Контроль та оцінка знань, умінь і навичок учнів – невід’ємний структурний компонент навчального процесу. Виходячи з логіки навчання, він є, з одного боку, завершальним компонентом оволодіння певним змістовним блоком, а з другого – своєрідною зв’язуючою ланкою в системі навчальної діяльності особистості.
При правильній організації навчально – виховного процесу контроль сприяє розвитку пам’яті, мислення та мови учнів, систематизує їхні знання, своєчасно відкриває прорахунки навчального процесу та служить їх запобіганню. Добре організований контроль знань учнів сприяє демократизації навчального процесу, його інтенсифікації та диференціації навчання. Він допомагає вчителю отримати об’єктивну інформацію (зворотній зв’язок) про хід навчально – пізнавальної діяльності учнів.
Контроль – це виявлення, встановлення та оцінка знань учнів, тобто визначення об’єму , рівня та якості засвоєння навчального матеріалу, виявлення успіхів у навчанні, прогалин в знаннях, уміннях та навичках окремих учнів та всього класу в цілому для внесення необхідних корективів в процес навчання, для вдосконалення його змісту, методів та форм організації.
Як відомо, складовою частиною контролю виступає перевірка, завданням якої є виявлення знань, умінь і навиків та порівняння їх з вимогами чинних навчальних програмам. В цьому випадку контроль здійснюється з метою оцінювання. Заключним актом контролю в такому разі є виставлення вчителем певної оцінки (балу).
Контроль входить органічною частиною в процес навчання також і як засіб керування корекції знань та стимулювання. Без нього не може бути ні навчання, ні самої школи.
Контроль має виховне значення. Правильно організований контроль розвиває пізнавальний інтерес і стимулює учнів до систематичної наполегливої праці, зумовлює формування важливих якостей особистості: відповідальності, здатності до подолання труднощів, самостійності. Адже результати індивідуальних зусиль під час перевірки стають предметом суспільного обговорення й оцінювання. Оцінка у процесі навчання молодших школярів є одним із важливих засобів мотивації і стимулювання їх навчально-пізнавальної діяльності. Цю функцію у поєднанні з іншими мотивами учіння, вона виконує, якщо сприймається усвідомлено, розкриває перспективи успіху дитини, створює і підтримує позитивний емоційний настрій, викликає бажання вчитися, сприяє формуванню адекватної самооцінки.
Здійснення контролю (перевірка й оцінювання) в процесі навчання в початкових класах визначається основними дидактичними принципами. Найважливішими серед них є такі:
а) систематичність. Вона зумовлена, по-перше, дидактичною доцільністю здійснення контролю на всіх етапах процесу навчання; по-друге, необхідністю контролю за кожним учнем на кожному уроці, у зв’язку з психологічними особливостями розвитку пізнавальних процесів у молодших школярів і оволодіння ними учінням, як провідним видом діяльності у молодшому шкільному віці;
б) всебічність, яка передбачає визначення рівня оволодіння учнями знаннями, уміннями і навичками за їхніми основними параметрами відповідно до цілей, поставлених у процесі засвоєння змісту навчального предмета;
в) індивідуалізація зумовлена різним рівнем розвитку дітей та психологічними особливостями діяльностей перевірки й оцінювання.
Психологами доведено, що сам факт перевірки знань як особливого виду діяльності, що вимагає самостійності, який оцінюється, порушує “психологічну рівновагу” учня, збуджуючи або пригнічуючи його. За таких обставин виявити справжній рівень навчальних досягнень учня досить важко. Ці обставини усуваються індивідуальним підходом. Індивідуалізація дозволяє забезпечити вибір засобів перевірки, які допомагають зняти психологічне напруження в дітей, створити умови для повної реалізації їх суб'єктивних можливостей та для об'єктивного оцінювання учителем. Важливо, щоб індивідуалізація ґрунтувалася на єдності загальних вимог до всіх учнів із урахуванням індивідуальних особливостей кожного.
У будь-якому класі виділяються кілька груп учнів, які відрізняються рівнем розумового розвитку, здібностями, ставленням до навчання, мірою активності та старанності, темпераментом і поведінкою. За цими характеристиками вони, як правило, поділяються на три групи: з високим, середнім і низьким рівнем розвитку. Для кожної з цих груп необхідно добирати відповідні засоби індивідуалізації, які впливають на методику організації процесу перевірки й керування ним. Так, перевірка знань та умінь учнів з низьким рівнем розвитку вимагає повільнішого темпу роботи, застосування прийомів, які полегшують відтворення засвоєного змісту (схем, сигналів, засобів наочності), відчутної допомоги вчителя під час виконання завдань, поелементного і поопераційного контролю.
Індивідуалізація перевірки досягнень учнів з середнім рівнем розвитку насамперед зводиться до максимальної активізації їхньої пізнавальної діяльності, яка передбачає залучення дітей до активної, але посильної участі у виконанні запропонованих завдань. Важливо залучати учнів до взаємоконтролю і взаємокоригування, спонукати доповнювати відповіді товаришів, виправляти помилки, робити висновки або їх повторювати. Дуже важливою є своєчасна і об'єктивна оцінка діяльності школярів, показ їх досягнень і вчасне усунення недоліків.
