КЗ «ХСШ №5» ХОР
Робота на тему:
«Значення трудової діяльності
в житті дошкільників»
Виконавець: вихователь
дошкільної групи
Панченко Тетяна
Вікторівна
Харків - 2020
Зміст.
Вступ…………………………………………………………3
Формування психологічних передумов трудової
діяльності дошкільника……………………………………………..5
Трудова діяльність дошкільника як передумова
професійного самовизначення……………………………………...8
Розвиток компонентів структури трудової діяльності
дошкільника…………………………………………………………14
Взаємозв'язок трудової діяльності та гри дошкільника……..18
Висновки……………………………………………………………..20
Література……………………………………………………………21
Вступ.
Підготовка дитини до майбутньої трудової діяльності починається задовго
до її участі у суспільно корисній праці. Необхідні для цієї діяльності психічні якості особистості формуються під впливом умов життя і виховання.
Трудова діяльність спрямована на створення суспільно корисних продуктів - необхідних людству матеріальних і духовних цінностей.
Форми трудової діяльності дошкільника різноманітні: самообслуговування, виконання обов'язків чергового, доручень дорослих, догляд за кімнатними рослинами і тваринами, праця на ділянці дитячого садка, виготовлення виробів з паперу, картону, дерева, тканини тощо.
Завдання і зміст трудового виховання.
Трудове виховання покликане забезпечити вирішення таких завдань:
— психологічна підготовка особистості до праці (усвідомлення соціальної значущості праці, формування прагнення сумлінно і відповідально працювати, дбайливо ста витися до результатів праці тощо);
— практична підготовка до праці (озброєння вихованців необхідними знаннями, вироблення у них умінь і навичок трудової діяльності, виховання основ трудової культури);
— підготовка до свідомого вибору професії.
Важливим аспектом психологічної підготовки підростаючого покоління до праці на сучасному етапі є формування в нього самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе. Це сприяє розвитку в характері дитини відповідальності, підприємливості, ініціативності, творчого підходу до справи. Коли ці риси, на думку О. Вишневського, «стають характерними для більшості людей, то суспільство має шанс досягнути господарського успіху і добробуту».
У дошкільному віці трудова діяльність лише починає формуватися, тому особливо важливу роль в її організації та спрямованості відіграють дорослі. Вони повинні зацікавити дитину цією діяльностю, пояснити її значущість, спрямувати і скоригувати дії, оптимістично оцінити результати. Для вихователя важливо організувати спільну працю групи, знайти місце у ній для реалізації зусиль кожної дитини, допомогти освоїти раціональні прийоми взаємодії, сформувати у собі здатність працювати на загальну користь, уміння до кінця і якомога краще виконувати доручену справу.
За недостатньої уваги дорослого у процесі трудової діяльності дошкільника може змінитися мотивація, і він працюватиме не в інтересах колективу, а задля задоволення від процесу праці, її результатів, наприклад від зробленої для себе іграшки. Це означає, що процес праці сам по собі ще не забезпечує збереження суспільного мотиву, його необхідно підкріплювати оцінюванням досягнень дитини, зосередженням її уваги на важливості спільної справи тощо. Без цього трудова діяльність дошкільника, особливо на початкових етапах її формування, нічим не відрізнятиметься від звичної для нього результативної діяльності.
Упродовж дошкільного дитинства початкові форми трудової діяльності формують передумови для розвитку різних видів дитячої діяльності (насамперед, продуктивну та ігрову), довільності її поведінки, цілеспрямованості дій, запровадження елементів планування, оволодіння трудовими вміннями і навичками. Завдяки цьому відбувається становлення власне трудової діяльності, вкорінення у ній суспільних мотивів.
Формування психологічних передумов трудової діяльності дошкільника.
