Тема: Західноукраїнські землі у складі Румунії та Чехословаччини у міжвоєнний період (1920 – 1939 рр.)

Мета: охарактеризувати вплив міжнародної ситуації 1920 – 1930-х років на політику урядів Румунії та Чехо-Словаччини в українських землях; визначити особливості політичного, економічного, національно-культурного життя українців у складі цих держав; розкрити умови створення незалежної Карпатської України та її історичне значення; розвивати в учнів історичне та логічне мислення, закріплювати вміння аналізувати, співставляти та порівнювати історичну інформацію; виховувати учнів у дусі гармонійного поєднання національних та загальнолюдських цінностей.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття та терміни:

Асиміляція (від лат. assimilatio - уподібнення) - добровільне або вимушене злиття одного народу з іншим шляхом засвоєння його мови, культури, національних звичаїв і традицій. Засіб для досягнення етнічної однорідності.

Денаціоналізація — процес насильницького позбавлення певного народу власної державності зі, всіма наслідками, а саме: втрата, насамперед, політичної та економічної незалежності; втрата значною мірою й духовно-культурного суверенітету

Парцеляція – поділ землі на дрібні ділянки.

Окупація – тимчасове захоплення збрйними силами однієї держави території іншої.

Опорні дати: 1938 р. – надання автономії Підкарпатській Русі у складі Чехо-Словаччини; 15 березня 1939 р. – проголошення незалежності Карпатської України.

Особи в історії: Володимир-Сергій Залозецький-Саса, Августин Волошин.

Обладнання: підручник Пометун О. Гупан Н. Історія України (рівень стандарту). 10 клас. Київ : УОВЦ «Оріон», 2018. 256 с.; електронна карта «Західноукраїнські землі у 1920 – 1930 рр.»; презентація до теми; відеоматеріал.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знань учнів

1. Історична розминка.

Пригадайте визначення термінів: осадництво, пацифікація, націоналізм.

2. Чи погоджуєтьсь ви з тим що…( «так». чи «ні») або продовжіть думку…

1. Українські землі після Першої світової війни ввійшли до складу 4 держав? (так)

2. До складу Польщі ввійшли Східна Галичина, Посяння, Лемківщина, Західна Волинь, Холмщина з Підляшшям (так, показати ці території на карті)

3. Остаточно Східна Галичина приєднана до Польщі після підписання Ризького договору 1921 р. (ні – 14 березня 1923 року, коли Рада послів Антанти прийняла це рішення).

4. Польська влада проводила щодо українців національно-культурну асиміляцію (так)

5. Українські землі входили до «Польщі А», що була більш економічно розвиненою (ні – до «Польщі Б»)

6. Метою ОУН буде встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території шляхом всенародного збройного повстання (так).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Епіграф

Нація без державності є покалічений людський колективний організм.

В.Винниченко

Після першої світової війни залежно від того, як на місці нещодавно могутніх імперій поставали національні держави, у Східній Європі формується новий політичний порядок. Загальне визнання дістав принцип самовизначення націй. Проте застосовувався він не завжди. Внаслідок того не всі держави отримали державність. Серед них були і західні українці. Новопосталі сусідні держави шляхом прямої військової агресії за допомогою та за активного сприяння збоку країн Антанти знищили ЗУНР.

Держава українського народу на західних теренах його етнографічних земель була розірвана між кількома країнами окупантами.

Це було грубе нехтування правом націй на самовизначення та узаконене низкою міжнародних угод Версальської системи мирних договорів. І впродовж наступних приблизно 20 років до початку Другої світової війни уряди Польщі, Румунії та Чехословаччини визначали політико-правове та соціально-економічне становище місцевих українців.

Учитель. Протягом уроку подумайте, будь ласка, чому ми обрали саме такий епіграф до теми?

IV. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Основна проблема над якою ми маємо продовжити працювати «Як позначилося бездержавне становище західноукраїнських земель на розвитку регіону?».