Для учнів з високим рівнем готується система завдань, які ускладнюються за змістово-процесуальною стороною та характером діяльності (репродуктивна, творча).
Об’єктивність контролю полягає у запобіганні суб’єктивних і помилкових оцінних суджень, які не відображають реальних досягнень учнів у навчанні. Об’єктивність контролю залежить від багатьох факторів, найсуттєвішими серед яких є:
а) чітке визначення конкретних і загальних цілей оволодіння учнями змістом навчального предмета; б) розробка вимог до досягнень учнів з окремих навчальних предметів; в) обґрунтоване виділення об’єктів контролю (перевірки й оцінювання); г) адекватність дидактичним цілям, змісту і способів перевірки; д) розробка науково обґрунтованих критеріїв оцінювання результатів перевірки.
У початкових класах застосовуються різні види контролю: попередній, поточний, тематичний, підсумковий, самоконтроль тощо.
Попередній контроль проводиться, як правило, з діагностичною метою перед вивченням навчального предмета. Він дозволяє визначити готовність учнів класу до оволодіння предметним змістом. На основі результатів попереднього контролю вчителем планується робота з коригування опорних знань, умінь і навичок, їх цілеспрямоване повторення і систематизація .
Поточний контроль здійснюється на всіх етапах процесу вивчення поурочної теми і на спеціально організованому, самостійному етапі в його структурі – етапі перевірки. Особливість цього виду контролю в тому, що він є компонентом процесу формування окремих елементів знань та вмінь, передбачених конкретною темою. Це визначило його основні цілі: перевірка з метою встановлення рівнів розуміння і первинного оволодіння змістом поурочної теми, встановлення зв’язків між її елементами та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок та їх актуалізація для засвоєння нової теми.
Інформація поточного контролю є основою коригування методики роботи вчителя на уроці, запобігання відставання окремих учнів, раціонального коригування учінням, запорукою досягнення поурочних цілей.
Результати поточної перевірки на окремому етапі в структурі уроку можуть оцінюватися в оцінних судженнях або балах (3-4 класи). Зауважимо, що у процесі оволодіння новим змістом (засвоєння, систематизація й узагальнення, застосування нових знань умінь і навичок) оцінку в балах слід виставляти тільки за достатньо повні і правильні відповіді.
Тематичний контроль проводиться після вивчення однієї або кількох програмних тем (розділ). Він якісно відрізняється від поточного контролю тим, що спрямований на виявлення рівнів оволодіння системою основних більш узагальнених елементів знань і способів діяльності, зв’язків між ними, уміння застосовувати їх за зразком і в новій ситуації, висловлювати оцінні судження.
Тематична перевірка усуває елементи випадковості під час підсумкового оцінювання, що часто трапляється, коли воно здійснюється тільки за орієнтацією на результати поточного контролю. Загальна оцінка за програмну тему (розділ) виставляється з урахуванням поточних досягнень учнів, виконання самостійних завдань та тематичної контрольної роботи.
Підсумковий контроль здійснюється в кінці півріччя і навчального року. Його мета – з’ясувати рівень навчальних досягнень кожного учня, тобто визначити структуру засвоєних знань і вмінь (власне предметних, процесуальних, оцінних) і рівень оперування ними (репродуктивний, реконструктивний, творчий).
Підсумковий контроль передбачає підсумкову перевірку та оцінювання. Підсумкова оцінка, як і поточна, не зводиться до механічного виведення середнього арифметичного балу. При їх виставленні враховуються поточні і тематичні навчальні досягнення школярів з навчального предмета.
Усі види контролю реалізуються за допомогою різних методів.
Методи контролю – це способи взаємопов’язаної діяльності вчителя і учнів, спрямовані на виявлення та оцінювання змісту, характеру і досягнень навчально-пізнавальної діяльності учнів. Вони визначають результативність педагогічного управління й учіння на всіх етапах процесу навчання.
У початкових класах виявлення навчальних досягнень учнів здійснюється з допомогою методів: усної перевірки (бесіда, розповідь учня); письмової перевірки (самостійні і контрольні роботи, твори, перекази, диктанти, графічні завдання тощо); практичної перевірки (дослід, практична робота, спостереження тощо); програмованої перевірки (тести, перфокарти).
Навчально-пізнавальна діяльність під час перевірки буває: репродуктивною, частково-пошуковою і творчою.
Усна перевірка дозволяє виявити зміст, яким володіють учні, вміння будувати відповідь у логічній послідовності, її темп, словниковий запас, а також рівень розвитку зв’язного мовлення, логічного мислення та інших навчально-пізнавальних процесів. Вона дає змогу одразу коригувати відповіді, спонукати учнів до усвідомлення недоліків, причин їх виникнення і до виправлення помилок, до засвоєння досвіду аналізувати й оцінювати свою діяльність й діяльність інших учнів. Однак, такий вид контролю потребує більше часу, обмежує можливості перевірки. Крім того, результати його детально не фіксуються, учитель не може їх глибоко проаналізувати, порівняти, зробити необхідні висновки. Тому усну перевірку слід поєднувати з письмовою.
