Роль асистента вчителя в загальноосвітньому навчальному закладі

Наказом Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 №1205 «Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів» передбачено, що в загальноосвітніх навчальних закладах з інклюзивним навчанням може вводитись додаткова посада асистента вчителя для роботи з учнями з особливими освітніми потребами з розрахунку 0,5 ставки на клас, у якому навчаються такі діти. Отже, навіть за наявності у класі трьох дітей з ООП (максимальна допустима кількість відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872 «Про порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах»), асистент буде лише один.

Посадові обов’язки вихователя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним навчанням розробляються та затверджуються директором цього закладу на підставі орієнтовних функціональних обов’язків вихователя (асистента вчителя), рекомендованих Міністерством освіти і науки, молоді та спорту листом від 25.09.2012 № 1/9-675.

Керівник навчального закладу визначає кількість асистентів учителя, а за потребою, асистентів дитини.

Асистент учителя - це особа, яка має вищу педагогічну освіту, пройшла курсову перепідготовку щодо роботи в умовах інклюзії, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки у навчальному закладі, працює з дітьми 2-3 уроки щодня.

Основне завдання – допомога вчителю в забезпеченні особистісно- зорієнтованого, індивідуального підходу в освітньому процесі, зокрема у створенні індивідуальної програми розвитку для дитини з особливими освітніми потребами. Оформлює та веде відповідну документацію. Забезпечує пізнавальну активність дітей з ООП. Спостерігає за поведінкою, успіхами, труднощами дитини, надає поради та пропозиції.

ВАЖЛИВО поступово зменшувати обсяг допомоги, виходити на певний рівень самостійності дитини.

Асистент дитини – волонтер, один із батьків, або особа, яка їх замінює.

Основне завдання – підтримка, постійний супровід дитини, яка може мати комплексні порушення розвитку. Посада асистента дитини вводиться на підставі письмової заяви батьків або осіб, які їх замінюють.

Ассистент вчителя

• повторює інструкції, розповідь вчителя повільніше;

• наголошує та інформує про початок і завершення завдання, перехід донового завдання чи дії;

• остійно інформує про те, що відбувається далі, щоб зменшити тривогу,надати ситуаціям контрольованості;

• повторює лише ключові слова, виділяє їх наголосом;

• вказує чи нагадує вказівним жестом, що робити;

• помічає і одразу ж реагує на мовленнєве звертання учня (чи намагання);

• вчить дослуховуватися і враховувати думку вчителя та однолітків, відповідати на соціальні очікування;

• сприяє «включенню» в колективну роботу (рівнятися на однокласників);

• налаштовує на контакт з вчителем, підтримує його впродовж уроку;

• мотивує до участі в певних діях, взаємодіях;

• забезпечує дотримання дитиною певних правил, у всіх можливих ситуаціях, які виникають впродовж навчального дня.

Порівняльну таблицю обов’язків вчителя та асистента вчителя.

Обов’язки вчителя	Спільна робота вчителя та асистента вчителя	Обов’язки асистента вчителя
Оцінити навчальні потреби учня з ООП, його сильні та слабкі сторони.	Обговорити можливості учнів з ООП, його сильні та слабкі сторони. Брати участь у складанні ІПР.	Вести спостереження за особливостями психофізичного розвитку учнів з ООП. Оформлювати встановлену педагогічну документацію.
Спланувати роботу на уроці, відобразити у конспекті уроку адаптовані та модифіковані завдання для учнів з ООП.	Обговорити необхідні адаптації та модифікації навчального матеріалу з огляду на потреби учнів та відповідно до ІПР.	Адаптувати/модифікувати навчальний матеріал для учнів з ООП; за потреби виготовляти потрібні наочні, роздаткові та інші матеріали.
Виконувати план уроку. Спостерігати за процесом навчання, за потреби допомагати учням з ООП.	Залучати учнів з ООП до виконання окремих видів діяльності спільно з класом. Аналізувати ефективність застосованих методів навчання	Проводити додаткове пояснення учням з ООП, корегувати їх навчальну діяльність. Формувати та сприяти закріпленню конкретних умінь, навичок.
Слідкувати за динамікою розвитку учнів з ООП та оцінювати її. Слідкувати за виконанням ІНП.	Обговорити спостереження. Обмінятись інформацією. Обговорити пропозиції щодо доповнення ІНП, ІПР (чи внесення змін)	Надавати вчителю інформацію щодо навчальної діяльності учнів з ООП. Спостерігати за поведінкою учнів та надавати інформацію вчителю. Вести щоденник спостережень.* Оформлювати портфоліо учнів з ООП.
Звітувати перед батьками та психолого-педагогічним консиліумом щодо навчальних досягнень учнів з ООП.	Обговорити інформацію про учнів з ООП. Дотримуватися конфіденційності	Звітувати перед психолого-педагогічним консиліумом щодо динаміки розвитку учнів з ООП. Консультувати батьків

