ІНВЕКТИВНА ЛЕКСИКА ТА ФРАЗЕМІКА
У МОВЛЕННІ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ
У наш час у суспільстві змінюються пріоритети діяльності і розвитку особистості. Неабияке значення надається культурі спілкування між людьми. Проявом антикультури спілкування є порушення норм мовленнєвого етикету. Найбрутальнішим із них є вживання інвективної лексики – образливих слів, лихослів'я, лайки. Це вербальний або невербальний (непристойні жести, пози) замінник фізичної агресії, своєрідний емоційний розряд, до якого люди вдаються під час сильного психологічного напруження.
Копирсатися у лайливих словах, а тим паче зробити їх предметом дослідження зможе не кожен. Лайка належить до тих слів, яких ми намагаємося уникати, вважаючи їх елементом, що засмічує мову. Людина, яка досліджує лайливу лексику, з власної волі занурюється у світ, якому за звичних обставин традиційно приписують ознаки поганого виховання. Але разом з тим вона бачить, яким є та чи інша спільнота зсередини. Мав глибоку рацію В.Гумбольдт, коли стверджував, що за станом мови у суспільстві можна робити висновки про стан культури. [1] Цій проблемі присвячено чимало наукових досліджень в українському мовознавстві (О. Корніяка, П. Моцюк, Я. Радевич-Винницький).
Актуальність теми доповіді зумовлена зниженням нетерпимості суспільства до брутального слова, переносом лайки із сфери екстремальних ситуацій у повсякденне життя, що фактично загрожує її легалізацією; нерозумінням значною частиною студентської молоді сутності психологічного механізму дії мовленнєвого антиетикетного лексикону та негативних наслідків його застосування для людини і суспільства в цілому.
Для успішного розв’язання цієї проблеми були поставлені такі завдання:
• з'ясувати функції нецензурної лайки у сучасних взаємовідносинах між людьми;
• визначити ті загрози, які несе лихослів'я людині та суспільству і сформувати у молодої людини мотивацію до відмови від вживання брутальних слів;
• ознайомити студентів з раціональними способами подолання шкідливої мовленнєвої звички.
Вульгарне мовлення широко проникло в середовище молоді, і найстрашніше, дітей. Нами була розроблена анкета з 25 питань, які дозволили визначити співвідносність соціального статусу і лояльності до інтенсивності вживання молоддю ненормативної лексики.
Дані свідчать, що постійно вживають ненормативну лексику у повсякденному житті 21,7% студентів і 39,1% учнів; не вживають її взагалі 10% студентів і 2,8% учнів; рідко вживають ненормативну лексику 69,5% студентів і 57,9% учнів. І причинами цього є середовище спілкування, обмеженість інтересів, ступінь вихованості й освіченості, а також рівень культури.
4,3% студентів і 7,2% учнів уживають ненормативну лексику для «приховування інформації», 20% студентів і 30,3% учнів – для «забави», 16,6% студентів і 10% учнів – для виразності мовлення, 56,4% студентів і 57,9% учнів подали власний варіант уживання ненормативної лексики (наприклад, розлютити супротивника, відповідь на фізичне насильство, демонстрація переваги).
58% респондентів вузів і 33% респондентів шкіл вважають, що «нецензурна лайка», «лихослів'я» згубно впливають на рідну мову. 85% студентів і 59,3% учнів вважають, що ЗМІ сприяють поширенню вживання ненормативної лексики.
На цій підставі ми можемо зробити висновок, що ненормативна лексика посідає певне місце в мовній поведінці як студентів, так і учнів. Причому значна частина респондентів негативно ставиться до вживання ненормативної лексики. Студенти надають перевагу жаргонам, сленгам; учні – інвективній лексиці. Ми дійшли висновку, що обмежити вживання ненормативної лексики можливо, а викорінити її вживання – ні.
Широке вживання інвективної (лайливої) лексики – питома ознака мовної ситуації в Україні протягом не одного десятиліття. Відсутність незалежної держави, комуністичний терор спотворили самобутнє обличчя нашої нації. Про це з болем констатують такі відомі мовознавці, як: К.Тищенко, Л. Мацько, С.Караванський, А. Погрібний і серед них славетна поетеса Ліна Костенко.
Інвективна лексика найчастіше застосовується у стані афекту (лат. аffectus - "настрій", "хвилювання") – короткочасного сильного переживання: гніву, люті, відчаю, раптової бурхливої радості тощо, коли в критичних умовах людина неспроможна відразу знайти вихід із ситуації. Інвективні звороти можуть вживатися, коли нічого раціонального людина сказати вже не може, вони є засобом звільнення від негативної енергії: їй стає легше, але вивільнений непотріб розподіляється серед оточуючих за принципом "на тобі, небоже, що мені негоже".
Вульгарномовна залежність формується:
а) як засіб порятунку від незв'язного мовлення, тобто для заповнення пауз між словами в умовах, коли нетренований мозок вчасно не подає потрібну інформацію;
б) як розпізнавальний знак у певному середовищі, компанії: "я свій, бо говорю вашою мовою";
в) як спосіб створення ілюзії "крутизни" при відсутності інших засобів підвищення власного статусу в очах оточуючих. [3]
На жаль, тепер брудне мовлення в Україні стало розповсюдженим явищем, вульгаризація суспільства йде прискореними темпами. Життя у словесному смороді – це ненормальне, негідне людини життя. Воно не відповідає ні ментальності, ні традиціям українців. Негативізм інвективних висловів поширюється на ставлення до рідних і близьких, до природи і народу, до національних вартостей. Невипадково матірну лайку колись називали "молитвою сатані".[2]
Таким чином, бруднослів'я – суспільна хвороба. А будь-яку хворобу, в тому числі і пов’язану зі спілкуванням, треба лікувати. Починати потрібно кожному з самого себе. Вважаєш ти себе християнином, то нехай гниле слово не виходить із уст твоїх. Коли ти представник інтелігенції, то будь насправді ним, бо мова – ознака високої культури.
Філологи – це спільнота людей, які безпосередньо формують мовленнєву культуру. Їхня мова повинна стати зразком для наслідування. Потрібно використовувати спадщину пращурів, які не одне століття шліфували нашу мову. В українців вже вироблені способи заміни інвектив.
Це дослідження з питань заміни, згладження, знищення інвектив показало, наскільки гострою й актуальною є ця проблема наразі. Доки снуватиме словесний бруд, доти нема чого вести мову про моральне здоров'я вкраїнської нації.
Список використаної літератури:
Нетудихата В. Українська гілка слов'янства – неначе відгалуження нечистої сили на Землі // Політика і культура. – 1999. - №3.
Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001.