Дата проведення_______________ група________
Тема уроку № Микола Вінграновський (1936 - 2004)
Коротко про поета, прозаїка, кіномитця.Учень О. Довженка.
Вселюдські національні мотиви крізь призму «інтимного самозосередження».
Збірка інтимної лірики «Цю жінку я люблю».
Мета уроку: - познайомити учнів з розвитком літератури др. пол. ХХ ст. – поч. ХХІ ст..,
новітніми процесами та традиціями; подати основні відомості про творчість Миколи Вінграновського; охарактеризувати ідейно-стильові особливості його поезій;
- розвивати асоціативне мислення, уміння виділяти й пояснювати засоби поетичної
мови, визначати віршовий розмір, зв’язно висловлювати власне ставлення до розглянутої поезії;навики вміння усного мовлення й виділяти головне;
-прищеплювати учням любов до рідного слова, формувати духовну особистість учнів; патріотизм.
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
Методи навчання ,прийоми: розповідь з елементами бесіди.
Основні терміни і поняття:
Міжпредметні зв’язки: історія, література.
Наочність: навчальна документація, підручник під редакцією Семенюк, Ткачук «Українська література. 11 клас», репродукція портрета М. Вінграновського, опорні конспекти з поетичними творами поета, питання для експрес-опитування, повідомлення учнів.
Технічні засоби навчання: презентація та відеофільм про Вінграновського
Епіграф: Поет абсолютного слуху.
Григір Тютюнник.
ХІД УРОКУ
І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
(Встановлення дисципліни та перевірка наявності знань учнів)
ІІ.АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Експрес-опитування
1. Де й коли розпочався життєвий шлях Івана Драча? (17 жовтня 1936 р. в селі Теліжинці на Київщині).
2. Яку освіту він отримав? (Середня школа в Тетієві, Київський університет (не закінчив), вищі сценарні курси в Москві)
3. Де й ким працював Іван Драч? (Викладач російської мови одразу по закінченню школи в сусідньому селі, журналіст газети «Літературна Україна», «Зміна», журнал «Вітчизна», кінодраматург на студії ім. О. Довженка)
3. Які факти з біографії Івана Федоровича Драча говорять про його активну громадянську позицію? (1966 р.— процеси над українською інтелігенцією. Протест — участь в усіх акціях. Був головою Народного Руху (перше скликання), нині очолює Конгрес української інтелігенції, товариство «Україна», Світовий конгрес українців)
4. Чи можна назвати його «кабінетним поетом»? (Ні, він постійно серед людей — літераторів, кіномитців, у колі сім і чи друзів, різних громадських і політичних діячів. Він відвідав багато країн, поширюючи в них українську культуру)
5.Чим відрізняється поезія Івана Драча від поезії інших авторів? (Оригінальність тематики, образів, незвичайність метафор, порівнянь, і ще — жанрова різноманітність: етюди, балади, сонати, пісні, романси, симфонії, а поруч — вірші, елегії, поеми, оди, замовляння, некрологи й навіть пейзажі — і все це в кольорі, у звуці, у русі)
2. Учні зачитують відгуки на «Баладу про соняшник»
Оголошення теми, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності
Вчитель
«Поезія Миколи Вінграновського — це стихія, що в ній цілковито відсутня якась навмисна спрямованість, передбаченість. Постійне переливання настроїв, станів, натхненна гра уяви. Ніколи не вгадати, про що він говоритиме за мить, що зрине дивовижно з глибинних нутрів його душі і який настрій хвилею його огорне й хвилею спаде, щоб поступитися місцем іншому… Усе, чого коли-небудь сягав його душевний зір і що чутно чи нечутно торкалося колись його душі,— усе воно живе в ньому постійно, глибоко жевріє здатною щомиті спалахнути живою жариною; живе, готове щохвилі полинути водоспадом, упасти росинкою чи вдарити громом — з найнепомітнішого і найнесподіванішого приводу» (Іван Дзюба).
Маючи проблемне завдання , ви повинні впродовж уроку відповісти на питання і заповнити таблицю.
Проблемне завдання
Що я знаю | Що я хочу дізнатися | Мої очікування |
| | |
Що я знаю з цієї теми. Що я хочу дізнатися. Мої очікування від вивченої теми.
ІІІ.ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Рік народження Миколи Вінграновського — 1936-й. Той, що дав українській літературі Івана Драча, Володимира Підпалого. Роком раніше народилися Василь Симоненко й Борис Олійник, ще роком пізніше — Євген Гуцало. Майже всі ті, кого пізніше назвали поколінням шістдесятників, хто разом із трохи старшими Григором Тютюнником, Ліною Костенко, Дмитром Павличком, Віктором Близнецем та трохи молодшими Валерієм Шевчуком, Володимиром Дроздом та іншими ознаменували нову хвилю в українській літературі, визначали обличчя молодого тоді літературного покоління.
