Голованова Катерина Олексіївна
вчитель-дефектолог,
спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії
Парасковіївської СЗШІ №40 Донецької обласної ради
У статті розглянуто питання реалізації національно-патріотичного виховання учнів спеціальної загальноосвітньої школи, яке здійснюється за допомогою різноманітних форм та методів роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань уроку. Основними формами патріотичного виховання школярів є: інформаційно-масові; діяльнісно-практичні; інтегративні; індивідуальні; наочні.
РЕАЛІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО - ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В СПЕЦІАЛЬНІЙ ШКОЛІ – ІНТЕРНАТІ ЗАСОБАМИ УРОКІВ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ: З ДОСВІДУ РОБОТИ
Враховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, все більш актуальним стає виховання в учнів спеціальної школи почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції. Кожна сучасна школа є для кожної дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єднанню українського народу та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві. Сучасна школа вимагає докорінного переосмислення парадигми навчання та виховання, оновлення змісту, форм і методів духовного становлення особистості на основі гуманізації життєдіяльності учня, створення сприятливих умов для самореалізації його сутнісних сил у різних видах творчої діяльності.
Головною домінантою національно-патріотичного виховання є формування у особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної, за змістом, життєвої позиції. Форми й методи виховання базуються на українських народних традиціях.
Національно-патріотичне виховання формується на прикладах історії становлення української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, досягнень у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту. Головна мета полягає в тому, щоб через реалізацію уроків гуманітарного циклу, сприяти вихованню патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов’язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві. Виховання патріотизму у школярів з порушенням інтелектуального розвитку передбачає застосування великого арсеналу виховних форм і методів, які розподіляються за організаційною формою. Серед них слід назвати такі форми роботи як індивідуальна, групова, колективна тощо.
Використовую у практиці індивідуальну форму роботи яка дозволяє краще пізнати особливості виховання патріотизму школярів спеціальної школи, а також розкриває індивідуальність, здібності і нахили дітей. Практика показала, що переваги цієї форми роботи полягає у тому, що вона дозволяє кожному учаснику навчально - виховного процесу поглиблювати і закріплювати знання, виробляти необхідні вміння, навички, формувати досвід пізнавальної творчої і виховної діяльності. Використання групових форм роботи дозволяє об’єднати учнів за інтересами, активізувати процеси самоосвіти і самовиховання учнів, до яких відносяться всі види групової навчально-виховної діяльності учнів.
Складний процес національно-патріотичного виховання здійснюю за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань уроку, особливостей учнів з урахуванням навчальних можливостей школярів. Основними формами патріотичного виховання школярів є: інформаційно-масові; діяльнісно-практичні; інтегративні; індивідуальні; наочні.
У процесі організації патріотичного виховання дотримуюсь таких принципів:
національної спрямованості;
гуманізації виховного процесу;
самоактивності і саморегуляції;
культуровідповідності;
соціальної відповідності.
Всю систему інформування школярів спрямовую на виховання в них громадянського бачення світу, знання життя країни, формування політичної культури. Проводячи таку роботу, формую у дитини особисте ставлення до подій, хвилювання її за долю майбутніх поколінь, за долю співвітчизників.
У залежності від обраних і використаних методів виховного впливу, форми роботи поділяют на:
- вербальні (інформування, конференції, круглі столи);
-практичні (екскурсії, конкурси, ігри);
-наочні (виставки, тематичні стенди, шкільні газети).
Спосіб організації кожного виду діяльності потребує творчого підходу.
Роботу на уроках планую за ціннісними орієнтирами, спрямовуючи діяльність на всебічний розвиток особистості. Особливу увагу приділяю вихованню почуттів національної гідності і патріотизму. Досягненню поставленої мети сприяє виконання таких завдань:
виховання поваги до культурного та історичного минулого України;
формування національної свідомості, людської гідності, любові до рідної
землі, родини, народу;
утвердження патріотичних цінностей і переконань;
усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
прищеплення кращих рис української ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, обережного ставлення до природи;
формування мовленнєвої культури;
підвищення рівня соціальної активності особистості: здатність до спільного життя та співпраці у громадянському суспільстві, готовність взяти на себе відповідальність; уміння розв’язувати конфлікти у відповідності з демократичними в зоні АТО.
