Практична робота № 10
Тема: Кольорова металургія, її промисловий розвиток в Україні
План
2. Структура кольорової металургії.
3. Дослідження міжнародної конкурентоспроможності кольорової металургії України.
Література
Ковалевський В., Голодников О., Григорак Н., Косарев О., Кузьменко В. Про підвищення рівня енергетично-екологічної безпеки України // Економіка України. – 2000. - №10. – С.34.
Мазур В., Смірнова О. Шляхи розвитку гірнично-металургійного комплексу України // Економіка України. – 2000. - №4. – С.4.
Розміщення продуктивних сил України / за ред. Е.П. Качана. – К., 1997.
В Україні є два райони кольорової металургії: Донецький і Придніпровський.
У Донецькому районі на привізних цинкових концентратах працює великий Костянтинівський цинковий завод. Цинк – універсальний метал. Його використовують у різних галузях господарства: для виробництва цинкових білил, друкарських кліше, для виготовлення сплавів з іншими металами, покриття чорних металів. Під час виробництва цинку утворюються сірчисті гази, які йдуть на виготовлення сірчаної кислоти.До складу підприємств кольорової металургії Донецького району входить також Артемівський завод обробки кольорових металів, який виробляє латунь, латунний і мідний прокат. Завод наплавочних твердих сплавів розміщений у Торезі Донецької області, підприємство «Інтерсплав» – у Свердловську Луганської області. Крім того, тут знаходяться кілька різних за величиною і спеціалізацією підприємств. Район має добре енергетичне забезпечення.
У Придніпровському районі працюють два великих , підприємства кольорової металургії в Запоріжжі – алюмінієвий і магнієвий заводи. Виробництво алюмінію складається з двох стадій. Спочатку одержують глинозем з бокситів чи іншої алюмінієвої руди. Потім з глинозему виплавляють металічний алюміній. Підприємства, які виробляють глинозем, мають сировинну орієнтацію. Великий глиноземний завод, що працює на імпортних бокситах, знаходиться в місті Миколаєві.
У Придніпровському районі знаходиться Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат. Він орієнтується в своєму розміщенні на електроенергію Дніпродзержинської ГЕС і потужної Придніпровської ДРЕС. Сировинною базою комбінату є Самотканське титанорудне родовище.У зв'язку з освоєнням нових родовищ кольорових металів є перспективи для дальшого розвитку кольорової металургії в Придніпровському районі.Алюміній, магній, титан, цирконій та особливо їх сплави є важливими конструкційними матеріалами, тобто матеріалами для виготовлення деталей конструкцій. Вони легкі, міцні, витримують високі температури. Тому їх використовують в літако-, ракето-, кораблебудуванні. Все більшого застосування вони набувають у хімічній, ядерній, харчовій промисловості (реактори, насоси, трубопроводи).До електроенергії Кременчуцької ГЕС в Придніпровському районі тяжіє і Світловодський завод чистих металів.
У Кіровоградській області Придніпровського району працює Побузький нікелевий завод, що орієнтується на місцеву сировинну базу.
Великі перспективи для розвитку кольорової металургії має Карпатський район, який ще не сформований. У районі зосереджена потужна сировинна база. Тут діє ядро формування цього району – Калуське акціонерне товариство «Оріана».
В окремих містах (Харків, Одеса, Київ) кольорові метали виплавляють з металобрухту. В Запоріжжі налагоджено виробництво електродів для кольорової металургії.Кольорова металургія країни має практично необмежені природні ресурси для свого розвитку. Алюмінієва сировина – боксити, нефеліни і алуніти виявлено в Черкаській, Дніпропетровській, Донецькій, Хмельницькій і Закарпатській областях. Значні запаси поліметалевих руд знайдено в Луганській області і в Закарпатті. Останнім часом посилилася негативна дія чинників, що стримують розвиток металургії. Це призводить до виникнення цілої низки проблем. Головна з них полягає в тому, що з розпадом СРСР Україні вже не потрібна така кількість металу, яка вироблялася раніше.
