методична розробка «Розвиток самосвідомості дитини раннього віку, як передумова формування гармонійної особистості» Автор розробки: Сисоєва К.В. практичний психолог м.Кам’янське 
Сисоєва Катерина
Володимирівна
практичний психолог
ДНЗ№26 «Золота рибка» м.Кам’янське
«спеціаліст вищої категорії»,
«психолог-методист»,
сертифікований арт-терапевт, тренер, консультант.
Актуалізація питання.
Народження самосвідомості у дитини раннього віку.
Кризи раннього віку.
Важливість безумовного прийняття.
Статева ідентифікація.
Важливість та організація режиму дня.
Право вибору.
Практичні техніки, що сприяють розвитку самосвідомості.
Висновки.
Список літератури.
«Дитинство» - найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а теперішнє, яскраве, самобутнє, неповториме життя. І від того, як пройшло дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло в її розум і серце із оточуючого світу, - від цього в певній мірі залежить, якою людиною стане сьогоднішній малюк» В.Сухомлинський 
Сьогодні в усіх регіонах України постала потреба в навчанні та вихованні дітей за сучасними інноваційними технологіями.
Інноваційні технології – це творчі заміни тих чи інших застарілих форм, методів, принципів структур новими.
У наш час усе більше уваги в сучасній науці та практиці приділяється періоду раннього дитинства, оскільки саме означений вік є часом великих змін і суттєво впливає на подальше життя дитини. Аналіз наукового дослідження свідчить про важливість зазначеного вікового періоду у формуванні та розвитку майбутньої особистості та ролі батьків, а надалі й вихователів ДНЗ в означеному процесі. Так, визнання вітчизняними вченими (Н.Аскаріна, Т.Алексєєнко, Н.Виноградова, О.Кононко, Г.Ляміна, Т.Маркова, та ін..) – та зарубіжними (Д.Адкок, М.Сигал, Д.Стилберг) періоду раннього дитинства в житті людини як найбільш сенситивного, в умовах якого закладаються, першооснови наступного розвитку особистості, дозволяє одночасно розв’язати питання про залежність формування майбутньої особистості від сформованої педагогічної культури батьків та рівня професійної підготовки педагогів.
Інтенсивне реформування освіти в Україні вимагає наполегливих пошуків трансформування освітнього процесу на гуманістичних засадах. Одним з виявів такого трансформування є інноваційні педагогічні технології, що передаються якісно нові перетворення як педагогічного процесу в цілому, так і його складових, і сприяють істотному підвищенню його ефективності. Саме інновації виступають провідним фактором розвитку освіти, а їх впровадження - предметом систематичної і цілеспрямованої діяльності.
Народження самосвідомості
На третьому році життя, коли діти починають вимовляти короткі речення, виконуючи будь-яку дію, вони часто описують її, а поведінку інших людей описують рідше. Це означає, що вони найбільше заклопотані своїми вчинками.
Про формування самосвідомості (образу себе і ставлення до себе) дитини на другому році життя свідчить її здатність впізнавати себе у дзеркалі, активно використовувати займенник "Я". У період від одного до трьох років відбувається перетворення малюка з істоти, яка вже стала суб'єктом (зробила перший крок на шляху становлення особистості), на істоту, що усвідомлює себе як особистість. Нерідко діти починають перед дзеркалом робити гримаси, можуть одягати на себе різноманітний одяг (татову шапку, рукавички, мамин капелюшок і шарфик) і знову дивитися на себе у дзеркало. Ці дії започатковують новий етап самоідентифікації - ототожнення себе з власним образом через відображення у дзеркалі. За допомогою дзеркала дитина отримує змогу формувати своє уявлення про себе теперішнього (тут-і-зараз).
Саме в цьому віці виникає психологічне новоутворення - Я - глибинна суть людини, самість, справжність, що дає їй змогу відрізняти себе від інших людей, відчувати, переживати, усвідомлювати реальність свого існування. Як активне начало, Я об'єднує всі життєві вияви особистості, забезпечує погляд на себе із середини, усвідомлення, змінювання себе, регулювання своєї життєдіяльності, а також подолання меж свого Я, щоб збагнути свою глибинну суть, цінності, об'єднати своє минуле, теперішнє і майбутнє. Я є найвищою концентрацією індивідуальності та неповторності людини.