Такі предмети, як історія України, українська мова та література відіграють важливу роль у соціалізації школярів, у вихованні патріота й громадянина, розвивають почуття гордості за Батьківщину. Уроки української літератури якнайкраще покликані виховувати в душах дітей любов до Батьківщини, готовність захищати своїх рідних та всіх українців від навали окупантів. Кожен урок української літератури в практиці є годиною виховання любові та гордості за українців та Україну. У вихованні патріотичних почуттів школярів вагому роль відіграє культурна спадщина нашого народу. Звернення до біографії та творчого шляху наших земляків: Микити Шаповала (1882-1932 рр.) – видатного державного і політичного діяча, поета, борця за незалежну Україну, Володимира Сосюри (1898-1965 рр.) - українського письменника, поета-лірика, автора понад 40 збірок поезій; Миколи Рибалко (1922-1995 рр.) - поета, автора більше двох десятків поетичних збірок, нагороджений Державною преміэю імені Т. Г. Шевченка; Всеволода Гаршина (1855-1888 рр.) - письменника, художнього критика.
Ім’я - Тараса Григоровича Шевченка, оповите невмирущою любов’ю і славою, а його безсмертна спадщина є одним із джерел патріотичного виховання сучасних школярів. Час не став для Шевченка мірилом відстані між ним і наступними поколіннями, тому ім’я великого Кобзаря постійно увічнюється різноманітними заходами так, наприклад, учні 5 – 8 класів брали участь в онлайн - конкурсах «Таємниці генія Шевченко», «Садок вишневий коло хати». Мета конкурсів: cприяти поглибленню знань про життя й творчість Тараса Шевченка серед школярів та привернути увагу до його неординарної особистості. Діти приймали участь у загальношкільних заходах, наприклад, «Жива душа поезії Т.Г. Шевченка», де школярі декламували напам’ять його вірші. Звернення до біографії та творчості великого Кобзаря сприяє формуванню почуття любові до Батьківщини, рідного краю; бажання жити чесно і гідно, цінувати історичне минуле та дбати про щасливе сьогодення України.
Українська мова — найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була й залишається важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації. Розуміння учнями спеціальної школи процесу повернення до рідних коренів, витоків українства, національного самоствердження й саморозвитку вже є проявом патріотизму.
У своїй практиці на уроках української мови застосовую як традиційні форми: розповіді, бесіди, конкурси, змагання, віртуальні екскурсії, перегляд відеороликів, читання та обговорення текстів з патріотичної тематики тощо, так і сучасні форми і методи: метод проєктів, метод ситуацій, ігрові методики, участь в онлайн – олімпіадах, конкурсах, експрес уроки, онлайн – тестування тощо. Щороку я разом з вчителями гуманітарного циклу проводимо тижні української мови на теми: «Краса рідного слова», « Слово рідне душу величає» та інш., де учні беруть участь в інтелектуальна іграх («Рідну мову буду знати, берегти і шанувати!»), лінгвістичних вікторинах, мовознавчих турнірах, творчих конкурсах. До дня української писемності проводимо свята, наприклад: «Мужай, прекрасна наша мово!» тощо. Учні мої класів є постійними учасника у написанні Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності.
Сучасний урок історії – це не нав’язування, не керування свідомістю громадян, а передача історичного досвіду, який базується на гармонізації патріотичних відносин у суспільстві, це пошук шляхів усвідомлення національної приналежності. Саме з такого історичного факту як виникнення держави, перед суспільством постало завдання виховати свідомого громадянина-патріота. На уроках історії учні усвідомлюють те, що стабільність і могутність держави залежить від патріотичних настроїв її громадян. Зміцнити державу можуть громадяни, які люблять свій народ, його історію цінують, поважають його культуру. Все це виховую на основі достовірних історичних фактів. Під час уроків намагаюсь донести до учнів ідею української державності як консолідуючого чинника розвитку суспільства й нації в цілому.
Проведення різнопланових уроків допомагає розкрити перед учнями безмежний світ українського народу, його героїчне минуле, життя видатних діячів України, їхній внесок у розвиток та становлення нашої держави. Такий напрям роботи поглиблює історичну пам'ять учнів, виховує національну значимість, свідомість. Кожен урок з історії України - це урок виховання патріотизму і громадянськості: 8 клас: «Митрополит П. Могила, утворення Києво-Могилянської колегії», «Національно – визвольна війна 1648-1657 рр.», «Б. Хмельницький та його сподвижники», «Переяславська рада 1654 року», «Життя в Україні за козацьких часів»; 9 клас « Голодомор 1932 – 1933 років в Україні», «Україна в роки Другої світової війни». При здійсненні складного процесу патріотичного виховання поєдную традиційні методи виховання з інноваційними та практичними заходами.