Щоденник спостережень – зручна форма для відслідковування динаміки розвитку учня з ООП. Підкреслимо, що в даному випадку важливо відслідковувати насамперед позитивну динаміку розвитку, враховуючи і моменти перевтоми дитини, і емоційні реакції на певні ситуації. Крім особливостей поведінки дитини асистент за потреби фіксує і свої дії, і дії вчителя. Наприклад, під час уроку вчитель різко підвищив голос. Якщо учень на це відреагував у певний спосіб, то таку ситуацію навряд чи варто фіксувати: інформацію про динаміку розвитку вона не дасть. Якщо ж реакція учня була вкрай специфічною, то це треба відзначити як особливість психоемоційного розвитку дитини, а також з метою запобігання подібним ситуаціям в майбутньому. Якщо ж навпаки, дитина проявила себе з позитивного боку, то цей момент також слід зафіксувати, особливо, якщо він демонструє позитивну динаміку в розвитку учня (наприклад, ілюструє зменшення агресивних реакцій).

У щоденнику асистент також фіксує динаміку реалізації короткострокової мети та завдань, зазначених в ІПР. Наприклад, якщо за мету ставиться формування у дитини здатності зосереджуватися при поясненні нового матеріалу, то можна написати так: «понеділок – увага утримується 10 хв., вівторок – 15 хв., середа – 5 хв.» і т.д. Після певного періоду часу робиться висновок про динаміку, наприклад: «утримування уваги за останнє півріччя збільшилося з 5 хв. до 15хв.»

Асистент учителя повинен здійснювати супровід дитини з ООП, але це не означає, що він має невідступно супроводжувати учня протягом усього періоду навчання в школі. Завдання інклюзивної освіти – максимально підготувати дитину до самостійного (наскільки це можливо з огляду на її психофізичний стан) життя у суспільстві. Мета супроводу в тому, що супроводжуючий з’являється саме тоді, коли це потрібно дитині з ООП, передає йому певний ресурс дій у даній ситуації і відходить, даючи можливість учневі виробити у себе самостійність, ініціативність.

Кожна дитина – індивідуальна. Комусь, можливо, знадобиться постійний супровід асистента аж до закінчення школи, але описане вище правило все ж залишається актуальним.

Послідовність етапів руху від супроводу до самостійності полягає в наступному:

1. Учень і асистент сидять за однією партою. Асистент допомагає дитині в усьому.

1. Учень сидить один, асистент – трохи далі від нього, але тримає учня у полі зору, допомагає за потреби.

2. Асистент приходить не на всі уроки, а лише на ті, на яких без нього не обійтися.

3. Асистент приходить лише у певні дні.

4. Учень навчається самостійно.

Ще раз наголошуємо, що все залежить від психофізичних особливостей дитини.

Повноцінна соціалізація дитини з ООП у загальноосвітньому навчальному закладі неможлива без корекційного педагога. Роль учителя-дефектолога полягає в наступному:

1. надати об’єктивну психолого-педагогічну характеристику дитини з особливими потребами, ознайомити з її особовою справою, медичними та психолого-педагогічними картами;

1. брати участь у складанні індивідуальної програми розвитку учня з ООП;

2. внести зміни до програми загальноосвітніх предметів та провести їх коригування, а саме:

• ввести пропедевтичні розділи з метою підготовки дітей для сприйняття матеріалу;

• передбачити корекційну складову в навчальному плані (специфічні навчальні предмети – заняття з орієнтування в просторі та розвитку мобільності (для дітей із вадами зору); заняття з розвитку залишкового слуху та усного мовлення (для дітей із вадами слуху); заняття з соціально-побутової орієнтації (для дітей із розумовою відсталістю), заняття з розвитку мови та мовлення (для дітей з тяжкими порушеннями мовлення) тощо;

1. бути (тимчасово) присутнім на уроках з метою кращого задоволення специфічних потреб дітей;

3. надати методичні рекомендації з виготовлення та використання наочності й дидактичного матеріалу з метою активізації збережених аналізаторів;

4. навчити використовувати спеціальні технічні засоби навчання для корекції і компенсації недоліків розвитку дітей, у тому числі комп’ютерні технології для ефективного розвитку мовлення, навичок читання, письма, математики, тощо;

5. проводити моніторинг розвитку дитини;

6. співпрацювати з батьками, вчителями, фахівцями під час оцінювання навчальних досягнень дитини;

7. приймати активну участь у прогнозуванні подальшого шляху навчання учня;

8. організувати короткочасні курси (спецсемінар) в закладі освіти з метою ознайомлення всіх педагогів з методами спеціальної освіти, компенсації і корекції.