У дошкільному віці необхідно сформувати психологічні передумови майбутньої трудової діяльності. Такими передумовами є:
а) вміння діяти доцільно, відповідно до обставин і вимог інших людей;
б) розвиток довільних рухів руки, узгоджених з деякими фізичними і функціональними особливостями предметів, що використовуються;
в) здатність раніше уявляти результати своїх дій, планувати послідовність їх виконання;
г) різноманітні рухові навички.
Уже на першому році життя відбувається інтенсивне формування довільних рухів руки, закладаються основи узгодженої роботи руки й ока, з'являються результативні дії. Оволодіння дитиною мовленням створює передумови для словесного регулювання її дій, вироблення у неї здатності підпорядковувати свою поведінку вимогам тих, хто її оточує.
До початку дошкільного віку діти оволодівають відносно розвинутими діями, які мають результативний характер. Потім настає перехід від результативних до продуктивних дій. Малюк вже намагається не лише використати готовий предмет, а й перетворити його, у нього розвивається здатність уявляти результати своїх дій, планувати їх послідовність, прагнення досягнути конкретного результату.
Трудова діяльність передбачає наявність певних практичних умінь (наприклад, уміння користуватися найпростішими знаряддями), ознайомлення з властивостями матеріалів. Вона вимагає розвитку інтелектуальних якостей (здатність планувати свої дії і передбачати їх результати), певного рівня розвитку волі (стійке прагнення досягнути мети, отримати задуманий продукт, вміння підпорядковувати поведінку поставленим цілям).
У продуктивних видах діяльності (зображувальна, конструктивна) відбуваються загальний розвиток довільних дій, формування різноманітних рухових навичок. Самообслуговування, зображувальна діяльність, виготовлення виробів із різноманітного матеріалу потребують певних умінь, пов'язаних із доцільним використанням предметів домашнього вжитку і найпростіших інструментів. Завдяки цьому, за П. Гальперіним, відбувається формування "знаряддєвих операцій" - специфічно людських навичок, які полягають в умінні підкоряти рухи руки логіці руху "знаряддя". Оволодіння ними має надзвичайно важливе значення для підготовки дитини до майбутньої трудової діяльності.
Особлива роль у становленні трудової діяльності належить грі, в якій формуються і виявляються мотиви майбутньої суспільно корисної діяльності. Збагачуючи дитину враженнями, спонукаючи її до гри, дорослі орієнтують її на суспільно корисну працю, сприяють виробленню позитивного ставлення до неї. У грі дитина відображає трудове життя дорослих, учиться будувати взаємини, засвоює деякі трудові операції. З огляду на специфічні ознаки праці дошкільників її. Булонський зауважував, що у цьому віці важко розмежувати її і гру, дитина не бачить між ними великої різниці, бо вища форма праці (творча праця), як і гра, містить у собі й елемент насолоди процесом діяльності" Тому, граючись, дитина готується до творчої праці.
Спостереження за сюжетно-рольовими іграми на побутові, виробничі теми дає підстави для висновків про ставлення дітей до праці, про те, що вони вважають у ній основним, які відносини відображають. Гра як провідний вид діяльності дошкільника допомагає формувати позитивне ставлення до праці, її суспільну мотивацію, моральні взаємини. В іграх дитина засвоює особливості взаємин, мотиви трудової діяльності, якості людей, якщо все це є природним елементом гри, а не нав'язується зі сторони.
Наприклад, позитивне ставлення до праці з самообслуговування, за спостереженням Я. Невзеровича, долає такі етапи:
1) розуміння дитиною значення запропонованої їй роботи для колективу, за одночасної нездатності розпочати і довести до кінця справу. їй потрібен систематичний контроль вихователя і дитячого колективу. Під впливом нагадувань, похвали, осуду дитина починає засвоювати належну систему поведінки;
2) здійснення самообслуговування без зовнішнього контролю. Це відбувається лише під час чергувань і в межах безпосередніх обов'язків дитини;
3) самоініціативне виконання роботи, яку раніше дитина виконувала лише під час чергувань, старання допомогти іншим. На цьому етапі виникає внутрішня потреба в діяльності;
4) організація діяльності на основі усвідомлення своїх обов'язків чергового, без зовнішнього контролю. Дитині вже не потрібно безперервно нагадувати про її обов'язки, підкріплювати її старання похвалою або осудом;
б) перенесення дитиною досвіду ставлення до людей і обов'язків в інші умови, інші сфери діяльності (заняття, ігри). У нових умовах вона також доводить справу до кінця, допомагає іншим, вболіває за якісне виконання спільної справи. Отже, сформований в одному виді діяльності досвід стає основою поведінки дитини в іншому виді діяльності.