Вираження, підвищення цінності власного Я- є однією з головних життєвих потреб людини.
Таб.1:Завдання розвитку самосвідомості
У ранньому дитинстві Я має тілесне вираження: розкутість, вільність чи скутість, напруженість, усмішка чи сум, доброта і щирість чи зверхність і зухвала поведінка. Саме в цей період виникає тенденція до «сили Я», основою якої є справжні (нормативні) людські цінності і яка забезпечує розвиток просоціальної спрямованості особистості дитини, або тенденція до "слабкості Я", що виражається в почутті меншовартості, інфантильних інтересах. Ця тенденція зумовлює постійне напруження у психіці та суперечливість поведінки (заздрощі, ревнощі, невдоволення, агресію, намагання використати інших людей у власних інтересах, дискредитувати їх тощо).
Основними функціями Я є визначення стратегії життя та поведінки самоузгодження внутрішнього світу людини, реагування на моральні та соціальні норми і духовні цінності саморегулювання життєдіяльності, інтеграція життєвого досвіду, забезпечення саморозвитку і самореалізації.
У своєму розвитку Я долає кілька стадій, пов'язаних з виокремленням його із зовнішнього світу, розвитком довільності та рефлексивності.
Після виникнення первинного ставлення до себе як до окремо існуючого суб'єкта, відкритої заяви про себе як про особистість у психіці дитини з'являються й інші особистісні новоутворення. На третьому році життя малюки починають порівнювати себе з іншими людьми, у результаті чого у них поступово складається певна самооцінка, прагнення відповідати вимогам дорослих. Далі формуються почуття гордості, сорому, елементарні опредмечені форми рівня домагань.
Кризові періоди у розвитку дитини раннього віку
Н
а період раннього віку припадає два кризових періоди.
Криза першого року життя - криза, спричинена руйнуванням необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим, яка проявляється у плаксивості, похмурості, інколи у порушенні сну.
У зв'язку з нею в дитини виникають перші акти протесту, опозиції, протиставлення себе іншим. За неправильного виховання такі реакції можуть проявлятися особливо інтенсивно. У дитини, якій у чомусь відмовлено або яку не зрозуміли, різко проявляється аффекту (вона падає на підлогу, б'є ногами об неї, починає кричати, відмовляється ходити). Ця реакція спрямована проти заборон, відмов, вдаючись до неї, дитина ніби повертається до більш раннього періоду життя, але використовує це інакше.
Криза 1-го року не характеризується гостротою. Встановлення нових стосунків з дитиною, емоційне спілкування, надання їй певної самостійності, терпіння і витримка дорослих пом'якшують ЇЇ перебіг. Найважливішим набутком 1-го року життя є здатність діяти не лише під впливом безпосередньо сприйнятих об'єктів, а й афективно заряджених образів і уявлень, що виникають у пам'яті, тобто "мотивуючих уявлень" (С. Божович), які е центральними новоутвореннями цього періоду життя. На цій основі виникають власні, незалежні від дорослого, бажання дитини. Якої раніше навколишні предмети ставали значущими і привабливими переважно в руках дорослого, то тепер вони приваблюють малюка незалежно від нього. Виникнення цього новоутворення зумовлене новими можливостями дитини (свободою пересування) і першими заборонами дорослого.
У цей період розривається первинний зв'язок з дорослим і виникає автономність дитини від дорослого, яка різко підвищує її власну активність. Однак ця автономність досить відносна. Малюк ще нічого не вміє робити сам, постійно потребує допомоги і підтримки дорослого, навіть ходити самому йому ще важко. Дорослий ще потрібний йому, але уже по-іншому. Без оцінки і підтримки дорослого дитинка не може відчувати своєї самостійності й активності. Цим зумовлена підвищена чутливість немовлят до похвали і ганьби, їх образливість, вимагання уваги до своїх дій. Орієнтація на оцінку дорослого є важливим якісним перетворенням, яке відбувається в період кризи першого року життя.