Кольорова металургія, на відміну від чорної, в Україні розвинута порівняно слабо. Вона має ряд особливостей: а) у рудах міститься незначна кількість металу, що вимагає розміщення багатьох підприємств кольорової металургії поблизу джерел сировини; б) у рудах кольорових металів міститься багато різних металів, а це вимагає комплексного використання сировини; в) галузь потребує багато енергії і води, а також згубно впливає на довкілля. Таким чином, на її розміщення і розвиток впливають енергетичні та екологічні чинники.
2. Структура кольорової металургії.
У структурі кольорової металургії України провідне місце займає алюмінієва промисловість. Вона працює на привізній сировині (бокситах з Угорщини, Росії, країн Африки), її підприємства розміщені біля портів і в місцях виробництва електроенергії. Галузь представлена великим глиноземним заводом у Миколаєві, продукція якого (глинозем — напівфабрикат для отримання готового металу) використовується в Україні й відправляється в Росію. У Запоріжжі працює алюмінієвий завод, у Свердловську (Луганська область) — завод алюмінієвих сплавів.
Серед інших галузей кольорової металургії виділяється виробництво магнію (Калуш), титану і магнію (Запоріжжя), феронікелю (Побужжя, Кіровоградська область). Ці виробництва працюють на власній сировині, найбільш забезпеченими з них є титанова (родовища руд у Житомирській і Дніпропетровській областях). Також на власній сировині в Донбасі виникло виробництво ртуті (Горлівка), а на Закарпатті – золота (Мужієво). У даний час ці підприємства призупинили роботу, хоча запаси сировини залишаються доволі великі (насамперед, ртуті). У Костянтинівці на привізній сировині створено цинкову галузь.
В Україні сформувалися два райони кольорової металургії — Донецький і Придніпровський. Перспективним є Карпатський район. Серед проблем, пов'язаних із розвитком кольорової металургії, найголовнішими є забруднення повітря, нагромадження великої кількості порід, некомплексне використання сировини.
За часів Радянського Союзу українська кольорова металургія входила до загальносоюзного виробничого комплексу і спеціалізувалася на виробництві алюмінію, титану, кремнію, нікелю, міді, германію, скандію, ртуті, цирконію і урану.
В Україні є потужна мінеральна база титану, розвідані запаси ільменітових руд за сумарними ресурсами перевищують світові запаси ільменіту. Всього відомо 40 родовищ, з яких 12 детально розвідані і розробляються. Найбільш значущими з них є родовища Іршавське, Стремигородське (Житомирська обл.) і Самотканське (Дніпропетровська обл.).
Перспективи створення власної ресурсної бази міді пов’язані, в першу чергу, з самородною міддю в базальтах трапової формації Волині. Україна має можливість частково забезпечити свої потреби в свинцю і цинку за рахунок супутнього оруднення на Мужиєвському, що вже розробляється, і сусідньому Біганському родовищах в Закарпатті, а також Біляєвському родовищі в Західному Донбасі.
Найважливіше значення мають для України руди алюмінію, що на даний час імпортуються. В Придніпров’ї відоме Високопільське родовище залізистих бокситів (Дніпропетровська обл.), Смілянське родовище (Черкаська обл.).
Алюмінієва промисловість
Алюмінієва галузь є однією з основних підгалузей кольорової металургії України. Обсяги виробництва алюмінію і алюмінієвих сплавів на сьогоднішній день складають близько 200 тис. т.
Незважаючи на те, що в Україні нараховується кілька десятків підприємств-виробників вторинних алюмінієвих сплавів, що займаються переробкою алюмінію і алюмінієвих сплавів, основу алюмінієвої промисловості України складають три підприємства: ООО «Миколаївський глиноземний завод» (МГЗ), ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (ЗАлК), СП «Інтерсплав».
Перші два підприємства належать російським компаніям – провідним виробником алюмінію – «РУСАЛ» і «СУАЛ», третє є спільною власністю іспанських і українських інвесторів.
ОАО «Миколаївський глиноземний завод» є найбільшим в СНД виробником глинозему – основної сировини для виробництва алюмінію. У 2006 р. МГЗ виробив близько 1,37 млн т глинозему, що приблизно на 3% більше, ніж у 2005 р.
Потужності ЗАЛКа розраховані на виробництво 110 тис. т первинного алюмінію і первинних сплавів на його основі. Підприємство також виробляє глинозем, що використовується в основному для своїх потреб. За попередніми даними, в 2006 р. комбінат виготовив 108,4 тис. т алюмінію і його сплавів, а також близько 255 тис. т глинозему.