Отже, співпраця асистента вчителя та корекційного педагога сприяє всебічному урахуванню клініко-психолого-педагогічних особливостей дітей з ООП.

Параметри вивчення якості уроку в класах з інклюзивним навчанням

В процесі підготовки до уроку в загальноосвітньому інклюзивному класі вчитель складає план - конспект уроку, в якому інтегрує навчальний матеріал загальноосвітніх і спеціальних програм так, щоб на одному уроці діти з різним станом психофізичного і інтелектуального розвитку вивчали близьку за змістом тему, але на тому рівні засвоєння, який доступний для кожного учня

Інформація, одержувана учнем по темі, що вивчається, відповідає рекомендованій йому для навчання освітній програмі. Закріплення отриманих знань, умінь і навичок ведеться на різному дидактичному матеріалі, підібраному для кожного учня індивідуально: роздаткові картки, вправи з навчальних посібників і підручників/

Для пояснення складних тем, учням розробляються картки інструкції з описом покрокових дій. Така побудова навчальних занять створює умови, при яких всі учні класу залучаються до загальнокласної роботи.

Для якісного проведення уроку у загальноосвітньому навчальному закладі вчитель повинен враховувати корекційний компонент інклюзивного навчання, що реалізується насамперед на уроці:

1. Місце даного уроку в системі інших уроків.

Обґрунтованість теми й завдань уроку (для дітей з ООП – корекційно-розвиваючі завдання).

2. Санітарно-гігієнічні умови проведення уроку: дотримання гігієнічних вимог (повітряного, теплового, світлового, шумового режимів), відповідність меблів особливим потребам учнів; психологічна готовність учнів до уроку, емоційний фон уроку.

3. Структура уроку.

Основні етапи уроку, вимоги:

• перевірка домашнього завдання: (використання різноманітних методів перевірки знань зі зміною домінантного аналізатора);

• виклад нового матеріалу (правильний вибір методів повідомлення знань, використання адаптованих та модифікованих завдань, зв’язок навчального матеріалу з попереднім і наступним, міжпредметний зв’язок, дотримання принципу «від простого – до складного», правильне використання наочності – поєднання слова, наочності і практичної діяльності на уроці);

• закріплення нового матеріалу (не використовувати питань, які не звучали при поясненні матеріалу);

• домашнє завдання (роз’яснення щодо виконання, обсяг, диференціація, доцільність, доступність);

• корекційна спрямованість уроку.

Відповідність структури уроку його темі й завданням.

Доцільність тривалості кожного етапу уроку.

4. Реалізація основних дидактичних принципів на уроці, а саме:

– принципів виховної спрямованості навчання;

• науковості процесу навчання;

• систематичності та послідовності навчання;

• доступності знань;

• активності та свідомості у навчанні;

• наочності;

• міцності засвоєння знань, формування вмінь і навичок;

• корекційної спрямованості навчання;

• індивідуального та диференційованого підходу до учнів.

5. Методи і прийоми навчання.

• Різноманітність методів і прийомів, відповідність їх віковій категорії учнів, розвитку змісту навчального матеріалу.

• Корекційна спрямованість методів і прийомів.

• Прийоми для створення позитивного ставлення до матеріалу уроку, подолання індиферентності.

6. Стимулююча функція педагогічної оцінки.

• Оцінювання у межах програми, зазначеної в ІПР;

• порівнювання результатів дитини з її досягненнями у минулому;

• обов’язково вербальна складова оцінювання;

• урахування рівня досягнень учня, а не його невдач.

7. Вигляд учителя.

• Мовлення учителі: ясність, точність, виразність, емоційність.

• Знання матеріалу уроку: володіння методами і прийомами роботи на уроці, володіння культурою письма на дошці, демонстрація посібників, проведення лабораторних робіт.

• Характер поведінки вчителя на уроці. Її вплив на поведінку та емоційний стан учнів.

8. Загальна оцінка уроку:

• Рівень досягнення загальноосвітнього і корекційно-розвивального завдання уроку.

• Дисципліна учнів на уроці.

• Знання, отримані на уроці учнями. Види сформованості умінь і навичок.

• Способи здійснення зв’язку нового матеріалу із вивченим раніше.

• Поєднання індивідуальної та фронтальної роботи на уроці.

Що врахувати вчителю під час проведення уроку

• час, протягом якого дитина може концентрувати увагу (5—7 хв,);

• зручність (давати дитині можливість визначити, в яких умовах їй зручніше працювати)

• відволікання (визначати місце і умови роботи, за яких дитина мінімально відволікається на сторонні подразники);

• рівень шуму (визначати робоче місце учня поруч з учителем щоб уникати гамору);

• вибір матеріалів (розташовувати в центрі тільки ті матеріали, що стосуються теми, завдання; використовувати засоби навчання, які сприяють соціальному та емоційному розвитку дитини);

• створення сприятливої атмосфери