруковано в альманасі «Ластівка» (1840).)
Тема: розповідь про вірне кохання, розлуку і трагічну смерть закоханих.
Ідея: возвеличення щирого почуття кохання і водночас засудження жорстокого і злого світу, де неможливо зберегти сильні, чисті, справжні почуття.
Жанр: романтична балада.
Віршування твору:«Причинна» близька до народних пісень із погляду ритміки
вірша. Чотиристопний ямб на початку балади «Реве та стогне...») змінюється далі коломийковим розміром («В таку добу під горою…»), а потім амфібрахієм («Така її доля...»), потім знову ямбом, коломийковим ритмом і т. д.
Особливості назви твору: Причинна — жінка, яка втратила психічну рівновагу внаслі
док того, що їй, за давніми народними уявленнями, «щось пороб
лено», в даному разі — ворожкою.
Композиція:Експозиція: пролог, знайомство з дівчиною, яка під впливом
ворожіння стала причинною.Зав’язка: очікування героїнею коханого козака, що обіцяв повернутися до неї з походу.Кульмінація: смерть героїв.Розв’язка: епілог (поховання закоханих).
Художні особливості твору: епітети: «синє море», «біле тіло», «козаченько молоденький», «біле личко», «гай темний», «Дніпро широкий», «чисте поле», «дуб кучерявий», пестливі назви: «козаченько», «русалонька», «слізоньки», «дівчинонька» та порівняння: «з уст — ні пари», «кругом, як в усі, все мовчить».
«Пісня» С.Руданський(опублікований у січні 1861 року в журналі «Основа» за підписом «Подолянин Ст. Руданський».)
Тема: зображ. нещасливе кохання і незрадливу любов до України
Особливий різновид пісні — романс — невеликий вірш про кохання та музичний твір для сольного співу з інструменталь ним акомпанементом.
За тематичною класифікацією вірш належить до інтимної лірики. За традиційною класифікацією його можна віднести до пісні. Створений на народнопісенній основі, твір став відомий за ме жами України й набув статусу світового романсу.
У композиційному відношенні — це монолог ліричного героя, печальна сповідь закоханого
Автор звертається до сили природи, вітру, з проханням при нести звістку про кохану дівчину.
Майстерно вводить у текст епітети, повтори, пестливі й змен шувальні форми слів, які передають переживання ліричного героя. Образ дівчини та низка пейзажних деталей створюють поетич ний образ рідного краю.
Руданський «Студент»
Пісня Руданського — Студент вперше була надрукована в українському журналі «Зоря», 1896 року. У вірші «Студент» можна чітко розгледіти автобіографічні мотиви, з яких можна дізнатися про злиденне життя Степана Руданського в Петербурзі. Отже, можна говорити про те, що Руданський мешкав десь на глухій околиці столиці, серед міської біднота у хаті літньої жінки. Незважаючи на таке бідне життя, Степан Руданський залишається життєлюбом, що можна відчути і у його вірші «Студент». Поет неначе з усмішкою ставиться до власного безпорадного становища. Деякі дослідники вбачають у цьому такий стиль поета — під час найбільшого наростання у творі трагедії, Руданський раптово переходить на гумористичний, а інколи й іронічний тон, переводячи плач на сміх. Такий психологічний перехід, як авторський засіб, зустрічається і в творах «Богдай тебе», «Полюби мене» та інших. Підкреслюючи автобіографічний характер, слід відмітити, що у пісні Руданського «Студент» можна побачити ширше, соціального значення — яскраве відображення життя петербурзьких околиць тих часів. Вірш Степана Руданського «Студент» зовсім не вкладається в романтичні нормативи пісні на уснонародній основі. Художні засоби: 1епітети: «славне місто», «бідна вдова», «скривлені двері», «стара баба», «зима люта». 2метафори: «хата виглядає», «вітер свище», «мороз душу обіймає»., 3персоніфікація: «смерть підписує патент». 4порівняння: «і живіт, як гриб запався». Автор активно використовує інверсію.