У ході вивчення нового матеріалу ми з вами будемо заповнювати порівняльну таблицю становища українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини. Становище українських земель у складі Польщі ми уже розглянули, тому цей стовпчик ви заповнюєте самостійно. Відповідні висновки зробимо наприкінці уроку.

№п/п	Питання для порівняння	Українські землі у складі
Польщі	Румунії	Чехословаччини
1 2 3 4	Політичне становище Економічне становище Соціальний стан Національно-культурне життя

Учитель. Як ми уже визначились, західноукраїнські землі у міжвоєнний період перебували у складі: Польщі, Румунії, Чехословаччини. Зверніть увагу на табличку.

Західноукраїнські землі у 1920 – 1930 рр.

Учасники розділу	Приєднані території	Чисельність українського населення
Польща	Галичина, Холмщина, Західна Волинь, Полісся	5.6 млн
Румунія	Північна Буковина, придунайські землі	790 тис.
Чехословаччина	Закарпаття	455 тис

1. Політичне становище українських земель у складі Румунії та Чехо-Словаччини.

Румунія скористалася політичним хаосом після розпаду Російської і Австро Угорської імперій та приєднала Австро-угорську провінцію Буковину з центром у Чернівцях та українські повіти Бессарабської губернії, що належали Російській імперії. (робота з картою та атласом)

Випереджальне завдання. Повідомлення учня про входження українських земель до складу Румунії

У 1918 році Румунія окупувала ці території. Відчуваючи впевненість свого становища, вона прагнула якнайшвидше узаконити окупацію міжнародними договорами. Країни Антанти сприяли цьому, оскільки хотіли створити «санітарний кордон між більшовицькою Росією і Західною Європою. 11 вересня 1919 року представники Антанти підписали з Австрією Сен- Жерменський мирний договір, за яким Буковину передано Румунії.

У 1920 р. у Парижі Англія, Франція, Італія та Японія Бессарабським протоколом визнали і затвердили захоплення Румунією Бессарабії.

Учитель. Українці в Румунії посідали 3 місце за чисельністю після українського населення СРСР і Польщі. За офіційною статистикою у 1920 р. на території проживало 790 тис. українців, або 4.7% усього населення.

Цікавий факт (зачитати) Український демограф В. Кубійович вважав, що кількість українців у Румунії у даний період наближалася до 1 млн чоловік, оскільки під час переписів українці, які не виявили наполегливості, записували румунами, як «громадян румунського походження , що забули рідну мову.

У країні проживали три громади (робота з картою). Найбільше українців проживало на Буковині. Друга за чисельністю становили українці, що проживали в Аккерманському, Ізмаїльському, та Хотинському повіті Бессарабії, Найменша громада мешкала в Марамуреші – історичній області, яку Румунія відібрала в Угорщини в 1919 р.

Румунія проводила класичну колоніальну політику. З метою інтеграції земель було прийнято закон про адміністративну уніфікацію. Згідно з яким законодавство старого королівства поширювалося на приєднані землі. Було ліквідовано самоврядування громад. Замість старост призначалися примарі, а на чолі повіту – префекти. Зростає чисельність румунів в Буковині і Бессарабії. Наслідок зростає питома вага іноземців серед українців.

У своїй національній політиці румунські окупаційні власті виходили з того що на Буковині, як і на придунайських українських землях, проживають «зовсім не українці, а лише слов’янізовані румуни».

1920р. у Румунії було видано закон про заборону української мови в усіх державних і муніципальних установах. Декретом румунського уряду від 21 липня 1919 р. перейменовано українські назви міст і сіл на румунські. Українські імена та прізвища змінювали на румунські.

