Тема: Договір позики. Кредитно-розрахункові відносини

Мета: Вивчити поняття та особливості договору позики. Знати особливості кредитно – розрахункових відносин

План роботи

1. Договір позики: загальна характеристика та сфера застосування.

2. Кредитний договір: загальна характеристика та сфера застосування.

3. Загальна характеристика договору банківського вкладу. Види банківських вкладів.

4. Загальна характеристика договору банківського рахунку.

5. Загальні положення про розрахунки. Готівкові і безготівкові розрахунки.

Література

Основна:

1. Конституція України 1996р. з наступними змінами і доповненнями.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. з наступними змінами і доповненнями.

3. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. (з наступними змінами і доповненнями).

4. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. - К.: Юрінком Інтер, 2010. – с.297-316.

5. Науково – практичний коментар ЦКУ у 2-х т., т.2./ за ред. О. В. Дзери, В. В. Луця. – К., 2012. – с.703-721.

6. Цивільне право України/ за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо – Фатєєвої. – К., 2010. –с.254-261.

Додаткова:

1. Цивільне та сімейне право: підручник/ за ред. Харитонова Є. О. – К., 2009. – с.867-877.

2. Зобов’язальне право. Теорія і практика. За ред.професора Дзери О.В., К. Юрінком Інтер.,2012. – с.191-199.

3. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн. 2.: Договоры о передаче имущества. – М., 2000. – с.173-181.

4. Цивільне право. Ч.ІІ. За ред. Підопригори О.А., Бобрової Д.В. К. 2010. – с.167-173.

5. Цивільне право України. Кн. 2 // За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової, К.: Юрінком Інтер, 2012. – с.245-256.

6. Заверуха І. Банківське право. – Львів, 2013. – с.27-49.

Методичні матеріали для самостійного вивчення

Позика є одним із найдавніших інститутів цивільного права, який займає істотне місце в системі традиційних інститутів цивільного права. Тому вивчення цієї теми рекомендується розпочинати з питань виникнення та еволюції позикових відносин у стародавньому римському праві та інших правопорядках минулого.

Позикою в римському праві визнавався односторонній реальний, безоплатний або оплатний правочин, який містить у собі передачу власності на гроші або інші замінні речі від позикодавця позичальнику, який зобов'язується повернути таку ж саму кількість речей того ж самого роду і якості.

Незважаючи на зовнішню схожість з позикою у назві, від відносин позики істотно відрізнялася позичка, яка виступала видом договору «передачі для споживання», за яким індивідуально визначена річ, не споживана при її господарському використанні, безоплатно передавалась позичкодавцем у користу­вання іншій особі - позичальнику, для того, щоб останній скористався нею у відповідності із звичайним економічним призначенням і після використання або ж у встановлений строк повернув. На відміну від позики, при позичці передавалося не право власності на річ, а лише просте матеріальне утримання речі, без наміру залишити її собі.

Зазначені відмінності договорів позики і позички покладені в основу відмежування цих інститутів і в сучасному праві.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ас роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).

Позику слід розглядати в широкому і вузькому розумінні. В широкому розумінні позика виникає при будь-якому борговому зобов'язанні. У вузькому розумінні позика виникає на підставі приватно - правових правочинів, в силу яких одна сторона передає у власність іншій стороні гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, під зустрічне зобов'язання повернути їх у майбутньому в такій же кількості та роду.

За своїми правовими ознаками договір позики є одностороннім, реальним, оплатним або безоплатним правочином.

Односторонність позики полягає в тому, що в цьому договорі права вимоги, не обтяжені жодними обов'язками, існують винятково у позикодавця, а обов'язок повернути рівну позиченій суму грошей або рівну кількість родових речей покладений на позичальника. Жодних обов'язків у позикодавця щодо позичаль­ника і жодних прав у позичальника щодо позикодавця не існує.

Основною особливістю і характеристикою договору позики, що відмежовує його від інших подібних цивільно-правових конструк­цій, є його реальність. Таким чином, договір позики набирає чинності не з моменту його підписання і навіть не з моменту вказівки в самому тексті договору строку передачі позики, а тільки тоді, коли позикодавець передав предмет позики позичальнику.

Суб'єктами договору позики виступають позикодавець і позичальник. Загалом, з урахуванням специфіки конкретного різновиду позики та її мети, і на стороні позикодавця, і на стороні позичальника можуть виступати будь-які учасники цивільних відносин.

Предметом договору позики можуть бути гроші та інші речі, визначені родовими ознаками, які передаються позикодавцем у власність позичальнику.

Договір позики укладається з дотриманням загальних положень про форму правочинів з урахуванням особливостей спеціальної норми ст. 1047 ЦК України. Так, письмова форма договору позики, укладеного між фізичними особами, вимагається, якщо сума договору перевищує не у двадцять, як за загальним правилом (п. З ч. 1 ст. 208 ЦК України), а у десять разів встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

ЦК України (ст. 1048) перед­бачає можливість укладення оплатного або безоплатного договору позики.

Відносини позики вважаються оплатними, якщо їх безоплатний характер прямо не встановлений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.

