Лекція №4

Тема: Темперамент.

Темперамент, типи, характеристика. Зв'язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності. Основні властивості та фізіологічне підґрунтя темпераменту. Вчення І. Павлова про типи нервової системи та вищої нервової діяльності. Співвідношення темпераменту та групи крові людини.

Поняття про темперамент. Серед рис, які визначають нашу індивідуальність, варто зупинитися на природжених і тих, які виявляються в так званих властивостях темпераменту.

Якщо спостерігати за людьми, то можна побачити, що вони різняться своєю поведінкою: по-різному виявляють свої почуття, неоднаково реагують на подразники зовнішнього середовища. Так, одні вирізняються врівноваженістю поведінки, діють помірковано, не показують зовні свої почуття, інші за тих са­мих обставин нервують, емоційно збуджуються та вибухають вулканом почут­тів з приводу незначних подій. Одні комунікабельні, легко вступають у контакт з людьми, життєрадісні, інші, навпаки, замкнуті та стримані. І це стосується су­то зовнішніх виявів, незалежно від того, наскільки ця людина розумна, праце­любна, смілива, які її прагнення та інтереси.

Є люди, які легко переходять від одних життєвих умов до інших, легко пристосовуються, інші ж будь-які зміни переживають дуже гостро і з великими труднощами пристосовуються до нових умов. Різним буває й індивідуальний темп перебігу психічної діяльності: швидкий, повільний, млявий. Ці особливос­ті людей виявляються в їх розумовій та практичній діяльності. Наприклад, двоє виконують одну й ту саму справу і виконують її однаково добре, але перший працює з ініціативою, з пристрастю, а другий - не поспішаючи, методично і ді­ловито. Такі індивідуальні особливості дістали назву темпераменту (від лат. - належне співвідношення частин). Темперамент — це вроджені форми поведінки, які виявляються в динамі­ці, тонусі та врівноваженості реакцій на життєві впливи. Темперамент являє собою динамічну характеристику поведінки людини.

Історія розвитку вчення про темперамент. Вчення про темперамент має свою історію. Ще в стародавні часи вчені звернули увагу на відмінності між людьми. Так, грецький лікар Гіппократ (бл.460 - бл.377 до н.е.) зробив першу спробу з'ясувати, чим зумовлюються індивідуальні відмінності в поведінці людей. Він та його послідовник Гален дійшли висновку, що ці відмінності визначає різне спів­відношення основних видів рідини в організмі людини. Якщо переважає кров - людина поводиться як сангвінік, якщо слиз - фле­гматик, якщо жовта жовч - холерик, якщо чорна жовч - меланхолік. Оптимальне співвідношення цих рідин визначає здоров'я, тоді як непропорційне є джерелом різних захворювань. Ця теорія дістала назву гуморальної (від лат. рідина) теорії тем­пераменту Гіппократа - Галена і довгий час була провідною.

Головним пропагандистом конституційної типології вважають Е. Кречмера, котрий у 1921 р видав працю „ Будова тіла та характер". Основою думкою цього дослідження є те, що люди з певним типом, будови тіла мають певні психічні особливості та схильність до психічних захворювань. Е. Кречмер виділив чоти­ри конституційні типи:

• лептосоматик (грец. - слабкий тілом) - Тендітна будова тіла, ви­сокий зріст ( видовжене обличчя, довгий ніс. Плечі вузькі, нижні кінцівки до­вгі та худі Е Кречмер назвав їх астеніками (гр. кволий)

• пікнік (грец. - товстий повний) велика кількість жирової тканини, надмірну повнота, малий або середній зріст, великий живіт, кругла, голова на короткій шиї;

• атлетик (грец. - боротьба , сутичка) добре розвинена мускулатура, міцна будова тіла високий або середній зріст, широкі плечі та вузьку стегна випуклі кістки обличчя;

• диспластик (грец. - погано сформований) - будова безформна, неправиль­на індивіди цього типу характеризуються різними деформаціями будови тіла (наприклад, занадто високий зріст).

Е. Кречмер стверджував, що у здорових людей існує залежність між бу­довою тіла та, психічними якостями, характерними для певних психічних за­хворювань але не яскраво вираженими. Тому він залежно від визначених типів будови тіла вирізнив три типи темпераменту:

1) шизотимік - лептосоматична будова тіла;

2) циклотимік - пікнічна будова тіла

3) іксотимік - атлетична бу­дова тіла.

Типологія Кречмера була і є досить популярною в країнах Західної Європи.