Пріоритетну роль надаю активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини i сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. Використовую різноманітні форми роботи на уроці, а саме:
1. Інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, «круглі столи», «усні журнали»). Наприклад, при вивченні теми «І.Мазепа як людина та історичний діяч», Свято українського козацтва та ін.
2. Діяльнісно – практичні групові (групи дослідників-пошуковців, огляди – конкурси): тематичне оцінювання.
3. Інтерактивні ( гра «Щасливий випадок», брейн-ринг), інтерактивні методи навчання («мозковий штурм», «мікрофон», «дерево рішень», «акваріум», «займи позицію» і т.д.)
4. Діалогічні (бесіда, рольові ігри). Створюю ситуації, коли учні уявляють себе історичною особою і прогнозують свої дії в тій чи іншій ситуації, висловлюють свої позиції.
5. Індивідуальні (індивідуальна робота, творчі завдання).
6. Наочні (виставки, тематичні стенди, історичні бюлетені, фото, відеоматеріал, презентації).
Давно відома істина, що, нехтуючи минулим, не можна чогось досягнути у майбутньому. Тому, наприклад, висвітлюючи історію українського козацтва, намагаюсь підкреслювати найкращі риси козаків: мужність, сміливість, патріотизм, що є дуже актуальним на сьогодні, Адже, мудрість виходу з різноманітних життєвих, суспільних, політичних ситуацій ми черпаємо з досвіду наших предків, з історії.
Виховуючи глибоке розуміння громадянського обов’язку в учнів, прагнення захищати свою Батьківщину, допомагаю учням усвідомити свою приналежність до українського народу, частинкою нації, доля якої не повинна бути байдужою сучасному поколінню. Сучасна молодь повинна знати бойові традиції, героїчні сторінки історії українського народу. Тому першочерговим на уроках є виховання в учнів любові до рідного краю, його минулого, своїх предків.
Важливим початком долучення до історії рідного краю є знайомство з рідним селом, вивчення історії села; шляхом пошуку про видатних земляків, визначають їх місце та роль у розвитку рідного краю, його культури, економіки.
Цікавим є досвід участі в обласній краєзнавчій конференції « Історія рідного краю» . Пошукова робота була присвячена роботі над проєктом « Мій Бахмутський край- моя історія жива». Учні вивчали історію, культуру спадщину та традицій рідного краю. Завдяки застосуванню цього методу в учнів виховувались такі якості особливості як повага до рідного краю, усвідомлення власної національної гідності, честі, внутрішньої свободи, гордості за свою землю і народ. Як свідчить практика, лише самостійна дослідницька, пошукова діяльність переводить її у творчі вчинки У проєктній діяльності увага акцентувалась на таких аспектах: розвиток особистості дитини; виявлення та становлення індивідуальних особливостей школярів.
Отже, виховання патріотизму в спеціальній школі має величезне значення, оскільки мова йде про долі сьогоднішнього і майбутнього поколінь, а учні з порушення інтелектуального розвитку повинні не тільки володіти належним об'ємом знань, а перш за все, повинні стати зрілими духовно.
УРОК КЛАС: 9
Тема: Голодомор 1932 – 1933 років в Україні
Мета уроку:
розкрити причини та передумови голоду 1932-1933рр. в Україні, довести, що це був один із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу; з’ясувати суть «Закону про п’ять колосків», розширити знання учнів про трагічні роки голодомору та його наслідки для українського народу;
продовжувати формувати навички критичного мислення учнів, розвивати вміння описувати події в логічній та сюжетній послідовності, розвивати навички роботи з історичними документами;
виховувати учнів в дусі поваги до історичної пам’яті українського народу, сприяти патріотичному вихованню старшокласників.
Завдання уроку:
забезпечити формування навчально - пізнавальної діяльності учнів;
освітити трагедію Голодомора за допомогою інформаційних засобів;
пояснити і усвідомити основні терміни та поняття теми;
вчити робити власні висновки та обґрунтовувати їх;
самостійно знаходити інформацію, використовуючи різні джерела;
стверджувати свою активну життєву позицію;
працювати в групах, парах.
Тип уроку: комбінований.
Очікувані результати:
знати основні події розділу: голодомор;
визначати дату;
називати причини трагедії;
стисло розповідати про Голодомор.
Обладнання: презентація до теми «Голодомор 1932 - 1933 років в Україні», фільм
План уроку:
І. Організаційний момент
1.1.Привітання.
