Виховна година:
Мета. Розширити знання учнів про національні та державні символи України, формувати особистість із глибоко усвідомленою громадянською позицією, сприяти вихованню в учнів національної свідомості, любові до Батьківщини, до рідного краю.
Обладнання. Державні символи України (герб, прапор); Конституція України; вишитий рушник; рослини-символи: калина, верба, барвінок, колоски; магнітофон, ноутбук, диск з презентацією.
Хід заняття
На дошці плакати з висловами видатних людей.
« Сьогодні діти - завтра народ ».
В.Сухомлинський
«Люби свій народ не тому, що він славний, а тому, що він твій. Будь вірним своїй Батьківщині - це твоя колиска. Хто не любить свою батьківщину, той сирота, без батька, без матері, без усього ».
О.Духнович
Україна крокує шляхом побудови незалежної держави ось уже 21 рік. Торуючи цю нелегку дорогу, вона добивалась успіху, робила фатальні помилки, раділа і сумувала, йшла вперед і відступала.
« Батьківщина не те, що добре чи погано, а те, без чого не можна »
1-й учень.
Ми всі діти українські,
Український славний рід.
Дбаймо, щоб про нас, маленьких,
Добра слава йшла у світ.
Все, що рідне, хай нам буде
Найдорожче і святе.
Рідна віра, рідна мова,
Рідний край наш над усе.
2-й учень.
Буває, часом, сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю - що воно за диво -
Оці степи, це небо, ці ліси -
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе, як є - дорога, явори,
Усе моє - все зветься Україна.
3-й учень. Святою для кожної людини є земля, де вона зробила свій перший крок, вимовила перше слово, почула мамину пісню-колисанку, а потім народну пісню, пішла стежиною до школи.
4-й учень. Наша мала батьківщина невеличкі українські села. Для нас вони - найкращі та найрідніші. Тут живуть люди - наша родина. Вони працьовиті, привітні та довірливі.
5-й учень. Я люблю своє село, бо в ньому живуть мої мама і тато, що дали життя мені та моєму братику; бо в ньому живуть мої бабуся та дідусь.
Я горджуся ними, бо їх поважають у селі. Вони працьовиті люди і нас привчають до цього.
Учениця.
У ріднім краю зелен гай шумить
Я знати рада, про що він мріє-снить.
Я слухала, я чула, як кожна деревина
Шуміла ніжне слово - Україна.
О, Боже! Дай повік любити край.
Учениця
Де квітка, пташка і зелений гай,
Де кожна вірна тій землі дитина
Живе єдиним словом - Україна.
« Державні та народні символи України »
Кожна країна має три символи. Що ж таке символи?
Символ - це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу. Символами України є гімн, герб і прапор. У ст. 20 (1 розділ) Конституції України записано: «Державними символами України є Державний прапор України, Державний герб України, Державний гімн України ».
Державний Герб України – це офіційна емблема держави, що зображується на грошових знаках, печатках, на вивісках державних установ, навчальних закладів.
- Що ви вже знаєте про герб України?
- Історія нашого державного Герба сягає дуже глибоко.
Герб – це знак роду, міста, держави. У перекладі з німецької слово герб означає «спадщина». І це не випадково: адже з давніх-давен різними знаками мітили худобу, володарі позначали гербами свою маєтність.
Тризуб належить до найстаровинніших священних знаків. Зображення тризуба на території нашої держави має дуже давню історію. Наскальні малюнки, гончарні вироби, монети, прикраси, які розкопують археологи, свідчать про те, що тризуб був поширений тут ще у 4 – 1 ст. до нашої ери, тобто 3-6 тисяч років тому…
Перші згадки про герби в літописах належать до Х століття. В ХІ-ХІІІ століттях князі використовували тризуб як власну відзнаку влади. Дослідники походження цього знака висловлювали багато думок щодо суті самого знака, і всі погоджувались, що головним у ньому є число 3. Тобто поєднання трьох основ життя.
Сучасний герб України символізує спорідненість поколінь, мир і творчу працю. В основу його покладено золотий тризуб на синьому тлі. У наш час тризуб став символом відродження Батьківщини та її традицій, продовженням славних сторінок історії України.