Стоїть в селі Суботові
Восени 1843 року Шевченко побував у Суботові, колишній резиденції Богдана Хмельницького, змалював козацькі хрести на полях, збудовану гетьманом церкву і розриті москалями підземелля – рештки колишніх гетьманських палат.Спокушені переказами про те, що перед смертю гетьман заховав там великі скарби, російські можновладці спорядили до Суботова експедицію, яка перерила все село, поруйнувала гетьманські льохи, потривожила козацькі кістки, але ніякого золота так і не знайшла.
Тема віршаВід часу не лише дерев’яні частини церкви почали руйнуватися, але й кам’яне склепіння дало поперечні тріщини; в такому непривабливому стані її й зобразив Шевченко. Саме про цю церкву і говориться в поезії “Стоїть в селі Суботові»
Сюжетна лінія вірша На відміну від загальноприйнятої думки про те, що Б. Хмельницький зробив добру справу, підписавши угоду з російським царем на Переяславській раді 1654 року, Шевченко вже тоді зрозумів: Україна потрапила ще в більшу кабалу.
Богдан "молився, Щоб москаль добром і лихом 3 козаком ділився". Але не так сталося. Російський уряд не дотримався угоди, йому потрібні були лише гроші та нові території.Поет картає гетьмана, говорячи, що москалі з нього сміються, нікому навіть полагодити церкву, у якій він похований. Разом з тим вірить, що
"Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна .
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить"Ці рядки виражають основну думку поезії поет переконаний, що Україна здобуде волю, побудує нову демократичну державу. Саме це було провідними у творчості Шевченка.
Донедавна вірш «Стоїть в селі Суботові...» друкувався як окремий твір.
Насправді це завершальна частина (епілог) повісті-містерії «Великий льох».
«Заповіт» Шевченка: 1845р.
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: громадянська
Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства.
Віршовий розмір: хорей
Форма: монолог
Композиція: 6 строф, які об'єднані попарно й поділяються на три частини, кожна з яких має свою провідну думку.
Тема «Заповіт»: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.
Ідея »Заповіт»: віра поета у світле майбутнє України.
Основна думка: змінити соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом.
Художні засоби «Заповіт»
Епітети: «степ широкий», «Вкраїна мила», «лани широкополі», «вража зла кров», «сім’ї великій… вольній, новій», «незлим тихим словом», «синєє море».
Повтори: «Як… було…», «реве ревучий», «в сім’ї…».
«щука» Глібова - 1858р.
Байка «Щука» Л. Глібова — гостра сатира на несправедливий суд, у якому нікчемні судді могли засудити безневинну людину.
Тема «Щука»: зображення суду (його несправедливість і залежність від панівних класів ) над Щукою, яка здійснювала різноманітну шкоду в ставку його жителям і отримала вирок повернутися знову в річку.
Ідея »Щука»: засудження дій судочинства, їхня легковажність , безглуздість , а через образ Лисиці — підступності, хитрості, хабарництва.
Основна думка: «Як не мудрують, а правди ніде Кінців не можна поховати …».
Мораль «Щука»: Судді зобов’язані діяти відповідно до законодавства, а не підтримувати зацікавлену особу ( Лисицю). Глібов засуджує хабарництво, несправедливість, лицемірство.
Баба в церкві
1. Співомовка Руданнського «Баба в церкві» вперше була надрукована в журналі «Зоря» рік написання — 1858.
3. Інша назва співомовки — «Треба всюди приятеля мати»
4. За розповідями односельчан про Степана Руданського, співомовка «Баба в церкві» написана на реальній основі.
5. Співомовка Руданського «Треба всюди приятеля мати» набула неабиякої популярності, через те, що автор правдиво і дотепно показує ставлення побожної баби до церковних ікон. Поет з артистичною вправністю передає поведінку богомільної баби. Одну свічку баба ставить «святому Микиті», а другу чортові. Комічний ефект справляє виправдовування баби:
«Не судіте, люди!
Ніхто того не відає,
Де по смерті буде…
Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати;
Треба всюди, добрі люди,
Приятеля мати»
П.Куліш «До рідного народу»
Жанр »До рідного народу»: громадянська лірика.
Тема «До рідного народу» : звернення поета до народу всупереч жорстокості самодержавства захистити рідну мову, не дати можливості царизму перетворити українців на «малоросів» і позбавити їх єдиного скарбу.
Ідея «До рідного народу»: заклик шанувати і оберігати найцінніше, що є у народу — рідну мову, не дати «сусіднім хижакам» її знищити.