Основними новоутвореннями цього періоду розвитку є формування мовної структури (наприкінці 1-го року дитина вимовляє перші слова) і предметних дій (дитина освоює довільні дії з предметами навколишнього світу). За Л. Виготським, молённая однорічної дитини стає автономним. Воно слугує містком між пасивним і активним мовленням. Наприкінці третього року життя (часом і дещо раніше) діти вже обстоюють своє право на незалежну поведінку ініціативними заявами "Я сам". Поява цього феномену спричинює цілковитий розпад попередньої соціальної ситуації, що проявляється в кризі трьох років.
Криза трьох років - криза соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявляється в негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі.
У дитини з'являється прагнення до самостійної діяльності, самостійного задоволення своїх потреб ("Я сам").
Симптомами кризи 3-х років, за Л. Виготським, є:
1) негативізм - прояви у поведінці дитини, під час яких вона не хоче чогось зробити тільки тому, що це запропонував хтось із дорослих (реакція не на зміст дії, а на пропозицію дорослих);
2) впертість - наполягання на своїй вимозі не тому, що їй цього дуже хочеться, а тому, що вона цього вимагає;
3) норовистість - реакція дитини, спрямована проти встановлених для неї норм виховання, способу життя;
4) свавілля, примхливість - намагання діяти самостійно, на свій розсуд;
5) протест-бунт - поведінка дитини характеризується виявами протестів;
6) симптоми знецінювання, дискредитації дорослого - ігнорування пропозиції, прохання, оцінки дорослого;
7) прагнення до деспотизму - намагання виявляти необмежену владу щодо навколишніх;
8) ревнощі щодо молодших і старших, якщо у сім'ї ще є діти;
9) невротичні, психопатичні реакції - страхи, неспокійний сон, нічний шнуре, різкі утруднення у мовленні тощо.
У результаті подолання кризи трьох років виникають такі важливі психічні новоутворення, як порівняння себе з іншими людьми, прагнення до самостійної діяльності, подібної на діяльність дорослих. Прагнення бути як дорослий може знайти найповніше втілення тільки у формі гри (лише в грі дитина може зварити обід, зробити укол, піти в магазин тощо). Тому криза трьох років розв'язується завдяки переходу дитини до ігрової діяльності. Ці новоутворення (прагнення самостійності, відокремлення себе від дорослих, бажання наслідувати їхні дії) є важливим кроком у психічному розвитку дитини.
Важливість безумовного сприйняття !
«Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те, що він красивий, розумний, здатний, відмінник, помічник і так далі, а просто так, просто за те, що він є!» Ю.Гіппенрейтер 
Звичайно, дитині подібні знаки безумовного прийняття особливо потрібні, як їжа зростаючому організму. Вони її живлять емоційно, допомагаючи психологічно розвиватися. Якщо ж він не отримує таких знаків, то з'являються емоційні проблеми, відхилення в поведінці, а то й нервово-психічні захворювання.
Ю. Гіппенрейтер, у книзі «Спілкуватися з дитиною - Як?», надає правила безумовного прийняття для доросліх:
Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною в цілому.
Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, якими небажаними або «недозволеними»
Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте в неприйняття його.
Статева ідентифікація та значення ім’я
На етапі раннього дитинства відбувається первинна ідентифікація, починає вибудовуватися статева самоідентичність.
Статева самоіденгичність (лат.indenticus - той самий}- усвідомлення своєї належності до статі.
Культура статевої поведінки є результатом впливу стереотипів у сім'ї і найближчому оточенні дитини. За грамотного впливу дорослих у дитини формуватиметься адекватне ставлення до статевих відмінностей і ролей, стосунків між чоловіком і жінкою тощо. Дитина може ставити батькам і вихователям запитання про відмінності статей, походження дітей тощо. Така природна допитливість повинна задовольнятися дорослими, які серйозно поставляться до запитань дітей, дотримуватимуться такту, враховуватимуть вік і психологічні особливості кожної дитини. Також ці питання діти обговорюють між собою.
