« Ми є! Були! І будем ми!

Й Вітчиза наша з нами!»

І.БАГРЯНИЙ «ТИГРОЛОВИ»

Літературний рід: епос.

Жанр: пригодницький роман.

Тема: зображення трагічної долі людини-особистості в радянському тоталітарному режимі.

Головна ідея: перемога добра над злом; за будь-яких обставин кожен передусім має бути Людиною.

Головні герої: Григорій Многогрішний (молодий український інженер-авіатор); родина Сірків: Наталка, Гриць та їхні батьки — Денис Сір­ко й Сірчиха; майор НКВС Медвин.

Сюжет (події відбуваються в 30-х роках XX ст.). 

• -утеча Григорія Многогрішного з «ешелону смерті» (етапного спецпотягу НКВС, що перевозив смертників ГУЛАГу до Сибіру);

• -перебування Григорія в родині Сірків;

• -поїздка головного героя з на­званим братом Грицьком Сірком до Хабаровська;

• -переслідування Григорія;

• -зустріч Многогрішного з Медвиним у тайзі й розправа з ма­йором;

• -втеча закоханих Григорія й Наталки за кордон СРСР.

Літературознавці про твір. Цим твором Іван Багряний утвердив саме «український пригодницький роман, український своїм духом, усім спрямуванням своїх ідей, почуттів, ха­рактерів». Основним композиційним принципом, за яким побудовано роман, є принцип, де сюжетні лінії розгортаються пара­лельно: протиставляються і зіставляються.

Григорію Многогрішному протистоїть майор НКВС Медвин, цей новітній тигролов, який пере­слідує волелюбного українського юнака, не прирученого тоталітарним режимом «тигра». Григорій — правнук гетьмана Дем’яна Многогрішно­го (1668-1672), який боровся проти окупації України московськими царями, через що його заслали на каторгу до Сибіру. У такий спосіб ро­маніст підкреслює спадкоємність волелюбних ідей українців і головно­го героя, коріння якого сягають часів Запорозької Січі. Образ Григорія Многогрішного набуває символічного значення: він уособлює нескоре­ну й волелюбну Україну, кращі сини якої борються за її незалежність.

Уже в зав’язці «Тигроловів» змальовано два експреси, які мчаться си­бірськими просторами. Ці поїзди автор порівнює з драконами.

Один із них («шістдесят вагонів-коробок — шістдесят суглобів у дракона») — це «еше­лон смерті», яким везуть на каторжні роботи в’язнів. Серед них і Много­грішний, який на ходу вистрибує з вагона і цим сміливим вчинком вселяє в серця численних в’язнів надію, що зі сталінським режимом можна й потріб­но боротися.

Д ругий ешелон — комфортабельний експрес — віз партійну еліту, ударників, інженерів, авіаторів, прокурорів, військових, працівників «революційної законності», які чинили беззаконня, одне слово, «відпові­дальних товаришів».

Отже, існує два світи в одній державі:

• світ репресій, пекла, мук і пітьми

• с віт ілюзорного раю, примарного вільного життя.

І.БАГРЯНИЙ «ТИГРОЛОВИ» («Звіролови»)

