Зміст

Вступ…………………………………………………………………..…. 4
Актуальність проблеми розвитку толерантності у дошкільників ….. 5
Інформаційно – аналітична специфіка роботи практичного психолога з даної теми………………………………………………………………………... 7
Корекційно – розвивальна програма…………………………………… 9
Формі та методи роботи, що сприяють виконанню програми………... 12
Зміст програми……………………………………………………………. 14
Цикл занять………………………………………………………………... 16
Опис використаних методик……………………………………………... 32
Робота з батьками ……………..………………………………………… 36
Додаток 1 …………………………………………………………………..37
Використані джерела …………………………………………….……….. 44

I ВСТУП

Толерантність – це шлях людини, що іде відкрито по світу, прагне пізнати себе та інших.

Виховання толерантності сьогодні є однією з найважливіших проблем. Останнім часом часто виникають дискусії про толерантний світ, так званий світ без насильства і жорстокості, у якому головною цінністю є єдина у своєму роді і недоторкана людська особистість. Тому в своїй роботі прагну сформувати в дітей моральні цінності, які є найважливішими показниками цілісності особистості, здатної створити власне уявлення про своє майбутнє на життєвому шляху. На сучасному етапі розвитку суспільства виникла необхідність формування культури толерантності у підростаючого покоління, починаючи вже з дошкільного віку. Формування цієї найважливішої якості відбувається вже в дитинстві в умовах сім'ї та освітніх установ, триває протягом усього життя з розвитком освіти. Гра є провідним видом діяльності дитини дошкільного віку. Вона надає можливість такій орієнтації у світі, яку жодна інша діяльність не дасть. Предметом ігрової діяльності є доросла людина, як носій певних громадських функцій, вступає у відносини з іншими людьми, використовує у своїй предметно-практичній діяльності певні правила. Тому вкрай важливо використовувати гру при вихованні толерантності у дошкільному віці. Ігрова діяльність й ставлення дитини до оточуючих – поняття тісно пов'язані один з одним. Практична взаємодія дитини з дорослим чи однолітками, породжує певні емоційні прояви, сприяє закріпленню в стійких життєвих відносинах, позиціях, установках. Надалі ці відносини самі визначають спрямованість діяльності, її мотиви і надасть динаміки. Сформовані у процесі практичної роботи і реальної взаємодії дітей образи – еталони, як внутрішні регулятори поведінки, утворюють складний образ світу у дитини. Ця система образів, регулює виникнення стереотипних форм поведінки дитини в різних життєвих ситуаціях. Наприкінці дошкільного віку в дитини вперше з'являється ставлення до себе, як до члена суспільства. Поступово в нього накопичується усвідомлення соціальної значущості своїх індивідуальних якостей та соціального становища. Відбувається формування узагальненого ставлення до себе, своїх переживань у різних ситуаціях, узагальнене ставлення до оточуючих й розуміння своєї цінності. Формується самооцінка. Також в старшому дошкільному віці дитина набуває можливість контролювати свою поведінку, підкоряти її. Поведінка стає опосередкованою зовнішнім зразкам, правилам.

II АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТОЛЕРАНТНОСТІ У ДОШКІЛЬНИКІВ

В умовах гуманізації та демократизації суспільства проблема толерантності дуже актуальна, так як сьогодні на перший план висуваються цінності і принципи, необхідні для спільного виживання і розвитку:

етика і стратегія ненасильства;
ідея терпимості до чужих і чужим позицій, цінностей, культур;
необхідність пошуку діалогу і взаєморозуміння, взаємоприйнятних компромісів.

Це обумовлено соціальними проблемами в суспільстві, конфлікти на національному і релігійному ґрунті, які є прямою загрозою безпеці країни. В Україні мешкають люди різних національностей і релігійних переконань, тому особливе місце займає проблема зовнішньої та внутрішньої міграції населення. Вирішити виникаючі проблеми взаємин можна тільки з допомогою виховання толерантної свідомості. Сьогодні все більшого поширення в дитячому та підлітковому середовищі, отримують недоброзичливість, озлобленість, агресивність. Причин такої поведінки дітей досить багато. У першу чергу варто відзначити зниження загального рівня культури, масу негативної, а часто і просто агресивної інформації, нападає на незрілу психіку дитини з екрану телевізора або через комп'ютер, соціальну байдужість і брак уваги з боку дорослих.

У дошкільному віці у дітей відбувається формування навичок шанобливого і доброзичливої поведінки під час взаємовідносин з представниками різних культур, вміння сприймати навколишній світ, як результат співпраці людей різних національностей, різного етнічного походження. Вони позитивно впливають на людину, перетворюють його, підносять, повертають в більш гармонійний стан.

Період дошкільного дитинства дуже важливий для розвитку особистості дитини: протягом усього дошкільного періоду інтенсивно розвиваються психічні функції, формуються складні види діяльності, закладаються основи пізнавальних здібностей.

Дитячий садок, будучи першою сходинкою становлення міжособистісних відносин, може і повинен приділяти особливу увагу проблемі толерантності, так як саме в дитячому віці закладаються основи поведінки людини в суспільстві. Але для цього необхідно проводити систематичну роботу з усіма учасниками педагогічного процесу, створювати розвиваючу та освітню середу в групах, підвищувати рівень самосвідомості і прояви толерантності у вихователів, фахівців ДНЗ, батьків вихованців.

Проведена діагностика батьків вихованців дошкільного закладу показала невисокий рівень усвідомлення проблеми толерантності, низький рівень національної самосвідомості. Соціальні проблеми не дозволяють батькам приділяти достатньо уваги дітям - формування їх світогляду.

Тому одним з головних завдань дитячого саду є формування в дітей самосвідомості, толерантного ставлення до навколишнього світу.

Педагогічні ідеї виховання толерантності містяться в роботах багатьох педагогів минулого і сьогодення. По-різному трактують поняття «толерантність» філософи, педагоги, вчені.

Формування основ толерантності у дітей дошкільного віку, незважаючи на вивчення даного питання багатьма відомими педагогами і вченими, має ряд проблем і протиріч. Соціальне замовлення сучасного суспільства орієнтований на вільну самостійну особистість, яка вміє будувати відносини з іншими людьми, поважає їх права і свободи. Однак, структурованих і апробованих програм і методик з виховання толерантності в дошкільному віці трохи. Можливості дошкільного дитинства добре вивчені в плані розвитку пізнавальних і творчих здібностей дитини, але разом з тим недостатньо використовується потенціал спільної культурно - дозвільної діяльності, яка могла б стати однією з форм роботи по вихованню толерантної особистості. Не задоволена потреба сім'ї в доступних технологіях та методиках виховання дітей з орієнтуванням на сімейні цінності та національні традиції.

У вирішенні завдань формування толерантності особлива роль відведена дошкільній освіті і вихованню, як початковому етапу в моральному розвитку дитини. Терпимість, повага, прийняття і правильне розуміння культур світу має робити щеплення вже в ранньому віці, в дитячому саду. Період дошкільного дитинства дуже важливий для розвитку особистості дитини: протягом усього дошкільного періоду інтенсивно розвиваються психічні функції, формуються складні види діяльності, закладаються основи пізнавальних здібностей. Досягнення цієї мети можливе при вирішенні конкретних завдань, які об'єднані в два взаємозалежних блоку:

I. Виховання у дітей миролюбності, прийняття та розуміння інших людей, вміння позитивно з ними взаємодіяти:

1) формування негативного ставлення до на - анасильства і агресії в будь-якій формі;

2) формування поваги і визнання до себе і до людей, до їх культури;

3) розвиток здатності до міжнаціонального і міжрелігійної взаємодії;

4) розвиток здатності до толерантного спілкування, до конструктивної взаємодії з представниками соціуму незалежно від їх належності та світогляду;

5) формування вміння визначати межі толерантності.

II. Створення толерантного середовища в

суспільстві і в сфері освіти:

1) профілактика тероризму, екстремізму і агресії в суспільстві;

2) гуманізація і демократизація існуючих взаємин дорослих і дітей, системи навчання і виховання;

3) включення до реформування освіти провідних ідей педагогіки толерантності;

4) реформування системи підготовки майбутніх педагогів до виховання толератности у дітей.

III ІНФОРМАЦІЙНО – АНАЛІТИЧНА СПЕЦИФІКА РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З РОЗВИТКУ ТОЛЕРАНТНОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Психологічна служба діє відповідно до статей 21 («Психологічна служба системи освіти») та 22 («Соціально-педагогічний патронаж») Закону України «Про освіту» та на основі нормативно - правових документів Міністерства освіти і науки України, Головного управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації, Харківського обласного науково - методичного інституту безперервної освіти, які впливають на розвиток і діяльність соціально - психологічної служби системи освіти міста, а саме: положення про психологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом МОН від 02.07.2009 р. № 616, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07. 2009 р. за № 687/16703, лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 19.07.2012 № 1/9-517 «Інструктивно-методичні рекомендації щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012/2013 навчальному році» для організації відповідної роботи; профілактика торгівлі дітьми: Закон України «Про протидію торгівлі людьми» від 20.09.2011 № 3739-VI визначено організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, з гарантуванням ґендерної рівності, основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва у цій сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядок надання допомоги таким особам тощо. Одним із основних завдань у сфері попередження торгівлі людьми, які визначені у Законі, є підвищення рівня обізнаності населення про причини та наслідки торгівлі людьми шляхом проведення інформаційних кампаній з протидії торгівлі людьми серед населення, у тому числі серед дітей. Законодавча база щодо попередження та профілактика торгівлі людьми: Про національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми (постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 р. № 29); Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року (постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 р. № 350); Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 417). Лист МОНУ від 25.07.2014 № 1/9-374 “Стан та особливості діяльності психологічної служби у 2014-2015 н.р.”;

Лист МОНУ від 22.04.14 № 1/9-222 «Щодо здійснення обстеження для встановлення віку дитини, яка залишилась без піклування батьків та потребує соціального захисту»;

Лист МОНУ від 28.03.2014 № 1/9-179 «Щодо профілактики суїцидальних тенденцій серед учнів».

Виконуючи та дотримуючись цих засад психологічний супровід здійснюється за концептуальними положеннями принципів толерантності:

1. Принцип суб'єктивності. Вимагає опори на самостійну активність дитини, стимулювання ії самовиховання, свідомої поведінки в стосунках з іншими людьми.

2. Принцип адекватності. Вимагає відповідності змісту і засобів виховання, орієнтований на реальні стосунки, що складаються між дітьми, батьками, педагогами.

3. Принцип рефлексивної позиції. Передбачає орієнтацію на формування у дітей усвідомленої стійкої системи відносин до значущої для нього проблему, питання, що виявляється у відповідній поведінці та вчинках.

4. Принцип індивідуалізації. Передбачає визначення індивідуального підходу при вихованні свідомості і поведінки.

5. Принцип створення толерантного середовища. Вимагає формування в дошкільному закладі гуманістичних відносин, що ґрунтуються на праві кожного мати своєрідне ставлення до навколишнього середовища, самореалізацію в різних формах.

