ВЗАЄМОДІЯ ШКОЛИ ТА СІМ'Ї ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
У статті висвітлено основні аспекти сімейного виховання, методи, форми і зміст виховання, психолого-педагогічні основи взаємодії сім'ї і школи, охарактеризовано роль співпраці вчителя та батьків у вихованні та навчанні учнів молодшого шкільного віку.
Ключові слова: виховання, сім'я, співпраця, дитина, виховний процес, школа, ефективність, результативність.
Постановка проблеми: Ніхто не буде сперечатися з тим, що основним завданням кожної родини є виховання дітей. На сьогоднішній день перед підростаючим поколінням суспільство ставить ряд вимог: самостійність, уміння швидко адаптуватися в умовах сучасного середовища, навчатися протягом всього життя. Виховання такої людини потребує активізації всіх соціальних інститутів, особливої уваги та взаємодії виховного середовища школи, позакласної роботи та сімейного виховання.
Основним ядром на сучасному етапі виховання та навчання дітей є школа. Але необхідно зазначити, що без єдності зусиль з сім’єю, ефективність цих процесів буде низькою. Адже саме в сім’ї найбільше виховується людина укладом спільного життя: побутом, працею, традиціями, звичаями. Саме в сім’ї дитина засвоює такі загальнолюдські поняття, як добро і зло, правда і кривда, корисне і шкідливе, тобто її морально-етичні принципи, на яких споконвіку грунтується педагогічний досвід народу.
Єдність сім’ї і школи відіграє важливу роль у вирішенні завдань всебічного розвитку особистості та у вихованні школяра.
Актуальною проблемою на сучасному етапі розбудови національної системи освіти є питання, пов’язані з визначенням методологічних орієнтирів, єдності в діяльності батьків та школи у навчально-виховному процесі учнів початкової школи.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. На рубежі ХІХ і ХХ століть вперше виникає ідея взаємодії школи та сім’ї у процесі виховання дитини. К.Н. Вентцель поряд з проблемами сімейного виховання, освіти батьків піднімає проблему зв’язку школи з батьками. Н. К. Крупська була одним із перших педагогів, які пропагували ідею тісної взаємодії школи з сім’єю. А. С. Макаренко стояв у витоків вирішення проблеми взаємодії школи та сім’ї.
В. Оржеховська, В. Кириченко, Г. Ковганич переконані у тому, що виховання дітей у школі і сім’ї – це нероздільний процес з єдиною метою, який зорієнтований не лише на спільні зусилля навчального закладу і сім’ї у вихованні школярів, а й на їх виховну співпрацю у цьому процесі.
При організації взаємодії сім’ї та школи необхідно окреслити мету та педагогічні умови цієї взаємодії. Метою взаємодії є залучення сімей до спільної із школою соціальної діяльності, забезпечення взаєморозуміння та спільної роботи у формуванні соціальних орієнтацій та творчого потенціалу дитини. О. М. Докукіна дає широку характеристику структури взаємодії родини і школи, до якої вона включає: педагогічну діагностику родини; визначення цілей і завдань спільної роботи; підвищення готовності батьків до взаємодії зі школою; організацію різних форм спільної роботи; стимулювання участі педагогів і батьків у погодженні і взаємообумовлених діях родини і школи; корекція спільної діяльності. [2, c. 60].
Мета статті: на основі аналізу наукової літератури та досвіду видатних педагогів, дослідити особливості співпраці школи та сім'ї, що є запорукою ефективного впливу на виховання та навчання учнів сучасної початкової школи.
Виклад основного матеріалу. Значення батьківського авторитету, роль педагогічного колективу є найважливішою необхідністю у навчально-виховному процесі сучасної початкової школи. Щоб змінити на краще стан моральності нашого суспільства, необхідно зважати, що вихованість наших учнів результат клопіткої щоденної роботи, а також тих реальних міжлюдських стосунків, у які включається дитина з перших днів свого життя і активним учасником яких вона залишається усі наступні роки.
Сім'я – це найвища, найголовніша цінність на Землі, яка робить наше життя щасливим, повноцінним. Сім'я - це особливого роду колектив, який грає у вихованні основну, довгострокову і найважливішу роль.
Сім'я відображає школу, засоби масової інформації, громадські організації, трудові колективи, друзів, вплив літератури і мистецтва. Це дозволило педагогам вивести досить певну залежність успішності формування особистості. Обумовлюється вона, перш за все, родиною. Чим краще сім'я і чим краще впливає вона на виховання, тим вище результати фізичного, морального, трудового виховання особистості.
Метою сімейного виховання є забезпечення високого рівня освіченості й виховання свідомого громадянина України.
Зміст виховання в сім’ї обумовлений саме метою виховання в демократичному суспільстві і специфікою сімейного виховання. Тому його складовими компонентами є відомі напрями виховання – національне, моральне, правове, статеве, художньо-естетичне, трудове, екологічне, фізичне та розумове. (Алексеєнко Т. Ф.,Постовий В.Г., Підласий І.П., Фіцула М.М.).