1.2. Перевірка наявності учнів.
1.3. Перевірка готовності учнів до уроку.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
2.1. Жінка-Пам’ять.
2.2. Повідомлення теми, мети, епіграфа уроку.
ІІІ. Актуалізація опорних знань
3.1. Повідомлення учнів.
IV. Вивчення нового матеріалу.
4.1. Повідомлення плану уроку.
4.2. Вивчення нової термінології.
4.3. Причини і передумови голодомору 1932 – 1933 рр.
4. 4. Початок голоду. «Закон про п’ять колосків». Перегляд відеозапису спогадів очевидців голодомору.
4.5. Фізхвилинка для очей.
4.6. Робота в групах з підручником.
V. Закріплення вивченого матеріалу
5.1. Робота в зошитах.
5.2. Метод « Прес».
5.3. Хронологічні задачі ( біля дошки).
VI. Підсумки уроку. Рефлексія
6.1. «Займи позицію».
VII. Домашнє завдання
Епіграфи до уроку:
Жить стало лучше,
Жить стало веселее!...
И.В. Сталин
...а он де під тином
опухла дитина, голоднеє мре...
Т.Г. Шевченко
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
1.1.Привітання.
1.2. Перевірка наявності учнів.
1.3. Перевірка готовності учнів до уроку.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
2.1. Жінка-Пам’ять
Народе мій! Пам’ять знову відродилась,
Прийшла з остогидлого життя,
Щоб свічкою новою запалала
Душа, зірвавши пута забуття.
В молитвах всіх померлих пригадаю,
Живим у Бога буду щедрості просити.
Воскресне дух! Я всіх вас заклинаю
Людської пам’яті свічку запалити.
(Запалює свічку у підсвічнику, сідає за парту)
Вчитель: Ми сьогодні перегорнемо чи не найстрашнішу сторінку в історії нашого народу. І до 1932 р. шлях українства був дорогою на голгофу. Але того, що пережила Україна на поч.. 30-х рр.., неможливо осягнути без жаху. Про страшні муки українського народу в 1932- 1933рр.відомо далеко не все.
Змовкли церковні дзвони, церкви стояли сплюндровані, релігійні служби заборонені, священники заарештовані. Одружувалися в ті роки мало, молоді не вінчалися, весіль не гуляли, пісень не співали, гостей не запрошували. Вперше з часів Володимира Великого людей ховали без панахиди, без священника, без хреста. А ховали багато, часто в загальній могилі. І найстрашніше, що не було це стихійне лихо. Держава крок за кроком штовхала безжально до межі, за якою починалося страхіття. Селянська Україна від Донця до Збручу перетворилася у безмовне пекло.
2.2. Повідомлення теми, мети, епіграфа уроку.(Слайд № 1 тема + епіграф)
Вчитель. Зверніть увагу на ці слова, що належать людям антиподам, добре відомим в історії. Геніальний поет - гуманіст Шевченко правдиво розкрив усю трагічність людського життя за кріпацтва. Проте ці рядки виявилися пророчими для XX ст.
У “розквіті” соціалістичного будівництва в країні тиран Сталін проголосив це фальшиве гасло тоді, коли привид голоду вже навис над українським народом.
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
Вчитель:
Повідомлення учнів
Що таке колективізація? (визначення)
Учень 1:
Колективізація – політика насильницького перетворення сільського господарства наприкінці 20-30рр. XX ст. на основі «розкуркулювання» і насадження колективних форм господарювання (колгоспів) з усуспільненням значної частини селянської власності. Розкуркулювання - примусове позбавлення власних селянських господарств у 30-ті рр. XXст..
Що таке колгоспи?
Учень 2:
1930 – 1932 рр. Були дуже бурхливими. Людей примушували вступати до колгоспів. Колгосп - це господарство, у якому немає приватної власності на землю, худобу, знаряддя праці, все належить колективу. Селянин не міг зрозуміти: не твоя земля, не твоя корова, кінь чи віл не є твоїм - і не дуже поспішав до колгоспу. Проте держава наполягала на швидкому проведенні колективізації на селі.
Чи добровільно люди вступали до колгоспів?