IV КОРЕКЦІЙНО – РОЗВИВАЛЬНА ПРОГРАМА

« У КОЛІ ДРУЗІВ»

Програма « У колі друзів» спрямована на корекцію деструктивності у міжособистісних комунікативних стосунках дітей старшого дошкільного віку. Мова йде про такі якості дитини, як вразливість, сором’язливість, агресивність (спричинені надмірним психологічним напруженням, що викликає підвищену тривожність) але, що ще не «закостеніли», не стали характерологічною особливістю дитини, а виникають у процесі спілкування як форма з ускладненням “Я - образу» дитини та з не-сприйманням «Я-образів» інших. Такі форми спілкування використовуються як захист від оточуючих, викликаний нерозумінням позиції співбесідника. Демонстративність, на відміну від інших проблемних форм міжособистісних комунікативних відносин (таких, як сором’язливість, вразливість, агресивність), не вважається проблемною. В наш час деякі особливості, що притаманні демонстративним дітям, є соціально одобрюваними: наполегливість, здоровий егоїзм, здатність домогтися свого, бажання бути знаним, честолюбство вважається запорукою успішної життєвої позиції. Але при цьому не враховується, що протиставлення себе іншому, хвороблива потреба у визнанні та самоствердженні (навіть і частіше за рахунок іншої дитини) є слабким підґрунтям психологічного комфорту, а отже надмірне психологічне напруження викликатиме ту ж тривожність та вірогідність соматичних проблем. Вважаю за потрібне корегувати всі вище перераховані проблемні форми поведінки, щоб зробити поведінку підростаючого покоління соціально обумовленою.

Предметом корекційно-розвивальної роботи для заявленої теми будуть проблемні форми відносин з однолітками: агресія, сором’язливість, образливість та демонстративність дітей старшого дошкільного віку (5-6р.)

Об’єктом розвивальної роботи є дитина дошкільного віку від 5 до 6 років.

Запропонована корекційно – розвивальна програма має сенс – чим більше ми знатимемо про проблемні форми відносин між дітьми, тим ефективнішою буде наша допомога дітям, тим успішніше проходитиме соціалізація дитини, зменшиться кількість негативних соматичних проявів.

Програма адресована практичним психологам, працівникам дитячих закладів. Вона може використовуватись з метою профілактики проблемних форм комунікативних відносин і як корекційна програма зазначених відхилень (агресивність, сором’язливість, демонстративність, вразливість).

У додатку буде вміщено опис використаних діагностичних методик, арттерапевтичні техніки, перелік музичних творів для музико-терапії, художніх творів для читання під час реалізації програми, інформація про «Проблемні відносини з однолітками у спілкуванні», «Особливості дітей з проблемною поведінкою у спілкуванні», «Формування доброзичливого ставлення до однолітків». Наданий короткий довідковий матеріал про вразливість, агресивність, сором’язливість та демонстративність у дітей.

Головне завдання програми « У колі друзів» – формування у дитини умінь та навичок безконфліктності в спілкуванні, єдності дитини з однолітками (як потенціал – з людьми), можливість бачити в інших друзів та партнерів. Почуття «спільності» та здатність «відчути, побачити іншого» як фундамент, на якому будується толерантне ставлення до людей.

Важливим моментом программи, я вважаю, привернення уваги дошкільника до співрозмовника в його різноманітних проявах: зовнішності, настрою, рухах, діях, вчинках. Запропоновані завдання допоможуть дітям пережити почуття єдності один з одним, навчать відмічати здобутки, переживання однолітка та допомагати йому в ігровій і реальній взаємодії.

Програма проста в реалізації – не потребує ніяких спеціальних умов для впровадження. Не потребує спеціального вхідного тестування на визначення агресивності, сором’язливості, вразливості, демонстративності, тому що ці прояви у дітей в програмі розглядаються в площині надмірного емоційного напруження, а саме: агресивність як упереджена думка про те, що вчинками оточуючих керує ворожість та зневага до них; сором’язливість як загострене сприймання та очікування критичної оцінки (як реальної так і надуманої) інших – «я в очах оточуючих»; вразливість як хворобливе переживання ігнорування своєї особистості (найчастіше – надумане); демонстративність як бажання тільки позитивного оцінювання з боку оточуючих за рахунок приниження інших. Мова йде про якості, що ще не «закостеніли» в особистості дитини, а можуть виникати (і виникають) ситуативно та потребують попередження, щоб не стати характерологічною особливістю дитини.

Щоб отримати інформацію про динаміку, що намітилася в поведінкових реакціях дітей під час спілкування після того, як вони пройшли курс за програмою «У колі друзів», пропоную провести анкетування вихователів. Ціль – отримання інформації від дорослого, який щоденно безпосередньо спілкується з дітьми. Інформація повинна відобразити, ( як ідеальний бажаний результат), ступінь зменшення надмірної емоційної напруги, що повинен привести до зниження тривожності дітей. Анкетування з вихователями проводиться на початку роботи за програмою і після її завершення. Подолання деструктивного сприймання оточуючих під час спілкування повинно знизити тривожність дитини у соціумі і саме на такий результат очікується . В «Додаткових елементах програми» розміщена анкета для вихователів на визначення тривожності дитини .

Роботу з дітьми можуть проводити психологи, вихователі. Програма складається з таких блоків:

Діагностичний блок: отримання інформації про емоційний стан дитини, її місце у родині, сприймання нею свого місця в сім’ї, душевну рівновагу дошкільника. Знайомство з кабінетом психолога, налагодження позитивних стосунків між дітьми.

Практичний блок:

Перший етап. Основне завдання - формувати уміння розуміти іншого. Діти повторюють дії або слова партнера. Вчаться підмічати найнезначніші деталі рухів, міміки, інтонації своїх ровесників (ігри за типом «Зіпсований телефон», «Дзеркало»).

Другий етап. Відпрацьовується здатність до узгоджених дій, орієнтація на дії іншої дитини, пристосування до них, завдання на формування узгодженості у діях (наприклад: «Прогуляйтесь, як сороконіжка»), увага до однолітка, уміння діяти з урахуванням потреб та можливостей ровесника.

Третій етап. Формування у дітей спільних переживань ( як радісних, так і тривожних), почуття спільної загрози, створене в ігрових ситуаціях, об’єднує дошкільників, переорієнтовує увагу зі своєї персони на співбесідника.

Четвертий етап. Формування емпатійності. Вводяться рольові ігри, в яких діти надають один одному допомогу у складних ігрових ситуаціях. Наприклад, потрібно допомогти хворому, перевести бабусю через дорогу тощо.

Закріплюючий блок:

П’ятий етап. Формування уміння висловлювати своє відношення до однолітка, що, за правилами гри, повинно бути тільки позитивним (компліменти, добрі побажання, підкреслювання досягнення іншого тощо).

Шостий етап. Проводиться практична робота, під час якої діти реально щось виготовляють один для одного ( листівки, оригамі, спільне малювання).

Заняття за програмою спрямовані на формування у дітей емоційної зрілості та розкутості, розуміння значущості однолітка, «себе серед подібних», зменшенню тривожності та деструктивних реакцій у поведінці, зменшення проблемності в комунікативних стосунках з однолітками та дорослими.

Форми та прийоми організації роботи підібрані з метою допомогти формуванню толерантної особистості, гуманної, духовної, доброї стосовно себе і всіх оточуючих, з розумінням людської «спів’єдності».

Методи, використані у роботі, допомагають прищепити дітям людяність, чутливість через сформоване розуміння того, що «я один з них», «світ не ворожий для мене». Співпереживання емоцій радості, горя, успіху, задоволення відкривають дитині світ «іншого».

V ФОРМИ ТА МЕТОДИ РОБОТИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ВИКОНАННЮ ПРОГРАМИ.

1. Роздуми (бесіди) над етичними проблемами.

2. Драмотерапія (рольове програвання ситуацій).

3. Вправи на самопізнання та пізнання однолітків - «ми з тобою однієї крові».

4.Психогімнастика (етюди, пантоміма, міміка) для відтворення окремих (проблемних) форм відносин з однолітками .

5. Графічні тести.

6. Тематичне та вільне малювання.

7. Оригамі.

8. Рухлива ігрова терапія.

9. Психогімнастика.

10. Хвилинки відпочинку.

Організація занять

Заняття проводяться з підгрупою дітей (до семи осіб) 1 раз на тиждень. Термін проведення : вересень – лютий.

Заняття проводяться в першій половині дня.

Тривалість заняття -25 – 30 хвилин.

В окремих випадках заняття можуть продовжуватись до академічної години, якщо вони включають творчу діяльність, яку не бажано регламентувати рамками часу. Тривалість заняття залежить від уваги дітей. За психологом (вихователем,) залишається право на зміну, послідовність вивчення тем, їх розширення чи ущільнення з врахуванням рівня підготовленості, індивідуальних потреб і можливостей дітей.

Діти під час занять розташовуються обличчям один до одного.

Включення в активний рух чергується з статикою. Дорослий повинен бути поряд, а не «над» дитиною.

Структура занять має такий вигляд:

Вітання.
Психомоторна розминка ( з метою – забезпечення психоемоційного входження дітей у корекційно-розвивальну роботу, створення відчуття групової взаємодії, ситуації емпатійності до однолітка).
Бесіда, роздуми на етичні теми спрямовані на усвідомлення себе в соціумі, ролі оточуючих, безпечність у взаємодії, товариськість, розвиток комунікативної складової та емоційний позитив у сприйманні один одного.
Заключна частина (рефлексія) включає в себе вправи та ігри на зняття напруги, психоемоційного збудження, самоаналіз «чого я навчився на…», повторення слогану.

У заключній частині доцільно використовувати тактильні прийоми на об’єднання групи (діти вітають один одного з успіхами, висловлюють задоволення від спільної роботи. Можуть поплескати один одного по спині, дружньо потиснути руку тощо). Таке спільне переживання сприяє згуртуванню колективу, з’являється альтернатива «Я» - «МИ».

На заняттях доцільно впроваджувати музичний супровід – нейтральну, спокійну музику.

Основні завдання корекційно-розвиваючої роботи:

1. Розвивати у дітей соціальні емоції та мотивувати налагодження міжособистісних стосунків з однолітками та дорослими на основі товариських відносин.

2. Формувати у дітей позитивне ставлення до оточуючих і себе.

3. Формувати у дітей вміння встановлення позитивних контактів.

4. Сприяти розвиткові комунікабельності дитини, вдосконалювати конструктивні форми поведінки.

5. Створити дітям умови для зняття надмірного емоційного напруження: вразливості, агресивності, демонстративності, сором’язливості.

6. Розвивати вміння розуміти емоційний стан оточуючих та вміння адекватно висловлювати свій.

7. Навчати основам релаксації використовувати на заняттях врівноважену мелодію (перелік – «Додаткові елементи програми», «Музикотерапія»).

VI Зміст програми « У колі друзів »

Програму можна умовно поділити на 3 блоки:

- Діагностичний блок – 3 заняття.

- Практичний блок – 13 занять

- Закріплюючий блок – 8 занять.

Зупинимося детальніше на кожному з вищеозначених блоків.

Діагностичний блок програми включає:

- знайомство з навчальним кабінетом, налагодження психологічного контакту з дітьми;

- гру, направлену на налагодження позитивних стосунків між дітьми, на виховання уважного ставлення до оточуючих, рівноцінності кожного учасника;

- роботу з проективними діагностичними методиками.

Практичний блок включає:

- ритуалізацію правил групової взаємодії;

- налагодження емоційного позитиву;

- формування навичок самоконтролю, самооцінки;

-формування усвідомлення дітьми своєї відповідальності за комунікативний позитив та розуміння «вартості іншого, а не тільки себе».

Закріплюючий блок включає:

- сприяння переносу набутих морально-етичних навичок у соціум;

- ігрову корекційно-розвивальну роботу з негативними проявами в поведінці дитини;

- закріплення навичок розуміння емоційного стану ближнього;

- виховування дружелюбності, доброзичливості, бажання допомагати, робити оточуючим приємність.