Подібно до того, як у Європі поширювалася конституційна типологія Е. Кречмера, в Америці набула популярності концепція Шелдона, сформульована в 40 - і роки XX ст. Його погляди на типологію близькі до концепції Кречмера. Якості темпераменту У. Шелдон назвав залежно від функцій певних органів ті­ла:

1. вісцеротонія.(лат. - нутрощі),

2. самототонія (гр. - тіло)

3. церебротонія (лат. - мозок).

Людей, у яких переважає вісцеротонія він на­звав вісцеротоніками, другий тип відповідно - соматотоніками, і третій - церебротоніками. Якщо окремі параметри мають однакову І інтенсивність, то це змішаний тип.

Тип вищої нервової діяльності та темперамент.Наукове розв'язання питання основ темперамент вперше дав І. П. Павлов у своєму вченні про типи нервової системи тварин і людини, він, доводячи наявність певної закономірності у вияві індивідуальних відмінностей, висунув гіпотезу про те, що в основі їх лежать фундаментальні властивості нервових процесів - збудження та гальмування, їх врівноваженість та рухливість.

Сила нервової системи визначає її працездатність. Вона виявляється на­самперед у функціональній витривалості, тобто здатності витримувати тривалі чи короткочасні, але сильні збудження. Врівноваженість нервових процесів - це баланс між процесами збудження та гальмування, а їх рухливість - швидкість зміни збудження та гальмування. Рухливість нервових процесів виявляється у здатності змінювати поведінку залежно від умов, швидко переходити від паси­вного стану до активного, чи навпаки. Протилежною рухливості якістю є інерт­ність нервових процесів. Нервова система інертніша тоді, коли потребує більше часу чи зусиль для переходу від одного процесу до іншого.

Ці якості нервових процесів утворюють певні системи, комбінації, які й зумовлюють тип нервової системи.

І. П. Павлов визначив чотири основні типи нервової системи, близькі до традиційної типології Гіппократа - Галена. Порівнюючи свої типи нервової си­стеми з типологією Гіппократа - Галена, великий російський фізіолог описує їх так:

• сильний, врівноважений, рухливий тип - сангвінік;

• сильний, врівноважений, інертний тип - флегматик;

• сильний, неврівноважений тип - холерик;

• слабкий тип - меланхолік.

За І. П. Павловим, темперамент є найголовнішою характеристикою нер­вової системи людини, яка так чи інакше позначається на всій діяльності кож­ного індивіда. І. П. Павлов розумів тип нервової системи як природжений, від­носно слабо схильний до змін під впливом оточення чи виховання. Він називав його генотипом.

На основі кожного типу формуються різні системи умовних нервових зв'язків. Сам процес їх формування залежить від типу нервової системи. Тим самим тип нервової системи надає своєрідності поведінці людини, накладає ха­рактерний відбиток на всю сутність людини - визначає рухливість психічних процесів, їх стійкість. Проте він не є вирішальним чинником поведінки, вчин­ків, переконань, які формуються в процесі індивідуального життя людини та в процесі виховання.

Усі типи темпераменту можна схарактеризувати за такими основними якостями:

• лабільність - швидкість виникнення та перебігу збудження і гальмування;

• сенситивність - міра чутливості до явищ дійсності;

• реактивність - сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники;

• активність - характеризується тим, наскільки людина діяльна під час подо­лання перешкод;

• темп реакцій - швидкість перебігу психічних процесів та реакцій;

• пластичність - гнучкість, легкість пристосування до нових умов;

• ригідність - інертність, нечутливість до зміни умов;

• екстраверсія - спрямованість особистості на довкілля, людей, предмети, по­дії;

• інтроверсія - фіксація особистості на собі, на своїх переживаннях та думках, схильність до самоаналізу, замкнутість;

• емоційна збудливість - характеризується тим, якої сили потрібен вплив, щоб викликати емоційну реакцію.

Психологічна характеристика типів темпераменту.

• Сангвінічний тип темпераменту характеризується високою лабільністю. Умовні рефлекси (як позитивні, так і гальмівні) утворюються легко і вирізня­ються точністю та міцністю. Сангвініки можуть легко збуджуватись, а також легко гальмувати свої бажання. Діяльність сангвініка характеризується продук­тивністю, якщо йому цікаво, якщо він знаходить щось нове для себе. Якщо стає нецікаво, він починає нудьгувати і полишає розпочату справу, не доводячи її до кінця.

Сангвінік дуже рухливий, легко пристосовується до нових умов життя, швидко знаходить контакт у стосунках з людьми, вирізняється товариськістю, вільно та розкуто почувається в новому оточенні. За спрямованістю він яскра­вий екстраверт. У колі друзів завжди веселий та життєрадісний. Настрій у нього переважно оптимістичний.