Аналіз роману

« Тигролови» (написаний 1944 р. як «Звіролови», 1946 р. перевидані під назвою «Тигролови»).
В основу «Тигроловів» покладено події, що сталися під час відбування автором заслання на Далекому Сході. Його герой Григорій Многогрішний увібрав у себе чимало рис характеру самого автора: він не скорився, не змирився з насильницьки нав'язаним йому статусом в'язня жахливої системи й залишився Людиною.
Сюжет роману побудований на історії «полювання» майора НКВС Медвина — новітнього тигролова влади — на гордого і волелюбного Григорія Многогрішного — молодого хлопця з України, який у тайзі знайшов земляків, друзів, кохання... У цьому змаганні за право бути Людиною Григорій переміг. Передусім тому, що не визнав себе нулем в історії, не озвірів, не перейнявся озлобленням і ненавистю до людей, зберіг у собі людяність, доброту, здатність співчувати, співпереживати і вірити, що людина повинна кинути виклик страшній системі й вистояти.
«Тигролови» — це романтичний твір, з елементами пригодницького
Стрімкий потяг-експрес, що мчить на Далекий Схід, як мчить і саме життя. У ньому розважаються й милуються краєвидами представники влади і терзаються роздумами про своє майбутнє звичайні люди, яких перетворено на зеків, безправних політв'язнів. Серед останніх і Григорій Многогрішний. Він тікає з поїзда, як із жорстокої, занедбаної Богом та людьми реальності, потрапляє на розкішний острівець у тайзі, що зветься Зеленим Клином.Тут живуть українці, колишні втікачі й вигнанці, які були колись розкуркулені радянською владою. Тут вони створили свій український світ, наповнений моральною чистотою і гармонією.
Родина Сірків живе дуже заможно: постачання пантів, хутра, м'яса та живих тигрів приносить значний прибуток. Сірки мають кілька коней, усе необхідне для полювання і ведення господарства, мають добрий зручний одяг як тканий, так і зі шкір, оленячого та соболиного хутра, а перелік страв просто викликає заздрість.
Багряний показує, що такий світ можуть створити тільки люди вільні духовно і матеріально. Григорій до зустрічі з українською родиною Сірків відчував себе зацькованим звіром. Але атмосфера в родині звіроловів, яка прийняла й порятувала Григорія, тепла, домашня, як і довколишня природа. На тлі цієї розкішної багатовікової природи розквітає кохання Григорія до доньки Сірка Наталки.
Сюжет роману напружений, динамічний. Сірки мають незвичне й небезпечне заняття — виловлюють у тайзі тигрів — гордих, незалежних і сильних звірів. Варто звернути увагу на те, що ці люди тигрів не убивають, а лише ловлять. У двобої з тиграми вони є рівновеликими, такими ж гордими та незалежними. Українці протистоять силам зла, яке уособлено в образі майора НКВС Медвина.
Шлях Григорія Многогрішного за кордон — майже неможливий у радянській дійсності 30-х pp. — для Багряного не є якимось надзвичайним винятком, про що свідчить і розповідь старого Мороза про братів Кирпиченків: «П'ять років влада не могла «взяти» на Голих Горах братів Кирпиченків. А вони вчотирьох мали «штаб» там, де сам дідько не дістанеться. І цілий «цехавуз» зброї та припасів всяких... Аж поки їх не вистежили та не оточили... Це минулої зими. Три дні билися... Але не взяли ні одного. Билися, як на «позиції»... А тоді Кирпиченки з боєм перейшли в Китай...»
Отже, романіст прямо висловлює думку про можливість та необхідність збройного опору владі. Григорій Многогрішний ніби розриває замкнене коло, породжує надію на визволення.
Подружжя Сірків — глибоко порядні, добрі й сміливі люди, які уособлюють в собі кращі риси українського народу.
Образи ворогів у романі здебільшого узагальнені:

• -поїзд-дракон, що уособлює в собі тоталітарну систему. Поїзд ведуть потужні паровози, що носять імена двох історичних постатей — головного ідеолога та виконавця страшного, антигуманного режиму — «Йосип Сталін» і «Фелікс Дзержинський».Ницість цієї системи виявляється ще й тому, що багато людей, часто навіть непоганих, вимушені були ставати секретними «сотрудниками» в органах НКВД, шпигуючи за іншими, виявляти «неблагонадійних».
  -Майор Медвин- слідчий, який вів справу Григорія Многогрішного.
  Сидячи у вагоні-ресторані комфортабельного експресу, цей представник влади виглядає як саме втілення могутності і вищості. Дізнавшись про втечу Многогрішного, Медвин згадує того в'язня — «диявола в образі людини»: «Що він з ним не робив!.. Він йому виламував ребра в скаженій люті. Він йому повивертав суглоби... Він уже домагався не зізнань, ні, він добивався, щоб той чорт хоч заскавчав і почав ридати та благати його, як то роблять всі... А вже ж! Дивиться виряченими очима — і тільки. Як каменюка». А на самому початку цей в'язень сказав своєму мучителеві: «Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми, що тут пройшли... Ми тебе переслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили — тисячі нас, замучених, закатованих...»
  І дійсно, відтоді майор не міг спокійно спати, а одружившись, «боявся ночувати вдома...», особливо коли Многогрішний утік з божевільні, куди його відправили. Незабаром в'язня піймали, і майор особисто постарався, щоб йому дали великий строк. І от маєш: знову втік. І знову перед Медвином стали

«очі замордованої, розчавленої, але не переможеної жертви».
Під час наступної зустрічі з Многогрішним Медвин «тіпався» зі страху... Многогрішний убиває свого колишнього слідчого іменем усіх замучених, вважаючи, що має на це моральне право.
В оточенні вільних людей жахи минулого перетворюються для Григорія Многогрішного на марево, на химерний сон. Він починає відроджуватись до нового життя, а його відродження символізує відродження всієї нації.