СП «Інтерсплав» є основним виробником алюмінієвих сплавів в Україні, що здатний виробляти до 80 тис. т первинних і вторинних алюмінієвих сплавів на рік. Однак в останні роки, через дефіцит сировини і деяких інших факторів економічного характеру, потужності підприємства використовуються приблизно на 40-80%.
Серед виробників готової продукції слід виділити такі підприємства, як СП ЗАТ «Донецький завод алюмінієвих профілів» і КП «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій», які займаються виробництвом алюмінієвих профілів і металоконструкцій.
Основу вторинної металургії в алюмінієвій галузі складають наступні підприємства: ЗАТ «Експометал», ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів», ТОВ «Механічний завод», ТОВ «Укрспецмет», ТОВ «Контурмет», ТОВ СП «Обімет», ТОВ «Донметсплав», ТОВ СП «Донсплав».
Мідна промисловість
Флагманом мідної промисловості України, безумовно, є ВАТ «Артемівський завод з обробки кольорових металів» (АЗОКМ) – єдиний в Україні виробник плоского і круглого прокату з міді і її сплавів. Виробничі потужності заводу дозволяють випускати мідний, латунний, мідно-нікелевий прокат і напівфабрикати.
За підсумками 2006 р., обсяг виробництва АЗОКМ склав понад 48,5 тис. т готової продукції, що складає більшу частину в загальному виробництві мідної підгалузі, обсяги якого становлять 65-80 тис. т продукції з міді і мідних сплавів на рік. Приблизно 80-85% продукції, що виробляється на заводі, поставляється на внутрішній ринок, на відміну від більшості підприємств галузі, що є в основному, експортно-орієнтовними.
Серед них можна виділити такі підприємства, як ТОВ «Катех-Електро» – одного з основних виробників кабельної продукції в Україні, ТОВ СП «Панком-Юн» – на базі якого налагоджено виробництво катодної міді, ДП «Донецьквторкольормет», ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів», АОЗТ «Втормет», СП «Техноскрап», ТОВ «Екометал», ТОВ «Бона».
Свинцева промисловість
На сьогоднішній день Україна виробляє близько 50-60 тис. т свинцю. Найбільшим виробником даного металу і його сплавів в Україні є ЗАТ «Свинець», що виробляє зараз понад 10 тис. т свинцю і його сплавів на рік.
Продукцію даного підприємства споживають в основному акумуляторні і кабельні заводи країн СНД, зокрема найбільше підприємство-виробник акумуляторної продукції в Україні – НАК «ІСТА». Певну кількість свинцевої продукції споживають також країни Балтії і Західної Європи. Крім ЗАТ «Свинець», основними виробниками свинцевої продукції в Україні є ТОВ «Укрсплав», ТОВ «Мегатекс», ТОВ «НПП Енергосплав», ТОВ «Владармет».
Титанова промисловість
Титанова підгалузь є єдиною в кольоровій металургії України, яка має практично повний виробничий цикл, починаючи від видобутку титановмісних руд і закінчуючи виробництвом двоокису титану.
Державне підприємство «Запорізький титаномагнієвий комбінат» (ЗТМК) – єдиний в Україні виробник металічного губчастого титану.
Прокатні потужності для переробки титанових напівфабрикатів в Україні відсутні, тому практично весь обсяг даної продукції надходить на експорт. Зараз розглядається питання про налагодження виробництва титанового прокату на одному із підприємств України, що мають прокатні потужності.
3. Дослідження міжнародної конкурентоспроможності кольорової металургії України.
Виробництвом сировини для кольорових металів та продукції з них в Україні займаються близько тридцяти підприємств, з яких можна виділити ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», ВАТ «Миколаївський глиноземний завод», українсько-іспанське СП «Інтерсплав», Артемівський завод з обробки кольорових металів.
Основний обсяг виробництва алюмінію припадпє на Запорізький алюмінієвий комбінат, потужнісь якого становить 100 тис. тонн на рік. В Україні споживається десь близько 8% його продукції, решта експортується, у тому числі до Росії - близько 60% продукції. На алюміній та вироби з нього припадпє найбільша частка експорту галузі (близько 48%).