Учень 3:
Записували до колгоспів іноді всіх членів родини. Вступ до колгоспу був добровільним лише на словах, а насправді все це здійснювалось насильно під загрозою позбавитись всього і навіть виселити із землі дідів та прадідів. До колгоспу забирали все, що було в господрстві: коней, корів, плуги, борони. В жовтні 1932 року партійно-державна верхівка прийняла рішення вийти з кризи через конфіскацію всіх запасів зерна. Приходили озброєні люди і наказували всій родині покинути хату. Коли ж господар опирався, його примушували силою, могли і вбити. «Куркульська» родина під охороною висилалася до Сибіру. Її майно і земля переходили у власність колгоспу. Багато з виселених вмирали дорогою або в далекому Сибіру».
Як заохочували селян вступати до колгоспів?
Учень 4:
Радянська влада, кличучи до колгоспів, обіцяла селянам трактори, комбайни, молотарки, жниварки. По всій республіці проводили селянські конференції, збори, на яких розглядали питання про весняну сівбу, селяни обмінювалися досвідом, вчилися, як обробляти землю.
Але з вільних господарів селяни перетворилися на безправних членів колгоспу, які навіть не мали права залишити село, тому що паспорти їм заборонили видавати. За свою тяжку працю, часто по 12 - 14 годин, колгоспники отримували дуже малу платню і то не грошима, а сільськогосподарськими продуктами.
Яким чином влада проводила хлібозаготівельну політику?
Учень 5:
Влада проводила хлібозаготівельну політику, встановлюючи колгоспникам високі норми здачі хліба державі. Сталін вважав, що люди в українських селах не здають хліб, оскільки мріють відірватися від Москви і вийти з Радянського Союзу. Тому було наказано вивезти з сіл усе зерно, навіть посівне. Крім зерна, спеціальні загони відбирали у селян овочі, м'ясо, сало та іншу продукцію, прирікаючи людей на голодну смерть. Про ці події люди складали вірші:
Учень:
Їдуть, їдуть людомори
У червоних прапорах,
Забирають із комори
Порох, зниділий на прах.
Вимітають пил зі скрині,
Зерен запашні сліди,
ЗалишаютьУкраїні
Хліб з кропиви й лободи.
6. Чи чинили селяни опір колективізації?
Учень:
Так. За приблизними підрахунками, загальна кількість повстанців в Україні в 1930р. становила майже 40 тис. чоловік. У деяких місцях для придушення заворушень радянські війська застосовували артилерію, броньовані підрозділи і навіть авіацію.
Поставлене у безвихідь селянство почало продавати або забивати худобу, ховати чи псувати реманент. Село поринуло у вир самознищення. У 1928-1932 рр. в Україні було винищено близько половини поголів’я худоби. На його відновлення потрібні були десятиліття.
IV. Вивчення нового матеріалу.
Повідомлення плану уроку.(Слайд № 2 план)
Вивчення нової термінології. (Слайд № 3)
Перш ніж розпочати роботу, познайомимося з новою термінологією:
Голодомор - соціально-господарське явище, що виявляється в позбавленні населення мінімуму необхідних продукті в харчування і призводить до зміни демографічної і соціальної структури населення регіонів, а іноді і країн.
Геноцид — дії, спрямовані на часткове чи цілковите знищення якої-небудь національної, етнічної чи релігійної групи населення.
Причини і передумови голодомору 1932 – 1933 рр.
Вчитель: У 30-ті роки ХХ ст. український народ змушений був пройти через знущання з боку влади, відчуття постійного страху і голоду. А починалося все із згортання непу, введення індустріалізації, колективізації.
Щоб відшукати кошти для індустріалізації, селянин примушений вступати до колгоспу, здавати хліб державі.
Ми з’ясували, що ще в січні 1928р. в період хлібозаготівельної кризи, було прийнято рішення Політбюро ЦК ВКП(б) про примусове вилучення у селян зернових надлишків. Почалося згортання непу. А вже в липні 1928 р. було взято курс на суцільну колективізацію.
Колективізація привела до різкого падіння продуктивності сільського господарства. Валовий збір зерна становив: в 1930р. – 23 млн. т., у 1931р. – 18 млн. т., у 1932 – 13 млн. т.
У селян України в 1932-33 рр. було вилучено державою все зерно, в тому числі і посівний фонд. В колгоспах існувала безгосподарність, в 1932р. землі в Україні були засіяні лише на?.
Причини голодомору:
1. Насамперед економічні - примусове вилучення у селян зернових надлишків.
2. Примусова суцільна колективізація і масове створення колгоспів.
3. Голод як засіб упокорення селянства.
4. Відсутність реального економічного і політичного суверенітету республіки, повне підпорядкування центру.