Учень 1. Повідомлення.
Збірка інтимної лірики «Цю жінку я люблю»
Про кохання М. Вінграновський писав завжди, а своєрідна антологія інтимної лірики письменника 1990 року «Цю жінку я люблю», до якої ввійшли твори більш як 30-тилітнього відрізка творчості, безсумнівно, одна з найкращих в українському письменстві книжок про Любов. Відкривається збірка віршем «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…».
Сеньйорито акаціє, добрий вечір..."
Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час,
Коли стало любити важче,
І солодше любити знов...
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху та вологу
Відходились усі мости
І сказав я - ну, слава Богу,
І, нарешті, перехристивсь...
Коли ж - здрастуйте, добрий вечір...
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі -
Осінь, ви і осінній я...
Вінграновський-поет у ній несподіваний і впізнаний, традиційно-класичний і сміливо-новаторський. Здається, що течія його поезії плине між двох берегів:
по один бік — ідея пошуку суспільної та творчої рівноваги й гармонії, ясність і шляхетна простота вірша, висока культура образу,
по другий — чуттєвість, дивовижно органічна образність, що містить у собі парадоксальну єдність гармонійного й дисгармонійного, якусь язичницьку стихію пристрасної любові, бентежний дух неспокою.
Тож любовна тема в книжці «Цю жінку я люблю» виявлена різнобічно, образи кохання й коханої репрезентовані в багатьох обличчях, настроях, сповнених то мажорних, то мінорних інтонацій.
Справжню поезію М. Вінграновський уважав ту, що не скаламучує людську душу: «Нам слів таких потрібно від поетів, Щоб не піднять з душі, як небо не піднять». Цій настанові поет був вірний упродовж життя, перетворивши її на кредо своєї творчості.
Чи не кожна літературна епоха пропонує власну філософію кохання, свій образ Прекрасної Дами.М. Вінграновський подав широку типологію кохання, тонко змальовуючи різні його стадії та грані, кольори та звуки.
Поет простежив різний «вік» кохання.
Так, зародження почуттів називається «передчуттям любові»: «Передчуттям любові і добра. І в ці рази я тішусь та радію». Боячись сполохати, ніби пташку, ці почуття, ліричний герой заклинає: «Не зрадь хоч раз, не проминися даром, Один хоч раз, передчуття моє» («Передчуттям любові і добра»). А у вірші «Ще молодесенька» очікування кохання втілено у зворушливому образі олюдненого серця: «Навшпиньки не ходило, її ще серце під вікном любові».
Здатність людини кохати перетворюється в системі цінностей поета на вагомий критерій вартісності особистості. На думку письменника, людина, що не вміє кохати й не цінує почуттів інших,— убога. Почуття любові виступає у Вінграновського силою, що надихає й відроджує, що може врятувати людське серце від зубожяння. Адже «Любов — не зло», проголошує ліричний герой, а у вірші «Зупинилась тиша тиха і незбудна» заклинає: «Йди ж, моя любове, доки твоя воля, коли навіть пройдеш і саму себе…», тому що «Є ще в світі душі і печальні очі, в спраглому чеканні виглядають нас».
Микола Вінграновський у літературі вмів усе. Йому вдавалися дитячі оповідання, великі епічні полотна, кіносценарії… Але в усьому він залишався, насамперед, ліриком.
Кожен поет покоління шістдесятників обирав свій власний творчий порятунок. Вінграновський упіймав і зафіксував найбільш українське та питоме світовідчуття. Це, звісно ж, вплив школи Олександра Довженка, з яким поета звела доля.
«Поет абсолютного слуху», як сказав про нього Григір Тютюнник. Подібне враження справляють класики японського жанру хокку. (Хокку (хайку) Доволі незвичне та нове для нас, українців, слово. А от для японців все навпаки. Вони надзвичайно люблять читати та складати хокку - трирядкові ліричні поезії.) Вінграновський перевинайшов українську природу й повернув нашій поезії важливу якість і цінність — людську душу. Окрім душі, М. Вінграновського більше нічого не цікавило. Та чи цього не достатньо на одне поетове життя?
Узагалі в найінтимніших поезіях письменника не варто надто дослівно сприймати адресування. Може виявитися, що мова йде «не про ту любов», про іншу. Його мадонна, його Марія, його наречена, подруга, жона, мати, дівчина, Оксана, Надія, дитя, ластів’ятко, Дніпро, Рось — усі і все, кому й чому він звіряється в любові,— усе це зливається в один великий і неосяжний образ. Поет говорить про свою Вітчизну, про Україну в її незбагненності й невизначальності. Вона для нього — в усьому житті.
ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ. Рефлексія.
Бесіда.
1.Яка алегорична, незвична картина постає перед читачем?