Для сангвініка характерна підвищена реактивність, він голосно сміється та бурхливо сердиться. Почуття виникають дуже легко і так само легко зміню­ються, може контролювати свої емоції відповідно до вимог середовища.

Надзвичайно легке та швидке утворення нових нервових зв'язків, легка їх перебудова сприяють тому, що сангвінік швидко схоплює все нове, легко пере­ключає увагу, засвоює нові навички, нього гнучкий розум, добре розвинуте по­чуття гумору.

Риси сангвінічного темпераменту по-різному виявляють залежно від спрямованості діяльності людини: за відсутності серйозних інтересів у житті сангвініки бувають легковажними та поверховими.

Для холеричного темпераменту характерна циклічність у діяльності та по­ведінці. Холерик може цілком віддатися справі, завзято працюючи, енергійно переборюючи труднощі на шляху до мети, і раптом усе лишити. Непостійність його настрою та циклічність поведінки пояснюються неврівноваженістю вищої нервової діяльності та виявляються в переважанні збудження над гальмуван­ням. Тому інтенсивна діяльність підкірки не завжди достатньо регулюється ко­рою. Це яскраво простежується під час виникнення складних обставин, коли люди цього типу не можуть знайти правильного рішення, та під час сильного емоційного збудження.

Характерним для холерика є те, що позитивні рефлекси у нього виробляються дуже легко й залишаються надовго, а гальмівні виробляються з трудно­щами. Складний перебіг збудження та гальмівного процесу в холерика може призводити до зриву нервової системи з боку гальмування. Тому холеричний тип, який є підвищено збудливим та нестриманим, може виявлятися в житті в різних варіантах. Люди з серйозними, позитивними інтересами реалізують себе в ініціативних, енергійних та принципових справах. Якщо ж таких інтересів немає, холерик виявляється в афективних переживаннях, роздратованості та не­стриманості.

Холерик характеризується підвищеною емоційною реактивністю. Він бу­ває нетерплячим, запальним та різким у стосунках, прямолінійним. Його вольо­ві дії дуже поривчасті, якщо йому цікаво, він здатний до високої концентрації уваги, але виявляє недостатню здатність до переключення уваги. За спрямова­ністю холерик екстраверт, любить бути в центрі уваги, але в спілкуванні вима­гає, щоб усе було, як він того хоче, непоступливий. Має організаторські здібно­сті. У нього жива міміка, виразна жестикуляція, часто швидкий темп мовлення.

Флегматик - спокійний, завжди врівноважений, наполегливий і завзятий трудівник життя (І. П. Павлов). Його реакції оптимально пристосовані до сили умовних подразників, а тому флегматики адекватно реагують на впливи зовні­шнього середовища: якщо подразники слабкі, то й реакція слабка, якщо сильні - то сильна. Але властива їм інертність не дає змоги швидко реагувати на різкі зміни середовища.

Умовні рефлекси у флегматиків утворюються повільніше, але виявляють­ся досить стійкими. Вони вміють контролювати, затримувати й регулювати бе­зумовні рефлекси та емоції. Тому у своїй поведінці, рухах, розмові вони пові­льні та спокійні. Міміка дуже бідна, голос тихий і невиразний.

Флегматики точно дотримуються виробленого розпорядку життя, і тому ніщо не може відвернути їх від основної праці. Вони працюють зосереджено, наполегливо, вирізняються посидючістю стійкістю уваги. Але переключення уваги в них дещо уповільнене За спрямованістю флегматик інтроверт, тому важко сходиться людьми, не має потреби в нових знайомствах. Разом з тим йо­му властиві товариськість, рівне ставлення до інших людей, він рідко "виходить

із себе", не схильний до афектів.

Почуття у флегматиків виникають повільніше, ніж у сангвініки та холе­риків, але характеризуються силою, тривалістю і водночас стриманістю у зов­нішніх проявах, слабкою експресивністю.

Меланхолічному типові темпераменту властива слабкість як збудливого, так і гальмівного процесів. Тому умовні рефлекси в меланхоліків нестійкі і від зміни оточення легко гальмуються. Особливо послаблене внутрішнє гальму­вання, звідси - низька комплексна реактивність, легке відвертання уваги, не­тривале зосередження на об'єктах діяльності.

За спрямованістю меланхолік інтроверт, тому він важко переживає зміну життєвого оточення, потрапляючи в нові умови, почувається розгубленим. Він буває надмірно сором'язливим, замкнутим, боязким та нерішучим. Не любить нових знайомств і галасливих компаній.