Не кожна дитина у розвитку самообслуговувальної праці обов'язково і з однаковою швидкістю долає всі етапи. У цій сфері простежуються суттєві індивідуальні відмінності, які залежать від сформованого у дитини ставлення до трудових обов'язків.
Трудова діяльність дошкільника як передумова професійного самовизначення.
У дошкільному віці складаються сприятливі умови для формування у дитини необхідних для включення у працю дорослих якостей, для вироблення початкових трудових умінь та навичок. Для дорослих стоїть важливе завдання повною мірою використати можливості віку для максимально ефективного розвитку в неї трудової діяльності. Дитина засвоює найкраще саме те, що викликає в неї позитивні переживання, тому дитячу працю слід організовувати так, щоб дитина переживала радість праці, задоволення процесом та результатом її виконання. «Радість праці — могутня виховна сила», — писав В. О. Сухомлинський.
Однією з провідних умов формування трудової діяльності є бажання дитини брати участь у житті дорослих, наслідувати їм, тісно переплетене із зростанням її прагнення до самостійності. Перші спроби малюка включатись у життя дорослих, діяти як вони та спільно з ними слід обов'язково підтримувати, незважаючи на те, що вони певною мірою ускладнюють роботу дорослих: мама швидше зварить обід, якщо не відволікатиметься на допомогу доньці, яка «ліпить вареники» разом з нею. Щоб малюк полюбив працю, недостатньо лише одного бажання, він повинен оволодіти технічною стороною праці — уміннями й навичками, розкрити для себе сутність праці як основи життя людського суспільства. У праці відшліфовуються загальнодіяльнісні компоненти: уміння організовувати свою роботу, контролювати, оцінювати. Крім того, у праці формуються специфічні якості особистості: працьовитість, працездатність, звичка до регулярної праці, потреба бути корисним, трудитися. Надзвичайно позитивно трудова діяльність впливає на розвиток самостійності, суб'єктності, творчих здібностей дитини. Вона навчається проявляти ініціативу, впливати на думки й почуття інших людей через результати своєї праці. Праця дошкільника сама по собі не має суспільної значущості, характерної для праці дорослих, проте розкриває цю значущість перед дитиною, сприяє оволодінню суспільними мотивами праці.
Праця є творчим видом людської діяльності, що потребує від людини не тільки спеціальних знань і умінь, дотримання технологічної дисципліни, а й здатності оперативно приймати рішення у нестандартних ситуаціях, постійно вдосконалювати процес праці та створюваний нею продукт. Навіть у дошкільному віці вона є різноманітною за змістом, передбачає використання різноманітних потенцій дитини.
Основними видами дитячої праці є самообслуговування, господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна (художня) праця. Всі вони мають певні можливості для вирішення виховних завдань.
Самообслуговування. Виховне його значення полягає У спрямованості на задоволення повсякденних особистих потреб дитини (умивання, одягання, роздягання, прибирання ліжка та ін.). У процесі самообслуговування вона привчається до порядку й організованої поведінки, оволодіває всіма компонентами трудової діяльності. У неї поступово формується вміння бачити результат праці, встановлювати зв'язок між метою, трудовими діями і кінцевим Результатом. Дитина стає самостійною, починає усвідомлювати, що праця є першою умовою виховання вільної і незалежної особистості. Якщо в молодшому дошкільному віці за допомогою самообслуговування виховують у дітей самостійність, здатність до переборення труднощів, формують трудові навички, то у старшому дошкільному віці воно стає звичним для дітей. Роботу із самообслуговування дитина має виконувати як щоденну та обов'язкову. Уваги педагога вимагає чіткість організації життя дітей, наявність відповідних побутових умов, що є передумовою своєчасності, постійності, систематичності, належної якості самообслуговування дітей.
