Розвиток творчої особистості дитини в танцювальній діяльності.

(з досвіду роботи)

Для керівників музичних ДНЗ

Актуальність проблеми, що обумовлена державними пріоритетами до застосування національних традицій, як засобу впливу на виховання та розвиток дітей, а також наявність протиріччя між потребами дошкільної освіти в ефективному використанні українських музично-хореографічних традицій та недостатньою розробленістю теоретико-методичного забезпечення процесу музично-рухового розвитку дошкільників на їхній основі визначили вибір теми дослідження «Вплив українських музично-хореографічних традицій на музично-руховий розвиток старших дошкільників».

Рух - це життя, ритміка - це краса, а танець - це політ натхнення і душі, то­му необхідно викликати у дітей прагнення проводити своє життя в русі, займатися ритмікою, танцями; вихо­вувати в них почуття прекрасного[3].

Видатний філософ Ж.Ж. Руссо писав: «В усьому світі люди отримують насолоду, слухаючи її чарівні звуки ...». Цей вислів не втратив актуальності і в наші часи. Під час своєї роботи визначила що музично-ритмічна діяльність викликає у дітей особливе задоволення, радість і гарний настрій.

Вони навчають дитину відчувати своє тіло, свідомо керувати рухами, розвивають музично - ритмічні здібності, пам'ять, увагу, активізують сприймання музики, чуттєве пізнання світу. Вільне відтворення власних думок і почувань танцювальними рухами знімає м'язову та неврозу напругу, оздоровляє дитину фізично й емоційно.

Це спонукало глибше вивчати методичну літературу, кращій педагогічний досвід музичних керівників з цього питання.

Великий вплив музики на розвиток лю­дини визначав знаменитий художник Е. Делакруа: «Музика завжди викликає у мене глибокі думки. Слухаючи її, у мене з'являється велике бажання творити». Цей вислів став поштовхом подальшої творчої роботи де використовуються такі методичні прийоми та вимоги:

• виразне виконання музики:

• музика спонукає дитину до руху. Приносить їй справжню насолоду, повне злиття з музикою. Від того, як виконаний твір музичним керівником, залежить сприйняття музики та розуміння музичного образу і в підсумку якість виконуваних рухів;

• в процесі розучування гри або танцю широко використовує художнє слово: бесіду, роз'яснення, віршований текст, образне порівняння. Це створює певний настрій у дітей, викликає бажання активно діяти, співпереживати з музикою.

Також визначила вимоги і до підбору репертуару.

Під час роботи дотримуюсь основних принципів педагогіки – систематичність, поступовість і послідовність. Роботу над усіма видами музично-ритмічних рухів починаю зі сприймання музики, з її аналізу дітьми. В сюжетних іграх, таночках намагаюсь якомога менше використовувати показ, спонукати дітей самостійно шукати рухові заходи в виразності музичного образу. З цією метою пропоную такі завдання: послухай музику, визнач характер, жанр, покажи, як будеш рухатися на відповідну частину музики. Тому наступним кроком роботи були засвоєння дітьми необхідних навичок руху. Діти не можуть виконувати рухи під музику вільно і красиво, якщо танок або гра розучується без попередніх підготовчих вправ, спрямованих на засвоєння необхідних навичок руху.

Із спостережень помітила, що раніше отримані дітьми навички мають велике значення для розвитку танцювальної творчості. Тому багато уваги приділяю розучуванню вправ, окремих елементів танцю. Багато працюю в цьому напрямі, тому і діти рухаються добре. Працюючи над рухами намагаюсь розвивати творчість дошкільників, їх уяву, фантазію. Використовую різноманітну музику за настроєм, як «живцем» так і фонограму, ілюстрації, елементи костюма.

У своїй роботі домагаюсь, щоб рухи дітей були природними, невимушеними, виразними. Вважає що у дитини необхідно виробити активну реакцію на музику, вміння емоційно, образно відобразити в рухах настрій, почуття, розвиток сюжетної лінії, закладеної в характері програмної музики. Діти повинні не просто відтворити образ лисиці, зайця, ведмедя окремими рухами, а зуміти зобразити характер персонажа, його яскраві своєрідні риси.