Відсутність у договорі умови про винагороду не означає, що договір є безоплатним. Свідченням безоплатного характеру договору позики може бути пряма вказівка закону або застережен­ня в умовах договору про його безоплатний характер (наприклад: «договір позики є безоплатним і проценти на суму позики не нараховуються»). В іншому випадку договір вважатиметься оплатним, навіть за відсутності в договорі умов щодо конкретно визначеної суми винагороди.

Винагороди для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику.

Якщо розмір процентів у договорі не визначений, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Облікова ставка НБУ - це один з монетарних інстру­ментів, за допомогою якого НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених грошових коштів.

Розмір процентів передбачається сторонами у договорі позики за їх власним розсудом. Розмір процентів, який буде встановлений у договорі, законом не обмежується, однак їх максимальний розмір не повинен виходити за межі розумного. Якщо проценти встанов­лені занадто високі, в цьому випадку договір може бути визнано недійсним як укладений під впливом тяжкої для позичальника обставини і на вкрай невигідних для нього умовах (ст. 233 ЦК), з порушеннями принципу справедливості, розумності і добросовіс­ності (ст. З ЦК) і меж здійснення цивільних прав неприпустимості зловживання правом (ст. 13 ЦК).

На позичаль­ника, що прострочив, покладається обов'язок сплатити проценти за порушення позикового зобов'язання (проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно), неустойку за прострочен­ня зобов'язання щодо повернення отриманих у борг речей, визначених родовими ознаками, а у випадку надання позики на умовах розстрочення, - достроково повернути частину позики.

Нарахування двох різновидів процентів (індексу інфляції та трьох процентів річних) здійснюється кумулятивно, шляхом складання процентів за користування сумою позики та процентів від простроченої суми (так звані проценти відповідальності).

Три проценти річних нараховуються на суму позики (основного боргу) без врахування вже нарахованих процентів за користування основним боргом (основним капіталом), якщо в договорі не встановлено інше.

Три проценти річних від суми простроченої позики нарахо­вуються від дня, коли сума позики мала бути повернена, до дня її фактичного повернення позикодавцеві - незалежно від сплати процентів, передбачених договором позики.

Договором може бути встановлений інший розмір процентів за прострочення повернення суми позики та процентів за користуван­ня нею (сумою позики).

Оспорювання договору позики здійснюється у судовому поряд­ку, на підставі наданих суду будь-яких припустимих доказів, що підтверджують так звану безвалютність позики в цілому чи в певній частині. У цьому разі безвалютність позики може доводитися будь-якими доказами, крім свідчень свідків.

У випадку, коли договір позики має укладатися в письмовій формі відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, і ця форма не дотримана, позичальник не має права використовувати свідчення свідків як докази у судовій справі, і має надати інші докази в обґрунтування укладення безвалютної позики.

Незалежно від того, в якій формі має бути укладений договір позики, свідчення свідків визнаються припустимими доказами при оспорюванні договору у випадку, якщо договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представ­ника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжких обставин. Наслідки укладання договору позики під впливом протиправних дій з боку зазначених осіб визначаються відповідно до вимог статей 230 - 233 ЦК.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте поняття договору позики .

1. Вкажіть юридичні ознаки договору.

2. Визначте суб’єктів договору.

3. Вкажіть предмет договору позики.

4. Яка форма договору?

5. Розкрийте проценти за договором позики.

6. Як оспорюється договір позики?

Термінологічне завдання: вивчити визначення наступних понять:

“договір позики”, “кредитний договір”, “договір банківського вкладу на першу вимогу”, “акредитив”, “інкасо”, “безготівковий рахунок”, “платіжне доручення”, “банківська таємниця” .

Методично – пізнавальне завдання:

1. Порівняйте: договір банківського вкладу і договір позики, договір банківського вкладу і кредитний договір.

- за суб’єктним складом;

- за об’єктами;

- за порядком укладення та формою договору;

- за змістом;

- за підставами та наслідками зміни та припинення договору.

1. Якщо договором позики не встановлений розмір процентів, то:

1) договір вважається безпроцентним;

2) позичальник сплачує три проценти річних;

3) розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ;

2. Якщо інше не встановлено договором, коли вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом встановленого строку, договір вважається:

1) продовженим на умовах вкладу на вимогу;

2) припиненим;

3) продовженим на тих же умовах на рік.

3. Кредитування рахунку називається

1) форфейтинг;

2) овердрафт;

3) факторинг.

4. Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом … з дати його виписки

1) 15 робочих днів;

2) двох місяців;

3) 10 календарних днів.

5. Якщо інше не передбачено договором позики, проценти виплачуються до дня повернення позики

1) щомісяця;

2) щотижня;

3) щодня.

6. На підтвердження укладення договору позики може бути представлено

1) розписку позичальника;

2) розписку позикодавця;

3) паспорт позичальника.

7. За договором позики позикодавець передає позичальникові

1) речі визначені індивідуальними ознаками, неспоживні у безоплатне користування;

2) грошові кошти у власність;

3) речі, визначені індивідуальними ознаками, у користування.

8. Видами рахунків є

1) спеціальні;

2) депозитні;

3) розрахункові.

9. Видами акредитивів є:

1) комерційний;

2) покритий;

3) нульовий.