Меланхолік - дуже вразлива людина, схильна до астенічних емоцій. По­чуття його вирізняються повільністю перебігу, стійкістю та слабкою експреси­вністю. Меланхоліку потрібне спокійне, звичне оточення, за таких умов він може успішно працювати і впорається з будь-якими завданнями.

Описані типи темпераменту у чистому вигляді рідко трапляються в житті. У більшості людей поєднуються риси різних темпераментів, тому важко відне­сти ту чи іншу людину до певного типу. Насправді типів темпераменту (як і ти­пів нервової системи) існує більше, ніж чотири. У тих випадках, коли в людини виявляються риси різних темпераментів, слід говорити про змішаний тип тем­пераменту.

Як зазначалося, риси темпераменту природжені, спадково зумовлені, як і властивості нервової системи, що становлять фізіологічну основу. Проте особ­ливості вияву кожного типу темпераменту змінюються з віком.

Вікові зміни темпераменту перебувають у прямій залежності дозрівання та розвиненості організму дитини, її психіки. Чим менша дитина, тим яскравіше виявляються ознаки слабкості нервової системи, що характеризує високу чут­ливість. Вікова слабкість нервової системи зумовлює в дитинстві яскравість сприймання, дитячу вразливість, імпульсивність. Для дітей характерні також інтенсивність емоційних переживань та їх не­стійкість. А тому дуже часто в дитинстві спостерігаємо швидкий перехід від сліз до сміху, веселощів.

На тлі вікових особливостей уже в перші роки життя можна визначити ті динамічні риси, які свідчать про належність до того чи іншого типу темпераме­нту.

Темперамент і характер по групі крові

Учені сьогодення - принаймні, деякі, пішли ще далі. Вони готові пояснювати властивостями крові (а вірніше, приналежністю до тієї або іншої групи по системі АВО) не тільки склад особистості, але також сімейне щастя, кар'єрний ріст, інтелектуальний потенціал, стрессоустойчивость... Темперамент і характер по групі крові – це реальність. Автори теорії протягом декількох років обстежили тисячі чоловік і виявили певні закономірності в поводженні людей з відповідного типу крові

1 група крові

Сама древня, «мисливська» група. Передбачається, що цією групою крові володіло все людство на зорі свого існування, коли первісні люди боролися за виживання зі стихіями. Саме з тих часів, уважають автори «кров'яний» теорії, сучасні власники першої групи успадкували оптимізм, віру в себе, незвичайне здоров'я, пробивні якості й всі властивості природжених лідерів, включаючи схильність до ризику, різкості, жорстокості й уміння ходити по головах. Статистика показує, що більше половини президентів США мали першу групу крові.

2 група крові

Передбачається, що ця, друга по стародавності група, виникла в часи, коли люди перейшли до осілого способу життя й у них - уперше в історії - виникла необхідність іти на компроміс, домовлятися із сусідами, виконувати спільні справи на загальне добро. Це, з одного боку, самі соціально адаптовані люди, ті, для яких слова «порядність» і «справедливість» - не порожній звук, хто більше інших шанує правила й не забуває, що таке добре, а що таке погано. Але, з іншого боку, «вторячки» найбільшою мірою піддані стресам, які вони ретельно приховують протягом певного часу, поки «не прорве». Такі люди прагнуть, щоб усім було гарно, але оскільки в реальності це малоймовірно, вони часто уступають перші ролі представникам інших кровей.

3 група крові

Саме третя група крові з погляду теорії темпераменту й характеру по групі крові є групою-синтезатором. Люди із цією групою з'єднали у своїх особистостях риси як першої (відвага, цілеспрямованість), так і другий (емоційна сприйнятливість, інтелект) груп крові. Все це робить їх самими гнучкими й, можливо, самими успішними в досягненні особистих цілей. Більше третини людей типажу «сэлф-мейд» мають саме третю групу крові. Дослідники пояснюють їхня здатність виживати в самих складних умовах тим, що кочові народи Азії, у яких уперше з'явилася ця група крові, були менш прив'язані до місця й соціуму, їм було потрібно постійно пристосовуватися до мінливих умов, у буквальному значенні «кочувати» за самими родючими пасовищами й оптимальним кліматом. Особливо популярне пояснення «усього на світі» через антигени, що визначають групу крові, у Японії. Ще в першій половині XX століття вийшла книга про взаємозв'язок властивостей крові й характеру. Пізніше з'являлися й інші дослідження, але самим популярним виданням на цю тему стала книга Тоситаки Номи «Ви - це ваша кров».