Велику увагу приділяю розвитку самостійності в танцювальній творчості. Для розвитку танцювальних імпровізацій широко використовую народні танці. Під будь-яку українську народну мелодію з дітьми розучую елементи українського таночку. Коли у дітей накопичується достатній запас танцювальних рухів, пропоную імпровізувати, придумувати свою композицію українського танцю, використовуючи знайомі рухи під запис українських народних мелодій у виконанні оркестру народних інструментів. Діти із захопленням змагаються в знаходженні нових сполучень знайомих танцювальних рухів. («Хто кого перетанцює»). Безперечно рухи ці ще одноманітні, відчувається деяка скутість. Але вже під кінець року багато з них можуть досить виразно передавати в танці характер і настрій. Вважаю важливим навчити кожну дитину підходити до виконання рухових завдань не механічно, а діяти творчо, виявляти активність у відшукуванні нових варіантів, критично оцінюючи виконання своїх ровесників. З цією метою використовую індивідуальні заняття з дітьми. В цьому допомагає розроблена модель-схема розвитку танцювальної творчості дітей.

Сприймання музики

Емоційний відгук на музику

Розвиток емоційно ігрового образу

Передача характерних рухів

Самостійне використання танцювальних рухів

Імпровізація окремих танцювальних рухів

А для ускладнення творчих завдань танцювально-ритмічній діяльності використовую такі етапи:

Інсценування однотипних рухів окремих персонажів

Створення характерних образів у танці

Танцювати в різних жанрах (полька, вальс, народний танок)

Створення нескладних композицій танцю

Самостійно використовувати танок у своєму побуті

Якщо дитина навчиться самостійно використовувати найдоступніші танки у своєму побуті, якщо вона їх виконує з власної ініціативи, то можна вважати, що вона не тільки навчила їх, але і пішла далі в своєму розвитку. Зрозуміло, що не всі спроби дітей в імпровізації будуть вдалими але головне викликати у них до цього бажання і інтерес. І тому в своїй роботі приділяю велику увагу танцям, хороводам, ритмічним вправам, інсценуванням пісень. Допомагає в цьому систематичний облік музичного розвитку дошкільників, який виявляє рівень музичної обдарованості дітей та їх схильність до сприймання музики, ритму, танцювальним рухам.

Перевірку музично-ритмічних рухів у вправі, грі, танці будую в формі змагання: «Хто краще затанцює – хлопчики чи дівчатка?» або ставить таке цікаве завдання: «Хто кращій танцюрист?». Діти проходять перевірку на ритмічність виконання, виразність рухів та на вміння їх виконувати.

Головне в музичному розвитку дошкільника – «занурити» його у розмаїття музики, навчити жити нею, ознайомити з різними засобами виразності, образними рухами, навчити орієнтуватися в просторі, бачити себе серед інших, бути сприйнятливим до музики, вправним, оптимістично налаштованим.

Керуючись базовою програмою «Дитина в дошкільні роки», інноваційними технологіями, була створена авторська програма перспективного планування за віком дітей, показники засвоєння музично-ритмічних рухів, які проявляються в творчих завданнях, музичних іграх, які допомагають в діагностуванні дітей. Про результативність роботи свідчать показники порівняльного аналізу із засвоєння музично-ритмічних рухів.

Завдяки цієї роботи діти почали проявляти елементарну творчість в українських хороводах та танцях, в імпровізації. Діти навчаються самостійно використовувати таночки в своєму побуті, використовують їх з власної ініціативи. Тому можливо вважати що діти творчо та емоційно розвиваються.

Література

1. Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навч. посіб. – Рівне: Зелент, 2001. – 222 с.

2. Програма спеціального курсу „Духовний потенціал музичного мистецтва” // Олексюк О.М., Ткач М.М. Педагогіка духовного потенціалу особистості: сфера музичного мистецтва: Навч. посіб. – К.: Знання України, 2004. – С. 232-248.

3. Шевчук А.С. Українські музично-хореографічні традиції як засіб музично-рухового розвитку старших дошкільників. – Ф.: Поліфаст, 2005. – 332 с.