Гурток «Бізнес-клас»

Тема заняття: «Етика ділового спілкування»

Ділова людина — повинна обов´язково вміти чітко і зрозуміло формулювати свою точку зору, аргументувати свою позицію, аналізувати висловлювання партнера, критично оцінювати відповідні пропозиції.

Необхідною умовою цього є вміння слухати, вести бесіду, створити доброзичливу атмосферу, уміння справити позитивне враження, відповідна завчасна підготовка.

Не досить володіти знаннями, вміннями, методами спілкування, щоб бути хорошим фахівцем. Потрібно мати ще й відповідний рівень внутрішньої культури. Морально-етичні проблеми особистість вирішує залежно від своїх базових життєвих принципів.

Етика ділового спілкування — це наука, яка оперує відповідними знаннями, теоріями, методами, методологією, і водночас мистецтво, тому що залежить від світосприйняття та здібностей особистості.

Основним завданням викладача є не тільки навчання учнів (гуртківців) науці ділового спілкування, а й спонукання їх до мистецтва спілкування шляхом активної пізнавальної діяльності, формування відповідної мотивації, самовдосконалення, використання різних вправ і завдань. Більш глобальною метою є розкриття краси, гармонії людських стосунків, зокрема у сфері ділового спілкування, спонукання до формування особистісних морально-етичних принципів, які стали б основою всієї трудової діяльності керівника, організатора, менеджера.

У повсякденній роботі ділова людина здійснює чимало ділових контактів з керівником, колегами, відвідувачами, по телефону тощо. Запорукою успішних ділових контактів, ділових бесід тощо є компетентність, тактовність і володіння прийомами ведення ділової бесіди. Успішну ділову людину вирізняє мовний етикет, уміння формулювати думки, мистецтво спілкуватися, а також ввічливість та шанобливе ставлення до людини як до особистості. Життєвий досвід допомагає здобути потрібні знання та оволодіти корисними навичками.

Кваліфікованого спеціаліста в наш час ми називаємо діловою людиною. Але діловими людьми не народжуються, а стають у процесі щоденної праці, наполегливого навчання, самоосвіти, самовиховання, тобто самовдосконалення. А привабливою називають людину доброзичливу, яка поважно ставиться до інших. Це виявляється в культурі її поведінки — манерах, виразі очей, міміці обличчя, певних позах і жестах, тоні і тембрі голосу, ставленні до співрозмовника тощо.

Культура поведінки людини (учня) — це сукупність загальноприйнятих норм і форм життєдіяльності, в яких виявляються моральні цінності, уявлення про красу, вимоги здорового глузду, раціональність, а також національні звичаї та традиції.

Для дитини важливо від перших кроків життя навчитися виконувати загальноприйняті норми поведінки, щоб звикнути додержувати елементарних, віками знаних, тисячоліттями повторюваних в усіх приписах правил співжиття» — додержувати їх без насильства і примусу. Як тільки ці правила засвоєні людиною, вони збагачують особистість, стають її цінними якостями, які називають культурою поведінки, або вихованістю.

Вихованість — це внутрішня і зовнішня культура людини.

Людина створила культуру, а культура – людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Сьогодні культура і мова виявилися об’єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності. Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст повинні сприйматися як пляма на службовому мундирі.

Культура мовлення – це духовне обличчя людини. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, про ступінь прилучення до духовних багатств рідного народу, й до надбань усього людства.

Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримування загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови.

Культура мовлення тісно пов’язана з культурою мислення, культурою ділового спілкування. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне, і навпаки.

Культура кожного народу знайшла відображення та фіксацію найперше в його мові. Для глибинного пізнання нації необхідні знання його мови, яка виконує функції своєрідного каналу зв’язку культур між народами. Репрезентуючи свою мову, ми репрезентуємо і власну культуру, її традиції та здобутки, збагачуючи світову культуру.

Грамотне, багате мовлення – не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й виявлення поваги до людей, з якими спілкуємося, до народу, який створив цю мову.

Усне мовлення – це розумово-літературне мовлення, воно наближається до мовлення писемного. Досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності людини визначає її культуру мовлення.

До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:

точність у формулюванні думки, недвозначність;

логічність;

стислість;

відповідність між змістом і мовними засобами;

відповідність між мовними засобами та стилем викладу;

вживання сталих словосполучень;

різноманітність мовних засобів;

нешаблонність у побудові висловлювання, доречність;

виразність дикції;

відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.

Існують три універсальні величини ділового спілкування – погляд, усмішка та відстань, на якій ведеться бесіда.

Будь-яке ділове мовлення грунтується на літературній українській мові, головною ознакою якої є унормованість, її обов’язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність висловлювання.

І так, самий масовий вид спілкування людей ( також спілкування викладачів та учнів) у соціумі (суспільстві) - ділове спілкування. Без нього важко обійтися в сфері економічних, правових, дипломатичних, комерційних, адміністративних відносин. Уміння успішно вести ділові переговори, грамотно й правильно скласти діловий папір і багато чого іншого в цей час стало невід'ємною частиною професійної культури людини: менеджера, керівника будь-якого рівня, референта, службовця. Для досягнення високої результативності практично в будь-якому виді комерційної діяльності необхідно володіти певним набором відомостей, знань, подань про правила, форми й методи ведення підприємницької справи, про принципи ділового спілкування.

Ділове спілкування , як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки ділове спілкування пов'язано з бізнесом, виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, воно — елемент соціальної сфери.