Цікавий факт

Для прискорення колонізації земель сюди присилали урядовців з корінних польських, румунських і чеських територій. Уже в 1926р. замість українських учителів на Буковині та в Придунайських землях були призначені румунські , яким підвищили заробітну плату на 50%. Подібні процеси відбувалися у Східній Галичині та на Волині. За короткий час 1500 учителів – українців переселили до центральних районів Польші, а 2500-звільнили з роботи.

Учитель. Що відомо вам про Закарпаття?

Випереджальне завдання було дано заздалегідь.

Після розпаду Австро-Угорської імперії Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини – це об’єднання відбулося добровільно. 8 травня 1919 року, коли представники Ужгородської, Хустської та Мукачевської рад утворили Центральну Народну Раду й проголосили приєднання Закарпаття до Чехословаччини.

Це був окремий адміністративний край, що спочатку називався Підкарпатською Руссю, а згодом з 1928 року Підкарпатським краєм.

На це рішення великою мірою вплинула політика карпотоукраїнської громади в США. Діячі еміграції провели переговори з Т. Масариком щодо включення українців Угорщини до створюваної республіки чехів і словаків на федеративних засадах. Після цього Тріанонським мирним договором червень 1920 р. було визнано передачу Закарпаття до Чехословаччини під назвою «Підкарпатська Русь». Її територія – 5 % Чехо-Словаччини.

З усіх новостворених держав Чехословаччина була найдемократичнішою, тому становище українців тут було кращим ніж на інших землях.

Позиція чехословацького уряду на ЗакарпаттІ у сфері освіти була поміркованішою і виваженішою, ніж у Польщі та Румунії. Тут кожен мав право навчатися рідною мовою. Тому з 803 шкіл, які діяли, 463 були українськими, 365 – чеськими, 117 – угорськими. У Чехословаччині діяло кілька вищих навчальних закладів, які відігравали помітну роль у формуванні української інтелігенції. Це український вільний університет у Празі, Українська господарська академія у Подебрадах. Але ці вищі навчальні заклади створювалися для українців-емігрантів, яких у 1920-х рр.. налічувалося 50 тис чоловік. На самому Закарпатті існував лише один вищий навчальний заклад – Богословський ліцей.

2. Соціально-економічне становище українських земель.

Учитель. Політичні утиски у Румунії та Польщі доповнювалися соціально-економічним гнобленням.

Робота з підручником (с. 183 – 185).

Опрацювати матеріал підручника та занести інформацію до таблиці

Яким був економічний розвиток українських земель під владою Румунії та Чехословаччини?

Які галузі господарства розвивалися найбільше?

Які проблеми існували в аграрному секторі?

Історичний факт

На Буковині за 1921-1929 рр. було закрито 85 підприємств і майстерень. Окупанти демонтували та вивезли в Румунії обладнання Аккерманських трамвайних майстерень та прядильної фабрики, Ізмаїльського та Ренійського портів. У 1930 роках тільки 4.25% підприємств краю мали від 6 до 20 робітників, а тих хто налічував 20 робітників було 2% від загальної кількості.

Вже в перші роки окупації близько третини працездатного населення складали безробітні. Ще більше погіршила ситуацію економічна криза , яка охопила Румунію в 1928 році. До 1935 року кількість підприємств в Галичині скоротилася на половину, а в Бесарабії більш ніж на чверть. Переважала харчова промисловість, а в дрібній та домашній промисловості Придунайських земель – оброблялася шкіра, вироблялися тканини та сукна, олія.

Середній розмір наділу українського селянина становив 0.56 га , у той час як румунській колоніст одержував 0.5 га під садибу, 4 га орної землі та 1га пасовиськ.

Історичний факт

На території Підкарпатської Русі, що становила 5 % усієї території Чехословаччиини, де проживало 9% населення знаходилося 0.07% виробничих потужностей . Це у 136 разів менше ніж у Чехії і Моравії. Кількість зайнятих у промисловості Закарпаття за переписом 1930 року не перевищувала 16 тис. осіб. У міжвоєнний період не було збудовано жодного великого підприємства.