Заняття закріплюючого блоку мають узагальнюючий та закріплюючий характер і містять у собі завдання на повторення та підведення підсумків проведеної роботи

Об’єм програми у годинах на навчальний рік

Місяць	Тема місяця	Назва заняття	Кількість годин	Всього занять
ДІАГНОСТИЧНИЙ БЛОК
ВЕРЕСЕНЬ	ПІЗНАЮ СЕБЕ	«Неіснуюча тварина» «Дім, дерево, людина» «Кінетичний малюнок сім’ї”	1 1 1
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
ЖОВТЕНЬ	З ЦІКАВІСТЮ ДО ТОВАРИША	«Будь уважним до мене» «Чемні артисти» «Цікаві личка» «Вправні дітки»	1 1 1 1
ЛИСТОПАД	ДИВЛЮСЬ В ТЕБЕ, ЯК В ДЗЕРКАЛО	«Чарівні ниточки» «Казкарі» «Ти моє дзеркало» «Ми прийдемо на допомогу»	1 1 1 1
ГРУДЕНЬ	РОЗДІЛИМО СВОЇ ПЕРЕЖИВАННЯ	«Твоя радість - моя радість» «Мрійники» «Швидка допомога» «Невидимий зв’язок”	1 1 1 1 1
ЗАКРІПЛЮЮЧИЙ БЛОК
СІЧЕНЬ	ПЕРЕД ТОБОЮ З’ЯВИЛАСЬ Я	«Світ без тебе став би біднішим – 1» «Світ без тебе став би біднішим – 2» «Світ без тебе став би біднішим – 3» «Світ без тебе став би біднішим – оформлення Дерева».	1 1 1 1
ЛЮТИЙ	ВІД УСІЄЇ ДУШІ	«Свято Тебе» «Оригамі для товариша» «Я і мої товариші» «Свято нашої дружби»	1 1 1 1	24

VII ЦИКЛ ЗАНЯТЬ

І ДІАГНОСТИЧНИЙ БЛОК

Отримання інформації про емоційний стан дитини, її місце у родині, сприймання нею свого місця в сім’ї, душевну рівновагу дошкільника. Знайомство з кабінетом психолога, налагодження позитивних стосунків між дітьми.

Заняття 1

1. Розминка. Гра «Цікаві перетворення»

Мета: налагодити позитивні стосунки між дітьми, розкутість. Працювати над пластикою тіла. Розвивати вміння уважного ставлення до однолітка – бачити його особливість, неповторність.

Хід гри:

Дорослий показує, а діти повторюють рухи. Він звертає увагу дітей на те, як однотипні завдання отримують різноманітну інтерпретацію у виконанні (кожен – вартий уваги. Всі - значущі). Дорослий: «Щоб літак полетів – його треба завести (відповідні рухи). Людина, яка стоїть – схожа на вимкнений літак (мотоцикл, автомобіль тощо). Кожен з нас – господар свого тіла. Ви можете його «завести», та «вимкнути». Давайте порадіємо цій можливості:

«Ви - кошенята, що пробуджуються. Потягніться спинкою, лапочками, шийкою. Випустіть кігтики, похитайте голівкою. А зараз – ви цуценята, що чешуться спинками об дерево. Ви крадетеся лісом, як тигри. Літаєте як листочки, що відірвалися від дерева, як повітряні кульки. Стрибаєте, як веселі м’ячики, кенгуру.

Заспокоюємо наші ноги, руки і сідаємо на свої робочі місця».

2. Проективна методика «Неіснуюча тварина»

Хід тестування: дивись «Опис використаних діагностичних методик»

3. Заключна вправа. Гра «Дискотека горобчиків»

Мета: Формувати емпатійність. Включення в активний рух. Розвивати пластику, емоційний позитив.

Хід гри:

Дорослий пропонує дітям перетворитися на веселих горобчиків. Звучить весела ритмічна музика. Горобчики високо підстрибують, згинають лапки, розправляють крильця, запрошують до танцю, посилають посмішку, розкланюються один перед одним.

Потім, коли діти заспокоїлися, ведучий кличе їх у коло та пропонує подякувати один одному за весело проведений час: «Дякую тобі, друже, що ти був поряд». Діти посміхаються один одному, аплодують чудовому дню і собі.

Заняття 2

1. Розминка. Гра «Великі артисти»

Мета: створити робочий позитив, формувати навички спільної діяльності, уважність до товариша, розкутість. Формування поняття : «цінність моя і твоя».

Хід гри:

Діти стоять у колі. Дорослий пропонує спостерігати за товаришами і виконувати завдання: «Дітки, насуптесь, будь ласка, як:

- осіння хмаринка,

- злий чоловік.

Посміхніться, як:

- сонечко,

- кицюня,

- хитра лисичка,

- дитина, що їсть морозиво,

- ніби ви побачили диво.

Позліться, як:

- дитина, у якої забрали морозиво,

- два козлики на мостику,

- дитина, яку образили.

Налякайтеся, як:

дитина, яка загубилася у лісі,
зайчик, який побачив вовка,
кошеня, яке боїться собаки.

Ви стомилися, як:

- мати після прибирання,

- батько, коли ніс важкі сумки,

- мурашка, яка тягла паличку.

Відпочиньте, як:

- першокласник, який скинув важкий портфелик,

- дитина, яка допомагала мамі пилососи ти, ти - герой, який рятував людей.

2. Проективна методика «Дім, дерево, людина»

Хід тестування: Дивись «Опис використаних діагностичних методик».

3. Заключна вправа. Гра «Дивні зустрічі»

Мета: розвивати у дітей емпатійність, вміння «бачити» та розуміти стан оточуючих, бажання допомогти.

Хід гри:

Діти вишикувались у дві лінії (навпроти). Котрі стоять в першій лінії - демонструють позитивні емоції, а в другій – негативні. При зустрічі діти з «позитивного» ряду повинні переорієнтувати своїх «невтішних» товаришів на позитив.

Орієнтовний набір емоційних станів: радість, смуток, розпач, горе, переляк тощо.

Після переорієнтації діти відповідають на запитання:

- що ти відчув, коли побачив свого засмученого товариша?

- що ти зробив, щоб товаришеві стало краще (розпитував, гладив по голівці, розказував щось веселе, стрибав, лоскотав)?

- які дії були успішними?

- що ти відчув, коли товариш повеселішав?

- тобі приємно приносити людям радість?

Після бесіди – ритуальне прощання: «Дякую тобі, друже, що ти був поряд».

Заняття 3

1. Розминка. Гра «Добрий, уважний хазяїн».

Мета: формувати навичках володіння собою ( я - не моя злість, роздратування тощо), навчати дітей бачити негативні прояви збоку, зважати на стан інших навіть тоді, коли ти роздратований, формувати емпатію.

Хід гри: Діти стоять півколом. Дорослий : «Коли ви збуджені (злі, роздратовані тощо) вам важко взяти себе в руки. В такому стані ви можете накоїти лиха. Давайте домовимось, що ви - це не ваша злість, лють, образа, сором. Ви – це Аня, Петя, Коля. Не треба перетворюватися в Злюку або Образку. Зробимо так: як тільки ви відчуваєте, що можете з Васі перетворитися в Гнівусика, ви стаєте на одну ногу, а другу підіймете над підлогою. Руками щільно обійміть себе. Стійте як господарі свого тіла. Бережіть себе та інших від поганих слів та вчинків. Спостерігайте, як тупає ногами злість, як вередує лють, як розмахує кулаками образа, як ніяковіє сором’язливість. Ви спостерігаєте за ними збоку. Ви – це не ваші емоції. Подивіться навкруги: яка чудова природа, як затишно в кімнаті, які приємні обличчя ваших друзів. Стоїте на одній ніжці - вправляєтесь в керуванні собою. Ось уже і злість стомилася і злючка притихла і сором заспокоївся. Опускаєте ніжку на підлогу. Ви переможці – ви втримали «себе в руках».

2. Проективна методика «Кінетичний малюнок сім’ї”

Хід тестування: дивись «Опис використаних діагностичних методик».

3. Заключна вправа. Гра « Як поведеш себе ти?»

Мета: вправляти в умінні керувати своїми емоціями. Навчати практичним технікам позбавлення емоційному негативу. Формувати емпатію.

Хід гри:

Дорослий: «Уявіть собі, що вас пригостили чимось смачним. Ви залишили своє «задоволення» на вечерю. Після прогулянки зрозуміли, що хтось поласував гостинчиком. Що ви відчули? (Засмутилися? Розізлилися? Розлютилися? Завередували?)». Вислуховуються варіанти виходу з емоційного негаразду. Пропонується :«Уявіть, що у вас у руках сокира

( допомагаєте наколоти дрова). Знаєте, як потрібно стояти, щоб наколоти дрова? Розставте ноги, підніміть над головою сокиру і вдарте по полінові. Кожен раз, коли ви з силою опускатимете сокиру - кажіть: «Ха!».

Запитання:

- покращився у вас настрій?,

- жалкуєте за гостинцем?,

- відчуваєте роздратування?,

-що ви відчуваєте?.

Ритуальне прощання: «Дякую тобі, друже, що ти був поряд!»

ІІ ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Заняття 1. «Будь уважним до мене»

1. Розминка. Гра «Секретик»

Мета: навчати спостережливості, увазі до чужих мімічних та динамічних проявів – «читання з обличчя», формувати емпатійність.

Хід гри:

Діти сидять у колі. Руки, складені долонькою до долоньки, на колінах. Дорослий передає «секретик» так, щоб ніхто не помітив у кого в руках він залишився. Діти здогадуються (за виразом обличчя, динамікою тіла) де «секретик». Гра продовжується до виявлення схованого. Хто «погорів» -водить. Запитати у дітей, як вони здогадалися у кого «секретик». Привернути увагу дітей до того, що по обличчю, рухах можна «читати», як по літерах у книжці. Для цього потрібно бути уважним до оточуючих.

2. Танцювальна гра «Прийми в подарунок»

Мета: навчати дітей спостережливості, уважності до товариша. Розвивати довільну поведінку.

Хід гри:

Звучить музика. Діти стоять в колі. Ведучий пропонує дітям повторити вправи, які він показує. Добавляти своє – забороняється. Діти по черзі стають у коло і пропонують варіанти своїх вправ. Запитання:

- чому важко в точності повторити те, що робить товариш?

- їм цікаво було дивитися на те, що роблять товариші, чи вони чекають черги, коли самі будуть показувати вправи?

3. Заключна вправа. «Чудове намисто»

Мета: навчати дітей груповій взаємодії, розвивати «відчуття «ліктя», емоційний позитив, розуміння того, що «моя перемога» залежить від узгоджених дій оточуючих.

Хід вправи:

Дорослий - в центрі кола. Навкруг нього (він – шия), щільно притулившись один до одного, кружляють «намистинки» - дітки.

Дорослий «розстібнув намисто». «Намистинки» розбігаються. Гра закінчується тоді, коли «намисто» збереться повністю біля іншої «шиї» (дитини). Дорослий милується кожною намистиною, радіє, що ні одна не згубилася, що намисто ціленьке. «Намистинки» прощаються традиційним: «Дякую тобі, друже, що ти був поряд.»

Заняття 2. «Чемні артисти»

1. Розминка. Гра «Дружній гайок»

Мета: вчити дітей уважно відноситись до товаришів, відтворювати дії оточуючих, передавати їх динамізм. Формувати емоційний позитив. Розвивати мовлення, уяву.

Хід гри:

Дорослий пропонує дітям прогулятися до уявного гайочку. В цьому гайочку ростуть берізки, дуби, ялиночки, квіточки, грибочки, ягідки, кущики. Дітям пропонують обрати собі рослинку, якою вони хочуть стати. Коли діти виберуть, дорослий пропонує їм стати саме гайочком та відреагувати, як обраний персонаж на :

тихий, ніжний вітерець,
сильний холодний вітер,
бурю,
грибний дощик,
зливу,
палюче сонечко,
ласкаве сонечко,
ніч,
град,
заморозки.

Діти спочатку самі дають реакцію на подразник, а потім під керуванням дорослого повторюють реакцію «кущика», «берізки» тощо. Потрібно добиватися копіювання, а не вільної інтерпретації побаченого.

Діти дають відповіді на запитання: «Що відчувала берізка коли падав град? А що відчув грибочок під палючим сонцем ? А чому кущик не заховав ягідку від палючого сонця?».

