Правознавство 9 клас

Дата:

Тема уроку: Юридична відповідальність: поняття, підстави, види.

Мета: формувати в учнів поняття юридичної відповідальності, ознайомити учнів з ознаками та видами юридичної відповідальності, окреслити підстави виникнення юридичної відповідальності, формувати вміння визначати, до якого виду юридичної відповідальності належать певні правопорушення, аналізувати події суспільного життя з позиції правознавства.

Обладнання: схема «Види юридичної відповідальності» та «Обставини, що виключають юридичну відповідальність; Наровлянський О. Правознавство: Підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл.– К.: «Грамота». 201/. – С. 47-61; юридичні задачі

Основні поняття: юридична відповідальність; деліктоздатність; необхідна оборона; крайня необхідність.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

  • пояснювати, що таке юридична відповідальність, називати її види та наводити приклади;

  • називати обставини, що виключають юридичну відповідальність;

  • характеризувати поняття крайня необхідність та необхідна оборона;уявна оборона, казус, форс-мажор.

  • розв’язувати правові ситуації, пов’язані з юридичною відповідальністю;

Тип уроку: комбінований

Хід уроку


І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань

Заслуховування доповідей-аналізу правопорушення, які підготували учні.


ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель: Невід’ємною частиною життя кожної людини є відповідальність. На сьогоднішньому уроці ми з вами розглянемо юридичну відповідальність знання про яку, допоможуть вам у майбутньому орієнтуватися у сфері суспільних відносин.

Перш ніж ми перейдемо до вивчення нової теми, я хотів би з вами разом відшукати відповідь на таке проблемне питання «Чи можливо усунути всі причини правопорушень»?. А щоб дати відповідь на ці питання давайте пригадаємо, які ж є причини правопорушень?


ІV. Вивчення нового матеріалу

  1. Поняття та ознаки юридичної відповідальності

Учитель: Так, насправді усунути всі причини правопорушень неможливо, навіть якщо відкинути всі об’єктивні причини(економічні кризи, безробіття, низькі з/п,) все одно будуть знаходитися такі люди, які будуть вчиняти правопорушення і керує такими людьми в основному заздрість, жадібність, жага до швидкого збагачення. тому що всі ми є різними з різними темпераментами, амбіціями та поглядами на життя. Хтось розуміє, що благополуччя і достаток є результатом довгої та наполегливої праці і тихенько крокує до своєї мети, а хтось цього не розуміє і хоче саме в цю мить все і відразу, хтось вважає себе вищим за інших, а хтось просто вважає, що весь світ йому щось винен - саме такі люди найчастіше і вчиняють правопорушення.

У цих ситуаціях держава має вжити адекватні заходи для того, щоб припинити протиправні дії, відновити порушені права і змусити правопорушника діяти в межах законності. Дієвим засобом впливу держави на правопорушника є юридична відповідальність. ( І реальна задача держави, полягає у тому, щоб звести і самі причини і зухвалі правопорушення до гранично низького рівня).

І тому темою сьогоднішнього нашого уроку є юридична відповідальність .

! Юридична відповідальність – це обов’язок правопорушника перетерпіти певні негативні наслідки (санкції) за скоєне правопорушення, які визначаються у встановленому законом порядку.

Щоб знати в яких же випадках настає юридична відповідальність, нам потрібно познайомитися з її основними ознаками, принципами та метою.


Ознаки юридичної відповідальності:

1) Настає за порушення норм права

2) Порядок притягнення до відповідальності визначається законом

3) Санкції накладає лише орган держави

4) Підлягає лише деліктоздатна особа – суб'єкт правопорушення (?)

! Деліктоздатність — здатність особи нести юридичну відповідальність за шкоду, заподіяну її протиправними діями. Виражається в здатності суб'єкта самостійно усвідомлювати свій вчинок і його шкідливі результати, відповідати за свої протиправні дії і нести за них юридичну відповідальність.


Основні принципи притягнення громадян до відповідальності закріплені в Конституції України

1) закон не має зворотної сили (притягнути людину до відповідальності можна лише на підставі закону, який діяв на час скоєння правопорушення);

2) за одне і те саме правопорушення особа може бути притягнута до відповідальності лише один раз;

3) особа не несе відповідальності за відмову від виконання явно злочинного наказу

4) не несе відповідальності громадянин, який відмовився давати свідчення проти членів своєї сім’ї чи близьких родичів

5) незнання законів не звільняє від відповідальності

6) презумпція невинності.


Мета юридичної відповідальності:

Охорона функція покарання повинне захистити права й інтереси людей, суспільства від нових посягань.