Господарсько-побутова праця. Метою господарсько-побутової праці є підтримання чистоти і порядку в приміщенні, на інших територіях життєдіяльності дитини, допомога дорослим в організації режимних процесів тощо. У молодшому дошкільному віці вихователь привчає дітей виконувати прості трудові дії з близьким у часі результатом (допомагати помічникові вихователя накривати на стіл; вихователю — у підготовці до заняття, підтримувати порядок на столі під час заняття, після нього — прибирати матеріали, складати на місце іграшки).
У середньому дошкільному віці вихователь продовжує формувати у дітей інтерес і бажання виконувати завдання дорослих якісно, старанно, охоче. Зміст цієї праці ускладнюється за рахунок збільшення кількості, деталізації процесів. Передусім вихователь має допомогти дитині з'ясувати мету роботи, послідовність трудових дій (раціонально підготувати робоче місце, правильно виконувати посильні трудові дії з досягненням кінцевого результату, навести порядок на робочому місці, уміти працювати вдвох-утрьох).
У старшому дошкільному віці діти починають розуміти працю як потрібну і серйозну справу, а інтерес до трудового процесу поєднувати з інтересом до його результатів. Значно складнішими стають для них трудові завдання. Праця у цьому віці все більше відокремлюється від гри, а епізодичні трудові доручення набувають для них значущості постійних обов'язків. Перед педагогами відкриваються можливості для реалізації програмних завдань виховання позитивних взаємин (працювати дружно, узгоджено, допомагати один одному), формування працелюбства, самостійності, активності та ін.
Організовуючи господарсько-побутову працю, вихователь використовує різноманітні методичні прийоми: показ виконання кожної елементарної дії та послідовності дій, супроводжуваний детальними поясненнями; безпосередню допомогу у виконанні трудових дій; особистий приклад; постійне нагадування про послідовність дій; використання дидактичних ігор та прийомів, створення ігрових ситуацій; заохочення з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей дітей; оцінку результатів виконаної роботи, аналіз конкретних суспільно значущих учинків тощо.
У старших дошкільників поступово згасає інтерес до того виду праці, який стає звичним, повсякденним. Тому для відновлення інтересу до неї слід збагачувати її елементами новизни (конкурс “Хто краще накриє стіл до обіду”, колективні обговорення творчого виконання обов'язків черговими у групі та ін.).
Праця в природі. Особливість її полягає в тому, що діти мають справу не з предметами, а з об'єктами живої природи — працюють у куточку природи, на городі, у квітнику, доглядають за тваринами. Основним її виховним завданням є вироблення у дітей інтересу, дбайливого ставлення до живої природи, формування вмінь і навичок з догляду за рослинами і тваринами, вміння правильно користуватися знаряддями праці.
Праця в природі є доступним дітям дошкільного віку видом продуктивної трудової діяльності. Кінцева мета (виростити квіти, овочі тощо), її результати конкретні та зрозумілі, однак їх неможливо швидко досягти. Віддаленість результату вимагає від дитини тривалих фізичних і розумових зусиль, повсякденної копіткої роботи, терпіння. Як правило, більшість дітей охоче працює з живими об'єктами, радо доглядає за ними, пізнаючи світ живої природи, розкриваючи свої нові можливості, виховуючи в собі дбайливе ставлення до всього живого. Однак у них ще мало досвіду, умінь, тому дорослі мають разом із дітьми виробити чіткі правила їх поведінки і діяльності у природі.