2. Гра «Ми дружньо працюємо»

Мета: формувати вміння працювати в парі, враховуючи можливості товариша, розвивати уважність, терпимість, витримку, емпатійне ставлення один до одного. Діагностика особистісних уподобань дітей.

Хід гри:

Дорослий пропонує дітям вибрати собі пару. Парі пропонують виконати ряд вправ: напиляти дров, гребти в човні, перемотувати нитки, перетягувати канат, перенести кришталевий келих, станцювати парний танець.

Діти мають домовитися, як вони будуть виконувати вправи. Виконання вправ не оцінюється. По закінченню – запитання : «Як твій товариш допомагав тобі в…?», «Чи зміг би ти сам справитись з завданням?» «Що цікавого ти помітив під час роботи в парі (Коля надуває щоки, упирається ногами, побіліли пальці…)?.»

3. Заключна вправа. Гра «Щира вдячність»

Мета: формувати у дітей морально – етичні якості: вдячність до оточуючих, позитивне відношення до товаришів. Вчити проявляти свої емоції.

Хід гри:

Дорослий пропонує дітям подякувати тому, хто їм сьогодні допоміг під час заняття (ще раз привернути увагу дітей до того, що вони змогли справитись з завданням тільки у парі, що разом вони - сила). Потім діти ходять по колу та промовляють: «Станемо ми дружно в коло. Скільки друзів – глянь навколо. Руку другу простягну, з другом сварку не почну. Будемо ми дружно гратись, і нікого не цуратись».

Гра закінчується декламацією традиційного слогану «Дякую тобі, друже, що ти був поряд».

Заняття 3. «Цікаві личка»

Розминка. Гра « Як у тебе справи?»

Мета: вчити «читати» по динаміці тіла та обличчю стан людини. Формувати емпатійність, цікавість до оточуючих.

Хід гри:

Дорослий перед заняттям домовляється з 3-4 дітьми, хто з них буде певною емоцією ( «сумом», «злістю», «горем» тощо). Діти здогадуються за мімікою, динамікою тіла, що саме відчувають їх товариші. Дитина підходить до однолітка «в образі» і запитує: «Як у тебе справи, друже?». Він може мовчки демонструвати свою емоцію, а може вступити в діалог. Спонукати дітей до бесіди на тему: «З якої причини у товариша може бути такий настрій ? », «Як допомогти другові?»

Після бесіди та допомоги дітям, що відчували негатив, нагадати їм, що вони «гралися» у негативні емоції. Подякувати їм за артистизм і попросити повернутися до душевного спокою. Декламується фраза: «Я веселий та спокійний. У мене все гаразд».

2. Гра «Портрет»

Мета: виховувати ніжне, дбайливе ставлення до оточуючих, милування собою та «іншим».

Хід гри:

Дитина сидить перед дорослим. Дорослий – художник. Діти – фарби: синя, біла, червона тощо. Дорослий : « Я малюватиму обличчя» – наближує руки до обличчя дитини. «Яку форму личка малювати? Таку саму, як у тебе чи намалюємо інше личко? Твоє тобі подобається? А чому ти хочеш змінити личко? О, я бачу, що ти нічого не хочеш змінювати, тебе все влаштовує» (репліки в залежності від відповіді дитини). «Малювання за схемою: личко, брівки, оченята, носик, губки. Беремо пензликом «фарбу», можна «змішувати фарби», щоб отримати потрібні відтінки. Малюємо обережно, лагідно, милуємося своєю роботою, а найбільше – оригіналом.

Якщо дитина активно хоче змінити все у собі (не сприймає себе таку, яка вона є) проводиться індивідуальна корекційна робота після заняття.

3. Заключна вправа. Гра « Не брудни ротика»

Мета: формувати морально – етичні норми поведінки дитини під час спілкування. Вчити дітей вирішувати проблеми без слів «конфліктогенів».

Хід гри:

Дорослий висловлює впевненість в тому, що знаходиться серед добрих, ввічливих дітей, які люблять та поважають один одного. Але, на жаль, навіть здорові дітки можуть захворіти на «злючку» – коли хочеться сваритися. Дорослий пропонує дітям, щоб вони не говорили один одному «поганих» слів, а висловлювали своє роздратування таким чином: «ти – огірок, редиска, гарбуз, квасолина, помідорчик…»

Діти пробують такі перемовини на практиці. Роблять висновок про те, що менш образливо, коли тебе називають бананом, а не телепнем.

Діти прощаються традиційним слоганом: «Дякую тобі, друже, що ти був поряд».

Другий етап. Відпрацьовується здатність до узгоджених дій, орієнтація на дії іншої дитини, пристосування до них, завдання на формування узгодженості у діях (наприклад: «Прогуляйтесь, як сороконіжка»), увага до однолітка, уміння діяти з урахуванням потреб та можливостей ровесника.

Заняття 1. «Вправні дітки»

1. Розминка. Гра «Сороконіжка»

Мета: вчити бути уважним до однолітка, координувати свої дії у відповідності з діями товаришів. Розвивати терплячість, уяву. Формувати емпатійність.

Хід гри:

Дітям пропонують уявити, що вони всі - сороконіжка. Їм пропонується спуститися, як сороконіжка , у річку, а для цього потрібно скинути сандалики з ніжок. Сороконіжка повинна присісти, пострибати у воді, а потім вийти на берег. Все це повинні зробити діти, не «розриваючи» тваринку. Нагадувати дітям про уважність до частинок тіла сороконіжки, що вони досягнуть успіху тільки за умови узгодженості дій, що всі частинки тіла однаково важливі.

Запитання: «Що вам найтяжче було зробити? Чому? Як треба діяти, щоб тваринка залишилась неушкодженою?»

2. Гра «Я і ти міцні та спокійні»

Мета: вчитися «віддзеркалювати» дії партнера, конкретній техніці володіння собою, радіти за успіх у спільній справі.

Хід гри:

Дорослий розказує дітям, що вони зараз навчаться, як себе потрібно повести, коли «злючка», «образка», або «соромчик» взяли їх у полон. Дорослий звертає увагу дітей на те, що коли людина злиться, соромиться, ображається або налякана, то вона не може спокійно дихати. Вона починає дихати прискореними темпами, а дихати потрібно спокійно, розмірено (продемонструвати).

Дорослий пропонує всім дітям стати в одну шеренгу. Одна дитина – навпроти. Дитина набирає повітря в легені і каже: «Я лев», а діти в шерензі повторюють: «Він-лев» (контроль дихання: вдих-видих). Потім по черзі діти стають перед шеренгою і виголошують: «Я пташка, сонечко, квіточка тощо» Ведеться контроль дихання. Дорослий підводить підсумок: «Ми спокійні». Провести бесіду з дітьми про те, як кожен з них допоміг товаришеві налагодити дихання та стати спокійнішим.

3. Заключна вправа. Гра « Раз усмішка, два усмішка»

Мета: розвивати невербальне позитивне спілкування, тактильний позитив. Формувати емпатійність, «почуття ліктя».

Хід гри:

Дорослий: « Дітки, ми з вами у колі. Візьміться, будь ласка, за руки, відчуйте тепло руки, передайте подумки їй свою ніжність, любов… Посидимо, послухаємо тишу… тихесенько-тихесенько… У нас тепло в приміщенні, спокійно, добре… Нам гарно разом. Подивіться один на одного (сусід на сусіда) і подаруйте лагідну посмішку. Вона мандрувала, мандрувала і прийшла аж до мене. Дякую». Запитання: «Що ви зараз відчуваєте?» «Який у вас настрій?». Гра закінчується традиційним слоганом: «Дякую тобі, друже, що ти був поруч!»

Заняття 2. «Чарівні ниточки»

1. Розминка. Гра «Весела змійка»

Мета: вчити дітей узгоджувати свої дії з однолітками, формувати емоційний позитив, емпатійність.

Хід гри:

Дорослий пропонує дітям взятися за талії так, щоб це не завдавало болю товаришеві, але щоб «змійка» була міцною. Дорослий: « Ми утворили «змійку». Першим у «змійці» буду я. Завдання «змійки» – пройти всі перешкоди та залишитись неушкодженою. («Змійка» проповзає між двома скелями, переповзає через рівчак, міцно закручується , щоб втриматися на маленькій площині, переповзає через болото, мерзне взимку…). Дітям пропонують поділитися враженнями: що їм допомагало і що заважало виконати завдання, поставлені перед «змійкою». Підвести дітей до висновку, що кінцевий результат у виконанні завдань залежав від усіх дітей, від їхньої толерантності у стосунках.

Гра «Товариш ниточка»

Мета: формування емпатійності, візуалізації невидимого зв’язку між людьми.

Хід гри:

У дорослого в руках клубок з нитками. Дорослий запитує дитину :«Як ти себе почуваєш?». Дитина відповідає, замотує нитку на палець і ставить своє запитання кому їй заманеться. Коли всі діти будуть в мереживі ниточок, гра закінчується. Дорослий пропонує подумати, що сталося б, якби пролунала команда : «Розбіглися». «А чому був би такий результат? Що нас стримує? Що потрібно зробити, щоб виконання цієї команди не завдало нікому болю?..» Діти підводяться до висновку, що всі ми з’єднані «невидимими ниточками» і потрібно бути дуже уважним, щоб не завдавати кривди та болю один одному.

3. Заключна вправа. Гра «Доторкнися…»

Мета: розвиток емоційного позитиву, емпатійності, тактильної коректності, бажання гратися без образ, уваги. Включення в активний рух.

Хід гри:

Дорослий повідомляє дітям, що вони гратимуться у знайому гру. Вони повинні бути уважні, щоб не штовхнути товариша, не образити його. Дорослий пропонує доторкнутися до чогось синього в одязі товариша: до шнурка, пряжки, червоного бантика… Після гри запитати, чи немає ображених. Відслідкувати поведінку «постійно ображених». Пояснити причину вчинків їх однолітків (біг, випадково зачепив тощо), запропонувати «ображеному» висловитися, а «винуватцеві» пояснити свою поведінку і закінчити гру традиційним слоганом: «Дякую тобі друже, що ти був поруч!»

Заняття 3. «Казкарі»

1. Розминка. Гра «Веселий хоровод»

Мета: формувати емпатійність, навички роботи в команді, групової узгодженості у діях, відчуття радості від співпраці.

Хід гри:

Діти стоять взявшись за руки. Дорослий пропонує виконати вправи не втративши цілісності. Діти повинні пройтись навшпиньки до центру кола і назад. Пройтись навприсядки, стрибаючи на одній ніжці, повернувшись спиною до центру кола. Після виконання вправ поговорити з дітьми про те, що їм допомагало, а що заважало виконувати завдання. Висновки.

2. Гра «Казкарі»

Мета: Розвиток вербальної активності дітей. Вчити працювати у колективі. Формувати емоційний позитив дитини.

Хід гри:

Дорослий пропонує дітям придумати казочку. Звертає увагу на те, що разом це буде легко зробити. Кожному треба слухати свого товариша і придумати всього одне речення до того, що уже було придумано. Дорослий фіксує сказане дітьми і придумує фінал казки. Діти дякують один одному за співпрацю.

3. Заключна вправа. Гра «Сонечко світить на…»

Мета: формувати емпатійність. Вчити уважному ставленню до оточуючих.

Хід гри:

Дорослий пропонує дітям уважно подивитися один на одного. Звернути увагу дітей на те, як одягнені товариші, яке у них волосся, очі тощо. Пригадати, у кого з друзів є сестри, братики, бабусі. Дітям з світлим волоссям пропонують зібратися в одну команду. Формуються команди дітей, що одягнені у брюки (спіднички, сандалі, футболки; у кого заплетені косички, розпущене волосся, зачіска з стрічками; у кого є сестри, брати, бабусі; кого люблять тварини; хто добре їсть…) Після гри - бесіда про те, що діти нового дізналися про своїх товаришів. Зробити акцент на тому, що така інформація робить нас ближчими. Зустріч закінчується традиційним слоганом: «Дякую тобі, друже, що ти був поруч».