У ранньому віці дитина засвоює своє ім'я. 6-місячне немовля реагує на своє і чуже ім'я по-різному. Воно є показником індивідуальності дитини, відрізняє її від інших. Водночас є і засобом ідентифікації з іншими людьми, підкресленням її належності до статі, сім'ї, національності. Вживання ласкавих форм імені демонструє малюку позитивне ставлення до нього. Дитина пізнає своє ім'я раніше, ніж прізвище, і користується ним у спілкуванні з іншими. Ім'я індивідуалізує дитину й водночас ідентифікує її з певною культурою, нацією, предком роду тощо.
Статеве виховання - засвоєння знань про взаємини статей, формування культури статевої поведінки. Роль дорослого у формуванні психологічних основ статевого виховання дошкільників надзвичайно важлива. Оскільки від правильності побудови виховного процесу залежить статева самоідентифікація, засвоєння ролей чоловіка чи жінки, адекватне ставлення до статевих відмінностей. Провідне значення при цьому має сім'я і найближче оточення дитини, які виробляють стереотипи її поведінки.
Важливість режиму в організації життєдіяльності дитини раннього віку
Величезне значення для дитини, особливо для його фізичного і емоційного розвитку, має розпорядок дня. Один і той же час для їжі, сну, прогулянок, занять та ігор — це відмінна складова для правильного виховання дітей. Вдома батькам слід дотримуватись режиму, який існує у ДНЗ і обов’язково зберігати денний сон.
Розклад дня — це правильний розподіл періодів неспання і сну, прийомів їжі, різних оздоровчих процедур, занять і будь-якої діяльності дітей. У перші 3 роки, розпорядок дня у дитини змінюється кілька разів. Він складає фундамент міцної нервової системи, яка необхідно у майбутньому навчанні у школі. Слід згадати, що в традиціях нашого народу обов’язковим ритуалом засинання дитини, була колискова. Зараз на Україні відроджується рух колисанки. Колисанка — це перший поетичний твір, з яким зустрічається дитина вже в перші дні свого життя, вона чує його з вуст найближчої людини — матері.
Вони несуть у собі емоційно насичену функцію встановлення контакту між матір’ю та немовлям без сторонніх слухачів. У них відбита глибока материнська любов, оспівується світ добра, краси й справедливості, який кожна матір прагне виплекати у своєї дитини. Тому в них відображуються найглибші почуття людини, вони захоплюють своєю ніжністю, безпосередністю, простотою. Це перші уроки духовності, моральності, чесності, чемності (добре, погано, можна, не можна), шанобливого ставлення до праці. Колисанки допомагають ознайомити дитину з навколишнім світом, це перші поетичні твори, які дитина запам’ятовує, повторює слова, фрази.
Режим зобов’язаний підкорятися основним критеріям виховання дітей дошкільного віку, сприяти правильному розвитку і росту, розвитку рухових здібностей, зміцнення здоров’я, а також становленню мовних можливостей.
Важливість надання права вибору
Психологи з університету Східного Мічигану відмітили, що для дитини, надання права вибору є фундаментальним фактором розвитку, який сприяє укріпленню таких рис :(див. табл.2)
Табл. 2
Дитина може робити вибір в одежі, це зміцнюватиме самостійність, яка народилась після кризи 3-х років. При здійсненні покупок в магазині, дитині можна надати право вибору продуктів, але тих, які намічені батьками. Ніколи не треба запитувати дитину: «Ти хочеш яблучко, чи тортик?». Це протилежні поняття, які внесуть дисбаланс у виховання самосвідомості дитини.
Вибір надається між схожими продуктами, предметами одягу, іграшками, тощо. Наприклад: «Яку кашу тобі приготувати, гречану чи рисову?», або «Яку казочку почитати тобі?». Право вибору народжує внутрішню свободу.
