ХІД ЗАНЯТТЯ

Діти сидять півколом на стільчиках.

Вихователь: Діти, послухайте віршик:

Я не груша, я не слива,

Я калинонька вродлива,

Я стою в зеленім листі

У червоному намисті.

Про яку ягоду я прочитала віршик? (Про калину.) Подивіться, яка вона гарна. Якого кольору листя, а якого — ягідки?

Діти: червоного.

Вихователь: Якої форми ягідки? На що вони схожі?

Діти: На м’ячик. Ягідки круглі. (Відповіді дітей.)

Вихователь: Подивіться – ягідки калини ростуть разом, дружно. Такий пучечок ягідок називається гроно. (Показує гроно калини.) Діти, подивіться, який гарний кущ калини! Які яскраві кольори! Вам він подобається?

Діти: Так.

Вихователь: Калина — народний символ України. Послухайте, про калину казочку.

Про калину

Дуже давно жила на світі дівчинка Калинка. Не було у неї ні батька, ні матері.

Пішла вона одного разу у ліс, щоб сухого гілля наламати.

Прийшла, дивиться, аж стоїть кущик та такий сухий, жодного листочка немає. Жаль стало кущика Калинці, викопала та й узяла з собою. Прийшла до хати, вибрала гарне місце та й посадила деревце. Старанно поливала його Калинка, доглядала, а навесні деревце зацвіло ніжним білим цвітом. Як наречена стояв калиновий кущ. Хто не йшов — милувався кущем. Дівчата вплітали в свої коси цвіт куща дівчинки Калинки.

Коли ж прийшла чарівна осінь, одягнувся і кущ Калинки в золоті шата, та ще й повісив на віти монисто — ягоди червоні, мов кров.

І
старі, і малі дивувалися кущем Калинки.

Пройшла осінь. Завіяло, замело білою віхолою. Все побіліло, замерзло, лише кущ Калинки горів червоним монистом. Прилетіли горобчики, покуштували ягід, а вони ж бо солодкі, мов мед. Рознесли горобчики славу про кущ Калинки, ще й по насінинці в дзьобику.

З тих пір вирощують українці Калинкові кущі, які звуть калиною.

Вихователь: Малята, вам сподобалась казочка?

Діти: Так.

Вихователь: Що розповідалось у ній?

(Відповіді дітей)

Вихователь: Подивіться, кущ калини я намалювала. (Виставляю заготовку — кущ калини без ягідок).Якого кольору листячко?

Діти: Жовтого, зеленого та червоного.

Вихователь: Малята, як ви думаєте чому листочки різного кольору.

Діти: Тому, що настала осінь і листочки змінюють колір.

Вихователь: А що я не встигла намалювати?

Діти: Ягідки.

Вихователь: Якого кольору нам потрібна фарба, щоб намалювати ягідки?

Діти: Червоного.

Вихователь: Дітки, але сьогодні ми будемо малювати не пензликами. Як ви думаєте чим?

Д іти: Пальчиками.

Вихователь: Ми розглянули кущ калини, Але перед тим як малювати ми з вами розімнемо пальчики.

Пальчикова гімнастика «Червона калина»

Є в нас ягідка одна,

(Пальчики зімкнені в кільце.)

Дуже гарна та смачна,

(Незначні повороти кистю руки.)

Не ожина, не малина,

(Легке струшування кистями рук.)

А червоная калина.

(Плескання в долоні.)

Вихователь: Сподобалась вам гра? Ось тепер наші пальчики готові до роботи. Тепер я вам покажу як малювати грона калини. Ягідки ростуть разом у гроні, тому й малювати їх треба так. (Показую та пояснюю прийоми роботи; нагадую про охайність).

А тепер підходьте до дошки і починайте малювати. (Вихователь розташовує ватман на дошці так, щоб усім було зручно. Самостійна робота дітей під спокійний музичний супровід). Який гарний калиновий кущ у нас вийшов! Вам подобається?

Діти: Так.

Вихователь: Беремо серветки і витираємо ручки. А ще калина дуже смачна та корисна. Як ви думаєте, чим же вона корисна?

Діти: Калину люблять їсти пташки.

Вихователь: Правильно, а ще калину використовують люди при застуді. З калини виготовляють сік, варення. Тож давайте і ми спробуємо ягідки.

Діти: Давайте. Вихователь: Які на смак ягідки?

Діти: Кислі.

Вихователь: Ще які? Язичок затерпає, коли ви їсте ягідку? То можна сказати, що калина терпка.

Вихователь: Вам сподобалось сьогоднішнє заняття?

Діти: Так.

Вихователь: А що сподобалось найбільше? Що ви запам’ятали? Чи сподобалось вам малювати пальчиками? (Відповіді дітей)