Заняття 1. «Ти моє дзеркало»

1. Розминка. Гра «Дивлюсь в тебе, як в дзеркало»

Мета: формувати емоційний позитив, емпатійність. Вчити уважно відноситись до інших, вміти переключати увагу на ближнього. Розвивати уяву.

Хід гри:

Дорослий пропонує дітям уявити, що вони потрапили в Країну Дзеркал і мають нагоду дізнатися про себе багато нового. Діти діляться на дві команди-«дзеркала» та «глядачі». «Глядач» сідає перед «дзеркалом» і звертається до нього: « Дзеркальце, скажи та всю правду розкажи…». У відповідь: «Ти чудовий, ти…». Діти повинні побути, як «дзеркалами», так і «глядачами».

Запитання: «Що важче для вас - бути «дзеркалом» чи «глядачем»? «Чому?».

2. Вправа «Товариші?»

Мета: формувати емпатійність. Вчити дітей співпереживати, допомагати в скрутному становищі, не залишати товариша у біді. Формувати морально –етичні норми поведінки. Розвивати уяву.

Хід вправи:

Дорослий знайомить дітей з текстом.

«Лисиця, Бобер та Кабан прогулювалися лісом. Вони були щасливі, що можуть поспілкуватися. Лисиця, Бобер та Кабан товаришували. Щоб дібратися до галявини, на якій вони хотіли відпочити, друзям потрібно було перейти через вузеньку кладочку, яка з’єднувала береги потічка. Лисиця і Кабан боялися йти по кладочці. Бобер вирішив показати приклад і пішов першим. Сталося лихо – Бобер упав у воду. Лисиця сказала Кабану: «Піди, допоможи Бобру. Ти сильний, ти зможеш його витягнути з води». А Кабан, задкуючи від води, промовив: «Ось у тебе хвіст такий довгий, що можна по ньому вибратися з води». Так вони стояли і сперечались, але ніхто з них не пішов допомогти товаришеві. Аж тут Лисиця з Кабаном чують : «А чого це ви сперечаєтесь? Я умію плавати». Дуже зраділи Кабан та Лисиця. Хотіли продовжити прогулянку, але Бобер відмовився подорожувати з ними. Чому?

Запитання:

-чи можна вважати цих звірят друзями?

-як повинні поводити себе друзі, коли сталося лихо?

- що можна сказати про поведінку Лисиці та Кабана?

-як би ви повели себе на місці Бобра?

-що потрібно зробити Кабану і Лисиці, щоб налагодити стосунки?

3. Заключна вправа. Гра «Дракон»

Мета: формувати емпатійність. Вчити працювати в команді, вболівати за командний результат, бережливо відноситися один до одного.

Хід гри:

Діти шикуються у колону. Кладуть руки на плечі. Перший у колоні –«голова», а останній – «хвіст». «Голова» повинна дотягнутися до хвоста і доторкнутися до нього. «Тіло дракона» повинно зберігати цілісність. Гра продовжується до тих пір, поки кожен з учасників не побуде в ролі «голови» і «хвоста». Закінчуємо зустріч слоганом : «Дякую тобі, друже, що ти був поряд»

Заняття 2. «Ми прийдемо на допомогу»

1. Розминка. Гра «Сонце, сонечко, хмаринка»

Мета: формувати емоційний позитив, бажання допомогти товаришеві, співпереживання.

Хід гри:

Діти стоять у колі. Дорослий - у центрі кола. Він торкається дитини і промовляє: «Сонце, сонечко, хмаринка!». «Сонечко» і «Хмаринка» біжать у протилежні боки. Їхнє завдання – швидше зайняти місце, яке звільнилося. Завдання ускладнюється тим, що в місці зустрічі діти повинні взятися за руки, зробити реверанс, привітно посміхнутися та сказати : «Добрий ранок, Сонечко, добрий день, Хмаринко», а потім побігти до вільного місця. Діти повинні побути в ролі «Хмаринки» та «Сонечка». Дорослий стежить за тим, щоб бажання перемогти не заважало доброзичливій поведінці дітей.

2. Гра «Що сталося ?»

Мета: формувати морально - етичні якості, емпатійність, бажання допомогти, готовність пожертвувати своїми інтересами.

Хід гри:

На стільчику сидить засмучена Катруся (дівчинка з сусідньої групи).

Дитина всім виглядом показує, як їй дискомфортно: страшно, сумно, хочеться плакати. Дітям пропонується три завдання: заспокоїти дівчинку, дізнатися, що сталося, запропонувати конкретику по допомозі. В кінці гри – дзвінок виховательки, що розшукує Катрусю. Дорослий дякує дітям за те, що вони такі чуйні.

3. Заключна гра «Хто попався?»

Мета: формувати емоційний позитив. Вчити тактильній толерантності у стосунках.

Хід гри:

Гравцеві зав’язують очі хустинкою. Його завдання – знайти вказану дитину. Під час «шукання» він повинен здогадатися, хто «попадає» до його рук. Гра завершується, коли всі спробували наосліп впізнати товариша. Завершити зустріч слоганом: «Дякую тобі, друже, що ти був поруч».

Заняття 3. «Твоя радість – моя радість»

1. Розминка. Гра «…Ой, не покажу»

Мета: формувати емпатійність, повагу, цікавість один до одного. Включати в активний рух. Вчити домовлятись, активізувати словниковий запас.

Хід гри:

Дорослий роздає дітям «секретики». Завдання дитини: так розговорити та розчулити однолітка, щоб той показав йому «секретик».

2. Гра «День народження»

Мета: формувати емпатійність, емоційний позитив, включення в активний рух.

Хід гри:

Якщо в цей день немає іменинника – обираємо його. Дітям пропонують подумати, які подарунки він може зробити імениннику (заспівати, затанцювати, розказати вірша, зробити комплімент…). Запитання:

-що діти подарували б «імениннику», якщо були чарівниками?

- чи відчувають діти радість, що зробили приємність товаришеві?

- приємніше отримувати подарунки чи дарувати?

-що відчуває «іменинник»?

3. Заключна гра «Разом з товаришем»

Мета: формувати морально – етичні якості дитини. Вчити працювати в парі, вболівати за кінцевий результат роботи.

Хід гри:

Приготувати паперові рукавички з парними орнаментами. Рукавички знаходяться в різних місцях приміщення. Завдання дітей знайти їх та за допомогою різнокольорових олівців розмалювати. Роботу закінчуємо слоганом: «Дякую тобі, друже, що ти був поряд».

Четвертий етап. Формувати емпатійність. Вводяться рольові ігри, в яких діти надають один одному допомогу у складних ігрових ситуаціях. Наприклад, потрібно допомогти хворому, перевести бабусю через дорогу тощо.

Заняття 1. «Мрійники»

1. Розминка. Релаксація «На березі моря»

Діти сидять у зручній позі. Очі закриті. Звучить ніжна, спокійна музика. Діти уявляють себе відпочиваючими на літньому пляжі. Сонячне проміння приємно торкається личка. Біжить кругом оченят, торкається кінчика носа, перебігає на щічки, лоскоче губки та підборіддя. Відпочиваємо. Мріємо…

2. Заняття. Гра «Допоможи Морській Зірочці»

Мета: формувати морально – етичні якості, емпатійність, бажання принести користь, допомогти.

Хід гри:

Дорослий звертає увагу дітей на те, що не всім приємно під ласкавими промінчиками сонечка. За спинами дітей сидить, похнюпившись, Морська Зірочка (дитина). Їй сумно. У Морської Зірочки опущені плечі, закриті очі і вона майже не реагує на оточуючих. Запитання:

- що сталося з Морською Зірочкою? (хвиля викинула на берег);

- що можна зробити, щоб їй стало краще? (дати попити водички, змочити скроні, перев’язати голову мокрим рушником, помахати віялом, загальними зусиллями підвести Зірочку до моря, щоб вона опинилася вдома) Діти реально напувають, змочують скроні тощо. Зірочка вдячна дітям за допомогу. Всі весело танцюють.

3. Заключна гра «Мені сподобалося, як…»

Мета: закріпити у дітей бажання допомагати ближньому, відчувати радість від того, що ти робиш добро. Розвивати увагу, спостережливість.

Хід гри:

Діти розказують, як вони здогадалися, що потрібно було зробити, щоб допомогти Морській Зірочці у скрутному становищі. Дорослий ділиться враженнями про поведінку дітей в ситуації: « Мені сподобалось, як спритно Петрик приніс Зірочці водички і тій стало краще. А що сподобалось вам, діти?» Активізувати розповіді дітей про «когось», а не про себе, або не тільки про себе. Звернути увагу дітей на те, що вони разом швидко справились з проблемою і допомогли Зірочці. Закінчити гру слоганом: «Дякую тобі, друже, що ти був поруч.»

Заняття 2. «Швидка допомога»

Розминка. Гра «Мій настрій схожий на…»

Мета: формувати емоційний позитив, уяву.

Хід гри:

Дорослий розказує дітям, що його настрій схожий на веселу, пухнасту хмаринку. Діти знаходять порівняння для характеристики їхнього настрою ( як біла ромашка, троянда, дощик, яскраве листячко, блакитна зірочка…) Після того як діти визначились, на що схожий їхній настрій, робиться висновок, що настрій бадьорий і можна піти погратися. Але…

2. Заняття. Гра «Захворіла наша…»

Мета: формувати морально-етичні якості, емпатійність, співпереживання, групову згуртованість.

Хід гри:

Дорослий звертає увагу дітей, що у помічника вихователя зав’язана щока. « Що ж робити? Настрій у нас бадьорий, але чи можемо ми залишитися осторонь чужої біди?» Дорослий вислуховує конкретні пропозиції дітей, як допомогти:

- дати ліки ( право має тільки лікар);

- викликати «Швидку допомогу». ( Діти повинні пригадати адресу садочка, номер телефону «Швидкої». Запитати вік, прізвище «хворої»);

- нагріти та прикласти до щоки хустинку тощо.

Медичний працівник закладу «приїздить» на виклик дітей. Дякує дітям за вчасне повідомлення про хворобу. Нянечка одужала. Дякує дітям за їх доброту та ласку.

3. Заключна гра «Гніздечко»

Мета: формувати емоційний позитив, бажання допомогти. Включити в активний рух.

Хід гри:

Діти сидять у колі – це гніздечко. Всередині - пташка. Зовні літає ще одна пташка. Подається команда : «Пташка вилітає». «Гніздо» розпадається і всі літають, як пташки. Дорослий командує: «В гніздо!». Діти формують гніздечко біля тієї пташки, що була в центрі кола. Намагається стати у коло гніздечка і пташка, що літала поза ним. Хто не встиг – водить. Дорослий звертає увагу дітей на того, хто залишився за колом. Діти декламують: «Ми раді, друже, що ти скоро будеш з нами!». Гра продовжується.

Заняття 3. «Невидимий зв’язок”

Розминка. Гра «Передай стрічечку тому, хто…»

Мета: формувати емоційний позитив, товариськість, емпатійність, толерантність.

Хід гри:

Дорослий дає дитині стрічечку та пропонує протягнути її до того:

-хто першим прийшов у садочок;

- одягнений у чорні штанці;

- коричневі сандалії;

- кого привела сестричка тощо.

Коли діти будуть у «стрічковому мереживі» звернути їхню увагу на міцність зв’зку. Якщо хтось потягне у свій бік – всі поваляться. Треба бути уважним до оточуючих.

2. Заняття. Гра «Пильнуй, де потрібна твоя допомога»

Мета: формування морально – етичних норм, емпатійності.