Наш герб – тризуб –
Це воля, слава й сила.
Наш герб – тризуб.
Недоля нас скосила,
Та ми зросли, ми є,
Ми завжди будем,
Добро і пісню
Несемо ми людям.
Другим державним символом України є Прапор. Що про нього сказано у Конституції?
Державний прапор України - це національний прапор України, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг – синього та жовтого.
Жовтий колір – це колір пшеничної ниви, колір зерна, що дарує життя усьому сущному на землі. Жовтий колір – це й ще колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.
Блакитний колір – це колір ясного, чистого мирного неба. А хіба без живлющої матері – води визрів й заколосився хліб? От вам і ще один блакитний колір – колір цариці – води.
23 серпня – День прапора.
- Прочитайте анаграми і дізнайтесь, що ще символізували голубий і жовтий кольори
ГОЛУБИЙ: ЖОВТИЙ:
НІЧЕСТЬС НІМОГУТСТЬ
НІСВІРТЬ ЛОСЕРМИДЯ
Наш прапор
Небеса блакиті сяють з глибини,
А пшеничні й житні мерехтять лани.
Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива,
Це знамено рідне – злото й синява.
Прапор наш, як літо, в сонці майорить:
По долині – жито, по горі блакить.
Дмитро Павличко.
Третім символом нашої держави є національний Гімн – урочиста пісня – символ нашої державної єдності. Автори П.Чубинський і М. Вербицький. Слухати Гімн потрібно стоячи, мовчки, з гордо піднесеною головою.
Слова цієї пісні так припали до серця українцям, що вони навіть приписували їх Т. Г. Шевченку. Проте справжнім автором тексту є Павло Чубинський.
Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року: український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна». Поширення цього вірша сталося миттєво.
Знаний композитор того часу Михайло Вербицьций, захоплений віршем Павла Чубинського пише музику до нього. Вперше вірш був надрукований 151 рік тому, а з нотами – 149 років тому.
Закон про Гімн України — 6 березня 2003 року.
Пригадайте, коли звучить гімн!
Державний Гімн
Це наша клятва, заповідь священна,
Хай чують всі – і друзі й вороги,
Що Україна вічна, незнищенна,
Від неї лине світло навкруги. ( Н.Поклад )
Кожен народ із повагою ставиться до своїх символів. Прапор і герб є нашими святинями, тому їх слід шанувати і берегти. Під час виконання і слухання гімну всі повинні підвестися, співаючи разом. Пам’ятаймо це завжди і шануймо наші святині. Бо, не
шануючи їх, ми не шануємо самих себе.
Крім державних символів, Україна має ще і народні, поетичні символи. У давнину кожне плем’я, родина і навіть окрема людина мали свої обереги. Ними слугували трави і квіти, дерева і кущі, птахи і сили природи, різні предмети. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, калина біля вікна, барвінок, верба, чорнобривці - все це наші символи.
Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова та пензля, вона завжди буде символом добра і надії.
Людина не має права бути безбатченком, завжди повинна пам’ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя.
Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців, наприклад, - клен, у росіян - берізка, а в нас - верба та калина.
«Без верби і калини – нема України».
Загадка
У вінку зеленолистім
У червоному намисті
Вдивляється у воду
На свою чарівну вроду (калина).
Калина – найулюбленіша в Україні рослина. Про походження куща калини розповідає легенда.
Легенда.
Колись, дуже давно, жила жінка Вербена з дочкою Калинкою. Красуня і трудівниця була Калинка. Вона викликала заздрість у злих людей. Дівчинка розуміла мову квітів, птахів, трав і з ранку до вечора доглядала за рослинами. Втомилася за день Калинка. Довго йшла та й заблукала. А ось і криниця. Тільки вода в ній була зачарована. Хотіла Калинка напитися, та прилетіла пташка та вибила крилом водицю. Тоді дівчинка набрала води в пригоршню, напилася і… Мати Вербена почула про біду своєї доньки, поспішила їй на допомогу. Та не встигла, тільки й побачила, як ноги в доньки перетворилися на стовбур. Безмежне горе і печаль матері. Вона своїм серцем розтопила, а сльозами розвіяла чари води з криниці. Тепер всі можуть пити цілющу воду. Сама ж мати перетворилася на вербу. Так і стоять вони поруч – верба і калина.