Не кращою була політика в аграрному секторі економіки. Населення потерпало від малоземелля та безземелля.

Аграрні реформи проведені в даному краї не принесли позитивних результатів. Не було враховано інтереси українського селянства, що наділялося мізерними наділами – парцелами.

На Закарпатті уряд за великі кошти і з великими збитками для себе викупив землю у мадярських поміщиків, парцелізував її і через банк продав селянам. Після цього розміри 32 тис. селянських господарств зросли майже на 1 га, хоча більшість продовжували бути малоземельними та 74% господарств мали до 5 га землі. 90% потрапили у боргову кабалу до банків та лихварів через високу орендну плату, численні штрафи та податки, які з 1919 по 1929 р. зросли у 13 разів.

Висновок (учні формулюють самостійно, вчитель допомагає).

Характерні риси економічного розвитку західноукраїнських земель

• Економічному розвитку приділялося мало уваги, вони перетворювалися на колонії Польщі, Чехословаччини, Румунії

• Промисловість залишалася напівкустарною

• Надзвичайно відсталими були райони Буковини і Закарпаття.

• Значна кількість земель залишалася у власності поміщиків, держави, церкви. Селяни страждали від малоземелля.

Учитель. Наслідки економічної діяльності колоніальних урядів позначились на соціальному становищі населення.

На основі аналізу запропонованих фактів дайте відповіді на запитання.

• Яким був рівень життя населення даного регіону?

• Які соціальні проблеми існували в цьому краї?

Історичний факт

Під час кризи безробітними були на Буковині – 50 тис чол., Закарпатті – 100 тис. «У нас, – писала газета «Форвертс», – лише одна «спеціальність» цілком завантажена. Це спеціальність тих людей, що випрошують на вулицях милостиню. Ми на кожному кроці наштовхуємося на жебраків.»

Підвищувалися ціни на продукти харчування. У порівнянні з 1914 р. ціни на хліб 1937 року зросли в 50 разів, на м'ясо у 57 разів, тоді як номінальна заробітна плата - лише у 18 разів. Подібне спостерігалося у Східній Галичині, Волині, Закарпатті.

Обстеження 1926 р. в Західній Україні засвідчило, що 3/4 дітей хворіло на туберкульоз та 2/3 селян у Львіському воєводстві.

Висновок.

Відстала економіка зумовлювала і скрутне матеріальне становище населення. Розповсюдженими явищами були безробіття, низька заробітна плата, тяжкі умови праці, високі ціни на споживацькі товари першої необхідності, а також епідемії та висока смертність.

Учитель. Соціальне й національне гноблення викликало опір західноукраїнського населення. У 1920-1921 рр. робітники Чернівців, Аккермана, Ужгорода, Мукачевого, Львова, Стрия Станіслава та інших міст виступили з вимогами підвищити заробітну плату і припинити терор, ліквідувати надзвичайний стан, військово-політичні суди, забезпечити демократичні свободи. Ці виступи відбувалися й у наступні роки. У 1929-1933 рр. у Східній Галичині та на Волині відбулося 411, на Буковині – 72, Закарпатті – 9 страйків.

Великого розмаху набрав селянський рух, змістом якого стала збройна партизанська боротьба. У 1919 р. спалахнуло масове повстання в Хотинському повіті на Буковині. У 1921-1923 рр. партизанські загони діяли на Тернопільщині, Волині, у гірських районах Прикарпаття й Буковини. Гостра боротьба в наступні роки велася в придунайських українських повітах. Тут у ніч на 16 вересня 1924 р. спалахнуло Татарбунарське повстання. Окупаційним властям порівняно легко вдалося придушити ці виступи, однак вони відіграли велику роль у зростанні політичної свідомості населення. У наступні роки селяни не припиняють боротьби: захоплюють поміщицьку землю, відмовляються сплачувати податки, вимагають конфіскації поміщицької землі. Влада починає репресії проти населення.