Хід гри:

Дорослий розказує дітям, що сьогодні він ледь не спізнився на роботу. Причина - старенька бабуня, що самотньо стояла біля переходу і не наважувалася перейти вулицю. Бабця мала поганий зір. Вона з вдячністю прийняла допомогу.

Діти будують (з шнурів) «перехрестя», «дорогу». Зав’язавши хустину на очі, пробують себе в якості поводиря та людини, що потребує допомоги. Бесіда про те, як важливо бути уважним до оточуючих. Найпростіші речі, навіть перехід через вулицю, для когось переростають у проблему. Потрібно бути добрим та уважним.

Заключна вправа « Кумедні близнятка»

Мета: формувати довіру до ближнього, тактильний комфорт, емоційний позитив.

Хід вправи:

Дорослий пропонує дітям розбитися на пари. Діти стають плечем до плеча, обіймають один одного руками за пояс, ноги – поряд. Стають схожими на сіамських близнят: дві голови, три ноги, один тулуб та дві руки. Дорослий пропонує їм походити по приміщенню, присісти, лягти, встати, помалювати тощо. Зустріч закінчується подякою один одному та слоганом: «Дякую тобі, друже, що ти був поряд».

Закріплюючий блок.

Заняття «Світ без тебе став би біднішим»

Мета: формувати морально-етичні якості, емпатійність, емоційний позитив, розвивати словниковий запас, показати унікальність кожної дитини.

Попередня робота: вирізати різнокольорові сердечка. Приготувати іменну листівку дитини у вигляді великого «серця». Записати для кожної дитини на «сердечках» компліменти, побажання… На великому аркуші паперу намалювати велике дерево без листя.

Хід заняття:

Діти сидять у колі. Дорослий: «Сьогодні кожен з вас має можливість розказати товаришам, як він їх любить і цінує. Ви - « іменинники» і отримаєте безліч приємних хвилин у подарунок». В центр виходить дитина, її вітають оплесками, дружнім тупотінням (включення в активний рух), дають іменне «серце» і зачитують компліменти, які сказали про неї товариші. «Іменинник» приклеює кожне «сердечко» до свого іменного. Під оплески сідає на місце. Така процедура повторюється з кожною дитиною. В кінці заняття «сердечка» приклеюються до «Дерева». Коли будуть приклеєні «листочки» дітей всієї групи, дерево зарясніє компліментами. Заняття закінчується слоганом: «Дякую тобі, друже, що ти був поряд».

Діти займаються виготовленням подарункової продукції для своїх товаришів. Кожен отримає подарунок. Робота на тему: «Свято Тебе» – це вітальна листівка, яку діти виконують у довільній формі на цупкому папері.

«Оригамі для товариша» – складання з паперу подарункових виробів за технологією. Техніки оригамі знаходяться методичному кабінеті.

Колективне малювання «Я і мої товариші» проводиться в кожній підгрупі. На завершення оформляється групова виставка. Після закінчення роботи виставки дитина забирає свій подарунок, що зробив для нього товариш.

На заключному занятті програми « У колі друзів» проводиться «Св’ято нашої дружби»: діти вправляються в компліментах, декламуванні віршів, співанні пісень. Проводяться ігри, що найбільше сподобались дітям – такі собі «садочкові посиденьки».

VIII Опис використаних психодіагностичних методик

(Лаврентьєва Г П,Титаренко Т.М., Романова Е.В., Ситько Т.І.)

Визначення тривожності

Ознаки тривожності: підвищена збудливість, напруженість, скутість, страх перед усім новим, незнайомим, невпевненість у собі, очікування осуду, гнівливість, безініціативність, пасивність, напруженість, схильність пам’ятати більш погане, ніж хороше, підозріле ставлення до оточуючих.

Анкета.

1. Не може довго працювати не втомлюючись.

2. Йому важко зосередитись на чомусь.

3. Будь-яке завдання викликає надмірну тривогу.

4. Під час виконання завдання дуже напружений, скутий.

5. Ніяковіє частіше за інших.

6. Часто говорить про можливі неприємності.

7. Як правило, червоніє в незнайомій обстановці.

8.Скаржиться, що бачить страшні сни.

9. Руки, зазвичай, холодні й вологі.

10. Нерідко бувають розлади шлунку.

11. Дуже пітніє, коли хвилюється.

12. Має поганий апетит.

13. Спить неспокійно, погано засинає.

14. Лякливий, багато що викликає у нього страх.

15. Зазвичай неспокійний, легко засмучується.

16. Часто не може дотримати слова.

17. Погано переносить чекання.

18. Не любить братися за нову справу.

19. Не впевнений у собі, своїх силах.

20. Боїться труднощів.

Додайте кількість плюсів, щоб дістати загальний бал тривожності.

Висока тривожність – 15-20 балів.

Середня тривожність – 7-14 балів.

Низька тривожність – 1-6 балів.

Для виявлення змін в емоційно-афективній сфері дитини використовуються наступні проективні методики:

«Малюнок неіснуючої тварини», «Дім-дерево-людина», «Кінетичний малюнок сім’ї .

Загальні відомості

Метод дослідження побудований на теорії психомоторного зв`язку. Для регістрації стану психіки використовується дослідження моторики (моторики малюючої домінантної правої руки, зафіксованої у вигляді графічного сліду руху, малюнка). По І.М. Сеченову всяка уява, що виникла у психіці, люба тенденція, що зв`язана з цією уявою, закінчується рухом. Буквально – «будь-яка думка закінчується рухом». Якщо реальний рух з якоїсь причини не відбувався, то у відповідних групах м`язів складується певна напруга енергії, що необхідна для виконання руху (уявлення, що викликають страх, стимулюють напругу в групах м`язів ноги, руки, шиї ). Тенденція руху має направленість в просторі: наближення, віддалення, нахил, падіння. При виконанні малюнка аркуш паперу являє собою модель простору, а стан м`язів фіксує відношення до цього простору. Простір в свою чергу зв`язаний з емоційним відношенням та часовим періодом: теперішнім, майбутнім, минулим. Простір, що розташований позаду і зліва від суб`єкта, пов`язаний з тим, що уже відбулося та бездіяльністю. Правий бік, простір попереду і зверху – з майбутнім періодом та діяльністю. Лівий бік знизу – з депресивними емоціями, невпевненістю, пасивністю. Правий бік – позитивні емоції, енергія, активність, конкретність дій. За своїм характером тести відносяться до числа проективних. При читанні матеріалу тесту використовуються теоретичні норми оперування з символами геометричних елементів та фігур. Тести не використовуються, як єдиний метод дослідження. Він потребує об`єднання з іншими методами в якості батарейного інструменту дослідження.

Методика «Малюнок неіснуючої тварини»

Інструкція для дитини: «Придумай та намалюй неіснуючу тварину та дай їй неіснуючу назву». На всі запитання дитини потрібно відповідати, що вона може малювати все, що їй захочеться.

Для роботи по всіх запропонованих методиках («Малюнок неіснуючої тварини», «Дім-дерево-людина», «Кінетичний малюнок сім’ї») дитині пропонують стандартний листок паперу А4, олівець 2М, кольорові олівці.

Методика «Дім-дерево-людина»

Інструкція для дитини: «Намалюй, будь-ласка, якомога краще дім, дерево, людину». На всі уточнюючі запитання дитини слід відповідати, що вона може малювати як їй заманеться.

Стандартний листок паперу складається навпіл. На першій сторінці у горизонтальному положенні зверху друкованими літерами написано «Дім», на другій – «Дерево», на третій – «Людина», на четвертій – ім`я, прізвище дитини, дата проведення. Записуються спонтанні висловлювання, незвичні рухи, витирання. Після закінчення роботи проводиться бесіда за малюнком: « Кого малював? Вік намальованої людини? Що вона робить? Який у неї настрій? Чи нагадує вона когось із знайомих?». Зазвичай питання переростають в розмову про життєві уявлення дитини. Для аналізу малюнка використовується три аспекти оцінки: деталі малюнка, їх пропорції, перспектива. Вважається, що деталі малюнка виражають усвідомлення та зацікавленість. Пропорції малюнка відображають психологічну значимість, цінність речей, ситуації, відношення. Перспектива показує відношення людини до її психологічного оточення.

Методика «Кінетичний малюнок сім`ї». Отримання інформації про суб`єктивне становище в родині допомагає виявити відношення дитини до членів своєї родини; сімейні відношення, що викликають тривожність, або конфліктність дитини; як дитина сприймає взаємовідношення з іншими членами родини і своє місце в родині. Тест складається з двох частин: малювання та бесіди після малювання.

Інструкція для дитини: «Намалюй свою родину так, щоб всі її члени були чимось зайняті». На всі уточнюючі запитання відповідати дитині, що вона може малювати так, як їй хочеться.

При інтерпретації звернути головну увагу на слідуючи аспекти:

аналіз структури малюнка;
аналіз особливості малюнку окремих членів родини;
аналіз процесів малювання.

Арт – терапевтичні техніки на допомогу в роботі з програмою:

Ізотерапія – вирішення внутрішніх проблем дитини через спонтанне малювання (не обов’язково сюжетне). Можлива діагностика за кольором зображення. Пояснення використаних дитиною кольорів – за тестом М. Люшера .

Деякі з можливих орієнтовних тем для малювання в рамках заявленої програми: «Як виглядає мій гнів, злість, роздратування?», «Коли я соромлюсь, то почуваю себе так…», «Добрий (злий) товариш, мама, братик, вихователька…».

Терапевтичний ефект – «вимальовування» існуючої проблематики на аркуші паперу. Можливі варіанти роботи з негативними рисами: спалити, втопити, розірвати зображений на папері негатив. Це і є візуалізація позбавлення від небажаних рис. Психотерапевти з досвідом говорять про значний позитивний ефект ізотерапевтичних прийомів, який простежується навіть у роботі з клінічними пацієнтами.

Денс-терапія – позбавлення негативних емоцій через танок. Психоаналітик В. Райх стверджує, що якщо ми довго не даємо вихід образі, радості, злості і навіть нелюбові до манної каші – вони «консервуються» та створюють м’язовий панцир, що спотворює світогляд людини. Спонтанний танець, що танцюється до настання почуття полегшення – гарантує позбавлення від негативу (можливі музичні супроводи від класичної музики до попсової, етнічної та звуків природи з музичним оформленням).

Ігрова терапія. Як варіант для заявленої програми, пропонується – пісочна, що ідеально підходить для корекції проблемних форм комунікативних взаємовідносин агресивних, тривожних, сором’язливих дітей. Граючись, вирішують свої проблеми, навіть не помічаючи цього.

Музична терапія

Перелік деяких класичних творів, що допомагають при виникненні

збудженості, агресивності, озлоблення – емоційної диструктивності:

Йоганес Брамс – «Колискова», Скерцо.

Фредерік Шопен – Мазурки, прелюдії, «Ноктюрн ре –мінор».

І.С. Бах – «Італ’янський концерт», «Концерт ре –мінор» для скрипки.

Ф. Шуберт – «Соната», «Аве Марія», «Свет луни».

Бетховен – «Сьома соната».

П.І. Чайковський – «Вальс квітів», дует Лізи та Поліни з опери «Пікова дама», «Колискова».

В.А. Моцарт – «Маленькі нічні серенади» 2ч.

Вівальді – «Пори року» – «Зима».

Для зняття синдрому пригніченості, тривожності дітям можна запропонувати:

Музику в темпі алегро та алегро модерато Моцарта, Шуберта, Гайдна. Вальси з балетів П. І. Чайковського, «На тройке» із «Пори року» того ж П.І. Чайковського, маршеві мелодії, «Весна» із «Пори року» Вівальді.

Окрім класичної музики можна використовувати етнічну музику та сучасні інструментальні твори, що не мають агресивної складової.