Ідея вірша у рядках: «Єдиний скарб у тебе — рідна мова… Вона твого життя міцна основа, ревніша над усі скарби й багатства.»
Основна думка «До рідного народу»:
а) доки існує мова — доти живе нація;
б) Єдиний скарб у тебе — рідна мова, / заклятий для сусідського хижацтва: / вона твого життя міцна основа, / певніша над усі скарби й багатства. /
«До рідного народу» віршовий розмір (римування): Шестистопний ямб з останньою усіченою стопою; римування перехресне, рима жіноча.
Художні засоби «До рідного народу»
Звертання: «Народе без пуття…», «О варвари!..»
Епітети: «предків диких», «безумної одваги», «гірких п’яниць», «розбишак великих», «луччих предків», «душ святих», «сором тяжкий», «великий добродій», «зеркало всесвітнє», «розбоєм лютим», «путь скверний».
Риторичні оклики: «Гірких п’яниць та розбишак великих!», «О варвари!..».
Метафори: «жене неволя», «з рідним словом тулишся».
Порівняння: «з словом тулишся мов злодій».
Інколи поетам доводилося говорити гіркі слова правди на адресу свого народу. Але це з великої любові, з бажання просвітити його, прямувати до добра і світла. П. Куліш картає українців за те, що забувають свої традиції, славу предків. Вони мають неоціненний скарб — рідну мову, але й «з рідним словом» туляться, «мов злодій». Письменник закликає народ до освіти, до культури, тому підготував переклад творів Шекспіра.
П. Куліш вважав шлях повстань, селянських воєн неприпустимим, тому закликав: «Забудь навіки путь хижацтва скверний І до сім’ї культурників вертайся». У цьому його погляди були різко протилежні із Шевченковими, але кожен має право на свої переконання.
Гомоніла Україна
Автор: Тарас Шевченко
«Гайдамаки» розділ «Треті півні»
Рік створення: (1841)
Збірка: 1841 р. поема вийшла окремою книжечкою, надалі стала частиною «Кобзаря» 1860 року.
Присвята: «Василию Ивановичу Григоровичу на память 22 апреля 1838 года» (дата викупу Т. Шевченка з кріпацтва).
Напрям: романтизм (виняткові особистості в трагічних обставинах) із елементами реалізму (соціально-політична дійсність)
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: поема
Тематичний різновид: (революційно-романтична, історико-героїчна, соціальна; перший український історичний роман у віршах).
Тема: початок загальнонародного повстання.
Головна ідея: зображення складності історичної долі українського народу, невідворотність його боротьби за визволення.
Мотиви: «історичне безпам’ятство українців», «патріотизм», «соціальна справедливість», «національне відродження»,
Образи: людей: Максим Залізняк — реальна особа, ватажок гайдамацького повстання; трагічний образ патріота; Іван Гонта — реальна особа, ватажок гайдамацького повстання; суворий і грізний месник, для якого основним у житті є визволення рідної землі; людина-патріот, яка свідомо йде на невимовні страждання й муки;України, кров.
чотиристопний ямб — віршовий розмір
«Сон» («У всякого своя доля»)
Історія написання: знаючи життя Петербурга зсередини й водночас прекрасно знаючи життя свого народу, Шевченко як глибокий аналітик розуміє справжній стан речей у царській Росії й водночас спотворені уявлення мас про цей стан справ.
Рік створення: 1844, 8 липня.
Збірка: «Кобзар» 1860 р.
Напрям: реалізм.
Рід: лірика+епос (ліро-епос).
Жанр: поема.
Тематичний різновид жанру: соціально-політична сатирична поема.
Тема: російський тоталітарний імперський режим; життя народу в умовах самодержавної Росії; доля України та її дітей.
Ідея: викриття диявольської сутності світу царської Росії, де все людське, моральне, духовне спотворене до своєї протилежності; засудження історичного безпам’ятства й запроданства українців.
Мотиви: «кожному своє», «у всякого своя доля» (перегук зі Сковородою); «світ навспак»; «влада»; «свобода»; «манкуртство українців»; «руйнація моралі»; «історична несправедливість»; «тоталітаризм»; «сон-одкровення»; «подорожі в потойбіччя».