ВАТ «Артемівський завод з обробки кольорових металів» є одним з головних виробників міді в Україні(близько 70% від усього виробництва міді в країні). Приблизно 80-85% продукції, що виробляється на заводі, поставляється на внутрішній ринок, на відміну від більшості підприємств галузі, що є в основному, експортно-орієнтовними. Тим не менше, на мідь припадпє 31% від усього експорту галузі.
Аналізуючи конкурентоспроможність галузі на основі основі ромбу детермінантних переваг М. Портера, варто зазначити, що кольорова металургія України, попри наявність певних позитивних факторів, на даному етапі свого розвитку не може ефективно конкурувати на зовнішньому ринку.
Розглянемо вплив наступних детермінантів:
Факторні умови.
Незабезпеченість власними ресурсами, внаслідок чого галузь залежить від імпортної сировини, що позначається на вартості металів, і відповідно поступається конкурентам на міжнародному ринку.
Хоча в цьому детермінанті присутній такий позитивний фактор, як низькі витрати на робочу силу(заробітна плата одного працівника в Україні середньому 1,75 дол/год.), він в свою чергу також створює негативний вплив - відтік кваліфікованої робочої сили за кордон(в Німеччині 34 дол/год.).
Більшість основних підприємства галузі приватизовані, переважає іноземний капітал. Значна кількість іноземних інвесторів сприяє притоку іноземного капіталу, в той же час інвестори зацікавлені не в розвитку галузі та економіки країни, а в отриманні прибутку. Попри технічне й технологічне відставання ряду металургійних підприємств, у їхніх власників нерідко відсутня мотивація для проведення реконструкції та модернізації виробництва. Наявна програма розвитку інфраструктури не гарантує виконання всіх завдань які поставлені, передусім через недостатнє фінансування.
Умови попиту на внутрішньому ринку.
За останні десять років рівень споживання більшості кольорових металів в Україні знизився більш ніж у п'ять разів. Наприклад, тільки харківські заводи раніше споживали алюмінію до 100 тис. тонн на рік, а тепер не більше 12 тис. тонн. Вся Україна споживає не більше 100-110 тис. тонн кольорового металу. Згідно з М.Портером: «товар, не зайнявши міцної позиції на внутрішньому ринку, не може претендувати на вихід на зовнішій ринок».
Інтенсивність конкуренції.
Підприємствам кольорової металургії доводиться працювати в умовах жорсткої конкуренції з боку зарубіжних виробників аналогічної продукції, оскільки вони не займають монопольного становища на світовому ринку. Велика частка продукції імпортується в Україну з Російської Федерації, Польщі, Китаю та Німеччини.
Кластер споріднених галузей.
Кольорова металургія України базується в основному на власній (титан, магній, цирконій ) та привізній мінеральній сировині (алюміній- бокситах з Угорщини, країн Африки, Росії).
Через застарілі технології та високу зношеність основних фондів, енерговитрати кольорової металургії України значно вищі ніж у розвинених країнах, тому підприємства використовують відносно дешевшу енергію ГЕС.
Важке машинобудування задовольняє потреби країни у своїй продукції.
Втручання уряду.
Хоча держава встановлює високі ставки оподаткування в галузі, що перешкоджає накопиченню коштів для розвитку підприємства, існують певні позитивні фактори. Звільнення підприємств від сплати ПДВ на імпорт брухту кольорових металів значно зменшить витрати на сировину, зокрема на важливі для Української алюмінієвої промисловості боксит. Інший сприятливий фактор - програма розвитку Державної цільової науково-технічної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу.
Для вдосконалення впливу деяких факторів на розвиток кольорової металургії України, необхідно: заохочувати кваліфікованих кадрів умовами праці, що задовольняють їх життєві потреби; стимулювати інноваційну та ініціативну діяльність працівників; регулювати діяльність іноземних інвесторів, стимулювати до впровадження заходів що сприяють розвитку галузі; створювати підприємства на основі спільного капіталу. Щоб забезпечити розвиток споріднених галузей, потрібно: створювати умови для перспективних наукових досліджень у сфері гірничих відносин; умови для будівництва нових, реконструкції та підвищення технічного рівня діючих гірничодобувних підприємств.