Робота з таблицею.

Репресивна політика влади на західноукраїнських землях

Роки	Заходи уряду
1924	Жорстоке придушення антирумунського Татарбунарського повстання, що розпочалося на придунайських землях
1930	«Пацифікація» селян Східної Галичини. В ході , якої проводили арешти, розстріли, конфіскації майна селян Галичини
1934	Було організовано концтабір для політичних в’язнів-українців на Поліссі в місті Береза-Картузька

Історичний факт. Татарбунарське повстання

16-25 вересня 1924 року.

Причини:

• Політика румунського уряду на українських землях

• Незадоволення селян аграрною політикою, аграрною реформою 1921 року.

Перебіг подій

16 вересня 1924 року партизани захопили жандармські пости та інші установи Татарбунар

Участь у повстанні близько 6 тисяч чоловік

Керував ревком на чолі з Клюшніковим, на боці повсталих виступила Комуністична партія Румунії, повстання не підтримали селяни і німецькі колоністи.

18 вересня 1924 року проти повсталих кинуто регулярні румунські війська, погано озброєні повстанці не могли протистояти румунській владі, поразка повстання . У боях загинуло 3 тис чоловік.

1925 р. – судовий процес (Процес 500) над учасниками повстання. 85 осіб засуджено на різні терміни ув’язнення від 5років до довічного ув’язнення, судові переслідування тривали аж до 1929 року.

3. Суспільно-політичне і національно-культурне життя.

Учитель. Становище західних українців зумовило розгортання їх суспільно-політичного і національного руху.

Які політичні партії ви знаєте що діяли в Західній Україні?

Як можна охарактеризувати політичну боротьбу у Галичині?

На фоні досить розвинутого політичного життя Галичини на окупованих Румунією землях України склалися менш сприятливі умови. Буковина та Бессарабія включені до складу Румунії з 1918 – по 1927 рр. перебували на військовому становищі. За цих умов легальна діяльність українських громадсько- політичних партій була неможлива.

Однак, у 1918 році виникла Комуністична партія Буковини. Лідери – С. Канюк, В. Гаврилюк, Ф. Стасюк та ін. У 1926 році Компартія Буковини увійшла до складу Компартії Румунії, як автономна крайова організація, підпорядкована безпосередню Москві. Діяла і компартія Бессарабії. У 1922 році її номінально підпорядкувала Компартія Румунії, але фактично вона залишалась під управлінням ЦК РКП(б). Це ліворадикальний напрям політичного руху. Вони діяли нелегально. Мета - завоювання політичної влади і возз’єднання з Радянською Україною.

З 1928 – 1927 рр. позначений відносною лібералізацією Румунії. З’явилися Українська національна партія, очолив В. Залозецький. Це була легальна організація ліберального напрямку, яка виступала за органічну роботу і компроміс із панівним режимом. Вона розгорнула освітню діяльність, намагалася впливати на вирішення соціальних і національних питань. Партії вдалося здобути кілька місць у румунському парламенті.

Національний табір сформувався у сер. 1930-х рр. Він охоплював молодь і студентство, що об’єднувалися в спортивному товаристві «Мазепа», студентському товаристві «Залізняк». Лідери – О. Зибачинський, І. Григорович, Д. Квітковський.

Після встановлення влади військових у 1938 р. у Румунії диктатури військових українські організації були розпущені.

Учитель. Політичне життя у Закарпатті внаслідок виваженої і поміркованої політики уряду Чехословаччини щодо українських земель було різноманітним і активним. Тут вільно діяли українські громадські організації: «Просвіта», «Асоціація українських вчителів», «Пласт». У 1930-х рр. діяло близько 30 партій, що репрезентували широкий спектр поглядів на суспільний розвиток, брали участь у виборах до чехословацького парламенту.