Ручна (художня) праця. Функціональною її метою для дітей є виготовлення виробів з паперу, картону, тканини: іграшок-саморобок, вітальних листівок, ялинкових прикрас, персонажів і декорацій лялькового театру, букетів із засушених рослин, килимків для ляльок, серветок тощо. Виготовлення подарунків рідним і друзям справляє великий вплив на моральну свідомість дитини (привчає виявляти увагу до оточуючих, працювати заради того, щоб зробити їм приємне). Така праця розвиває уяву, спостережливість, художнє мислення, естетичне чуття, конструктивні здібності, моторні навички дітей, формує корисні практичні навички, збагачує знаннями про властивості різних матеріалів. її результати здебільшого викликають позитивні емоції, захоплення дорослих, що посилює ефект самопізнання, самоусвідомлення, самоствердження дитини, збуджують у ній здорове честолюбство. Нерідко вже з дошкільного віку дитина починає усвідомлювати свої здібності, талант, виношувати мрію на все життя.
У різних вікових групах різні види праці мають неоднакову питому вагу. У молодших і середніх групах переважає самообслуговування та прості види господарсько-побутової праці, а у старших — праця в природі та художня праця.
Праця дошкільника набуває систематичного та розгорнутого характеру завдяки включенню в неї ігрових моментів, пов'язуванню із уявними ситуаціями, прагненню наслідувати дорослих. Так, коли дитині пояснити, що її іграшкою-саморобкою хоче погратися казкова Принцеса, то якість її виготовлення зростає, у дитини проявляється прагнення довести роботу до кінця. Якщо створити ігрову мотивацію, дитина краще виконує монотонну господарсько-побутову працю. Наприклад, якщо дитина уявляє себе снігоприбиральною машиною, то в неї краще виходить прибирання снігу з доріжки.
У різноманітних видах трудової діяльності дитина одержує, узагальнює і систематизує уявлення про працю дорослих, професії; проходить перший емоційний етап професійного самовизначення, коли виникають перші уподобання, намічаються професійні інтереси. Разом з тим розширюються знання дитини про професії. Особливо активно цей процес відбувається у старшого дошкільника. За даними А. Н. Бєлоус, діти цього віку можуть назвати 4—15 професій, які вони зустрічали у своєму досвіді. Зокрема, хлопчики краще обізнані із традиційно «чоловічими» професіями: військовими (льотчик, танкіст, ракетник) спеціальностями; професіями, пов'язаними з роботою на різних видах транспорту, на сільськогосподарських машинах, з будівництвом (каменяр, будівельник, зварювальник, кранівник, бульдозерист, екскаваторник). Дівчатка частіше називають «жіночі» професії вихователя, вчителя, лікаря, медсестри, перукаря, музичного працівника, продавця.
Знання про професії не обмежуються лише назвами професій. Діти добре обізнані із знаряддями, інструментами, технікою, які характерні для окремих професій, використовуючи свої знання в іграх: лікар користується стетоскопом, шприцем, голками, медичним посудом, термометром; вчитель має ручку, зошит, журнал, у класі розташовані парти, дошка; водій керує машиною, в нього є запасне колесо, ключі для закручування гайок тощо. Старші дошкільники орієнтуються і на процес праці, описуючи послідовність його виконання. Складовою частиною дитячих уявлень про професії є і виділення якостей, необхідних представникам певних професій: лікар охайний, уважний; вчитель — веселий, розумний. У дитини виникає повага до праці дорослих, розуміння її суспільного значення. Знання про працю дорослих виступають як центральна ланка уявлень про соціальну дійсність (В. І. Логінова).
Розвиток компонентів структури трудової діяльності дошкільника.