Виховна функція - покарання має змінити погляди, свідомість правопорушника, виховати його.

Запобіжна функція - покарання має застерегти від правопорушення людей, які мають намір вчинити протиправні дії.


  1. Підстави виникнення юридичної відповідальності

Прочитати с. 48-49 §7-8, відтворити схему у зошитах.

  1. Види юридичної відповідальності:

«Мозковий штурм»

Учні з допомогою вчителя визначають, за яке правопорушення настає той чи інший вид юридичної відповідальності, з якого віку особу можуть притягати до юридичної відповідальності, самостійно наводять приклади цих правопорушень.

Заповнюють таблицю «Види юридичної відповідальності» у зошитах:

Вид юридичної відповідальності

У яких випадках настає

Вік, з якого можливе притягнення до відповідальності

Приклад правопорушення, за скоєння якого настає цей вид юридичної відповідальності

Кримінальна

За скоєння злочинів

За всі злочини з – 16 років

За найтяжчі злочини – з14 років

Д/З

Адміністративна

За адміністративне правопорушення

З 16 років

Д/З

Цивільно-правова

За порушення норм цивільного права

З 14 до 18 років – несе самостійно, у разі нестачі коштів – відповідають батьки, з 18 років – несе самостійно

Д/З

Дисциплінарна



Матеріальна

За порушення трудової, навчальної, службової дисципліни

За матеріальну шкоду

З часу вступу на роботу

Д/З


  1. Обставини, що виключають юридичну відповідальність:

Учитель: В окремих випадках навіть якщо особа завдасть фізичної чи матеріальної шкоди іншій особі то відповідальність за нанесення шкоди може не наставати.

До обставин, які виключають юридичну відповідальність відносяться:

  1. необхідна оборона

  2. крайня необхідність

  3. уявна оборона

  4. затримання злочинця, що вчинив злочин

  5. фізичний або психічний примус

  6. казус, форс - мажор

Щоб дізнатися в чому полягає зміст цих обставин, вам необхідно об’єднатися у групи і виконати наступні завдання. Для всіх груп вони будуть різними.

Робота в групах


V. Закріплення вивченого матеріалу

Вправа «Незакінчене речення»:

  1. Притягнути людину до юр. відп. можливо лише на підставі закону, який діяв на час скоєння правопорушення – закон не має зворотної сили.

  2. Ніхто не повинен доводити свою невинність у вчиненні злочину – презумпція невинності.

  3. Обов’язок правопорушника перетерпіти певні негативні наслідки за скоєне правопорушення – юр. відп.

  4. Кримінальна відповідальність настає з – 14,16

  5. Адміністративна - 16

  6. Цивільно – правова – 14

  7. Дисциплінарна – з моменту вступу на роботу

  8. Незнання законів - не звільняє від відповідальності


VІ. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал § 7-8 підручника, заповнити приклади таблицю.
































Група 1

  1. Змоделювати ситуацію з елементом необхідної оборони

  2. Пояснити що таке необхідна оборона.

Необхідна оборона.

Статтею 36 КК України закріплено, що:

1) Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспіль­них інтересів та інтересів держави від суспільно небез­печного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхід­ної оборони (ч. 1).

2) Кожна особа має право на необхідну оборону неза­лежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

3) Перевищення меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстанов­ці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеці­ально передбачених у статтях 118 та 124 КК.

4) Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, спричинене су­спільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності пося­гання чи обстановці захисту.

5) Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захис­ту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Здійснення необхідної оборони є не тільки суб'єктив­ним правом, але і моральним обов'язком громадян, які мали об'єктивну можливість її здійснити. Відмова від необхідної оборони не тягне кримінальну відповідаль­ність; у даному випадку може бути лише моральна від­повідальність перед суспільством і державою.

У тих же випадках, коли на громадянина покладений правовий обов'язок вчинити необхідну оборону, неви­конання цього обов'язку тягне кримінальну чи дисцип­лінарну відповідальність. Наприклад, працівники мілі­ції, які знаходяться на службі, зобов'язані захищати громадян від злочинних посягань або застосовувати ін­ші заходи по затриманню злочинців. У виняткових ви­падках працівникам міліції дозволяється застосовувати зброю, якщо є реальна загроза їх життю (Закон «Про міліцію»).

Оборона визнається необхідною і правомірною за на­явності таких умов:

1) вона допускається лише проти суспільно небезпеч­ного діяння (посягань);

2) посягання повинно бути дійсним і реальним;

3) захист повинен здійснюватись шляхом заподіяння шкоди тільки нападаючому, а не іншим особам;

4) оборона допустима лише для захисту державних, суспільних інтересів, законних інтересів громадян чи інтересів, які охороняються законом;

5) захист не повинен явно перевищувати межі необ­хідності.