Види і характер письмових робіт, їх різноманітність, частотність використання залежить від специфіки змісту навчального предмета.
Самостійна робота, як правило, короткотривала і використовується під час поточного контролю. Якщо самостійна робота проводиться на етапі засвоєння знань чи умінь, то її результати аргументовано аналізуються учителем разом з учнями без оцінювання. На етапі закріплення і застосування вона може оцінюватися.
Контрольна робота – це один з методів тематичного і підсумкового контролю. Зміст контрольної письмової роботи відповідає вимогам програм. Контрольна робота повинна бути посильною, не перевищувати за обсягом і складністю тих завдань, які учні виконували протягом опрацювання теми. Контрольні роботи з різних предметів плануються так, щоб їх було не більше однієї протягом робочого дня і двох – протягом навчального тижня. До їх виконання учитель готує дітей заздалегідь.
Особливою формою письмової перевірки є виконання графічних робіт: складання схем, заповнення таблиць, зображення схематичних малюнків або здійснення необхідних підписів на схемах і схематичних малюнках. З їх допомогою перевіряється розуміння учнями структури і сутності (істотних ознак і властивостей), предметів і явищ, взаємозв’язків і залежностей між ними, а також уміння виділяти головне, систематизувати, узагальнювати, моделювати. Такі роботи можуть бути як самостійним методом, так і елементом інших методів перевірки.
Методом програмованої перевірки може бути використання тестів і перфокарт. Результати виконання тестових завдань дають кількісну характеристику досягнень учнів з навчального предмета, а також виявляють рівень їх загального розвитку. Правильно складені тести повинні відповідати таким вимогам: бути короткотривалими, однозначними, правильними, інформативними, відносно короткими, зручними для обробки результатів, стандартними, відповідати віковим особливостям молодших школярів. За способом виконання розрізняються вибіркові і конструйовані тести.
Тести доцільно застосовувати в початкових класах для тематичного і підсумкового контролю, а перфокарти – для поурочного.
За формою організації навчально-пізнавальної діяльності учнів перевірка може бути: індивідуальною, груповою, в парах, фронтальною.
Виявлені під час перевірки результати навчально-пізнавальної діяльності учнів оцінюються.
Оцінювання – це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змісту предмета в порівнянні з вимогами діючих програм. Оцінювання є особливою стороною контролю, а педагогічна оцінка його результатом. Оцінка виражається в оцінних судженнях і висновках учителя, які є її якісними (словесним, вербальним) показниками, або в балах , тобто в кількісних показниках. Так, у 1-2 класах початкової школи оцінка навчальних досягнень учнів з предметів інваріантної частини навчального плану – вербальна, а в 3-4 класах – в балах.
Об’єктивність і точність оцінок забезпечуються критеріями оцінювання. Зауважимо, що критерії – це реальні, точно обрані ознаки, величини, які виступають вимірниками об’єктів оцінювання. Важливо, щоб вибрані критерії не були складними, мали однакову форму чи показник (словесний або цифровий).
Аналіз об’єктів контролю в початкових класах дозволив визначити критерії оцінювання навчальних досягнень учнів:
якість знань (предметних, про способи діяльності, оцінних): міцність, повнота, глибина, узагальненість, систематичність, системність, дієвість;
рівень сформованості вмінь (предметних, розумових, загальнонавчальних, оцінних): копіювання зразка способу діяльності, виконання способу діяльності за зразком, за аналогією і в нових ситуаціях;
рівень оволодіння досвідом творчої діяльності: уміннями виконувати процедури творчої діяльності та розв’язувати проблему (частково-пошуковий, пошуковий);
рівень самостійності учня при виконанні завдань: відсутня готовність до сприймання допомоги, виконує зі значною допомогою, виконує з незначною допомогою, виконує без допомоги.
Зазначені критерії дозволили виділити чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів початкових класів: початковий, середній, достатній, високий.
Отже, контроль за навчальними досягненнями молодших школярів забезпечує зворотній зв’язок між учителем і учнями.Змістом контролю є виявлення, вимірювання та оцінювання навчальних досягнень учнів, які структуровані у програмах, і представлені у вимогах до здійснення контролю і оцінювання за предметами. Вчитель початкових класів повинен враховувати, що оцінка впливає на емоційний стан дитини, викликаючи як позитивні, так і негативні емоції, створюючи емоційний комфорт чи дискомфорт. Негативні емоції, як правило, зумовлені неаргументованою оцінкою.
У процесі навчання, зокрема, під час оцінювання, вчителю необхідно виявляти доброзичливість, терпіння, вимогливість поєднувати з індивідуальним підходом, а нормативний спосіб оцінювання – із особистісним, порівнюючи виявлені досягнення дитини не тільки з нормою, але й з її попередніми успіхами.
Тема:
Основні види контролю за рівнем навчальних досягнень учнів початкових класів на різних етапах уроку,їх ефективність та роль у підвищенні якості знань.
Вчитель початкових класів Калабуха А. Ф.