Засвоєння будь-якої діяльності вимагає оволодіння основними компонентами її структури. Якщо дитина володіє всіма цими компонентами, вона здатна виконувати діяльність самостійно, без допомоги ззовні. Структура трудової діяльності відображає загальну структуру діяльності людини, включаючи мотиви, цілі, дії контролю й оцінки, способи виконання дій. У дошкільника формується як внутрішня, так і зовнішня сторона діяльності. До внутрішньої належать мотиви, цілепокликання, дії контролю й оцінки. До зовнішньої сторони —предметні дії, певна їх послідовність, що відображає засвоєний дитиною спосіб виконання.
Мотиви праці вирізняють:
зовнішні, зумовлені нетрудовими потребами дитини;
внутрішні, що пов'язані із самим виконанням трудової діяльності.
Обидві ці групи мотивів мають суттєве значення для розвитку особистості. Саме в дошкільному віці складаються найсприятливіші умови для становлення суспільних мотивів трудової діяльності. Ускладнення внутрішніх мотивів праці відбувається як перехід від інтересу дитини до зовнішніх атрибутів трудової діяльності, її процесу до прагнення отримати певний заданий і корисний результат. Інтерес до самого виконання трудових дій характерний для дитини 3—4 р., що зближує працю малюка із його грою. Дитині цікаво мести підлогу, прати шкарпетки, уявляючи себе господинею.
Деякі трудові дії дитина виконує під впливом зовнішніх мотивів покарання чи схвалення дорослих: «бабуся похвалить», «батько обіцяв купити морозиво», «якщо не зроблю, мама буде сваритись». Як ставитися дорослим до таких мотивів дітей? Ці мотиви перетворюють працю дитини на своєрідний засіб досягнення особистих (іноді корисливих) цілей, що в майбутньому може обернутися споживацьким ставленням людини до своєї професії, до виконання хатніх обов'язків тощо. Орієнтація дошкільника на процес праці, отримання при цьому задоволення — надзвичайно важлива передумова творчого зацікавленого ставлення до своєї професії в майбутньому. Таким чином, у дошкільному віці закладається здатність особистості любити працю, отримувати задоволення від її виконання.
Зовнішні мотиви лежать в основі формування суспільних мотивів праці. До них належить прагнення принести комусь радість, приємно здивувати, допомогти. Перші прояви таких мотивів виникають досить рано, а в старшому дошкільному віці вони стають усвідомлюваними та одними з найбільш дієвих. їх відмінність від корисливих мотивів праці полягає в тому, що дитина прагне зробити те, що потрібно не особисто їй, а іншим: виготовити листівку для мами, сестрички, бабусі; відремонтувати розірвану книжку для братика; допомогти одягтися ровесникові. Таким чином для дитини відкривається суспільна значущість праці.
Цілі праці. Здатність дитини самостійно ставити мету праці формується поступово на основі виконання доручень, розпоряджень, інструкцій дорослих. Прийняти мету, поставлену дорослим, дитина спроможна з раннього віку, але лише у тому разі, якщо розуміє зв'язок між досягненням мети й задоволенням власних потреб. Для цього мета повинна бути не просто сформульована дорослим, а наочно представлена у відповідних зразках. Якщо попросити дитину скласти пірамідку і не показати зразка, дитина, як правило, не спроможна виконати цього завдання. Постановка трудового завдання повинна бути чіткою й конкретною. Так, якщо дорослий просить дитину скласти одяг, то вона не завжди здатна виконати прохання через те, що не розуміє, чого саме вимагає дорослий. Тут допоможе роз'яснення: «поклади сорочку на поличку в шафу, а брючки повісь на гачок». Згодом зростає досвід трудової діяльності дошкільника і завдання може формулюватися більш узагальнено: «прибрати в дитячій кімнаті».