Основними завданнями сімейного виховання є (Мойсеюк Н.Є., Постовий В.Г.):
- виховання фізично й морально здорової дитини, забезпечення необхідних екосоціальних умов для реалізації можливостей розвитку дитини (генотипу);
- створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів і сприймань, її самореалізації;
- засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, правдивості, справедливості, гідності, людяності, здатності виявляти турботу про молодших, милосердя до слабких і людей похилого віку;
- включення дитини в спільну з дорослими діяльність, розвиток працелюбності, творчої особистості, спрямування її зусиль на турботу про навколишнє середовище, виховання дітей цивілізованими господарями та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин;
- забезпечення духовної єдності поколінь, збереження сімейних традицій та реліквій, вивчення родоводу; прилучення дітей до народних традицій, звичаїв, обрядів, виховання в них національної свідомості і самосвідомості. [3]
Ефективне та результативне сімейне виховання можливе, якщо воно буде здійснюватися за наступних умов: батьківське тепло, взаємна повага в сім’ї, довіра до дитини; частота й інтенсивність спілкування з батьками; сімейна дисципліна, методи виховання, які використовуються батьками; приклад батьків.
Розв’язок виховних завдань на сучасному етапі розвитку суспільства можливо реалізувати лише в тісній взаємодії партнерства сім’ї та школи, включаючи механізми суспільно-державного управління загальноосвітньою школою. Виховання як у сім’ї, так і школі повинно мати чітку спрямованість. Співпраця батьків та вчителів повинна бути безперервною. Школа в процесі повсякденного життя повинна вчити батьків здійснювати процес виховання.
Загальноосвітній навчальний заклад не може вирішити всіх проблем, які безпосередньо пов'язані з реалізацією навчально-виховних цілей, а тому саме держава має поставити собі за мету посилення соціальної політики у відношенні до родин, зацікавити суспільство у життєздатності сімей, забезпечити посередництво.
У цій ситуації необхідно використовувати всі можливі форми та методи продуктивної взаємодії сім’ї та школи: підвищити педагогічну культуру батьків, знаходити механізми спільної взаємодії, враховувати специфіку та інтереси сучасних дітей. Школа виконує функцію не тільки навчання та виховання, але й сприяє соціалізації учнів, формуванню життєвих компетентностей, розвиток соціальних якостей особистості, виховання самостійності, створює спільне освітньо-культурне середовище, в якому живе та розвивається дитина.
Основну роботу з батьками школа проводить через батьківські об’єднання, які носять різні назви – батьківські комітети, конгреси, асоціації, асамблеї, президії, комісії, клуби і т.п. Кожен з них має свої план, положення, напрями діяльності.
Діяльність батьків та педагогів в інтересах дитини є успішною лише в тому випадку, коли вони стануть союзниками. Для кожного педагога важливо встановити партнерські відносини з сім’єю кожного учня, створити атмосферу взаємопідтримки та спільності інтересів. Сучасній школі необхідно підсилити виховну функцію навчально-виховного процесу. Виховання через навчання – це той резерв, яким ми сьогодні маємо користуватися, поєднувати наукову теорію з практикою.
Сім’я разом зі школою створює той важливий комплекс факторів виховного середовища, який визначає успішність всього навчально-виховного процесу. У створеній В. Сухомлинським системі виховання стосунків між собою і колективом важливе місце займає спільна діяльність сім’ї та школи. Зокрема, у своїй праці “Павлиська середня школа” педагог наголошує на тому, шо найбільш повноцінним суспільним вихованням є , як відомо, шкільно-сімейне. Сім’я з її взаєминами між дітьми і батьками - перша школа інтелектуального, морального, естетичного і фізичного виховання. Батько, мати, старші брати і сестри, дідусь і бабуся - перші вихователі дітей у дошкільному віці і лишаються ними, коли їхні вихованці пішли до школи[6]. Але і школа та розроблені методи взаємодії займають велике місце у спільному виховному процесі.
Висновки. Отже, підсумовуючи різні підходи та різні висловлювання щодо взаємодії школи та сім'ї, неодноразово можна переконатися, що ефективність навчально-виховного процесу буде досягнута лише за умов союзності, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що реалізується у досягненні навчально-виховних цілей сучасної школи. Тобто необхідно чітко усвідомлювати, що відповідальність за особистісний розвиток учня, його соціалізацію та подальшу реалізацію у суспільстві, як повноцінного його члена, громадянина, не можна перекласти на якийсь один соціальний інститут, будь-то школа, чи сім'я. Адже досягти поставленої перед нами цілі, а саме успішного навчально-виховного процесу у сучасній школі, ми зможемо тільки спільними зусиллями.
Література
Вовчук І. С. Батьківський всеобуч. Матеріал для роботи з батьками учнів 1-4 класів. Частина 1 / І. С. Вовчук, Ю. О. Петік. – Х: Основа, 2011. – 128с. –( б-ка журн. «Початкове навчання та виховання»6(вип.. 3(87))
Докукина Е.М. Взаимодействие школы и семи в формировании нравственных основ поведения младших школьников. – К.: Інститут педагогіки АПН України 1993. – 152с.
Кузьмінський А. І. Педагогіка родинного виховання: [навч. посіб.] / А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К.: Знання, 2006р. – 324с.
Постовий В.Г. та ін. Сім’я і родинне виховання.: Концепція. \\ Рідна школа. – 1996.- № 11- 12
Система роботи з батьками і модуль співпраці міського відділу освіти і навчальних закладів. –К.:Шк.світ, 2008. -128с. –(Бібліотека шкільного світу)
Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. - К.: Радянська школа, 1978.