Оборона недопустима проти законних дій посадових осіб або осіб, які охороняють громадський порядок. Вона допустима лише проти явно злочинних дій посадових осіб. Згідно ст. 60 Конституції, ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

Необхідна оборона наступає не тільки в момент пося­гання, але і коли існує реальна загроза посягання нане­сення шкоди чиїм-небудь іншим інтересам в період не­обхідної оборони розглядається по правилам крайньої необхідності.

Необхідна оборона не може бути визнана правомір­ною, якщо вона застосовується до малозначних дій, які не є суспільно небезпечними. Наприклад, при крадіжці неповнолітніми яблук в саду необхідну оборону застосо­вувати не можна, оскільки вона буде неправомірною. Разом з тим у даному випадку можна ставити питання про відповідальність за дрібну крадіжку.

До необхідної оборони не можна віднести акти помсти, самочинної розправи, якщо вони вчинені через тривалий час після посягання.







Група 2

  1. Навести приклади крайньої необхідності

  2. Пояснити що таке крайня необхідність

Крайня необхідність

Ця обставина також виключає злочинність діяння.

1) У ст. 39 ч. 1 закріплено, що не є злочином заподіян­ня шкоди правоохоронюваним інтересам у стані край­ньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом і правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засоба­ми і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

2) Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

3) Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпе­кою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповід­ність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Крайня необхідність визнається правомірною за таких умов:

1) наявність джерела небезпеки, яке викликає стан крайньої необхідності. Це можуть бути стихійні лиха, транспортні засоби, напад тварин, дії людей тощо, які загрожують життю і здоров'ю людей або державним чи суспільним інтересам. Наприклад, при пожежі будинку (квартири) необхідно пошкодити будинок (або квартиру) сусідів, щоб не допустити поширення пожежі; водій ма­шини пошкодив кіоск на тротуарі, щоб уникнути наїзду на дитину тощо;

2) небезпека повинна бути дійсною, реальною, яку не можна усунути іншими засобами;

3) шкода, яку нанесли в результаті крайньої необхід­ності, повинна бути меншою по відношенню до тієї, яку могли б заподіяти зловмисники;

4) при колізії правових обов'язків повинна виконува­тись та з них, невиконання якої тягне за собою настання більшої шкоди. Такий стан вправі відомий як колізії пра­вових норм. Наприклад, лікар зобов'язаний надати до­помогу всім потерпілим при автомобільній аварії, але, в першу чергу, він надає допомогу особам, які найбільш потерпіли;

5) шкода при крайній необхідності завдається третім особам і її не можна використовувати як необхідну обо­рону;

6) при нанесенні шкоди в умовах крайньої необхідно­сті можливе відшкодування шкоди в цивільно-проце­суальному порядку.

Стан крайньої необхідності суттєво відрізняється від необхідної оборони суб'єктами, розмірами шкоди і її відшкодування та іншими обставинами. Затримання особи, що вчинила злочин

1) Статтею 38 ч. І закріплено, що не визнаються зло­чинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено пе­ревищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

2) Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчи­нила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає не­безпечності посягання або обстановці, затримання зло­чинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має наслідком відповідальність лише у випад­ках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 КК (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної обо­рони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118) та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж не­обхідної оборони або у разі перевищення заходів, необ­хідних для затримання злочинця (ст. 124).

У Кримінальному кодексі України закріплені також і інші обставини, які усувають злочинність діяння; 1) фі­зичний або психічний примус (ст. 40); 2) виконання на­казу або розпорядження (ст. 41); 3) діяння, пов'язане з ризиком (ст. 42); 4) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності органі­зованої групи чи злочинної організації (ст. 43 КК).








Група 3

1) Змоделювати ситуацію з елементом уявної оборони

2) Пояснити що таке уявна оборона.

Уявна оборона

Статтею 37 КК закріплено положення про уявну обо­рону.

1) Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із запо­діянням шкоди за таких обставин, коли реального суспі­льно небезпечного посягання не було і особа, неправиль­но оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припуска­ла наявність такого посягання.

< 2) Уявна оборона виключає кримінальну відповідаль­ність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обста­новка, що склалася, давала особі достатні підстави вва­жати, що мало місце реальне посягання, і вона не усві­домлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

3) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідом­лювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримі­нальній відповідальності як за перевищення меж необ­хідної оборони.

4) Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідом­лювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримі­нальній відповідальності за заподіяння шкоди через не­обережність.




‹
›