Ранкові зустрічі
День 4 «Тактовний»
Привітання ( в колі)
Це для нас усміхається сонечко,
Соловейко дзвінко співає пісень.
Заглядає веселка в віконечко.
Доброго дня вам, доброго дня!
Гра «Побажання»
Учні стоять у колі, кидають м’ячик один одному і промовляють добрі побажання.
Обмін інформацією
Відчуття такту, культура поведінки, спілкування з оточуючими — це те, що робить людину по-справжньому гарною. Сьогодні ми поговоримо про таку рису як тактовність.
— А що таке тактовність? (Відповіді дітей) Це відчуття міри, уміння відучувати настрій оточуючих, поважати їхню думку, погляди, почуття. Неможливо бути байдужою, зверхньою чи егоїстичною людиною і при цьому бути тактовним до інших. Тактовність властива лише по-справжньому вихованій і добрій людині. Поведінка тактовної людини викликає приємні відчуття. Ця людина ніколи не дозволить собі штовхатися біля входу до транспорту, байдуже сидіти, коли поруч стоїть дитина або літня жінка. В основі поведінки тактовної людини лежить також уміння володіти собою. Вона ніколи не демонструє оточуючим спалахи гніву. Тактовність потрібно постійно виховувати в собі. Наприклад, хтось із твоїх однокласників прочитав чужу записку. Що це — дрібниця? Звісно, ні. Щонайменше — нетактовність. У тебе є звичка грюкати дверима, виходячи, з приміщення? Це також свідчить про недостатній рівень твоєї культури. А не поступитися місцем у транспорті літній або хворій людині? Усе це прояви нетактовності.
Творче завдання.
Учитель пропонує учням життєві ситуації. Учні мають обговорити їх і відповісти на запитання.
Ситуація 1
Черга перед касою кінотеатру. Хлопчик підійшов до каси кінотеатру і просить квиток. На запитання касира: «У якому ряду ти хочеш сісти?»— хлопчик довго не може відповісти: він із дитинства заїкається, а зараз ще й хви¬люється. «У п'ятому»,— нарешті вимовляє він. «Спочатку навчися говорити, а потім у кіно ходитимеш»,— раптом говорить хтось із черги.
Опишіть почуття хлопчика.
Як би ви вчинили, коли б ця ситуація сталася на ваших очах?
Ситуація 2
Двері у тролейбусі відчинилися . І поки пасажири виходили , один хлопчик прошмигнув у тролейбус і плюхнувся на вільне місце .
- Мамо ! – прокричав він до молодої ще жінки , яка зайшла слідом ,- швидше іди сідай !
- Це ж треба , молодець який , як він про маму турбується . Правильно , синку , так і треба . Щастя такого сина мати , сказала жінка , яка сиділа поруч . Мама хлопчика відповіла ввічливо посмішкою . А хлопчик під поглядами дорослих злегка почервонів . Але не всі дивилися схвально. Жінка похилого віку з важкою сумкою у руках , за яку синок щасливої матері виявився спритнішим ,зі смутком дивилася у бік .
( Поміркуйте над цією ситуацією ).
Гра «Можна — не можна».
Учитель (або охочий учень) загадує учням маленькі загадки-ситуації, що вимагають короткої відповіді: можна чи не можна.
Наприклад:
Чи можна приходити в гості без запрошення?
Чи можна штовхати інших при вході в транспорт?
Чи можна брати без черги що-небудь в магазині?
Чи можна поступатися місцем старшим?
Чи можна подавати хлопчику пальта дівчаткам?
Гра «Чарівний стілець».
Учитель попросить дітей встати в коло, у центрі стоїть стілець. Грає музика, а учні йдуть по колу. Коли музика закінчується один з учнів сідає на «чарівний» стілець, а інші по черзі мають сказати про нього що-небудь хороше і добре.
Правила доброї поведінки, уміння спілкуватися з людьми треба вчитися з дитинства. Володіючи такими знаннями, вам легше буде досягати успіхів.