Перелік художніх творів для читання під час роботи над програмою « У колі друзів »:

В.А. Сухомлинський – «Дві матері», «Склянка води», «Важко бути людиною», «Саме важливе – заставити себе відчувати», «Кожна людина повинна», «Посміялись над бабцею»», «Суниці для Наташі», «Велике відро», «Жорстокість», «Крапля води», «Я більше не буду», «70 раз 7», «Боягуз», «Лісова хатинка», «Мій жайворонок у віконце полетів», «Покаяння».

X РОБОТА З БАТЬКАМИ.

Робота з виховання у дітей толерантності передбачає тісну співпрацю педагогів дитячого садка і батьків. Для цього використовували різноманітні форми роботи з батьками: збори, консультації, виставки педагогічної та дитячої художньої літератури, фотостенди, спільні свята, екскурсії, розваги, індивідуальні бесіди з батьками. Така узгодженість у роботі дитячого садка і сім'ї є найважливішою умовою повноцінного виховання дитини, формування в неї моральних форм поведінки, правової культури.

Анкетування
-Спільні свята
-Круглі столи
-Конкурси спільних малюнків
-Виставки

Співпраця ДНЗ з сім'єю є пріоритетним у формуванні толерантної поведінки у дошкільників, забезпечуючи виховний процес і реальне взаємодії дитини батьків і соціуму.

Заходи з батьками:

- - круглий стіл;

- - тренінги, сімейні ігротеки;

- - тематичні дні в ДНЗ;

- - консультативний пункт;

- - цільові екскурсії спільно з дітьми по місту.

Цикл заходів, що проводяться дозволяє нам в умовах дошкільного закладу формувати у дітей дошкільного віку уявлення про регіональні особливості і інших культурних відмінностях, а так само залучати до сприймання людей іншої культури, інших традицій, які проживають в даній місцевості, одночасно знаходячи в них загальнолюдські цінності (доброту, дружбу, чесність, любов, справедливість, взаємодопомога).

ДОДАТОК 1

Допоміжний теоретичний матеріал для користувачів програми:

Проблемні відносини з однолітками у спілкуванні: агресивність, сором’язливість, вразливість, демонстративність

Агресивні діти

Підвищена агресивність дітей являється однією з найбільш поширених проблем в дитячому колективі. Вона тривожить не тільки педагогів, але й батьків. Ті чи інші форми агресії характерні для більшості дошкільників. Практично всі діти сваряться, б’ються, обзиваються і т.д. Зазвичай, з засвоєнням правил та норм поведінки такі безпосередні прояви дитячої агресивності поступаються місцем більш миролюбним формам поведінки. Але в певній категорії дітей агресія, як стійка форма поведінки, не тільки зберігається, але й розвивається, трансформується в стійку якість особистості.

Як результат, знижується продуктивний потенціал дитини, звужується потенціал спілкування, деформується особистісний розвиток. Агресивна дитина приносить масу проблем не тільки оточуючим, але й самій собі.

У психологічних дослідженнях описуються рівні агресивної поведінки та впливаючі на неї фактори. Серед цих факторів виділяються:

- особливості сімейного виховання;

- взірці агресивної поведінки, які дитина спостерігає на телеекрані або з боку однолітків, дорослих;

- рівень емоційної напруги, викликаний екологічними катастрофами, алкоголізмом та соціально-економічними катаклізмами тощо.

Звичайно, що всі ці фактори викликають агресивну поведінку, яка в подальшому стане характерологічною рисою далеко не у всіх дітей, а тільки певної частини. В одній і тій же сім`ї в однакових умовах виховання виростають різні за ступенем агресивності діти. Дослідження науковців свідчать , що агресивність, яка зароджувалась і не отримувала корекційного впливу в дитинстві, залишається стійкою рисою та зберігається протягом подальшого життя людини. Уже в дошкільному віці складаються певні внутрішні передумови, що впливають на появу агресивності. Діти, які схильні до насилля, суттєво відрізняються від своїх позитивно налаштованих, але «захищаючих свої території» однолітків не тільки за своєю зовнішньою поведінкою, але й за своїми психологічними характеристиками.

Агресивна поведінка дошкільника приймає різноманітні форми. Це може бути:

вербальна агресія (дурень, жир-трест);
сварка із-за цікавої іграшки, або головної ролі в грі;
невербальна агресія – стусани, ізоляція, ігнорування .

У той же час в деяких дітей спостерігаються агресивні дії, що не мають якої-небудь цілі під собою, а направлені виключно для нанесенням шкоди іншому (хлопчик штовхає дівчинку в калюжу та сміється над її сльозами). Фізичний біль, або приниження однолітка викликають у таких дітей задоволення, а агресія виступає при цьому як самоціль. Подібна поведінка є свідченням схильності дитини до ворожості та жорстокості, що викликає тривогу. Але є тривожно налаштовані діти, які можуть, на перший погляд, виглядати як «агресори», хоча їхня агресивність спричинена надмірним емоційним напруженням і покликана скоріше захистити свою територію, свої інтереси, ніж викликана бажанням дошкулити іншому. Це агресія, що виникла внаслідок «нерозуміння» мотивації, що керує вчинками інших. Тривожна дитина упереджено бачить у вчинках інших ворожість до себе, а тому готується до захисту територій, на які ніхто не посягає насправді.

Такі діти практично не відрізняються від своїх пацифіських однолітків за рівнем розвитку інтелекту. Основна проблема цих дітей знаходиться у сфері комунікативних відношень з однолітками. У дошкільному віці ще не пізно прийняти своєчасні міри для зупинення розвитку агресивних тенденцій. Ці міри повинні бути направлені не на емоційний катарсис, не на підвищення самооцінки, не на розвиток комунікативних навичок або ігрову діяльність, а на подолання внутрішньої ізоляції, на формування здатності бачити і розуміти інших.

Вразливі діти

Серед проблемних форм міжособистісних відносин особливе місце займає таке переживання, як образа на когось. Вразливість отруює життя і самій дитині і її близьким. Задавнені образи порушують дружбу, призводять до накопичення як явних, так і прихованих конфліктів, і в кінцевому результаті деформують особистість дитини.

Образу можна сприймати як хворобливе переживання людиною свого ігнорування з боку партнерів у спілкуванні. Почуття образи виникає уже в дошкільному віці. Діти трьох-чотирьох років можуть засмучуватися із-за негативної оцінки дорослого, вимагати уваги до себе, жалітися на однолітків. Всі ці форми дитячої образи носять безпосередній ситуативний характер – діти «не застрягають» на цих переживаннях і швидко забувають їх. Феномени образи у всій повноті починають проявлятися після п`яти років у зв`язку з появою в цьому віці потреби у визнанні та повазі. Тому головним предметом образи виступає одноліток, а не дорослий. Образа проявляється в тих випадках коли дитина гостро переживає утиск свого «Я», свою невизнаність, обмеженість уваги до себе. У випадку образи дитина не виявляє прямої або опосередкованої фізичної агресії (вона не б`ється, не нападає, не мститься). Для виявлення незадоволення характерна підкреслена демонстрація своєї «ображеності». Дитина всією своєю поведінкою показує, хто винен і кому потрібно просити вибачення. Вона відвертається, перестає розмовляти, демонстративно показує «свої страждання». З одного боку, ця поведінка носить явно демонстративний характер і направлена на привернення уваги до себе, а з іншого боку – діти відмовляються від спілкування з кривдниками. Відмова від спілкування використовується як засіб привернення уваги до себе, бажання викликати відчуття провини у того, хто образив. У тій чи іншій мірі в певних ситуаціях почуття образи переживає кожна людина. Але «поріг» образливості у всіх різний. У одних і тих же ситуаціях (наприклад, ситуація успіху товариша або програшу ) одні діти почувають себе вразливими, ображеними, а інші не мають таких переживань. Образа може виникати і в так званих нейтральних ситуаціях (дівчинка не йде гратися, але злиться, що діти граються без неї). Очевидно, що в цій ситуації дитина приписує іншим неповагу до себе, бачить те, чого немає.

Адекватним можна вважати такий привід для образи, коли є місце свідомого уникання партнера у спілкуванні, його ігнорування або неповажне відношення. Більш всього ображаються на значимих людей. Привід, в якому партнер зовсім не демонструє неповаги, можна вважати неадекватним для образи. В цьому випадку дитина реагує не на реальне відношення, а на особисті невиправдані очікування на те, що сама приписує оточуючим. Неадекватність джерела образи і є той критерій, за яким слід розрізняти образу як стійку та деструктивну рису особистості. Уже в дошкільному віці можна виділити дітей, схильних до образ. Характерною особливістю образливих дітей є установка на те, що їх оцінюють, постійне очікування позитивної оцінки, відсутність якої сприймається як відчуження себе. Вразливі діти ніби не помічають оточуючих. Вони вигадують неіснуючих друзів та історії, не звертаючи уваги на своїх реальних партнерів. Особисті фантазії, в яких дитина володіє всіма чеснотами (сила, краса, хоробрість), закривають від неї реальність та замінюють дійсне відношення з боку товаришів. Оточуючі дитину реальні однолітки сприймаються як джерело негативного відношення. У вразливих дітей існує явне відчуття своєї «недооціненності». Але це відчуття не відповідає реальності. Дослідження показують, що вразливі діти, не дивлячись на їх конфліктність, не належать до числа непопулярних. З одного боку такі діти явно орієнтуються на позитивне відношення до себе з боку однолітків, а з іншого – постійно чекають негативної оцінки себе. В окремих випадках вони самі ініціюють ситуації, в яких вони могли б відчути себе ображеними, та отримують від цього певне задоволення.

В основі підвищеної вразливості лежить хворобливе відношення дитини до себе та оцінка себе, що породжує гостру та ненаситну потребу у визнанні та повазі. Дитині необхідне безперервне підтвердження особистої цінності. Дитина постійно дивиться на себе очима інших та оцінює себе цими очима. Все це приносить дитині гострі хворобливі переживання та не дає нормального розвитку особистості. Тому підвищену вразливість можна розглядати як одну з конфліктних форм міжособистісних стосунків.

Сором`язливі діти

Сором`язливість є однією з розповсюджених проблем міжособистісних відносин. Вона породжує проблему знайомства з новими людьми, негативний емоційний стан під час спілкування, труднощі у висловлюванні власної думки, надмірну стриманість, невмілу презентацію себе, скутість у присутності інших і т.д. коріння цієї проблеми - в дитинстві. Сором`язливість спостерігається вже у дітей трьох-чотирьох річного віку і може зберігатися протягом всього дошкільного дитинства. Практично всі діти, які вели себе сором`язливо в три роки, зберегли цю якість до семирічного віку. Сором`язливість змінюється протягом дошкільного періоду. Найслабшою вона є у молодшому дошкільному віці, різко збільшується на п`ятому році життя і зменшується до семи років. Сором`язливість, що виникла у п`ятирічному віці, часто залишається стійкою рисою характеру особистості, що багато в чому ускладнює життя людини. Тому важливо вчасно розпізнати цю рису та зупинити її розвиток.

Сором`язливих дітей відрізняє підвищена чуттєвість до оцінки дорослого (як реальної так і очікуваної). Успіх надихає та заспокоює їх, але найменше зауваження викликає невпевненість, підвищує тривожність. Сором`язливість проявляється в тому, що дитина, з одного боку, хоче привернути увагу дорослого, а з іншого – боїться виділитися з групи ровесників, опинитися в центрі уваги. Основною проблемою спілкування сором`язливої дитини з іншими людьми є відношення до себе і сприймання відношення оточуючих. Очікування дитиною критичного відношення до себе з боку дорослого та однолітка викликає в неї невпевненість. Не наважуючись отримати підтримку дорослого, діти інколи використовують засіб посилення Я: приносять на заняття улюблену іграшку, пригортають до себе, коли відчувають себе невпевнено. За рівнем розумового розвитку, успішності в предметній діяльності ці діти не відстають від своїх ровесників, але в випадку «невдачі», або негативного оцінювання – не будуть домагатися кінцевого позитивного результату в тій справі, якою зайняті на той час. Такі діти рідко звертаються за допомогою.