Розширення уявлень у старшому дошкільному віці становить основу для прийняття дитиною досить складних багатокомпонентних інструкцій дорослого, які передбачають кілька етапів виконання. Дитина спроможна втримувати цю інструкцію, контролюючи послідовність її виконання. Виникають перші цілі трудової діяльності, поставлені дитиною за власною ініціативою. Цьому сприяє поява перших елементів самооцінки, завдяки яким дитина ставить досяжні для себе цілі діяльності. З умінням постановки мети у дитини розвиваються дії планування її досягнення. У процес планування входить виділення умов, засобів і способів досягнення мети, яке випереджає предметні дії дитини. Дитина простежує послідовність виконання, вносячи необхідні корективи: «спочатку приберу в шафі, а потім на столі». Здатність до планування виникає у 4—5 років та значно поліпшує якість трудової діяльності дошкільника.
Колективний характер активності старших дошкільників приводить до необхідності обговорювати план своєї спільної діяльності, розподіляти ділянки роботи та узгоджувати їх між собою, визначати відповідальних за отриманий результат. У ході спільної праці дошкільників у них розвиваються навички самоконтролю та самооцінки на основі порівняння власної роботи з плодами праці ровесників. Формуються навички співпраці, взаємодопомоги, взаєморозуміння, що становить важливий напрям підготовки дошкільника до «дорослої» трудової діяльності.
Трудові дії становлять операційну сторону трудової діяльності дошкільника. Вони дещо відстають у розвитку від мотиваційних компонентів, особливо у дитини раннього віку. Згодом дитина засвоює перші трудові навички, пов'язані із самообслуговуванням, з включенням у господарсько-побутові процеси дорослих. У 4—6 років трудові дії стають більш точними, швидкими і скоординованими, чому сприяє розвиток моторних властивостей дитини. Дорослому слід враховувати обмеженість фізичних можливостей дитини, особливості її психічного розвитку, внаслідок яких дитина виконує трудові завдання довго, іноді з небажаними наслідками та неякісними результатами. Не слід забувати про вимоги техніки безпеки, даючи дитині трудові доручення. Наприклад, поливаючи кактуси, дитина може випадково поранитися його гілочками, несучи скляний посуд, розбити його й теж покалічитись. Перед тим, як дитина приступає до виконання, дорослому слід переконатися, чи зрозуміла вона завдання, чи вміє поводитися з відповідними знаряддями і предметами праці, чи володіє потрібними трудовими вміннями. Завдання повинні бути чіткими, зрозумілими, конкретними. Оцінюючи дитину, дорослий привертає її увагу до якості результату, до можливості його використання та споживання людиною. Так, прибираючи у кімнаті, дитина акуратно склала одяг на столі. Дорослому варто похвалити зусилля дитини, але пояснити, чому одяг на столі буде заважати, обговорити з дитиною небажані наслідки: не буде де розкласти обід. Дитина, знаючи, що їй самій доведеться прибирати за собою, починає звертати увагу на те, щоб смітити менше, зберігати порядок у приміщенні, цінуючи цим самим працю інших людей. Спробувавши помити посуд, дитина розуміє й цінує зусилля дорослих, дбайливіше ставиться до результатів їх праці.
Дії контролю. Разом із власне трудовими діями у дитини в процесі праці розвиваються узагальнені дії контролю. Здатність контролювати свою діяльність прямо пов'язана із виконанням дій планування. Контролювати роботу можна лише на основі порівняння реальних результатів із запланованими, уявними. Тому діти 3—4 років, які заздалегідь не планують своєї праці, не помічають і помилок, вважають роботу завжди хорошою, незалежно від її результату. Перші дії контролю спрямовані на працю однолітка, до якої малюки ставляться досить критично. Старший дошкільник починає планувати свою працю, помічає помилки при її виконанні — спочатку найбільш грубі. Для дошкільника 5—7 років важливо не просто виконати роботу, а знати, наскільки її результат відповідає зразку. Не вміючи самостійно оцінити свою роботу, вони звертаються з питаннями до дорослого про правильність і якість власних трудових дій.
Взаємозв'язок трудової діяльності та гри дошкільника.