К
оли в родинні плекають можливість вибирати, то і дітей майже не виникають істерик, під час сумісних покупок. В майбутньому, ця звичка послугує на користь вибору професії.
Техніки, спрямовані на покращення адаптації до умов ДНЗ, на формування самосвідомості та розвитку соціально-емоційної сфери для дітей раннього віку
Мотиваційна техніка пісочної терапії «Сонячні промінчики» (автор Сисоєва К.В.)
Обладнання: ящик для пісочної терапії, камінці (намистинки, мушлі, тощо)
Мета: сприяє створенню позитивної атмосфери, об’єднує і знайомить дітей у колективі, сприяє зниженню нервової наруги, розвиває дрібну моторику, формує образ-Я.
Діти сідають навколо ящичку для пісочної терапії. Ведучий малює в центрі коло і промовляє віршик:
Разом ми одна сім’я
Всі і ти, і ти, і Я
Гарні й дужі молодці!
Всі ми сонця промінці!
Далі кожна дитинка, по-черзі, малює промінчик і називає своє ім’я. Якщо дитина не розмовляє, то ведучий називає голосно, а дітки повторюють. На слідкуючому етапі дітям пропонують прикрасити камінчиками свій промінчик.
Техніка-хоровод «Ми найкращі!»
Мета : сприяє створенню позитивного настрою, об’єднує дітей, сприяє адаптації.
Діти з вихователем утворюють коло у центрі ставлять стільчик. Далі ведучий співає пісеньку і дітки підспівують йому, потім називає ім’я дитинки і запрошує сісти стільчик
А хто у нас сьогодні найкрасивіший?
Хто у нас сьогодні найщасливіший?
Маша, Маша, поспішай
На стілець скоріш сідай
Дитинка, яка сидить на стільчику слухає компліменти про себе від групи. Якщо дітки погано розмовляють, то дитинка може з усіма привітатись за руку, чи всі дітки обіймають її.
Вправа „Малюємо себе”
Дитині пропонується кольоровими олівцями намалювати себе зараз і в минулому. Обговоріть з нею деталі малюнка, в чому вони відмінні. Запитайте дитину, що їй подобається і не подобається в собі.
Ця вправа спрямована на усвідомлення себе як індивідуальності, усвідомлення різних сторін свого характеру. Це корисно для визначення того що змінилося в дитині порівняно з минулим і що ще хотілося б змінити.
Техніка з люстерком
Д
итині пропонують роздивитись себе у дзеркалі та відповісти на такі запитання:
Як звуть ту дитинку у дзеркалі?
А який у неї настрій?
Якого кольору твої оченята?
Якого кольору твоє волосся?
А, що ти не любиш робити?
А, що ти дуже любиш робити?
А як твій ротик посміхається?, тощо.
Вправа «Хто Я?» (для дошкільнят старшого віку)
Якщо вправа може проводиться з групою дітей чи індивідуально. Якщо група, дітей об’єднують у коло і пропонують по черзі, передаючі м’яч, продовжувати речення:
Для своїх батьків, Я………(донечка, син)
Для своїх бабусі й дідуся, Я…… (онук, онучка)
Для своєї сестри (брата),Я……
Якщо я живу в Україні, то Я……… (українка, українець), тощо.
Арт-техніки з тканиною
Т
ехніка «Хустинка»
Мета: сприяє розвитку творчої уяви, усуває напруження, сприяє позитивному емоційному стану, розвиває артистизм.
Обладнання : косинки різнокольорові за кількістю дітей.
Дітям пропонують показати, з а допомогою хусточки, різні образи:
Хитрої лисички (робимо хвостик з хустки); привида (накриваємо голову і нібито лякаємо); бабусю; силача; людину, яка загорає (людину, яка змерзла), тощо. Під керівництвом ведучого можна створювати різноманітні образи. Після виконання вправ-етюдів, діти викладають на килимі квітку.
Техніка «Різний настрій»
Дітям пропонують обрати хустку, яка подобається. Можливо запитати чим сподобалась тканина, яка вона на дотик?