З одного боку дитина має високу самооцінку, вважає себе найкращою, з іншого – сумнівається в позитивному відношенню до себе інших людей, а особливо незнайомих людей. Невпевненість сором`язливої дитини блокує її ініціативу, не дозволяє в повній мірі задовольняти потребу в повноцінному спілкуванні. Сором`язлива дитини надто гостро переживає, як буде оцінена її поведінка оточуючими. визнання та повага завжди виступає в якості головних чинників, а пізнавальні та ділові інтереси дитини відступають на другий план. Але в ситуаціях, коли дитина «забуває про себе», вона стає такою ж відкритою у спілкуванні, як і її ровесники і демонструє успіхи в пізнавальній та діловій діяльності.

Демонстративні діти

Порівняння себе з ровесником та демонстрація своїх переваг є закономірним та необхідним для розвитку міжособистісних стосунків. Але часто демонстративність переростає в особистісну рису характеру, що приносить масу негативних переживань людині. Основним мотивом дій дитини стає позитивна оцінка оточуючих, за допомогою якої вона задовольняє особисту потребу у самоствердженні. Навіть здійснюючи добрий вчинок, дитина робить його не заради іншого, а заради того, щоб продемонструвати свою доброту. Часто отримавши в подарунок гарну іграшку, діти несуть її в дитячий садок не для того, щоб погратися з іншими, а щоб похвалитися. Демонстративних дітей визначає намагання привернути до себе увагу будь - яким способом. Ці діти досить активні в спілкуванні, але, звертаючись до партнера, реально не цікавляться ним, а насамперед говорять про себе. Відношення з однолітками для таких дітей є засобом самоствердження. Ці діти зроблять все, щоб отримати позивну оцінку своїх вчинків. У випадку, коли стосунки з вихователем або з групою не складаються, демонстративні діти використовують негативну тактику поведінки: проявляють агресію, жаліються, провокують скандали, сварки. Нерідко самоствердження досягається шляхом зниження цінності оточуючих. Демонстративні діти потребують постійного підкріплення через порівняння з іншими. Більше того, деякі особливості, які притаманні демонстративним дітям, є соціально схвалюваними: наполегливість, здоровий егоїзм, здатність домогтися свого, честолюбство вважається умовою успішної життєвої позиції. Але при цьому не враховується, що протиставлення іншому, хвороблива потреба у визнанні та самоствердженні є поганим фундаментом психологічного комфорту та мотивацією для тих чи інших вчинків. Така людина постійно боїться бути гіршою за інших, що породжує тривожність, невпевненість в собі, компенсується хвалькуватістю та надмірним підкресленням своїх переваг. Більш стійкою є позиція, що заснована на прийнятті себе та відсутності конкурентного відношення до оточуючих. Тому важливо вчасно виявити прояви демонстративності як особистісної риси та допомогти дитині в попередженні її розвитку.

Особливості дітей з проблемною поведінкою у спілкуванні.

Суть всіх психологічних проблем у спілкуванні можна визначити як фіксацію уваги дитини на самій собі. Проблеми спілкування у дітей не залежать від рівня їх самооцінки. Самооцінка у дитини може бути завищеною, середньою або заниженою. Вона може відповідати реальним досягненням, або суттєво розходитись з ними, але це само по собі не є джерелом комунікативних проблем. Головна причина конфліктів дитини у спілкуванні – концентрування на особистій цінності та на «що я значу для інших». Така дитина думає про те, як до неї ставляться, або як її оцінюють оточуючі, і гостро афективно переживає це. у всіх випадках дитина впевнена, що оточуючі думають тільки про неї, приписує їм певну оцінку себе іншими та переживає її як реальну. Ця оцінка стає головним змістом її життєдіяльності і приховує інші аспекти оточуючого світу та інших людей. Дитина не бачить, не сприймає всього того, що не стосується її «Я». Не бачить оточуючих її дітей – вірніше, вона бачить в них тільки їхнє відношення до себе та оцінку себе. Люди перетворюються для неї в дзеркала, в яких вона сприймає тільки себе. Дитина концентрується на самій собі, не бачить і не чує інших, а це - самотність, «непоміченість» тощо. Самоствердження, демонстрація своїх досягнень або покривання своїх недоліків стає головним мотивом поведінки, при цьому інші люди зовсім не цікавлять дитину. Діти з гармонійним безконфліктним відношенням до однолітків, ніколи не залишаються інтерферентними до оточуючих. Їхня емоційна включеність має позитивну забарвленість, вони підтримують інших дітей та не осуджують їх. Навіть, коли ображені, вони вирішують конфлікти мирним шляхом – не караючи та не звинувачуючи однолітків. Успіхи ровесників не ображають їх, а втішають, вони вміють ділитися з друзями та завжди підтримують їх. Саме такі якості, як чуйність, відкритість, увага до іншого, найбільш високо ціняться у дитячій групі. А це і є моральність. Відсутність моральних якостей позбавляє дитину цінності для однолітків. Вочевидь, що всі морально-цінностні прояви мають в своїй основі такі відношення до однолітка, в яких проявляється внутрішня приналежність до інших. У дитини, не замкнутій на собі, не відгородженої психологічними захистами – все відкрито для інших та внутрішньо зв`язано з ними. Такі діти легко й без вагань допомагають оточуючим, діляться з ними, сприймають чужі радості, образи, як свої. Це не означає, що такі діти не сваряться, не ображають. Все це присутнє у дитячому житті. Але у безконфліктних дітей, на відміну від конфліктних, воно не являється головним. Воно не «закриває» значимості дитини і не робить захист та ствердження свого Я єдиним життєвим завданням. Це забезпечує їм прихильність інших дітей. Без спеціальної педагогічної роботи проблемна поведінка у відношеннях з однолітками, що з`явилася в дошкільному віці, не корегується, а тільки ускладнюється з віком та приносять дитині труднощі у стосунках з оточуючими і самим собою. Корекція цієї поведінки можлива в 5-6 річному віці.

Формування доброзичливого ставлення до дорослих

який саме вплив дорослого потрібен для того, щоб взаємодія дітей складалася успішно? Необхідна вірна, цілеспрямована організація дитячого спілкування. У молодшому дошкільному віці можливі два шляхи:

організація спільної діяльності дітей;
формування їхньої суб`єктивної взаємодії.

Предметна взаємодія малоефективна. Діти зосереджуються на своїх іграшках та займаються індивідуальною грою. Ініціатива звертання один до одного зводиться до спроби відібрати іграшку у ровесника. На прохання та звертання ровесників вони або відмовляють, або не відповідають зовсім. Цікавість до іграшки, що притаманна дітям цього віку, заважає дитині «побачити» однолітка. Значно ефективнішим є інший шлях, при якому дорослий налагоджує стосунки між дітьми, звертаючи їхню увагу на суб`єктивні якості один одного, демонструє переваги товариша ( дорослий може ласкаво називати товариша по імені, хвалити його, запропонувати повторити свої дії дитині). При таких стосунках – зростає цікавість дитини до однолітка. Саме дорослий допомагає дитині «відкрити» товариша, побачити в ньому таку ж людину, як він сам.

Хороводні ігри – одна з найбільш ефективних форм взаємодії дітей. Відсутність предметів та елементів змагання в таких іграх робить можливим спільне емоційне переживання, створює особливу атмосферу єдності з однолітками. Відношення до інших показує нам глибинні особистісні якості людини, що неможливо довільно поміняти на прохання дорослого. в той же час у дошкільників ці якості ще не є жорстко фіксованими. Тому на даному етапі можна подолати негативні тенденції організацією особистого досвіду роботи. Найбільш вживаними методами формування соціальних та моральних якостей у дітей вважається створення позитивних емоційних станів, рефлексія, оволодіння «азбукою почуттів».

Таким чином виховання моральних відносин повинно базуватися на таких принципах:

відсутність оцінювання. Будь - яка оцінка (навіть позитивна) зосереджує дитину на особистих якостях, позитивних і негативних, а саме цим обумовлена обмеженість звертання дитини до однолітка. Мінімізація оцінювальних суджень, використання експресивно-мімічних засобів спілкування може допомагати у взаємодії.
відмова від реальних предметів та іграшок. Поява в грі будь-якого предмету відволікає дітей від взаємодії. Діти починають спілкуватися «з приводу» чогось, а саме спілкування стає не ціллю, а засобом взаємодії.
відсутність конкурентної основи в іграх. Оскільки фіксованість на особистісних якостях породжує демонстративність, конкурентність та орієнтацію на оцінювання оточуючих, краще викреслити з гри провокуючу конкурентність, змагання.

Головна ціль - формування єдності з іншими дітьми та можливість бачити в ровесниках друзів і партнерів. Почуття єдності та здатність «побачити» іншого є тим фундаментом, на якому будується гуманне відношення до людей. Саме такі відношення породжують співчуття, співпереживання, співпрацю і покращують спілкування між дітьми.

Звичайно ж, що діти, які пройшли курс за програмою « У колі друзів », не перестануть битися, соромитися, ображатися, хвалитися, демонструвати свої переваги та самостверджуватися. Але на відміну від того, що було, бажання самостверджуватися за чужий рахунок, повсякчас шукати підтримки у чужій похвалі, позитивній оцінці перестане бути головним та єдиним мотивом спілкування. Воно не «закриватиме» іншу дитину та не зробить захист свого Я єдиною ціллю у спілкуванні. А саме це забезпечить головне – визнання інших та впевненість дитини в групі однолітків, що значно зменшить проблемність у спілкуванні.

XI ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Закон України "Про дошкільну освіту". -К., 2001.

2.Національна доктрина розвитку освіти// Освіта України. - 2002.

3.Базовий компонент дошкільної освіти в Україні /Упорядн.: О.Л. Кононко,

4. Основи національного виховання: Концептуальні положення/Міністерство освіти України; Ін-т систематичних досліджень освіти; За заг.ред. В.Г. Кузя, Ю.Д. Руденка, З.О. Сергійчук. - К.:Інформ.-вид. центр "Київ", 1993.

5. Антипова Е. Полікультурність і толерантність у системі освіти// Психолог. - 2003. - №66-67.

6.Бернадська Л.В. Теоретичні аспекти виховання толерантності/ Л.В. Бернадська//Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб.наук. пр./ за заг.ред. М.Б. Євтуха;уклад. О.М. Михайличенко. - К.: Вид. центр КПЛУ, 2008. - Вип. №29.

7. Бернадська Л.В. Проблема виховання толерантності у молодого покоління в педагогіці/ Л.В. Бернадська// Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб. наук. пр./ за заг.ред. М.Б. Євтуха; уклад. О.М. Михайличенко. -К.: Вид.центр КПЛУ-НМАУ, 2006. - Вип.№31.

8. Мартинюк І.В. Національне виховання: теорія і методологія. - К., 1990.

9. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., Сергійчук З.О. Основи національного виховання. - Умань, 1993.

10. .Степанов О.П. Як виховувати толерантність?//Народна освіта. - 2001. -№9.

11.Гащук Д. Виховання у дітей поваги і симпатії до інших народів//Дошкільне виховання. - 1976. - №8.

12. Грицюк Л.А. Каратаєва М.І. Громадянське виховання особистості. -

.Гришин В. Дошкільнятам про життя дітей різних країн//Дошкільне виховання.

13. Довга О.Чуття єдиної родини: інтернаціональне виховання старших дошкільників//Дошкільне виховання. - 1984. - №6.

14. Духновська О. Концепцію громадянського виховання в дію/ О. Духновська //Палітра педагога. -2007. - №3.

15. Швачко О. Толерантність як соціальна цінність// Практична психологія. - 2000. - №5.

‹

›