Образи: людей: ліричний герой — людина, розум якої спочатку затуманений штучними уявленнями про світ навколо (які є продуктом царсько-імперської пропаганди й некритичного ставлення до дійсності), а потім (у сні) починає прозрівати й усвідомлювати страшну правду про царську дійсність; цар — у хибних уявленнях він є великий, страшний, ведмідь; в уявленні людини, яка прозріла, він без владних атрибутів (війська, бюрократів, підлабузників) — маленьке нікчемне кошеня; цариця — у хибних уявленнях є красунею, матір’ю народу, а насправді — кульгава «чапля»; генерали, канцеляристи — слуги, що тримають царат; «землячки» — українці, що втратили національну ідентичність і совість, готові продати батька-матір; дівчата-покритки (в Україні); дівчата-повії (у Петербурзі); Катерина II, Петро І — російські імператори, губителі України; декабристи, прості люди-, міфологічних істот: сова — мудра нічна птаха, проводир у потойбіччя, бачить, як і поет, коли «всі сплять»; природи: красива природа України, Сибіру (якщо дивитися з висоти)
«Журба» Л.Глібов 1859р.
Ліричний твір
Тема: зображення природи, і водночас молодика, який розуміє, що молоді роки вже не повернути.
Ідея: Природа вічна, а людське життя, молодість скороминущі, тому треба їх цінувати.
У поезії автор описав лагідну, ніжну теплу пору року - літо. Вона так само чудова, як і молодість, та ліричний герой засмучений. Він розуміє, що скоро прийде осінь і нагадає, що щасливі дні промайнули, молодість минула. Від цього болить серденько у героя, тяжко йому на душі.
А болить воно від усвідомлення, що природа змінна, але вічна. Пройдуть холодні осінні дощі, прошумлять снігові заметілі і знову землю уквітчає зеленню та квітами весна. Життя ж людини скороминуче, до неї ніколи не повернеться юність, ніколи їй більше не пережити щастя молодості, ніколи не зустрітися з дитинством.
Поезія "Журба" - це свідчення не тільки великого ліричного таланту Леоніда Глібова, а й патріотизму, мудрості, глибокого знання українських народних образів-символів. "Журба" витримана Глібовим у стилі народної пісні. І змістом, і духом вона близька до народного мелосу. "Завдяки глибокій життєвості, яскравій емоційній виразності, винятковій мелодійності звучання, - писав Б. Деркач, - вона за життя поета стала народною піснею".
Символи:
Верба – символ не тільки весни, а й самої України.
Гора – символ висоти людського духу.
Човен – символізує останній шлях людини в земному житті.
Річка – символ вічного плину часу, початку і закінчення життя.
Степан Руданський «Наука»
Вірш Степана Руданського «Наука» був написаний під впливом відомої поезії М. Некрасова «Песня Еремушке», який став у ті часи зразком для переспівів і наслідування. Український поет на основі сюжету Некрасова створив власний самобутній твір, збагативши свою пісню громадянським мотивом
Жанр: лірична поезія.
Тема: настанова батьків сина на вірний шлях у житті.
Ідея:
Основна думка: вибір життєвого шляху залежить лише від кожної людини.
Композиція: дві частини – монолог матері і монолог батька.
Віршований розмір: двостопний хорей з останньою усіченою стопою, римування перехресне, жіноча рима.
Художні засоби
Звертання: «Сину мій», «милий синочку».
Епітети: «мати рідная», «з полем батьковим…», «будь ти проклятий».
Порівняння: «ти склони себе як билиночку», «простели себе як рядниночку», «ти тікай від них, як від гадини».
Метафора: «в сріблі-золоті закупається», « як пігнеш таким свою спиночку», «…другім потом їх тільки миються»
Зменшено-пестливі слова: «матінка», «святенко», «синочку», «билиночку», «рядниночку», «годиночку», «драбиночку», «батенько».
Перебільшення: «…і хребет тобі нехай скорчиться» , «будь ти проклятий».
Символи: два персонажі — мати і батько. Мати, уособлення свідомості рабів, виряджаючи сина в світ говорить наступні слова: «Ти склони себе / Як билиночку / Простели себе / Як рядниночку.» Але батько, представник іншої волелюбної психології, не погоджується з словами матері.