Далі ведучий пропонує здійснювати рухи тканиною, які на думку дітей, відповідають певному настрою:
-покажіть веселий настрій (ритмічно колихахи тканину, підкидати вгору);
-покажіть злий настрій;
- покажіть боязкий настрій, тощо.
3. Техніка «Мій будинок» (розвиток почуття безпеки, зниження тривожності)
Дітям пропонується створити на килимі свій будинок, використовуючи тканину. Тобто розкладаємо тканину, утворюючі стіни, дах, з маленьких відрізків тканини, віконечка і т.п. Далі ми пропонуємо роздивитись свій будиночок, посидіти або полежати на ньому.
Вправи з тканиною:
«Ми маленькі силачі» (вправа-етюд, м’язове напруження та розслаблення)
Тканину перетворюємо на уявну штангу (напруження м’язів рук, мімікою відтворюємо, що нам важко). Слідуюча вправа «Маленькі прибиральники»: затрушуємо тканину почергово лівою, правою рукою та обома руками, імітуючи прибирання.
Викладаємо квіточку Ми маленькі силачі
Вправа на об’єднання «Квіточка»
Кожна дитина обирає тканину та викладає у вигляді пелюстки квітки.
Висновки:
Отже, у ранньому дитинстві:
відбувається ускладнення стосунків з людьми, змінюється ставлення до предметів, формується і розвивається уявлення про себе, усвідомлюються власні бажання тощо.
відбувається зародження власне самосвідомості, а саме того її рівня, коли дитина усвідомлює себе діячем - суб´єктом;
умовою розвитку самосвідомості є ускладнення предметної діяльності дитини, яка починає відокремлювати окремі її елементи (мету, результат, процесі, виконавця);
набуття досвіду спільного з дорослим виконання предметною діяльності призводить до появи прагнення дитини до відособлення і самостійності;
поява власне самосвідомості невіддільна від мовлення дитини, в якому з´являється займенник «Я»;
форма спілкування з дорослим наприкінці раннього віку відстає від розвитку самосвідомості малюка, зумовлюючи появу кризи трьох років.
психологічна просвіта батьків «Про психологічні особливості дитини раннього віку», має стати пріоритетним напрямком в роботі дошкільного закладу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Адрусич Н. Вимоги часу: кращі технології в практику//Дошкільне виховання. – 2002.№1 -С.З-7.
Баркан А., Ребенку хорошо в детском саду. Как этого добиться. Олма-Прес, 2015
Барна М.М, Гриза Л.С. Інформаційно – методичні матеріали для організації роботи з батьками: Методичний порадний. Львів: ЛОІППО.-2002-84с.
Богуш А.М. Теорія і методика розвитку мовлення дітей раннього віку: Навчальний посібник - Київ:Видавничий Дім «Слово», 2003. - 344с.
Гіппенрейтер Ю. Спілкуватися з дитиною. Як?. Вид-во Сфера, 2005р.
Л.Виготський «Уява і творчість у дитячому віці» ,1967.
Гармонічний розвиток особистості//Дошкільне виховання. – 2007.№6 -С.4-6.
Голець М.І. Етика матері і дитини: Нарис з історії виховання дітей раннього віку: Навч. посіб. - К.: Вища школа., 2005.-159с.
Дитяча психологія. Р.В.Павелкін, О.П.Цигипало.Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К., 1997.-376с.
Гураш Л.Раннє дитинство: специфіка, особливості.//Дошкільне виховання. – 2001.№1 –С.3-5.
Дичківська І.М.Інноваційні педагогічні технологій: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. - 352с.
Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998. – С. 100 – 137. 3.
Кононко О. Л. Плекаємо в малечі почуття самовартісності. – Х.: Ранок, 2008. – 141 с
Монина Г. Б., Лютова Е. К. М77 Проблемы маленького ребенка. — СПб.: Издательство «Речь», 2002. — 192 с.:
Ігрові заняття з розвитку мовлення. І-ІІ молодші групи./Упоряд.В.Л.Сухар. - Х.: Ранок-НТ,.-2008.-192с.