Досить активною політичною силою була Комуністична партія. У 1924 році до чехословацького парламенту вони отримали 40% голосів, у 2928 р. – 15% , 1935 – знову найбільше за всіх – 26%.

Існували кілька суспільно-політичних течій:

1. українофіли, які гуртувалися в Українському національному об’єднанні, що стояло на платформі створення суверенної держави. Боролися за пробудження національної самосвідомості. Авторитетним лідером буде А. Волошин.

2. русофіли, які походили від москвофілів ХІХ ст. Після революції 1917 р. русофіли орієнтувалися на Прагу. Відстоювали національно-культурну, а потім і державно-політичну єдність із російським народом. Її прихильники гуртувалися навколо культурно-освітнього товариства ім. О. Духновича, створеного 1923 р., вони вважали себе частиною російського народу і закликали слов’янське населення Закарпаття «почуствовать свою глубокую внутреннюю связь с русским народом, с Россией»; виступали за надання краю автономію.

3. русинство – суспільно-політична течія серед місцевого населення Закарпаття, прихильники якої вважали русинів самобутнім слов’янським народом, відмінним від українців і росіян. Помітної підтримки серед населення не мали; виступали за автономію, а в майбутньому за незалежність Закарпаття.

4. Проголошення Карпатської України.

Синхронізація навчального матеріалу з курсом всесвітньої історії.

Що вам відомо про розвиток Чехословаччини перед Другою світовою війною?

Чому відбулась Мюнхенська змова, які вона мала наслідки?

У читель. Після Мюнхенської угоди у жовтні 1938 р. Чехословаччина погодилася надати автономію Закарпаттю. Уряд краю спочатку очолив мадярофіл А. Бродій, а через кілька днів А. Волошин, який виступав за розбудову автономної Карпатської України у федерації з чехами й словаками.

Йому вдалося провести кілька реформ, зокрема українізацію органів влади та освіти. Було створено збройний осередок — «Карпатську Січ», до складу якої увійшли 5 тис. осіб. Однак міжнародні події перешкодили існуванню автономії. 2 листопада 1938 р. Німеччина та Італія провели у Відні арбітраж, внаслідок якого було розділено Закарпаття. Угорщині передали українські землі зі 180-тисячним населенням і містами Ужгородом, Береговим, Мукачевим. Уряд А. Волошина переїхав до Хуста. У ніч з 14 на 15 березня 1939 р. німецька армія вступила на терени Чехословаччини. 15 березня 1939 р. Сойм (Сейм) Карпатської України (робота з картою) проголосив незалежність країни й ухвалив Конституцію.

Аналіз документу.

Основні положення Конституції:

• Карпатська Україна є незалежною державою.

• Карпатська Україна є республікою на чолі з президентом, обраним Соймом Карпатської України.

• Державною мовою Карпатської України є українська.

• Кольори державного прапора Карпатської України — блакитний і жовтий.

• Президентом Карпатської України став Августин Волошин.

Одночасно з німецьким нападом на Чехословаччину Угорщина почала окупацію Закарпаття. «Карпатська Січ», незважаючи на героїчний опір, не змогла зупинити вторгнення.

Закарпатську Україну було окуповано угорськими військами. А. Волошин разом з урядом змушений був емігрувати.

Випереджальне завдання. Повідомлення учня про Августина Вололошина.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. До складу яких держав ввійшли західноукраїнські землі?

2. Як позначилась територіальна роз’єднаність Західної України, відсутність української держави на розвитку даного краю в політичній, економічній, соціальній сфері, культурній?

3. Під владою якої держави українцям, на вашу думку, жилося найкраще?

VI. Підведення підсумків

Повернімося до епіграфу уроку і давайте подумаємо, як він пов'язаний із становищем українців у складі інших держав? Які уроки повинні винести українці із минулого?

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

Опрацювати с. 183 – 189 підручника, відповідати на питання.

*Підготувати презентацію до теми.