4. 4. Початок голоду. «Закон про п’ять колосків».
ВІДЕО. Перегляд відеозапису спогадів очевидців голодомору https://www.youtube.com/watch?v=JEFaCt8SLzs
(або прочитати свідчення очевидців).
Свідчення очевидців:
Свідчить Марченко Микита Іванович, 1922 року народження, мешканець села Лугвиця Сумської області.
У нас була маленька хатка в селі. Вистачало всього: і їжі, і зерна. Жилося дуже добре, затишно. У сім’ї було семеро. Мені було десять років, і я був п’ятою дитиною. Одного разу пішов у поле, а коли повернувся, мати сиділа біля вікна і плакала. Вона говорила, що забрали весь хліб і харчі, батька побили за те, що він нічого не віддавав. Я був дуже наляканий: чому, за що? Мати мовчала. Тиждень ми прожили, як могли. Та дуже хотілося хліба та юшки.
І знову приходили якісь озброєні люди: вони ходили по хатах, забирали все до останнього. Мій тато закопав мішок зерна у садку, але ті озброєні люди ходили з довгими металевими палицями і заганяли їх в землю. Батько молився, щоб не знайшли зерна. Пощастило, не знайшли. Мати пекла паляниці, які ми їли крадькома. Але зерно закінчилося і через голод ми почали їсти лободу ту, на якій паслася худоба.
Через три неділі померла моя сестра Галинка, якій було всього шість років. А потім один за одним три мої брати.
Я дуже захворів, і батько, рятуючи мене, роздобув для мене м’яса. Я так наївся, що ледь не лопнув. Урятувала мене сестричка, віддала свою пайку, а через кілька днів померла.
Голод забирав людей із нашого села все більше і більше. Село пропадало. Залишились тільки ми та ще декілька сімей.
Бувало я виходив із хати, сідав на призьбі, плакав і думав про шматок хліба, а мати втішала.
Я ніколи не забуду ті прокляті дні голодомору, які забрали в мене все: мою душу і мою кров.
Інформація про голод, що вже розпочався на Україні, була відома вищому партійному керівництву (Сталіну). Але замість того, щоб рятувати селян, держава посилила тиск на них, щоб за будь-яку ціну виконати план хлібозаготівель. Українську хлібозаготівельну комісію очолював Молотов(секретар ЦВ ВКП(б)). В грудні 1932р. в Україну прибув Каганович, який мав наказ Сталіна забрати посівні фонди.
7 серпня 1932 року був прийнятий Закон «Про п’ять колосків», «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперативів та про зміцнення соціалістичної власності». (за розкрадання майна каралося розстрілом або позбавленням волі на строк не менше 10 років).
ВІДЕО. Перегляд фрагменту з документального фільму «Жертвам голодомору присвячується» https://www.youtube.com/watch?v=b9GJmsQ-LAc
Які існують точки зору щодо причин голоду?
4.5.Фізхвилинка для очей
4.6.Робота в групах з підручником с 107
Група І: опрацюйте і дайте відповідь на запитання:
- Чому в Україні було введено надзвичайний стан?
- Хто вилучив зерно в селян ?
Група ІІ: дайте відповідь на запитання:
- Де шукали в селян продукти харчування?
- Що відбирали в українських селян?
- Група ІІІ: дайте відповідь на запитання:
- Що їли голодуючі селяни?
- хто організував Голодомор в Україні?
V. Закріплення вивченого матеріалу
5.1. Робота в зошитах.
Розташуйте в хронологічній послідовності історичні події: колективізація українських селян, утворення СРСР, Голодомор 1932 – 1933років.
5.2. Метод « Прес»
Чому становище селян було жалюгідним?
5.3.Хронологічні задачі ( біля дошки)
Скільки років минуло від початку Голодомора?
VI. Підсумки уроку. Рефлексія
Кожен із нас повинен знати масштаби цієї трагедії – голодомору 1932-1933 рр., внаслідок якої померли мільйони людей і не тільки знати і пам’ятати, а й передавати це іншим. Шанувати пам'ять померлих, робити все можливе, аби подібні трагедії не могли повторитися. Указом Президента України встановлено День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій — 22 листопада. Щорічно в цей день люди віддають шану нашим безвинно постраждалим співвітчизникам.
6.1. «Займи позицію»
Чого хотіли досягти організатори голодомору?
Кому було вигідно «підрубати» нашу хліборобську націю під корінь?
VII. Домашнє завдання
Опрацювати с. 107 - 111
Список використаних джерел