Раніше була я невідомою рослиною,
А зараз називаюся калинкою!
Хай пам’ятають і дорослі, і малі,
Що краще дівчинки немає на землі.
Хто любить всіх, усім допомагає –
Того народ повік не забуває.
А яку пісню про калину ви знаєте?
Пісня «Ой, є в лісі калина».
Ой, є в лісі калина.
Калина, калина,
Комарики – дзюбарики, калина.
Там стояла дівчина.
Дівчина, дівчина,
Комарики – дзюбарики, дівчина.
Цвіт калини ламала.
Ламала, ламала,
Комарики – дзюбарики, ламала.
Та в пучечки в’язала.
В’язала, в’язала,
Комарики – дзюбарики, в’язала.
Посадіть калину коло школи,
Щоб на цілий білий світ
Усміхнулась щира доля,
Материнський білий цвіт.
А щоб цвіт її не стерся,
Не зав’яв у спориші,
Посадіть калину коло серця
Щоб цвіла вона в душі.
Крім тих оберегів, які ми сьогодні назвали, в українського народу є й інші - жито, барвінок, лелеки, чорнобривці, вишня.
«Квіточка до квіточки – разом віночок».
Мабуть, кожна дівчина вміє плести віночок – із жовтих сонечок – кульбаб, із кленових листочків, чи просто із польових квітів.
А чи знаєте ви, що український віночок – не просто окраса, а оберіг, «знахар душі», бо в ньому є надзвичайна сила, що знімає біль, волосся береже.
Усього в українському віночку 12 квітів-оберегів:
безсмертник – символ здоров’я
деревій – символ нескореності
барвінок – життя й безсмертя людської душі
цвіт вишні та яблуні – материнська любов
любисток і волошка – відданність та вірність
ромашка – символ дівочої чистоти
ружа, мальва та півонія – віра, надію та любов
хміль – символ розуму та гнучкості.
Також у віночок вплітали кольорові стрічки. Посередині – світло-коричневу – символ землі-матінки. Зліва і справа – дві жовті – символ сонця. За ними світло-зелена і темна – жива природа, краса. Далі синя і голуба – символи неба і води. Потім з одного боку оранжева – символ хліба, а з другого фіолетова – символ розуму, а потім малинова – символ щирості, рожева – символ багатства. І по краях вінка в’язали білі стрічки – символ чистоти.
Стрічки оберігали косу дівчини від злого ока. А останній віночок з живих квітів дівчина одягала на своє весілля, після весілля косу розпускали і пов’язували голову хусткою. Це означало, що дівчина заміжня.
Та головним оберегом українського народу була Берегиня -Жінка-Мати. Її слово, тепле і ласкаве, лікувало й повертало сили після хвороб,
захищало від злих сил і давало наснагу. Берегиня підтримує домашнє вогнище, вона стоїть біля витоків життя, плекає і зміцнює його.
Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже ми - українці, пишаймося цим.
Кросворд «Україна».
-
р
у
ш
н
и
к
к
а
л
и
н
а
к
о
р
о
в
а
й
х
а
т
а
у
к
р
а
ї
н
с
ь
к
а
в
і
н
о
к
в
е
р
б
а
Що мати давала: на щастя, на долю, вишитий червоними і чорними нитками.
Як звали дівчинку, яка подарувала своє ім’я рослині.
Святковий хліб.
Рідна домівка, рідна земля, тут виростає доля моя.
Наша мова, рідне слово, те що в дар дали батьки.
Дівоча прикраса на голові із квітів та стрічок.
Без чого? і калини – нема України. Плакуча рослина.
Як можна назвати всі ці речі? (Народні символи, обереги).
Не забуваймо, що ми − українці. Бережімо рідну землю, національну гідність. Продовжуймо вивчати історію рідного краю. Куди б не закинула нас доля, ніколи не забудемо свою Батьківщину, той маленький куточок землі, де ми народилися і зростаємо.
Тож будемо любити, шанувати, оберігати, примножувати все, що дала нам рідна земля!