(Очевидно, ліричний герой зустрів своє давно забуте кохання. Кохання, яке приносило більше муки від нерозділених почуттів, ніж радості. Здавалося б, усе минулося. Але ні. Загорілася в душі пожежа, і якщо на початку вірша «осінь зійшла по плечі», то тепер — «вогонь по плечі». Коханню підкоряється будь-хто).
2.3 ким веде розмову ліричний герой?
(Ліричний герой веде розмову із акацією, коли «осінь зійшла по плечі»,— він уже не юнак, а досвідчений чоловік, котрий багато чого бачив у житті. Пройшов він немало життєвих доріг, «відходились усі мости», відведені долею, і ось одного вечора зустрічає знайому акацію, яка нагадала давно притуплене почуття).
3.Якими засобами автор передає збуджений настрій героя, збентеженість і хвилювання?
(Поет передає за допомогою звертань: «сеньйорито акаціє», «пожежо моя», «колюче щастя». Ліричний герой шанобливо звертається до акації на «Ви». Певну доцільність мають емоційно-наснажені речення, які передають стан душі ліричного героя:
Коли ж — здрастуйте, добрий вечір…
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі —
Осінь, ви і осінній я…)
Який віршовий розмір поезії, у чому особливості рими?
5.Яке почуття домінує у вірші?
(Поезія М. Вінграновського «Сеньйорито акаціє, добрий вечір» сумовито-іронічна й сокровенно-лірична).
6.Як досягає автор динаміки образу?
7.Яка провідна думка твору?
Творче завдання для групи
Дайте відповідь на запитання ліричного героя: «Що воно за таке — любов?».
V. Підбиття підсумків уроку
1. Слово вчителя
Головна й домінантна ознака лірики Миколи Вінграновського — оптимістичність і емоційність світобачення ліричного героя. Його переживання завжди напружені й драматичні.
Поет осмислює любов у трьох основних вимірах:
- у суто особистісному (кохання як глибинна, нерозгадана таємниця серця),
- суспільному (любов до рідної землі, до України, до народу й просто — до людини, близької й далекої, знайомої й незнайомої) і, нарешті,
- у глобальних, космічних масштабах як один із законів Всесвіту, основа жаданої гармонії, джерело єдності всіх творчих, життєспраглих сил.
Про що б не писав Микола Вінграновський, він пише не з гніву й тим більше не з ненависті, а з любові. І навіть найгостріші речі зігріті якимось непотьмареним внутрішнім світом, зворушливою людяністю й добротою.
VI. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Висловити власне ставлення до розглянутої поезії, вивчити напам’ять вірш «Сеньйорито акаціє, добрий вечір».
2. Підготуватися до презентації міні-проекту «Гармонія крізь тугу дисонансів» (життєвий і творчий шлях Ліни Костенко).
Приклад хокку
***
Глибока осінь.
Листя опало.
Одна сосна зелена.
***
СЛОВНИК - ДОВІДКА
Хоку (хайку) — традиційний жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш, що постав у XVІ столітті на основі першої півстрофи танка і складається з 17 складів (5-7-5). Виникнення хоку було зумовлено розвитком міської культури. Існувало декілька шкіл хоку: Кофу ― "давня школа", пов’язана з іменем Мацунаги Тей-току; школа Нісіями Соїна; школа Сьофу ― "достеменна школа", що вважалася найсерйознішою школою, де найвизначнішим поетом був Мацуо Басьо, який реформував цей жанр, зосередившись на безпосередньому зображенні природи. Зверталися до хоку й такі поети як Танігуті Бусон (XVIII ст.), Кобоясі Ісса (IXX ст.), Масаока Сікі межа (IXX-XX ст.), Володимир Коломієць (XX ст.), Марія Ревакович (XX ст.) та інші.
Хоку вважають жанром пейзажної лірики, що будується на певному домінуючому образі, який має викликати в уяві закінчену картину. Однак із самого початку хоку виходили за межі однієї пейзажної замальовки. В трирядкових ліричних поезіях знайшли відображення й особливості японського суітосприйняття, звичаї та вірування японців, спосіб життя японського народу в найхарактерніших под-робицях, найтонші порухи душі.
Найчастіше розповідь в хоку ведеться у теперішньому часі. Це дає змогу автору показати свої переживання, які він відчуває у момент написання хоку. Також дуже важливим є те, скількома рисками малюються ієрогліфи хоку, які стоять поряд. Якщо кількість рисок рівна, то японці вважають, що це хороше хоку. А чим більша різниця в кількості рисок - тим воно гірше. Хоку заборонено писати на політичні, релігійні теми, а також про кохання.
Мацуо Басьо написав три правила хорошого хоку:
- Сабі - зосередженість, спокійна радість самотності;
- Сіфі - усвідомлення гармонії прекрасного;
- Наусомі - глитбина проникнення.