Оцінка важливої ролі трудової діяльності дошкільника пов'язана з її значущістю, насамперед, для розвитку особистості дитини. Результати праці дошкільника самі по собі не відзначаються корисністю для дорослих, але якщо дитина не буде у цьому віковому періоді залучатися до праці дорослих, то у подальшому в неї не буде сформовано здатності самостійно працювати на користь суспільства.
Розвиток трудової діяльності дошкільника тісно пов'язаний з переходом гри від предметної до сюжетно-рольової. Вихідним для становлення цих форм активності дитини є сформоване на попередніх вікових етапах її прагнення брати активну участь у житті дорослих, можливість реалізації якого значно зростає із розвитком самостійності дитини. Основне значення сюжетно-рольової гри полягає у проникненні дитини у світ міжособистіс-них взаємин, у засвоєнні нею способів соціальних взаємодій, що є необхідними умовами виконання головних соціальних ролей дорослих. Завдяки сюжетно-рольовій грі та праці між дитиною та дорослим світом встановлюється характерний для дошкільного віку зв'язок. Але, якщо у праці дитина орієнтується на отримання конкретного результату при мінімумі уявних елементів, то у грі для дитини головне — сам процес її виконання при максимумі уявних елементів. Тому у праці зв'язок з дорослим світом носить більш реальний та конкретний характер, яскравіше виявляючи для дитини її вікові обмеження: не може вести машину насправді, робити уколи хворим тощо.
Часто трудова діяльність дошкільника тісно вплітається у контекст ігрової. Це найбільш характерно для молодших дошкільників. Розпочинаючи виконувати трудову діяльність, дитина може у процесі її виконання підміняти трудову мету ігровою, особливо коли трудове завдання виявилось занадто складним, незрозумілим, позбавленим чіткого смислу. Щоб трудова мета не трансформувалася в ігрову, дорослий повинен вчасно прийти на допомогу, стимулювати, заохочувати, пояснювати. Як зазначають дослідники праці дошкільників Я. Л. Коломінський та Л. В. Фінькевич, шестирічні діти вже усвідомлюють відмінності гри і праці. Гра розглядається дітьми як діяльність для задоволення, а праця як корисна і важлива робота.
Зв'язок гри і праці, який характерний протягом всього дошкільного періоду, сприяє розвиткові обох видів дитячої діяльності. Так, створені дитиною продукти праці, включаються в її гру, використовуються в якості іграшок, замінників тощо. Гра на сюжети професійної діяльності «у лікаря, школу, пошту, магазин» сприяє розширенню уявлень про працю дорослих, про їх стосунки у ході трудової діяльності, готує дошкільників до подальшого вибору професії. Праця, виконувана дошкільником із задоволенням і захопленням, пов'язана із уявною ситуацією і переростає в гру.
Висновки.
Завдяки трудовій діяльності у дошкільному віці закладаються основи майбутнього професійного самовизначення;
трудова діяльність дошкільника тісно переплітається із грою, насамперед, сюжетно-рольовою;
відбувається розвиток трудової діяльності дошкільника у напрямках вдосконалення її зовнішніх та внутрішніх, мотиваційних та операційних компонентів;
розвиваються внутрішня та зовнішня мотивація трудової діяльності дошкільника. На основі внутрішньої виникає творче ставлення до праці. На основі зовнішньої — суспільні мотиви праці;
розвиток цілепокладання відбувається як зростання здатності виконувати чимдалі складніші інструкції дорослих та здатність самостійно ставити мету;
розвиток трудових дій полягає у зростанні їх автоматизованості, контрольованості.
Література.
Бортова З.Я., Введенська Т.В. Виховання в праці. – К., 1977. – 78с.
Буре Р.С., Година Г.Н. Учите детей трудиться. – М.: Просвещение, 1983. – 114с.
Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: навч. посіб. – К.:Академвидав, 2008. – 456с.
Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт». – Тернопіль, Мандрівець, 2012.
Трудове виховання старших дошкільників / уклад. Шевцова О.А. – Х.: Вид. група «Основа», 2013. – 143с.