4 група крові

Головна характеристика четвертого типу крові, що відбувся пізніше інших зі злиття представників другої й третьої груп (грубо говорячи, у часи татаро-монгольського ярма на Русі й арабському завоюванні Іспанії, коли кочівники зайняли споконвічні території хліборобів) - взяти від життя все. Уважається, що це самі багатогранні, самі притягальні для оточуючих, але одночасно самі неможливі для постійного життя з ними особистості. Четвертій групі приписують властивості закінчених негідників (що, звичайно, зовсім не так) і при цьому природжених дипломатів. Представники четвертої групи не пам'ятають зла - ні того, котре заподіяли їм, ні того, що допустили вони самі, не думають про наслідки, не цікавляться дрібними деталями. Це зовсім не тактики, втім, стратеги з них виходять теж далеко не завжди. Статистика показує, що «четверті» часто проживають трагічні долі (як, наприклад, Мерилін Монро), але запам'ятовуються людям, яким довелося жити поруч із ними, назавжди...

Перша група крові - 45% населення Землі

а) рідше страждають шизофренією;

б) рідше хворіють на грип А;

в) схильні до захворювань легенів і бронхів;

г) страждають від виразкової хвороби (через особливості клітинних мембран, до яких легко прилипає бактерія хеликобактер пилори, що провокує розвиток виразки);

д) піддані алергії, астмі, псоріазу;

е) мають схильність до шкірних захворювань, а також гіпертонії, гемофілії, почечнокаменной хвороби

Кров першої групи - свого роду захист від серцево-судинних захворювань, вона ж дарует стійкість кариєсу.

Друга група крові -40% населення

а) схильність до пухлинних захворювань, через що варто втриматися від роботи на целюлозних, лакофарбових і хімічних підприємствах;

б) ревматичні захворювання;

в) ризик ішемічної хвороби серця;

г) важке протікання гнійно-запальних захворювань м'яких тканин особи;

д) схильність до гастриту зі зниженою кислотністю;

е) швидко прогресуючі патологічні процеси у твердих тканинах зубів;

ж)захворювання щитовидної залози

Третя група крові - 11% населення

У власників цієї групи крові сильна імунна й збалансована нервова система, спостерігається стійкість до інфаркту міокарда. Підвищена виживаність. Можливість занедужати пневмонією, радикулітом, остеохондрозом, схильність до пухлин товстої кишки, інфекціям сечостатевих шляхів, особливо якщо інфекція спровокована кишковою паличкою, тому що була відзначена подібність між будовою антигенів кишкової палички й 3 групи крові

Четверта група -4% населення

Гіперемія, підвищений рівень холестерину, атеросклероз, ожиріння, а також - захворювання, пов'язані з підвищеної свертываемостью крові: тромбози, тромбофлебіти, облитерирующий эндартериит нижніх кінцівок, психози

Характеристика типів темпераменту у відповідності до властивостей ЦНС

Холерик	сильний	неврівноважений	Рухливий
Сангвінік	сильний	урівноважений	Рухливий
Флегматик	сильний	урівноважений	Малорухливий
Меланхолік	слабкий	Неврівноважений	Інертний

Типологія Є. Кречмера	Типологія У. Шелдона
Конституційний тип	Тип темпераменту	Конституційний тип	Тип Темпераменту
Астенік	Шизотимік	Ектоморфний	Церебротонія
Пікнік	Циклотимік	Ендоморфний	Вісцеротонія
Атлет	Іксотимік	Мезоморфний	Соматотонія

Співвідношення темпераменту людини та її групи крові

Темперамент	Група крові
Флегматичний	1 та II групи (100 %)
Сангвінічний	І та II (разом 83,4 %)
Холеричний	І (16,4 %); III та IV (разом 65,2 %)
Меланхолічний	І (30,7 %); II. Ill та IV (по 23,1 %)

Класифікація типів темпераменту (за Гіппократом)

Сангвінік	флегматик	Холерик	Меланхолік
Рухливий	повільний	Поривчастий	Несміливий
прагне до частої зміни вражень	незворушний	Енергійний	Тихий
швидко відгукується на різні події	врівноважений, спокійний	Дратівливий	глибоко переживає незначні події
легко переживає неприємності та невдачі	настрій рівний, працездатний	Запальний	замкнутий, уразливий
Товариський	зовнішні прояви переживань відносно невиразні	настрій швидко змінюється	зовні слабо реагує на навколишній світ